Blog

Законодавці Палати представників просять міністра фінансів США Джанет Єллен переглянути зв’язки з банківським сектором Гонконгу. На їхню думку, це місто стало одним з головних пособників у відмиванні грошей і ухиленні від санкцій.

У листі члени спеціального комітету Палати представників з питань Китаю написали, що Гонконг перетворився на центр порушень торгівельних обмежень США: від експорту західних технологій до Росії до створення підставних компаній для торгівлі іранською нафтою.

Згідно з дослідженнями, майже 40 відсотків товарів, відправлених із Гонконгу до Росії торік, становили напівпровідники — мікрочипи, які вона може використовувати у війні проти України.

У листі йдеться про те, що Гонконг зі світового фінансового центру перетворився на найважливішого поплічника Китаю, Ірану, Росії та Північної Кореї.

Законодавці пишуть, що США мають поставити собі питання, наскільки доцільно зберігати нинішню політику США щодо Гонконгу.

Для тех, кто ищет приключений в горах, первый в мире висячий домик в Перу может быть именно тем, что нужно. Эти вертикальные подвесные модули, расположенные на вершине горы высотой 1200 футов (около 366 метров), точно не для слабонервных.

Из окон трех прозрачных капсул, каждая из которых вмещает до четырех человек, возвышающихся над величественной Священной долиной, открываются головокружительные виды богатого перуанского ландшафта. Ночью появляется захватывающее звездное небо, а на рассвете гостей ждет потрясающий восход солнца.

Добраться до апартаментов можно двумя путями: по бесстрашной тропе к троллеям или подняться по виа-феррате — это скалолазный маршрут со стальными тросами, перекладинами или лестницами, прикреплёнными к скале, что позволяет альпинистам закрепиться на металлическом креплении, ограничивая любое падение, — а затем перейти по подвесному мосту.

Оказавшись в высокогорном домике на ночь, посетители пробираются ко входу на платформу и заходят в капсулу через дверь на крыше.

Для тех, кто боится спать, свисая с тысячефутовой скалы, успокаивает то, что капсулы изготовлены из высокопрочного поликарбоната и аэрокосмического алюминия. Внешняя оболочка устойчива к погодным условиям, что является жизненно важным, когда температура падает ночью, сообщается на сайте Natura Vive.

Кроме того, в каждом люксе есть четыре односпальные кровати или двуспальная кровать размера «queen-size» и две односпальные кровати, обеденная зона и отдельная ванная комната с сухим экологическим туалетом и раковиной. Душ в капсулах не предусмотрен, но есть 20 литров очищенной воды для личного пользования.

Система освещения работает на солнечных батареях и имеет четыре внутренние лампы, которые работают от энергии, хранящейся в аккумуляторах. Каждая капсула имеет 24 фута в длину и 8 футов в высоту и ширину, поэтому при минимальной загруженности они кажутся удивительно просторными. Здесь даже есть набор паровых гидромассажных ванн, установленных на специальном деревянном настиле, расположенном на гребне скалы.

Skylodge Adventure Suites был впервые открыт в 2013 году компанией Natura Vive, которая занимается приключенческим отдыхом. Год спустя они добавили большую столовую-капсулу, прилегающую к спальным капсулам космической эпохи.

«А что может быть лучшим местом для гостей, чтобы разделить трапезу и обсудить свои мысли (каламбур), чем 400 метров над землей», — пишут Тони и Томас из Contemporary Nomad в блоге о своем пребывании в этом отеле.

Изысканный ужин, который им подали, был заранее приготовлен в деревне Урубамба.

После вкусного ужина посетители возвращаются в темноте в свои домики.

Сотни бывших гостей оставили свои отзывы о пребывании в одном из самых современных отелей мира на сайтах с отзывами, в частности на Airbnb.

«Это действительно опыт, который бывает раз в жизни», — написал один из посетителей, останавливающийся здесь в прошлом году. «Это сочетание невероятных пейзажей, адреналиновых развлечений и отличной еды».

«Совершенно потрясающий опыт… невероятные виды заката и восхода солнца с Sky Pod», — написал другой.

«Просто впечатляющие ощущения», — написал третий. «Уникальный и вполне того стоит. Безусловно, одна из самых крутых вещей, которые я когда-либо делал».

Ниже — еще несколько фотографий невероятных капсул:

Для тих, хто шукає пригод у горах, перший у світі висячий будиночок у Перу може бути саме тим, що треба. Ці вертикальні підвісні модулі, розташовані на вершині гори висотою 1200 футів (близько 366 метрів), точно не для людей зі слабкими нервами.

З вікон трьох прозорих капсул, кожна з яких вміщує до чотирьох осіб, що височіють над величною Священною долиною, відкриваються запаморочливі краєвиди багатого перуанського ландшафту. Вночі з’являється захоплююче зоряне небо, а на світанку на гостей чекає приголомшливий схід сонця.

Дістатися до апартаментів можна двома шляхами: безстрашною стежкою до тролеїв або піднятися по віа-ферраті — це скелелазний маршрут зі сталевими тросами, перекладинами або драбинами, прикріпленими до скелі, що дозволяє альпіністам закріпитися на металевому кріпленні, обмежуючи будь-яке падіння, — а потім перейти по підвісному мосту.

Опинившись у високогірному будиночку на ніч, відвідувачі пробираються до входу на платформу і заходять у капсулу через двері на даху.

Для тих, хто боїться спати, звисаючи з тисячофутової скелі, заспокоює те, що капсули виготовлені з високоміцного полікарбонату та аерокосмічного алюмінію. Зовнішня оболонка стійка до погодних умов, що є життєво важливим, коли температура падає вночі, повідомляється на сайті Natura Vive.

Крім того, в кожному люксі є чотири односпальні ліжка або двоспальне ліжко розміру «queen-size» і два односпальні ліжка, обідня зона та окрема ванна кімната з сухим екологічним туалетом і раковиною. Душ у капсулах не передбачений, але є 20 літрів очищеної води для особистого користування.

Система освітлення працює на сонячних батареях і має чотири внутрішні лампи, які працюють від енергії, що зберігається в акумуляторах. Кожна капсула має 24 фути в довжину і 8 футів у висоту і ширину, тому при мінімальній завантаженості вони здаються напрочуд просторими. Тут навіть є набір парових гідромасажних ванн, встановлених на спеціальному дерев’яному настилі, розташованому на гребені скелі.

Skylodge Adventure Suites був вперше відкритий у 2013 році компанією Natura Vive, яка займається пригодницьким відпочинком. Рік по тому вони додали велику їдальню-капсулу, що прилягає до спальних капсул космічної епохи.

«А що може бути кращим місцем для гостей, щоб розділити трапезу й обговорити свої думки (каламбур), ніж 400 метрів над землею», — пишуть Тоні та Томас з Contemporary Nomad в блозі про своє перебування в цьому готелі.

Вишукана вечеря, яку їм подали, була заздалегідь приготована в селі Урубамба.

Після смачної вечері відвідувачі повертаються в темряві до своїх будиночків.

Сотні колишніх гостей залишили свої відгуки про перебування в одному з найсучасніших готелів світу на сайтах з відгуками, зокрема на Airbnb.

«Це дійсно досвід, який буває раз у житті», — написав один з відвідувачів, який зупинявся тут минулого року. «Це поєднання неймовірних краєвидів, адреналінових розваг і чудової їжі».

«Абсолютно приголомшливий досвід… неймовірні краєвиди заходу і сходу сонця з Sky Pod», — написав інший.

«Просто вражаючі відчуття», — написав третій. «Унікальний і цілком того вартий. Безумовно, одна з найкрутіших речей, які я коли-небудь робив».

Нижче — ще кілька фотографій неймовірних капсул:

Двое художников-самоучек из Австралии нашли творческую отдушину в изготовлении мебели и предметов искусства из живых деревьев. Благодаря планированию и терпению, они создают искусство, которое со временем эволюционирует, с максимальным уважением к природе.

Невероятный «живой стул», на создание которого ушло девять лет, прославил эту пару на весь мир.

65-летний Питер Кук и 51-летняя Бекки Норти познакомились в 1995 году. Оба являются художниками-самоучками и живут в Португалии с 2017 года, изготавливая мебель и произведения искусства под творческим именем Pooktre — имя из семи букв, сочетающее прозвище Питера «Пук», слово «дерево» и любимую цифру Питера — семь. Pooktre был признан мировым лидером в искусстве формирования деревьев на всемирной выставке в Айти, Япония, в 2005 году.

Флагманское произведение искусства супругов — дикая слива (prunus myrobalan), имеющая форму стула, была создана в 1998 году. Сегодня это красивое взрослое дерево и уникальный, функциональный предмет мебели в одном.

«Понадобилось три года, чтобы дерево приобрело свою форму, и еще шесть лет, чтобы на нем можно было сидеть», — рассказали супруги в интервью The Epoch Times. «Основной причиной того, что дерево так долго не могло быть использовано как стул, были местные условия: у нас не было доступа к городской воде, и мы полагались на дождь».

«Люди на протяжении всей истории всегда хотели работать с природой или быть погруженными в нее. Поэтому фигурные деревья могут вызвать бурную реакцию, когда люди впервые их видят», — рассказывают супруги.

Одним из таких примеров являются «Живые корневые мосты», выращенные вар-хаси и жителями Индии, живущими в одном из самых влажных регионов планеты, с видами фиговых деревьев, которые эволюционировали так, что их корни открыты для воздуха… Это беспроигрышная ситуация: через 30 с лишним лет люди имеют пешеходный мост, который не размывается в сезон муссонных дождей, а дерево имеет большую стабильность, поскольку не распространяет свои корни далеко».

Интересно…

Питер, чьим первым большим творческим делом было профессиональное изготовление ювелирных украшений в конце 1970-х годов, вдохновился идеей попробовать делать мебель из деревьев во время прогулок на природе.

«В 1987 году Питер посетил одно из своих любимых мест — трио великолепных фиговых деревьев, растущих на больших камнях, расположенных под скалой», — рассказывает Бекки. «Когда он возвращался домой со скал за своей хижиной, в его голове проросла идея: „Интересно, смогу ли я вырастить стул“. И уже на следующий день он начал работать над этим».

«Питер взял семь черенков из ивы и посадил их в форме буквы U на участке, куда стекали сточные воды из хижины».

С тех пор Бекки, дизайнер ювелирных украшений и костюмов, и Питер, который также имеет опыт резьбы по дереву и камню, вместе «мастерили» с использованием деревьев для создания функционального искусства.

Питер выращивал ивовый стул и подставку для горшка, когда познакомился с Бекки, в том же году, когда закончилась эпическая восьмилетняя засуха, изменившая их художественные перспективы.

Постепенное формирование

В первый год совместной жизни пара работала над журнальным столиком и зеркалом. Затем они высадили бордюры, канделябры, стулья, подставку для шляп произвольной формы, кресло-качалку, зеркала разных размеров и «людей на деревьях» — любимцев Питера. Вдохновляясь формами в природе, Питер и Бекки утверждают, что в их дизайнерском процессе огромную роль играет случайность.

Супруги медленно совершенствовали свой процесс в течение 28 лет совместной работы — постепенный подход, резко контрастирующий с «мгновенной беседочной скульптурой», другой методикой формирования деревьев, которая сгибает полностью выращенные деревья в желаемую форму, а затем фиксирует их на месте, пока не образуется новая поросль.

«Наш процесс заключается в постепенном формировании. Мы начинаем с изучения истории дерева, разрабатываем концептуальный проект, а затем создаем каркас, по которому будет расти новый ствол. Затем мы высаживаем семена, саженец или черенок, и процесс формирования начинается по мере того, как дерево растет».

«Небольшие конструкции могут ожить за один вегетационный период, но если вы хотите изысканный стул, вам придется подождать несколько лет», — говорят они. «Для успешного формирования деревьев может потребоваться от 15 до 50 шагов в правильной последовательности».

На своем участке в Португалии супруги имеют доступ к богатым почвам и воде, а также к другому виду деревьев — лондонскому платану. Благодаря этим ресурсам они могут «вырастить стул» всего за пять лет.

На вопрос, влияет ли метод Pooktre на здоровье дерева, супруги ответили: «Нет. Они только становятся толще. Повреждения возникают, когда дерево или ветвь выгибается за пределы своего нормального диапазона сгибания, а мы никогда этого не делаем. … Пока мы остаемся в зоне формирования и даем им доступ к свету, эти деревья будут расти где угодно, и они даже не знают, что станут стульями!»

Расширяя границы

Среди известных ранее художников, которые занимались формированием деревьев, — Аксель Эрландсон, который прославился в США в 1920-х годах, но он держал свои секреты при себе до самой смерти в 1960-х годах. Первая книга о деревьях Эрландсона была написана в 1995 году Ричардом Римсом под названием «Как вырастить стул».

Архитектор Марк Примак помог спасти деревья Эрландсона от многолетнего запустения после его смерти, после чего человек по имени Майкл Бонфанте осуществил масштабную пересадку деревьев в сады Гилрой в Калифорнии.

«Некоторые из деревьев Акселя все еще живут и процветают там сегодня», — говорят супруги.

Чтобы улучшить искусство формирования деревьев, Питер и Бекки сами опубликовали две книги: «Знания для выращивания фигурных деревьев» и «3 метода формирования деревьев». Они также помечают все фотографии своих работ датами посадки, происхождения и фотографирования, чтобы люди могли отслеживать прогресс каждого проекта на сайте Pooktre.

Для Питера и Бекки радость их ремесла заключается в расширении границ возможного, и они упорно работают над воплощением своих замыслов в жизнь.

Двоє художників-самоучок з Австралії знайшли творчу віддушину у виготовленні меблів і предметів мистецтва з живих дерев. Завдяки плануванню та терпінню, вони створюють мистецтво, яке з часом еволюціонує, з максимальною повагою до природи.

Неймовірний «живий стілець», на створення якого пішло дев’ять років, прославив цю пару на весь світ.

65-річний Пітер Кук та 51-річна Беккі Норті познайомилися у 1995 році. Обидва є художниками-самоучками й живуть у Португалії з 2017 року, виготовляючи меблі та витвори мистецтва під творчим ім’ям Pooktre — ім’я з семи літер, що поєднує прізвисько Пітера «Пук», слово «дерево» та улюблену цифру Пітера — сім. Pooktre було визнано світовим лідером у мистецтві формування дерев на всесвітній виставці в Айті, Японія, у 2005 році.

Флагманський витвір мистецтва подружжя — дика слива (prunus myrobalan), що має форму стільця, була створена у 1998 році. Сьогодні це красиве доросле дерево та унікальний, функціональний предмет меблів в одному.

«Знадобилося три роки, щоб дерево набуло своєї форми, і ще шість років, щоб на ньому можна було сидіти», — розповіло подружжя в інтерв’ю The Epoch Times. «Основною причиною того, що дерево так довго не могло бути використано як стілець, були місцеві умови: у нас не було доступу до міської води, і ми покладалися на дощ».

«Люди протягом всієї історії завжди хотіли працювати з природою або бути зануреними в неї. Тому фігурні дерева можуть викликати бурхливу реакцію, коли люди вперше їх бачать», — розповідає подружжя.

Одним з таких прикладів є «Живі кореневі мости», вирощені вар-хасі та жителями Індії, які живуть в одному з найвологіших регіонів планети, з видами фігових дерев, які еволюціонували так, що їхнє коріння відкрите для повітря… Це безпрограшна ситуація: через 30 з гаком років люди мають пішохідний міст, який не розмивається в сезон мусонних дощів, а дерево має більшу стабільність, оскільки не поширює своє коріння далеко».

Цікаво…

Пітер, чиєю першою великою творчою справою було професійне виготовлення ювелірних прикрас наприкінці 1970-х років, надихнувся ідеєю спробувати робити меблі з дерев під час прогулянок на природі.

«У 1987 році Пітер відвідав одне зі своїх улюблених місць — тріо чудових фігових дерев, що росли на великих каменях, розташованих під скелею», — розповідає Беккі. «Коли він повертався додому зі скель за своєю хатиною, в його голові проросла ідея: „Цікаво, чи зможу я виростити стілець“. І вже наступного дня він почав працювати над цим».

«Пітер взяв сім черешків з верби та посадив їх у формі літери U на ділянці, куди стікали стічні води з хатини».

Відтоді Беккі, дизайнерка ювелірних прикрас і костюмів, та Пітер, який також має досвід різьблення по дереву та каменю, разом «майстрували» з використанням дерев для створення функціонального мистецтва.

Пітер вирощував вербовий стілець і підставку для горщика, коли познайомився з Беккі, того ж року, коли закінчилася епічна восьмирічна посуха, що змінила їхні мистецькі перспективи.

Поступове формування

У перший рік спільного життя пара працювала над журнальним столиком і дзеркалом. Потім вони висадили бордюри, канделябри, стільці, підставку для капелюхів довільної форми, крісло-гойдалку, дзеркала різних розмірів та «людей на деревах» — улюбленців Пітера. Надихаючись формами в природі, Пітер і Беккі стверджують, що в їхньому дизайнерському процесі величезну роль відіграє випадковість.

Подружжя повільно вдосконалювало свій процес протягом 28 років спільної роботи — поступовий підхід, який різко контрастує з «миттєвою альтанковою скульптурою», іншою методикою формування дерев, яка згинає повністю вирощені дерева у бажану форму, а потім фіксує їх на місці, поки не утвориться нова поросль.

«Наш процес полягає у поступовому формуванні. Ми починаємо з вивчення історії дерева, розробляємо концептуальний проєкт, а потім створюємо каркас, за яким буде рости новий стовбур. Потім ми висаджуємо насіння, саджанець або черешок, і процес формування починається в міру того, як дерево росте».

«Невеликі конструкції можуть ожити за один вегетаційний період, але якщо ви хочете вишуканий стілець, вам доведеться почекати кілька років», — кажуть вони. «Для успішного формування дерев може знадобитися від 15 до 50 кроків у правильній послідовності».

На своїй ділянці в Португалії подружжя має доступ до багатих ґрунтів і води, а також до іншого виду дерев — лондонського платана. Завдяки цим ресурсам вони можуть «виростити стілець» всього за п’ять років.

На запитання, чи впливає метод Pooktre на здоров’я дерева, подружжя відповіло: «Ні. Вони лише стають товстішими. Пошкодження виникають, коли дерево або гілка вигинається за межі свого нормального діапазону згинання, а ми ніколи цього не робимо. … Поки ми залишаємося в зоні формування і даємо їм доступ до світла, ці дерева будуть рости де завгодно, і вони навіть не знають, що стануть стільцями!»

Розширюючи межі

Серед відомих раніше художників, які займалися формуванням дерев, — Аксель Ерландсон, який прославився у США у 1920-х роках, але він тримав свої секрети при собі до самої смерті у 1960-х роках. Перша книга про дерева Ерландсона була написана в 1995 році Річардом Рімсом під назвою «Як виростити стілець».

Архітектор Марк Прімак допоміг врятувати дерева Ерландсона від багаторічного занедбання після його смерті, після чого чоловік на ім’я Майкл Бонфанте здійснив масштабну пересадку дерев до садів Гілрой у Каліфорнії.

«Деякі з дерев Акселя все ще живуть і процвітають там сьогодні», — каже подружжя.

Щоб покращити мистецтво формування дерев, Пітер і Беккі самі опублікували дві книги: «Знання для вирощування фігурних дерев» і «3 методи формування дерев». Вони також позначають усі фотографії своїх робіт датами посадки, походження та фотографування, щоб люди могли відстежувати прогрес кожного проєкту на сайті Pooktre.

Для Пітера і Беккі радість їхнього ремесла полягає у розширенні меж можливого, і вони наполегливо працюють над втіленням своїх задумів у життя.

Соединенные Штаты не рассматривают возможность возвращения Украине ядерного оружия, от которого она отказалась после распада Советского Союза, заявил в воскресенье советник Белого дома по национальной безопасности Джейк Салливан.

Салливан сделал свои замечания, отвечая на вопрос о статье в New York Times, опубликованной в прошлом месяце, в которой говорилось, что некоторые неназванные западные чиновники предложили президенту США Джо Байдену передать Украине оружие до того, как он покинет свой пост.

«Это не рассматривается, нет. Мы направляем в Украину различные обычные силы и средства, чтобы они могли эффективно защищаться и дать бой русским, а не (предоставляем им) ядерный потенциал», – сказал он в интервью ABC.

На прошлой неделе Россия заявила, что эта идея – «абсолютное безумие» и что предотвращение такого сценария – одна из причин, по которой Москва ввела войска в Украину.

Киев унаследовал ядерное оружие от Советского Союза после его распада в 1991 году, но отказался от него в соответствии с Будапештским меморандумом 1994 года в обмен на гарантии безопасности со стороны России, США и Великобритании.

               

Сполучені Штати не розглядають можливість повернення Україні ядерної зброї, від якої вона відмовилася після розпаду Радянського Союзу, заявив у неділю радник Білого дому з національної безпеки Джейк Салліван.

Салліван зробив свої зауваження, відповідаючи на запитання про статтю в New York Times, опубліковану минулого місяця, в якій ішлося про те, що деякі неназвані західні чиновники запропонували президенту США Джо Байдену передати Україні зброю до того, як він залишить свою посаду.

«Це не розглядається, ні. Ми направляємо в Україну різні звичайні сили і засоби, щоб вони могли ефективно захищатися і дати бій росіянам, а не (надаємо їм) ядерний потенціал», – сказав він в інтерв’ю ABC.

Минулого тижня Росія заявила, що ця ідея – «абсолютне безумство» і що запобігання такому сценарію – одна з причин, через яку Москва ввела війська в Україну.

Київ успадкував ядерну зброю від Радянського Союзу після його розпаду в 1991 році, але відмовився від неї відповідно до Будапештського меморандуму 1994 року в обмін на гарантії безпеки з боку Росії, США і Великої Британії.

В понедельник страны, ведущие переговоры о глобальном договоре по борьбе с загрязнением пластиком, не смогли прийти к соглашению: более 100 государств хотят ограничить производство, в то время как горстка нефтедобывающих компаний готова бороться только с пластиковыми отходами.

Пятая встреча Межправительственного комитета ООН по переговорам (МКП-5) в Пусане (Южная Корея), призванная выработать юридически обязывающий глобальный договор, должна была стать заключительной.

Однако страны по-прежнему расходятся во мнениях относительно основных рамок договора и смогли договориться лишь о том, чтобы отложить принятие ключевых решений и возобновить переговоры, получившие название INC 5.2, на более поздний срок.

«Очевидно, что разногласия сохраняются», — сказала Ингер Андерсен, исполнительный директор Программы ООН по окружающей среде.

Больше всего разногласий вызвали такие вопросы, как ограничение производства пластика, управление пластиковыми изделиями и химическими веществами, вызывающими озабоченность, а также финансирование для оказания помощи развивающимся странам в выполнении договора.

Вариант, предложенный Панамой и поддержанный более чем 100 странами, создал бы возможность для глобального сокращения производства пластика, в то время как другое предложение не предусматривало ограничения производства.

Разногласия стали очевидны в пересмотренном документе, опубликованном в воскресенье председателем встречи Луисом Вайасом Вальдивиесо. Этот документ может лечь в основу договора, но по-прежнему изобилует вариантами по наиболее чувствительным вопросам.

«Договор, который… опирается только на добровольные меры, будет неприемлем», — сказала Джульет Кабера, генеральный директор Управления по охране окружающей среды Руанды.

«Пришло время серьезно подойти к этому вопросу и заключить договор, который будет соответствовать цели и не будет рассчитан на провал».

Небольшое число стран-производителей нефтехимической продукции, таких как Саудовская Аравия, решительно выступают против усилий по сокращению производства пластика и пытаются использовать процедурную тактику, чтобы затянуть переговоры.

«Никакого консенсуса никогда не было», — говорит делегат от Саудовской Аравии Абдулрахман Аль Гвайз. «Есть несколько статей, которые каким-то образом попали в документ, несмотря на то, что мы продолжали настаивать на том, что они не входят в его рамки».

Китай, Соединенные Штаты, Индия, Южная Корея и Саудовская Аравия являются пятью ведущими странами-производителями полимеров в 2023 году, согласно данным компании Eunomia.

Если бы разногласия удалось преодолеть, договор стал бы одной из самых значительных сделок в области охраны окружающей среды со времен Парижского соглашения 2015 года.

В Баку, Азербайджан, на саммите COP29 страны установили новую глобальную цель по привлечению 300 миллиардов долларов в год в качестве климатического финансирования, и эта сделка была признана крайне недостаточной малыми островными государствами и многими развивающимися странами.

Переговоры по климату также были замедлены из-за процедурных маневров Саудовской Аравии, которая возражала против включения формулировки, подтверждающей предыдущее обязательство по отказу от ископаемого топлива.

К 2050 году производство пластика увеличится в три раза, а микропластик был обнаружен в воздухе, свежих продуктах и даже в грудном молоке. Согласно докладу Программы ООН по окружающей среде за 2023 год, в пластике обнаружено более 3200 химических веществ, вызывающих обеспокоенность, и говорится, что женщины и дети особенно подвержены их токсичности.

У понеділок країни, які ведуть переговори про глобальний договір про боротьбу із забрудненням пластиком, не змогли дійти згоди: понад 100 держав хочуть обмежити виробництво, тоді як жменька нафтовидобувних компаній готова боротися тільки з пластиковими відходами.

П’ята зустріч Міжурядового комітету ООН з переговорів (МКП-5) у Пусані (Південна Корея), покликана виробити юридично зобов’язуючий глобальний договір, мала стати заключною.

Однак країни, як і раніше, розходяться в думках щодо основних рамок договору і змогли домовитися лише про те, щоб відкласти ухвалення ключових рішень і відновити переговори, що дістали назву INC 5.2, на пізніший термін.

«Очевидно, що розбіжності зберігаються», — сказала Інгер Андерсен, виконавча директорка Програми ООН з навколишнього середовища.

Найбільше розбіжностей викликали такі питання, як обмеження виробництва пластику, управління пластиковими виробами та хімічними речовинами, що викликають занепокоєння, а також фінансування для надання допомоги країнам, що розвиваються, у виконанні договору.

Варіант, запропонований Панамою і підтриманий більш ніж 100 країнами, створив би можливість для глобального скорочення виробництва пластику, тоді як інша пропозиція не передбачала обмеження виробництва.

Розбіжності стали очевидними в переглянутому документі, опублікованому в неділю головою зустрічі Луїсом Вайасом Вальдівієсо. Цей документ може лягти в основу договору, але, як і раніше, рясніє варіантами з найбільш чутливих питань.

«Договір, який… спирається тільки на добровільні заходи, буде неприйнятним», — сказала Джульєт Кабера, генеральна директорка Управління з охорони навколишнього середовища Руанди.

«Настав час серйозно підійти до цього питання і укласти договір, який відповідатиме меті і не буде розрахований на провал».

Невелика кількість країн-виробників нафтохімічної продукції, таких як Саудівська Аравія, рішуче виступають проти зусиль зі скорочення виробництва пластику і намагаються використовувати процедурну тактику, щоб затягнути переговори.

«Ніякого консенсусу ніколи не було», — каже делегат від Саудівської Аравії Абдулрахман Аль Гвайз. «Є кілька статей, які якимось чином потрапили в документ, незважаючи на те, що ми продовжували наполягати на тому, що вони не входять у його рамки».

Китай, Сполучені Штати, Індія, Південна Корея і Саудівська Аравія є п’ятьма провідними країнами-виробниками полімерів у 2023 році, згідно з даними компанії Eunomia.

Якби розбіжності вдалося подолати, договір став би однією з найзначніших угод у сфері охорони навколишнього середовища з часів Паризької угоди 2015 року.

У Баку, Азербайджан, на саміті COP29 країни встановили нову глобальну мету по залученню 300 мільярдів доларів на рік в якості кліматичного фінансування, і ця угода була визнана вкрай недостатньою малими острівними державами і багатьма країнами, що розвиваються.

Переговори щодо клімату також були сповільнені через процедурні маневри Саудівської Аравії, яка заперечувала проти включення формулювання, що підтверджує попереднє зобов’язання щодо відмови від викопного палива.

До 2050 року виробництво пластику збільшиться втричі, а мікропластик було виявлено в повітрі, свіжих продуктах і навіть у грудному молоці. Згідно з доповіддю Програми ООН з довкілля за 2023 рік, у пластику виявлено понад 3200 хімічних речовин, що викликають занепокоєння, і йдеться про те, що жінки і діти особливо вразливі перед їх токсичністю.