Blog

Простота й умиротворення: чайні традиції Сходу відкривають вікно у сиву давнину й у власний розум.

#img_left#Тут доречне стародавнє прислів’я, згідно з яким у повсякденному житті потрібні сім предметів першої необхідності: паливо, рис, масло, сіль, соєвий соус, оцет і чай.

Чому ж чай такий важливий? Це всього лише гарячий напій чи щось більше?

У світі існує велика кількість традицій: від вечірніх чаювань в англійському стилі до передачі по колу гарбуза-горлянки для заварки мате (парагвайський чай) – у Парагваї. Але тільки в Азії чай настільки глибоко укорінився в культурі, що було створено унікальний східний заклад: чайний будиночок.

Чи є там щось, чого нам не вистачає у повсякденному житті? Я захотів довідатися про це більше. Моїм співрозмовником став Етан Хуан із чайного будиночка в Оттаві.

Стан душі

"Під час чайної церемонії ми звичайно не розмовляємо", – пояснив Хуан.

Справжні чайні майстри ретельно готують як сам чай, так і навколишнє середовище – "рослини, музику, саму атмосферу".

Вся церемонія є медитативною й "дуже простою".

Ця традиція сягає корінням у давнину, коли все суспільство приділяло велику увагу очищенню душі, знаходженню спокою в серці, повазі до інших людей та регулюванню енергії тіла.

Сучасні чайні будиночки часто виконують функцію популярних місць для спілкування, як кав’ярні на Заході, але в той же час існують інші, більш традиційні. Можливо, не випадково, чайні будинки є всюди на Тайвані, де найкраще збереглася найбагатша 5000-літня культура Китаю.

Чайний будиночок є острівцем спокою й дозволяє кинути скороминущий погляд у минуле серед суєти сучасного життя.

"Кажуть, що це інший світ".

Ідеальний розмір чайника

За словами Хуана, найважливіша річ у цій справі – це температура води. Ті з нас, хто звик до західного чаю, вживають киплячу або воду, яка щойно закипіла.

"Цього не можна робити з китайським чаєм; кипляча вода зробить чай гірким"- говорить Хуан. Температура води повинна бути близько 70 градусів для зеленого чаю, і 80-90 градусів – для оолонга (сорт китайського чаю). Деякі тайванці кладуть чайні листи в холодну воду, а потім ставлять у холодильник на ніч.

Ще один момент на замітку новачкам – східний чай звичайно потрібно дуже швидко заварювати (близько 30 секунд для дрібнолистого чаю і біля хвилини для крупнолистого).

"От чому китайський чайник маленький, а англійський – великий, – пояснює Хуан. – Якщо ви візьмете великий чайник і не зможете випити все, то чай стане міцним".

Що стосується самого чаю, то існує багато його різновидів. Серед найпопулярніших сортів – "високогірний чай", виготовлений з листів, вирощених на великих височинах, що надає чаю особливого смаку.

"Листя росте повільно, але всмоктує в себе більше природних речовин… ти відчучуваєш дійсно багатий смак".

Повернення додому

Поки ми сидимо, потягуємо чай і розмовляємо, мої думки перенеслися далеко в минуле. Чи був смак чаю іншим у давні часи? Змінився чай чи змінилися ми? Невже ми дійсно настільки розумні, що зараз можемо заварювати чай на ходу, за кілька секунд у квартирі, використовуючи пакетик чаю і воду з мікрохвильової печі.

Ми стали знавцями високих технологій, але, можливо, ми забули про внутрішній зміст. Щирі речі прості.

Я відчуваю гірку радість, таке почуття, начебто знову відкрив для себе те, що було колись загублене, і відчуваю ясний розум і спокійне серце. Це почуття йде зсередини, але чай так само відіграє свою роль.

Китайський поет Лу Тун більше тисячі років тому написав такі рядки у своїй поемі "Сім чашок сподіваючись":

"Перша чашка змочує горло й губи,

Я не розраховував на це, але тонкий смак і глибокий спокій залишалися зі мною ще довгий час після мого повернення додому.

Метью Хільдебранд. Велика Епоха

Протягом року Естафета пройшла в 168-ми містах 39-ти країн і закінчилася в день 9-ліття з дня початку репресій Фалуньгун на своєму останньому етапі проходження, китайській землі – Гонконзі.

#img_right#На початку заходів останнього етапу Естафети з промовою виступив заступник глави азійського відділення КРПФ Се Тухуа, член гонконзького відділення КРПФ, член законодавчої палати Лян Госюн, член азійського відділення КРПФ, демократ Лінь Цзицьєн і голова гонконзького Центру молоді Китаю Лін Вейтан.

Промовці відзначили важливість швидкого припинення в Китаї системи тоталітарного однопартійного правління, а також засудили численні порушення свобод і прав людей у Китаї, які ще більше посилилися перед Олімпійськими іграми.

На церемонії початку заходів також було увімкнено аудіозапис вітальної промови віце-президента Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЕ) і члена Парламенту Швеції пана Горана Ліндблада, який зокрема сказав: «Послідовники Фалуньгун, християни, а також інші інакодумці протестують проти тієї ситуації, яка існує зараз у Китаї. Вони роблять це тому, що грубо порушуються їхні основні громадянські права. Таке порушення не можна терпіти. В дуже багатьох послідовників Фалуньгун видалили органи на продаж для наживи, цього абсолютно не можна терпіти. Сьогодні, 20 липня 2008 р., я сподіваюся, що цей день стане початком кінця влади китайської компартії».

Після виступу почесних гостей розпочалася церемонія запалювання факела. Першим факел від «верховної жриці» прийняв Се Тухуа, після чого у супроводі інших гостей він розпочав хід.

Потім було урочисто зачитано заяву КРПФ, що сповіщає про успішне завершення Естафети факела на захист прав людини. У заяві було відмічено, що китайська компартія (КПК) не лише не прислухалася до закликів міжнародного співтовариства, але і ще більше підсилила репресії Фалуньгун. «За неповною статистикою, лише за період із грудня 2007 р. по сьогодні під приводом підготовки до Олімпіади було арештовано близько 8 тисяч послідовників Фалуньгун у 29 провінціях. Щонайменше 130 чоловік за цей період загинуло в результаті репресій. Пекінська Олімпіада стала справжньою кривавою Олімпіадою!», – мовиться в заяві.

«Хоч навіть закордонний етап Естафети факела на захист прав людини завершився, але священний вогонь прав людини, починаючи з березня цього року, зажеврів у континентальному Китаї і його ідея "Єдиний світ, єдині права людини" вже оселилася глибоко в серцях китайців і поширюється в усьому Китаї. Доти, доки КПК не припинить репресії Фалуньгун, ми також не припинимо наших зусиль ні на один день. Ми твердо віримо, що справедливість неодмінно переможе!», – такими словами закінчилася заява.

#img_gallery#

Чому Китай витрачає таку величезну кількість грошей на будівництво залізниці Цинцзан, яка сполучатиме провінцію Цинхай і Тибет?

#img_left#Китайські геологи дали нам відповідь: було виявлено велику кількість цінних місцерозташувань, які зараз знаходяться уздовж цієї залізниці. Це будівництво почалося за рішенням китайського уряду, щоб використовувати цінні ресурси в нагір’ях Цинцзан і просувати місцеву економіку.

Лінія Цинцзан знаменита тим, що вона є поворотним моментом в історії будівництва залізниць. Цинцзан має довжину 1 000 кілометрів і охоплює весь простір нагір’я заввишки в середньому 4 000 метрів.

Місцевість, через яку проходить залізниця, дуже небезпечна і складна. Як вважають, її будівництво, під час якого померла велика кількість робітників і солдатів, було найважчим в історії. Проте Пекін твердо вирішив створити тут залізничну мережу і вже витратив на це 3,7 млрд. доларів.

Стороннім дуже важко розібратися, чому витрачається стільки грошей на будівництво дороги. Яка справжня мета?

Прискорене об’єднання Тибету і материкового Китаю

Пекін стверджує, що єдина причина будівництва – це надання допомоги економіці Тибету. Проте західні критики говорять, що Тибет не отримуватиме особливо великого доходу лише від перевезення пасажирів.

Згідно з оглядачами The Times of India (Часи Індії) справжня мета будівництва магістралі полягає в тому, щоб прискорити об’єднання Тибету і материкового Китаю. А також зміцнити військові сили на кордонах Китаю з Індією, Бірмою і Непалом для того, щоб тримати під контролем інциденти на кордонах і зупинити розширення незалежних сил Тибету.

Занепокоєння Далай Лами



Далай Лама, духовний наставник Тибету, неодноразово висловлював своє занепокоєння з приводу того, що будівництво дороги стало результатом недавнього відкриття величезних природних ресурсів у Тибеті. Він сказав, що неконтрольована їх експлуатація може зруйнувати екосистему в гімалайських нагір’ях.

Його занепокоєння підтвердили і китайські геологи. Згідно з Китайською службою новин (China News Service) директор Китайського відділу геологічної служби Мен Сяньлай минулого тижня сказав: «Будівництво залізничної колії є ключовим кроком у використанні природних ресурсів і розвитку місцевої економіки в Тибеті».

Відкриття, зроблені вздовж залізниці Цинцзан



Китайська служба новин процитувала вислови Мен Сяолай про те, що в результаті державних досліджень, які почалися у 1999 році, було виявлено 16 великих родовищ, розташованих уздовж залізниці, включаючи поклади заліза, міді, свинцю і цинку. Було виявлено приблизно п’ять великих територій з рудами кольорового металу, з 20 тонами міді і 10 тонами свинцю і цинку.

В районі Мочжугунка були розвідані рідкісно великі запаси міді з резервами в 7,89 млн. тон, що робить їх другими за величиною в Китаї, розташованими поряд з мідною копальнею Десин. Експерти кажуть, що успіхи у пошуках корисних копалини та їх використання вздовж залізниці може допомогти місцевій економіці і зменшити проблеми з браком ресурсів.

Заплановано побудувати ще три залізничних магістралі

Згідно з The Times of India (Часи Індії), в подальше десятиліття Китай планує побудувати ще три гілки залізниці між Китаєм і Тибетом. Одна проходитиме з Лхаса до Ліньцзі, інша – від Лхаса до Жікацзе, а третя гілка – від Жікацзе до Ядун, важливого міста на кордоні Китаю з Індією. Як тільки їх будівництво буде закінчено, загальна довжина залізниць, що ведуть до Тибету, перевищуватиме 2 000 кілометрів.

Му Фен. Велика Епоха

Після 11 вересня і прагненням викорінити тероризм, що виникло по цьому, у багатьох розвинулося те, що я називаю «фільтрацією новин». Війна в Іраку, близькосхідний конфлікт, криза у зв’язку з ядерною програмою Ірану і тому подібні новини цікавлять нас усе менше і менше.

#img_left#Чому? Можливо, ми просто втомилися слухати про те, як чергова бомба вибухнула у Багдаді або від того, що нинішнє освітлення у засобах масової інформації не здатне віддзеркалити «іншу» сторону людських страждань.

Процвітання наркотичної залежності є однією з проблем, котра, як і раніше, ігнорується. Після падіння Талібану, споживання опіуму в Афганістані зросло у два рази. В Ірані кількість героїну, що споживається, на душу населення є найвищою у світі, випереджаючи США. Аналітики вважають, що ця «опіумна епідемія» є наслідком безнадійності і руйнувань, принесених війною.

Афганістан – світовий постачальник опіуму

Близько 90% опіуму у світі виготовляється в Афганістані, з них 60% проходять транзитом через Іран на шляху до Росії та Європи.

За даними нещодавньої доповіді Ради із Зовнішньополітичних зв’язків, незважаючи на війну із тероризмом, що посилюється, виробництво опіуму в Афганістані продовжує зростати у південних провінціях, таких як Кандагар. Площа плантацій, що складала у 2004 р. близько 5 тисяч гектар, зросла до приблизно 13 тисяч гектар у 2005 р. Хоча макові плантації існують давно, широкомасштабне споживання наркотиків, що викликають сильну залежність, – це щось нове.

Згідно першого дослідження національного масштабу про споживання наркотиків в Афганістані, проведеного відділом ООН із проблем наркотиків і злочинів у країні близько 50 тисяч людей споживають героїн і 150 тисяч – опіум, який є неочищеним вихідним продуктом для виробництва героїну.

За словами експертів, селяни відновили своє виробництво із 2000-2001 рр., після того, як Талібан, що був у той час при владі в Афганістані, ввів коротку заборону на вирощування опіуму (але не на його експорт).

Від опіумної залежності страждають цілі села. Матері використовують опіум, щоб зменшити біль у м’язах після довгої роботи на полях і дають його своїм дітям, щоб вони поводилися тихо.

За повідомленням «Times», Елізабет Байєр, що раніше працювала у відділі ООН із проблем наркотиків і злочинів, каже: «У людей немає освіти, а отже вони не мають поняття про шкоду, яку наносить опіум. Люди травмовані. Коли вони знаходять засіб, що здатний полегшити страждання, вони приймають його».

Нудьга і відчай

Нудьга і відчай є ознаками деградації – фізичної та моральної, що штовхає мільйони людей на розореному війнами Близькому Сході вдаватися до «допомоги наркотиків».

Наприклад, в Іраку контрабанда наркотиків стала джерелом доходів для багатьох кримінальних кіл, а також засобом, що допомагає втекти від страждань у повсякденному житті.

За даними, зібраними міністерством охорони здоров’я Іраку, минулого року в одній тільки Кербалі налічувалося близько 1000 наркоманів. В Амарі, меншому за величиною місті із населенням у 300 тисяч людей, що знаходиться під контролем британської армії і розташоване біля кордону з Іраном, їх число складає 500.

«Ми не маємо оновлених даних, але можемо сказати, що за останні роки ці цифри зросли у два рази», – каже Сарван Камель Алі, глава нової програми із боротьби з наркотиками міністерства охорони здоров’я, повідомляє «The Telegraph».

«Раніше люди приймали ліки. Тепер приймають подібні до героїну», – додав він.

Проте найбільш тривожні дані у сусідньому Ірані. Як повідомила «The Washington Post» в Ірані найбільша кількість героїну, що споживається, на душу населення. Число людей із залежністю, в основному від героїну, складає 3 мільйони людей. Для порівняння в Австралії таких налічується 113 тисяч.

Після землетрусу у Бамі у 2003 році, у складі невідкладної допомоги були постачання метадону – синтетичного наркотику, популярного серед споживачів морфію та героїну.

На думку експертів, схильність до наркотичної залежності, головним чином, спостерігається у мільйонів молодих безробітних іранців, що намагаються вижити в умовах репресивних обмежень ісламського уряду та basij – іранської поліції моралі.

Найменші побоювання

Навряд чи для лідерів Іраку чи Афганістану, що намагаються розібратися із повстанцями чи міжрелігійними конфліктами, наркотична залежність входить до числа проблем, що стоять на порядку денному. Іран, що зайнятий своєю ядерною програмою, це турбує ще менше.

Тоді як мільйони людей сидять на героїновій голці, інша частина світу «вимикається», коли по телебаченню показують вибухи бомб у Багдаді.

Можливо, ці слова молодого афганця із наркотичною залежністю, процитовані журналом «Time» зможуть когось пробудити: «Це велика проблема… набагато гірша, ніж тероризм чи Талібан. На війні, коли ворог тебе вбиває, ти вмираєш лише один раз. Залежність же вбиває майбутнє».

Показ колекції ready-to-wear осінь-зима 2007/2008 дизайнера Крістофа Декарнена (Christophe Decarnin), британського дизайнера Стелли Маккартні (Stella McCartney) і хорватського дизайнера Івани Омажич (Ivana Omazic) на Тижні високої моди в Парижі (Paris Fashion Week).

#img_gallery#

Показ колекції ready-to-wear осінь-зима 2007/2008 Альбера Эльбаза (Albert Elbaz), італійського модельєра Валентино (Valentino) і італійського дизайнера Міучії Прада (Miuccia Prada) на Тижні високої моди у Парижі (Paris Fashion Week).

#img_gallery#