#img_left_nostream#У серпні, коли багато дрібних ягід вже відходять, на прилавках з’являються їх родичі – великі смугасті ягоди-кавуни.
Цінність кавуна відмітили ще в давньому Єгипті, його насіння і зображення, археологи знаходили в гробницях фараонів. Сам же смугастик родом з Африки, там і сьогодні, на околицях пустелі Калахарі можна зустріти його родичів – диких смугастих кавунів.
Завдяки своїм якостям, кавун є досить цінним даром природи. Він складається на 80-94% з води і сприяє швидкому виведенню шкідливих речовин з організму. Ця смачна смугаста куля, зберігає в собі масу корисних властивостей. Його червона м’якоть багата фолієвою кислотою, необхідною для нормального кровоутворення і синтезу білків. Кавун містить цукри, які легко розчиняються: фруктозу, глюкозу та сахарозу. Стигла м’якоть кавуна володіє дієтичними властивостями, які особливо корисні при недокрів’ї, серцево-судинних захворюваннях, подагрі, а також хворобах печінки і сечового міхура. Серед компонентів кавуна є ще аскорбінова і нікотинова кислота, солі заліза, калію, натрію, фосфору та магнію, а ще клітковина, пектинові речовини і каротин.
При купівлі кавуна необхідно враховувати деякі моменти. Ці смугастики, як і дині з коренеплодами, вбирають в себе багато нітратів, так що в цьому питанні слід проявити пильність.
У м’якоті кавуна, насиченого нітратами, прожилки набувають жовтого кольору, а також можна побачити жовтуваті ущільнення розміром з копійку або п’ятачок, а то й іще більші.
Спілий кавун, як правило, великий і при цьому легкий. При виборі кавуна слід уникати дуже маленьких і дуже великих. Сухий хвостик означає спілість. Світла пляма, на якій лежав кавун, повинна бути жовтою, а ще краще оранжевою. Якщо постукати по спілому кавуну, він пружинитиме і почується не глухий, а дзвінкий звук. Кірка вдало вибраного кавуна повинна бути твердою і блискучою.
Надрізати кавун при купівлі, краще не слід, тому що шкірка його брудна, та й на ножі може роїтися маса мікробів.
Крім вживання кавуна в природному вигляді, можна робити з нього мед або засолювати, а при бажанні можна зробити навіть кавунові цукати.
Кавуновий мед готують тільки з повністю доспілих кавунів з солодкою м’якоттю. Чистий кавун розрізають на частини над тазом, ложкою з нього вибирають м’якоть, подрібнюють, протирають через сито або друшляк, проціджують через два шари марлі й ставлять на вогонь. При закипанні червонувату піну слід зняти, а сік знову процідити через сито або марлю. Потім його ставлять на повільний вогонь і випаровують, постійно помішуючи, щоб не пригорів. Коли об’єм соку зменшиться в 5-6 разів, перевіряють готовність краплею. Готовий кавуновий мед розфасовують в скляні банки і закатують кришками, але можна його зберігати і не в герметично закритій тарі.
Для засолу придатні невеликі зрілі плоди з тонкою кіркою і соковитою щільною м’якоттю. Кавуни ретельно миють, наколюють в декількох місцях, після чого щільно укладають в тару, заливають 6-ти процентним розчином куховарської солі і витримують при кімнатній температурі 1-2 дні, а потім переносять тару в прохолодне місце. Зверху на кавуни кладуть дерев’яний круг. Через 30-45 днів кавуни готові до вживання.
Щоб зробити цукати, з товстої кавунової кірки зрізають верхню зелену жорстку частину, кірку ріжуть на шматочки ножем або формами для печива, заливають водою і кип’ятять 10-15 хвилин, охолоджують холодною водою, потім відкидають на друшляк, дають воді стекти і опускають в киплячий сироп (1 кг кірок, 1,2 кг цукру і 2 стакани води). Варять в 4-5 прийомів по 5-7 хвилин з вистоюванням по 10-12 годин. В кінці варива додають 3 г лимонної кислоти. Відкидають на друшляк, дають сиропу стекти, розкладають на тарілки або блюда і підсушують. Для зберігання цукати укладають в банки, коробки або залишають в сиропі, а перед подачею на стіл підсушують.
