Одним з міст із такими загадковими стародавніми спорудами є місто Баальбек у Лівані, на території якого зараз ідуть бойові дії. З усіх археологічних скарбів Баальбеку виділяються величезні тераси, створити які неможливо без застосування техніки, піднімальних та інших будівельних механізмів, які навряд чи тоді існували. Інформації про те, хто й коли спорудив у Баальбеку ці будівлі з обтесаних монолітів, поки немає. Тераси у Баальбеку своїми розмірами можуть затьмарити навіть такі грандіозні споруди, як єгипетські піраміди. Дивлячись на величезні камені, з яких вони складені, мимоволі спадають на думку люди-гіганти, яким було під силу піднімати таку колосальну вагу.
Власне, найдавніша історія цього міста нам невідома. Вперше про нього згадується у Тель-ель-Амарнській переписці у XIV столітті до н.е. Знайдені біля Баальбеку єгипетські написи XVIII століття до н.е. дозволяють припустити, що місто існувало у ще більш древні часи.
Після 15 р. до н.е., коли Баальбек був перетворений на римську колонію, римляни використали його тераси як фундамент для зведення своїх храмів. Деякі з цих напівзруйнованих античних храмів збереглися до сьогоднішніх днів. З VII століття Баальбек став володінням арабів. У древніх арабських манускриптах, знайдених у Баальбеку, говориться про те, що начебто тамтешній цар Німрод послав гігантів, щоб вони відновили Баальбек після Потопу.
Тераси були збудовані задовго до приходу у Баальбек римлян. Ці гігантські платформи складені з величезних кам’яних брил. Наприклад, тераса, на якій був споруджений храм Юпітера, у південно-східній стіні складається з дев’яти рядів кам’яних блоків, кожен вагою більше 300 тон. А в її стіну з північно-західної сторони вбудовано три найбільших у світі оброблених моноліти. Їх називають Трилітон або Чудом трьох каменів. Ці камені завдовжки 29 м, заввишки 4 м і завтовшки 3,6 м. Вага кожного із трьох гігантів становить від 800 до 1000 тонн. Причому камені Трилітону так акуратно складені й настільки точно з’єднані один з одним, що між ними майже неможливо просунути навіть голку.
Невирішеним лишається питання: як же 800-тонні камені Трилітону перетаскували з каменоломні, що знаходиться на відстані близько кілометра, до місця будівництва? Якесь перевезення таких величезних блоків є майже виключеним, тому що місцевість між каменоломнею й терасами кам’яниста й вкрита пагорбами. Розміри та вага каменів також сильно ускладнюють перевезення. Теоретично, тягти такі камені від каменоломні до міста довелося б десяткам тисяч рабів, що викликає сумніви у дослідників. Ще більш незбагненним є те, яким чином камені Трилітону були підняті на понад 7-метрову висоту та встановлені на стіну з такою точністю, без ніякого вапняного розчину. Загадкою також лишається мета використання таких величезних монолітів – адже набагато простіше застосовувати меншого розміру блоки, встановлення яких є набагато легшим і швидшим.
Ще більший кам’яний блок було знайдено у каменоломні неподалік від самого міста. Велетенська кам’яна брила, розміри якої становлять 23 м у довжину, 5,3 м завширшки й 4,55 м у висоту, була вирубана звичайними зубилами. Важить вона приблизно 1000 тон. Цей камінь, що його називають «Південним», є найбільшим обробленим каменем у світі. Розміри його настільки величезні, що людина, яка на нього залізла, виглядає, як комашка на великій валізі.
Невідомим залишається те, хто й коли саме споруджував такі таємничі споруди. Судячи з результатів археологічних досліджень, будівництво Баальбеку, внаслідок невідомих причин, було раптово перерване й багато будівель залишилися незавершеними. У період завоювання Баальбеку арабами багато будівель почало занепадати. Через війни, що почалися згодом, деякі храми були перетворені на фортеці. Місто Баальбек із часом усе більше занепадало й у 1759 р. було напівзруйноване сильним землетрусом. Чи переживуть його руїни нову війну?
