Blog

  • Притягальна сила канадських міст

    Притягальна сила канадських міст

    #img_left_nostream#У Канаді, як і в багатьох частинах світу, міста приваблюють людей. Завдяки зростаючій кількості канадців, що вважають за краще жити в містах, урбанізація країни високими темпами зростає та викликає тривожні прогнози.

    За даними, оприлюдненими Організацією економічного співробітництва та розвитку, Канада є однією з найбільш урбанізованих країн світу. Через розширення міст зменшуються первинні орні землі, а через відтік сільського населення назавжди змінюється структура сімейних ферм.

    Згідно з Канадським федеральним бюро статистики, у 2001 році 64% населення Канади проживало у 27 мегаполісах. Зростання населення в семи з них у два рази перевищує середній у країні показник: це південне Онтаріо, область Монреаля, коридор Калгарі – Едмонтон,  низовина британської Колумбії та південний острів Ванкувер.

    Найсильніше зростання кількості мігрантів, у порівнянні з іншими містами, спостерігалося в Калгарі, що не дивно, зважаючи на стрімкий розвиток нафтової промисловості Альберти. Молодь виїжджає з провінційних міст, і відбувається зменшення общин.

    Професор демографії та соціології з університету Альберти Франк Травато стверджує, що міграція до міст – це ознака індустріалізації, яка є природною прогресією пропорційною переходу від аграрної економіки до індустріальної.

    ”Це відображає нашу природу, – каже він, – ми живемо в сучасному суспільстві, що стрімко розвивається, і це одна з причин урбанізації.  Міста  надають людям більше можливостей не тільки у сфері роботи, але й освіти, розваг і  дозвілля”.

    Джойслін Хейнсворт, яка разом зі своїм чоловіком управляє 800-акровою тваринницькою фермою в Редверсі, Саскетчеван, припускає, що масова втеча із сільських громад, принаймні в провінції, в основному, обумовлена економічними причинами.  Сільське господарство – ненадійний бізнес, який вимагає великих позик, і молоді люди не хочуть цим займатися.

    ”Ми живемо в країні-експортері нафти, – говорить Хейнсворт, – молодь прагне знайти роботу на нафтових родовищах. Там настільки хороші зарплати, що молоді люди не бачать необхідності в такого роду позиках”.

    Вона розповіла, що містечко Редверс, яке раніше процвітало, тепер ризикує втратити свою лікарню через труднощі з утриманням персоналу. Єдина причина, через яку школа ще працює – це те, що її відвідують діти із сусідніх общин. Деякою втіхою для общини стало повернення деяких її членів. Вони повернулися та відкрили компанії з постачання нафти або відкрили інший, теж пов’язаний з нафтою бізнес.

    Через зниження ринкових цін, наявність субсидій в іноземних конкурентів і нечесні методи торгівлі, канадські фермери зазнають труднощів у бізнесі. Хейнсворт вважає себе удачливою, оскільки одна з її дочок планує управляти фермою, про що багато фермерів тепер і не мріють. Маючи дітей, які не хочуть займатися сільським господарством, багато фермерів працюють до самої старості, замість того, щоб продавати свої ферми.

    Оскільки чисельність населення в сільських містах знижується, агломерації продовжують розширюватися, не зважаючи на деякі спроби управляти їхнім зростанням. Більша частина Торонто втратила 150 000 акрів первинних орних земель під час урбанізації з 1976 по 1996 рік. Прогнози показують, що через 20-40 років кількість населення південного Онтаріо подвоїться.

    Відповідно до сайту Мережі екологічних спостережень і оцінок (Ecological Montoring and Assessment Network – EMAN), при такому темпі зростання екозона рівнин Міксвуд, і без того вся посмугована шосе та магістралями, буде повністю вкрита шляхами сполучення. Долини Міксвуд включають Великі озера та долину Св. Лоуренса, які є одними з найщільніше заселених і активно експлуатованих регіонів у країні.

    EMAN цитує американські дослідження 1992 року, які стверджують, що тільки 5% Канади – сільськогосподарські угіддя вищого класу, тобто ті, що мають якісний ґрунт і гарний клімат. Тут урбанізація створює значно більше проблем, ніж на південь від кордону. За оцінками дослідників зростання урбанізації дорівнює приросту населення Флориди, розташованої у серці американської кукурудзяної індустрії.

    Колишній прем’єр Монітоби Говард Полі вважає, що зростаюча урбанізація призводить до збільшення бідності у містах. Полі, тепер  виконуючий обов’язки директора Дослідницького центру соціального рівноправ’я при Вінзорському університеті, вважає, що багато емігрантів вважали б за краще жити у менш великих містах і сільських центрах, якби їхні дипломи визнавалася в Канаді. На сьогодні лікарі й інженери з інших країн вимушені залишатися у великих містах і працювати на низькооплачуваних роботах, оскільки їхня освіта не знаходить реалізації.

    ”Конкретної економічної політики нема, – говорить Полі, – мають бути чіткі зусилля, спрямовані на те, щоб сільські райони, північні області та дрібніші міста  також отримували вигоду від еміграції, але цього не відбувається”.

    Звичайно, існує деяка кількість охочих виїхати з міст. Мешканка Оттави Лорена Дункан, яка нещодавно купила церкву в маленькій общині в Саннібрае, Нова Скотія, каже, що, не зважаючи на привабливість сільського життя, в їхньому з чоловіком віці такий крок є нездійсненним. Таким чином, вони використовують церкву, що перебуває у процесі ремонту, як літній особняк.

    ”У нашому віці, на пенсії,  потрібно бути реалістами, – додала Дункан, – мешкати в селі, коли в 60-70 років ви повинні розчищати сніг, щоб вийти на дорогу, просто не розумно”.

    Колись процвітаюча, община Саннібрае зараз забезпечує діяльність лише двох галузей промисловості. Через відтік населення навіть відвідини церковних служб тут настільки нечисленні, що їхнє подальше проведення стало неможливим.

    Джойслін Хейнсворт, у якої сільське господарство “у крові”, пише для Сі-Бі-Сі (CBC), щоб збільшити свій прибуток. Вона також створила веб-блог, через який  сподівається розповісти городянам про сільське господарство, ”звідки береться їхня їжа”. Хейнсворт не планує найближчим часом переїздити в місто.

    ”Раніше було 10 сусідів через кожні дві милі, тепер – два сусіди через кожні 10 миль, – говорить Джойслін, – ми тут живемо, тому що нам тут дуже подобається. Тут багато землі, свіже повітря, можливість усамітнитись. Це чудове місце”.

     

     

  • Притягальна сила канадських міст

    Притягальна сила канадських міст

    #img_left_nostream#У Канаді, як і в багатьох частинах світу, міста приваблюють людей. Завдяки зростаючій кількості канадців, що вважають за краще жити в містах, урбанізація країни високими темпами зростає та викликає тривожні прогнози.

    За даними, оприлюдненими Організацією економічного співробітництва та розвитку, Канада є однією з найбільш урбанізованих країн світу. Через розширення міст зменшуються первинні орні землі, а через відтік сільського населення назавжди змінюється структура сімейних ферм.

    Згідно з Канадським федеральним бюро статистики, у 2001 році 64% населення Канади проживало у 27 мегаполісах. Зростання населення в семи з них у два рази перевищує середній у країні показник: це південне Онтаріо, область Монреаля, коридор Калгарі – Едмонтон,  низовина британської Колумбії та південний острів Ванкувер.

    Найсильніше зростання кількості мігрантів, у порівнянні з іншими містами, спостерігалося в Калгарі, що не дивно, зважаючи на стрімкий розвиток нафтової промисловості Альберти. Молодь виїжджає з провінційних міст, і відбувається зменшення общин.

    Професор демографії та соціології з університету Альберти Франк Травато стверджує, що міграція до міст – це ознака індустріалізації, яка є природною прогресією пропорційною переходу від аграрної економіки до індустріальної.

    ”Це відображає нашу природу, – каже він, – ми живемо в сучасному суспільстві, що стрімко розвивається, і це одна з причин урбанізації.  Міста  надають людям більше можливостей не тільки у сфері роботи, але й освіти, розваг і  дозвілля”.

    Джойслін Хейнсворт, яка разом зі своїм чоловіком управляє 800-акровою тваринницькою фермою в Редверсі, Саскетчеван, припускає, що масова втеча із сільських громад, принаймні в провінції, в основному, обумовлена економічними причинами.  Сільське господарство – ненадійний бізнес, який вимагає великих позик, і молоді люди не хочуть цим займатися.

    ”Ми живемо в країні-експортері нафти, – говорить Хейнсворт, – молодь прагне знайти роботу на нафтових родовищах. Там настільки хороші зарплати, що молоді люди не бачать необхідності в такого роду позиках”.

    Вона розповіла, що містечко Редверс, яке раніше процвітало, тепер ризикує втратити свою лікарню через труднощі з утриманням персоналу. Єдина причина, через яку школа ще працює – це те, що її відвідують діти із сусідніх общин. Деякою втіхою для общини стало повернення деяких її членів. Вони повернулися та відкрили компанії з постачання нафти або відкрили інший, теж пов’язаний з нафтою бізнес.

    Через зниження ринкових цін, наявність субсидій в іноземних конкурентів і нечесні методи торгівлі, канадські фермери зазнають труднощів у бізнесі. Хейнсворт вважає себе удачливою, оскільки одна з її дочок планує управляти фермою, про що багато фермерів тепер і не мріють. Маючи дітей, які не хочуть займатися сільським господарством, багато фермерів працюють до самої старості, замість того, щоб продавати свої ферми.

    Оскільки чисельність населення в сільських містах знижується, агломерації продовжують розширюватися, не зважаючи на деякі спроби управляти їхнім зростанням. Більша частина Торонто втратила 150 000 акрів первинних орних земель під час урбанізації з 1976 по 1996 рік. Прогнози показують, що через 20-40 років кількість населення південного Онтаріо подвоїться.

    Відповідно до сайту Мережі екологічних спостережень і оцінок (Ecological Montoring and Assessment Network – EMAN), при такому темпі зростання екозона рівнин Міксвуд, і без того вся посмугована шосе та магістралями, буде повністю вкрита шляхами сполучення. Долини Міксвуд включають Великі озера та долину Св. Лоуренса, які є одними з найщільніше заселених і активно експлуатованих регіонів у країні.

    EMAN цитує американські дослідження 1992 року, які стверджують, що тільки 5% Канади – сільськогосподарські угіддя вищого класу, тобто ті, що мають якісний ґрунт і гарний клімат. Тут урбанізація створює значно більше проблем, ніж на південь від кордону. За оцінками дослідників зростання урбанізації дорівнює приросту населення Флориди, розташованої у серці американської кукурудзяної індустрії.

    Колишній прем’єр Монітоби Говард Полі вважає, що зростаюча урбанізація призводить до збільшення бідності у містах. Полі, тепер  виконуючий обов’язки директора Дослідницького центру соціального рівноправ’я при Вінзорському університеті, вважає, що багато емігрантів вважали б за краще жити у менш великих містах і сільських центрах, якби їхні дипломи визнавалася в Канаді. На сьогодні лікарі й інженери з інших країн вимушені залишатися у великих містах і працювати на низькооплачуваних роботах, оскільки їхня освіта не знаходить реалізації.

    ”Конкретної економічної політики нема, – говорить Полі, – мають бути чіткі зусилля, спрямовані на те, щоб сільські райони, північні області та дрібніші міста  також отримували вигоду від еміграції, але цього не відбувається”.

    Звичайно, існує деяка кількість охочих виїхати з міст. Мешканка Оттави Лорена Дункан, яка нещодавно купила церкву в маленькій общині в Саннібрае, Нова Скотія, каже, що, не зважаючи на привабливість сільського життя, в їхньому з чоловіком віці такий крок є нездійсненним. Таким чином, вони використовують церкву, що перебуває у процесі ремонту, як літній особняк.

    ”У нашому віці, на пенсії,  потрібно бути реалістами, – додала Дункан, – мешкати в селі, коли в 60-70 років ви повинні розчищати сніг, щоб вийти на дорогу, просто не розумно”.

    Колись процвітаюча, община Саннібрае зараз забезпечує діяльність лише двох галузей промисловості. Через відтік населення навіть відвідини церковних служб тут настільки нечисленні, що їхнє подальше проведення стало неможливим.

    Джойслін Хейнсворт, у якої сільське господарство “у крові”, пише для Сі-Бі-Сі (CBC), щоб збільшити свій прибуток. Вона також створила веб-блог, через який  сподівається розповісти городянам про сільське господарство, ”звідки береться їхня їжа”. Хейнсворт не планує найближчим часом переїздити в місто.

    ”Раніше було 10 сусідів через кожні дві милі, тепер – два сусіди через кожні 10 миль, – говорить Джойслін, – ми тут живемо, тому що нам тут дуже подобається. Тут багато землі, свіже повітря, можливість усамітнитись. Це чудове місце”.

     

     

  • Цзя Цзя: ”Якщо всі заявлять про вихід із КПК під справжнім ім’ям, то компартія перестане існувати”

    Цзя Цзя: ”Якщо всі заявлять про вихід із КПК під справжнім ім’ям, то компартія перестане існувати”

    #img_right#Пан Цзя Цзя,  генеральний секретар Науково-технологічної асоціації провінції Шаньсі, 23-го жовтня приїхав до Тайваню та заявив публічно про свій розрив із КПК, попросивши  політичного притулку в Тайвані, але отримав відмову тайванської влади. Після  цього він був депортований до Гонконгу для тимчасового проживання.

    Цзя Цзя дав інтерв’ю для програми ”Дві страви й один суп” і для радіо ”Голос надії”:  

    Дана структура влади компартії Китаю – це чиновники  низького рівня. Вони всі підкоряються центральному комітетові КПК.  Комуністична партія Китаю заявляє, що у них є 70 мільйонів членів КПК. Насправді справжніх  членів компартії не може бути так багато, тому що вони вступають у ряди членів КПК для виживання. Усім китайцям  відомо, що якщо ти є членом КПК, то важко вижити.

    Чому так говоримо, тому що всі перебувають під контролем КПК. Тому, навіть після вбивства 4 червня, все ще є студенти університетів і багато інтелігенції, які вступали в ряди КПК. Кажуть, що не реально 14 мільйонам чоловік  вийти з лав КПК.  Як це не реально?! Я готовий підтвердити публічно про достовірність величезного потоку виходів із компартії.

    Якби не було тиску, і був би вільний вихід із КПК, то вкінці тільки  Ху Цзіньтао залишився б у КПК. Насправді компартія тільки представляє Центральний комітет КПК. Центральний комітет – це диктатура, а не ці 70 мільйонів членів.  Вони тільки вимушені слухати і підкорятися Центральному Комітетові КПК. У них немає права думати і висловлювати свою думку. Так багато людей стали членами КПК тільки заради виживання. Усі вони страждають від КПК, тому треба їм допомогти й об’єднати їх.

    На цю мить більше 14 мільйонів чоловік вийшли з комуністичної партії Китаю, багато хто під псевдонімами  – через страх. Мета моєї акції – саме показати людям, що не треба боятися КПК, тому що сама компартія, у тому числі й Ху Цзіньтао, живуть щодня в страху, вони живуть абсолютно в страху, тому що всі члени КПК і весь народ чекають, – чого чекають? Чекають змін. Проте вони ще думають, що ці зміни можуть  принести ще більші нещастя, тому вони перебувають у страху. І тому, якщо всі заявлять про вихід із рядів КПК під справжніми іменами, тоді компартії прийде кінець.

    Велика Епоха (The Epoch Times)

  • Цзя Цзя: ”Якщо всі заявлять про вихід із КПК під справжнім ім’ям, то компартія перестане існувати”

    Цзя Цзя: ”Якщо всі заявлять про вихід із КПК під справжнім ім’ям, то компартія перестане існувати”

    #img_right#Пан Цзя Цзя,  генеральний секретар Науково-технологічної асоціації провінції Шаньсі, 23-го жовтня приїхав до Тайваню та заявив публічно про свій розрив із КПК, попросивши  політичного притулку в Тайвані, але отримав відмову тайванської влади. Після  цього він був депортований до Гонконгу для тимчасового проживання.

    Цзя Цзя дав інтерв’ю для програми ”Дві страви й один суп” і для радіо ”Голос надії”:  

    Дана структура влади компартії Китаю – це чиновники  низького рівня. Вони всі підкоряються центральному комітетові КПК.  Комуністична партія Китаю заявляє, що у них є 70 мільйонів членів КПК. Насправді справжніх  членів компартії не може бути так багато, тому що вони вступають у ряди членів КПК для виживання. Усім китайцям  відомо, що якщо ти є членом КПК, то важко вижити.

    Чому так говоримо, тому що всі перебувають під контролем КПК. Тому, навіть після вбивства 4 червня, все ще є студенти університетів і багато інтелігенції, які вступали в ряди КПК. Кажуть, що не реально 14 мільйонам чоловік  вийти з лав КПК.  Як це не реально?! Я готовий підтвердити публічно про достовірність величезного потоку виходів із компартії.

    Якби не було тиску, і був би вільний вихід із КПК, то вкінці тільки  Ху Цзіньтао залишився б у КПК. Насправді компартія тільки представляє Центральний комітет КПК. Центральний комітет – це диктатура, а не ці 70 мільйонів членів.  Вони тільки вимушені слухати і підкорятися Центральному Комітетові КПК. У них немає права думати і висловлювати свою думку. Так багато людей стали членами КПК тільки заради виживання. Усі вони страждають від КПК, тому треба їм допомогти й об’єднати їх.

    На цю мить більше 14 мільйонів чоловік вийшли з комуністичної партії Китаю, багато хто під псевдонімами  – через страх. Мета моєї акції – саме показати людям, що не треба боятися КПК, тому що сама компартія, у тому числі й Ху Цзіньтао, живуть щодня в страху, вони живуть абсолютно в страху, тому що всі члени КПК і весь народ чекають, – чого чекають? Чекають змін. Проте вони ще думають, що ці зміни можуть  принести ще більші нещастя, тому вони перебувають у страху. І тому, якщо всі заявлять про вихід із рядів КПК під справжніми іменами, тоді компартії прийде кінець.

    Велика Епоха (The Epoch Times)

  • Після повернення до Китаю перебіжчик може зазнати тортур

    Після повернення до Китаю перебіжчик може зазнати тортур

    Колишній чиновник розповідає про великомасштабний рух із виходу з Комуністичної партії Китаю.

    #img_right#Гонконг. Високопоставлений керівник із технологічних питань, який недавно втік із Китаю, на прес-конференції, яка відбулася в Гонконзі, попросив у міжнародного співтовариства підтримки, допомоги в отриманні політичного притулку.

    Він також висловив своє щире бажання розвитку демократії у своїй країні, що, за його словами, стане можливим тільки з падінням КПК (Китайської комуністичної партії).

    Пан Цзя Цзя, генеральний секретар науково-технологічної асоціації провінції Шаньсі, 23 жовтня втік на Тайвань, але не отримав на острові політичного притулку. На прес-конференції, що відбулася в п’ятницю, 27 жовтня, він заявив, що готовий розглянути будь-яку  країну, яка зможе забезпечити йому  безпеку і дати  нове місце проживання. Цзя Цзя хотів би продовжити свою роботу за кордоном, щоб допомогти Китаю рухатися до демократії.

    Цзя був депортований до Гонконгу 26 жовтня після того, як тайванська  влада відмовила йому в наданні політичного притулку, оскільки він прибув на Тайвань разом із туристичною групою. Він стверджує, що мета його життя полягає в тому, щоб  добитися падіння КПК. Цзя вирішив покинути Китай, щоб публічно закликати всіх членів КПК вийти з компартії. Він також бажає публічно підтвердити достовірність величезного потоку виходів з КПК – з партії і пов’язаних із нею організацій вийшло майже 15 мільйонів чоловік.

    ”Факт, що більше 14 мільйонів чоловік відкинули КПК, примусив мене зробити свій крок, – говорить Цзя – Я побачив, що на  сайті ”Вихід із КПК” неодноразово публікувалася  одна і та ж  заява. Що за заява? Сайт пояснював, що число людей, що заявили про вихід із КПК, насправді досягло такої кількості. Це робиться тому, що багато країн і уряди відмовляються вірити в реальність цього числа і в те, що такий рух дійсно існує. Тому я був вимушений покинути Китай, щоб дати можливість громадськості дізнатися правду”.

    Рух із виходу з КПК почався після публікації ”Великою Епохою” у листопаді 2004 року ”Дев’яти коментарів про комуністичну партію” –   серію статей, що викривають злу і корумповану природу КПК і її вплив на китайську культуру. Цзя говорить, що мета його втечі – відокремити себе від КПК. Із-за закордону він зможе звернутися до всіх членів компартії із закликом вийти з неї, щоб дозволити Китаю стати демократичною країною.

    Будучи громадянином КНР, мандруючи як турист, Цзя не має права залишатися в Гонконзі більше 7 днів. Він сподівається отримати притулок, щоб уникнути депортації в КНР, де він може зазнати жорстоких тортур.



    Багато китайців ненавидять КПК

    На думку Цзя, у Китаї є величезна кількість людей, які проти КПК, і реальна кількість тих, які вийшли з КПК перевищує кількість заяв на сайті. ”Тому я вірю, що число людей, що вийшли з КПК, реальне і заслуговує довіри. Насправді, я вважаю, що справжня кількість набагато вища”, –  говорить Цзя. –  Гадаю, 95% членів компартії хочуть із неї вийти”. Цзя також додав, що центральний комітет КПК боїться зрадити гласності,  так само як і заперечувати  явища виходів із партії.

    ”Припустимо, що Ху Цзінтао або Хе Гоцян, голова департаменту центрального комітету КПК, не погодяться зі мною”, –  говорить Цзя. –  Вони проведуть прес-конференцію, щоб спростувати мої слова. Тоді у нас з’явиться можливість звернутися до людей усього світу; ми запропонуємо організувати ”Центр виходу з КПК” прямо на площі  Тяньаньмень, щоб дати можливість 78 мільйонам членів КПК зробити добровільний  вибір: залишитися в партії або вийти з неї. Ми попросимо ООН простежити за тим, щоб  не було переслідувань, і кожен зміг зробити добровільний вибір. Тоді з’явиться можливість підрахувати, скільки з них залишиться в партії. Якщо розглядати з точнішої й наукової точки зору, уся сутність КПК –  це її центральний комітет”.

    Цзя також підкреслив, що багато членів партії міркують про вихід, читають і поширюють ”Дев’ять коментарів” у приватних колах; часто лають КПК і говорять про своє бажання вийти з партії. Він стверджує, що більшість китайців, які не перебувають у партії, відчувають люту ненависть до КПК. ”Я можу сказати людям усього світу, що китайці у КНР ненавидять КПК, ненавидять саму суть КПК” –  сказав Цзя. –  Для нас немає нічого огиднішого, ніж КПК”.

    Федеральний уряд

    Під час прес-конференції Цзя висунув пропозицію про створення в Китаї федерального уряду, закликаючи діючих чиновників КПК вийти з партії і, можливо, зайняти пост правління у федеральному уряді. Цзя також висловив свою думку з приводу існуючого занепокоєння, що такі зміни в структурі управління Китаю супроводжуватимуться насильством і безладами.

    ”Без КПК Китай буде стабільним, тому всі соціальні хвилювання викликані КПК, –  сказав він. –  КПК – корінна причина всіх бунтів і соціальних заворушень. Якщо КПК впаде, Китай буде вільним від будь-яких соціальних потрясінь”. Цзя говорить, що не боїться, що Китай зіткнеться з бунтами, якщо не стане КПК, оскільки люди з високими устремліннями, подібні до нього, створять новий уряд у Китаї, тоді як існування КПК є перешкодою на шляху створення нового демократичного уряду.



    Нема лиха без добра

    На сміливий вчинок Цзя надихнуло читання сайту ”Великої Епохи” китайською мовою, особливо публікація ”Дев’ять коментарів” і репортажі про жорстоке переслідування Фалуньгун, що триває, з боку комуністичного режиму. ”Ті, хто скоїв злочини, бояться Фалуньгун. Невинні люблять і поважають Фалуньгун”, –  говорить Цзя. –  Ми всі знаємо, що КПК керує непереборне прагнення вбивати, ніхто точно не знає, скільки людей вона знищила. КПК переслідує Фалуньгун впродовж 7 років, проте їй до цієї пори не вдалося придушити дух послідовників Фалуньгун”.

    Цзя розповів, що його батько був членом Гоміньдана, –  із цієї причини його сім’я зазнала численних репресій. Беручи до уваги історію своєї сім’ї, Цзя вважає дивом, що він, не вхожим у партійні кола, зумів досягти високої посади. Цзя вважає, що його відступництво  –  священна подія, він вважає, що знищення КПК –  це воля Неба.

    Пань Цзюй. Велика Епоха

  • Після повернення до Китаю перебіжчик може зазнати тортур

    Після повернення до Китаю перебіжчик може зазнати тортур

    Колишній чиновник розповідає про великомасштабний рух із виходу з Комуністичної партії Китаю.

    #img_right#Гонконг. Високопоставлений керівник із технологічних питань, який недавно втік із Китаю, на прес-конференції, яка відбулася в Гонконзі, попросив у міжнародного співтовариства підтримки, допомоги в отриманні політичного притулку.

    Він також висловив своє щире бажання розвитку демократії у своїй країні, що, за його словами, стане можливим тільки з падінням КПК (Китайської комуністичної партії).

    Пан Цзя Цзя, генеральний секретар науково-технологічної асоціації провінції Шаньсі, 23 жовтня втік на Тайвань, але не отримав на острові політичного притулку. На прес-конференції, що відбулася в п’ятницю, 27 жовтня, він заявив, що готовий розглянути будь-яку  країну, яка зможе забезпечити йому  безпеку і дати  нове місце проживання. Цзя Цзя хотів би продовжити свою роботу за кордоном, щоб допомогти Китаю рухатися до демократії.

    Цзя був депортований до Гонконгу 26 жовтня після того, як тайванська  влада відмовила йому в наданні політичного притулку, оскільки він прибув на Тайвань разом із туристичною групою. Він стверджує, що мета його життя полягає в тому, щоб  добитися падіння КПК. Цзя вирішив покинути Китай, щоб публічно закликати всіх членів КПК вийти з компартії. Він також бажає публічно підтвердити достовірність величезного потоку виходів з КПК – з партії і пов’язаних із нею організацій вийшло майже 15 мільйонів чоловік.

    ”Факт, що більше 14 мільйонів чоловік відкинули КПК, примусив мене зробити свій крок, – говорить Цзя – Я побачив, що на  сайті ”Вихід із КПК” неодноразово публікувалася  одна і та ж  заява. Що за заява? Сайт пояснював, що число людей, що заявили про вихід із КПК, насправді досягло такої кількості. Це робиться тому, що багато країн і уряди відмовляються вірити в реальність цього числа і в те, що такий рух дійсно існує. Тому я був вимушений покинути Китай, щоб дати можливість громадськості дізнатися правду”.

    Рух із виходу з КПК почався після публікації ”Великою Епохою” у листопаді 2004 року ”Дев’яти коментарів про комуністичну партію” –   серію статей, що викривають злу і корумповану природу КПК і її вплив на китайську культуру. Цзя говорить, що мета його втечі – відокремити себе від КПК. Із-за закордону він зможе звернутися до всіх членів компартії із закликом вийти з неї, щоб дозволити Китаю стати демократичною країною.

    Будучи громадянином КНР, мандруючи як турист, Цзя не має права залишатися в Гонконзі більше 7 днів. Він сподівається отримати притулок, щоб уникнути депортації в КНР, де він може зазнати жорстоких тортур.



    Багато китайців ненавидять КПК

    На думку Цзя, у Китаї є величезна кількість людей, які проти КПК, і реальна кількість тих, які вийшли з КПК перевищує кількість заяв на сайті. ”Тому я вірю, що число людей, що вийшли з КПК, реальне і заслуговує довіри. Насправді, я вважаю, що справжня кількість набагато вища”, –  говорить Цзя. –  Гадаю, 95% членів компартії хочуть із неї вийти”. Цзя також додав, що центральний комітет КПК боїться зрадити гласності,  так само як і заперечувати  явища виходів із партії.

    ”Припустимо, що Ху Цзінтао або Хе Гоцян, голова департаменту центрального комітету КПК, не погодяться зі мною”, –  говорить Цзя. –  Вони проведуть прес-конференцію, щоб спростувати мої слова. Тоді у нас з’явиться можливість звернутися до людей усього світу; ми запропонуємо організувати ”Центр виходу з КПК” прямо на площі  Тяньаньмень, щоб дати можливість 78 мільйонам членів КПК зробити добровільний  вибір: залишитися в партії або вийти з неї. Ми попросимо ООН простежити за тим, щоб  не було переслідувань, і кожен зміг зробити добровільний вибір. Тоді з’явиться можливість підрахувати, скільки з них залишиться в партії. Якщо розглядати з точнішої й наукової точки зору, уся сутність КПК –  це її центральний комітет”.

    Цзя також підкреслив, що багато членів партії міркують про вихід, читають і поширюють ”Дев’ять коментарів” у приватних колах; часто лають КПК і говорять про своє бажання вийти з партії. Він стверджує, що більшість китайців, які не перебувають у партії, відчувають люту ненависть до КПК. ”Я можу сказати людям усього світу, що китайці у КНР ненавидять КПК, ненавидять саму суть КПК” –  сказав Цзя. –  Для нас немає нічого огиднішого, ніж КПК”.

    Федеральний уряд

    Під час прес-конференції Цзя висунув пропозицію про створення в Китаї федерального уряду, закликаючи діючих чиновників КПК вийти з партії і, можливо, зайняти пост правління у федеральному уряді. Цзя також висловив свою думку з приводу існуючого занепокоєння, що такі зміни в структурі управління Китаю супроводжуватимуться насильством і безладами.

    ”Без КПК Китай буде стабільним, тому всі соціальні хвилювання викликані КПК, –  сказав він. –  КПК – корінна причина всіх бунтів і соціальних заворушень. Якщо КПК впаде, Китай буде вільним від будь-яких соціальних потрясінь”. Цзя говорить, що не боїться, що Китай зіткнеться з бунтами, якщо не стане КПК, оскільки люди з високими устремліннями, подібні до нього, створять новий уряд у Китаї, тоді як існування КПК є перешкодою на шляху створення нового демократичного уряду.



    Нема лиха без добра

    На сміливий вчинок Цзя надихнуло читання сайту ”Великої Епохи” китайською мовою, особливо публікація ”Дев’ять коментарів” і репортажі про жорстоке переслідування Фалуньгун, що триває, з боку комуністичного режиму. ”Ті, хто скоїв злочини, бояться Фалуньгун. Невинні люблять і поважають Фалуньгун”, –  говорить Цзя. –  Ми всі знаємо, що КПК керує непереборне прагнення вбивати, ніхто точно не знає, скільки людей вона знищила. КПК переслідує Фалуньгун впродовж 7 років, проте їй до цієї пори не вдалося придушити дух послідовників Фалуньгун”.

    Цзя розповів, що його батько був членом Гоміньдана, –  із цієї причини його сім’я зазнала численних репресій. Беручи до уваги історію своєї сім’ї, Цзя вважає дивом, що він, не вхожим у партійні кола, зумів досягти високої посади. Цзя вважає, що його відступництво  –  священна подія, він вважає, що знищення КПК –  це воля Неба.

    Пань Цзюй. Велика Епоха

  • Китайський чиновник, намагаючись порвати з КПК, шукає політичного притулку в Тайвані

    Китайський чиновник, намагаючись порвати з КПК, шукає політичного притулку в Тайвані

    23 жовтня пан Цзя Цзя, Генеральний секретар асоціації учених і експертів-технологів провінції Шаньсі, покинув туристичну групу, разом із якою він прибув до Тайваню, і зараз  шукає політичного притулку.

    #img_right#Його син, Цзя Ко, що проживає в Новій Зеландії, зателефонував в офіс ”Великої Епохи” і повідомив, що головною метою поїздки батька до Тайваню стало його бажання порвати з Комуністичною партією Китаю (КПК).

    Під виглядом екскурсійного туру за кордон, Цзя приїхав до Тайваню з Китаю через Таїланд. У ніч на 22 жовтня він покинув свою туристичну групу під час проходження прикордонного огляду в аеропорту Таоюань.

    Після дводенної відсутності він зв’язався з тайванським туристичне бюро і повідомив, що звернувся до тайванського уряду з проханням надати йому політичний притулок, побоюючись переслідування після повернення до Китаю.

    25 жовтня близько 18.00 репортер ”Великої Епохи” зателефонував в Управління у справах із материковим Китаєм, де його повідомили, що вони вже знають про прохання Цзя надати йому політичний притулок, і що його справа передана на розгляд до відповідних департаментів. В Асоціацію учених і експертів-технологів провінції Шаньсі додзвонитися не вдалося, оскільки робочий день у них закінчився.

    В інших засобах масової інформації з’явилися повідомлення, в яких поліція підтвердила чутки про те, що Цзя відстав від туристичної групи, тим самим порушивши правила континентального Китаю з відвідування Тайваню. У повідомленні також наголошувалося, що у вівторок Цзя повинні депортувати до Китаю.

    Незадовго до 24 жовтня Цзя три-чотири рази спілкувався телефоном із своїм сином. Цзя Ко розповів, що його батько вивіз із Китаю багато документів, включаючи історичні матеріали, але задля безпеки позбувся них. Проте у Цзя Ко залишилися їх копії.

    Він також розповів, що його дідусь був членом Гоміньдан (Національної Народної партії), і що в роки його юності сім’я постраждала від переслідувань КПК. У минулому багато хто з його родичів також зазнав гонінь.  Цзя Ко відзначив, що якщо тайванський уряд поверне його батька назад у континентальний Китай, то той стане політичним в’язнем і за чим прийде розправа.

    Цзя Ко сказав: ”Якщо його повернуть назад, то це означатиме, що в континентальному Китаї вже не залишилося ніякої надії або шансу для демократії. Буде дуже сумно, якщо запит мого батька не зможуть задовольнити”.

    На питання, чи зіткнеться Цзя з небезпекою, якщо його вишлють назад у Китай, Цзя Ко висловив упевненість, що в цьому випадку його батько стане політичним в’язнем і зазнає репресій, і життя його опиниться під загрозою.

    Біографія Цзя

    Згідно з офіційними даними Асоціації учених і експертів-технологів провінції Шаньсі, Цзя народився в м. Тяньцзінь у липні 1951 р. У 1983 році він закінчив Пекінський коледж бізнесу. У 1986 р.  почав працювати як незалежний дослідник, займаючись  консалтингом і беручи участь в ухваленні важливих рішень, що стосуються університетів, урядових організацій і підприємств.

    У 1996 р. Цзя організував і очолив корпорацію Gold Expert Services Inc. У 1999 р. його вибрали Генеральним секретарем Асоціації учених і експертів-технологів провінції Шаньсі. Цзя також був членом наглядової комісії при адміністрації провінції.

    Ян Цзя. Велика Епоха
  • Китайський чиновник, намагаючись порвати з КПК, шукає політичного притулку в Тайвані

    Китайський чиновник, намагаючись порвати з КПК, шукає політичного притулку в Тайвані

    23 жовтня пан Цзя Цзя, Генеральний секретар асоціації учених і експертів-технологів провінції Шаньсі, покинув туристичну групу, разом із якою він прибув до Тайваню, і зараз  шукає політичного притулку.

    #img_right#Його син, Цзя Ко, що проживає в Новій Зеландії, зателефонував в офіс ”Великої Епохи” і повідомив, що головною метою поїздки батька до Тайваню стало його бажання порвати з Комуністичною партією Китаю (КПК).

    Під виглядом екскурсійного туру за кордон, Цзя приїхав до Тайваню з Китаю через Таїланд. У ніч на 22 жовтня він покинув свою туристичну групу під час проходження прикордонного огляду в аеропорту Таоюань.

    Після дводенної відсутності він зв’язався з тайванським туристичне бюро і повідомив, що звернувся до тайванського уряду з проханням надати йому політичний притулок, побоюючись переслідування після повернення до Китаю.

    25 жовтня близько 18.00 репортер ”Великої Епохи” зателефонував в Управління у справах із материковим Китаєм, де його повідомили, що вони вже знають про прохання Цзя надати йому політичний притулок, і що його справа передана на розгляд до відповідних департаментів. В Асоціацію учених і експертів-технологів провінції Шаньсі додзвонитися не вдалося, оскільки робочий день у них закінчився.

    В інших засобах масової інформації з’явилися повідомлення, в яких поліція підтвердила чутки про те, що Цзя відстав від туристичної групи, тим самим порушивши правила континентального Китаю з відвідування Тайваню. У повідомленні також наголошувалося, що у вівторок Цзя повинні депортувати до Китаю.

    Незадовго до 24 жовтня Цзя три-чотири рази спілкувався телефоном із своїм сином. Цзя Ко розповів, що його батько вивіз із Китаю багато документів, включаючи історичні матеріали, але задля безпеки позбувся них. Проте у Цзя Ко залишилися їх копії.

    Він також розповів, що його дідусь був членом Гоміньдан (Національної Народної партії), і що в роки його юності сім’я постраждала від переслідувань КПК. У минулому багато хто з його родичів також зазнав гонінь.  Цзя Ко відзначив, що якщо тайванський уряд поверне його батька назад у континентальний Китай, то той стане політичним в’язнем і за чим прийде розправа.

    Цзя Ко сказав: ”Якщо його повернуть назад, то це означатиме, що в континентальному Китаї вже не залишилося ніякої надії або шансу для демократії. Буде дуже сумно, якщо запит мого батька не зможуть задовольнити”.

    На питання, чи зіткнеться Цзя з небезпекою, якщо його вишлють назад у Китай, Цзя Ко висловив упевненість, що в цьому випадку його батько стане політичним в’язнем і зазнає репресій, і життя його опиниться під загрозою.

    Біографія Цзя

    Згідно з офіційними даними Асоціації учених і експертів-технологів провінції Шаньсі, Цзя народився в м. Тяньцзінь у липні 1951 р. У 1983 році він закінчив Пекінський коледж бізнесу. У 1986 р.  почав працювати як незалежний дослідник, займаючись  консалтингом і беручи участь в ухваленні важливих рішень, що стосуються університетів, урядових організацій і підприємств.

    У 1996 р. Цзя організував і очолив корпорацію Gold Expert Services Inc. У 1999 р. його вибрали Генеральним секретарем Асоціації учених і експертів-технологів провінції Шаньсі. Цзя також був членом наглядової комісії при адміністрації провінції.

    Ян Цзя. Велика Епоха
  • Секрети гарного здоров’я: чи такі вже страшні жири?

    Секрети гарного здоров’я: чи такі вже страшні жири?

    Надлишкова вага або ожиріння – кара сучасного суспільства. Вона набула масового, і як прийнято казати медичною мовою, епідемічного характеру. Для схуднення було розроблено дієти, які майже повністю виключають жири. Адже це інша крайність, подібна до тієї, коли "з ванни разом із водою виплескують і дитину".

    Вирішуючи проблему зайвої ваги, навряд чи варто звалювати всю провину на самі жири. Наша боязнь жиру обумовлена нашою безграмотністю. Через свою необізнаність ми і потрапляємо "із вогню та в полум’я".

    Справа зовсім не в тому, що ми їмо дуже багато жиру. А в тому, що ми їмо неправильні жири й упускаємо правильні.

    Дуже багато хвороб викликаються дефіцитом певних жирів, і з багатьма з цих хвороб можна впоратися, лиш забезпечивши організм необхідними жирами, які відсутні в раціоні більшості з нас.

    Жири бувають різні

    Існує всього 3 види жиру:

    – насичений, такий, що походить із молочних продуктів і червоного м’яса, ймовірно, поганий;

    – ненасичений, такий, що походить з овочів і овочевих масел – дуже корисний;

    – мононенасичений, що походить із риби й оливок, – найкращий.

    Більшість жирів, які ми вживаємо, відносяться до першої групи. Жири тваринного походження (замінні) шкідливі для травлення, оскільки містять поганий холестерин, який проникає у стінки судин і викликає атеросклерозні зміни. А також при переїданні є джерелом зайвих калорій.

    Проте в харчових продуктах містяться і дуже корисні омега-жири – це дві незамінні жирні кислоти, які не можуть вироблятися в організмі та повинні в достатній кількості надходити з їжею. Відсутність будь-якої з них неабиякою мірою винне в епідемічному розповсюдженні раку, хвороб серця й судин, запальних захворювань суглобів і безлічі дегенеративних порушень.

    Чому нам так необхідний жир?

    – жир є головним джерелом енергії;

    – входить до складу мембран усіх клітин нашого тіла;

    – укутує м’якою оболонкою всі наші органи;

    – головний, кістковий мозок, нервові закінчення в основному складаються з жиру;

    – служать будівельним матеріалом для безлічі так званих ейкозаноїдів, що виробляються організмом, гормоноподібних хімічних речовин, простагландинів, від наявності яких величезною мірою залежить наше здоров’я. Ці речовини знижують кров’яний тиск, розширюють або звужують бронхи, стимулюють продуктивність гормонів, підвищують температуру тіла й чутливість нервових волокон;

    – збалансована робота імунної системи теж залежить від достатньої кількості цих жирних кислот.

    Нескладно зрозуміти, наскільки важливі жири для нашого організму.

    При цьому можна значно поліпшити стан здоров’я, якщо грамотно харчуватися й уживати тільки потрібні жири.

    Омега-жири бувають 3-х видів: Омега-3, Омега-6 і Омега-9. Причому жири перших 2-х видів (3 і 6) найкорисніші, жири Омега-9 щодо цього їм дещо поступаються і тому не вважаються незамінними. Секрет гарного здоров’я полягає в підтримці балансу між жирами Омега-3 і Омега-6. Наша найбільша проблема впродовж усього ХХ століття полягала в тому, що з жирів Омега-6 ми їли саму соняшникову олію, зрідка кукурудзяну, і не мали у своєму раціоні продуктів, багатих на жири Омега-3, наприклад, льняну олію (король усіх рослинних масел), а також рибу північних морів. Адже не випадково в ескімосів, які харчуються в основному жирним м’ясом тюленя, на подив гарна серцево-судинна система.



    Кращі харчові джерела

    Омега-3: риба північних морів, риб’ячий жир (масло печінки тріски), льняна олія, яйця курей, вигодуваних на льняному насінні, та дичина.

    Омега-9 міститься в оливковій олії, мигдалі, ліщині та волоських горіхах, кунжуті, сої, гарбузовому насінні, насінні авокадо та ін.

    Вибираючи олію важливо враховувати, що олія зберігає свою цінність тільки при холодному пресуванні. Саме такі олія містять гарний холестерин, який перешкоджає шкідливій дії поганого холестерину тваринних жирів.

    Тому така олія чудово підходить для смаження їжі. Дієти, багаті на ці жири, далеко перевершують за своєю захисною дією багату на вуглеводи дієту з наднизьким умістом жиру, яка зараз посилено рекламується як найкраща для всіх і кожного.

    Не випадково американська нація, схиблена на відмові від жиру, ніколи раніше до такої міри не страждала на ожиріння.

    Проте дисбаланс Омега-жирів – це не єдина небезпека, яка загрожує нашому здоров’ю. Найбільш часта проблема полягає в тому, як виробляються й використовуються жири.

    Переробка й упаковка жирів

    Усім жирам шкодить гідрогенізація, супутня рафінуванню олії. Це такий процес обробки, завдяки якому жири можуть зберігатися значно довше, ніж у натуральному вигляді.

    У рафінованій овочевій олії, яка, як правило, переважає на ринку, Омега-жири вже пошкоджені або повністю зруйновані грубими хімічними процесами. Крім того, вітамінів у цій олії майже не залишається.

    Далі для розфасовки олії використовуються пляшки з прозорого скла або пластика, внаслідок чого додається шкідлива дія світла, яка теж руйнує олію.

    Кілька корисних порад

    – Якомога менше нагрівайте жири!

    Висока температура викликає багато різноманітних змін на молекулярному рівні, створює хвороботворні елементи у вигляді вільних радикалів і перекисів жирів, а це канцерогени. Смажіння у фритюрі, незалежно від того, яка олія використовується, перетворює жир на загрозу для здоров’я.

    – Повторне використання олії ще небезпечніше!

    – Не використовуйте для смаження маргарин!

    Ось один простий доказ: без маргарину та інших гідрогенізованих масел у складі рослинного кулінарного жиру можна вдвічі понизити ризик інфаркту міокарда. В цих продуктах містяться трансжирні кислоти, саме вони є найбільш частою причиною атеросклерозу, а зовсім не вершкове масло, як про це прийнято думати.

    Експерименти, проведені на тваринах в Америці в 1970-му році показали, що маргарин, налипаючи на стінки судин, просочується в них і викликає затвердіння (атеросклероз).

    Адже на цих кулінарних жирах готується більшість наших популярних і улюблених страв: напівфабрикати, готові заморожені страви, хліб тривалого зберігання, домашнє печиво, крекери, чіпси і багато іншого. Якщо ви не можете їх уникати, то постарайтеся не вживати ці страви надто часто.

    Поганим жиром може бути і цукор!

    При вживанні цукру в кількості, яка перевищує потреби організму, він перетворюється на поганий жир – тригліцириди. Ці жири заповнюють наші жирові клітини, ушкоджують судини, збільшують в’язкість крові та ризик виникнення ішемічної хвороби серця й ожиріння. Крім того, захоплення солодкою їжею примушує нашу підшлункову залозу працювати з перевантаженням і виробляти дуже багато інсуліну, що теж дуже шкідливо, оскільки може призвести до розвитку діабету другого типу і передчасного старіння залози.

    Слід пам’ятати

    Як навколишнє середовище впливає на чистоту наших продуктів, так наша грамотність, культура харчування й воля відбиваються на нашому здоров’ї.

    Олена Уртенова. Велика Епоха

  • Секрети гарного здоров’я: чи такі вже страшні жири?

    Секрети гарного здоров’я: чи такі вже страшні жири?

    Надлишкова вага або ожиріння – кара сучасного суспільства. Вона набула масового, і як прийнято казати медичною мовою, епідемічного характеру. Для схуднення було розроблено дієти, які майже повністю виключають жири. Адже це інша крайність, подібна до тієї, коли "з ванни разом із водою виплескують і дитину".

    Вирішуючи проблему зайвої ваги, навряд чи варто звалювати всю провину на самі жири. Наша боязнь жиру обумовлена нашою безграмотністю. Через свою необізнаність ми і потрапляємо "із вогню та в полум’я".

    Справа зовсім не в тому, що ми їмо дуже багато жиру. А в тому, що ми їмо неправильні жири й упускаємо правильні.

    Дуже багато хвороб викликаються дефіцитом певних жирів, і з багатьма з цих хвороб можна впоратися, лиш забезпечивши організм необхідними жирами, які відсутні в раціоні більшості з нас.

    Жири бувають різні

    Існує всього 3 види жиру:

    – насичений, такий, що походить із молочних продуктів і червоного м’яса, ймовірно, поганий;

    – ненасичений, такий, що походить з овочів і овочевих масел – дуже корисний;

    – мононенасичений, що походить із риби й оливок, – найкращий.

    Більшість жирів, які ми вживаємо, відносяться до першої групи. Жири тваринного походження (замінні) шкідливі для травлення, оскільки містять поганий холестерин, який проникає у стінки судин і викликає атеросклерозні зміни. А також при переїданні є джерелом зайвих калорій.

    Проте в харчових продуктах містяться і дуже корисні омега-жири – це дві незамінні жирні кислоти, які не можуть вироблятися в організмі та повинні в достатній кількості надходити з їжею. Відсутність будь-якої з них неабиякою мірою винне в епідемічному розповсюдженні раку, хвороб серця й судин, запальних захворювань суглобів і безлічі дегенеративних порушень.

    Чому нам так необхідний жир?

    – жир є головним джерелом енергії;

    – входить до складу мембран усіх клітин нашого тіла;

    – укутує м’якою оболонкою всі наші органи;

    – головний, кістковий мозок, нервові закінчення в основному складаються з жиру;

    – служать будівельним матеріалом для безлічі так званих ейкозаноїдів, що виробляються організмом, гормоноподібних хімічних речовин, простагландинів, від наявності яких величезною мірою залежить наше здоров’я. Ці речовини знижують кров’яний тиск, розширюють або звужують бронхи, стимулюють продуктивність гормонів, підвищують температуру тіла й чутливість нервових волокон;

    – збалансована робота імунної системи теж залежить від достатньої кількості цих жирних кислот.

    Нескладно зрозуміти, наскільки важливі жири для нашого організму.

    При цьому можна значно поліпшити стан здоров’я, якщо грамотно харчуватися й уживати тільки потрібні жири.

    Омега-жири бувають 3-х видів: Омега-3, Омега-6 і Омега-9. Причому жири перших 2-х видів (3 і 6) найкорисніші, жири Омега-9 щодо цього їм дещо поступаються і тому не вважаються незамінними. Секрет гарного здоров’я полягає в підтримці балансу між жирами Омега-3 і Омега-6. Наша найбільша проблема впродовж усього ХХ століття полягала в тому, що з жирів Омега-6 ми їли саму соняшникову олію, зрідка кукурудзяну, і не мали у своєму раціоні продуктів, багатих на жири Омега-3, наприклад, льняну олію (король усіх рослинних масел), а також рибу північних морів. Адже не випадково в ескімосів, які харчуються в основному жирним м’ясом тюленя, на подив гарна серцево-судинна система.



    Кращі харчові джерела

    Омега-3: риба північних морів, риб’ячий жир (масло печінки тріски), льняна олія, яйця курей, вигодуваних на льняному насінні, та дичина.

    Омега-9 міститься в оливковій олії, мигдалі, ліщині та волоських горіхах, кунжуті, сої, гарбузовому насінні, насінні авокадо та ін.

    Вибираючи олію важливо враховувати, що олія зберігає свою цінність тільки при холодному пресуванні. Саме такі олія містять гарний холестерин, який перешкоджає шкідливій дії поганого холестерину тваринних жирів.

    Тому така олія чудово підходить для смаження їжі. Дієти, багаті на ці жири, далеко перевершують за своєю захисною дією багату на вуглеводи дієту з наднизьким умістом жиру, яка зараз посилено рекламується як найкраща для всіх і кожного.

    Не випадково американська нація, схиблена на відмові від жиру, ніколи раніше до такої міри не страждала на ожиріння.

    Проте дисбаланс Омега-жирів – це не єдина небезпека, яка загрожує нашому здоров’ю. Найбільш часта проблема полягає в тому, як виробляються й використовуються жири.

    Переробка й упаковка жирів

    Усім жирам шкодить гідрогенізація, супутня рафінуванню олії. Це такий процес обробки, завдяки якому жири можуть зберігатися значно довше, ніж у натуральному вигляді.

    У рафінованій овочевій олії, яка, як правило, переважає на ринку, Омега-жири вже пошкоджені або повністю зруйновані грубими хімічними процесами. Крім того, вітамінів у цій олії майже не залишається.

    Далі для розфасовки олії використовуються пляшки з прозорого скла або пластика, внаслідок чого додається шкідлива дія світла, яка теж руйнує олію.

    Кілька корисних порад

    – Якомога менше нагрівайте жири!

    Висока температура викликає багато різноманітних змін на молекулярному рівні, створює хвороботворні елементи у вигляді вільних радикалів і перекисів жирів, а це канцерогени. Смажіння у фритюрі, незалежно від того, яка олія використовується, перетворює жир на загрозу для здоров’я.

    – Повторне використання олії ще небезпечніше!

    – Не використовуйте для смаження маргарин!

    Ось один простий доказ: без маргарину та інших гідрогенізованих масел у складі рослинного кулінарного жиру можна вдвічі понизити ризик інфаркту міокарда. В цих продуктах містяться трансжирні кислоти, саме вони є найбільш частою причиною атеросклерозу, а зовсім не вершкове масло, як про це прийнято думати.

    Експерименти, проведені на тваринах в Америці в 1970-му році показали, що маргарин, налипаючи на стінки судин, просочується в них і викликає затвердіння (атеросклероз).

    Адже на цих кулінарних жирах готується більшість наших популярних і улюблених страв: напівфабрикати, готові заморожені страви, хліб тривалого зберігання, домашнє печиво, крекери, чіпси і багато іншого. Якщо ви не можете їх уникати, то постарайтеся не вживати ці страви надто часто.

    Поганим жиром може бути і цукор!

    При вживанні цукру в кількості, яка перевищує потреби організму, він перетворюється на поганий жир – тригліцириди. Ці жири заповнюють наші жирові клітини, ушкоджують судини, збільшують в’язкість крові та ризик виникнення ішемічної хвороби серця й ожиріння. Крім того, захоплення солодкою їжею примушує нашу підшлункову залозу працювати з перевантаженням і виробляти дуже багато інсуліну, що теж дуже шкідливо, оскільки може призвести до розвитку діабету другого типу і передчасного старіння залози.

    Слід пам’ятати

    Як навколишнє середовище впливає на чистоту наших продуктів, так наша грамотність, культура харчування й воля відбиваються на нашому здоров’ї.

    Олена Уртенова. Велика Епоха