За даними Радіо "Свобода", результати:
Сідней
Дмитро Турсунов (Росія) – Кріс Гуччіоне (Австралія) – 7:6, 7:6
Окленд
Філіп Кольшрайбер (Німеччина) – Хуан Карлос Ферреро (Іспанія) – 7:6, 7:5
За даними Радіо "Свобода", результати:
Сідней
Дмитро Турсунов (Росія) – Кріс Гуччіоне (Австралія) – 7:6, 7:6
Окленд
Філіп Кольшрайбер (Німеччина) – Хуан Карлос Ферреро (Іспанія) – 7:6, 7:5
На п’єдестал пошани піднімалися:
жінки
1. Елізабет Гергль (Австрія), 2. Мануела Мельгг (Італія), 3. Деніз Карбон (Італія);
чоловіки
1. Жан-Батіст Гранж (Франція), 2. Йенс Бюггмарк (Швеція), 3. Тед Лігеті (США).
Карбон перед цим етапом виграла всі чотири старти в гігантському слаломі і, природно, лідирує в цій дисципліні.
Гранж виграв другий раз поспіль, напередодні він був кращим в суперкомбінації.
Трійка призерів виглядає так:
1. Міхаель Грайс (Німеччина, 0 промахів), 2. Максим Чудов (Росія, 1, відставання 20 сек), 3. Олександр Вольф (Німеччина, 1, 31 сек).
В неділю пройде гонка переслідування, в якій учасники стартують в такому ж порядку і з такими ж відривами.
Встановили льодову площадку за рекордний термін – пару тижнів, втім всі технічні норми були дотримані. На спорудження подібних ковзанок у Великобританії, Франції, Італії йде як мінімум три місяці, повідомив заступник київського голови Віталій Журавський.
На відкритті ковзанки виступали Олімпійські чемпіони з фігурного катання, члени Національної збірної, молоді таланти й гравці юнацької хокейної команди.
Всі бажаючі покататися на ковзанах повинні заздалегідь одержати талони в касі на одногодинний сеанс. Ковзани в прокат можна взяти безпосередньо на місці за 25 гривень за годину.
Поруч із ковзанкою встановлені кіоски з гарячими напоями, роздягальні, медпункт, крамнички, біо-туалети, а також працює безкоштовна автостоянка.
Журавський пообіцяв, що до наступного Нового року в Києві встановлять дві таких ковзанки. Одну на цьому ж місці, а другу, значно більшу за розміром, розмістять біля головної ялинки України – на Майдані Незалежності.
У святкові дні – на Водохрещення, День закоханих, Свято весни й Міжнародний день жінок, всіх гостей льодової площадки очікує святкова програма.
19 січня – Водохрещення
2 лютого – показові виступи спортсменів-фігуристів
14 лютого – День закоханих
1 березня – Свято весни
8 березня – Міжнародний день жінок
15 березня – урочисте закриття ковзанки
Як стало відомо, поки не зрозуміло чи дадуть йому притулок на Тайвані, але влада КПК вже видала циркуляр про його арешт, звинувачуючи його у «вступі до змови з антикитайськими силами за кордоном, і діяльності проти китайського уряду».
У Ялін закликає міжнародне співтовариство звернути увагу на його ситуацію і допомогти йому, а також звертається до влади Тайваню з проханням надати йому політичний притулок. Він переживає за те, що якщо його екстрадують до континентального Китаю, на нього чекають репресії.
В інтерв’ю кореспондентові Великої Епохи У Ялін сказав, що одного разу на вулиці йому дали книгу «9 коментарів про комуністичну партію», він прочитав її і ця книга здалася йому дуже хорошою і правдивою, тому він почав допомагати поширювати ці книги своїм друзям. Всього розповсюдив три штуки. Потім один його знайомий з відділу громадської безпеки повідомив йому, що влада вирішила засудити його на три роки за розповсюдження реакційних матеріалів, а також за зв’язок із сайтом «4 червня» (дата повстання студентів в 1989 р. – прим.пер.) і порушення громадського порядку.
У Ялін сказав, китайська влада вважаєь, що матеріали типу «9 коментарів» поширюють послідовники духовного руху Фалуньгун, який в Китаї зазнає жорстоких репресій з боку КПК. У сказав: «Я не займаюся Фалуньгун, але я не підтримую політику влади щодо цих людей. КПК називає Фалуньгун єретичним культом, але я вважаю, що справжній єретичний культ, це сама КПК разом зі своїм марксизмом-ленінізмом та іншими доктринами».
У Ялін розповів, що раніше за те, що він викрив деякі незаконні дії начальника повіту, його зловживання владою, цей начальник йому помстився, в результаті його засудили на 9 років в’язниці. Оскільки він не визнавав свою провину протягом всього терміну ув’язнення, його багато раз катували, примушуючи визнати провину, і навіть казали, що якщо він визнає провину, то йому скоротять термін ув’язнення. Але він не пішов їм на поступки.
Дізнавшись про те, що його збираються заарештувати і посадити знову у в’язницю на три роки, за порадою друзів У Ялін виїхав з континентального Китаю на Тайвань в надії, що влада Тайваню надасть йому політичний притулок.
У Ялін говорить: «Я розповів про жорстоку тиранію, яка відбувається в Китаї, про те, які репресії я сам пережив у цій країні. КПК всюди заявляє, що членів партії в Китаї 70 мільйонів, я вам скажу, що дуже багато хто з них вже давно побачив, що влада КПК скоро звалиться, і хочуть вийти з її лав. Просто багато хто досі ще бояться відкрито діяти і висловлюватися».
З приводу свого статусу на Тайвані У Ялін сказав: «Якщо влада Тайваню вирішить екстрадувати мене до континентального Китаю, то це буде злочином і порушенням демократичних принципів».
В кінці минулого року двоє немолодих ченців одного з найвідоміших в світі тибетських монастирів – монастиря Ташилунпо (Tashilhunpo Monastery) не витримавши великого тиску з боку китайської влади, покінчили життя самогубством.
Цих ченців звали Течин Цзеба Лосан і Янпа Ганчин Лочу, їм обом було за 70 років, вони з дитячих років стали ченцями, які сповідують буддизм і прожили в монастирі понад 60 років.
Як повідомила організація тибетців-утікачів в Індії, чернець Течин приєднався до руху за вільний Тибет, про це дізналася китайська влада і почала турбувати ченця, погрожувати йому і чинити всілякий тиск. У вересні 2007 р. він не витримав і покінчив життя самогубством.
Другий чернець друкував і поширював книгу, видану в районі тибетців-утікачів в Індії. Після того, як китайська влада дізналася про це, вона почала чинити сильний тиск на ченця, внаслідок чого, не витримавши цього тиску, в листопаді 2007 р. він повісився.
Як йдеться у повідомленні, в роки «культурної революції» ці двоє ченців довгий час провели у в’язниці.
Представник міжнародної організації руху допомоги Тибету, головний офіс якої знаходиться у Вашингтоні, пан Жен Чин сказав, що монастир Ташилунпо є об’єктом найпильнішої уваги і контролю КПК, оскільки це монастир панчен-лами. Він сказав: «Зараз є два панчен-лами, наскільки я знаю, всі ченці цього монастиря не визнають ламу, якого призначила КПК і саме з цієї причини настоятель храму Чацза Женбоци був кинутий у в’язницю на багато років. Для китайської влади цей монастир є порівняно політично чутливим місцем і як тільки там виникають якісь неугодні КПК рухи, китайська влада відразу ж вживає рішучі заходи. Ченцям у цьому храмі дійсно живеться нелегко, вони відчувають сильний психологічний тиск».
Жен Чин відзначив, що згідно із буддійськими заповідями не можна позбавляти себе життя, і те, що ці два ченці вибрали такий шлях, говорить про те, що тиск китайського уряду перевищив їхнє терпіння. Жен Чин сказав: «У буддизмі самогубство є одним з найгірших вчинків. Згідно з буддійськими канонами, не можна вбивати живі істоти, але і тим більше не можна самому віднімати життя у себе. Ті двоє ченців чудово знають ці заповіді оскільки вони стали ченцями ще в дитинстві і дуже багато вивчали буддійське вчення. Але вони все ж таки так вчинили і для мене це говорить тільки про те, наскільки безжально ставиться влада КПК до тибетців, а особливо до релігійних діячів Тибету».
Як повідомила організація тибетців-утікачів, ці двоє ченців останнім часом відкрито виражали свою незадоволеність владою КПК, за своє життя вони багато років провели у в’язницях, де зазнавали тортур і принижень, тому, можливо, на цей раз вони більше не захотіли бути заарештованими і опинитися у в’язниці, а віддали перевагу над цим смерті.
Організація тибетців-утікачів опублікувала заяву, в якій закликає китайську владу провести розслідування і відкрито роз’яснити причину такого вчинку цих двох ченців, вимагає припинити чинити тиск на ченців монастиря Ташилунпо.
Ши Шань. Радіо Вільна Азія
23 листопада 2006 року газета «Guangzhou Daily» опублікувала статтю «Перша китайська атомна бомба була виготовлена у Гуандун». У статті стверджувалося, що дві третини диурановокислого амонію для першої випробуваної в Китаї бомби були здобуті в Гуандун. Менш ніж за рік 705-й географічний підрозділ доставив 30 фунтів диурановокислого амонію, щоб виготовити атомні бомби для оборонної промисловості.
У листі Лю стверджує, що на початку 70-х багато ветеранів увійшли до 203-го військового підрозділу. У ці роки багато солдатів, головним чином, з провінції Гуандун також приєдналися до цього підрозділу.
За десятиліття кількість солдатів, які пройшли там термінову службу обчислюється десятками тисяч. За словами Лю, солдати допомагали виробляти ядерне паливо для військових і відповідали за його постачання на базу ядерних випробувань, отримуючи радіаційне опромінення і дії шкідливих хімічних речовин. Кожен солдат за час своєї служби, тривалість якої складала від 3 до 13 років, зазнав опромінювання радіацією.
У листі згадувалося, що деякі частини 203-го відділення жили безпосередньо над шахтою. Вони очищали такі радіоактивні речовини, як радій, уран і торій. Зазнаючи дії радіації, тіло накопичує отруйні речовини, що, як відомо, приводить до утворення різних ракових захворювань.
За неповними статистичними даними рівень смертності серед ветеранів 203-го підрозділу вже перевищив 10%. Ветерани, які залишилися в живих страждають від різноманітних хронічних захворювань. У деяких спостерігаються психоневрози, вони втратили здатність повноцінно мислити і спілкуватися. Ті, у кого виникли серйозні нервові захворювання, страждають від атрофії мозку, шизофренії і психічних відхилень.
Нижче наводиться декілька витягів з листа: «Юй Ліньюань, Чжу Юецин, У Цзиху… та інші страждають від загальмованого мислення і мають атрофію мозку різного ступеня. У них немає грошей на лікування і отримання медичної допомоги при таких проблемах. У багатьох ветеранів спостерігається раннє облисіння та інші ознаки передчасного старіння».
«Колишній полковий командир Бянь Ютянь помер в 50 років. Цуй Фен, колишній командир батальйону, помер від раку шкіри, коли йому було 60 років. Його дружина Ван Юаньчжень, заступник директора лабораторії, померла від раку гортані, коли їй було трохи більше 50-ти. В одній команді батальйону з 12 чоловік 10 вже померли. Один із них помер від раку печінки, дев’ять інших – від раку гортані».
"Велика Епоха" зв’язалася з полковим командиром на ім’я Чень. Він служив у 203-му підрозділі і зараз працює в Пекіні. У Ченя великі зв’язки в ядерній промисловості, і недавно він отримав звернення ветеранів, які вимагають компенсації.
Чень відзначив, що солдати, які тоді займалися очищенням урану, безумовно, зазнали радіаційного опромінювання… можливо, що за десять років опромінювання зазнали десятки тисяч солдатів… Ми повинні досліджувати збиток, нанесений їхньому здоров’ю в результаті цієї радіації.
Зараз велика частина ветеранів проживає в сільській місцевості. Робота, яку вони виконували, знаходячись на військовій службі, більше не існує. Вони вже не здатні працювати взагалі, оскільки страждають від раку та інших хронічних захворювань.
З 2006 р. багато ветеранів з провінції Гуандун, які зазнали ядерного опромінювання, їздили до Пекіна для подачі апеляцій. Остання апеляція була подана 8 грудня 2007 р. Але уряд досі не дав відповіді і не виділив будь-якої компенсації. Кожного разу, коли ветерани приходили з проханням, уряд мобілізував озброєних солдатів, чиновників і офіцерів служби суспільної безпеки, щоб затримати їх.
Livelihood Observation продовжує спостереження за вирішенням цього питання і наполягає на відшкодуванні збитку урядом. Цілком справедливо, що влада повинна надати допомогу солдатам, які пожертвували своїми життями або здоров’ям в ім’я своєї країни.
#img_right#Професор китайського інституту політики і права Сяо Хан відкрито розповів студентам про криваву бійню на площі Тяньаньмень в Пекіні, що відбулася під час повстання студентів в 1989 р.
На останньому уроці останнього семестру випускних курсів, професор китайського інституту політики і права Сяо Хан з трибуни розповідаючи студентам про щастя, віру, любов, творення, із сумом сказав: «У 1989 р. в Пекіні на площі Тяньаньмень відбулася дуже значна подія. Зараз на площі лежить тільки один труп (це про мавзолей Мао Цзедуна), ця площа ніколи не зможе змити кров, пролиту на ній в той час, коли вона була усіяна трупами вбитих…». На цей урок професор Сяо вперше за всю свою викладацьку діяльність написав зміст своєї лекції на папері, і назвав її «Останній урок – Як ми повинні прожити життя?» Цей текст він потім опублікував на Інтернет-сайтах.
У лекції професор розповів про загиблих студентів і про те, як влада віднеслася до всіх учасників тих подій: «…Їхні імена були видалені зі всіх облікових книг і будь-яких інших документів, їх нібито взагалі стерли з історії і ми зараз навіть не знаємо, хто вони, а багато людей вашого віку навіть не знають про те, що була така подія. Але для людей мого покоління, людей, які пройшли ті роки, ця подія назавжди залишиться глибоко в серці…».