Blog

57-річний пан Чжао Циншань помер після звільнення з в’язниці під заставу 18 червня 2008 р. Два роки до смерті він був прикутий до ліжка. Він не міг їсти, все його тіло боліло, і піклуватися про себе він також не мав змоги.

#img_right#Послідовник Фалуньгун пан Чжао Циншань мешкав у м.Харбіні провінції Хейлунцзян. Він працював заступником директора продуктової компанії. Коли в 1999 р. китайська компартія розпочала переслідування послідовників Фалуньгун, пан Чжао змушений був залишити дім, щоб уникнути арешту. Пізніше його заарештували й тримали у сьомому відділенні поліції Харбіна. Після жорстоких катувань його здоров’я було в критичному стані. Тільки тоді поліцейські звільнили його для лікування.

У квітні 2000 р. пан Чжао був знову арештований за відправлення листа, у якому була групова апеляція до учасників партійних з’їздів, що проходила у Пекіні. Його звільнили через 24 години, тільки після того, як він заплатив 2000 юанів (285 доларів). У вересні 2000 р. він знову був арештований за те, що в його будинку збиралися послідовники Фалуньгун і виконували оздоровчі вправи. Його звільнили через 16 днів. Цього разу поліція вимаганням одержала від нього 3500 юанів.

20 листопада 2000 р. його заарештували й посадили під варту після того, як поліція знайшла в його будинку понад 10 000 екземплярів матеріалів з інформацією про Фалуньгун. Після 28 днів йому вдалося втекти з в’язниці, після цього він змушений був переховуватися.

20 січня 2002 р. заступник начальника відділення поліції м. Шуачен разом з агентами Офісу 610 заарештував пана Чжао. Поліцейський у цивільному почав бити його 6-футовою зігнутою пластиковою палицею, яка приблизно була один дюйм у діаметрі. Чоло пана Чжао було залите кров’ю, одежа також просочилася нею.

Пана Чжао допитували й катували, прикувавши його до залізного стільця, при цьому його руки були скуті за спинкою стільця, а рот заклеїний. Поліцейські били його ногами по гомілках з такою силою, що лопнула шкіра й оголилися кості. Вони також били ногами по наручникам, через що вони врізалися у кисті рук. У результаті його руки жахливо розпухнули, і ворушити пальцями було неможливо.

Потім поліцейські пустили в хід електричні кийки й били його поки він не знепритомнів. Для того щоб «оживити» його вони облили постраждалого холодною водою, а потім почали бити далі. При цьому поліцейські казали: «Якщо ти вмреш, то твоя смерть нічого не значить і ми за це не будемо нести відповідальність».

15 травня 2003 р. поліцейські з міського відділення поліції Харбіна знову заарештували Чжао Циншаня. Його знову сильно побили. Обличчя перетворилося в безформне місиво. Потім його доставили до центру ув’язнення району Дунлі, де відбувся закритий суд, що присудив його до 11-ти років в’язниці.

У липні 2004 р. рідні відвідали його у в’язниці міста Дацин, де він відбував покарання. Чжао Циншань був у дуже поганому стані. У жовтні 2004 р. рідні привезли Чжао зимовий одяг, але охорона не дозволила побачитися з ним. Коли в 2005 р., під час святкування китайського Нового року, родина відвідала його, він був дуже слабкий і ледве міг говорити.

14 липня 2005 р. родині Чжао зателефонували із в’язниці й повідомили, що Чжао перебуває в 4-й лікарні м. Дацина, і що в нього виявили симптоми інсульту й високий артеріальний тиск. Родині дозволили забрати його під поруку для лікування, але медичний діагноз показати відмовилися.

1 серпня 2005 р. родина виконала остаточні процедури, що були необхідні для його звільнення. Судово-правовий відділ провінції схвалив клопотання й просив адміністрацію в’язниці забрати документи. Однак прокурор зненацька наказав тюремній адміністрації відмовити в умовному звільненні пана Чжао, заявивши, що він ще не відсидів однієї третини свого строку.

Родині пана Чжао довелося пройти друге коло мук і хвилювань, щоб звільнити його. Нарешті, у листопаді 2005 р. дозвіл був виданий. Пан Чжао помер, так і не оправившись від катувань.

За матеріалами minghui.org

Незважаючи на низьку відвідуваність олімпійських заходів, на що МОК указав організаторам Олімпіади, квитки на змагання атлетів купити неможливо.

#img_gallery#

Англійська газета Times опублікувала статтю під заголовком «Починає підійматися залізна завіса китайської Олімпіади», в якій повідомила про те, що в цей час на олімпійських змаганнях практично немає глядачів і що це викликано тим, що китайська влада, щоб запобігти масовим зібранням людей, негайно взяла під контроль усі джерела продажу квитків.

Китайські блогери розповіли, що влада Китаю більшу частину квитків розподілила між партійними структурами й державними організаціями, які, підкоряючись владі, не поширюють їх.

У такий спосіб образ «гармонії та краси», що китайська влада посилено намагалася штучно створити, почав поступово танути після закінчення церемонії відкриття Олімпіади. Блогери один за одним викривають неправду й фальш компартії Китаю.

Тим часом під час футбольних матчів у м. Шеньян трибуни не були заповнені й на 1/3. Не були продані повністю і квитки на фінальні виступи гімнастів, які, як очікувалося, зберуть багатьох глядачів. Але дотепер ніхто не роз’яснив чітко МОК (Міжнародний олімпійський комітет) і розчарованим спонсорам Олімпіади причину цього.

Ситуація розвилася до того, що навіть деякі родичі спортсменів не можуть потрапити на змагання через відсутність квитків. Мати англійської плавчихи Ребеки Адлінгтон, яка одержала золоту медаль, ображено розповіла журналістам, що вона не змогла дістати квиток на виступ своєї дочки.

Деякі місцеві урядовці намагаються заповнити трибуни стадіонів найнятими «добровольцями». Однак чиновників, відповідальних за підтримку громадського порядку, зовсім не цікавить факт відсутності глядачів і вони ніяк його не коментують і не пояснюють журналістам.

Разом із тим проблема безпеки й охорони порядку від самого початку Олімпіади стоїть для влади на найпершому місці. Деякі ЗМІ у своїх статтях запитують: «Чи дійсно китайська влада хоче привабити туристів»?

#img_left_nostream#В олімпійському селі перебувало понад 10 тис. чоловік, які представляли 205 країн. Як повідомили китайські ЗМІ, після церемонії відкриття Олімпіади 9 серпня в олімпійське село було доставлено 1,8 тонн яловичих відбивних, більше 1 тонни спагеті, понад 3 т картоплі, 9 тис. суші, 1,6 т курятини, понад 8 тис. піц. Ресторани також безкоштовно надали близько 60-ти видів китайських і західних страв. Кухарі, які готували їжу для банкету, присвяченого відкриттю Олімпіади, приїхали з більш ніж 20-ти країн. Цей банкет став найбільшим в історії Олімпійських ігор.

Старший відповідальний з обслуговування харчування в олімпійському селі Ма Темо розповів, що на той час в олімпійському селі найбільше витрачалося рису, масла, яловичини й курки. На кожен із 3-х щоденних прийомів їжі витрачалося по тонні рису, 4 тис. літрів масла, 9 тис. бананів тощо. Щодня витрачалося три тонни продуктів. Їдальня займала 19 тис. кв. м і в ній могло одночасно поміститися 5 тис. чоловік. Кожен день гостям олімпійського села безкоштовно надавали 3-разове харчування.

Як повідомили олімпійські чиновники, цього разу «качка по-пекінські» стала особливою стравою в олімпійському селі. Щодня готували приблизно 700 таких качок. Ці качки незвичайні, у кожної з них є номер і бирка із вказаною птахофермою, де їх ростили, й бойні, де їх забивали. По цих номерах можна навіть дізнатися, який конкретно скотар їх вирощував.

В їдальні всього 8 меню, у жодному з них страви не повторювалися. Наприклад, в 1-му меню 22 страви.

До Пекіна у дні Олімпіади приїхало близько 500 тис. іноземних гостей. Власники багатьох столичних ресторанів не упускали цей шанс заробити гроші. У їхніх меню з’явилися «головні олімпійські страви», а також можна замовити «чемпіонський банкет» і «нагородний банкет». Ціни на них коливаються від 1008 (144 долара) до 4888 юанів (700 доларів). На цінниках також часто можна побачити цифру «8».

Багато китайських громадян казали, що тоді у країні ціни на продукти безупинно зростали і багатьом родинам важко було підтримувати своє існування. Спостерігаючи, як щедро влада годує іноземних гостей, у багатьох із них виникало почуття пригніченості. Вони вважали, що влада занадто багато розтратила коштів, намагаючись залишити у іноземців гарне враження про себе. І запитувли, коли ж уряд буде так само піклуватися й про них?

Представник китайської Нової народної партії Го Чуань щодо цього сказав: «Нещодавно одна мати вкрала м’ясо через те, що воно стало дуже дорогим і в неї не було грошей його купити. Її піймали, і вона від сорому хотіла покінчити життя самогубством, ударившись головою об стіну. Чому ж іноземці можуть без обмежень насолоджуватися понад 20 видами вишуканих страв?»

Він провадив далі: «Китайський народ усією країною брав участь в організації Олімпіади, чому потрібно так марно витрачати наші продукти? Чи одержав китайський уряд згоду народу надавати іноземцям всі ці ласощі у такій кількості? Влада повинна вибачитися перед тією жінкою, яка вкрала м’ясо!»

Китайський дисидент Цао Чанчин, який був змушений виїхати закордон, заявив, що хоч навіть Китай і є великою країною-експортером, але він, як і раніше, залишається бідною аграрною країною, у якій живе 700 млн селян і 150 млн людей, які становлять клас некваліфікованих робітників, які постійно їздять на заробітки по всій країні. «Хоч навіть і кажуть, що економіка Китаю дуже розвинена, – розповідає пан Цао, – але якщо всі ці цифри порахувати з розрахунком на душу населення, то Китай стоїть на 109-му місці у світі, а це практично на рівні деяких африканських країн».

Фен Чанле. Велика Епоха

Азіати неохоче запозичили західний звичай рукостискання. Традиційно азіати вірять, що життєво важлива енергія ці і все гарне й погане, що пов’язане з нею, може перейти від однієї людини до іншої через фізичний контакт. Люди охоче йдуть на контакт, тільки якщо це буде їм на користь, наприклад, при передачі ці в процесі лікування. Фактично таке мислення поступово переймає й Захід. Хто ж хоче, щоб його торкали брудні руки?

#img_left#Багато з людей потискають брудні руки Лю Ці, оскільки він є президентом Пекінського олімпійського комітету (BOCOG) з 2007 року. Його руки особливо забруднилися між 1999 і 2002 роками, тоді як він обіймав посаду мера Пекіна.

Лю Ці зустріли судовими позовами у Сан-Франциско в 2002 р. під час відвідування Солт-Лейк-Сіті, куди він прибув як глава китайської олімпійської команди, що брала участь у Зимових іграх. Його обвинувачували в катуваннях, негуманному ставленні, злочинах проти людства та в інших жорстокостях, а також у злочинах проти свободи релігії та віри. Ці злочини сталися під час його перебування на посаді мера Пекіна.

Два китайських підданих, два швейцарця, один французький громадянин і один американець подали позов відповідно до міжнародного права про захист жертв переслідування. Ці шестеро людей зазнали побиття і погроз через те, що мирно виступали проти переслідування Фалуньгун.

Деякі з тих, хто подавав судовий позов, брали участь в апеляції на площі Тяньаньмень у Пекіні у 2001 році, коли 36 чоловік із різних країн підняли плакат і сиділи в медитації перш, ніж були арештовані – інцидент, що привернув до себе увагу міжнародного співтовариства. Учасники, семеро з яких німецькі громадяни, були заарештовані протягом кількох хвилин, побиті й затримані без можливості повідомити посольства своїх країн.

Суддя пан Вілкін із Північного району Каліфорнії у грудні 2004 р. виніс вердикт, відповідно до якого Лю Ці, перебуваючи на посаді партійного секретаря Пекіна, використовував поліцію міста й був відповідальний за злочини проти людства, катування й переслідування послідовників Фалуньгун.

Незважаючи на величезний тиск китайського режиму, суддя ухвалив рішення на основі наявних свідчень. Це було важливим посланням для Китаю – ті, хто переслідує Фалуньгун, не можуть вимагати недоторканності.

Суддя пояснив, що це неминуче для іноземних членів дипломатичного корпусу, які виконують свої обов’язки в Сполучених Штатах, що вони повинні підкорятися законам своїх власних країн. Обвинувальний вирок дав ясно зрозуміти, що Лю Ці своїм переслідуванням послідовників Фалуньгун порушив китайський закон. Китайська конституція чітко вказує на те, що люди мають право на свободу віри.

Як показали нещодавні міжнародні інциденти із засудження у геноциді або за злочини проти людства, відплата Феміди наздоганяє повільно, але неодмінно. Аргентина, Чилі, Сербія – три приклади. Лю Ці також незабаром постане перед судом.

Поки цей день не настав, багато офіційних гостей на Олімпійських іграх тиснуть його брудні руки, але малоймовірно, що хтось із цих людей не знає про його вчинки.

Версія англійською

24 серпня 2008 р. у Індонезії пройшов перший день тижня моди Балі, на якій представив свою колекцію жіночого одягу відомий корейський дизайнер Андре Ким (Andre Kim).

#img_gallery#

Британська газета Guardian опублікувала статтю віце-президента Європарламенту Едварда Макміллана-Скотта, який розповідає про те, що по іншу сторону мальовничої Олімпіади знаходяться незліченні жертви, замкнені у в’язницях, які зазнають тортур і побоїв від китайського уряду.

#img_left#Нижче наведено переклад тексту цієї статті:

Спостерігаючи за Іграми, пам’ятайте, що вони розраховані на те, щоб принести вигоду режиму, на якому лежить відповідальність за страхітливі порушення прав людини.

Церемонія відкриття Олімпіади в Пекіні неминуче буде можливістю полюбуватись грандіозними досягненнями – архітектурними, організаційними – приймаючої країни. Це, безумовно, саме те, на що сподівалася китайська влада, коли сім років тому здобула право стати господарем Олімпіади. Це було заплановано як підтвердження сучасного характеру Китаю, його економічної досконалості й підйому на верхній ряд таблиці світових держав. Судячи з усього, багато людей готові прийняти цю поверхневу картину за правду. Так, групи з прав людини піднімали деякі тривожні питання. Але хіба це може вплинути на партію, коли так багато світових лідерів схвалюють те, що відбувається?

Не зважаючи на те, що я всіма силами виступаю за політичний бойкот Олімпіади в Пекіні, я бажаю спортсменам усього доброго і сподіваюся, що змагання пройдуть без повторення терористичних атак, як та, що сталася цього тижня в провінції Сіньцзян. Чого я хочу – так це того, щоб у глядачів Олімпіади не було жодних сумнівів щодо того, що режим, згідно зі своєю природою, спланував ці Ігри заради власної вигоди. За чарівним на вигляд стадіоном «Пташине гніздо» схована країна, що перебуває під владою державного терору, на совісті якого – справді страхітливі злочини проти людськості. Навіть дизайнер стадіону Ай Вейвей дійшов до невизнання проведення Олімпійських ігор у Пекіні, описуючи ситуацію з правами людини як «страхітливу». Незліченні жертви, замкнені у в’язницях, яких китайський уряд піддає тортурам і побоям, також заслуговують на те, щоб бути частиною історії цієї Олімпіади. Ми не маємо забувати про них, коли роздаватимуть золоті медалі.

І Міжнародна Амністія, і Організація захисту прав людини згодні з тим, що замість виконання своєї обіцянки поліпшити ситуацію з правами людини, якщо їм дадуть право на проведення у себе Олімпіади, китайська влада використала Ігри як привід того, щоб підсилити репресії всередині країни. Про багато цих страхітливих фактів широко відомо. Немає ніякої свободи слова, і влада зайшла неймовірно далеко в плані контролю за інформацією та обмеження доступу до Інтернету. Будь-яка непокора жорстоко карається, є загроза ув’язнення без суду та слідства, і при цьому часто відсутня яка-небудь інформація про місцезнаходження і стан людини. Широко застосовується смертна кара, причому, у тому числі й за такі дрібні ненасильницькі злочини, як порушення податкового законодавства. Згідно з доповідями Манфреда Новака, спеціального доповідача ООН з питань тортур, уживання тортур – дуже поширене явище, у тому числі биття, ураження електрострумом і видирання нігтів. Чітко задокументовано жорстоке придушення прав тибетців і культурної самобутності. Більш того, як виявилось, деякі із цих явищ експортуються в інші країни. Недавно ВВС Panorama викрила роль Китаю в питаннях озброєння уряду Судану в його кампанії геноциду в Дарфурі.

Серед численних жертв терору китайського режиму правозахисники, адвокати, члени профспілки, захисники навколишнього середовища, люди, які виступають за регіональну автономію, а також будь-який громадянин, що намагається оспорити державну політику. Мене особливо турбує доля Гао Чжишена, номінованого на Нобелівську премію, якого інколи називають «сумлінням китайської нації». Будучи одним з провідних адвокатів країни, він став мішенню режиму за вислови про порушення прав людини і знаходився в ув’язненні, піддавався тортурам після того, як торік написав критичний відкритий лист про Олімпіаду. Дуже важливо, щоб Великобританія та інші країни підняли це питання перед китайською владою як невідкладку справа.

Одна з груп, яку Гао захищав найактивніше, – це духовний рух Фалуньгун. Члени цієї групи є жертвами найжахливіших переслідувань, що знаходяться за межею уяви. Багато іноземних глядачів легко збито з пантелику назвою «Єретичний культ», якою затаврував його китайський уряд. Однак Фалуньгуне – це абсолютно нешкідливий комплекс духовних вправ Буддійської школи, який зазнає переслідувань, головним чином, через свою популярність, яка, як вважають, представляє загрозу ролі» комуністичної партії Китаю, що «лідерує». Десять років тому цей рух нараховував до 100 мільйонів послідовників.

Прихильників Фалуньгун постійно ув’язнюють за їх віру за їхню віру і, як вважає Манфред Новак, вони становлять більшість ув’язнених, яких піддають тортурам. Але вони також є і основними жертвами найжахливішого злочину китайського режиму проти людяності – масового примусового видалення людських органів у в’язнів для забезпечення трансплантаційного бізнесу, що швидко розвивається в країні. Проведення більше 10 000 операцій в рік по пересадці та отримання величезного доходу приносить величезну вигоду Народній Визвольної Армії, яка організовує цей бізнес і привласнює собі прибуток.

На жаль, кількість органів, що надаються, далеко не задовольняє попит. У звіті, написаному торік колишнім Державним секретарем Канади Девідом Кілгуром і адвокатом із питань прав людини Девідом Мейтасом, робиться висновок: «Широкомасштабна практика примусового вилучення органів у послідовників Фалуньгун дійсно існувала і продовжує існувати до цього дня». Лише в ув’язнених послідовників Фалуньгун регулярно беруть аналізи сечі і крові, і є велика вірогідність того, що потім значну їх кількість за наказом вбивають.

Немає жодних ознак того, що ця жахлива злочинність припиниться найближчим часом. На початку цього року китайська влада оголосила, що вводиться в практику смертельна ін’єкція як засіб виконання найвищої кари замість кулі в голову (рот при цьому залишався відкритим, щоб зменшити пошкодження), проте це все ж брудний спосіб вбивства. Неважко зрозуміти, чому вводяться ці зміни. Лише в одній провінції 16 автобусів було спеціально пристосовано для розтину на місці і вилучення внутрішніх органів. Це реальна дійсність, прихована за фасадом модернізму, представленого пекінською Олімпіадою. Хоча політичний бойкот церемонії відкриття не отримав широкої підтримки як вимоги про поліпшення ситуації з правами людини в Китаї, ще не пізно виразити протест проти терористичного режиму в рамках цих ігор. Я сподіваюся, що Гордон Браун перегляне своє рішення відвідати церемонію закриття в кінці цього місяця. Я також сподіваюся, що ті, хто дивляться Олімпійські ігри вдома по телевізору, ненадовго відірвуться від насолоди спортивними баталіями і задумаються про величезні людські страждання, що є реальністю повсякденного життя багатьох китайських громадян.

Джерело: guardian.co.uk