За своїми споживними властивостями перепелячі яйця кращі за курячі.
5 перепелячих яєць за масою дорівнюють одному курячому. В них міститься в 5 разів більше калію, заліза — в 4,5 рази, в 2,5 рази — вітамінів В1 і В2. Перепелячі яйця містять більше вітаміну А, фосфору, міді, кобальту, нікотинової кислоти, амінокислот, а також містять вітамін Д в активній формі, що попереджає розвиток рахіту. Фосфор, що міститься в перепелячому яйці, сприяє розумовому розвиткові. Завдяки фосфору перепеляче яйце також є гарним стимулятором потенції.
Перепелячі яйця містять більше білка, ніж яйця інших виводкових птахів.
У перепелячих яйцях ніколи не буває сальмонели. Вони не викликають алергії і навіть навпаки — їх застосовують для її лікування.
Дають прекрасні результати в лікуванні гастритів — виразкової хвороби шлунку та 12-палої кишки, а також панкреатиту.
Висока харчова цінність перепелячого яйця зумовлена значним умістом у ньому легкозасвоюваного білка, різноманітних жирів і жиророзчинних вітамінів у необхідному для вас об’ємі.
Перепелячі яйця сприяють виведенню з організму радіонуклідів, тому їх рекомендують людям, що зазнали радіоактивного опромінення.
Перепеляче яйце використовується не тільки в їжу. Зокрема, його також застосовують у медичній сфері та у виготовленні косметики.
Перепелячі яйця можна споживати в будь-якому вигляді. Також їх використовують у кулінарії для виготовлення омлетів, салатів, яєчні.
Перепелячі яйця можуть бути використані у харчуванні при лікуванні найрізноманітніших захворювань:
• анемія;
• сильний головний біль;
• чутливість до гострих респіраторних захворювань;
• підвищений і понижений тиск;
• зниження імунітету;
• туберкульозні інтоксикації;
• хронічна пневмонія;
• бронхіальна астма;
• захворювання шлунково-кишкового тракту, особливо виразки та гастрити.
Джерело:
povarenok.ru
«Око за око зробить увесь світ сліпим» ― це слова Махатми Ганді.
«Темрява не може розігнати пітьму: на це здатне тільки світло. Ненависть не може знищити ненависть: лише любов здатна на це», ― так сказав Мартін Лютер Кінг.
Це історичні особи, які добилися змін за допомогою мирного протистояння. Їхні слова виражали їхній внутрішній стан; вони спонукали інших до дії, досягнувши бажаного результату мирним шляхом. Таких людей пам’ятають і шанують. Їх можна вважати героями історії.
#img_left#«Розлючений і несамовитий я забрудню свою рушницю в крові, вбиваючи будь-якого ворога, який потрапить мені до рук! Мої ніздрі розширюються й куштують їдкий запах пороху й крові. Вбиваючи ворогів, я готую себе до заповітної битви, щоб зустріти торжествуючий пролетаріат диким виттям!» ― це слова Ернесто Че Гевари з його відомого есе. Дух цих висловлювань сильно відрізняється від згаданих вище.
Перед випуском фільму під назвою «Че» чимало людей гадало, чи представлять цю людину такою, якою вона була насправді, та чи покажуть методи, якими вона користувалася для здійснення змін.
Деякі пам’ятають його, як латиноамериканського лідера, й ставлять у ряд з героями історії, які боролися за громадянські права. Інші ж, хто пережив кубинську революцію, був ув’язненим і став свідком розстрілів, розповідають зовсім іншу історію.
Отже, який образ виникає у людей в голові при згадці імені Ернесто Че Гевара? Чи є він великим лідером минулого? Чи здійснив він позитивний вплив на життя людей? Що ж насправді ми знаємо про Ернесто Че Гевару? Багато людей, коли їх запитують про цю людину, помічають, що вони майже нічого про нього не знають.
Хоча його називають аргентинським доктором, він не закінчив медичної школи. Він кинув навчання, щоб приєднатися до марксистської революції на Кубі, спонсором якої була радянська Росія.
У той час, коли він приїхав на Кубу, Фідель Кастро був лідером лівих сил, готових повалити корумпований режим Фульхенсіо Батисти, сімнадцятого президента Куби.
Багато хто з ранніх лідерів кубинської революції підтримував демократичний уряд, але Че Гевара і Фідель Кастро були прибічниками жорсткої лінії радянського комунізму. На той час, як Кастро здобув більше влади, прибічники демократії почали втрачати вплив, через що майбутній демократичний процес став неможливим.
Після скинення режиму Батисти в 1959 році Че Гевара очолив перші команди для виконання розстрілів, а також заснував трудові табори по всій країні, змодельовані за типом радянського Гулагу. Він діяв одночасно як суддя, прокурор і виконавець, чим сам гордився. Він написав у своєму есе:
«Щоб відправити людину на розстріл судового доказу не треба… Усе це порядки буржуазних елементів. У нас ― революція! І революціонер повинен стати бездушною вбивчою машиною, якою керує чиста ненависть».
Побудувавши безліч трудових таборів, Че засудив до смерті сотні тисяч безпорадних кубинців, включаючи жінок і дітей віком від 14 років. Він особисто стратив понад 180 чоловік, хоча деякі називають набагато більшу цифру. В таборах навіть була утворена спеціальна команда для боротьби з гомосексуалістами, які теж були поміщені в табори. Втратили свободи освітлення подій і журналісти, незважаючи на попередні обіцянки нового режиму Куби.
Після захоплення влади режим, підтримуваний Радянським Союзом, створив поліцейську державу, яка позбавила свободи ще більший відсоток населення країни, ніж комуністичний режим Йосипа Сталіна. За перші три роки перебування при владі кубинські комуністи стратили більше людей, ніж нацистський режим Адольфа Гітлера в перші шість років.
Під час президентства Кеннеді в 1962 році йшли тривалі суперечки відносно того, чи був СРСР яким-небудь чином причетний до кубинської революції або встановлення там комуністичної влади. Глава уряду Росії Микита Хрущов допоміг Кастро встановити ядерну зброю далекої дії на Кубі, тим самим закінчивши ці суперечки, але сприяв виникненню нових.
Після того, як Кеннеді зустрівся з радянськими представниками, подія закінчилася без інциденту, й ракети були прибрані. Проте Че Гевара був не радий такому становищу, й вони з Кастро відчували, що їхній «великий брат» СРСР зрадив їх. Слова Че були опубліковані в соціалістичній газеті Куби «The Daily Worker»: «Якби ракети залишилися в нас, ми б усі їх використали, направивши в саме серце Сполучених Штатів ― Нью-Йорк».
У 1965 році, після зміцнення абсолютної влади Кастро, Че Гевара був найнятий російським урядом для розширення впливу СРСР ― йому веліли надавати допомогу й готувати бунтівників у африканському Конго. Проте, пробувши там деякий час, він був невдоволений відсутністю прогресу революції проти європейських загарбників і тим, що вони не були настільки зацікавлені в насильстві, як він сам. Розчарований, він заявив наступне:
«Чорна людина повільна і вередлива. Вона витрачає свої гроші на розкіш і випивку».
Після того, як він вирішив покинути Африку й відмовитися від спроб СРСР розширити владу, він узяв участь у бесіді на радіо-ток-шоу з Луї Понсом, де сказав:
«Ми допоможемо чорним настільки, наскільки вони допомогли революції. Тобто ― ніяк». Через два роки в 1967 році Че Гевара приїхав у Болівію, щоб розпалити революцію, де за іронією жоден селянин не приєднався ні до нього, ні до радянської революції. Також цікаво, що незабаром він знайшов прибічників у найзаможнішій групі середнього класу, які пізніше сприяли йому в убивстві тисяч безневинних болівійців, що чинили короткочасний опір. Через деякий час болівійська поліція впіймала та заарештувала його, отримавши допомогу від американської розвідки.
Ті, хто схопили його, пізніше сказали: «Він був дуже хоробрим, коли в гаванській в’язниці Ла Кабана вбивав невинних жителів, включаючи 14-річну дитину. Але коли його упіймали, він виглядав дуже зляканим».
Говорять, що Че Гевара, намагаючись урятувати своє життя, сказав: «Я набагато цінніший для вас живим, ніж мертвим». Але, мабуть, його судді так не думали. З ним вчинили так само, як він вчинив із незліченною кількістю людей, відправлених на розстріл або убитих.
Після демонстрації на Санденському кінофестивалі фільму «Че Гевара. Щоденник мотоцикліста», що ґрунтується на книзі Че, аудиторія встала і захоплено аплодувала. Деякі запитували їх, чи знають вони чому або кому вони аплодують. У відповідь на це шанувальники Че в Голлівуді та ліві академічні кола сказали, що Че Гевара був ідеалістичним революціонером із незалежним мисленням.
Його прибічники також заявляють, що революція вже давно пройшла, й зараз на Кубі стало краще. Проте нині на Кубі йде інтенсивна соціальна боротьба.
Серед ув’язнених виявився відомий кубинський журналіст. Він почав новий вид революції, спонукаючи кубинців створювати систему незалежних бібліотек по всій країні, вільних від державного контролю. Країна бореться з недоліком пізнавального матеріалу для читання внаслідок масових спалювань книг за наказом Че під час революції. І ця кампанія також зустріла тоталітарне пригнічення.
Чи це є «незалежним мисленням», яке мали на увазі прибічники Че Гевари? Ті, хто гордо носить іконічне зображення Че на своїх футболках, замисліться, чи є це так званим «ідеалізмом»?
Форма комунізму, яку Че Гевара перейняв у своїх наставників з СРСР, забрала понад 100 млн життів за останнє століття і це число ще поповнюється комуністичним режимом Китаю, що продовжує творити своє беззаконня. Це вдвічі більше, ніж кількість загиблих під час Другої світової війни та в шістнадцять разів більше кількості вбитих у сумнозвісних нацистських таборах смерті.
З таким кривавим жаданням насильства й очевидною ненавистю до справжньої свободи та демократичних змін Ернесто Че Гевара зовсім не має рис, властивих лідерові історії, якого можна було б назвати героєм. Чи був він убивцею? Це підтверджують його власні вчинки та слова. Фактично він і був тією байдужою машиною вбивств, до чого він спонукав інших.
Шампіньйони — одні з найулюбленіших грибів, до того ж цілком невибагливих у приготуванні. Ми не знаємо способу зіпсувати страву з шампіньйонами, але знаємо 10 швидких і легких способів приготування шампіньйонів!
Очистіть та поріжте шампіньйони скибочками, обсмажте їх із подрібненою ріпчастою цибулею на олії до готовності. Візьміть батон білого хліба, розріжте його вздовж навпіл, на одно половину батону викладіть шар тонко порізано м’яса, шинки або ковбаси, на нього — шар шампіньйонів із цибулею, посипте зверху тертим сиром. Поставте в гарячу духовку на кілька хвилин або мікрохвильову піч, щоб сир розплавився. Прикрийте другим шматком батону.
Шампіньйони розріжте на 2—4 частини та замаринуйте разом із шматочками червоного і зеленого солодкого перцю в салатній заправці на основі олії (наприклад, олія, лимонний сік, петрушка). Такі шампіньйони можна додавати в овочеві салати, гарніри або просто з’їсти як закуску.
Шляпки шампіньйонів нафаршируйте розм’якшеним вершковим сиром, змішаним із подрібненою зеленню (петрушкою, базиліком, кропом тощо). Поставте на холод. У вас вийшла чудова закуска.
Обсмажте невеликі цілі гриби до готовності у вершковому маслі з додаванням часнику. Приправте орегано, сіллю, перцем. Посипте тертим пармезаном. Такі шампіньйони чудово підійдуть у якості гарніру до яловичини, домашньої птиці або пасти.
Холодну варену картоплю поріжте кубиками, змішайте з половинками або четвертинками грибів, заправте невеликою кількістю сметани. Приправте за смаком кропом, сіллю, перцем. Додайте приготовлений, розкришений бекон та подрібнену зелену цибулю.
Насадіть цільні шампіньйони впереміш із шматочками свіжих овочів на шпажки. Подайте з гострим соусом, приправленим травами.
Просто додайте шампіньйони до будь-якої готової страви, збагативши її смак та аромат. Шампіньйони чудово підходять до страв із чілі, овочевих супів, тушкованого м’яса.
Додайте попередньо обсмажені шампіньйони до звичайного омлету, коли він вже почне загусати, загорніть омлет у формі пиріжка та смажте до готовності. Отримайте благородну смачну страву на сніданок та вечерю.
Тонко наріжте шампіньйони, змішайте з подрібненими свіжими або консервованими чілі, сиром. Начиніть цією сумішшю тонкий коржик чи лаваш, загорніть рулетом, обсмажте з обох боків. Розріжте та подайте з гарною сальсою.
Обсмажте шампіньйони з часником та цибулею, остудіть, помістіть у контейнер із кришкою та поставте в холодильник. Ви можете додати такі шампіньйони в будь-яку страву. Завжди тримайте такий контейнер під рукою.
1. «Действительно божественно!» — Людмила (12.01.09)
2. «Світлі думки, освітлюючи долю, нам другий подих надають до світлого буття. Сприймаймо це як мудрості життя і божу волю. Лишаться спогади… Ані жалю не буде, ані каяття. — Юрій Кіхно
«Бажаю світлих думок, добрих подій і щастя всім практикуючим Фалунь Дафа в Києві, на Україні та в усьому світі» — Юрій Кіхно
3. «Впечатляют истории, изображенные на картинах. Выставка заставляет задуматься и оставляет след в душе. Не хотел уходить. (12.01.09)
4. Спасибо за очень интересный рассказ об Учении Фалунь Дафа (ранее не слышала). Коммунистический режим равен фашизму. Будьте счастливы, добры и терпимы. — Лилия.
5. Уходим с выставки под большим впечатлением увиденных картин о многострадальной жизни этого великого трудолюбивого народа. Добро должно всегда побеждать! Спасибо организаторам выставки
6. «Спасибі всім активістам, художникам, що організували цю виставку, розповіли нам про те, що в даний час в Китаї так багато зла і несправедливості. Але добро, істина, терпіння завжди перемагає. Ми підтримуємо справедливість, правду, будемо молитись і розповідати правду всім, хто розуміє все це, що нам розкрито в картинах. Спасибі за правду, істину, доброту, що живе в вашій душі.« — Михайленко В.М., м. Київ, 13.01.09
7. Жестокость шокирует, угнетает и приводит в ужас. Но, честно говоря, проникнувшись Фалунь Дафа после первой увиденной картины, я смогла увидеть истину, доброту и терпение и на следующих картинах. Теперь хочется узнать больше.
8. Сей рукотворный труд, насыщенный силой мысли и рвением к избавлению от репрессий, меня очень удивил настойчивостью и глубоким смыслом, спасибо. — Андрей, 13.01.09
9. Спасибо огромное! Выставка изумительная, китайский ренессанс… Очень актуальная тема добра и зла, особенно зла в коммунистическом исполнении (мы тоже через это когда-то прошли). Интересно было бы принять участие в подобных мероприятиях. С уважением, Вадим Шевченко. 13.01.09. Художник.
Багато разів мені ставили питання: «Чому африканці чекають, доки не стає пізно?» Для більшості західних людей Африка — це голод, війна, деспотизм, СНІД та бідність; вона сповнена людьми, які або є безпорадними жертвами, або сидять, склавши руки, в очікуванні допомоги від Заходу.
#img_left#Але існує й інша сторона Африки — опозиція, яка включає в себе політичні та громадські організації, об’єднання шкільних учителів, журналістів та працівників охорони здоров’я, а також жінок та робітників, молодіжні організації, які терпляче розв’язують проблеми Африки, як правило не маючи ні коштів, ні освітлення в ЗМІ, ні народного або міжнародного визнання.
Ці африканці працюють, зустрічаючи величезні труднощі, щоб запобігти голоду, війні, порушенням прав людини, поширенню СНІДу та масі інших невідкладних проблем. Коли стається трагедія, вони всіма силами намагаються применшити наслідки. Але навіть якщо вони зазнають політичного переслідування, вони не мають фінансування та захисту. Вони невидимі, непідтримувані та невизнані стовпи африканських громад.
Коли я був у Південно-Африканській Республіці минулого літа, Центр досліджень проблем громадянського суспільства при університеті Квазулу-Наталь організував екскурсію реальностями м. Дурбана як альтернативу туристичним турам типу «don’t worry, be happy» по пляжам, культурним заходам та національним паркам дикої природи.
В одному селі під час туру ми знайшли маленьких дітей із знебарвленими ногами — вони бігали босоніж по землі, в яку просочилися хімікати з місцевих заводів, що належать новій чорній еліті. Ми також зустрілися з мешканцями халуп посеред полів, які були силоміць виселені зі своїх домівок Південно-Африканським урядом.
Ми ще поспілкувалися з представниками Південно-Африканської Асоціації мешканців халуп або Абахлалі басеМджондоло, яка першою організувала протести мешканців проти виселення з їхніх домівок. Робота цієї асоціації доволі непроста, оскільки бідні жителі сусідніх Зімбабве та Мозамбік також проникають у ці бідні поселення, і, таким чином, дефіцитних ресурсів стає ще менше для всіх.
В той час як світ святкував день народження Нельсона Мандели минулого літа [перший чорношкірий президент ПАР], витрачаючи мільйони доларів, Абахлалі басеМджондоло активно боролася проти виселень та ксенофобії, не маючи коштів та визнання.
В Африці ведеться «невідкладна кампанія 15 відсотків», яка спонукає африканські уряди витрачати не менше 15% щорічного бюджету на галузь охорони здоров’я. Це дійсно необхідна кампанія для континенту, на якому тисячі африканців щодня помирають від хвороб, що можна було б вилікувати. Якщо мета кампанії буде виконана, і африканські уряди візьмуть на себе відповідальність за здоров’я громадян, замість того щоб скидати її на міжнародні громадські організації, то мільйони життів будуть урятовані. І, тим не менш, цю кампанію на Заході зовсім ігнорують при обговорюванні можливих способів вирішення кризи охорони здоров’я в Африці.
Тим часом у Кенії жінки з хатин Кібера, які найбільше постраждали від політичних репресій, що виникли після фальсифікованих виборів на початку минулого року, створили організацію «Жінки Кібера за мир і справедливість», що протидіє поліцейському та етнічному насиллю, піклується питаннями СНІДу, насилля проти жінок та іншими соціальними проблемами.
Отже, питання не в тім, чи чекають африканці, склавши руки, очікуючи на допомогу. Питання скоріше в тому, чому нам значно простіше слухати балачки філантропів щодо проблем Африки, а не заклики самовідданих політичних активістів? Чому ми не допомагаємо тим, хто допомагає сам собі?
Ключ у тому, що будь-яка найменша підтримка буде грати роль. Вона може бути надана шляхом різних форм — наприклад, через моральну солідарність, підвищення обізнаності щодо проблеми або фінансову допомогу. Але не варто при цьому ігнорувати Африку, яка намагається допомогти сама собі. Одна рука допомоги не повинна ігнорувати допомогу іншої.
Мукома Ва Нгугі — автор статей про зовнішню політику та політичний оглядач для журналу ВВС «Фокус на Африці».
Швейцарці люблять ті самі холодні закуски, що й французи: омари, лангусти, осетрова ікра, лососина, холодна смажена свинина, ковбаси. З перших страв віддають перевагу пюреподібним, заправленим твердим сиром, бульйонам, люблять уху. На друге замовляють смажене м’ясо великими порціями з гарніром з овочів. Застілля завжди завершує кава.
Пропонуємо Вам кілька рецептів із швейцарської кухні.
Яєшня по-швейцарськи
Інгредієнти:
яйця 2 шт
масло вершкове 20 г
вершки або молоко 30 г
сир швейцарський 40 г
Швейцарський суп із сиром
Інгредієнти:
білий хліб 2 шматочки
вершкове масло 2 ст. л.
м’ясний бульйон 1 л
сир тертий (краще ементальский) 6—8 ст.л.
молоко 1 стакан
вершки 1 стакан
сіль, перець, дрібно нарізана зелень.
Шматочки білого хліба нарізати кубиками та обсмажити у вершковому маслі, додати м’ясний бульйон, кмин і поставити суп на невеликий вогонь, повільно кип’ятити упродовж 10 хв. Потім додати туди молоко та вершки. Суп зняти з вогню та обережно ввести сир. Додати сіль, перець за смаком. Посипати зеленню петрушки. Подати гарячим.
За матеріалами:
Організація обслуговування населения на підприємствах харчування. Ресторанна справа. — Львов: Афіша — 2004. — 336 с.
kulina.ru
В міру псування молока коробка перетворюється на упаковку для сиру. Ця концепція націлена на природний цикл, коли з молока утворюється сир.
«Концерт чудовий. Захоплює дух. Найперша сцена – усі просто ахнули, вона дійсно захоплює дух, коли бачиш усі ці прекрасні кольори», – із захватом розповідає танцювальний терапевт Ліза Моніка Дженкінс.
«Коли я побачила виконавця, який гине і як його сім`я по-справжньому шанує і пишається цим… Це було дуже зворушливо і хвилююче. Я майже плакала, ледь стрималась», – розповідає танцювальний терапевт в інтерв’ю телебаченню NTD.
«Коли люди рухаються – це дуже духовний процес, унікальний процес… Найпрекрасніше у танці – це те, що він без слів, але може дати ті ж відчуття, що й вимовлені слова», – ділиться враженням Ліза Моніка Дженкінс. Нагадаємо, що надалі турне пройде 4-ма континентами. Після того, як трупа відвідає 70 міст – у квітні шоу приїде до Канади. В турне 2008-2009 р.р. у трупи Divine Performing Arts повністю новий репертуар.