Г. Датунь – стародавній буддійський храм, який був побудований більше 1 500 років тому. Так як його вважають класичним шедевром китайського мистецтва, він був включений в 2001 році у список світової спадщини ЮНЕСКО.
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
Г. Датунь – стародавній буддійський храм, який був побудований більше 1 500 років тому. Так як його вважають класичним шедевром китайського мистецтва, він був включений в 2001 році у список світової спадщини ЮНЕСКО.
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
Г. Датунь – стародавній буддійський храм, який був побудований більше 1 500 років тому. Так як його вважають класичним шедевром китайського мистецтва, він був включений в 2001 році у список світової спадщини ЮНЕСКО.
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_right#За повідомленнями веб-сайта Фалунь Дафа “Прозріла Мудрість”, минуло вже два місяці з тієї пори, як практикуючий Фалуньгун Цао Дун зустрівся з віце-президентом Європейського Парламенту Едвардом МакМіллан-Скоттом. Про його місцезнаходження дотепер нічого не відомо.
За повідомленням, яке опубліковано на сайті “Прозріла Мудрість”, 21 травня в Пекіні двоє практикуючих Фалунь Дафа – Цао Дун і Ню Цзінь – зустрілися з Едвардом МакМіллан-Скоттом. Під час бесіди вони розповіли про те, як комуністичний режим Китаю переслідує послідовників Фалунь Дафа. Детально обговорювалася тема видалення органів у живих послідовників Фалунь Дафа. Того ж дня Цао зник.
Після цієї зустрічі пан МакМіллан-Скотт опублікував інформацію про свій досвід у Пекіні та почуття, які він при цьому переживав. Він підкреслив, що комуністичний режим Китаю "зберігає жорстоку, параноїчну систему свавілля", і закликав як швидше припинити переслідування.
Незаконні арешти й конфіскація майна
26 травня п’ятеро чоловіків і одна жінка в штатському обшукали будинок Цао (кв. 704, б. 3, Баочжуцзихутун, Чжаоцзяло, Пекін), і згодом конфіскували його особисте майно. Вони не проінформували родичів Цао відповідно до закону, не пред’явили свої посвідчення і не видали квитанцію про конфіскацію майна.
Свідок розповів, що Цао був викрадений і затриманий “Відділом національної безпеки”. Сайт “Прозріла Мудрість” засудив комуністичний режим Китаю, що порушує закони КНР, відповідно до якого при затриманні протягом 24 годин необхідно повідомити рідних затриманого, при цьому вказавши причину, час і місце арешту. Період затримання не повинен перевищувати місяць; інакше затримання вважатиметься незаконним арештом, оскільки перевищує встановлений законом термін.
Минуло два місяці, а Цао все ще перебуває в ув’язненні. Його рідні не отримували ніякого сповіщення. Коли вони намагалися дізнатися про місцезнаходження Цао у співробітників Комітету 610, Відділу громадської безпеки, Відділу національної безпеки – всі вони відмовилися пояснити причину його затримання й місце утримання. Вони стверджують, що розкриття цієї інформації виходить за рамки їхніх повноважень.
Родичі страждають
Родичі Цао в Пекіні дуже стурбовані його арештом. Його свекор страждає від сильного шуму у вухах. Лікарі сказали, що це було спричинено сильним душевним горем і не підлягає лікуванню. Батьки Цао і його молодша сестра живуть у провінції Ганьсу. В результаті постійного переслідування Цао і його дружини у його батька стався серцевий напад. Ніхто не насмілюється розповісти їм про арешт Цао, побоюючись, що його батько, можливо, не зможе пережити жахливу звістку.
Велика Епоха
#img_right#За повідомленнями веб-сайта Фалунь Дафа “Прозріла Мудрість”, минуло вже два місяці з тієї пори, як практикуючий Фалуньгун Цао Дун зустрівся з віце-президентом Європейського Парламенту Едвардом МакМіллан-Скоттом. Про його місцезнаходження дотепер нічого не відомо.
За повідомленням, яке опубліковано на сайті “Прозріла Мудрість”, 21 травня в Пекіні двоє практикуючих Фалунь Дафа – Цао Дун і Ню Цзінь – зустрілися з Едвардом МакМіллан-Скоттом. Під час бесіди вони розповіли про те, як комуністичний режим Китаю переслідує послідовників Фалунь Дафа. Детально обговорювалася тема видалення органів у живих послідовників Фалунь Дафа. Того ж дня Цао зник.
Після цієї зустрічі пан МакМіллан-Скотт опублікував інформацію про свій досвід у Пекіні та почуття, які він при цьому переживав. Він підкреслив, що комуністичний режим Китаю "зберігає жорстоку, параноїчну систему свавілля", і закликав як швидше припинити переслідування.
Незаконні арешти й конфіскація майна
26 травня п’ятеро чоловіків і одна жінка в штатському обшукали будинок Цао (кв. 704, б. 3, Баочжуцзихутун, Чжаоцзяло, Пекін), і згодом конфіскували його особисте майно. Вони не проінформували родичів Цао відповідно до закону, не пред’явили свої посвідчення і не видали квитанцію про конфіскацію майна.
Свідок розповів, що Цао був викрадений і затриманий “Відділом національної безпеки”. Сайт “Прозріла Мудрість” засудив комуністичний режим Китаю, що порушує закони КНР, відповідно до якого при затриманні протягом 24 годин необхідно повідомити рідних затриманого, при цьому вказавши причину, час і місце арешту. Період затримання не повинен перевищувати місяць; інакше затримання вважатиметься незаконним арештом, оскільки перевищує встановлений законом термін.
Минуло два місяці, а Цао все ще перебуває в ув’язненні. Його рідні не отримували ніякого сповіщення. Коли вони намагалися дізнатися про місцезнаходження Цао у співробітників Комітету 610, Відділу громадської безпеки, Відділу національної безпеки – всі вони відмовилися пояснити причину його затримання й місце утримання. Вони стверджують, що розкриття цієї інформації виходить за рамки їхніх повноважень.
Родичі страждають
Родичі Цао в Пекіні дуже стурбовані його арештом. Його свекор страждає від сильного шуму у вухах. Лікарі сказали, що це було спричинено сильним душевним горем і не підлягає лікуванню. Батьки Цао і його молодша сестра живуть у провінції Ганьсу. В результаті постійного переслідування Цао і його дружини у його батька стався серцевий напад. Ніхто не насмілюється розповісти їм про арешт Цао, побоюючись, що його батько, можливо, не зможе пережити жахливу звістку.
Велика Епоха
“Коли я бачу комаху, квітку або соломинку, мені хочеться бути наповненим життям, так само, як і вони. Як я можу терпіти, коли бачу, що знищується така доброта та краса?” (цитата Ці Байши, автора цієї картини). З колекції Тоні та Мейлін Дай.
#img_right#Усі великі художники володіли високою мораллю, тому суть живопису та поезії тісно пов’язані із сутністю людини, яка створює шедеври.
Лише у разі, коли живописець або поет відповідають високим етичним нормам, його картина або вірш досягнуть високого художнього рівня. Роботи є віддзеркаленням людини, яка створила їх.
Знаменитий художник Хуань Бінь Хун (1865-1955) розділяв живопис на три категорії: ринковий та вуличний живопис, живопис гір і озер, живопис Ши Да Фу (інтелектуальний живопис).
Згідно з його розумінням, художник має відповідати вимогам цієї вищої категорії живопису, має володіти глибоким розумінням учення Конфуція. Йому слід мати у своєму розпорядженні всебічні знання та володіти технікою живопису на вищому рівні.
Він має бути здатний вести країну до миру й добробуту. Йому необхідно добре удосконалюватися у власній сфері та розвивати свої моральні якості.
Лі Ку-Шань (1898-1983) навчався традиційному китайському живопису у Ці Байши, також знаменитого художника. Він часто казав: “Людина в першу чергу має володіти благородною суттю, тільки тоді вона зможе створити благородний етичний живопис. Людина з поганими особистими якостями не зможе намалювати жодної праведної лінії”.
Під час “Культурної революції” у Китаї (1966-1976) Лі Ку-Шань був кинутий на десять днів до в’язниці, він зазнав знущань і був майже до смерті побитий власними студентами, бо відмовився створювати картини на політичні теми. Щоб вийти з цього скрутного становища, багато хто радив йому просто малювати, як інші художники, картини із сільськими мотивами, наприклад, що зображають великий урожай.
Він сприйняв цю пропозицію із іронічною посмішкою: “Так, добре, я намалюю таку картину і дам їй назву “Дешево продана совість” або “Великий врожай трупів” (Через вкрай нераціональне планування сільського господарства під час “Культурної революції” із голоду померло 40 млн. китайців). Великого художника примушували до самокритики, в якій він мав був виступити проти свого вчителя Ці Байши. Він відмовився, був затриманий та відправлений до сільської громади, де практикував цігун. В цей час він сказав: “Тих, хто руйнує батьківщину та гнобить народ, неодмінно покарає Небо. Я чекатиму цього дня!”
Тоні Дай виріс у Китаї, живе в Австралії. Він працює на біржі, проте його справжньою пристрастю є мистецтво. Тоні Дай, який отримав австралійське громадянство, також є колекціонером й головою Австралійської асоціації китайської традиційної культури та живопису. Разом із своєю матір’ю Мейлін Дай є власником у п’ятому поколінні однієї з найбільш значних колекцій китайського традиційного живопису XIX і XX століть.
У цій колекції представлені роботи більш ніж 40 відомих китайських художників цього періоду. Серед них, разом із картинами Ці Байши, Хуан Біньхуна, Лі Кушаня, є роботи імператора та імператриці. Це зібрання особливо цінне тим, що багато художніх шедеврів не пережили варварську епоху китайської культурної революції. Тоні Дай, ще дитиною, інтенсивно займався китайським живописом та каліграфією. У віці восьми років він виграв національний китайський конкурс із каліграфії.
Основу для колекції заклав родич, який був мандарином при дворі останньої китайської імператорської династії. З 2003 року сімейна колекція виставлялася в багатьох містах Австралії, США, Канади та Південної Азії. Вона демонструє суть китайського традиційного живопису, який відрізняється від західної традиції. Мета китайського художника традиційної школи – передати враження та сутність речей в абстрагованій формі. Живопис тушшю – це мистецтво найвищої концентрації, в якій подальші виправлення неможливі. Кожен мазок – це віддзеркалення особи майстра та його відчуттів.
Тоні Дай. Велика Епоха
“Коли я бачу комаху, квітку або соломинку, мені хочеться бути наповненим життям, так само, як і вони. Як я можу терпіти, коли бачу, що знищується така доброта та краса?” (цитата Ці Байши, автора цієї картини). З колекції Тоні та Мейлін Дай.
#img_right#Усі великі художники володіли високою мораллю, тому суть живопису та поезії тісно пов’язані із сутністю людини, яка створює шедеври.
Лише у разі, коли живописець або поет відповідають високим етичним нормам, його картина або вірш досягнуть високого художнього рівня. Роботи є віддзеркаленням людини, яка створила їх.
Знаменитий художник Хуань Бінь Хун (1865-1955) розділяв живопис на три категорії: ринковий та вуличний живопис, живопис гір і озер, живопис Ши Да Фу (інтелектуальний живопис).
Згідно з його розумінням, художник має відповідати вимогам цієї вищої категорії живопису, має володіти глибоким розумінням учення Конфуція. Йому слід мати у своєму розпорядженні всебічні знання та володіти технікою живопису на вищому рівні.
Він має бути здатний вести країну до миру й добробуту. Йому необхідно добре удосконалюватися у власній сфері та розвивати свої моральні якості.
Лі Ку-Шань (1898-1983) навчався традиційному китайському живопису у Ці Байши, також знаменитого художника. Він часто казав: “Людина в першу чергу має володіти благородною суттю, тільки тоді вона зможе створити благородний етичний живопис. Людина з поганими особистими якостями не зможе намалювати жодної праведної лінії”.
Під час “Культурної революції” у Китаї (1966-1976) Лі Ку-Шань був кинутий на десять днів до в’язниці, він зазнав знущань і був майже до смерті побитий власними студентами, бо відмовився створювати картини на політичні теми. Щоб вийти з цього скрутного становища, багато хто радив йому просто малювати, як інші художники, картини із сільськими мотивами, наприклад, що зображають великий урожай.
Він сприйняв цю пропозицію із іронічною посмішкою: “Так, добре, я намалюю таку картину і дам їй назву “Дешево продана совість” або “Великий врожай трупів” (Через вкрай нераціональне планування сільського господарства під час “Культурної революції” із голоду померло 40 млн. китайців). Великого художника примушували до самокритики, в якій він мав був виступити проти свого вчителя Ці Байши. Він відмовився, був затриманий та відправлений до сільської громади, де практикував цігун. В цей час він сказав: “Тих, хто руйнує батьківщину та гнобить народ, неодмінно покарає Небо. Я чекатиму цього дня!”
Тоні Дай виріс у Китаї, живе в Австралії. Він працює на біржі, проте його справжньою пристрастю є мистецтво. Тоні Дай, який отримав австралійське громадянство, також є колекціонером й головою Австралійської асоціації китайської традиційної культури та живопису. Разом із своєю матір’ю Мейлін Дай є власником у п’ятому поколінні однієї з найбільш значних колекцій китайського традиційного живопису XIX і XX століть.
У цій колекції представлені роботи більш ніж 40 відомих китайських художників цього періоду. Серед них, разом із картинами Ці Байши, Хуан Біньхуна, Лі Кушаня, є роботи імператора та імператриці. Це зібрання особливо цінне тим, що багато художніх шедеврів не пережили варварську епоху китайської культурної революції. Тоні Дай, ще дитиною, інтенсивно займався китайським живописом та каліграфією. У віці восьми років він виграв національний китайський конкурс із каліграфії.
Основу для колекції заклав родич, який був мандарином при дворі останньої китайської імператорської династії. З 2003 року сімейна колекція виставлялася в багатьох містах Австралії, США, Канади та Південної Азії. Вона демонструє суть китайського традиційного живопису, який відрізняється від західної традиції. Мета китайського художника традиційної школи – передати враження та сутність речей в абстрагованій формі. Живопис тушшю – це мистецтво найвищої концентрації, в якій подальші виправлення неможливі. Кожен мазок – це віддзеркалення особи майстра та його відчуттів.
Тоні Дай. Велика Епоха
У південно-східній провінції Китаю від тайфуну "Саомай", що пронісся над Китаєм 10 серпня, за даними місцевої влади, у провінціях Чжецзян і Фуцзянь так чи інакше постраждали 3,88 млн. чоловік, 1,71 млн. були негайно евакуйовані. Тайфун зруйнував десятки тисяч будинків.
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
У південно-східній провінції Китаю від тайфуну "Саомай", що пронісся над Китаєм 10 серпня, за даними місцевої влади, у провінціях Чжецзян і Фуцзянь так чи інакше постраждали 3,88 млн. чоловік, 1,71 млн. були негайно евакуйовані. Тайфун зруйнував десятки тисяч будинків.
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_left_nostream#28 липня 2006 року – 30-ті роковини таншаньського землетрусу. На відміну від попередніх років, вся правда про катастрофу вийшла назовні через 30 років. Книга “Одкровення таншаньського землетрусу” Чжан Цинчжоу розкрила правду про ретельно приховуваний прогноз таншаньського землетрусу.
У книзі також розкривається той факт, що жоден житель провінції Цинлон, яка лежить всього за 115 км від міста Таншань, не став жертвою землетрусу у зв’язку з тим, що всі вони були відразу проінформовані про нього. З часом стало відомо про безліч випадків екстрених рятувальних робіт.
28 липня 1976 року, о 3:42 ночі, місто Таншань із населенням 1 млн. чоловік було стерте з лиця землі після того, як блакитне світло виблискувало в небі. 242 769 чоловік загинуло і 164 851 людина отримала травми. Майже в кожній сім’ї один із її членів загинув у катастрофі.
“Щороку 28 липня на згадку про загиблих горять паперові банкноти, неначе чорні метелики низько пурхають по вулицях і алеях Таншаня. Люди звикли до такого тихого й безмовного оплакування, а не до гучного виразу своєї печалі”. Ті, хто вижив у цій катастрофі, не мали бажання говорити про неї, але вони, нарешті, були здатні виразити той глибокий сум, який зберігається в їхніх серцях.
В інтерв’ю нашому кореспондентові сказали, що відразу після землетрусу люди були шоковані, вони не знали, що відбулося. Після кількох годин вони усвідомили: "О, трапився землетрус!". Для того, щоб щонайшвидше поховати трупи, був виритий величезний котлован, тіла були укладені пластами і засипані між пластами порошкоподібним вапном.
Наш репортер запитав: “Перед тим, як трапився землетрус у Таншань, чи чули Ви про те, що тут може відбутися землетрус?”.
Очевидець: “За екілька років до землетрусу ми чули обговорення можливого великого землетрусу в Таншань. Наважився б уряд сказати, що тут буде великий землетрус? Якщо люди були б попереджені про небезпеку, то хто б тоді продовжував працювати для уряду? Наважився б уряд проінформувати нас? Вони боялися, що буде зачеплено виробництво, якщо люди дізнаються про це. В Таншані ж було так багато вугільних шахт!”
Репортер: “Кілька років тому ходили чутки про великий землетрус, але уряд не надав їм досить великої уваги. Як би сім’ї жертв трагедії оцінили дії уряду?”
Очевидець: “Ми не наважуємося нічого сказати. Хто наважиться сказати, що уряд не дуже гарний? Ніхто! Але в глибині душі всі ми засуджуємо комуністичний режим Китаю. У сім’ї скаржилися і таємно проклинали диктатуру. В ті часи нещодавно закінчилася “Культурна революція”, всі ще боялися режиму. Хто наважився б що-небудь сказати? Режим ніколи не дозволить тобі сказати “Ні”, це буде рівнозначно проханню про страту! Режим ніколи не піклувався про його людей; їх узагалі не хвилює, скільки загинуло людей”.
У книзі “Одкровення таншаньського землетрусу” розповідається про те, що, фактично, до кінця 1975 року в результаті досліджень, проведених Таншаньською водною компанією, були отримані аномальні показники випаровування. Показники коливань Землі в гірській обсерваторії Чжаугечжуан із нагляду за землетрусами і Таншаньської наглядової станції Ерчжун показували перевищення норми одна за одною. Голова обсерваторії з нагляду за землетрусами Ян Ючень таємно попросив експерта з Тяньцзіньського бюро з дослідження землетрусів провести підземне випробування з відкачування води. Результати випробування показали, що землетрус наближається до Таншаню.
На початку 1976 року Ян зробив доповідь про майбутній землетрус у Таншань і розповів про середньо- і короткострокові прогнози:
В межах 50 км усередині міста Таншань відбудеться землетрус величиною 5-7 балів, яке відбудеться в липні або серпні 1976 року або пізніше в тому ж році.
У двох випадках за 12 і 6 днів до таншаньського землетрусу вища школа “червоних охоронців” Летін і дослідницька група з Першої середньої школи Шаньхайгуань відправили письмовий звіт до відповідних департаментів, передбачаючи, що тут відбудеться руйнівний землетрус силою більше 5 балів. За 2 дні до таншаньського землетрусу Пекінська група з дослідження землетрусів виявила 7 незвичайних ознак прийдешнього землетрусу.
За 9 годин до землетрусу Ма Сижун з шахтної станції з вивчення землетрусів Кайлуань Мацзягоу склала звіт із прогнозом про сильний землетрус. У звіті мовилося: “Раптові коливання в питомому опорі ґрунту відбивають зміни в наземному середовищі, що викликають мікротріщини, які швидко перетворюються на великі. Це означає, що землетрус силою більше 7,3 балу може відбутися у будь-який час”. Проте через комуністичну блокаду на той час жителям Таншаня про це не було повідомлено завчасно.
14 липня 1976 року, після того, як Вань Цинчун, голова окружного відділу дослідження землетрусів округу Цинлун почув про прогноз Національного бюро із землетрусів, в якому мовилося про майбутній землетрус у Таншань силою більше 5 балів, він негайно відправився назад у Цинлун, щоб зробити публічне повідомлення і вжити конструктивні заходи. 27 липня більше 60% населення округу Цинлун провели ніч у притулках.
Не велика кількість із загального населення 470 тис. чоловік залишилися вдома і спали з відкритими дверима й вікнами. Завдяки таким заходам окрузі Цинлун удалося уникнути катастрофи. Не зважаючи на те, що в найдужче постраждалих ділянках округу Цинлунь будівлі були зруйновані, в результаті землетрусу не було жодної жертви. Багато хто побачив у цьому диво.
Репортер: Чи знаєте Ви, що в результаті землетрусу в Цинлун ніхто не загинув?
Місцевий житель: Так, це правда.
Репортер: Скажіть, будь ласка, як Ви дізналися про землетрус за кілька днів до його початку?
Місцевий житель: Нас повідомили про цю новину за день. Це так, землетрус був 28 липня, ми почули новину 27-го.
Репортер: Хто повідомив Вас про землетрус?
Місцевий житель: Повідомлення прийшло з округу. Ми почули новину за день, а землетрус трапився наступного дня. Кожен був у думках підготовлений. Насправді, ніхто з жителів провінції Цинлун не загинув.
Після таншаньського землетрусу у світ вийшли подробиці про неадекватні рятувальні роботи, через які погіршав стан здоров’я тих, що уціліли . Пані Чен, у якої ми брали інтерв’ю, була однією з тих, кого послали в 301-у лікарню Пекіна через 3 дні після землетрусу.
Пані Чен сказала: “Тоді внутрішній двір 301-ї лікарні був заповнений пораненими й тимчасовими наметами. Також тут були інструкції з підготовки до війни. Насправді все було напоготові для надання допомоги владі, перш за все”.
Через 3 дні всі поранені були переведені у військові госпіталі в провінції Шааньсі – більш ніж за 1000 км від Пекіна. Перелом тазових кісток пані Чен був вилікуваний тільки через 6 місяців у госпіталі міста Хубей. Через зволікання під час надання допомоги пані Чен залишилася калікою на все життя.
У мережі Інтернет було опубліковано таке повідомлення щодо 30-их роковин таншаньського землетрусу: “Відсутність попередження про великий таншаньський землетрус і ретельне приховування фактів протягом тривалого часу свідчать про неспроможність влади, яка завдала китайській землі більш глибокі рани, ніж сам землетрус.
Ця жахлива історія безжально показала всьому світові, що тільки коли самі люди можуть зробити свій власний політичний вибір й оцінити достоїнства відповідальних за них людей, останні чесно служитимуть своєму народові та піклуватимуться про нього. Вони не обдурять свій народ, і навіть якщо захочуть, то не посміють і будуть не в змозі зробити це”.
Алі Лінь, Лін Хуейсінь. Радіо Голос Надії