Blog

Китайські збройні сили загрузнули в прибутковій торгівлі людськими органами, згідно з результатами досліджень, викладеними в недавно опублікованому офіційному звіті про незаконне видаляння органів.

#img_left#Звіт, складений колишнім державним секретарем Канади Девідом Кілгуром і міжнародним адвокатом-правозахисником Девідом Мейтасом, стверджує, що китайська Народно-визвольна Армія (НОА) координує проведення операцій з пересадки органів ув’язнених іноземцям безпосередньо в стінах військових медичних госпіталів.

Автори звіту говорять, що для збройних сил Китаю неписані законодавчі акти міністерства охорони здоров’я, спрямовані на те, щоб операції з трансплантації органів проводилися відповідно до міжнародних норм.

Недавно випущений звіт є останнім оновленням всебічного дослідження, опублікованого минулого року.

«Участь Народно-визвольної армії у видалянні органів широкомасштабна», – сказав пан Кілгур на прес-конференції минулого місяця.

Незважаючи на стандартні заперечення чиновників китайської компартії (КПК), автори стверджують, що ця ганебна практика в Китаї все ще триває і не слабшає.

З моменту видання первинної версії звіту в липні минулого року, під назвою «Звіт про перевірку тверджень про видаляння внутрішніх органів послідовників Фалуньгун у Китаї», обидва автори відвідали понад 30 країн, знайомлячи громадськість із звірствами, що відбуваються в Китаї, і збираючи додаткові докази.

Новий звіт, під заголовком «Кривавий урожай», містить на 20 сторінок більше, ніж перший і посилається на додаткові 16 джерел інформації. За словами авторів, він надає «ще переконливіші свідчення на користь нашого висновку».

Новий звіт змальовує страхітливу картину

Коли Китай змінив курс від соціалізму у бік ринкової економіки в 1980-х рр., установи охорони здоров’я і військові відомства відчули значне скорочення фінансування, згідно з інформацією, представленою в звіті. З того часу окремі клініки і військові госпіталі були вимушені шукати інші шляхи поповнення свого бюджету.

Маючи сотні тисяч послідовників Фалуньгун в китайських концтаборах і враховуючи зростаючу потребу іноземців в органах, усі вони скористалися системою трансплантації як новим способом заробляння грошей.

Отримані відомості, викладені в звіті, підтверджують ранні повідомлення про причетність НОА до торгівлі органами. У 2001 р. лондонська газета «Daily Telegraph» повідомила, що всі операції з пересадки органів іноземцям в Китаї були проведені у військових госпіталях, оскільки список тих, що чекали своєї черги в міністерстві охорони здоров’я був дуже великий.

Військові госпіталі були незалежні від міністерства охорони здоров’я і володіли великим доступом до поліцейських ресурсів, під чим малося на увазі вільне отримання внутрішніх органів від в’язнів концтаборів.

Попередній звіт канадців стверджує, що з 2000 по 2005 рр. в Китаї було проведено 41 500 операцій з пересадки органів, які взялися невідомо звідки. Тобто, кількість цих операцій різко зросла з початком переслідування духовної практики Фалуньгун.

У пізнішому звіті автори відзначають, що поки в Китаї корупція поширена повсюдно, продаж органів військовим не є проблемою тільки корупції. Очорнення і переслідування Фалуньгун, а також потреба військових заробляти гроші таким чином – усе це санкціоноване самим урядом.

За їх словами, видаляння органів у Китаї, головним чином, є проблемою наживи і результатом дотримання принципів КПК (або відсутності цих принципів). Прайс-листи, взяті з китайських веб-сайтів, що рекламували трансплантацію органів минулого року, визначають ціну печінки приблизно в 120 тис. доларів США, а нирки – приблизно в 80 тис. доларів. Колись один з лідерів Китаю Ден Сяопін сказав, що «ставати багатшим – це чудово», проте, якщо при цьому зневажаються етичні принципи, то таке суспільство стає досить небезпечним.

До останнього звіту також увійшли записи телефонних розмов з персоналом китайських клінік та інтерв’ю з іноземцями, яким зробили операції з трансплантації в Китаї. Попри неоднаковий досвід пацієнтів, всі вони відзначили атмосферу ретельної секретності, а також помітну відсутність інформації про деталі і час проведення операцій, лікарів і обслуговуючий персонал.

«Коли люди поводяться так, ніби їм є, що приховувати, цілком резонно припустити, що їм насправді є, що приховувати», – йдеться у звіті.

Його автори привели більш ніж переконливі докази на користь того, що пора вже зупинити цю «огидну форму зла». Вони настійно закликають фармацевтичні компанії всіх країн припинити експорт антиімунних препаратів до Китаю.

Відомо, що китайські фахівці з трансплантації використовують велику кількість ліків для запобігання відторгненню пересаджених органів, оскільки китайські клініки не надають післяопераційної реабілітації і перевірки приживання органів, як на Заході.

Антиімунні препарати можуть викликати великі ускладнення і мають багато сторонніх ефектів – деякі з них являють собою загрозу для життя. За словами китайських медиків, такий післяопераційний догляд може тривати до кінця життя пацієнта.

В Австралії всі процедури з пересадки органів застраховані компанією Medicare і тягар відповідальності за реабілітацію хворого, відповідно, лягає на державну систему охорони здоров’я.

За словами Девіда Мейтаса, ті, хто отримує комерційні трансплантанти в Китаї, не повинні отримувати за них компенсацій і оплати післяопераційного догляду.

Ша Адамс. Велика Епоха

Свідки описують картину жорстокості та нетерпимості комуністичного режиму

#img_left#Частина I – Християни знаходяться під прицілом

Для  християн, буддистів та інших, хто бажає сповідувати свою релігію, в Китаї існує два шляхи: приєднатися до однієї з п’яти "патріотичних" санкціонованих державою церков, що знаходяться під контролем атеїстичних комуністичних лідерів, або піти в підпілля і практикувати свою віру таємно, ризикуючи зазнати арешту, переслідування, тортур і ув’язнення в трудовому виправному таборі.

Деякі китайці позбавлені навіть першої можливості. Комуністичний режим Китаю вирішує, чому навчати, хто має право бути священиком, і забороняє релігійне навчання дітей до 18 років. У багатьох  тибетських буддистів, уйгурських мусульман, протестантів і католиків немає іншої альтернативи, як іти в підпілля. Для деяких віруючих, таких як послідовники Фалуньгун, які переслідуються комуністичною партією Китаю (КПК) також  немає вибору.

Для отримання найостаннішої інформації щодо свободи віросповідання в Китаї, Комісія США з релігійної  свободи в світі (USCIRF) 31 січня 2007 року провела збори в будівлі  Сенату ім. Дірксена в столиці країни. USCIRF – незалежна і двопартійна організація, створена в 1998 році за ініціативою Конгресу США з метою нагляду за станом справ із свободою совісті та віросповідання у всьому світі, а також надання незалежних рекомендацій президентові, Держсекретареві і Конгресу.

 

Мета USCIRF  –  консультувати з питання, що стосується того, як "політика США може найефективніше сприяти свободі совісті та віросповідання і правам людини", – заявив  голова комісії Феліче Д. Гаер на  зборах минулого місяця.

Після трьох років переговорів з Китаєм, делегація Комісії в серпні 2005 року здійснила поїздку материковим Китаєм і Гонконгом, діставши обмежений доступ до зареєстрованих віруючих у Пекіні, Сіньцзяні, Тибеті, Ченду і Шанхаї. В результаті розслідування Гаер виявив, що в Китаї зросла кількість віруючих, проте держава пригнічує релігії і духовні практики, якими не може управляти, такі як незареєстровані церкви, уйгурські мусульмани і послідовники Фалуньгун.

На зборах виступили представники наступних віросповідань: протестант, католик, мусульманин, буддист, і послідовник Фалуньгун.

Комуністична влада зруйнувала церкву

Стратегія придушення незареєстрованих протестантських "домашніх" общин  у 2006 році змінилася, – пояснив Сицю "Боб" Фу з Китайської доброчинної організації. "Домашні" общини – збори послідовників, які хочуть сповідати свої вірування, не знаходячись під впливом комуністичної системи.

"Згідно з джерелами Китайської доброчинної організації, уряд затримав понад 600 християн в 2006 році [що менше в порівнянні з 2000 арештів у 2005 році]. Це відображає нову тактику службовців громадської безпеки  – допит віруючих під час  облави замість їх офіційного арешту. Більшість затриманих, про яких повідомляли, в 2006 році були церковними лідерами", – сказав  Фу.

 

За словами Фу в провінціях Чжецзян і Хеньань, де протестантський рух "домашніх" общин  особливо поширений, минулого року були  найсильніші репресії. У 2006 році  під час  дев’яти облав було арештовано 246 пасторів і віруючих, 10 –  засуджені до ув’язнення, три церкви  –  зруйновані.

"Після облави 13 березня 2006 року в окрузі Вень, двох арештованих християнок насильно роздягнули під час допиту. Пастор Лі Гунше, інвалід, був сильно побитий, йому зламали одне ребро", – розповів Фу.

 

Фу також торкнувся руйнування церкви в районі Сяошань провінції Чжецзян 29 липня 2006 року. У Сяошань проживають понад 100 000 християн; 95 відсотків членів домашніх общин попросили і отримали дозвіл уряду на будівництво церкви в Даншань.

 

Коли церква була побудована на 70 відсотків, влада Чжецзян направила 3 000 озброєних поліцейських і представників державної безпеки для знищення церковних будівель, заявивши про "незаконне використання землі і незаконне будівництво". Присутність  неозброєних віруючих, які  спостерігали за цією сценою, була інтерпретована як "сильний опір діям правоохоронних органів". За словами Фу, щонайменше дві людини було сильно побито і госпіталізовано із зламаними ребрами.

Фу зробив висновок, що "для домашніх общин, які відмовились пройти державну реєстрацію  надзвичайно важко, майже неможливо, будувати свої власні церкви".

Фу також повідомив про таємницю страти  трьох керівників незареєстрованої церкви "Три ступені служіння" провінції Хейлунцзян і вимогу від її прихожан  приєднатися до офіційної протестантської церкви, що знаходиться під контролем уряду, – церкви «три самостійності».

"Державна церква не дозволяє [християнам] розповідати  своїм дітям про Христа, проповідувати християнство поза будівлею церкви або говорити про друге пришестя Ісуса", – пише Том Уайт, директор групи «Голос мучеників», яка підтримує переслідуваних християн у Китаї.

Найпоширенішою критикою щодо людей, які є членами  церкви «три самостійності», контрольованої комуністичною владою є те, що вони мають "пізнання про Ісуса, але ніяких взаємозв’язків з Ним", – йдеться у щомісячній публікації «Голосу мучеників».

Зникнення єпископа Су і священика Лу

Близько 40 підпільних єпископів римсько-католицької церкви було арештовано і поміщено у в’язницю, посаджено під домашній арешт під суворим наглядом, пропали або просто зникли, заявив Джозеф Канг, президент фонду кардинала Канга. Кангу відомо про шість затриманих єпископів у віці 70-80 років.

 

Пан Канг зосередив  увагу на двох відомих лідерах підпільної римсько-католицької церкви в Китаї, єпископові Су Чжіміне і священникові Лу.

"Єпископа Су, єпископа  Баодіна провінції Хебей, заарештовували, принаймні, п’ять разів, і він провів майже 27 років у в’язниці", – сказав Канг. "Одного разу його так жорстоко побили у в’язниці, що він втратив слух. Він втік з-під арешту в квітні 1996 року і ховався протягом 16 місяців до жовтня 1997 року, коли його заарештували знову ".

Про нього ніхто не чув протягом 10 років, але в 2003 році фонд кардинала Канга отримав достовірну інформацію, що він все ще живий.

 

"Сполучені Штати повинні продовжувати чинити тиск  на владу Китаю для отримання відповіді з приводу ситуації з єпископом  Су", – заявив пан Канг.

"44-річний священик Лу, син фермера, був лідером  римсько-католицької Церкви єпархії Баодін", – сказав пан Канг. Вперше батька Лу заарештували в 1990 році після  його посвячення в духовний сан. Канг послався на джерело, згідно з яким батька Лу били і тримали в  наручниках 24 години на добу протягом багатьох днів. "Його били по голові і обличчю настільки сильно, що пошкодили його нижню щелепу і вибили зуби,   внаслідок чого він не міг жувати", – сказав пан Канг.

Пізніше, в березні 2001 року, батька Лу засудили до трьох років ув’язнення в трудовому таборі. У вироку суду, було сказано, що батько Лу винен в посвяченні в духовний сан, будучи членом духівництва, не визнаного патріотичною, контрольованою державою, асоціацією, і " у проведенні незаконного навертання до християнства, що мало чималі наслідки".

У березні 2004 року батько Лу був звільнений. Незабаром його знову заарештували за викладання католицького богослів’я.

17 лютого 2006 року, дорогою  до вокзалу, він був затриманий декількома службовцями громадської безпеки, і "більше його ніхто не бачив", – сказав пан Канг.

Версія англійською

17-го лютого відома китайська активістка в галузі боротьби зі СНІДом, лікар на пенсії Гао Яоцзе, якій вже 80 років, сказала Бі-Бі-Бі, що чиновники раптом зняли спостереження з неї і дозволили поїхати у США отримати нагороду із захисту прав жінок від американського товариства жінок «Голос життя» за успіхи в галузі захисту прав хворих на  СНІД у Китаї, яка видається один раз на рік.

#img_left#З початку лютого місцева влада провінції Хенань, щоб перешкодити Гао поїхати до Вашингтона отримати нагороду, взяла її під домашній арешт, не дозволивши їй зв’язуватися із зовнішнім світом, тільки дозволили її синам і дочкам приходити відвідувати її. За розпорядженням місцевої влади їй навіть відрізували телефонну лінію, і сказали, що відновлять зв’язок тільки тоді, коли вона пообіцяє не їхати в США отримувати нагороду.

Проте 17-го лютого ситуація змінилася. Заклики американської жіночої організації «Голос життя» і зарубіжних ЗМІ, примусили Ху Цзінтао дати спеціальні вказівки і дозволити їй їхати в США для отримання нагороди. Гао Яоцзе сказала, що віза в США у неї вже готова, 25-го лютого вона виїжджає.

Гао Яоцзе називають «першою людиною, яка бореться зі СНІДом у Китаї». Вона була відомим лікарем у відділенні акушерства та гінекології. У 1996 році вона почала приділяти увагу роботі профілактики СНІДу і становищу хворих на СНІД. У 2000 році зусиллями Гао та інших людей, як у провінції Хенань, так і в інших місцях по всій країні була розкрита трагедія розповсюдження СНІДу під час продажу крові та плазми, при недотриманні правил загальної санітарії.

Численні міжнародні організації високо цінили і нагороджували роботу Гао Яоцзе, яка звертається із закликом до людей звернути увагу на проблему СНІДу людей. Але раніше багато разів їй перешкоджали їхати за кордон отримувати нагороди. У 2001 році вона отримала нагороду від Всесвітньої Санітарної Ради ООН, у той час місцева влада відмовила їй у видачі паспорта. У 2003 році Гао отримала нагороду від уряду Філіппін, але через перешкоди від місцевої влади вона знову не змогла поїхати.

Недавно Гао заявляла, що вона хвилюється про те, що СНІД дуже швидко розповсюджується в континентальному Китаї, і причиною цього є не тільки безладне статеве життя людей, а найбільше це пов’язано із зараженням крові, що зберігається в сховищах крові для переливання.

Версія статті китайською

Після проголошення 6 грудня Днем Збройних Сил України – на противагу всім звичного 23 лютого – з кожним роком святкування Дня захисника Вітчизни втрачає свою масштабність, як до речі, і Збройні Сили взагалі. З 1 млн. 200 тис. військовослужбовців, які були в Україні за радянських часів, залишилось лише 240 тис. При тому, що оптимальна кількість військовослужбовців у розвинутій країні повинна складати 0,5-0,8% від загальної кількості населення.

#img_left#Проте й таку кількість військовослужбовців наша держава не може в достатньому обсязі профінансувати. Тільки в минулому році Збройні Сили недоотримали 1 мільярд 200 мільйонів. А ті кошти, що надійшли,  були виділені нерівномірно по місяцях, більша частина – наприкінці року, коли їх уже неможливо було використати.

За словами заступника голови Громадської Ради при Міністерстві оборони України Анатолія Лопати, ця величезна недовиплачена сума могла бути спрямована на підвищення бойової підготовки, модернізацію, продовження ресурсу старих і закупівлю нових зразків техніки, на вирішення соціальних питань тощо.

Але ситуація дедалі загострюється, – недофінансування буде ще більшим: бо згідно з Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік" передбачається виділення Міністерству оборони 8,4 млрд. грн., у той час, як його річна потреба була визначена у сумі 13,1 млрд. грн.(виходячи з оборонного планування та Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки). Тобто бюджетний план становить лише 64% від потреби цієї галузі на  рік. А це, в свою чергу, безпосередньо впливає на грошове забезпечення військовослужбовців, яке стало ще нижчим порівняно з 2006 роком – за рахунок того, що тепер вони сплачують внески до Пенсійного фонду.

Приміром, розмір грошового забезпечення військовослужбовця за контрактом першого року служби становить 346 грн. (!). Схожа ситуація і з молодшими офіцерами. Грошове забезпечення лейтенанта, яке становить 883 грн., на 200 грн. менше середнього розміру заробітної плати по Україні, яка у листопаді 2006 року становила 1103 грн.

Командир окремої бригади у військовому звані „підполковник", який має вислугу понад 15 років і несе відповідальність за понад 1000 військовослужбовців та 200 одиниць сучасної бойової техніки, отримує 1600 грн. У той же час, на екранах моніторів у метро крутять оголошення, в яких пропонують роботу вантажників із зарплатнею 1500 гривень. Чи можна говорити при цьому про престиж військової служби?

„Такий стан справ викликає велике занепокоєння і, у подальшому, може призвести до непоправних наслідків, адже рапорти на звільнення подають, в першу чергу, молоді офіцери, які нещодавно закінчили військові вузи і легко можуть набагато більше заробити у цивільному житті. Крім того, рапорти на звільнення пишуть досвідчені старші офіцери – полковники та генерали, які могли б передати свій досвід. – зауважив на прес-конференції „Захисники Вітчизни потребують захисту" Вілен Мартиросян, голова Спостережної Ради із захисту прав людини в Україні.

За його словами, винними в цій ситуації є депутати Верховної Ради, Кабінет Міністрів та чиновничий апарат взагалі, який не тільки не бажає змінити цю ситуацію, але й не дає нормально працювати команді міністра оборони Анатолія Гриценка. „Якщо у 2007 році держава не вирішить питання про суттєве підвищення рівня грошового забезпечення офіцерів – то офіцерський корпус просто розвалиться. Тоді можна все що завгодно робити – міняти міністра оборони чи начальника Генерального штабу, але все одно ніхто вже не впорається з відновленням боєздатності Збройних Сил.

9 лютого туристи стали свідками несподіваного нападу групи поліцейських на чоловіка, який сидів на траві на площі Тяньаньмень, повідомляє веб-сайт Minghui.net.

Напад тривав усього кілька хвилин. Але коли він закінчилося, на місці, де відбувалося побиття, залишилася велика калюжа крові.

Турист, який повідомив про те, що трапився, опівдні приїхав на площу Тяньаньмень разом із двома друзями. На іншій стороні площі на траві спокійно сидів чоловік.

Зненацька до нього підбігли кілька поліцейських і оточили його. Поліція притиснула чоловіка до землі і почала бити ногами. Від побоїв людина впала на землю.

Під час нападу представники озброєної поліції оточили місце події, не дозволяючи нікому зі сторонніх глядачів наближатися.

Після того як поліція припинила бити чоловіка, під’їхала патрульна машина, в яку поліцейські кинули потерпілого. Калюжу крові, яка залишилася на землі, вони прикрили білим папером.

Трохи пізніше прибула машина швидкої допомоги, в яку поліцейські перетягнули потерпілого з патрульної машини.

Незабаром після цього три співробітники поліції, переодягнені в цивільне, привели двох робітників, які несли із собою швабру, мітлу й відро з водою. Вони відразу ж почали чистити місце події. Один із поліцейських підняв із землі білий папір, який лежав на калюжі крові, і викинув його у відро для сміття. Під папером добре були видно сліди крові.

Робітники швидко змили водою плями крові із землі. Мітла й відра для сміття, якими користувалися прибиральники, дуже замазалися кров’ю.

Один із переодягнених поліцейських уважно спостерігав за тим, як відмивають криваві плями.

Весь процес забрав усього чотири-п’ять хвилин від моменту, коли чоловіка тримали на землі до прибуття швидкої допомоги. Але за цей час несподівано з’явилася велика калюжа крові.

За повідомленням веб-сайту Minghui.net, чоловік, якого жорстоко побили, був, імовірно, послідовником Фалуньгун. Багато місцевих послідовників виконують вправи Фалуньгун на площі Тяньаньмень, щоб виразити протест проти необґрунтованого переслідування Фалуньгун китайським комуністичним режимом.

#img_gallery#

Чжоу Чен. Велика Епоха

18 лютого, під час останнього етапу Кубка світу з санного виді спорту, який проходив у Латвії, журналістові «Великої Епохи» вдалося поспілкуватися з Мартиньшом Рубенісом.

#img_left#На завершальному етапі, який проходив в м. Сігулда на трасі протяжністю 1200 м, він показав другий результат, поступившись лише 0,033 долі секунди фаворитові чемпіонату – італійцеві Арміну Циглеру. Росіянин Альберт Демченко зайняв третє місце. За сумою всіх етапів Кубка світу Мартиньш зайняв 5 місце.

Після церемонії нагородження переможців етапу в Сігулді і переможців Кубка світу Мартиньш щиро запросив нас до майстерні.

– Сьогодні у тебе був реальний шанс зайняти перше місце…

Так, був реальний шанс, але самому не вистачило сили. Перше місце, здається, зазвичай для людини подібне до стану ейфорії на якийсь час. Не знаю, у мене так не було, не траплялося. Але я допускаю, що це трохи затуманює погляд на майбутнє, що потрібно ще зробити. Неначе все гаразд, і тоді воднораз ти сядеш і зрозумієш, що разом з цим ти більше не ростеш. Друге місце – це, можливо, легка гіркота в грудях, але, здається, краще красиво програти, ніж так просто взяти – і виграти.

Про сьогоднішні змагання я не можу сказати нічого поганого. Скажу, що останнім часом по-різному йшло. Сам, можливо, не був у настільки хорошій кондиції, як слід було б бути саночнику, але санний спорт – це одна із складових життя. Все підпорядкувати тільки цьому теж не було б найрозумнішим.

– Тобі не вистачило в старті чи швидкості?

Всі хочуть чути, що у мене поганий старт (сміється), але я б сказав, що недосить швидкий старт.

– Як стартувати вдома? У командних видах спорту кажуть, що стіни допомагають. У тебе також?

По правді кажучи, мені вдома так, що я відчуваю якийсь психологічний тиск від усього цього. Але це такі ж змагання. І відчуваючи те, що люди прийшли, підтримують тебе зі своєю позитивною енергією, вони знаходяться на трасі, присвятили свій час, і вони тут, це, звичайно, допомагає. Це не може бути навпаки. Якщо ти це неправильно якось розумієш, тоді може бути, що це якось заважає. Але, здається, це тільки допомагає. Приємно бачити, що люди йдуть уздовж траси, посміхаються, значить, змагання вдалися. Може, комусь, коли він сьогодні прийшов додому, було важче на душі, ніж мені – залишитися другим. Але я обіцяв, що прагнутиму порадувати коли-небудь всіх по-справжньому.

– Можна сказати, що це твоя траса?

Напевно.

#img_right#– Після змагань я бачив спортсменів з різних країн, які сиділи за одним обіднім столом і дружно спілкувалися. Це так у вас зазвичай?

Я не знаю. Мені здається, що сім’я саночників останнім часом стала дуже дружною. Саночників не так багато в світі, щоб один одного не знати. Якщо когось насправді не знаєш, тоді через якийсь час, чом би не дізнатися? Це та справа, яка нас в якійсь мірі об’єднує.

– Рідні тебе підтримують? Чи важливо це для тебе?

Підтримку рідних я можу відчути тільки на відстані. Я знаю, що вона обов’язково є. У цьому мені ніколи не треба було сумніватися, напевно, тому я так глибоко про це не замислювався. Але я знаю, що якщо є рідні, то обов’язково є й підтримка. Нічого не відбувається просто так.

– Чи можна сказати, що цей сезон закінчився?

Ні, зараз ще досить багато роботи на наступний рік, яку треба зробити зараз, в кінці сезону, поки траса у гарному стані і якості. Тепер необхідно протестувати ці самі сани серйозніше і необхідно спробувати щось нове, аби знати, що треба наступного літам зробити, над чим треба працювати.

Я вже давно вирішив, що мені потрібно зробити нові сани. Це такий процес, який ніколи не зупиняється. Наступного року треба трошки швидше, трошки не вистачає. Є думка привернути до цього всього питання науку і вчених. Для вчених потрібні вимірювання, вони серцем не можуть сказати, що і як буде добре.

– Як ти сам в цілому оцінюєш минулий сезон?

Ніби як хвилями. Мені здається, що у значній мірі все наше життя так влаштоване. Більшою чи меншою мірою. З легшими і важчими моментами. Це залежить від того, як ти це сприймаєш і як ти з цим співіснуєш. Не можна сказати, що сезон вдався досконало, але з того, що чекав, можливо, чекав навіть ще менше.

#img_left#– Після Олімпійських ігор 2006 року в Туріні підхід до підготовки, до змагань, до тренувань, до самих заїздів помінявся?

Цього року ми серйозно, можливо, навіть дуже серйозно почали цю підготовчу роботу літом, практично без нормального відпочинку, як це повинно бути після Олімпійського сезону. Практично жодної хвилини не витрачали, щоб поринати у якісь спогади. А думали, як почати цей Олімпійський цикл по-іншому, не так, як в минулі рази. Напевно, щось зі всього цього вдалося, якісь плюси, якісь мінуси обов’язково є. Але це процес, і це частина процесу, коли навіть негативний результат є результатом. І в даний момент навряд чи ми можемо говорити про негативний результат. Такий, яким він є, ми можемо бути тільки задоволені, що цього сезону так вдалося проїхати.

– Як ти оцінюєш підготовку німецьких, італійських спортсменів?

Що я бачив. Був невеликий сюрприз, може, приємний сюрприз, що всі, і великі команди цього року після Олімпійських ігор – ніхто не спав на лаврових вінках, добре працювали, і видно, що є істотні зрушення в техніці і в тому, як спортсмени готувалися. Ніхто не давав собі розвантаження, і тепер чекають на наступні Олімпійські ігри. В цілому це піднімає якість загального процесу, загальну картину.

У майстерню зайшов головний тренер збірної санного спорту Латвії Петеріс Цирманіс (Peteris Cirmanis) і приєднався до бесіди.

– Петеріс, що Ви думаєте про це?

Можна було б сказати, що цього сезону трохи не вистачало везіння. У всіх змаганнях практично якихось тисячних доль секунди не вистачало, якихось сотих доль. Але так воно і є. В одному році є урожай яблук, в іншому – ні. Але в цілому сезон непоганий.

#img_right#Мартиньш додав: Але везе тільки сильним.

Петеріс: Так, напевно, і є, тоді, напевно, ми ще не такі сильні.

Петеріс, а як взагалі збірна Латвії?

Мало нас, але ми в тільниках (всі сміються).

– Мартиньш, чи можна сказати, що в цілому твої результати стали стабільнішими?

У мене якраз навпаки. Є окремі результати, які показують потенціал і можливості, як це могло б виглядати, але якраз не вистачає саме цієї стабільності цим результатам. Цього року, як я вже говорив, багато роботи вкладено і в техніку, і в тренувальний процес, тепер тільки необхідно поставити плюси і мінуси, щоб було так, як треба, і що, можливо, потрібно, поміняти. Я думаю, що в цілому все гаразд.

– У санному спорті тобі більше подобається процес, а не результат?

Процес був для мене завжди тим, що спрямовує вперед і формує мотивацію займатися санками. Результат, звичайно приємний, якщо він в кінці відображає якість процесу. Я думаю, що необхідно продовжувати працювати, тоді і це віддзеркалення нікуди не подінеться.

– У тебе є вільний час?

Я не можу так сказати, що у мене немає вільного часу. Насправді, як на це дивитися. Якщо ти себе весь час якимсь чином ганяєш, весь час намагаєшся щось робити і цей вільний час для себе ні в якому моменті не знаходиш, тоді його й немає. Але мені здається, що за будь-якої ситуації цей час для себе можна знайти.

#img_left#– Багато тебе знають як диск-жокея (DJ). А що відбувається з пластинками? Пил збирається чи граєш? Давно тебе не бачили.

Як там з пластинками? Це теж одна із частинок мого життя. Яка певним чином вплинула на те, яким я є зараз. Може, що не тільки ці пластинки, але й те, що була можливість бачити інші ситуації життя, не тільки спорт. Але, у будь-якому випадку, музика однозначно мені допомогла. Я не міг би сказати, що я тепер дуже часто і цілеспрямовано  слухаю музику. Колись це було набагато частіше.

– Не подумуєш почати грати на якому-небудь інструменті?

Важко сказати. Весь час руки до цього тягнулися. Але мені здається, що якщо це повинно статися, то це станеться. По правді кажучи, те, де ми знаходимося, залежить від того, як це було досі, яким було наше життя до того, як це було в нашому, можливо, попередньому житті, і ще в якомусь до того. У кожного з нас є своє місце. Якщо моє місце тут, то воно тут. Я не можу бути піаністом або диригентом.

– Ти думаєш, що у тебе було і попереднє життя?

Я знаю!

– Вже йде підготовка до Олімпійських ігор чи ще будуть етапи?

В принципі, ще завтра великий фінал кубка "Suzuki challenge cup". Змагатимуться четверо найкращих.

Відзначимо, що на цьому заїзді Мартиньш переміг, не залишивши шансів фаворитові Арміну Циглеру.

На півночі Японії мешкають так звані «сніжні мавпи». Вони безтурботно живуть у заповіднику Ігодукані (Jigokudani), що в перекладі означає «Пекельна долина». Тут із-під льоду бурлять гейзери і витікає кипляча вода. Тепле хутро для мавп не стало найкращим захистом від холоду. Щоб пережити люті морози, кмітливі тварини придумали дивовижний трюк: вони залізають в гарячу воду по саму шию і просиджують в ній більшу частину світлового дня.

Кажуть, що першою відкрила для себе цю імпровізовану сауну в 1963 році молода самка на ім’я Мукубілі. Вона залізла в джерело, щоб дістати розсипані боби. Незабаром й інші мавпи наслідували її приклад, а через декілька років у джерелах, температура яких 43 градуси, сиділи всі мавпи цієї зграї.

#img_gallery#

Згідно із книгою світових рекордів Гіннеса за 2005 рік генеалогічне дерево Конфуція з історією близько 2 500 років – найдовше в світі. Останній раз це генеалогічне дерево оновлювалося в 1937 році і включало в цілому 560 000 членів.

#img_right#Асоціація оновлення генеалогічного дерева Конфуція розкрила, що це оновлення останньої версії генеалогічного дерева включатиме щонайменше 1,8 млн. чоловік з клану Конфуція. У минулому представники жіночої статі не були внесені до цього списку. Нова версія включає всіх нащадків жіночої статі, неповнолітніх та іноземних членів.

За повідомленнями "Beijing Morning News" генеалогічне дерево Конфуція охоплює понад 80 безперервних поколінь.

Починаючи з Династії Мін (1368-1644), історія сім’ї Конфуція ретельно перепровіряється і оновлюється кожні 60 років. Дерево було оновлене тільки чотири рази: перший раз – в Династії Мін, двічі – в Династії Цін (1644-1911), і востаннє в 1937 році.

Версія генеалогічного дерева Династії Мін була втрачена. Рання версія Династії Цин налічує 20 000 членів сім’ї, тоді як пізніша версія Дінастії Цин включала 100 000 чоловік. Кун Деюн з 77-го покоління Конфуція оголосив, що в 1998 році нащадки Конфуція зареєстрували Асоціацію оновлення генеалогічного дерева Конфуція в Гонконзі. Асоціація почала збирати інформацію про сім’ї, щоб підготувати п’яту оновлену версію.

В даний час, Асоціація зібрала інформацію про більш ніж 1,2 млн. членів і підтвердила, що сім’я розширилася до 83-х поколінь. Наймолодший член – дівчинка-підліток, ім’я якої починається з Нянь, і в даний час вона проживає в провінції Ляонін.

Повна оновлена версія генеалогічного дерева буде опублікована в 2009 році на 2560-й день народження Конфуція. Зараз проживає близько трьох мільйонів нащадків Конфуція, 2,5 мільйона з них живе в Китаї, інші – в Гонконзі, Тайвані, Кореї, США, Малайзії і Сінгапурі.

Однією з відмінних рис генеалогічного дерева Конфуція є те, що кожне покоління дотримується певної системи привласнення імен. Наприклад, імена всіх членів в 75-му поколінні починаються з "Сян", в 76-му поколінні – з "Лін", в 77-му поколінні – з "Де". Таким чином, з імені можна визначити до якого покоління належить нащадок.

Версія англійською

У серії фотооглядів із 3 частин ми б хотіли представити вам деякі з чудових зображень Діви Марії і немовляти Ісуса у класичному образотворчому мистецтві.

У класичному живописі головним чином переважали два види сюжетів: релігійні і сюжети на тему давньогрецької міфології. Такі теми в образотворчому мистецтві були не випадковими. В епоху, коли люди мали сильну віру у Бога та заповіді, були богобоязливими, вірили в принцип відплати за добро – добром, а за зло – злом, – існував зовсім інший підхід до мистецтва, ніж у наші дні. Відображати на картинах красу і велич Бога та Святих – було першим призначенням художника. Глядач мав можливість побачити усю неземну красу й урочистість світу Святих. Милуючись прекрасними божественними образами, людина могла піднятися над повсякденністю, підвищити свою доброчесність, зміцнити віру у силу доброти, любові і терпіння.

Сьогодні, коли сучасне мистецтво віддалилося від поглядів минулого, ми пропонуємо вам ще раз помилуватися цими витворами мистецтва і, можливо, почерпнути з них щось прекрасне для себе.

#img_gallery#

Майстерність в образотворчому мистецтві розвивалася довгі віки. В епоху Відродження краса зображення людини досягла своєї вершини. Як ви бачите, кожен художник має свою манеру написання картини, своє бачення композиції, простору і кольору – проте усіх зображених ними персонажів об’єднує певна піднесеність, урочистість і святість.

#img_gallery#