Blog

  • 13 січня 1991 року – пам`ятна дата для Латвії

    13 січня 1991 року – пам`ятна дата для Латвії

    13 січня 2006 року жителі Латвії згадували події січня 1991 року. Це був час, коли пройшло всього лише вісім з половиною місяців з моменту оголошення Парламентом Республіки про вихід Латвії зі складу Радянського Союзу.

    #img_left#Комуністичний режим, нездібний визнати природне прагнення людей до духовної і фізичної свободи, демонстрував до найостаннішого моменту властиві йому тоталітарні методи поводження з громадськістю.

    У ніч 13 січня 1991 року о 4 годині ранку по Латвійському радіо прозвучало звернення до жителів Латвії із закликом збиратися у центрі міста. Метою повідомлення було не дати повторитися сценарію, розіграному у сусідній з Латвією, колишній радянській республіці, Литві: вдень радянські танки атакували Литовський парламент, а також захопили радіо, телеграф і телебачення. При цьому загинуло 14 литовських громадян.

    Литва – сусідня до Латвії держава, приблизно в той же час що і Латвія оголосила про свою незалежність. 13 січня 1991 року в столиці Литви, місті Вільнюсі, реакційні сили практично вже мертвого радянського режиму зробили спробу озброєного захоплення влади. Люди, які наново отримали свободу, вийшли на захист проголошених народом цінностей. У загибелі литовських громадян був визнаний винним міністр внутрішніх справ, який направив для захоплення телецентру внутрішні війська міліції. Він був засуджений на термін 15 років позбавлення волі, що закінчувався 17 січня 2006 року. Оскільки дана дата випала на вихідний день, він був випущений 13 січня, у віці 78 років.

    Коли вільнюські події отримали трагічний розвиток, жителі Латвії в єдиному пориві встали на захист досягнутих свобод. У центрі міста, де розташовувалися державні установи, стали рости барикади з бетонних блоків, металу і балок (спиляного лісу). Для запобігання можливому просуванню бронетехніки, вулиці міста були блоковані важким автотранспортом, сільгосптехнікою. Водії вантажівок випустили повітря з коліс своїх машин, щоб їх неможливо було відбуксирувати. Після радіо звернення, що прозвучало, жителі Латвії ясно зрозуміли – комуністичний режим намагається узяти озброєний реванш і повернути собі владу. Приблизно з шостої ранку на набережній Даугави, в центрі Риги стали збиратися люди. Вранці, 14 січня 1991 року в центрі міста зібралося близько 700 000 чоловік. У Латвії на той час число жителів перевищувало лише 2 мільйони чоловік.

    У подальші декілька днів озброєними формуваннями були зроблені спроби захоплення державних установ – загоном міліції особливого призначення ОМОН, які самі були обдурені комуністичними ідеологами. В ході зіткнень загинуло декілька мирних жителів Латвії, серед яких були школяр і два кінооператори.

    Час барикад продовжився до 27 січня 1991 року. Це було ще одним кроком на шляху звільнення Європи від комуністичної ідеології.

    Днями в Ризі – столиці Латвії, – учасники пам’ятних подій ділилися своїми спогадами між собою, своїми дітьми та онуками.

    У інтерв’ю з Майга Гуна Якобсоне, наш спеціальний кореспондент попросив в декількох словах розповісти про події 1991 року.

    У відповідь на його прохання Майга Гуна Якобсоне сказала: «Це фактично почалося з 1988 року, коли ми почали рух Зелених, тому що людям набридло, що треба вивчати всі ці партійні гасла. Ну, просто, людям набрид режим. Ми тоді сподівалися на Бога і самі робили що могли. Сподіватися на Бога… якщо у людини думки чисті, якщо він хоче зберегти свою культуру, свою націю – Бог буде з ним! Ще в радянські часи було відомо, що, коли нації повернуться до свого коріння, тоді закінчаться усі війни».

    Спеціально для «Великої Епохи» з Латвії – Ерікс Валінієкс та Анатолій Поліщук.

  • 13 січня 1991 року – пам`ятна дата для Латвії

    13 січня 1991 року – пам`ятна дата для Латвії

    13 січня 2006 року жителі Латвії згадували події січня 1991 року. Це був час, коли пройшло всього лише вісім з половиною місяців з моменту оголошення Парламентом Республіки про вихід Латвії зі складу Радянського Союзу.

    #img_left#Комуністичний режим, нездібний визнати природне прагнення людей до духовної і фізичної свободи, демонстрував до найостаннішого моменту властиві йому тоталітарні методи поводження з громадськістю.

    У ніч 13 січня 1991 року о 4 годині ранку по Латвійському радіо прозвучало звернення до жителів Латвії із закликом збиратися у центрі міста. Метою повідомлення було не дати повторитися сценарію, розіграному у сусідній з Латвією, колишній радянській республіці, Литві: вдень радянські танки атакували Литовський парламент, а також захопили радіо, телеграф і телебачення. При цьому загинуло 14 литовських громадян.

    Литва – сусідня до Латвії держава, приблизно в той же час що і Латвія оголосила про свою незалежність. 13 січня 1991 року в столиці Литви, місті Вільнюсі, реакційні сили практично вже мертвого радянського режиму зробили спробу озброєного захоплення влади. Люди, які наново отримали свободу, вийшли на захист проголошених народом цінностей. У загибелі литовських громадян був визнаний винним міністр внутрішніх справ, який направив для захоплення телецентру внутрішні війська міліції. Він був засуджений на термін 15 років позбавлення волі, що закінчувався 17 січня 2006 року. Оскільки дана дата випала на вихідний день, він був випущений 13 січня, у віці 78 років.

    Коли вільнюські події отримали трагічний розвиток, жителі Латвії в єдиному пориві встали на захист досягнутих свобод. У центрі міста, де розташовувалися державні установи, стали рости барикади з бетонних блоків, металу і балок (спиляного лісу). Для запобігання можливому просуванню бронетехніки, вулиці міста були блоковані важким автотранспортом, сільгосптехнікою. Водії вантажівок випустили повітря з коліс своїх машин, щоб їх неможливо було відбуксирувати. Після радіо звернення, що прозвучало, жителі Латвії ясно зрозуміли – комуністичний режим намагається узяти озброєний реванш і повернути собі владу. Приблизно з шостої ранку на набережній Даугави, в центрі Риги стали збиратися люди. Вранці, 14 січня 1991 року в центрі міста зібралося близько 700 000 чоловік. У Латвії на той час число жителів перевищувало лише 2 мільйони чоловік.

    У подальші декілька днів озброєними формуваннями були зроблені спроби захоплення державних установ – загоном міліції особливого призначення ОМОН, які самі були обдурені комуністичними ідеологами. В ході зіткнень загинуло декілька мирних жителів Латвії, серед яких були школяр і два кінооператори.

    Час барикад продовжився до 27 січня 1991 року. Це було ще одним кроком на шляху звільнення Європи від комуністичної ідеології.

    Днями в Ризі – столиці Латвії, – учасники пам’ятних подій ділилися своїми спогадами між собою, своїми дітьми та онуками.

    У інтерв’ю з Майга Гуна Якобсоне, наш спеціальний кореспондент попросив в декількох словах розповісти про події 1991 року.

    У відповідь на його прохання Майга Гуна Якобсоне сказала: «Це фактично почалося з 1988 року, коли ми почали рух Зелених, тому що людям набридло, що треба вивчати всі ці партійні гасла. Ну, просто, людям набрид режим. Ми тоді сподівалися на Бога і самі робили що могли. Сподіватися на Бога… якщо у людини думки чисті, якщо він хоче зберегти свою культуру, свою націю – Бог буде з ним! Ще в радянські часи було відомо, що, коли нації повернуться до свого коріння, тоді закінчаться усі війни».

    Спеціально для «Великої Епохи» з Латвії – Ерікс Валінієкс та Анатолій Поліщук.

  • Різдво на польський лад

    Різдво на польський лад

    У старі часи Різдво святкувалося в багатьох європейських країнах як релігійне свято. Зі свого дитинства я пам’ятаю польські традиції святкування Різдва.

    #img_left#Найурочистіший день під час різдвяних канікул – Святвечір. Він починався з посту. Тільки з появою першої зірки на небі починали різдвяну вечерю.

    Дарування подарунків не відігравало головної ролі у святі. Акцент робився на готуванні особливих страв і традиційних прикрас.

    У страви клали гриби, квашену капусту, буряк, мак, сушені фрукти. Галушки і локшина були традиційними різдвяними стравами. Не було м’яса, але могла бути риба. Традиційні родини в цей день алкоголь не вживали.

    Кожна сім’я прикрашала ялинку різноманітними прикрасами, часто виготовленими власноруч.

    Головною традицією Святвечора був  розподіл різдвяної вафлі, яку називали оплатек – напівпрозора вафля з прісного тіста, прикрашена різдвяними сценами.

    Усі члени родини  ставали разом, батько відламував шматок вафлі і ділився ним з одним із членів сім’ї. Той ділився з іншим і, таким чином, уся родина поділяла вафлю.

    Відламуючи вафлю, кожен бажав іншому всіх благ у Новому році і просив прощення за образи, заподіяні в році, що минає. Це дуже урочистий момент.

    Одне місце за столом зазвичай залишалось вільним, щоб показати діві Марії і маленькому Ісусу, що їх завжди чекають у цьому будинку.

    Ця традиція також сягає своїм корінням у далеке минуле, коли люди подорожували пішки чи верхи. Якщо мандрівник не встигав дістатися до місця призначення, то в різдвяній Святвечір він міг постукати в будь-які двері, і будь-яка родина приймала його, як гостя.

    У Святвечір люди також слухали різдвяні пісні. Багато сімей дотепер зберігають традицію співати разом пісні під час різдвяних свят. Польські різдвяні пісні дуже урочисті і звучать, немов небесна музика. Опівночі уся родина відвідувала різдвяну месу в церкві.

    Згадані традиції поєднували родину, викликаючи високі і шляхетні почуття в кожного і сприяючи добрим відносинам між ними.

    Бог прийшов у цей світ як людина, щоб показати божествену сутність, вкладену в серце людини. Вона може бути прикрита різними бажаннями, гнівом і неспокоєм, але людина має шанс розкритись і дозволити їй розвиватися.

    Елла Кітлінська. Велика Епоха
  • Різдво на польський лад

    Різдво на польський лад

    У старі часи Різдво святкувалося в багатьох європейських країнах як релігійне свято. Зі свого дитинства я пам’ятаю польські традиції святкування Різдва.

    #img_left#Найурочистіший день під час різдвяних канікул – Святвечір. Він починався з посту. Тільки з появою першої зірки на небі починали різдвяну вечерю.

    Дарування подарунків не відігравало головної ролі у святі. Акцент робився на готуванні особливих страв і традиційних прикрас.

    У страви клали гриби, квашену капусту, буряк, мак, сушені фрукти. Галушки і локшина були традиційними різдвяними стравами. Не було м’яса, але могла бути риба. Традиційні родини в цей день алкоголь не вживали.

    Кожна сім’я прикрашала ялинку різноманітними прикрасами, часто виготовленими власноруч.

    Головною традицією Святвечора був  розподіл різдвяної вафлі, яку називали оплатек – напівпрозора вафля з прісного тіста, прикрашена різдвяними сценами.

    Усі члени родини  ставали разом, батько відламував шматок вафлі і ділився ним з одним із членів сім’ї. Той ділився з іншим і, таким чином, уся родина поділяла вафлю.

    Відламуючи вафлю, кожен бажав іншому всіх благ у Новому році і просив прощення за образи, заподіяні в році, що минає. Це дуже урочистий момент.

    Одне місце за столом зазвичай залишалось вільним, щоб показати діві Марії і маленькому Ісусу, що їх завжди чекають у цьому будинку.

    Ця традиція також сягає своїм корінням у далеке минуле, коли люди подорожували пішки чи верхи. Якщо мандрівник не встигав дістатися до місця призначення, то в різдвяній Святвечір він міг постукати в будь-які двері, і будь-яка родина приймала його, як гостя.

    У Святвечір люди також слухали різдвяні пісні. Багато сімей дотепер зберігають традицію співати разом пісні під час різдвяних свят. Польські різдвяні пісні дуже урочисті і звучать, немов небесна музика. Опівночі уся родина відвідувала різдвяну месу в церкві.

    Згадані традиції поєднували родину, викликаючи високі і шляхетні почуття в кожного і сприяючи добрим відносинам між ними.

    Бог прийшов у цей світ як людина, щоб показати божествену сутність, вкладену в серце людини. Вона може бути прикрита різними бажаннями, гнівом і неспокоєм, але людина має шанс розкритись і дозволити їй розвиватися.

    Елла Кітлінська. Велика Епоха
  • Фоторепортаж: Міланська неділя чоловічого одягу – Валентіно

    Фоторепортаж: Міланська неділя чоловічого одягу – Валентіно

    Показ колекції одягу відомого італійського модельєра Валентіно 18 січня 2006 року під час проведення Неділі чоловічого одягу у Мілані.
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
  • Фоторепортаж: Міланська неділя чоловічого одягу – Валентіно

    Фоторепортаж: Міланська неділя чоловічого одягу – Валентіно

    Показ колекції одягу відомого італійського модельєра Валентіно 18 січня 2006 року під час проведення Неділі чоловічого одягу у Мілані.
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
  • Китайці – переможена нація. Виступ на форумі «Дев’ять коментарів про Комуністичну партію» в Сіднеї

    Китайці – переможена нація. Виступ на форумі «Дев’ять коментарів про Комуністичну партію» в Сіднеї

    Вдень 7 січня в Ратуші Parramatta, розташованій в західній частині Сіднея, відбувся форум «Дев’ять коментарів про Комуністичну партію».

    #img_left#Шановні гості та відвідувачі форуму брали участь в обговореннях, зосереджених на темі "Правда стоїть за бурхливим розвитком Китаю". Нові погляди пролили світло на деякі події і розкрили таємниці, що стоять за пануванням Комуністичної партії Китаю (КПК). Професор з права Юань Хунбін вразив аудиторію, заявивши, що китайці виявилися переможеною нацією. Нижче слідує його виступ.

    "Ми живемо на своїй землі, але, проте, не маємо свободи думки, свободи слова або свободи віри. Піддаючись образам і приниженням у себе на батьківщині, ми втратили людську гідність.

    Головна причина цього полягає в тому, що Китай більше не належить китайцям. Китай став політичною і ідеологічною колонією Марксизму. У духовному і політичному сенсі, китайці – раби".

    "Конституція Китаю ясно заявляє, що Марксизм повинен бути керівною ідеологією більше мільярда чоловік. Що під цим розуміється? Це означає, що ця країна, використовуючи варварські заходи, повинна примусити кожного громадянина пасти ниць перед іноземною ідеологією".

    "Деякі говорять, що єврейський народ – один з найбільш багатостраждальних у світі внаслідок того, що за декілька тисяч років втратив свою батьківщину. Без батьківщини євреї розуміли, що виявилися переможеними. Але, навіть розчинившись у величезному світі, вони продовжували зберігати віру у відродження своєї країни.

    Чим глибше ставали їх страждання і муки від втрати батьківщини, тим сильніше виникало бажання відновити країну, яка у них була. Після Другої Світової війни страждання євреїв збудили співчуття усіх людей, і Організація Об’єднаних Націй погодилася допомогти у відновленні їхньої нації. Як тільки нація втрачає свою батьківщину, це викликає втрату її емоційного коріння, самосвідомості і людської гідності.

    "У китайців історія ще сумніша, оскільки ми ще не усвідомили, що виявилися переможеною нацією. Сьогодні Китай – політична і ідеологічна колонія Марксизму. Ті, хто управляють Китаєм, не сини і дочки китайської нації, а нащадки Марксизму-Ленінізму. Не дивлячись на китайську зовнішність, вони вже продали свої душі злій теорії, заснованій на ненависті і насильстві, що бере своє походження в Германії".

    "Отже, кожен добросовісний китаєць, який все ще любить свою батьківщину, знаходиться перед серйозним національним звершенням. По суті, відродження нашої країни – це вигнання з наших розумів Марксизму-Ленінізму і відродження китайської нації. Якщо ми не зможемо відновити батьківщину, яка мала би належати нам, китайцям, ми ніколи не знайдемо свободи думки, віри і основних людських прав, тому що поневолені люди мають право тільки на приниження".

    "Сьогоднішній так званий бурхливий розвиток Китаю фактично не має ніякого відношення до Китаю. Це – розвиток китайського комуністичного режиму, режиму, який є найжорстокішою, найзліснішою тиранією в людській історії. Такий розвиток може тільки означати серйозніші страждання і великі лиха, які будуть нав’язані китайському народу".

    Юань Хунбін. Велика Епоха
  • Китайці – переможена нація. Виступ на форумі «Дев’ять коментарів про Комуністичну партію» в Сіднеї

    Китайці – переможена нація. Виступ на форумі «Дев’ять коментарів про Комуністичну партію» в Сіднеї

    Вдень 7 січня в Ратуші Parramatta, розташованій в західній частині Сіднея, відбувся форум «Дев’ять коментарів про Комуністичну партію».

    #img_left#Шановні гості та відвідувачі форуму брали участь в обговореннях, зосереджених на темі "Правда стоїть за бурхливим розвитком Китаю". Нові погляди пролили світло на деякі події і розкрили таємниці, що стоять за пануванням Комуністичної партії Китаю (КПК). Професор з права Юань Хунбін вразив аудиторію, заявивши, що китайці виявилися переможеною нацією. Нижче слідує його виступ.

    "Ми живемо на своїй землі, але, проте, не маємо свободи думки, свободи слова або свободи віри. Піддаючись образам і приниженням у себе на батьківщині, ми втратили людську гідність.

    Головна причина цього полягає в тому, що Китай більше не належить китайцям. Китай став політичною і ідеологічною колонією Марксизму. У духовному і політичному сенсі, китайці – раби".

    "Конституція Китаю ясно заявляє, що Марксизм повинен бути керівною ідеологією більше мільярда чоловік. Що під цим розуміється? Це означає, що ця країна, використовуючи варварські заходи, повинна примусити кожного громадянина пасти ниць перед іноземною ідеологією".

    "Деякі говорять, що єврейський народ – один з найбільш багатостраждальних у світі внаслідок того, що за декілька тисяч років втратив свою батьківщину. Без батьківщини євреї розуміли, що виявилися переможеними. Але, навіть розчинившись у величезному світі, вони продовжували зберігати віру у відродження своєї країни.

    Чим глибше ставали їх страждання і муки від втрати батьківщини, тим сильніше виникало бажання відновити країну, яка у них була. Після Другої Світової війни страждання євреїв збудили співчуття усіх людей, і Організація Об’єднаних Націй погодилася допомогти у відновленні їхньої нації. Як тільки нація втрачає свою батьківщину, це викликає втрату її емоційного коріння, самосвідомості і людської гідності.

    "У китайців історія ще сумніша, оскільки ми ще не усвідомили, що виявилися переможеною нацією. Сьогодні Китай – політична і ідеологічна колонія Марксизму. Ті, хто управляють Китаєм, не сини і дочки китайської нації, а нащадки Марксизму-Ленінізму. Не дивлячись на китайську зовнішність, вони вже продали свої душі злій теорії, заснованій на ненависті і насильстві, що бере своє походження в Германії".

    "Отже, кожен добросовісний китаєць, який все ще любить свою батьківщину, знаходиться перед серйозним національним звершенням. По суті, відродження нашої країни – це вигнання з наших розумів Марксизму-Ленінізму і відродження китайської нації. Якщо ми не зможемо відновити батьківщину, яка мала би належати нам, китайцям, ми ніколи не знайдемо свободи думки, віри і основних людських прав, тому що поневолені люди мають право тільки на приниження".

    "Сьогоднішній так званий бурхливий розвиток Китаю фактично не має ніякого відношення до Китаю. Це – розвиток китайського комуністичного режиму, режиму, який є найжорстокішою, найзліснішою тиранією в людській історії. Такий розвиток може тільки означати серйозніші страждання і великі лиха, які будуть нав’язані китайському народу".

    Юань Хунбін. Велика Епоха
  • Тель-Авів: акція на підтримку 7 мільйонів чоловік, що вийшли з лав Комуністичної партії Китаю

    Тель-Авів: акція на підтримку 7 мільйонів чоловік, що вийшли з лав Комуністичної партії Китаю

    Нещодавно в Тель-Авіві було проведено широкомасштабний захід, організований ізраїльським філіалом міжнародного видавничого проекту «Велика Епоха» на підтримку тих, хто вийшли з комуністичної партії Китаю (КПК). На сьогоднішній день ця цифра вже перевищила 7 мільйонів чоловік.

    У п`ятницю 13 січня, об 11 ранку, під проливним дощем перед китайським посольством зібралися десятки людей, які прийшли виразити своє засудження злочинам КПК, що продовжують мати місце у наш цивілізований час.

    #img_gallery#

    Коли йдеться про вбивства, насильство, порушення основних прав людини, непогожа погода не може стати на перешкоді. Багато кому небайдуже сьогодення і майбутнє китайського народу, який перебуває під тяжким гнітом КПК.

    Учасники акції тримали в руках плакати, що закликають покласти край насильству в Китаї на китайській, англійській мовах та на івриті, а також плакати із написами «Прочитати «Дев’ять коментарів про комуністичну партію»». Розкриваючи дійсну суть КПК, ця книга допомагає усвідомлено переглянути своє відношення до культу комунізму.

    Співробітники «Великої Епохи» скандували гасла: «Ні КПК!», «Свободу Китаю!»; закликали співробітників китайського посольства: «Вийти з КПК!»; голосно заявляючи, що: «Весь світ знає про злочини компартії Китаю!».

    Проїжджаючі мимо автомобілі пригальмовували, люди прагнули встигнути прочитати написи на плакатах, намагаючись зрозуміти, яка важлива подія спонукала учасників акції стояти під проливним дощем.

    Багато хто, встигнувши прочитати, піднімав великий палець догори, або автомобільними сигналами виражали свою підтримку. Один водій автобуса навіть зупинив його і не поїхав далі, поки не прочитав всі гасла.

    Наступного дня, в суботу, 14 січня, представники газети «Велика Епоха» та інші люди, які підтримують цю акцію, прибули на стару автобусну станцію Тель-Авіва, де в цей час по суботах збирається багато китайців. Вони хотіли повідомити китайцям інформацію, яку вони навряд чи зможуть дізнатися у себе на батьківщині.

    Більшість китайських громадян під впливом партійного ідеологічного виховання зберігають в душі страх перед КПК, і тому, коли у минулому проводилися подібні заходи, вони остерігалися брати матеріали, що засуджують комуністичну партію.

    Проте, цього разу, дізнавшись, що таке величезна кількість китайських громадян публічно заявила про свій вихід з цієї порочної партії, багато китайців насмілювалися зупинятися біля плакатів.

    Вони читають їх, стоять поблизу і прислуховуються до роз’яснення по гучномовцю, беруть «Дев’ять коментарів про комуністичну партію» і навіть відкрито читають їх! На певному етапі організатори акції, до свого великого здивування, виявили, що не залишилося жодної брошури «Дев’ять коментарів про комуністичну партію» на китайській мові.

    Останню з них одна китаянка буквально таки «вихопила» із рук одного з працівників газети. На щастя, незабаром, було доставлено додаткову кількість брошур з редакції газети, яка знаходиться поблизу.

    Ізраїльтяни підходили і з задоволенням брали «Дев’ять коментарів…» на івриті. Після виходу в світ газети «Велика Епоха» в Ізраїлі, вона стає все більш популярною серед місцевого населення. Багато перехожих вже чули про «Дев’ять коментарів…», деякі до цього часу навіть встигли прочитати частину в Інтернеті, тому друковане видання цієї публікації мало великий попит.

    Крім китайців в цьому місці щонеділі збираються робочі, які приїжджають до Ізраїлю на заробітки із інших країн. Дізнаючись про мету акції, більшість із них відкрито виражали своє схвалення. Люди жахалися, почувши про факти насильства, яке чинить КПК за роки свого правління. Багато хто з перехожих запитували, чим вони можуть допомогти. Серед них мало, хто залишався байдужим.

    У цей історичний період «Дев’ять коментарів про комуністичну партію» надають кожній людині унікальну можливість звільнити себе від помилкових понять, нав’язаних компартією, і, таким чином, зробити свій безцінний внесок не тільки в ім’я вільного Китаю, але – і майбутнього всього людства.

    Олена Цупрун. Велика Епоха

  • Тель-Авів: акція на підтримку 7 мільйонів чоловік, що вийшли з лав Комуністичної партії Китаю

    Тель-Авів: акція на підтримку 7 мільйонів чоловік, що вийшли з лав Комуністичної партії Китаю

    Нещодавно в Тель-Авіві було проведено широкомасштабний захід, організований ізраїльським філіалом міжнародного видавничого проекту «Велика Епоха» на підтримку тих, хто вийшли з комуністичної партії Китаю (КПК). На сьогоднішній день ця цифра вже перевищила 7 мільйонів чоловік.

    У п`ятницю 13 січня, об 11 ранку, під проливним дощем перед китайським посольством зібралися десятки людей, які прийшли виразити своє засудження злочинам КПК, що продовжують мати місце у наш цивілізований час.

    #img_gallery#

    Коли йдеться про вбивства, насильство, порушення основних прав людини, непогожа погода не може стати на перешкоді. Багато кому небайдуже сьогодення і майбутнє китайського народу, який перебуває під тяжким гнітом КПК.

    Учасники акції тримали в руках плакати, що закликають покласти край насильству в Китаї на китайській, англійській мовах та на івриті, а також плакати із написами «Прочитати «Дев’ять коментарів про комуністичну партію»». Розкриваючи дійсну суть КПК, ця книга допомагає усвідомлено переглянути своє відношення до культу комунізму.

    Співробітники «Великої Епохи» скандували гасла: «Ні КПК!», «Свободу Китаю!»; закликали співробітників китайського посольства: «Вийти з КПК!»; голосно заявляючи, що: «Весь світ знає про злочини компартії Китаю!».

    Проїжджаючі мимо автомобілі пригальмовували, люди прагнули встигнути прочитати написи на плакатах, намагаючись зрозуміти, яка важлива подія спонукала учасників акції стояти під проливним дощем.

    Багато хто, встигнувши прочитати, піднімав великий палець догори, або автомобільними сигналами виражали свою підтримку. Один водій автобуса навіть зупинив його і не поїхав далі, поки не прочитав всі гасла.

    Наступного дня, в суботу, 14 січня, представники газети «Велика Епоха» та інші люди, які підтримують цю акцію, прибули на стару автобусну станцію Тель-Авіва, де в цей час по суботах збирається багато китайців. Вони хотіли повідомити китайцям інформацію, яку вони навряд чи зможуть дізнатися у себе на батьківщині.

    Більшість китайських громадян під впливом партійного ідеологічного виховання зберігають в душі страх перед КПК, і тому, коли у минулому проводилися подібні заходи, вони остерігалися брати матеріали, що засуджують комуністичну партію.

    Проте, цього разу, дізнавшись, що таке величезна кількість китайських громадян публічно заявила про свій вихід з цієї порочної партії, багато китайців насмілювалися зупинятися біля плакатів.

    Вони читають їх, стоять поблизу і прислуховуються до роз’яснення по гучномовцю, беруть «Дев’ять коментарів про комуністичну партію» і навіть відкрито читають їх! На певному етапі організатори акції, до свого великого здивування, виявили, що не залишилося жодної брошури «Дев’ять коментарів про комуністичну партію» на китайській мові.

    Останню з них одна китаянка буквально таки «вихопила» із рук одного з працівників газети. На щастя, незабаром, було доставлено додаткову кількість брошур з редакції газети, яка знаходиться поблизу.

    Ізраїльтяни підходили і з задоволенням брали «Дев’ять коментарів…» на івриті. Після виходу в світ газети «Велика Епоха» в Ізраїлі, вона стає все більш популярною серед місцевого населення. Багато перехожих вже чули про «Дев’ять коментарів…», деякі до цього часу навіть встигли прочитати частину в Інтернеті, тому друковане видання цієї публікації мало великий попит.

    Крім китайців в цьому місці щонеділі збираються робочі, які приїжджають до Ізраїлю на заробітки із інших країн. Дізнаючись про мету акції, більшість із них відкрито виражали своє схвалення. Люди жахалися, почувши про факти насильства, яке чинить КПК за роки свого правління. Багато хто з перехожих запитували, чим вони можуть допомогти. Серед них мало, хто залишався байдужим.

    У цей історичний період «Дев’ять коментарів про комуністичну партію» надають кожній людині унікальну можливість звільнити себе від помилкових понять, нав’язаних компартією, і, таким чином, зробити свій безцінний внесок не тільки в ім’я вільного Китаю, але – і майбутнього всього людства.

    Олена Цупрун. Велика Епоха