antonprima.pro

Blog

  • В Китаї ‘зникає’ активіст з проблеми СНІДУ Ху Цзя; ми не повинні залишатися байдужими до його долі

    В Китаї ‘зникає’ активіст з проблеми СНІДУ Ху Цзя; ми не повинні залишатися байдужими до його долі

    #img_left_nostream#Від редактора: нижчевикладене є листом, написаним Гао Чжішеном про свого друга і колегу-активіста з прав людини, викраденого китайською поліцією.

    Зникнення пана Ху Цзя продовжується 11 днів. Він пропав в Пекіні, після встановленого за ним цілодобового спостереження груп поліцейських.

    Спочатку я думав, що Ху Цзя знаходився в безпечнішому положенні ніж я, коли за ним встановили стеження. На відміну від тих анонімів, які стежили за мною, за ним стежили тільки "народні поліцейські" у формі.

    Я пам’ятаю, як 20 січня цього року, коли я виїжджав в Північний Шааньсі, усміхнений Ху Цзя з’явився з натовпом людей, щоб провести мене.

    Тоді за ним слідували два байдужих до того, що відбувається, поліцейських, одягнених у форму, але без кашкетів. Я ще пожартував: "Я заздрю. Люди, що стежать за тобою, – якісний товар [поліцейські сьогодення], а ті, що оточують мене – покидьки [бандити]". Ми дзвінко розсміялися.

    Хоча на вигляд Ху Цзя не дуже показний, але його зрілість, благородні манери і скромність в словах і вчинках, рідко зустрічаються серед людей його віку.

    Вперше я зустрівся з ним в другій половині 2004 року. Це завдяки йому мене знайшов репортер New York Times в Пекіні і провів зі мною перше інтерв’ю. Два чоловіка, які знали один одного тільки по репутації, вперше зустрілися в холі на першому поверсі торгового центру Ганао і міцно потиснули один одному руки. Наша дружба вже була запланована.

    За його скромною зовнішністю ховається дуже добре серце, що проявляє глибоку турботу про інших людей. Це безперервно випромінююче добро серце, містить в собі терпіння і мужність, а також турботу і любов, що неодноразово виявлялася в його тривалій турботі про китайських пацієнтів, хворих на СНІД і їх життєві умови. В значній мірі, якби не було таких людей як Ху Цзя або Гао Яоцзе, ми не змогли б зрозуміти всю серйозність проблеми Сніду в Китаї.

    Деспотичний китайський режим показує не тільки свою холоднокровну і люту природу, коли незаконно викрадає таких людей як Ху Цзя, кого зовнішній світ назвав одним із щиросердих людей нинішнього Китаю. Режим почав вести за ним спостереження з першого ж моменту, коли Ху Цзя підняв проблему СНІДду в китайському суспільстві. Повністю протилежний своєму звичайному нескінченному насильству і крижаному мовчанню – комуністичний режим приділяє Ху Цзя величезну увагу. У Хенань є декілька поліцейських, які знають кожну хвору на СНІД людину, але небагато хто знає про Ху Цзя.

    Ху Цзя дратував поліцію Хенань. Незабаром їх незадоволення передалося до Пекіна. Ху Цзя ще більше став ворогом комуністичного режиму, коли лідери з Хенань стали «біля керма» партії і країни. Його обов’язково ув’язнювали під домашній арешт коли наступали визначні дати, так звані особливо "чутливі" для партії.

    Ху Цзя був не вперше викрадений комуністичним режимом. Проте викрадення на цей раз набагато відрізняється від усіх інших у минулому. Небезпека тут полягає в прихованості – 11 днів після викрадення і режим все ще не визнає своєї участі. Якщо пізніше Ху Цзя з’явиться живим, весь світ зможе назвати нас брехунами. Але якби поліцейські зробили помилку і вбили Ху Цзя, комуністичний режим не можна було б назвати головорізами: "Які існують докази того, що ми його викрали?" – могли б запитати вони.

    Зникнення Ху Цзя примушує людей нервувати. Його молода дружина оголосила голодування, що ще більше турбує людей. Наш неспокій про зникнення Ху Цзя – щось більше ніж просто турбота про нього як про людину, хоча Ху Цзя заслуговує цього також, як і будь-який китаєць, якому він не байдужий. Коли ми проявляємо неспокій про зникнення Ху Цзя, ми також турбуємося про життя, свободу і безпеку кожного китайця. За останні декілька років, випадки зникнень подібні Ху Цзя, поширилися по всьому Китаю.

    Нещодавно, все більше і більше людей розчарувалися в Комуністичній партії Китаю, і ця тенденція швидко зростає! Будучи нетерплячим відносно повільного і втомлюючого процесу пред’явлення людям звинувачень в порушенні громадського порядку, деспотичний режим зриває свою останню маску і безпосередньо використовує організовану злочинність для здійснення насильства. Незалежно від того що говорять інші люди, поліцейські роблять те, що хочуть.

    Коли головорізи зривають свої маски, це також вказує на те, що китайське суспільство увійшло до свого найнебезпечнішого періоду. Китайські громадяни Яньчженсюе і Ци Чжіюн були викрадені таким же чином, як і Ху Цзя. У той самий день, коли був викрадений Ху Цзя, були також викрадені китайські громадяни Вень Хайбо, Оуян Сяожун і Ма Веньду. Після викрадення Ху Цзя, такі викрадення поширилися по всьому Китаю: Юй Чжіцзянь з провінції Хунань, Ляо Шуаньгуан з провінції Гуйчжоу, Чжао Сінь з провінції Юньнань, Лі Цзяьхун з Шанхаю, Цзян Мейлі, Мо Чжуцзе, Ма Ялянь.

    Коли головорізи зривають свої маски, починає поширюватися безумство. Безумство відображуає те, що вони втрачають віру в своє майбутнє!

    Дуже важливо не залишатися байдужими до долі Ху Цзя. Його молода дружина голодує ось вже протягом багатьох днів; її життя знаходиться в небезпеці!

    Написано вдома в Пекіні, в оточенні шпигунів і головорізів.

    27 лютого 2006.

    Гао Чжішен. Спеціально для Великої Епохи

  • Учені виявили нові форми життя у розчині солі на дні Середземного моря

    Учені виявили нові форми життя у розчині солі на дні Середземного моря

    #img_left#Дослідники з Університету Ессекса у Великобританії виявили глибоководний оазис із новими мікроформами життя. Це була межа між морською водою і розчині солі дуже солоного озера на глибині 3,3 км під поверхнею Середземного моря. Саме там дослідники помітили незвичайно високу біологічну активність. Це відкриття, як вважають учені, може істотно вплинути на розвиток біотехнологій, повідомляє портал Innovations report.
    Над дослідженням глибин Середземного моря працювали Фахівці з Ессекса й дослідники з Європи. Цей проект назвали BIODEEP (Біотехнології із глибини).

    Для дослідження глибин і узяття проб, дослідники застосовували високоточне устаткування. Також використовували дистанційно керовану камеру.

    Террі Макдженіті, головний учений з команди Університету Эссекса, говорить: "Гіперсолоне озеро, що перебуває в одному з поглиблень дна Середземного моря, сформувалося багато тисяч років тому в результаті розчинення кам’яної солі. Ця сіль, внаслідок руху мас землі, опинилася у контакті з морською водою. Через розходження в щільності й відсутності турбулентності на такій глибині, морська вода розташовується над розсолом і не змішується з ним. Саме в цій прикордонній зоні товщиною 2,5 м процвітають мікроорганізми. Це середовище, де відбувається перехід від насиченої киснем морської води до безкисневого розчину солі ".

    Макдженіті також повідомив, що в цьому середовищі вони виявили різке збільшення мікробіологічної активності. Це здається неймовірним, тому що висока концентрація солі в тім середовищі перешкоджає виникненню більшості живих істот. Але, як з’ясувалося, багато хто з них добре пристосувалися до таких умов.

    Через різницю в щільності тамтешнього середовища частки органічної речовини, затримуються, а знизу до мікроорганізмів надходить газ метан, що утвориться в безкисневому розчину солі. Ці частки органічної речовини й метан є їжею для мікроорганізмів, що й сприяє їхньому росту й життєдіяльності.

    На думку вчених, ці форми життя можуть знадобитися для застосування в сфері біотехнологій, наприклад, у розробці ліків, використанні энзимов при виготовленні хімічних препаратів і застосуванні метаболітів у харчовій промисловості.

  • Учені виявили нові форми життя у розчині солі на дні Середземного моря

    Учені виявили нові форми життя у розчині солі на дні Середземного моря

    #img_left#Дослідники з Університету Ессекса у Великобританії виявили глибоководний оазис із новими мікроформами життя. Це була межа між морською водою і розчині солі дуже солоного озера на глибині 3,3 км під поверхнею Середземного моря. Саме там дослідники помітили незвичайно високу біологічну активність. Це відкриття, як вважають учені, може істотно вплинути на розвиток біотехнологій, повідомляє портал Innovations report.
    Над дослідженням глибин Середземного моря працювали Фахівці з Ессекса й дослідники з Європи. Цей проект назвали BIODEEP (Біотехнології із глибини).

    Для дослідження глибин і узяття проб, дослідники застосовували високоточне устаткування. Також використовували дистанційно керовану камеру.

    Террі Макдженіті, головний учений з команди Університету Эссекса, говорить: "Гіперсолоне озеро, що перебуває в одному з поглиблень дна Середземного моря, сформувалося багато тисяч років тому в результаті розчинення кам’яної солі. Ця сіль, внаслідок руху мас землі, опинилася у контакті з морською водою. Через розходження в щільності й відсутності турбулентності на такій глибині, морська вода розташовується над розсолом і не змішується з ним. Саме в цій прикордонній зоні товщиною 2,5 м процвітають мікроорганізми. Це середовище, де відбувається перехід від насиченої киснем морської води до безкисневого розчину солі ".

    Макдженіті також повідомив, що в цьому середовищі вони виявили різке збільшення мікробіологічної активності. Це здається неймовірним, тому що висока концентрація солі в тім середовищі перешкоджає виникненню більшості живих істот. Але, як з’ясувалося, багато хто з них добре пристосувалися до таких умов.

    Через різницю в щільності тамтешнього середовища частки органічної речовини, затримуються, а знизу до мікроорганізмів надходить газ метан, що утвориться в безкисневому розчину солі. Ці частки органічної речовини й метан є їжею для мікроорганізмів, що й сприяє їхньому росту й життєдіяльності.

    На думку вчених, ці форми життя можуть знадобитися для застосування в сфері біотехнологій, наприклад, у розробці ліків, використанні энзимов при виготовленні хімічних препаратів і застосуванні метаболітів у харчовій промисловості.

  • Учені виявили нові форми життя у розчині солі на дні Середземного моря

    Учені виявили нові форми життя у розчині солі на дні Середземного моря

    #img_left#Дослідники з Університету Ессекса у Великобританії виявили глибоководний оазис із новими мікроформами життя. Це була межа між морською водою і розчині солі дуже солоного озера на глибині 3,3 км під поверхнею Середземного моря. Саме там дослідники помітили незвичайно високу біологічну активність. Це відкриття, як вважають учені, може істотно вплинути на розвиток біотехнологій, повідомляє портал Innovations report.
    Над дослідженням глибин Середземного моря працювали Фахівці з Ессекса й дослідники з Європи. Цей проект назвали BIODEEP (Біотехнології із глибини).

    Для дослідження глибин і узяття проб, дослідники застосовували високоточне устаткування. Також використовували дистанційно керовану камеру.

    Террі Макдженіті, головний учений з команди Університету Эссекса, говорить: "Гіперсолоне озеро, що перебуває в одному з поглиблень дна Середземного моря, сформувалося багато тисяч років тому в результаті розчинення кам’яної солі. Ця сіль, внаслідок руху мас землі, опинилася у контакті з морською водою. Через розходження в щільності й відсутності турбулентності на такій глибині, морська вода розташовується над розсолом і не змішується з ним. Саме в цій прикордонній зоні товщиною 2,5 м процвітають мікроорганізми. Це середовище, де відбувається перехід від насиченої киснем морської води до безкисневого розчину солі ".

    Макдженіті також повідомив, що в цьому середовищі вони виявили різке збільшення мікробіологічної активності. Це здається неймовірним, тому що висока концентрація солі в тім середовищі перешкоджає виникненню більшості живих істот. Але, як з’ясувалося, багато хто з них добре пристосувалися до таких умов.

    Через різницю в щільності тамтешнього середовища частки органічної речовини, затримуються, а знизу до мікроорганізмів надходить газ метан, що утвориться в безкисневому розчину солі. Ці частки органічної речовини й метан є їжею для мікроорганізмів, що й сприяє їхньому росту й життєдіяльності.

    На думку вчених, ці форми життя можуть знадобитися для застосування в сфері біотехнологій, наприклад, у розробці ліків, використанні энзимов при виготовленні хімічних препаратів і застосуванні метаболітів у харчовій промисловості.

  • У Києві триває Український тиждень моди (фоторепортаж)

    У Києві триває Український тиждень моди (фоторепортаж)

    Український тиждень моди (Ukrainian Fashion Week) розпочався 15 березня, і триватиме по 21 березня 2006 року в Києві, у павільйоні “АльтаЕкспо”. Близько сорока відомих та молодих модельєрів з України, а також з закордону приймають участь цьому фестивалі моди.

    #img_gallery#

  • У Києві триває Український тиждень моди (фоторепортаж)

    У Києві триває Український тиждень моди (фоторепортаж)

    Український тиждень моди (Ukrainian Fashion Week) розпочався 15 березня, і триватиме по 21 березня 2006 року в Києві, у павільйоні “АльтаЕкспо”. Близько сорока відомих та молодих модельєрів з України, а також з закордону приймають участь цьому фестивалі моди.

    #img_gallery#

  • Світ через мікроскоп

    Світ через мікроскоп

    #img_left_nostream#Мистецтво не перестає нас дивувати… І здається, що сьогоднішнього розпещеного глядача вже мало чим можна зацікавити. Чого ми тільки не бачили: від таємничої посмішки Мони Лізи Леонардо да Вінчі до лаконічного «Чорного квадрату» Малєвича. Не бачили тільки того, що важко побачити… Але картини відомого сучасного художника-пейзажиста Миколи Дмитриєнка побачити можна, тільки для цього необхідно озброїтися мікроскопом.

     

    З якого віку Ви почали творчу діяльність?

    Микола Дмитриєнко: Я працюю художником більше 30 років. На вибір професії вплинула зустріч з дивною людиною, моїм вчителем у художній школі Трухачовим Андрієм Миколайовичем. До Великої Вітчизняної війни він був художником-реставратором в Ермітажі, пережив блокаду, і після війни жив у моєму рідному місті Аркадак, Саратовської області. Андрій Миколайович на початку минулого століття навчався в Ленінградській академії мистецтв, був учнем К.С. Петрова-Водкіна, А.А. Рилова, П.М. Філонова. Наш учитель багато знав, був прекрасним живописцем і допоміг навчитися дивитися на світ іншими очима. Під його впливом я став художником, займався оформленням музейних експозицій, виготовляв макети і діорами спочатку в Росії, а з 1980 року в Молдавії. У різних музеях мною було створено 15 батальних і жанрових діорам, також були діорами живої природи.

    Коли Ви зрозуміли, що мініатюри це Ваше покликання?

    #img_right#М.Д.: На початку 80-х я створив першу мініатюру. Робота була розміром з ніготь великого пальця, на мініатюрі була зображена сільська дорога, якою йде селянин із собачкою. Я показав цю роботу близьким, знайомим, художникам і одержав гарні відгуки. Добре ставлення глядача завжди стимулює художника, і я виконав ще кілька мініатюр. До нас у гості зайшла сусідка, вона працювала в той час у картинній галереї міста Бендери. Ірина Миколаївна (так звали сусідку) дуже зацікавилася роботами. Я склав усі свої мініатюри в сірникову коробку і віддав їй на виставку. Відбулося кілька виставок мініатюр, але я до цього не поставився серйозно. Перший, хто сказав мені, що я створив щось незвичайне був Л.П. Григоращенко, молдавський художник, член-кореспондент АХ СРСР. Він дав мені кілька важливих порад, порекомендував не писати мініатюрні портрети, а зайнятися тільки мініатюрними пейзажами, тому що в 18-19 століттях було створено дуже багато мініатюрних портретів, а мініатюрними пейзажами займалися одиниці.

    Одного разу я пожартував і сказав, що напишу картину і покладу її на зріз виноградної кісточки, на що почув у відповідь: "Ну, це занадто! Таке не можливо". Виявилося… можливо. Я написав картину олійною фарбою, зробив раму з латуні і поклав на зріз виноградної кісточки. Назвав я цю роботу "Вечоріє". Ця мініатюра є картиною за всіма канонами, написана вона в техніці "ala-prima" тобто мазками.

    Як Ви думаєте, чи є сьогодні потреба у мистецтві такого роду?

    М.Д.: Потреба у мініатюрах звичайно є. Глядач ставиться до них дуже добре. Майже 100% розуміння, усі ранні роботи отримали прописку в різних країнах.

    Як близькі і рідні ставляться до Вашого заняття?

    М.Д.: Родина з розумінням ставиться до мого захоплення мініатюрою; дружина і донька – перші глядачі, вони допомагають мені порадами.

    Дану техніку Ви самі розробили?

    #img_left_nostream#М.Д.: Мої мініатюри виконані олійною фарбою на металі, дереві чи картоні. Роботи розміром близько 0,5 кв.дм виконані на дереві, мініатюри середнього розміру написані на металі, найменші на картоні.

    Роботи на дереві виконані за технологією І. Похітонова. У XIX столітті в Росії був такий мініатюрист-пейзажист. Мініатюри дуже маленьких розмірів – мій винахід.

    Чи є у Вас нагороди, премії?

    М.Д.: За мініатюри в мене два дипломи з виставок місцевого значення. У травні 2003 року на міжнародній виставці в Кишиневі моя карета отримала перше місце. Є в мене дипломи і за дизайнерські роботи.

    Кому з художників Ви віддаєте перевагу?

    М.Д.: Я вважаю, що у творчості кожного художника є щось гідне поваги і розуміння глядачів, але особисто я є шанувальником творчості М.К. Чюрленіса, литовського художника і композитора (1875-1911рр). Цей художник намагався поєднати музику і живопис. Мені подобаються такі його роботи як: "Соната сонця", "Соната весни" і багато інших.

    Образотворче мистецтво другої половини XX століття подарувало світові багато шедеврів. Я не буду оригінальним, якщо скажу, що мені подобаються роботи Сальвадора Далі. Його картинами захоплюються в усьому світі. Твори Е. Невідомого, Х. Мура, Р. Раушенберга, Дж. Сегала і багатьох інших відомих майстрів назавжди залишаться в історії мистецтва.

    Де проходили Ваші виставки і де ще Ви плануєте їх проводити?

    #img_right#М.Д.: Мої роботи виставлялися в Москві, Стамбулі, Кишиневі й інших містах далекого і ближнього зарубіжжя. Планується виставка в Бухаресті і Держдумі РФ.

    За роки роботи художником мною створені музейні експозиції, діорами, я ілюстрував книги, писав картини, але в очах глядачів я художник який пише дуже маленькі картини. Тому мої плани пов’язані з мініатюрою. Я почав серію робіт, у якій хочу відобразити природу й історичні пам’ятники Молдавії.

    Чи знаєте Ви кого-небудь із сучасних художників, хто також пише мініатюри?

    М.Д.: Я знайомий із творчістю мікромініатюристів М. Сядристого і Е. Казаряна, але це зовсім інші роботи. Інших художників, котрі займалися б як і я мікромініатюрним живописом олією, у світі очевидно немає.

  • Світ через мікроскоп

    Світ через мікроскоп

    #img_left_nostream#Мистецтво не перестає нас дивувати… І здається, що сьогоднішнього розпещеного глядача вже мало чим можна зацікавити. Чого ми тільки не бачили: від таємничої посмішки Мони Лізи Леонардо да Вінчі до лаконічного «Чорного квадрату» Малєвича. Не бачили тільки того, що важко побачити… Але картини відомого сучасного художника-пейзажиста Миколи Дмитриєнка побачити можна, тільки для цього необхідно озброїтися мікроскопом.

     

    З якого віку Ви почали творчу діяльність?

    Микола Дмитриєнко: Я працюю художником більше 30 років. На вибір професії вплинула зустріч з дивною людиною, моїм вчителем у художній школі Трухачовим Андрієм Миколайовичем. До Великої Вітчизняної війни він був художником-реставратором в Ермітажі, пережив блокаду, і після війни жив у моєму рідному місті Аркадак, Саратовської області. Андрій Миколайович на початку минулого століття навчався в Ленінградській академії мистецтв, був учнем К.С. Петрова-Водкіна, А.А. Рилова, П.М. Філонова. Наш учитель багато знав, був прекрасним живописцем і допоміг навчитися дивитися на світ іншими очима. Під його впливом я став художником, займався оформленням музейних експозицій, виготовляв макети і діорами спочатку в Росії, а з 1980 року в Молдавії. У різних музеях мною було створено 15 батальних і жанрових діорам, також були діорами живої природи.

    Коли Ви зрозуміли, що мініатюри це Ваше покликання?

    #img_right#М.Д.: На початку 80-х я створив першу мініатюру. Робота була розміром з ніготь великого пальця, на мініатюрі була зображена сільська дорога, якою йде селянин із собачкою. Я показав цю роботу близьким, знайомим, художникам і одержав гарні відгуки. Добре ставлення глядача завжди стимулює художника, і я виконав ще кілька мініатюр. До нас у гості зайшла сусідка, вона працювала в той час у картинній галереї міста Бендери. Ірина Миколаївна (так звали сусідку) дуже зацікавилася роботами. Я склав усі свої мініатюри в сірникову коробку і віддав їй на виставку. Відбулося кілька виставок мініатюр, але я до цього не поставився серйозно. Перший, хто сказав мені, що я створив щось незвичайне був Л.П. Григоращенко, молдавський художник, член-кореспондент АХ СРСР. Він дав мені кілька важливих порад, порекомендував не писати мініатюрні портрети, а зайнятися тільки мініатюрними пейзажами, тому що в 18-19 століттях було створено дуже багато мініатюрних портретів, а мініатюрними пейзажами займалися одиниці.

    Одного разу я пожартував і сказав, що напишу картину і покладу її на зріз виноградної кісточки, на що почув у відповідь: "Ну, це занадто! Таке не можливо". Виявилося… можливо. Я написав картину олійною фарбою, зробив раму з латуні і поклав на зріз виноградної кісточки. Назвав я цю роботу "Вечоріє". Ця мініатюра є картиною за всіма канонами, написана вона в техніці "ala-prima" тобто мазками.

    Як Ви думаєте, чи є сьогодні потреба у мистецтві такого роду?

    М.Д.: Потреба у мініатюрах звичайно є. Глядач ставиться до них дуже добре. Майже 100% розуміння, усі ранні роботи отримали прописку в різних країнах.

    Як близькі і рідні ставляться до Вашого заняття?

    М.Д.: Родина з розумінням ставиться до мого захоплення мініатюрою; дружина і донька – перші глядачі, вони допомагають мені порадами.

    Дану техніку Ви самі розробили?

    #img_left_nostream#М.Д.: Мої мініатюри виконані олійною фарбою на металі, дереві чи картоні. Роботи розміром близько 0,5 кв.дм виконані на дереві, мініатюри середнього розміру написані на металі, найменші на картоні.

    Роботи на дереві виконані за технологією І. Похітонова. У XIX столітті в Росії був такий мініатюрист-пейзажист. Мініатюри дуже маленьких розмірів – мій винахід.

    Чи є у Вас нагороди, премії?

    М.Д.: За мініатюри в мене два дипломи з виставок місцевого значення. У травні 2003 року на міжнародній виставці в Кишиневі моя карета отримала перше місце. Є в мене дипломи і за дизайнерські роботи.

    Кому з художників Ви віддаєте перевагу?

    М.Д.: Я вважаю, що у творчості кожного художника є щось гідне поваги і розуміння глядачів, але особисто я є шанувальником творчості М.К. Чюрленіса, литовського художника і композитора (1875-1911рр). Цей художник намагався поєднати музику і живопис. Мені подобаються такі його роботи як: "Соната сонця", "Соната весни" і багато інших.

    Образотворче мистецтво другої половини XX століття подарувало світові багато шедеврів. Я не буду оригінальним, якщо скажу, що мені подобаються роботи Сальвадора Далі. Його картинами захоплюються в усьому світі. Твори Е. Невідомого, Х. Мура, Р. Раушенберга, Дж. Сегала і багатьох інших відомих майстрів назавжди залишаться в історії мистецтва.

    Де проходили Ваші виставки і де ще Ви плануєте їх проводити?

    #img_right#М.Д.: Мої роботи виставлялися в Москві, Стамбулі, Кишиневі й інших містах далекого і ближнього зарубіжжя. Планується виставка в Бухаресті і Держдумі РФ.

    За роки роботи художником мною створені музейні експозиції, діорами, я ілюстрував книги, писав картини, але в очах глядачів я художник який пише дуже маленькі картини. Тому мої плани пов’язані з мініатюрою. Я почав серію робіт, у якій хочу відобразити природу й історичні пам’ятники Молдавії.

    Чи знаєте Ви кого-небудь із сучасних художників, хто також пише мініатюри?

    М.Д.: Я знайомий із творчістю мікромініатюристів М. Сядристого і Е. Казаряна, але це зовсім інші роботи. Інших художників, котрі займалися б як і я мікромініатюрним живописом олією, у світі очевидно немає.

  • Виявляється, у льоді бактерій більше, ніж у воді з туалету

    Виявляється, у льоді бактерій більше, ніж у воді з туалету

    #img_left_nostream#Нещодавно 12-річна школярка отримала головний приз на ярмарку науки в одній із шкіл Флориди за те, що провела порівняльний аналіз кількості бактерій, що містяться у воді з туалетів ресторанів серії «фастфуд» з льодом, який кладуть у напої в тих же «фастфудах».

    Вона з’ясувала, що в 70% випадків лід містив більшу кількість бактерій, ніж вода з туалетів.

    Щоб здійснити свій проект Жасмин Робертс побувала в п’ятьох ресторанах серії »фастфуд» на півдні Флориди. У кожному ресторані вона брала шматочки льоду зі столиків самообслуговування, а також з машин автоматичної подачі льоду для напоїв. У цих же ресторанах вона брала і зразки туалетної води.

    Усі зразки були поміщені в стерильні ємності і досліджені в лабораторії центру з вивчення раку Лі Моффіт.

    У чотирьох з п’яти випадків лід, який був узятий зі столиків для самообслуговування, містив більше бактерій, ніж вода в туалеті. А лід з машин автоматичної подачі, містив більше бактерій, ніж туалетна вода, у трьох випадках.

    Щодо бактерій, знайдених у льоді в трьох з п’яти ресторанів результат виявився таким: дослідження показали наявність бактерій кишкової групи, бактерій, що присутні у фекаліях теплокровних тварин.

    Симптоми, пов’язані з присутністю бактерій кишкової групи, включають спазми і понос. Інший вид кишкової бактерії, під назвою ДНК-полімераза (Е. Coli), може викликати кишкові захворювання, а в окремих випадках призвести до гемолітичного уремічного синдрому, серйозного захворювання нирок.

    12-річна дівчинка сказала, що результати її вразили.


    "Я думала, що в льоді міститься невелика кількість бактерій, і я ніколи не сподівалася, що їх буде так багато», – сказала вона. І ніколи не думала, що вода з туалету може бути чистішою”.

    Вона припускає, що існує кілька шляхів зараження води.

    "Можливо, апарати не очищують належним чином, або причиною є те, що хтось торкається льоду руками", – сказала вона.

    Після того, як у лабораторії були отримані ці результати, Жасмин зустрілася з керівниками і власниками ресторанів. Вони були шоковані цими результатами. Деякі керівники сказали, що вони скористаються цією інформацією для того, щоб змінити методи обслуговування.

    Який урок ми можемо з цього мати? Коли замовляєте напої, уникайте льоду в склянці.

    Брайєн Трогт. Велика Епоха

  • Виявляється, у льоді бактерій більше, ніж у воді з туалету

    Виявляється, у льоді бактерій більше, ніж у воді з туалету

    #img_left_nostream#Нещодавно 12-річна школярка отримала головний приз на ярмарку науки в одній із шкіл Флориди за те, що провела порівняльний аналіз кількості бактерій, що містяться у воді з туалетів ресторанів серії «фастфуд» з льодом, який кладуть у напої в тих же «фастфудах».

    Вона з’ясувала, що в 70% випадків лід містив більшу кількість бактерій, ніж вода з туалетів.

    Щоб здійснити свій проект Жасмин Робертс побувала в п’ятьох ресторанах серії »фастфуд» на півдні Флориди. У кожному ресторані вона брала шматочки льоду зі столиків самообслуговування, а також з машин автоматичної подачі льоду для напоїв. У цих же ресторанах вона брала і зразки туалетної води.

    Усі зразки були поміщені в стерильні ємності і досліджені в лабораторії центру з вивчення раку Лі Моффіт.

    У чотирьох з п’яти випадків лід, який був узятий зі столиків для самообслуговування, містив більше бактерій, ніж вода в туалеті. А лід з машин автоматичної подачі, містив більше бактерій, ніж туалетна вода, у трьох випадках.

    Щодо бактерій, знайдених у льоді в трьох з п’яти ресторанів результат виявився таким: дослідження показали наявність бактерій кишкової групи, бактерій, що присутні у фекаліях теплокровних тварин.

    Симптоми, пов’язані з присутністю бактерій кишкової групи, включають спазми і понос. Інший вид кишкової бактерії, під назвою ДНК-полімераза (Е. Coli), може викликати кишкові захворювання, а в окремих випадках призвести до гемолітичного уремічного синдрому, серйозного захворювання нирок.

    12-річна дівчинка сказала, що результати її вразили.


    "Я думала, що в льоді міститься невелика кількість бактерій, і я ніколи не сподівалася, що їх буде так багато», – сказала вона. І ніколи не думала, що вода з туалету може бути чистішою”.

    Вона припускає, що існує кілька шляхів зараження води.

    "Можливо, апарати не очищують належним чином, або причиною є те, що хтось торкається льоду руками", – сказала вона.

    Після того, як у лабораторії були отримані ці результати, Жасмин зустрілася з керівниками і власниками ресторанів. Вони були шоковані цими результатами. Деякі керівники сказали, що вони скористаються цією інформацією для того, щоб змінити методи обслуговування.

    Який урок ми можемо з цього мати? Коли замовляєте напої, уникайте льоду в склянці.

    Брайєн Трогт. Велика Епоха