#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
В неділю 17 грудня тисячі іноземних дівчат і азіатських мігрантів провели демонстрацію в бізнес-центрі Гонконгу, вимагаючи від місцевих органів влади відмінити рішення, яке змушує їх залишити місто протягом 14 днів, в тому випадку, якщо вони не можуть знайти нового працедавця.
Протестуючі, серед яких філіппінці, індонезійки і таїландки, закликали до боротьби з надмірними штрафами і оплатою праці нижче офіційно встановленого мінімуму.
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
В неділю 17 грудня тисячі іноземних дівчат і азіатських мігрантів провели демонстрацію в бізнес-центрі Гонконгу, вимагаючи від місцевих органів влади відмінити рішення, яке змушує їх залишити місто протягом 14 днів, в тому випадку, якщо вони не можуть знайти нового працедавця.
Протестуючі, серед яких філіппінці, індонезійки і таїландки, закликали до боротьби з надмірними штрафами і оплатою праці нижче офіційно встановленого мінімуму.
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
“Вода для життя” – таку тему обрав посол доброї волі ЮНЕСКО Жан-Мішель Жарр для свого нового концерту, який відбувся 16 грудня серед дюн марокканської Сахари. Концерт був організований під егідою ЮНЕСКО за підтримки Королівства Марокко.
“Ми хочемо, щоб цей концерт став закликом. Ми хочемо, щоб люди більше думали про те, що вода – це коштовність, і що ми повинні берегти те, що у нас є”, – сказав Жан-Мішель Жарр. “Якщо кожен зрозуміє, як мало води є на Землі, і як багато людей страждають від її нестачі й у результаті вмирають, ми могли б знайти кращі способи управляти запасами води. Проблема розширення пустелі безпосередньо пов’язана з цією ситуацією і також вимагає негайних дій.”
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
“Вода для життя” – таку тему обрав посол доброї волі ЮНЕСКО Жан-Мішель Жарр для свого нового концерту, який відбувся 16 грудня серед дюн марокканської Сахари. Концерт був організований під егідою ЮНЕСКО за підтримки Королівства Марокко.
“Ми хочемо, щоб цей концерт став закликом. Ми хочемо, щоб люди більше думали про те, що вода – це коштовність, і що ми повинні берегти те, що у нас є”, – сказав Жан-Мішель Жарр. “Якщо кожен зрозуміє, як мало води є на Землі, і як багато людей страждають від її нестачі й у результаті вмирають, ми могли б знайти кращі способи управляти запасами води. Проблема розширення пустелі безпосередньо пов’язана з цією ситуацією і також вимагає негайних дій.”
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
В цей день в 1990 году була прийнята Міжнародна конвенція по захисту прав всіх трудящихся-мігрантів та членів їх сімей. Асамблея підкреслила необхідність прийняття подальших заходів для забезпечення дотримання прав людини та основних свобод всіх мігрантів.
Згідно з оцінками, кожен тридцять пятий житель планети є мігрантом, що проживає та працює за межами своєї країни. Мігранти є серед населення всіх країн.
За даними ООН щорічно понад 10 мільйонів людей залишають свою батьківщину в пошуках заробітку і щасливої долі в інших, благополучніших, країнах. Міграція стала масштабним явищем, до неї втягнуто мільйони людей, вона породжує проблеми в багатьох державах.
Ще 1990 року Організація Об’єднаних Націй ухвалила Міжнародну конвенцію про захист прав усіх трудівників-мігрантів і членів їхніх родин. Конвенція застосовується до всіх працюючих мігрантів без жодного розходження за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, віку, релігії, політичних поглядів, національного, етнічного походження, віку тощо. Основа усьому – Загальна декларація прав людини, яка однаково і без обмежень захищає права кожного землянина.
Трудівник-мігрант – людина, яка працює в державі, громадянином якої вона не є. До них належать десятки, сотні тисяч наших співвітчизників, які працюють у Греції, Італії, Німеччині, Іспанії, Португалії та інших країнах. До трудящих-мігрантів відносяться також наші моряки і рибалки, найняті для роботи на судах, що плавають під прапорами інших держав. Правда, вони вважаються трудящими-мігрантами, якщо одержали офіційний дозвіл на в’їзд до країни, перебування там на певний термін і гарантію на оплачувану діяльність відповідно до законодавства цієї держави і міжнародних угод. Трудящими-мігрантами не вважаються біженці і особи без громадянства, учні та стажисти, інвестори, які живуть не в державі свого походження.
За повідомленнями Державного комітету України у справах нацiональностей та мiграцiї географічне розташування (на роздоріжжі країн Східної Європи і Азії) і економічний стан Одеського регіону залучає до наших країв велику кількість мігрантів – як легальних, так і нелегальних, – із близького і далекого зарубіжжя. І їхній потік підтверджує висновки ООН, що міграція – не тимчасове явище, а закономірний розвиток соціальних взаємин між різними країнами.
Виконуючи свої міжнародні зобов’язання, Україна намагається цивілізовано вирішувати проблеми мігрантів. Прикладом можуть служити, постанови Кабміну України про надання притулку особам, які тікали з районів бойових дій в Абхазії, а також упорядкування перебування в Одеській області великої кількості в’єтнамських громадян (трудових мігрантів).
Гуманітарні проблеми, пов’язані з міграцією, загострюються у разі незаконної міграції. Ловити нелегалів стає все складніше, витрачати кошти на їхню депортацію «собі дорожче». Тому Україна переймає досвід європейських країн, США, а також Росії, які широко застосовують так звану міграційну амністію. У разі нагромадження критичної маси нелегалів у країні за допомогою амністії вирішуються і проблеми суспільства, і права людини-мігранта. Наприклад, коли Росія оголосила міграційну амністію для нелегалів, яка дала право на використання іноземної робочої сили, за один тільки рік було видано дозволів на 400 тисяч працівників-мігрантів.
В Україні, на жаль, ситуація інша – трудова міграція спрямована не до країни, а з країни. За статистикою кількість тих, хто виїжджає за кордон у два рази більша, ніж тих, хто в’їжджає. Це – не рахуючи іноземців, які використовують нашу країну для транзиту до Європи. У перспективі ми можемо опинитися перед проблемою, як утримати необхідну для розвитку економіки робочу силу. Вже сьогодні варто міркувати про це.
В цей день в 1990 году була прийнята Міжнародна конвенція по захисту прав всіх трудящихся-мігрантів та членів їх сімей. Асамблея підкреслила необхідність прийняття подальших заходів для забезпечення дотримання прав людини та основних свобод всіх мігрантів.
Згідно з оцінками, кожен тридцять пятий житель планети є мігрантом, що проживає та працює за межами своєї країни. Мігранти є серед населення всіх країн.
За даними ООН щорічно понад 10 мільйонів людей залишають свою батьківщину в пошуках заробітку і щасливої долі в інших, благополучніших, країнах. Міграція стала масштабним явищем, до неї втягнуто мільйони людей, вона породжує проблеми в багатьох державах.
Ще 1990 року Організація Об’єднаних Націй ухвалила Міжнародну конвенцію про захист прав усіх трудівників-мігрантів і членів їхніх родин. Конвенція застосовується до всіх працюючих мігрантів без жодного розходження за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, віку, релігії, політичних поглядів, національного, етнічного походження, віку тощо. Основа усьому – Загальна декларація прав людини, яка однаково і без обмежень захищає права кожного землянина.
Трудівник-мігрант – людина, яка працює в державі, громадянином якої вона не є. До них належать десятки, сотні тисяч наших співвітчизників, які працюють у Греції, Італії, Німеччині, Іспанії, Португалії та інших країнах. До трудящих-мігрантів відносяться також наші моряки і рибалки, найняті для роботи на судах, що плавають під прапорами інших держав. Правда, вони вважаються трудящими-мігрантами, якщо одержали офіційний дозвіл на в’їзд до країни, перебування там на певний термін і гарантію на оплачувану діяльність відповідно до законодавства цієї держави і міжнародних угод. Трудящими-мігрантами не вважаються біженці і особи без громадянства, учні та стажисти, інвестори, які живуть не в державі свого походження.
За повідомленнями Державного комітету України у справах нацiональностей та мiграцiї географічне розташування (на роздоріжжі країн Східної Європи і Азії) і економічний стан Одеського регіону залучає до наших країв велику кількість мігрантів – як легальних, так і нелегальних, – із близького і далекого зарубіжжя. І їхній потік підтверджує висновки ООН, що міграція – не тимчасове явище, а закономірний розвиток соціальних взаємин між різними країнами.
Виконуючи свої міжнародні зобов’язання, Україна намагається цивілізовано вирішувати проблеми мігрантів. Прикладом можуть служити, постанови Кабміну України про надання притулку особам, які тікали з районів бойових дій в Абхазії, а також упорядкування перебування в Одеській області великої кількості в’єтнамських громадян (трудових мігрантів).
Гуманітарні проблеми, пов’язані з міграцією, загострюються у разі незаконної міграції. Ловити нелегалів стає все складніше, витрачати кошти на їхню депортацію «собі дорожче». Тому Україна переймає досвід європейських країн, США, а також Росії, які широко застосовують так звану міграційну амністію. У разі нагромадження критичної маси нелегалів у країні за допомогою амністії вирішуються і проблеми суспільства, і права людини-мігранта. Наприклад, коли Росія оголосила міграційну амністію для нелегалів, яка дала право на використання іноземної робочої сили, за один тільки рік було видано дозволів на 400 тисяч працівників-мігрантів.
В Україні, на жаль, ситуація інша – трудова міграція спрямована не до країни, а з країни. За статистикою кількість тих, хто виїжджає за кордон у два рази більша, ніж тих, хто в’їжджає. Це – не рахуючи іноземців, які використовують нашу країну для транзиту до Європи. У перспективі ми можемо опинитися перед проблемою, як утримати необхідну для розвитку економіки робочу силу. Вже сьогодні варто міркувати про це.
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#