#img_right_nostream#«Буревій над країною Снігу: рідкісні знімки часів Культурної революції у Тибеті».
Недавно в штаб-квартирі радіостанції «Голос Америки» у Вашингтоні була виставлена рідкісна колекція фотографій часів Культурної революції у Тибеті (1966-1976). Більш ніж 200 чорно-білих фотографій, які ніколи раніше не демонструвалися на Заході, дають деяке уявлення про один із найпохмуріших епізодів історії людства.
«Ці фото показують, як у 1966 році червоноармійці руйнували священні монастирі Тибету, принижували його знатних громадян і релігійних діячів та намагалися «промити мізки» всьому населенню», – каже співробітник радіостанції.
Виставка фотографій стала можливою завдяки добре відомій у Китаї пані Восер, яка є автором кількох книг про Тибет. Восер – дочка фотографа Тсеріна Дордже. Її батько був військовим протягом 41 року і дослужився до рангу старшого полковника в китайській Народній визвольній армії (НВА).
Після відкриття виставки була проведена дискусія й телеміст із пані Восер.
Вона розповіла, що бачила ці фотографії, коли була маленькою дівчинкою, але не розуміла їхнього значення. Після смерті батька, вони перейшли в її власність разом із негативами, і вона вирушила до Лхаси, щоб знайти зображених на фотографіях людей. Восер, автор книги «Заборонені спогади: Тибет під час Культурної революції», опитала сотні тибетців, які були учасниками або свідками цих подій сорок років тому.
Пані Восер каже, що людям, які брали участь у руйнуваннях, грабежах і розкраданнях предметів релігійного культу було незручно дивитися на ці фотографії. «В основному, знімки нагадували свідкам і учасникам про події, які вони вважали за краще б забути», – підкреслила вона.
Голод і насильство
Китайські комуністи вторглися до Тибету в 1950-51 роках, проте повний контроль над цією територією був установлений лише в 1953 році. Голод і примусова праця, яка супроводжувала «Великий стрибок» Мао в період із 1958 до 1961 року, також поширилися і на Тибет. За словами Цзюн Чан, автора книги «Невідома історія Мао», «Великий стрибок» забрав життя 38 мільйонів китайців.
Далай-лама в 1959 році емігрував до Індії з 100 000 своїх послідовників.
Другий за рангом духовний лідер Панчен-лама залишився в Тибеті і засвідчив звірства, які довелося пережити місцевим жителям. Він писав у листах, що 15-20 відсотків усіх тибетців були поміщені у в’язниці і загинули від примусової праці, оскільки китайські комуністи хотіли зруйнувати тибетську культуру й релігію. Ця політика, офіційно названа «Великим знищенням», передувала Культурній революції, що відбулася сім років потому.
Згідно з Панчен-ламою, кількість монастирів у 1959 році становила 2500. До 1961 року вона впала до 70.
Одна з фотографій виставки показує розвалини й уламки храму Цзокан. Напис свідчить: «Червоноармійці знищили релігійні символи, ікони й статуї. Хол на першому поверсі храму був перетворений на свинарник».
Культурна революція в Китаї
Мао Цзедун, голова Комуністичної партії Китаю (КПК), у 1966 році почав «Велику пролетарську культурну революцію», яка супроводжувалася роками жорстоких репресій і закінчилася лише після його смерті в 1976 році.
Підбурювані Мао мільйони хунвейбінів (молоді червоноармійці) приступили до знищення власників і інтелігенції фактично в усіх місцях країни. У той час було звичайним явищем, коли в школах замість занять відбувалося побиття й цькування викладачів учнями.
Хунвейбіни і фанатичні комуністи часто проводили «акції боротьби», спрямовані проти громадських діячів, технічних службовців і будь-кого, хто підозрювався в контрреволюційних ідеях і вважався прихильником «буржуазних» цінностей або пособником капіталістів. Сотні тисяч таких людей були страчені або відправлені до трудових таборів.
Згідно з «Вікипедією», багато художніх робіт, архітектурні споруди та інші пам’ятки культури, що асоціювалися з докомуністичним Китаєм, було навмисно знищено хунвейбінами. Метою Культурної революції було знищення традиційної культури.
Культурна революція в Тибеті
Культурна революція Мао поширилася на Тибет, майже знищивши його корінну культуру.
На одній з фотографій зображений учасник публічної дискусії Тсетен Ванчук, старший редактор тибетського відділення «Голосу Америки»; він був хлопчиком у Лхасі, коли «буревій» настиг Тибет, його батька, який зазнав знущань, волочили вулицею і висміювали.
Інший учасник дискусії Доктор Еліот Сперлінг, професор-тибетознавець інституту Індіани, каже, що Культурна революція стала культурним шоком для Тибету – від культури Тибету нічого не залишилося.
Він пояснив фото, на якому зображені школярі, що марширують: одні несуть дошку з карикатурою на Далай-ламу, в інших на плечах лопати. Лопати символізували програму Культурної революції – поховати чотири застарілі речі: старі думки, стару культуру, старі традиції та старі звички.
«А в Тибеті застарілим було все», – додав доктор Сперлінг.
Пані Восер, що живе в Пекіні, після публікації своєї книги «Нотатки про Тибет» у 2003 році була звільнена з посади редактора тибетського літературного журналу і занесена в «чорний список». Офіційним звинуваченням проти неї, віруючого буддиста, стала «пропаганда помилкових політичних поглядів» і «неправильна політична позиція», а її похвали на адресу Далай-лами були розцінені як «заохочення до релігійної віри».
The Epoch Times (Велика Епоха)
