Blog

#img_left_nostream#В аварії, що сталася 12 листопада, у Наньшань, на вугільній шахті округу Лінши провінції Шаньсі, рятувальники вже знайшли трупи 25 жертв, а 9 чоловік ще перебувають у шахті.

Штаб порятунку із ліквідації аварійної ситуації заявив, що увечері 12 листопада о 7.40 у вугільній шахті Наньшань, розташованій у селі Ван’юй округу Лінши, сталася аварія через спалах саморобних вибухових речовин, які в ній незаконно зберігалися. На той момент у шахті було 36 шахтарів, після аварії  залишилися 2 людини, яким вчасно вдалося покинути робоче місце.

Попереднє розслідування аварії у шахті м. Цзіньчжун, проведене командою рятувальників, підтверджує, що вибухова речовина, яка зберігалася  в шахті, була горючою сумішшю, після вибуху  якої у шахті утворилася велика кількість шкідливого газу, унаслідок якого  25 шахтарів загинули від ядухи.

The Epoch Times (Велика Епоха)

Що буде кращим подарунком для дружини, коли святкується важлива подія у вашому житті? Хоча, як то кажуть, діаманти – кращі друзі дівчини, але, як щодо поїздки до Австрії? Чи можна знайти краще місце для святкування річниці весілля, ніж прекрасний Зальцбург, особливо у 250-річчя з дня народження Моцарта, коли Зальцбург сповнений музики? На щастя, моя супутниця життя погодилася з тим, що Австрія краща, ніж діаманти.

#img_left#Я бував у Відні кілька разів, беручи участь у міжнародних конференціях із медицини. Насолодившись його красою, музеями, старим містом, сподіваюся, що повернувся до Канади  більш ерудованим лікарем. Але, просто прилітаючи до Відня і відлітаючи звідти, я по-справжньому не бачив Австрії. Та цього разу все було інакше – поїздку заплановано до Зальцбургу.

Оскільки ми з дружиною любимо потяги, то подорожуючи до, можливо, найкрасивішого міста у світі, ми об’їхали всю країну. І можу з упевненістю сказати, що немає кращого засобу подивитися на красу цієї країни, ніж подорож бездоганно зручним потягом.

Ми зупинилися у старому Відні, у маленькому витонченому готелі ”Римський імператор”. Його місцезнаходження – чудове, бо готель знаходиться на тихій вулиці, що і дало нам можливість спостерігати за людьми (це ще одне наше улюблене заняття). Жителі Вени, що гуляли центральними вулицями холодною зимою, були тепло одягнені. Ми пройшлися старовинними вуличками, освітленими ліхтарями, та зайшли зігрітися в одну з безлічі кав’ярень, де нас привітали доброзичливим "Guten Abend".

Всюдисуща краса Австрії щодня викликала відчуття хвилювання й захоплення. Подорож потягом із Відня до Граца, через гори й долини, була несподівано захоплюючою від початку й до самого кінця. Сам Грац здивував нас.

Мої скромні знання про це місто обмежувалися Франком Стронахом, знаменитим канадським промисловцем і Арнольдом Шварценегером, обидва уродженці  Граца. Це невідкрита перлина. Історичний центр Граца у 1999 році справедливо було занесено до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Розташований на двох берегах річки Мур, Грац гармонійно поєднує у собі будівлі та вулиці часів Середньовіччя, Відродження, бароко, готики й архітектури 19-20 століть. Складно знайти інше таке місто, яке б пропонувало так багато цікавого на такій маленькій площі, до того ж дуже комфортній для пішоходів.

Шлессберг – величезна фортеця, побудована на Доломітовій скелі, що здіймається над Грацом. Розташована на південному схилі, вона служила захистом проти вторгнення турок та угорців. Ніхто не зміг її взяти, навіть Наполеон у 1809 році. Тепер вона оточена парками та дає можливість насолодитися панорамою міста з даху.

У Граці, де футуристична архітектура співіснує поряд із середньовічними вулицями, старовинними мостовими та площами, елементи типово австрійської культури та кулінарії зустрічаються на кожному кроці. Грац, на відміну від багатьох міст, – ”місто пішоходів”. Ми залишали його, розуміючи, що, засипаний свіжим зимовим снігом, Грац зачарував нас своєю красою. Нам не вистачало відчуття того святкового настрою, який охоплює його влітку, під час проведення незліченних фестивалів квітів і пісень на площах. Це одне з міст, у яке хочеться повернутися знову.

Більше відомий Зальцбург розташований на річці Зальцах біля північної межі Альп. Оточений горами, після другої захоплюючої подорожі потягом він постав перед нами як  зимовий рай. Його найбільша гора, що заввишки 6470 футів, знаходиться на відстані всього кілька миль від міста. На щастя, під час Другої світової війни велика частина міста уникнула руйнувань. Як і в Граці, ви можете пообідати у затишних бістро зі стінами завтовшки три фути, які, ймовірно, були побудовані у прадавні часи.

У 1965 р. Джулі Ендрюс прославилася тим, що зняла у Зальцбурзі ”Звуки музики”. Місцеві жителі були запрошені для масовки та для виконання їхньої прекрасної пісні ”Едельвейс”. Режисер була здивована тим, що жителі Відня ніколи не чули цю пісню! Усі забули про те, що музика, яка так пасувала сцені, була написана в Америці Роджерсом і Хаммерштайном.

Я відвідав п’ятий Міжнародний конгрес ”Старіючий чоловік”, де  питання, як повернути сили старій людині, виявилося актуальним, враховуючи моє сивіюче волосся. Проте я пропустив один день медичної конференції, щоб вирушити до Баварських Альп і побачити ”Орлине гніздо” Гітлера.

Дорогою до містечка Берхтесгаден ми проїхали повз пагорби, де Джулі Ендрюс зняла частину фільму. Фільм засновано на реальній історії Марії фон Трап, зальцбургської черниці, яка приєдналася до аристократичної сім’ї як няня і втекла з німецької окупації, провівши дітей через Альпи. У цьому сенсі історія, напевно, трохи перебільшена, або Марія фон Трап і діти вміли літати! Щоб повірити, що хтось здатен перетнути спрямовані в небеса альпійські хребти, потрібно мати неабияку уяву.

Якщо ви коли-небудь будете у Зальцбурзі, обов’язково здійсніть подорож за місто. Пейзаж баварських Альп перехоплює подих. Не менш дивовижні й панорами барвистих австрійських будиночків, побудованих у передгір’ях, лижних трас, що ведуть просто від дверей, і 5-футового снігу, який щойно випав на дахи.

Під час війни Гітлер жив у Берхтесгадені, як і в Оберзальцбурзі, де розташоване ”Орлине гніздо”. Саме тут, серед цієї краси, Гітлер, Герінг та інші міністри нацистського кабінету обідали, насолоджувалися чистим альпійським повітрям і планували жахливі акти Третього Рейха.

Гітлер відвідував ”Орлине гніздо” 14 разів. Після цього мені було дивно дізнатися, що Гітлер боявся висоти, адже ”Орлине гніздо” розташоване на висоті 6000 футів над Берхтесгатеном. Не виключено, що кожного разу він випивав порцію шнапсу, щоб заспокоїти нерви! При цьому я не знав, що він був вегетаріанцем.

Саме в ”Орлиному гнізді” Гітлер із своєю німецькою вівчаркою Блонді влаштовував розваги для Муссоліні та інших почесних гостей. І для створення образу правителя люблячого, доброго, він і його коханка Єва Браун вітали австрійських дітей.

Узимку ”Орлине гніздо” зачинене. Але ми змогли оглянути штаб Гестапо біля Берхтесгадена та побачити ”Орлине гніздо” із вершини гори. Тільки що відкрився новий готель Inter-continental, побудований біля ”Орлиного гнізда”.

Так, ми дійсно відвідали концерт на честь Моцарта, але найбільш вражаючою частиною нашої подорожі стала краса австрійської сільської місцевості. А святкування ювілею у гостинній Австрії стало подарунком, який ми пам’ятатимемо впродовж багатьох років.

Що буде кращим подарунком для дружини, коли святкується важлива подія у вашому житті? Хоча, як то кажуть, діаманти – кращі друзі дівчини, але, як щодо поїздки до Австрії? Чи можна знайти краще місце для святкування річниці весілля, ніж прекрасний Зальцбург, особливо у 250-річчя з дня народження Моцарта, коли Зальцбург сповнений музики? На щастя, моя супутниця життя погодилася з тим, що Австрія краща, ніж діаманти.

#img_left#Я бував у Відні кілька разів, беручи участь у міжнародних конференціях із медицини. Насолодившись його красою, музеями, старим містом, сподіваюся, що повернувся до Канади  більш ерудованим лікарем. Але, просто прилітаючи до Відня і відлітаючи звідти, я по-справжньому не бачив Австрії. Та цього разу все було інакше – поїздку заплановано до Зальцбургу.

Оскільки ми з дружиною любимо потяги, то подорожуючи до, можливо, найкрасивішого міста у світі, ми об’їхали всю країну. І можу з упевненістю сказати, що немає кращого засобу подивитися на красу цієї країни, ніж подорож бездоганно зручним потягом.

Ми зупинилися у старому Відні, у маленькому витонченому готелі ”Римський імператор”. Його місцезнаходження – чудове, бо готель знаходиться на тихій вулиці, що і дало нам можливість спостерігати за людьми (це ще одне наше улюблене заняття). Жителі Вени, що гуляли центральними вулицями холодною зимою, були тепло одягнені. Ми пройшлися старовинними вуличками, освітленими ліхтарями, та зайшли зігрітися в одну з безлічі кав’ярень, де нас привітали доброзичливим "Guten Abend".

Всюдисуща краса Австрії щодня викликала відчуття хвилювання й захоплення. Подорож потягом із Відня до Граца, через гори й долини, була несподівано захоплюючою від початку й до самого кінця. Сам Грац здивував нас.

Мої скромні знання про це місто обмежувалися Франком Стронахом, знаменитим канадським промисловцем і Арнольдом Шварценегером, обидва уродженці  Граца. Це невідкрита перлина. Історичний центр Граца у 1999 році справедливо було занесено до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Розташований на двох берегах річки Мур, Грац гармонійно поєднує у собі будівлі та вулиці часів Середньовіччя, Відродження, бароко, готики й архітектури 19-20 століть. Складно знайти інше таке місто, яке б пропонувало так багато цікавого на такій маленькій площі, до того ж дуже комфортній для пішоходів.

Шлессберг – величезна фортеця, побудована на Доломітовій скелі, що здіймається над Грацом. Розташована на південному схилі, вона служила захистом проти вторгнення турок та угорців. Ніхто не зміг її взяти, навіть Наполеон у 1809 році. Тепер вона оточена парками та дає можливість насолодитися панорамою міста з даху.

У Граці, де футуристична архітектура співіснує поряд із середньовічними вулицями, старовинними мостовими та площами, елементи типово австрійської культури та кулінарії зустрічаються на кожному кроці. Грац, на відміну від багатьох міст, – ”місто пішоходів”. Ми залишали його, розуміючи, що, засипаний свіжим зимовим снігом, Грац зачарував нас своєю красою. Нам не вистачало відчуття того святкового настрою, який охоплює його влітку, під час проведення незліченних фестивалів квітів і пісень на площах. Це одне з міст, у яке хочеться повернутися знову.

Більше відомий Зальцбург розташований на річці Зальцах біля північної межі Альп. Оточений горами, після другої захоплюючої подорожі потягом він постав перед нами як  зимовий рай. Його найбільша гора, що заввишки 6470 футів, знаходиться на відстані всього кілька миль від міста. На щастя, під час Другої світової війни велика частина міста уникнула руйнувань. Як і в Граці, ви можете пообідати у затишних бістро зі стінами завтовшки три фути, які, ймовірно, були побудовані у прадавні часи.

У 1965 р. Джулі Ендрюс прославилася тим, що зняла у Зальцбурзі ”Звуки музики”. Місцеві жителі були запрошені для масовки та для виконання їхньої прекрасної пісні ”Едельвейс”. Режисер була здивована тим, що жителі Відня ніколи не чули цю пісню! Усі забули про те, що музика, яка так пасувала сцені, була написана в Америці Роджерсом і Хаммерштайном.

Я відвідав п’ятий Міжнародний конгрес ”Старіючий чоловік”, де  питання, як повернути сили старій людині, виявилося актуальним, враховуючи моє сивіюче волосся. Проте я пропустив один день медичної конференції, щоб вирушити до Баварських Альп і побачити ”Орлине гніздо” Гітлера.

Дорогою до містечка Берхтесгаден ми проїхали повз пагорби, де Джулі Ендрюс зняла частину фільму. Фільм засновано на реальній історії Марії фон Трап, зальцбургської черниці, яка приєдналася до аристократичної сім’ї як няня і втекла з німецької окупації, провівши дітей через Альпи. У цьому сенсі історія, напевно, трохи перебільшена, або Марія фон Трап і діти вміли літати! Щоб повірити, що хтось здатен перетнути спрямовані в небеса альпійські хребти, потрібно мати неабияку уяву.

Якщо ви коли-небудь будете у Зальцбурзі, обов’язково здійсніть подорож за місто. Пейзаж баварських Альп перехоплює подих. Не менш дивовижні й панорами барвистих австрійських будиночків, побудованих у передгір’ях, лижних трас, що ведуть просто від дверей, і 5-футового снігу, який щойно випав на дахи.

Під час війни Гітлер жив у Берхтесгадені, як і в Оберзальцбурзі, де розташоване ”Орлине гніздо”. Саме тут, серед цієї краси, Гітлер, Герінг та інші міністри нацистського кабінету обідали, насолоджувалися чистим альпійським повітрям і планували жахливі акти Третього Рейха.

Гітлер відвідував ”Орлине гніздо” 14 разів. Після цього мені було дивно дізнатися, що Гітлер боявся висоти, адже ”Орлине гніздо” розташоване на висоті 6000 футів над Берхтесгатеном. Не виключено, що кожного разу він випивав порцію шнапсу, щоб заспокоїти нерви! При цьому я не знав, що він був вегетаріанцем.

Саме в ”Орлиному гнізді” Гітлер із своєю німецькою вівчаркою Блонді влаштовував розваги для Муссоліні та інших почесних гостей. І для створення образу правителя люблячого, доброго, він і його коханка Єва Браун вітали австрійських дітей.

Узимку ”Орлине гніздо” зачинене. Але ми змогли оглянути штаб Гестапо біля Берхтесгадена та побачити ”Орлине гніздо” із вершини гори. Тільки що відкрився новий готель Inter-continental, побудований біля ”Орлиного гнізда”.

Так, ми дійсно відвідали концерт на честь Моцарта, але найбільш вражаючою частиною нашої подорожі стала краса австрійської сільської місцевості. А святкування ювілею у гостинній Австрії стало подарунком, який ми пам’ятатимемо впродовж багатьох років.

#img_left_nostream#”Якщо ми хочемо, щоб суспільство було здоровим, треба турбуватися про здоров’я дітей і не жаліти гроші, тоді і здоров’я всіх громадян покращає, і  тривалість життя збільшиться, та інші демографічні показники зростуть”, – Л.М.Рошаль.

14 листопада в 1253 школі м. Москви відбувся круглий стіл ”Діалог влади та суспільства. Здоров’я дитини”. Захід був організований Громадською радою при префектові ЦАО м. Москви. У засіданні взяли участь заступник префекта ЦАО Олександр Володимирович Літошин, члени Громадської ради при префектові ЦАО; представники органів виконавчої влади, громадські організації, які розташовані і працюють на території ЦАО.

Відповідальним за проведення круглого столу був Леонід Михайлович Рошаль – член Громадської палати при президентові РФ, директор НДІ невідкладної дитячої хірургії, член президії Громадської ради при префектові ЦАО. До регламенту засідання увійшли питання збереження здоров’я дитини на періодах ембріонального розвитку, пологового будинку, ясел і школи.

Заступник префекта ЦАО А.В. Літошин ознайомив присутніх із ситуацією реалізації програми охорони здоров’я дітей у своєму окрузі. Із доповіддю й пропозиціями щодо поліпшення здоров’я дітвори виступив Л.М.Рошаль. Ситуація в Підмосков’ї та в Росії узагалі набагато складніша, ніж в ЦАО м. Москви і потребує негайних рішень. Проблеми здоров’я дітей є віддзеркаленням проблем нашого соціального життя.

2007 рік оголошений Роком дитини і В.В.Путін виділив на вирішення цієї проблеми 88 млрд. рублів. Сьогодні в Росії дитяча смертність у 4 рази вища, ніж у Європі. Під час Інтернет-діалогу з президентом визначилося, що росіян хвилює все, окрім здоров’я. На засіданні Комісії Громадської палати було ухвалено жорстке рішення з актуальних питань охорони здоров’я: проти руйнування РАН, за роз’єднання міністерств соціального розвитку і охорони здоров’я. Сьогодні стан охорони здоров’я не відповідає конституції РФ (ст. 41).

В обговоренні перспектив вирішення проблеми брали участь: О.Б.Шутова – директор школи № 464, І.Е. Федорова – президент Фонду сприяння розвитку передових медичних технологій ім. З. Федорова, С.Л. Колобов – голова ради громадської організації підтримки сім’ї ”Об’єднання сімей ЦАО”, Г.В. Анічкин – заступник голови Громадської ради при префекті ЦАО, президент некомерційної організації ”Фонд ”Філантроп”, Мєшков Віктор Сергійович – директор палацу дитячого спорту, Н.В. Козак – віце-президент громадської організації ”Діти – наша надія” та ін.

Обговорювалися шляхи вирішення проблем допомоги породіллям, перинатальної смертності, природжених захворювань, диспансеризації, ролі освіти в збереженні здоров’я дітей, спорту, літнього відпочинку і шкільного харчування. Після закінчення засідання ведучі й учасники продовжили затвердження проекту рекомендацій для поліпшення здоров’я дітей в ЦАО м. Москви.

Олена Захарова. Велика Епоха