Blog

Офіційна політика: найняти бандитів і спостерігати з боку

#img_left_nostream#КИТАЙ. Минулого місяця знов розгорівся конфлікт у селі Лянцзяцзе, недалеко від міста Сіань у північно-східному Китаї.

З кінця квітня більшість жителів села відмовляються підписувати брехливі контракти з їхнього переселення і зносу будинків.

У результаті сталося кілька конфліктів, коли місцева влада наймала бандитів для побиття жителів, що призвело до смерті однієї людини, і багато хто був поранений.

З подібними проблемами зіткнулися чотирнадцятеро інших жителів села з цього ж району.

#img_left_nostream#Починаючи з 26 квітня 2006 р. місцева влада використовували будівництво східної кільцевої дороги №3 міста Сіань як привід, щоб примусити селян підписувати нечесні контракти з їхнього переселення і зносу будинків.

Не зважаючи на відмову жителів села, місцева влада найняла сільських робітників з інших районів і розпочала примусовий знос.

Вони зруйнували одну стіну будинку селянина Цзінь Чанніаня без його згоди, а коли його сім’я намагалася зупинити робітників, близько 50 бандитів почали бити селян палицями з цвяхами.

#img_left_nostream#Під час конфлікту Цзінь Чжунхуа забили до смерті, а 5 інших жителів села отримали важкі поранення.

Жителі села розповідають, що після смерті Цзіня місцева влада примусила його родичів підписати фальшиве свідоцтво про смерть в обмін на отримання компенсації 160 000 юанів   (приблизно $20 240).

Пізніше місцева газета помістила повідомлення про те, що під час конфлікту Цзінь несподівано знепритомнів, що і стало причиною його смерті.

#img_left_nostream#Селяни сказали, що через смерть Цзіня і сильної опозиції місцевих жителів місцева влада припинила примусовий знос будинків, але з 12 вересня вони відновили цю акцію у великих масштабах.

За п’ять днів було знесено 39 будинків, причому 29 сімей, що заселяли їх, не підписували контрактів на знос.

15 вересня кілька сотень жителів звернулися з  проханням до урядових установ провінції Шаньсі, але місцева влада Байцяо до цього часу далі примусово зносить будинки. Через три дні селяни знов прийшли на прийом до провінційної влади, а керівник району (представник влади низького рівня) викликав бандитів, щоб ті побили селян прямо за воротами офісу провінційного управління.

Колишній журналіст телестанції провінції Шаньсі  Ма Сяомін  так прокоментував цей інцидент: "Неподалік було припарковано багато поліцейських машин, але поліція спокійно стояла і спостерігала за тим, що відбувається. Може це, насправді, офіційна політика?"

За словами одного жителя села, близько 400 селян було побито, а восьмеро чоловік отримали сильні поранення. В однієї літньої жінки в результаті [конфлікту] виникли проблеми з хребтом, але вона не може звернутися по медичну допомогу через брак грошей.

Коли з газети ”Велика Епоха” зателефонували в апеляційний офіс провінції Шаньсі, один чиновник відповів: "Я нічого не знаю; вам треба звернутися у відділ пропаганди, а ми на це питання можемо дати тільки стандартну відповідь". Чиновник із місцевого управління сказав таке: " Оскільки ви журналіст, вам треба самому приїхати сюди і зайнятися розслідуванням. Хто ж дасть вам інформацію?"

Один житель, що побажав залишитися невідомим, сказав: "Оскільки компенсація дуже маленька, всього 300 юанів (приблизно $38) за квадратний метр, всі ми відмовилися підписувати контракт, тому [партійні] кадри залучили в цю справу бандитів, щоб залякати нас: "Не підписуєте [контракти], тоді вас битимемо!" Багато селян злякалися і підписали папери, хоча знали, що вони нечесні. Влада порушила закон, а вони, злякавшись, підписали папери". 

Велика Епоха 

Уряд Пекіна офіційно заарештовує Гао Чжишена,  лукаво звинувачуючи в ”підбурюванні до підриву державної влади”

#img_left_nostream#За словами адвоката, який захищає Гао Чжишена, 12 жовтня пекінська влада офіційно звинуватила адвоката Гао в ”підбурюванні до підривної діяльності”.

Мо Шаопін, який представляє інтереси Гао, у четвер дізнався від пекінської прокуратури, що формально Гао був арештований 21 вересня. Протягом більше 20 днів  Мо неодноразово контактував із пекінськими правоохоронними органами, але не отримував ніякої відповіді аж до 12 жовтня. Сім’я Гао також не отримувала ніякого офіційного повідомлення щодо цього.

З моменту арешту Гао 15 серпня пекінська міліція кожного разу відхиляла заяви Мо про зустріч із своїм клієнтом, посилаючись на різні причини, включаючи ”наявність державних секретів”. 9 жовтня Мо послав письмове звернення в міліцію, вимагаючи назвати ”конкретні звинувачення, через які Гао заарештували”, а також оповістити про ”юридичну стадію, на якій перебуває справа на цей час”.

Ху Цзя, правозахисник і друг Гао, сказав, що за законом комуністичного режиму в усіх випадках така важлива інформація, яку зажадав Мо, повинна бути повідомлена  адвокатові підслідного. Проте не було отримано жодної письмової відповіді, отже, пекінська міліція порушила цей закон.

Мо також додав, що звинувачення у ”підбурюванні до підриву державної влади” не може бути пов’язане з ”державними секретами”. Мо подав іншу заяву, вимагаючи  зустрічі з Гао.

Згідно з Ху, Гао може бути звинувачений як ”головний лідер і екстреміст” із можливим терміном позбавлення волі до 15 років. Ху сказав, що випадок із Гао був прикладом того, як ”державна влада вдається до мафіозних методів, щоб створити ”гармонійне суспільство” перед Олімпійськими іграми 2008 року”.

Випадок з Гао є лише одиничним випадком у зусиллях комуністичного режиму примусити замовкнути голос демократичного руху. Окрім Гао, багато китайських адвокатів-правозахисників, такі як сліпий активіст з прав людини Чень Гуанчен і адвокат-правозахисник родом із провінції Гуандун Гуо Фейсюн, були або позбавлені волі, або арештовані.

Велика Епоха

У кожного з нас є надія на те, що наша країна може стати великою й могутньою. Країною, в якій народ може жити вільно й безпечно. Але якщо це буде країна без чесних і сміливих людей, то надія залишиться лише надією.

#img_left#7 жовтня в Москві було вбито всесвітньо відому журналістку Анну Політковську. Після її загибелі на одну чесну і сміливу людину стало менше.

Починаючи з 1999 року, вона регулярно їздила до Чечні та сусідніх регіонів, звідки повідомляла інформацію про бомбардування, тортури, табори, викрадання і корупцію в ході другої чеченської війни. Оскільки решта російської преси строго дотримувалася офіційної лінії, а західних журналістів практично не пускали в зону бойових дій, іноді здавалося, що вся об’єктивна інформація про Чечню виходить із репортажів однієї Політковської. Цінність і відмінність публікацій Політковської від інших критиків режиму Кремля полягали в тому, що в їхній основі була закладена професійно зроблена репортерська робота.

Мало хто знає, в якій важкій життєвій ситуації опинилася Анна напередодні своєї загибелі. За тиждень до трагедії у її матері виявили дуже низький рівень гемоглобіну. У лікарні їй поставили діагноз ”рак на останній стадії” і почали терміново готувати до операції. Батько їхав відвідати дружину, вийшов із метро, запитав, як пройти до лікарні, і – помер. Інфаркт.

Ці події відбувалися протягом одного тижня. Після цього у мами теж стався інфаркт. Вона не змогла витримати одержаних вістей про чоловіка. Приїхала сестра Політковської з-за кордону, і вони вдвох чергували в лікарні у мами. Зовсім недавно був напад на її доньку Віру.

Сама журналістка втратила лік неодноразовим погрозам фізичної розправи на свою адресу. Були випадки її отруєння, зокрема при спробі Анни відвідати Беслан у вересні 2004 року. І в таких нестерпних умовах для нормальної роботи, журналістка не зупинилася, а пішла до кінця.

Ще в квітні цього року один з депутатів Держдуми обнародував в Інтернеті список так званих "100 ворогів народу". Анна Політковська фігурувала в нім як агент західних спецслужб і була між двома журналістами Валерієм Панюшкіним і Володимиром Познєром.

І після смерті Політковської президент РФ також визнав, що Анна була гострим критиком діючої влади в Росії. У тому, що трапилося, доводиться визнати винним уряд, тому що ті, хто стоїть при владі, наділені всіма повноваженнями, і саме ті, хто має владу, несуть відповідальність за те, щоб подібне не повторювалося.

Разом з тим не можна не визнати, що після того, що сталося, у громадян Росії все ще є надія на те, що уряд може й захищатиме таких чесних і сміливих людей, тим самим відкриваючи шлях країни до вільного майбутнього. Надія ще жива. Хочеться вірити, що загибель Політковської буде останньою.

За даними Міжнародного комітету захисту журналістів, Росія займає ”почесне” третє місце з кількості вбивств журналістів. Ми поступаємося цією першістю тільки Іраку й Алжиру. 261 журналіст, убитий за професійну діяльність за останні 15 років, – це дані Спілки журналістів Росії. Давайте пригадаємо поіменно і вшануємо світлу пам’ять хоч би деяких з кращих людей Росії, що зробили так багато для становлення дійсної свободи слова і демократії у своїй країні, які загинули за свої переконання:

Олександр Мень, Дмитро Холодов, Галина Старовойтова, Юрій Щекочихін, Сергій Юшенков, Ігор Домніков, Лариса Юдіна, Микола Гіренко, Владислав Лістьев, Дмитро Завадський, Анна Політковська. Якщо вважати, що ”надія вмирає останньою”, то ці люди вже загинули перед нашою надією.

#img_left#Кішка – дуже ласкава, але норовлива тварина. Муркотанням, шипінням або фирканням ваша улюблениця зверне на себе увагу. І буде наполегливою доти, доки її прохання не задовольнять. Котяча мова не складна, і зрозуміти її може будь-який господар.

Якщо кішка зголодніла, то ви почуєте просте ”няв-няв” і слухатимете, поки не нагодуєте. У випадку якщо кошеня налякане, то воно сповістить вас про небезпеку застережливим ”вррау-вррау”. Коли за вами скучили та невимовно раді приходу господаря, ви дізнаєтеся про це за доброзичливим ”ррррр”. Якщо хтось робить кішці щось неприємне, то вам скажуть про це грізним шипінням, подібним до ”кххх”, супроводжуючи це застережливим звуком типу ”оррр”. Ну, і кігтики не примусять себе довго чекати. А ось якщо котові потрібна ваша увага, то ви почуєте ”міоаау” і закінчується ця вимога на високій ноті. Дуже важливо уважно і турботливо ставитися до свого маленького улюбленця. Він потребує вашої уваги і віддячить вам за цю турботу щасливим мурчанням і відданістю.

#img_left_nostream#Руїни будівлі, знайдені на території Віндзорського замку, можуть бути пов’язані з легендою про короля Артура і лицарів Круглого столу.

В округлій споруді, побудованій Едуардом III у XIV сторіччі, як передбачається, був Круглий стіл, за яким збиралися 300 справжніх кавалерів ордена Підв’язки.

Археологічні розвалини будівлі діаметром 61 м були виявлені у дворі замку журналістами британського телеканала Channel 4. Стіни будівлі не збереглися, але там, де вони колись стояли, все ще лежать булижники.

Один із журналістів, Тоні Робінсон сказав, що він дуже чекав цієї знахідки, щоб, нарешті, вирішити багаторічну суперечку між істориками. ”Будівля Круглого столу – одна з наших найзначніших археологічних знахідок”, – сказав Робінсон. ”Це якраз те, що допоможе підтвердити легенди про короля Артура і лицарів Круглого столу”.

”Ми приступили до розкопок стін будівлі, і вони опинилися якраз там, де ми і сподівалися їх знайти. Учені робили припущення щодо цієї споруди впродовж століть, але вони не могли знайти справжню будівлю”.

Але будівля Круглого столу – тільки одна з численних знахідок, зроблених відтоді, як команди археологів дістали безпрецедентний доступ до трьох королівських резиденцій: Букингемського палацу, Віндзорського замку і палацу Холірудхауз в Единбургу.

Під час чотириденних розкопок художники-графіки робили ескізи і креслення, як могли виглядати споруди у минулому, тоді як археологи енергійно займалися розкопками на королівській землі, застосовуючи найрізноманітніші інструменти – від екскаваторів до зубних щіток.

Команда використовувала найсучасніші технології розкопок, включаючи георадар і аерофотозйомку для визначення місцезнаходження будівлі Круглого столу.

Біля Букингемського палацу команда знайшла різноманітні предмети від доримського кременя до частини кольє вікторіанської епохи.

Також вони знайшли керамічний пивний кухоль, що датується приблизно 1700-м роком, який, можливо, був загублений робітниками того часу.

Серед інших предметів тютюнова люлька середини XVII сторіччя, на якій був напис, що містить слова ”Brown” і ”Westminster”.

У резиденції Холірудхауз були виявлені схожі предмети. Більш того, фахівці також знайшли фундамент того, що вони вважають монастирем XII століття.

Розкопки почалися після багатомісячних переговорів і безлічі відмов від високопоставлених радників із Букингемського палацу. Не зважаючи на побоювання, що ідеально доглянуті королівські газони будуть зіпсовані археологами, королівська сім’я дало свою згоду на проведення розкопок, очевидно, після того, як Тоні Робінсону вдалося обговорити цю справу безпосередньо з королевою під час недавнього прийому. А принц Чарльз, що має деякі знання з археології, як стверджують, дуже зацікавився технічною стороною розкопок.

Версія статті англійською:

The Epoch Times (Велика Епоха)

#img_right#Ця народна історія – про хорошу дівчинку, яка жила за часів Династії Сун близько тисячі років тому. Дівчинка була не тільки бідною, але і кульгавою. На додаток до всього, вона втратила батьків у ранньому віці, і тому, щоб вижити, була змушена просити подаяння у сільських жителів.

На узбіччі села протікала річка, яку сільські жителі повинні були переходити вбрід, коли збирали дрова або обробляли землю на іншій стороні річки. У дощові сезони, річка часто була непрохідною. Сільські жителі звикли до цієї проблеми, але у маленької дівчинки була інша думка.

Щодня вона збирала камені і складала їх на березі ріки. Вона сказала, що хотіла б допомогти побудувати кам’яний міст, щоб людям було легше переходити  річку. Спочатку дорослі сміялися з її ідеї. 

Але коли з часом вони побачили, що купа каміння виросла, вони змінили свою  думку. Місцеві жителі  приєдналися до маленької дівчинки і стали їй допомагати  збирати каміння. 

Незабаром купа каменів на березі ріки стала  дуже великою, і  сільські жителі запросили будівельника. Маленька дівчинка допомагала будувати міст, витрачаючи на це весь свій час.

Якраз тоді, коли повинні були закінчити міст, стався нещасний випадок, і маленька дівчинка була серйозно поранена. Вона вижила, але втратила зір на обидва ока. Не зважаючи на це, вона як могла допомагала далі, а сільські жителі зітхали через несправедливість небес до хорошої дівчинки.

Коли сільські жителі святкували завершення будівництва моста, їм усім було шкода хорошої дівчинки – бідної, кульгавої, і сліпої – яка надихнула їх на будівництво. Як би там не було, маленька дівчинка не журилася за себе. Вона широко усміхалася, відчуваючи щире щастя за сільських жителів.

Раптом прийшла гроза, ніби щоб змити весь пил із нового моста. За гуркотом грому почали спалахувати блискавиці, і люди були приголомшені, коли виявили, що хороша маленька дівчинка померла від удару блискавиці. Вони не могли зрозуміти, чому небеса були настільки жорстокі до хорошої дівчинки.

Трапилося так, що повз проїздив усіма поважаний імператорський Суддя Бао Чжен. Сільські жителі зупинили Бао та розповіли йому історію про хорошу дівчинку. Вони запитали його, чому небеса були настільки несправедливі? Суддя Бао не зміг відповісти. Засмучений історією, він написав такі слова ”Не роби зла, не роби добра”.

Напередодні вночі в Імператора народився син. Дитина плакала, і ніхто не знав, що робити. Імператор запросив Суддю на приватну зустріч. Бао оглянув  новонародженого і здивувався через його здорову шкіру. Узявши ручку новонародженого, Бао був уражений, побачивши на ній слова ”Не роби зла, не роби добра” – точні слова, які він написав, почувши історію про маленьку дівчинку. Його обличчя стало схвильованим. Він спробував поспішно стерти слова з руки новонародженого, і вони негайно зникли.

Побачивши, що родова відмітка зникла з ручки сина, Імператор дуже засмутився і злякався, що Бао стер щасливий знак його сина. Тоді Бао розповів Імператорові історію маленької дівчинки, і про написання тих точних слів, через які він відчував себе ніяково. Імператор був спантеличений, і наказував, щоб Бао шукав пояснення в загробному світі (пеклі).

За допомогою шамана, Суддя Бао потрапив у загробний світ. Король загробного світу розповів йому правду. Душа тієї маленької сільської дівчинки вчинила великі гріхи, і Боги влаштували так, щоб вона погасила свою карму в трьох життях: перше життя – бідна, самотня і кульгава; друге  життя – сліпа; і третє – смерть від удару блискавки. Дівчинка народилася кульгавою і бідною, але вона була такою доброю до інших, що Боги вирішили зменшити час розплати за свої гріхи до двох життіів. Таким чином, її зробили сліпою. Не зважаючи на це, маленька дівчинка не скаржилася, і далі думала спочатку про інших. Боги тоді зменшили її час розплати до одного життя, і в результаті вона була вражена блискавицею. Король загробного світу запитав Суддю Бао: ”Чи не думаєте Ви, що добре погасити карму трьох життів за одне?” Тепер ця душа накопичила достатньо чесноти, щоб переродитися в принца.

Судді Бао, робота якого повинна забезпечити правосуддя для людей, тепер показали новий зміст правосуддя, який він до цього не знав. В одному він був упевнений: Він зможе дати Імператорові хороше пояснення.

Джерело: http://www.minghui.org/mh/articles/2006/2/16/120835.html (на китайській мові)

The Epoch Times (Велика Епоха)

30 вересня 2006 р. поліцейські з пекінського ”Управління громадської безпеки”, відповідальні за арешт Гао Чжишена, нарешті офіційно проінформували дружину Гао, Ген Хе, про те, що він перебуває під арештом. Мо Шаопін, адвокат, який захищає Гао, до цього часу не отримав від поліцейських офіційного підтвердження про арешт свого підзахисного.

#img_left#Гао був арештований 15 серпня, і аж до 2 жовтня перебуває в ув’язненні, ось вже 48 днів, що набагато перевищує 37-денний термін затримання, визначений так званим ”законодавством” КНР.

Коли Мо, адвокат, який представляє Гао, подав прохання про зустріч з ним, поліцейські відмовили, мотивуючи тим, що вони не можуть установити управління, відповідальне за арешт.

Через тиждень поліцейські Пекіна знов відхилили клопотання Мо про зустріч із Гао, пославшись на те, що справа Гао Чжишена зачіпає ”національні інтереси”.

28 вересня поліція відправила Мо повідомлення у письмовій формі з відмовою в поручительстві за Гао.

Упродовж 48-денного арешту Гао його дружина Ген Хе, їхня 13-річна дочка Ген Ге, старша сестра Гао Яньфан, старший брат Гао Чжиї, три племінники, які працюють у Пекіні, і його родич Хуан Янь, – усі зазнали таких знущань чиновників, як незаконне затримання, домашній арешт, примусова депортація в міста їхнього проживання, погрози і допити.

7 вересня, коли мене (Ху Цзя – кореспондент) викликали до суду для свідчення у рамках кримінального розслідування, поліцейські заявили, що я – єдиний підозрюваний співучасник у справі Гао.

Коли мене викликали вдруге, я запитав, на якій підставі вони поселили 20 поліцейських в будинок Гао; чому вони помістили дружину Гао та його дітей під тривалий домашній арешт і нагляд; чому вони погрожують і лякають друзів Гао, які приходять у його будинок; чому вони незаконно затримали трьох племінників Гао та інших його родичів; чому вони встановили житловий фургон під вікнами квартири Гао для зручності цілодобового стеження взимку та ін. У цей момент поліцейський несподівано змінив свою первинну заяву і сказав, що дружина Гао Ген Хе також була підозрюваною в співучасті у цій справі.

Історія з Гао нагадує мені те, що відбулося зі сліпим правозахисником Чень Гуаньченом 18 серпня. Групі адвокатів Ченя чинили перешкоди, їм погрожували і 18 серпня їх узяли під варту. Їм довелося подати клопотання про відстрочення дати суду, але суддя незаконно призначив двох адвокатів і примусово відкрив судове засідання, не зважаючи на рішучий протест Ченя. Призначення цих двох адвокатів було чистою формальністю, тому що місцевий ”Політичний і судовий партійний комітет” вже винесли Ченю вирок.

Причиною тривалого терміну ув’язнення Ченя був не злочин, а бажання попередити всіх правозахисників, які виступають проти політики обмеження народжуваності, щоб вони мовчали, бо інакше та ж доля спіткатиме їх самих. Уся ця жахлива трагедія ”диктатури людини” управляється ”Політичним і судовим партійним комітетом”, а також ”Департаментом громадської безпеки”. Давайте почекаємо й подивимося, коли буде поставлений схожий за сценарієм спектакль у Пекіні з адвокатом Гао в головній ролі.

Ху Цзя. Велика Епоха

#img_left_nostream#Починаючи із серпня в місті  Ченду (Китай) продаються ліцензії на законне полювання і відстріл диких тварин, включаючи яків, гірських баранів (аргалі), вовків та інших екзотичних тварин. Полювання дозволено проводити в п’яти західних областях.

Ліцензії продаються тільки іноземним гостям і туристам. Через суворі закони, які контролюють продаж зброї у Китаї, громадяни Китаю позбавлені права на придбання недавно доступних мисливських ліцензій. Тижневик Youth Daily повідомляє, що стартова ціна ліцензії полювати на вовка може коштувати біля US$200. Дозвіл на відстріл яка досягає US$40 000. Відстріл гірського барана (аргалі) обійдеться приблизно в US$10 000. Блакитний баран (нахур) коштуватиме US$2 500. Вовк – єдина хижа тварина в списку диких тварин, на яких буде дозволено полювати.

Це вперше, коли Китай продає мисливські ліцензії на відстріл, які засновані на типах і чисельності диких тварин. Такі ліцензії продаються в п’яти західних областях Китаю, включаючи Цинхай, Шаньсі  та область Гуаньсю та автономні області Нінся й Синьцзян.

Перед початком продажу ліцензій громадськість підняла низку питань. Наприклад, чи не призведе полювання на тварин до небезпеки зникнення цих видів? Чи личить Асоціації збереження дикої природи продавати ліцензії на полювання, яке призводить до вбивства диких тварин?

Фахівці з регулювання дикої природи пояснили, що сезон полювання регулюватиметься так, щоб  не завдавати шкоди популяціям диких тварин і навколишньому середовищу. Таким чином, зменшення чисельності популяції допоможе збалансувати кількість диких тварин і екологічну їхню місткість, оптимальну для підтримки такої чисельності.

У недавній історії Китаю продаж ліцензій на полювання відбуватиметься вперше. Кількість проданих ліцензій і регулювання полювання буде ґрунтуватися на перевірених методах регулювання дикої природи.

Члени китайської Асоціації збереження дикої природи заявили, що це є експериментальним підходом для отримання достовірної оцінки ринкової вартості цих тварин. Прибуток від кожного вбитого гірського барана може досягти  US$10 000. Браконьєри за продаж м’яса тварини можуть отримати тільки незначну частку від цієї суми.

Китайська громадськість продовжує ставити під сумнів продаж ліцензій на полювання в Китаї. Дозвіл полювати на диких тваринах може завдати страшної шкоди тваринам, а продаж ліцензій не зменшить існуючого браконьєрства.

Острів Тайвань (офіційно Китайська Народна Республіка) із населенням 23 мільйони за розміром ледве перевищує Массачусетс і Коннектикут. Він розташований у центрі Тихоокеанського регіону, що бурхливо розвивається, за 80 миль від материкового Китаю. Історія острова починається 400 років тому, коли перший західний корабель досягнув його берегів, і Ян Хойген ван Ліншотен, голландський капітан на португальському кораблі вигукнув: ”Ільха Формоза (прекрасний острів)!”

#img_center_nostream#

Корінне населення оселилося на Тайвані близько 12 000 років тому. Голландці, під чию владу острів потрапив у 17-му столітті, наприкінці його були витіснені китайськими піратами. Пірати, у свою чергу, 20 років опісля були повергнуті маньчжурами. Тайвань значною мірою був під власним самоврядуванням 200 років. Протягом цього часу на Тайвань, рятуючись від воєн і голоду, прибували материкові китайці, але не як представники Пекіну, керованого маньчжурами – народом із північно-східного Китаю. Острів був під управлінням імператорського Китаю (під маньчжурами) тільки вісім років (з 1887 р. до 1895 р.), перш ніж спалахнула війна між Китаєм і Японією.

Китай був переможений, і Японія окупувала Тайвань. Після поразки Японії у Другій світовій війні Тайвань (офіційно Формоза) у 1945 році перейшов під управління китайців. У 1949 році, коли комуністи захопили владу у материковому Китаї, лідер націоналістів Чан Кайши з мільйонами своїх прихильників відступив на Тайвань і створив новий уряд. З тієї пори Тайвань перетворився на сучасну високорозвинуту державу. На сьогодні він є 14-ою країною з найрозвиненішою економікою, і нещодавно там була побудована найвища будівля у світі. Контраст між новим Тайванем і ритуалами й традиціями старого Тайваню, які все ще існують, привертають увагу людей до цього красивого острова.

Тайпей

#img_center_nostream#

Наш візит на Тайвань почався зі столиці Тайпей і кантонійського сніданку з чудового рису. Першим місцем, яке ми відвідали в цьому динамічному місті, став Шун Е – музей формозьких аборигенів. На топографічній карті Тайваню були вказані території та племена аборигенів. Для кожного племені в музеї була відведена своя секція. Ілюстровані стенди демонстрували народні костюми та походження кожної етнічної групи. Стиль одягу кожної групи, художнє оздоблення, перевага певних кольорів і узори дозволили нам оцінити унікальність способу життя місцевих народів.

Наш ланч складався з різноманітних виготовлених над парою або смажених китайських пельменів із різним начинками, фрикадельок, свинячих реберець і креветок. Усе це ми запивали зеленим чаєм.

Національний палацовий музей, один з п’яти кращих музеїв світу, має велику колекцію китайських експонатів, що складається майже з 650 000 предметів. Колекція включає вироби з бронзи, нефриту, каліграфію й живопис, сувеніри, кераміку та буддійські експонати. Китайці цінують нефрит і займаються його обробкою протягом 8 000 років. Один з експонатів був шматком смарагдово-зеленого і білого нефриту, реалістично обробленого у вигляді китайської капусти. Будівлі Національного палацового музею являють собою безцінну культурну спадщину імператорського Китаю.

Архітектурний дизайн 101-поверхової будівлі, найвищої будівлі у світі, дивовижний. Вісім клиновидних рядів піднімаються з основи піраміди та завершуються круглою колоною з радіовежею. Величезний торговий центр із фірмовими магазинами та вишуканими ресторанами розташований на першому поверсі. Швидкість, яку мають ліфти обсерваторії, занесено в Книгу рекордів Гіннеса: щоб дістатися 89 поверху, потрібно всього 37 секунд. В обсерваторії нас забезпечили аудіозаписами, щоб ми могли слухати їх і розглядати місто з усіх ракурсів. Увечері ми насолодилися знаменитим монгольським барбекю в китайському ресторані, що пропонує страви північного Китаю. Нам подали гарячий горщичок із супом із курчати, помідорів, порею, часнику, імбиру та інших овочів. Наступна зупинка була біля буфетної стійки з різного виду м’ясом, овочами, гарячими та холодними соусами. Після самостійного вибору продуктів гостем шеф-кухар усе змішує й готує на величезному грилі.

Подорож на Східне узбережжя

#img_center_nostream#

Наступного ранку ми вилетіли в східно-набережне місто Хуалень. Увесь наступний день був присвячений ущелині Тароко, відомої своїми мармуровими скелями, глибокими печерами, наскрізними тунелями та річкою Ліу, що протікає крізь скелястий ландшафт. Одна з найвидатніших пам’яток – водопади ущелини Тароко. У тунелі ”Дев’ять звивистих стежок” (півгодинна прогулянка) ми насолодилися мармуровими скелями, річками й кручами. Зовні тунелю проходила стежка під назвою ”Стежина святині вічної весни”. Меморіальна дошка розповідала про історію робітників, які загинули під час будівництва дороги. Одна крута стежина вела до священної печери, вирізаної у скелі, інша – до води, де велика різноманітність рослин вирівнювала берег. Єдиним готелем у прекрасному парку був ”Grand Formosa Taroko Hotel” із місцевою та міжнародною кухнями.

У Хуалень ми переночували в п’ятизірковому ”Parkview Hotel” з просторими номерами, у кожному з яких була ванна кімната з окремою ванною і душовою кабіною. У ”Garden Court Western Restaurant” був буфет із місцевою та міжнародною кухнями. Це єдиний ресторан на Тайвані зі скляною стіною, крізь яку можна бачити штучний водоспад. Після обіду ми вирушили в національне село народу Амі та насолодилися чудового виконання народними танцями аборигенів. Східна долина в ущелині пролягає від самого півдня Хуалень до південно-східного міста Тайтун. Під час 4-годинної поїздки з Хуалень у Тайтун Північно-східним узбережним шосе, ми милувалися природною красою сільської місцевості, пишними пагорбами, пляжами, рибальськими селами, рисовими та чайними полями, фруктовими плантаціями. Ця дорога привела нас до зубчатого пішохідного моста у вигляді дракона. Удень ми прибули до Королівського готелю ”Chihpen Spa” – висококласного готелю у популярному водному курорті Цзібень із численними внутрішніми та зовнішніми гарячими джерелами. Там є окремі внутрішні приміщення для чоловіків і жінок, які вважають за краще приймати ванни в джерелах оголеними.

Зелений острів

Дістатися Зеленого острова можна двома шляхами – повітряним і морським. На переліт із Тайтуна на Зелений острів пішло менше години. Також відомий як ”Вогненний острів”, він знаменитий своїми солоними гарячими джерелами. Солоні гарячі джерела – це настільки велика рідкість, що їх можна знайти ще тільки в двох місцях у світі – на японському острові Кюсю та в північній Італії. Солоне джерело Чаоцзі на Зеленому острові поповнюється морською водою. Серед підводних скель південно-східного берега Зеленого острова розташовані басейни із зеленою водою, нагрітою вируючими гарячими джерелами. Джерело поповнюється морською водою, яка, проходячи крізь землю, очищується, на глибині нагрівається і під тиском повертається назад на поверхню.

11-мильна дорога проходить навколо Зеленого острова. З центру зустрічі відвідувачів ви можете прогулятися до маяка. Колишня в’язниця, яка на цей час є частиною меморіального парку Прав людини, із зовнішнього боку стіни має меморіальні дошки з іменами колишніх політичних в’язнів. Крута доріжка веде до пагоди та панорамних краєвидів острова, красою якого ми були просто вражені. На острові є як готелі, так і гостьові будиночки (чисті та за прийнятну ціну). Найлегший спосіб пересуватися – в туристичному автобусі чи орендувати велосипед або мотоцикл, заплативши за один день. Підводне плавання на Зеленому острові коштує дуже дешево та включає орендну плату за основне спорядження (черевики, маска, трубка). Для пірнання треба завчасно підготуватися, оскільки необхідно мати сертифікат про пройдену до цього підготовку. Пором відвезе вас назад у Тайтун, – поїздка, яка триватиме менше години та супроводжуватиметься деякою хитавицею. Якщо ви схильні до морської хвороби, то за півгодини до від’їзду слід ужити пігулки від морської хвороби.

Гаосюн і світло Будди

#img_center_nostream#

З Тайтуна ми вирушили до курортного міста Кеньтін, в якому нещодавно відкрився Національний музей морської біології. Там експонувалися дві чудові виставки – ”Води Тайваню” та ”Коралове королівство”. У ”Водах Тайваню” ви заходите в підводний тунель, який дає можливість відчути себе в підводному світі разом із рифовими акулами, скатами, медузами, дельфінами та ін. У залах із виставкою ”Коралове королівство” знаходяться акваріуми із сяючими коралами, рибами яскравого кольору та іншими жителями, розміром від підлоги до стелі. Найцікавіший зал містив кита – білугу – одного з найбільших створінь нашої планети. На ніч у Гаосюні ми зупинились у ”Howard Plaza Hotel Kaohsiung” з просторими номерами, шістьма чудовими ресторанами та чотирма поверхами міжнародних фірмових магазинів. З Кеньтіна ми вирушили в друге за величиною місто Тайваню – Гаосюн.

Фогуаншань (Світло Гори Будди) – центр буддизму в Південному Тайвані, розташований на північному сході від Гаосюна. Уздовж головної дороги розкинулися фруктові сади. Перш, ніж ви досягаєте воріт гори, складні гігантські статуї Будди можна побачити здалеку. Уся гора перетворена на комплекс храмів, залів і садів. Там знаходяться сотні позолочених статуй Будди. Буддійський культурний музей містить безцінну колекцію стародавніх і сучасних зображень Будди. Це чудове місце має святині, зали для медитації, павільйони, сади, водоймища, гроти, бібліотеки та художні галереї.

Алішань

Алішань розташований високо в горах Центрального Тайваню. Національна зона Алішань відома своїм захоплюючим сходом сонця та залізничними лініями. Потяги Лісовою залізницею Алішань йдуть двічі на день від Чиаві до Алішань. Наш власний шлях у гори ми подолали на машині. Сходження на 7 200 футів в’юнкою дорогою було таким, що перехоплює подих. Ми прибули та зареєструвалися в ”Alishan House”, високогірному готелі із затишними кімнатами. Оркестр у барі виконував легку музику, яку можна було чути в наших кімнатах.

В Алішань найбільш приваблює можливість помилуватися сходом сонця над Нефритовою горою. Оскільки в горах холодно, в ”Alishan House” нам видали куртки. О 4.20 ранку ми від’їхали від залізничної станції Алішань, піднялися на вершину Нефритової гори й чекали до 5.10, поки сонце не зійде. Але товста ковдра з хмар покривала небо того ранку, і ніякого сходу сонця не було видно.

Алішань також відомий своїми альпійськими лісами. Коротка прогулянка з ”Alishan House” привела нас у Сад Сливових Дерев, убраних дивовижними квітами. Йдучи далі по дорозі, ми вийшли на лісову стежку, де побачили дерева віком більше 2 000 років і дерева ”Трьох поколінь” (масивний кипарис, увінчаний іншим деревом 10 футів заввишки). Це була тиха і красива прогулянка в альпійському лісі.

Закінчуючи чудову подорож

#img_center_nostream#

З Чиаї ми вирушили в Тайбей, де зупинилися на два дні. Район Бейто відомий у Тайвані як головний центр гарячих джерел. Безліч гарячих джерел, гірські пейзажі, багато історичних визначних пам’яток роблять Бейто одним з найпопулярніших місць для туристів у Тайбеї. Мій чоловік був у Бейто 20 років тому, і йому запам’яталися гарячі сірчані джерела, що пробиваються з-під землі. Бум гарячих джерел у 90-і роки та спорудження в Бейто залізниці пожвавили цей район. Навколо більшості цих сірчаних джерел зараз побудовані сучасні готелі. ”The Beitou Spring City Resort” курорт стоїть всього за 30-40 хвилин їзди від Тайпея, це один з найрозкішніших курортів із гарячими джерелами на Тайвані. Усі номери влаштовані так, щоб можна було милуватися захоплюючими краєвидами. Послуги готелю включають гаряче джерело в саду, джерело всередині приміщення, сауна, фітнес-центр, відкритий плавальний басейн та ін.

Повернувшись у Тайпей, ми відвідали державний Меморіал Сунь Ятсена, який містить фотографії та пам’ятні предмети лідера революції. У Залі Меморіалу Чан Кайши розташовані бібліотеки, відбуваються художні виставки, концерти, театральні дійства, культурні заходи та заняття Тай-цзи. Зміна караулу біля меморіалу відбувається щогодини. Тайпейський Гранд-Готель можна впізнати за його величним фасадом, червоними колонами та жовтим черепичним дахом. Внутрішні приміщення настільки ж красиві, як і зовнішня частина.

Нашою останньою зупинкою була об’єднана китайська клініка Гіадо. Після тижневої довгої подорожі масаж усього тіла розслабив нас фізично та психологічно. Ми були огорнуті рушниками поверх одягу, наші спини, плечі і голови енергійно масажувалися протягом 30 хвилин. Після того як наші ноги були вимиті, стопи наших ніг і кісточки масажувалися ще протягом 30 хвилин. Це було дивовижним закінченням нашої подорожі.

Тері і Мартін Хірш. Спеціально для Великої Епохи