Blog

27 лютого 12 709 апелянтів передали представникам Постійного Комітету КПК підписаний ними відкритий лист, в якому виражалася вимога: «Поверніть нам наші права та гідність», а також заклик до представників уряду повернути китайським громадянам їхні основні права й свободи: свободу слова, друку, зборів, демонстрацій і створення союзів.

Апелянт із провінції Хебей пан Чен Інцай розповів: «Коли ми приїхали до місця проведення прес-конференції, практично весь район був оточений міліцією. Поряд стояло 6-7 міліційних машин. Апелянти виходили з автобусів і відразу ж потрапляли до рук міліції. Всього було затримано 50-60 чоловік, а нашій невеликій групі вдалося втекти».

Інший апелянт із провінції Шаньсі пан Ван Ліцюн також повідомив: «Нас затримали й привезли в район Мацзялоу. Нас тут 200-300 чоловік. Нам дали трохи поїсти, і зараз нас збираються відправити додому. Ми чекаємо супровідників із своїх провінцій».

Незважаючи на сильні перешкоди влади, деяким апелянтам усе ж удалося протягом близько 20 хвилин дати інтерв’ю японським кореспондентам і зробити декілька фотографій.

У відкритому листі від апелянтів керівникам країни, мовиться, що зараз у Китаї кількість апелянтів уже досягла 10 млн. Ці люди відображають численні глибокі проблеми китайського суспільства. Кількість апелянтів збільшується тому, що відбуваються все більш широкомасштабні порушення прав людей з боку адміністративної й судової влади.

Версія китайською

Довідка:

Китайські апелянти – це численні китайські громадяни, що зазнали несправедливого або незаконного ставлення до себе місцевої влади, а також різних організацій, що належать владі. Ці люди подають апеляції у встановленій законодавством формі до відповідних державних інстанцій.

Боячись втратити свої посади, місцеві чиновники всіма силами прагнуть перешкодити апелянтам звернутися в інстанції провінціального або ж столичного рівня, для цього вони тримають штат агентів, завданням яких є за допомогою залякувань, побиття і навіть арештів та ув’язнень змусити апелянтів замовкнути.

Після дисидентів та інакодумців, ця категорія людей є найпильнішим об’єктом уваги і контролю комуністичної влади, яка строго стежать, щоб із ними не контактували іноземні репортери, а також строго блокує репортажі про них усередині країни.

#img_center_nostream#

#img_left_nostream#Закарпаття – найбільш благодатне місце в Україні для винограду. Тут весна настає вже в березні, а сніговий період триває всього лише один місяць. Завдяки помірно континентальному кліматові та захисту гір тут одвіку вирощують кращі винні сорти.

За найбільш відповідний рельєф для винограду вважається горбиста місцевість, яка в Закарпатті переважає. Тут рівнина займає тільки одну п’яту частку всієї території. Виноградники протягнулися на південно-західних схилах Карпат, а також на частинах середньодунайської низовини.

У пошуках винного скарбу нації ми вирушили до Ужгорода до відомого в цих краях дегустатора Федора Шандора, який нам повідав про всі таємниці сонячного напою.

Як нам розповів Федір, окрім самого напою, дуже важливу роль має ємність, або, простіше кажучи, келих, фужер, склянка, чарка й таке інше. Раніше склянки для вина робили з бичачої шкіри, так як головним уважався не вигляд, а її функціональність.

#img_right#А ось мартіні, наприклад, пили спочатку селяни Італії, які, щоб не померти від спеки, зачерпували суміш фруктів, що перебродили, з травами широкими кам’яними фужерами, які й стали прототипами сучасних келихів для улюбленого напою на вечірках.

Але все ж повернімося до вина. Цей напій дуже ніжний і примхливий. Він не любить ні шуму, ні струсів, ні тепла. За традицією келих із вином треба тримати тільки за ніжку. Пити треба повільно, поєднуючи з певними продуктами, щоб відчути багатий аромат і неповторний смак.

Мюллер-Тургау (Muller-Тhurgau). Дегустація почалася з білого вина. Воно вважається живим, тому його треба спочатку збовтати, щоб утворився подвійний обідок – показник того, що у вині є алкоголь. Потім треба глибоко вдихнути аромат, зробити невеликий ковток, збовтати вино в роті й лише після цього проковтнути.

Цього разу ми пили вино віком один рік і два місяці – цілком достатній термін. Як сказав Федір, чим старший сонячний напій – тим він гірший, чого не скажеш про коньяки. Вони чим старші, тим вважаються дорожчими.

У поєднанні з Мюллер-Тургау нам запропонували спробувати хуст – білий сир, що має м’який смак і зроблений із коров’ячого й козиного молока.

Совіньон (Sauvignon). Продовжили дегустацію ми ще одним білим вином із незвичайним різким ароматом і смаком, у поєднанні із сиром, який не знайти на полицях магазинів. Селіський – так називається цей унікальний сир, в якого навіть оболонка їстівна. Він також має специфічний запах і м’який смак. Щоб дійсно сповна насолодитися його ароматом, треба розрізати голівку сиру і дати йому полежати кілька годин.

#img_left_nostream#Каберне-Совіньон. Після білих вин ми перейшли до дегустації червоних. Цей сорт свого часу прославив Закарпаття. Як нам пояснив дегустатор, навіть якщо його збовтати, обідка не побачиш, оскільки в червоному вині є дубильні речовини, які додають напою терпкості. Ми відразу ж провели експеримент на своїх келихах. Як і казав Федір, обідка ми так і не набовтали.

Каберне-Совіньон нам запропонували у поєднанні з бринзою з овечого молока, яку також дуже складно знайти на прилавках магазинів. Вона має незвичайний смак і небагато солоніша за звичайної бринзи.

Цвайгельт. Після Каберне ми насолодилися ще оригінальнішим смаком й ароматом, тому що нам запропонували спробувати червоне вино не із сиром, а із шкварками. Я вперше чула про таке оригінальне поєднання. На смак виявилося не менш оригінально.

Дегустацію ми завершили, скуштувавши напій, який п’ють тільки сомельє. Але спочатку треба пояснити: дегустатори вина, щоб не пошкодити свій найважливіший і найніжніший рецептор, що відповідає за нюх, ніколи не п’ють вина. Але ж вони теж люди, і на заміну вину вони винайшли для себе інший не менш смачний напій, який, проте, не зіпсує головне їхнє надбання – ніс.

Закарпаття славиться не лише винами, але і коньяками, настоянками, медовухою, а ще медом, сиром, красивою землею та, звичайно ж, відкритими і добрими людьми. Не варто багато розповідати. Одного візиту буде достатньо, щоб полюбити цю землю назавжди й повертатися сюди знову й знову.

У кожного з них є своя зворушлива історія. Їх називають «не впливова категорія людей». Оскільки у них немає впливу, то їхнє життя дуже нелегке; оскільки у них немає впливу, то в них практично немає права голосу. В китайських ЗМІ та в інтернет-блогах майже немає інформації про них, і дуже рідко зустрічаються їхні постаті.

29 лютого південнокорейська газета «Щоденна газета Східної Азії» надрукувала  на своїх сторінках статтю про цей інцидент. Вищий чиновник з Міноборони Південної Кореї повідомив, що розкритий факт постачання  південнокорейською компанією підроблених автомобільних запчастин для армії з Китаю.

Як повідомляється, в липні минулого року  Міністерство Оборони Південної Кореї уклало договір з однією південнокорейською компанією про постачання 40 видів підшипників для військових машин. До грудня 2007 року ця компанія імпортувала підшипники з Китаю і передала їх для армії Південної Кореї.

Пізніше з’ясувалося, що ці підшипники  виявилися підробленими. При проведенні лабораторних випробувань Міноборони Південної Кореї, встановлено,  що  з 21 показника  18 – не досягають норми.

На  компанію-постачальника   поданий позов до суду.  Міноборони зараз в терміновому порядку  вивозить  назад  підроблені запчастини.