Blog

Незважаючи на даний раніше китайською владою дозвіл західним кореспондентам на повністю свобідну діяльність під час проходження Олімпіади, англійській репортерській групі було все важче і важче виконувати свою роботу в Пекіні через постійні перешкоди влади.

#img_left#22 серпня британська газета The Guardian опублікувала статтю-звіт про те, через що пройшли англійські кореспонденти в Китаї. У статті розповідається, як їм доводилось проходити через численні перешкоди, влаштовані їм владою, – неодноразові затримання поліцією, обман, навмисне введення в оману, утримання під спостереженням та ін.

Кореспондент англійського телеканала Independent Television News (ITN) Джон Рей (John Ray) був арештований 13 серпня після сутички з китайськими представниками служб безпеки. При цьому органи громадської безпеки звинуватили його в тому, що він мав намір підняти прапор Тибету поблизу головного олімпійського стадіону «Пташине гніздо». Сам Джон заперечує це звинувачення, вважаючи його повністю неправдивим.

Джон, який дістав легкі травми, розповів, що на нього напали 4 – 5 поліцейських, які збили його з ніг, внаслідок чого він упав на землю. Потім його прямо по землі поволочили в поліцейську машину, де протримали близько 20 хвилин.

За словами Джона, у нього в кишені було посвідчення журналіста, але під час колотнечі поліцейські не дозволили йому дістати це посвідчення. Він також повідомив, що його устаткування було конфісковано, а поліцейські також зняли з нього взуття.

Фотокореспондент газети The Guardian Дан Чун (Dan Chung) теж був арештований, коли намагався зняти цю колотнечу на фотокамеру. Під час арешту поліцейські також застосували до нього грубу силу.

До початку Олімпіади китайська влада пообіцяла, що англійські та інші іноземні кореспонденти зможуть робити репортажі в Китаї так само вільно, як і в себе в країні. Зауважте, що на китайських кореспондентів це правило не поширювалося.

Редактор агентства новин Sky Анді Гейлс (Andy Gales) розповіла газеті The Guardian, що в процесі підготовки до Олімпіади в Пекіні китайська влада постійно піддавала їх контролю та обмеженням. «Ми тут багато що пережили. Одна з найнеприємніших подій сталася, коли нас раптом повідомили, що під час Олімпіади ми не можемо знімати в тих місцях, де наперед запланували. Треба було докласти багато зусиль, щоб вирішити цю проблему. Врешті-решт, нам усе ж це вдалося», – розповіла Анді.

«За кілька днів до початку Олімпіади, – провадила далі вона, – до нас кілька разів приходили поліцейські і погрожували припинити нашу роботу, оскільки їм раптом здалося, що ми перебуваємо надто близько до олімпійського стадіону. Нам постійно доводилося долати чисельні бар’єри китайської влади».

Кореспондент одного з державних англійських видань розповів газеті The Guardian, що спочатку організатори Ігор призначили щоденні прес-конференції, але через різні протиріччя між представниками ЗМІ і китайськими чиновниками кількість цих прес-конференцій була значно скорочена. «Нас постійно обманювала китайська влада. Під час прес-конференцій на тих, хто часто ставив питання на чутливі теми, взагалі не звертали уваги, коли вони в черговий раз піднімали руку, не дозволяючи їм, таким чином, говорити», – сказав кореспондент в інтерв’ю газеті The Guardian.

#img_gallery#

Тянь Чин. Велика Епоха

Послідовник Фалуньгун Чжан Тао з провінції Хейлунцзян був замучений до смерті під час ув’язнення. Його дочка Чжан Цзяньхуей була відправлена до жіночої в’язниці м. Харбіна на десять років. Його дружина Яо Цайвей сильно хворіє після численних арештів і ув’язненнь.

#img_left#Пані Яо Цайвей 58 років. Вона з чоловіком і дітьми жила в маленькому будинку в м. Шуанчен провінції Хейлунцзян. Коли її чоловік втратив роботу на цементному заводі, він почав займатися шкіряним бізнесом.

Після того, як почалося переслідування Фалуньгун китайською компартією, Яо Цайвей, її чоловік і дочка, які всі є послідовниками Фалуньгун, кілька разів їздили до Пекіна з апеляцією до уряду з приводу незаконних гонінь. Чжан Гофу, начальник департаменту поліції Шунчен і Чжан Тао були родичами. Але незважаючи на це Чжан Гофу розпорядився заарештувати Чжана Тао і його дружину і відправити їх до трудового табору.

У 2000 р. в музеї м. Харбіна місцева влада проводила виставку фотографій, з ганьбою на Фалуньгун. Яо Цайвей поряд з музеєм роздавала людям листівки про Фалуньгун і розповідала про ситуацію репресій. Її заарештували і доставиои в центр ув’язнення. У центрі вже було поміщено багато послідовників Фалуньгун. У них на очах Яо били ногами в живіт і ображали. Через час її відправили до трудового табору Ваньцзя.

Чжан Тао зазнавав арештів п’ять разів. Перший раз за мирну апеляцію в Пекіні, його відправили до центру ув’язнення міста Шуанчен. Чжан Гофу прагнув змусити пана Тао підписати заяву з обіцянкою відмовитися від віри у Фалуньгун, але зробити це йому не вдалося. Чжан Гофу перевів його в камеру «суворого контролю», де містилися більшість вбивць та інших злочинців. Там в маленькій камері знаходилося більше тридцяти ув’язнених. Вони спали щільно притискаючись один до одного. Якщо комусь потрібно було перевернутися, він повинен був піднятися, обернутися і втиснутися в існуючий дуже вузький простір плечем. У спекотну літню пору року страждання від духоти і тісноти були нестерпні.

Потім Чжана Тао перевели на рік у трудовий табір. Одного разу в табір з перевіркою приїхав високопоставлений чиновник міського уряду.

Його супроводжував Чжан Гоффу. Коли вони проходили повз Тао, Чжан Гофу похвалився чиновникові, що це його родич, чиновник похвалив його за те, що він «ставив свої офіційні обов’язки вище за сімейні стосунки».

Оскільки вся сім’я Тао неодноразово зазнавала арештів, міліціонери часто спостерігали за їхнім будинком і часом проводили обшуки. Одного разу під час чергового арешту дружини Тао, міліціонери погрозили, що скоро прийдуть і за його дочкою. Для того, щоб захистити свою дочку, взимку 2000 р. Чжан Тао пішов разом із нею з дому. Його дружина Яо Цайвей залишилася удвох із сином. Міліціонери часто проводили обшуки в їхньому будинку вночі. Увірвавшись через вікно, вони перевертали все всередині будинку. У пані Яо Цайвей не було іншого виходу, вона продала будинок і переїхала в інше місце.

#img_left#У листопаді 2001 р. пан Чжан Тао знову був арештований, і міліція прагнула вибити з нього так зване «визнання». Вони не дозволяли йому спати і користуватися туалетом. Його прикували ланцюгами до металевого стільця на дванадцять діб, від чого його сідниці почали гноїтися. Його ноги розпухнули, і він не міг ходити. Все його тіло боліло.

Після цього його на п’ять місяців відправили до центру ув’язнення в м. Харбін. В цей час стан його здоров’я погіршав. У березні 2002 р. пан Тао був відправлений до трудового табору Чаньліньцзи м. Харбіна. Після декількох місяців переслідування він став дуже худим. У квітні 2002 р., коли його здоров’я стало зовсім поганим, його звільнили.

Через дев’ять днів після його звільнення, в їхньому місті міліція поводила чергову облаву на послідовників Фалуньгун і його знову заарештували і відправили до трудового табору Чанліньцзи. Його дружину відправили до трудового табору Ваньцзя, а їхню дочку Чжан Цзяньхуей – на десять років у жіночу в’язницю міста Харбіна.

Три члени сім’ї були арештовані в один день і відправлені на закінчення до різних місць.

Оскільки стан Чжан Тао залишався критичним після перенесених ним тортур, його доставили в госпіталь Ваньцзя. Він помер у трудовому таборі Ваньцзя в липні 2002 р. Коли пані Яо Цайвей дізналася про його смерть, вона звернулася в міліцію з вимогою побачити тіло чоловіка. У цьому їй було відмовлено. Тіло Тао кремували.

Відбувши свій термін, Яо Цайвей повернулася додому. Всі ці страждання привели до того, що у неї стався тромбоз мозку. Її ліва нога і рука втратили чутливість, язик онімів і вона не може розбірливо говорити, її зір сильно погіршав, обличчя спотворилося, а очі не можуть рухатися, і сльози не течуть з них. Її син не витримав усього цього і виїхав працювати за тисячі миль від дому.

#img_left_nostream#Після закінчення Олімпіади в Китаї багато людей було випущено на волю з ув’язнення.

7 серпня Лі Яолан, яка проживає в м. Тяньцзінь, відправила поштою заяву на проведення акції протесту в одному з трьох визначених для цього в Пекіні  парках. 11 серпня міліція пекінського району Хайдін повернула їй її заяву назад у не розпакованому конверті.

13 серпня міліція Тяньцзіня заборонила їй виходити з будинку і тим більше йти дивитися олімпійські змагання з футболу, що проходять у цьому місті. Незважаючи на те, що вона не виходила з будинку, її все ж таки забрали у відділення і протримали там ніч. А 14 серпня її відправили до тяньцзиньського центру ув’язнення на 10 діб. Випустили її тільки 24 серпня увечері після закінчення церемонії закриття Олімпіади.

В центрі ув’язнення їй зачитали причину арешту, яка полягала в тому, що в період з квітня по серпень 2007 р. вона їздила до Пекіна з апеляцією. «Вони заарештували мене через ці торішні події», – виразила своє здивування пані Лі з приводу такої офіційної причини арешту. Один співробітник центру ув’язнення сказав їй: «Як би там не було, тебе потрібно ув’язнити, інакше наша влада турбуватиметься з приводу тебе».

З джерел усередині Китаю також є інформація про те, що 70-річна апеллянтка У Дяньюань і Ван Сюйін були засуджені на рік виправних робіт в трудовому таборі після того, як вони подали заяви на проведення акцій протесту в Пекіні під час Олімпіади. Апелянт Чен Дашань після подачі заяви був ув’язнений на 9 днів до кінця Олімпіади. Правозахисник Лі Цинчен був ув’язнений в готелі провінції Ганьсу. Правозахисник з провінції Фуцзянь Цзі Сицзун пропав без вісти. Апеллянтка Ван Шисян з провінції Аньхой була арештована в Пекіні, відправлена до свого міста і посаджена під домашній арешт. Таких випадків сталося дуже багато.

Лі Яолан закликає міжнародне співтовариство звернути увагу на цю проблему. З нею можна зв’язатися за телефоном 13370356865

Чжао Цзифа. Велика Епоха

За правилами Міжнародного олімпійського комітету, щоб взяти участь в Олімпіаді, гімнасткам повинно бути, щонайменше, 16 років. Правило створили, щоб захистити неповнолітніх, а також щоб гарантувати, що гімнастки, які конкурують, демонструють гімнастичні здібності жінок, а не дітей. Проте вік гімнасток Ксін Хе, Юань Іянг і Шаншан Лі з китайської команди залишається загадкою.

#img_right#У 2007 р., офіційне ЗМІ Китаю – агентство новин Сіньхуа повідомило, що Ксін Хе було 13 років. Через 9 місяців після цього, коли вона взяла участь в Олімпіаді, їй якимсь чином виявилося 16. Підозру також викликає вік учасниць Юань Іянг і Шаншан Лі. За інформацією, що просочилася раніше, Іянг і Шаншан цього року виповнюэться всього лише 15. Під час своїх виступів на Олімпіаді, вони замаскували свої дитячі обличчя сильним макіяжем. Як написали в Інтернеті деякі китайські користувачі, вони були шоковані таким «лякаючим» гримом.

Коли в МОК звернулися за роз’ясненнями, офіційні особи комітету відхилилися від відповідальності і прийняли за факт вік китайських гімнасток, вказаний у їхніх паспортах. Американський тренер з гімнастики, вихідець з комуністичної Румунії, заявив: «У авторитарному суспільстві, офіційні документи нічого не означають», маючи на увазі, що підробка паспорта при комуністичному режимі – проста справа.

Тоді як допінг може бути виявлений, китайська комуністична партія (КПК) підроблює паспорти китайських спортсменів з метою підправити їхній вік – у неї вистачає нахабства піти на що завгодно, аби завоювати золоті медалі. Врешті-решт, це – «на користь народу». Окрім цього, вона використовує китайську молодь, щоб в Інтернеті висміювати встановлений  МОК вік учасників Олімпіади.

Міжнародна громадськість засудила КПК за невиконання обіцянок, таких як поліпшення ситуації з правами людини і захист свободи слова і друку, які вона дала після отримання права на проведення Олімпійських Ігор. КПК, проте, заявляє, що Китай ніколи не обіцяв змінитися напередодні Олімпіади, а швидше Ігри могли б щось змінити.

У результаті компартія просто сказала, що «хаос» в Китаї не дозволений. «Хаос» у її словнику має особливе значення. Ось підказка: КПК може підписати будь-яку угоду, але може її не дотримувати; дати будь-яку обіцянку, але не стримати її. КПК може спотворити все що завгодно, назвавши це «китайською особливістю». Олімпійські Ігри – не виняток.

Ніяких протестів у спеціально відведених «зонах для протесту». Теж саме відбулося і з місцями проведення змагань. «Продано понад сім мільйонів квитків», – оголосив оргкомітет Олімпіади в Пекіні. Насправді, безліч місць були пустими. Влада Китаю також призналася в організації фальшивої аудиторії, одягненої в уніформу і виконуючої роль групи підтримки. Груп підтримки з іноземців під час Олімпіади ми не побачили – їм не вдалося дістати квитки. Пересічним китайцям також було складно дістати квитки. У країні 1,3 мільярда чоловік, а ми не можемо заповнити місця в спортивних залах!

Олімпійські Ігри стали причиною того, що під час їх проведення пекінський уряд видворив із столиці мільйони апелянтів, фермерів, робочих-мігрантів, щоб уникнути можливого конфузу. У міжнародному співтоваристві міліція служать людям – в Китаї вже багато років апелянти страждають від рук міліціонерів, які їх б’ють, катують електричними палицями і кидають у в’язниці.

Скільки грошей було витрачено на проведення Олімпіади в Пекіні, включаючи проведення естафети Олімпійського вогню, церемонію відкриття і закриття? Будучи монополістом у всіх сферах ділової діяльності, уряд може витратити стільки грошей, скільки забажає. Економічна ж вигода для країни від проведення Олімпіади компартію не хвилює. Така природа КПК.

У травні 2008 р. китайський президент Ху Цзінтао відвідав Японію. Японська дитина запитала його: «Чому ви захотіли стати президентом?» Ху відповів: «Я не хотів стати президентом. Це китайський народ вибрав мене в президенти». Така зухвала брехня викликає захоплення у членів партії, але у міжнародного суспільства – нічого, окрім обурення.

Чень Покун. Радіо Вільна Азія