Blog

Взаємозалежна правдива інформація більш ніж на 700 сторінках показує, що єдиний вибір для самого Китаю – це звільнення від антикитайської ідеології комунізму й відродження традиційних норм моралі в китайському суспільстві.

Досягнення трьох мільйонів чоловік, що написали заяви про вихід із КПК, показує, що наступила фаза зворотного відліку, і події наближаються до дуже істотної цифри – чотири мільйони. До цього часу в Китаю відбудуться значні події: "барометри" МАКО, засновані на досвіді холодної війни проти радянської імперії, показують, що ця кількість стане для КПК критичною. Чотири мільйони заяв відіб’ють те, що більшість членів комуністичної партії готова залишити комунізм. Те, що зараз назріває, виявиться в різноманітних формах інакомислення.

У період, коли багато ознак розколу між Москвою й Пекіном вказували американському президентові Ричардові Никсону, що він може здійснити "вибір Китаю", я редагував і видав два важливих томи російсько-китайських досліджень, проведених Отоном Амброзом (Oton Ambroz), тодішнім експертом по російсько-китайським відносинам на "Радіо вільна Європа". Через " вибір Китаю" президент Ніксон сподівався розбудити комерційну жилку народів, у такий спосіб ввівши економічний фактор, що був суперечний комуністичній ідеології.

Після краху комуністичних режимів радянської імперії, Пекін у межах Китаю ввів "вільну" торгівлю, знешкоджуючи тим самим невдоволення народу диктатурою компартії й уводячи людей в оману примарним процвітанням, якого було не домогтися одними ідеями комунізму. "Приватний" бізнес у Китаю скований КПК, а економіка КНР непостійна й зіпсована корупцією й алогічними рішеннями уряду. Таким чином, єдиним дійсним "вибором Китаю" у політичному й економічному плані буде відродження традиційних моральних підвалин китайців і самозвільнення від комунізму.

Оскільки Китай і Росія досить відрізняються в історичному, демографічному й психологічному відношенні, порівняння процесів самозвільнення Росії, і того, що відбувається сьогодні в Китаю, трохи асиметрично. Однак у двох націй спостерігається й загальна матриця, що дає можливість прогнозувати багато факторів, описаних у двох томах праці Отона Амброза "Перебудова світових сил: російсько-китайський розкіл", які включені в CD-ROM "Міжнародний антикомуністичний звіт " Китай 101"".

Спостереження Амброза в 1972 році мають прямий зв’язок із днем сьогоднішнім, зі збірником "Дев’ять коментарів про комуністичну партію". Наприклад, Амброз пише (Том 1, стор. 275): " Древня, демократична китайська система відбору здатних студентів шляхом безсторонніх іспитів була скасована. Це стало величезним кроком назад у розвитку наукової, технічної й освітньої еліти Китаю, що принесло серйозні наслідки для професійних стандартів, завдавши серйозного удару прогресу Китаю ".

"Дев’ять коментарів про комуністичну партію" добре розкривають ефект цього "великого стрибка назад", спостережуваного в сучасному Китаю: " Ім’ям діалектики КПК повністю зруйнувала цілісні погляди, аналітичні здатності й дух філософії.

У той час як КПК говорить про ‘розподіл відповідно до внеску’, паралельно з ‘розподілом відповідно до влади’ почався процес, що заохочується нею, ‘збагачення меншості’. КПК, використовуючи маскування ‘щирої турботи про людей’, обманювала тих, хто вірить у ці ідеали, повністю "промиваючи мозки" і управляючи ними, поступово перетворювала людей у слухняні інструменти, які ‘щиро служать партії’ і які не насмілюються висловлювати свою думку".

Але публікація й поширення в різних формах усюди на материковому Китаю "Дев’яти коментарів про комуністичну партію" послугувало поштовхом до масового пробудження китайців до дійсності, усвідомленню того, що КПК – постачальник "некитайських неправд", що ніколи не мала права представляти Китай, і в дійсності його не представляла. Китайці тепер насмілюються говорити вголос про вихід із КПК, і ці голоси незабаром перетворяться в ревіння.

Жодне відомство в Китаю так глибоко не порушено очевидним контрастом між ідеологією КПК і справжніми національними інтересами Китаю, як Збройні Сили. МАКО містить багато прикладів зіткнень у Народно-Визвольній Армії в минулому, що доводять, що інакомислення там не нове.

Однак поява "Дев’яти коментарів про комуністичну партію" істотно змінила в китайських військових параметри цього інакомислення. Беручи до уваги, що тридцять років тому заперечення в Народно-Визвольній Армії зосереджували на можливих проблемах комуністичної ідеології, сьогодні інакомислення являє собою бій між щирим китайським патріотизмом і далекою ідеологією, нав’язаною КПК.

У МАКО є документ про те, що 19 листопада 1967 року московська радіостанція транслювала виступ колишнього головного військового радника СРСР у Китаю з 1953 по 1957 роки, що заявив, що: "Уже з 1955 по 1958 роки Мао використав всі засоби, щоб загальмувати впровадження регулярних Збройних Сил зі строгою дисципліною й гідним вишколом …, Він має потребу в армії в інших цілях …, щоб захистити свою власну імперію й придушити людей … Він перетворює армію в інструмент автократії".

Нещодавня відставка "верхівки айсберга" офіцерського складу вищого рівня й ветеранів Народно-Визвольної Армії, показала, що все більше військових уже не хочуть бути "інструментом автократії" КПК.

МАКО "Китай 101" – зареєстрований підручник для початківців, що стосується багатьох аспектів сьогоднішнього Китаю; підручник, що поєднує минуле й сьогодення, що описує основні тенденції розвитку подій у Китаю й інтерес, що представляє, не тільки для кидаючих погляд на Китай з позиції політики й комерції, але й для всіх тих, хто хоче побачити швидке відродження сильного демократичного Китаю, що звільнився від піввікової антикитайської комуністичної ідеології.

Елемент, що визначав Китай у минулому, сьогоденні й майбутньому, ясно позначений у нижче наведеній цитаті з "Дев’яти коментарів про комуністичну партію", і пов’язаний з екстраординарним аполітичним пробудженням духовності, викликаним Фалуньгун.

"Комуністична партія заявила, що Фалуньгун "бореться" із КПК за маси й що він є "релігією". У дійсності, Фалуньгун несе людям культуру. Це традиційна культура, що китайці давно втратили. Він є джерелом китайських традицій.

Цзян Цземінь і комуністична партія бояться Фалуньгун, оскільки як тільки суспільство прийме цю традиційну мораль, ніщо не зможе перешкодити її швидкому поширенню. Подібна вроджена китайська традиція була насильно схована й придушувалася комуністичною партією протягом десятків років. Повернення до традицій було історичним вибором.

Це шлях повернення, вибраний більшістю людей після всіх нещасть і негод. Коли людям надається подібний вибір, вони здатні відрізнити гарне від поганого, і можуть розстатися зі своїми поганими вчинками. Це було б природним корінним запереченням усього того, що пропагує комуністична партія. Це було подібно розхитуванню підвалин КПК. Коли число послідовників Фалуньгун перевищило число членів комуністичної партії, ви можете собі уявити, який глибокий страх і заздрість зазнала КПК ".

Дані слова з "Дев’яти коментарів про комуністичну партію" – символічний показник барометра майбутнього Китаю; все вказує на те, що міць КПК і її здатність управляти китайцями виснажується день у день. Пробудження нового, майбутнього демократичного Китаю, і заняття Піднебесною свого законного місця у світі з її древньою культурою – уже на обрії. Максимальна моральна підтримка вільного світу – найменше, що ми можемо зробити для цієї країни.

Йон Спеллер – колишній редактор Східно-європейського журналу, голова й директор розробки Antі-Communіst Іnternatіonal (ACІ), а також редактор МАКО. Для одержання інформації про МАКО звертайтеся: acireports@optonline.net

Йон Спеллер спеціально для The Epoch Times

26 червня 2005 року, у Міжнародний день проти тортур,
Міжнародна Амністія провела інформаційну акцію в центрі Києва. Метою заходу
було привернути увагу громадськості до проблеми застосування тортур у місцях
попереднього утримання і тюрмах України та інших країн світу, а також
розповсюдити інформацію про рекомендації Міжнародної Амністії (МА) щодо
вирішення проблеми тортур.

У звіті МА за 2004 рік говориться, що влада не вживає
реальних дій для покарання винних. Проблема полягає в тому, що в Україні
систематично і брутально порушуються права людини через застосування тортур і
нелюдського поводження. Зі слів виконавчого директора Міжнародної Амністії в
Україні Антоніни Тарановської: “Найбільша кількість тортур зараз застосовується
в контексті так званої “війни з тероризмом”, і влада намагається змінити
міжнародне й національне законодавство, щоб, так би мовити, забезпечити людям
безпеку, а безпеки реально немає – є зменшення прав людини й збільшення
застосування тортур.” Проблема у тому, що декларування змін залишається на
папері.

Недосконале українське законодавство не дає можливості
просуватися в цьому питанні. Визначення тортур в українському Кримінальному
кодексі не відповідає міжнародному визначенню тортур. Через це наші люди,
по-перше, не можуть знайти захист на міжнародному рівні, а по-друге, винні у
застосуванні тортур залишаються непокарані. Лише тоді, коли ті, хто постраждав,
зможуть знайти реальний захист, а винні будуть покарані – можна говорити про
зміну ситуації в Україні. Ознакою цього може стати, наприклад, проведення
відкритого суду над винними у тортурах.

В 2004 році МА вже тричі зверталась до влади України з приводу
тортур: після інавгурації В.Ющенка, потім – в березні і травні. В перших двох
своїх зверненнях Міжнародна Амністія надавала рекомендації щодо вирішення
проблем тортур, третє звернення стосувалося конкретних випадків у Чернівцях та
Криму. На жаль, відповіді досі не отримали, зі слів представника МА. Сьогодні
МА збирає підписи для того, щоб ще раз звернутися до українського уряду, а саме
– до Міністра внутрішніх справ України пана Ю.Луценка з проханням негайно
засудити тортури, забезпечити обов’язкове і незалежне розслідування усіх
повідомлень про застосування тортур й гарантувати публічність й відкритість
розгляду таких справ; вжити заходів щодо повної інформованості затриманого про
свої права; гарантувати всім затриманим можливість негайно повідомити членів
родини про затримання; внести відповідні зміни в національне законодавство,
зокрема щодо визначення тортур, які б повністю відповідали міжнародно визнаним.
МА просить пана Міністра прийняти ці рекомендації публічно і офіційно.

МА в Україні може надати конкретну допомогу тим, хто
постраждав унаслідок тортур. Та українці мало обізнані в існуванні таких
організацій, як МА, і тому досить нечасто звертаються за допомогою. Чому?

На думку виконавчого директора Міжнародної Амністії в
Україні, є три проблеми.

По-перше, проблема в людях, в їх ментальності. Люди не
хочуть виносити на світ цю ситуацію. Ось живий приклад. У 2004 році МА
займалася конкретною жертвою із Севастополя, і справа дійшла до суду. Коли
дослідниця МА приїхала для остаточної бесіди з адвокатом, родичі відмовились
від адвоката і суду та повідомили про поліпшення ситуації у в’язниці. Не можна
боятись, коли величезна міжнародна організація взялась за допомогу. “Доки люди
не будуть звертатись реально зі скаргами до суду, змін не буде”, – вважає пані
Тарановська. Місяць тому МА звернулась до Луценка і Зварича, коли жінку
затримали у в’язниці з 18-місячною дитиною без ніяких підстав на попередньому
слідстві. Дитина перебувала там довгий час, що неприпустимо. Ці люди звернулися
по допомогу до МА, але більшість боїться. Кажуть, що якби знали, що десятеро
подали скарги, то не боялися б звертатись до суду. А марно! Бо якщо людині
загрожує смерть, а родичам або адвокатам відомо про випадки тортур, і вони
інформують Міжнародну Амністію, ця правозахисна організація починає термінові
акції (протягом 24 годин). Дослідник перевіряє з відомих йому джерел, чи є факт
тортур, потім пишуться листи до членів МА усього світу.

Ось приклад нелюдського поводження. Усі пам’ятають
“помаранчевий” час, організацію “Пора”, а також масові затримання людей. У
Міжнародної Амністії з’явилась інформація щодо умов затримання 18-річного
хлопця в певному міліцейському відділі протягом двох діб, у кайданах. За 24
години МА почала акцію: листи-звернення направлялись у міліцейський відділ та
Міністерство внутрішніх справ з усього світу. Потім хлопець розповів, що коли в
той міліцейський відділ прийшов факс із Франції, “вони ошаліли” – його
розкували і вивезли. Думав, що вб’ють, ні – “викинули”.

Так діє МА – звертається до конкретного посадовця: “Прошу
Вас! Зробіть так, щоб людина була звільнена!” Насправді, це діє, тим більше
звернення з інших країн.

Друга проблема полягає у тому, що ЗМІ недостатньо
висвітлюють конкретні випадки застосування тортур і шляхи вирішення цього
питання. “Але про це треба говорити вголос, – вважає пані Антоніна. – Чим
більше людей буде знати про випадок тортур, тим більше вірогідність того, що
таких тортур не буде застосовано навіть до цієї конкретної людини, і ситуація
зміниться на краще”. Наші співвітчизники, крім Європейського суду з прав
людини, не звертаються до інших міжнародних структур. Але ж існує Комітет ООН
проти тортур! Україна ратифікувала Конвенцію ООН проти тортур, і два роки тому
українці отримали право подавати скарги до Комітету проти тортур. Якби люди
зверталися, у цьому випадку ООН висувало б свої претензії до України, і людина
знаходила б певний захист.

Третя проблема – у відсутності навчання правоохоронців. МА
вже шість років вимагає спеціального навчання правоохоронців, слідчих,
участкових, щоб не припустити тортур. У міліції повинна бути “свідомість”,
інакше ситуація не зміниться. Більш того, над правоохоронцями нависають плани,
звіти по розкриттю злочинів, а простіший метод – вибити з людини показники. І
хоча наглядачі у в’язницях проходять обов’язкове навчання, але до того вони
стажуються, застосовуючи “ті штуки”.

Та проблема тортур – це проблема не тільки України. 25-26
червня подібні акції проходять в Росії, Молдові, Великій Британії, США,
Німеччині, Польщі…

Справа в тім, що в 2004 році склалась така ситуація, коли
супердержави (США, Росія, Великобританія) намагаються скасувати абсолютну
заборону тортур у світі. Це робиться в контексті “війни з тероризмом”. Методи,
які застосовуються до ув’язнених, називаються не тортурами, а якось інакше. Придумуються
різноманітні назви: “обмеження відчуттів”, “незручні пози”, але все це фактично
є нелюдськими умовами утримання та тортурами.

Занепокоєння Міжнародної Амністії викликає і те, що ні США,
ні інші країни не проводять офіційні незалежні розслідування щодо випадків
нелюдського поводження. Сполучені Штати – це “ризикована” у відношенні прав
людини країна, тому що має великий відсоток смертної кари, яку застосовують
навіть до неповнолітніх (дітей). США не підписали Міжнародну конвенцію з прав
дитини, але на цій країні, як на найбільшій імперії світу, лежить
відповідальність, тому що позицію Америки у багатьох питаннях інші країни
беруть за приклад. Представник МА в Україні поділився з нами своєю думкою: “США
хочуть переглянути визначення тортур, і тоді те, що є тортурами по суті,
перестане так зватися формально – тортури будуть дозволені”.

Тому Міжнародна Амністія звертається до президента
Сполучених Штатів Дж. Буша з проханням показати приклад світу наступними діями:

– провести
повне та незалежне розслідування обставин утримування під вартою та допитів
ув’язнених американських в’язниць по всьому світу;

– притягнути
до відповідальності винних, у тому числі високопосадовців;

– припинити
спроби переробити визначення тортур та абсолютно заборонити їх застосування.

Під час акції 26 червня у центрі Києва МА збирала підписи
під зверненням до президента Сполучених Штатів Дж.Буша.

Організатори акції сподіваються на позитивні зміни у питанні
припинення застосування тортур в усьому світі.

Ми з Вами теж можемо приєднати свій голос до захисту прав
людини, зайшовши на сайт www.amnesty.org

Чусовітіна Світлана

Людмила Кнутарева

15.06.05 у ІА «Інтерфакс Україна» проходила прес-конференція, присвячена презентації гуманітарного проекту «ПіснеЗнайка». Цей проект являє собою новий підхід до викладення навчального матеріалу – у вигляді пісень, текст яких, крім знань, містить у собі виховні моменти.

#img_left#Гуманітарний проект « Гармонія інтелекту й здоров’я – ПіснеЗнайка» – був заснований міжнародним інноваційним центром розвитку людини в Україні в 2002 році. І протягом трьох років співробітництва з педагогами, медиками, психологами проходив апробацію в дитячих навчальних установах і викликав широкий інтерес у фахівців, дітей і їхніх батьків.

«ПіснеЗнайка» – це новий підхід до навчання. Навчальний матеріал подається у вигляді пісень, текст яких, крім знань містить у собі виховні моменти. Музика використовується з позицій музикотерапії, стимулює інтелектуальну діяльність і позитивно впливає на здоров’я слухачів, а яскраві ілюстрації допомагають легше зрозуміти матеріал.

У процесі такого навчання дитина може підспівувати, рухатися, пританцьовувати, що не викликає в неї напруги при засвоєнні навчального матеріалу. Під дією музики включається в роботу ліва півкуля мозку, яка, як відомо, відповідає за образне мислення, і дитина під час такого уроку входить у процес творчості при прийомі інформації.

Завдяки зменшенню навантаження, підвищенню рухової активності, психоемоційній корекції, досягається ефект зміцнення здоров’я. Діти після таких уроків стали більш відкритими, урівноваженими, у них поліпшувався настрій, а це попереджає перевтому, стрес, а також активізує розвиток творчих здібностей.

У прес-конференції взяли участь: Яновська Н.М. – президент міжнародного інноваційного центру гармонійного розвитку людини; Савченко А.Я – віце-президент АПН України; професор Омельченко Л.И.-зам. директора інституту педіатрії, акушерства й гінекології АМН України; Маркова М.В. – учений секретар НДІ соціальної й судової психіатрії, наркології МОЗ України; Страшний Л. С. – директор СШ N34 р. Київ, кандидат педагогічних наук.

Ними був відзначений позитивний вплив « ПіснеЗнайки» на розвиток дітей, а також висловлена підтримка щодо подальшого розвитку й інтеграції в систему освіти гуманітарного проекту «Гармонія інтелекту і здоров’я – ПіснеЗнайка».

Євген Бруг. Велика Епоха, Україна

Спробуємо
звернутися до наукових досліджень, що стосуються психофізіологічної дії музики
на людину, які свого часу проводилися в нашій країні. Суть даних досліджень
полягала в дії різного роду танцювальної, сучасної музики, а так само важких
напрямів так званої хеві-металевої музики, а з другого боку, в дії різного роду
класичної музики, представленої різними авторами. Для того, щоб глибше
проникнути в суть, почнемо з невеликого медичного аналізу. Річ у тому, що в
людині у визначенні якісної сторони її психічної діяльності, головним є її
мозок, що складається з двох півкуль – правої і лівої. Гармонійно розвиненою
можна вважати таку людину, у якої обидві півкулі працюють системно. Порушення
зв’язку між правою і лівою півкулями веде до такої зміни в роботі мозку, коли
гальмується психічний розвиток. Порушується ініціативність, знижується
емоційний тонус людини, а так само здатність творчо мислити. При цьому слід
підкреслити важливість правої півкулі для підвищення системності роботи двох
півкуль мозку в цілому. Права півкуля робить активізуючий вплив на сусідку,
тоді як ліва – гальмівний, що особливо зростає до старості. Далі можна сказати,
що музика є ефективним засобом регулювання (регуляції) системності роботи двох
півкуль мозку. Якщо звукова інформація, тобто музика, яку ми чуємо, змінює свої
параметри (частотні, амплітудні характеристики, що становлять акустичний
потік), це служить сигналом для мозку, а саме – для збільшення системності
роботи правої і лівої півкуль. Якщо дані звукового сигналу такі, що на певних
малих тимчасових відрізках акустичний потік не змінює своїх фізичних
характеристик і вони залишаються постійними, варіації в змінах його енергії
дуже низки, тоді ми маємо звуковий сигнал, який активно стимулює роз’єднання,
порушення, зменшення зв’язку між правою і лівою півкулями.

Таким чином,
основним критерієм дії даної музики стала варіативність сигналу, тобто
коефіцієнт варіацій, великий або маленький. Зокрема, було доведено, що
коефіцієнт варіацій сучасної музики вкрай низький у порівнянні із зразками
класичної музики, в якій цей коефіцієнт достатньо високий.

Такий звуковий
сигнал підвищуватиме системність роботи півкуль мозку, даруючи людині стан, що
обіцяє творчий процес мислення, ініціативність у поведінці. Тобто очевидно, що
в стимуляції творчих здібностей так звана серйозна музика може грати дуже
велику роль.

Д. Веневітінов

“До любителя музики”

Джерело інформації: www.sophiex.com

Ароматніше за жасмин

Під час цвітіння
лимони будь-якого зросту однаково чарівні: досить товсті, неначе воскові
пелюстки великих квіток виглядають білішими, ніж сніг, становлять контраст
яскраво-жовтим пухнастим тичинкам. Квітки лимона неймовірно запашні —
настільки, що щоразу їх освіжаючий дух відчуваєш з порогу, ледве входиш у
квартиру. Вважається, що лимон — рослина
з перехресним опиленням, здібна і до самозапилення, так що здебільшого проблем
із зав’язуванням плодів не виникає. Проте, вирощуючи лимон у кімнаті, радять
проводити штучне запилення квіток. Вони до того ж цілком їстівні: у
субтропічних країнах з квіток лимона варять янтарно-жовте прозоре варення.
Автор цих рядків старається будь-яку опалу квітку покласти в чайник із заваркою
— напій виходить царським, навіть з жасмином не порівняти!

На Сході, між
іншим, давно навчилися використовувати навіть запашні листочки лимона: з них
вичавлюють божественного смаку сік, додають його до меду або цукру і
розбавляють водою. Такий напій традиційно шанували в Індії, Бангладеш,
Шрі-Ланці. В арабських країнах сухе листя лимону застосовують як спеції, що
додають неповторного аромату м’ясній їжі. Плоди лимона нерідко зростають в
кімнаті більшими за куповані, достиглі під сонцем. На смак вони дуже кислі і
відрізняються тонкою шкіркою. Такі плоди наливаються соком і дозрівають не три
місяці, а дев’ять, неначе випробовуючи наше терпіння. Але разом з тим довго
радують око — висять собі на гілочках, як ялинкові іграшки, майже цілий рік!

Чи довго чекати
першого плодоносіння? Сортовий лимон (щеплений або черенкований) першим урожаєм
радує нас раніше яблуні – вже на третій рік. Сіянець же, як і будь-яке інше
плодове дерево, вирощене з насіння, починає плодоносити тільки на двадцятий, а
то і двадцять п’ятий рік! Але не опускайте рук: є прийоми, прискорюючи цей
процес в два, а то і в три рази.

Врешті-решт, саме
заняття настільки захоплює, що нерідко забуваєш про час. Любителі експериментів
можуть тішитися і тим, що ціною багаторічних зусиль по «вихованню» лимонів, що
плодоносять, з сіянців вони одержать максимально пластичні рослини, які
прекрасно пристосовані до не дуже сприятливих для кімнатних рослин умов міських
квартир з надмірно сухим повітрям і браком світла. Інакше кажучи, сіянці завжди
розвиваються краще, ніж щеплені і черенковані лимони. Вони невибагливі і стійкі
до захворювань, хоча в плодоносіння вступають тільки при відповідному догляді і
місці на добре освітленому вікні.

Зі свіжого насіннячка

Одержати сходи
лимона не складає труднощів — тільки насіння висівайте виключно свіже, як
тільки вони витягнуті з плоду. Краще садити їх в окремі ємності, оскільки
пікірування і грубу пересадку, що травмує корінці, лимони переносять погано.

Рослини люблять
родючий і рихлий грунт з суміші дернової і компостної землі (з дренажним шаром
піску і камінчиків на дні горщика). Немає такого грунту – годиться будь-хто,
але тоді додайте 50% хорошого біогумусу, який можна відшукати в найближчому
магазині.

Навіть в най
родючішій землі вже через два-три місяці лимону потрібна підгодівля слабким
розчином добрив, інакше листя зблідне і покриється плямами. Підгодовуйте лимон
регулярно, кожні 10-15 днів, впродовж всього життя рослини. Буде потрібно
мінеральна і органічна підгодівля, що містить всі макро- і мікроелементи.
Якнайкращим для лимона вважається настій кінського гною, десятиразово
розбавлений водою. Не знайдете свіжий — придбайте термічно оброблений екстракт
«ФЛУМБ», розфасований в зручні літрові пластикові каністри. Це добриво без
неприємного запаху і дуже економно витрачається. Столову ложку екстракту
розводять літром води. Тим самим вдається «поквапити» розвиток дерева, що
плодоносить, з сіянця і досить швидко сформувати, як говорять фахівці, гілочки
п’ятого порядку галуження, на яких і утворюються квіткові пуп’янки.

Як наблизити плодоносіння

Лимон дуже
світлолюбний, і будь-який сіянець розвиватиметься швидше, якщо безпосередньо
над його кроною (буквально за
10
см) встановити люмінесцентну лампу, а ще краще
спеціально призначену для рослин натрієву лампу «Рефлакс», спектр світла якої
близький до сонячного. До того ж, усередині «Рефлакса» вмонтований дзеркальний
відбивач, що удвічі підсилює світловий потік.

В ідеалі
цитрусові повинні добре освітлюватися по 12 годин на добу. Природного
освітлення не вистачає в зимово-весняний період до березня, та і потім
випадають похмурі дні зовсім без сонця.

По можливості
тримайте лимони з жовтня до середини березня (а то і цілий рік) на утепленій
лоджії з подвійними рамами, де температура взимку не опускається нижче за нуль,
але і не підіймається вище 8-10 °С. Розміщені там рослини на декілька місяців
занурюються в стан спокою, і яскраве світло їм зовсім не потрібне. У березні на
лоджії стає тепліше (хоча в холодні дні доводиться включати електрообігрівач),
і природне освітлення помітно прибуває. Після «зимівлі» починається бурхливе зростання
всіх сіянців.

Є й інші способи,
які наближають термін плодоносіння дерева. Наприклад, всім скелетним гілкам
потрібно надати по можливості горизонтального положення ще на ранніх стадіях
розвитку, акуратно відгортаючи вниз і підв’язуючи їх до стовбура за допомогою
мідного дроту.

Куди грубіший
прийом — перетяжка кори в основі скелетних гілок, а краще, у одного з двох
стовбурів, якщо вони роздвоюються. Кору сильно затягують жорстким кільцем або
тим же мідним дротом. Це місце скоро товщає, на ньому з’являються напливи, що і
сприяє накопиченню в кроні речовин, необхідних для формування квіткових
бруньок. Коли з’являються бутони, кільце знімають.

Іноді той же
результат дає і вкорінення у вологому піску під стаканом черешків, що зрізають
з бічних гілочок дорослого сіянця. Трапляється, що вирощена з такого черешка
рослина починає рано плодоносити, звичайно, за умов хорошого живлення,
достатньому поливанні та частому обприскуванні крони водою. Врахуйте, що краще
використовувати не водопровідну воду, а розтопити сніг, котрий щойно випав.
Влітку я користуюся дощовою або остудженою кип’яченою – в такій воді немає
вапна і хлору. Всі ці прийоми я випробував сам, виростивши з насіння декілька
цитрусових дерев, причому не тільки лимони, але й апельсини і мандарини.

І останні два
уточнення: при розмноженні насінням у лимона (як і інших плодових культур, які
ми намагаємося розмножити насінням) відбувається «розщеплювання» потомства.
Іншими словами, наступне покоління рослин складається з різних по достоїнствах
зразків – і з хорошими, і з посередніми ознаками. Лимони можуть вирости високо-
і маловрожайними, а плоди – товстокорими і тонкошкірими. Але майже напевно всі
дерева, що народилися на домашньому підвіконні і до нього спочатку
пристосовані, миритимуться з недоліком світла і вологості. Тому є немало
підтверджень, причому досить примітних. Кілька років тому курський
цитрусівник-любитель Анатолій Фоменко саме таким чином вивів сорт домашнього
лимона Курський, такий, що став популярним у багатьох областях Середньої смуги
якраз за свою невибагливість. Після вступу вирощених на підвіконні сіянців в
плодоносіння їх розмножують традиційними методами – вкоріненням черешків або
щепленням. Вкорінені або щеплені лимони вступають в плодоносіння досить швидко,
через три-чотири роки, як і всі «сортові цитрусові».

Венедикт Дадикін.
«Новий садівник і фермер», 6, 2003

Джерело інформації: www.agro.sakha.ru

Але чи винен у цьому біг? Виявляється, ні. Серце перестає справлятися з пропонованим навантаженням, коли захоплення бігом переходить грань, що відокремлює фізкультуру від спорту, і починається "гонитва за результатом". При солідній перенапрузі (пульс 170—180 ударів за хвилину) серце вже не встигає робити повноцінні по амплітуді рухи, що приводить до різкого скорочення систоличного об’єму. А запити м’язової тканини тіла бігуна завзято ростуть. Виходить, що при завищеній ритмічності серце ще здатне підтримувати діяльність життєво важливих органів, але обслуговувати себе належним чином воно вже не в змозі.

Виходячи з усього вищесказаного, фахівці радять аматорам бігу не перевантажувати своє серце. От, що рекомендує починаючим бігунам докторант кафедри легкої атлетики Російської академії фізичної культури Октай Мірзоєв: "Пройде зовсім небагато часу, і п’ятикілометрову дистанцію ви будете пробігати із задоволенням, і захочеться пробігти й 10 км, і 15. Тільки робити цього не потрібно".

Дуже важливо пам’ятати, що головне — це здоров’я, а не результати.

Лікарі сьогодні вважають, що для профілактики інфаркту досить підніматися і спускатися по східцях пішки, а не користуватися ліфтом; пройти в середньому темпі пару зупинок, а не сідати в автобус; взагалі ходити пішки в день 20—30 хвилин. А той, кому дозволяють стан здоров’я й умови, від швидкої ходи може переходити до повільного бігу.

#img_left_nostream#Член студентської асоціації був членом мережі промислового
шпигунства КПК

У Бельгії китайський біженець викрив мережу промислового
шпигунства КПК на території європейських країн.

В інтерв’ю “Епох Таймс” Клод Монік, головний
адміністратор Європейського Центру Безпеки Стратегічної Розвідки (ESISC)
заявив, що черговим у зростаючому списку чиновників, які втекли з Китаю в
західні країни, став член правління китайської студентської асоціації в
бельгійському місті Лювен (Leuven).

Як і недавнім біженцям в Австралії і Канаді, біженцю в
Бельгії так само потрібен політичний притулок.

Монік відзначив, що цілями китайських шпигунів в Європі
“є всі галузі промисловості з високим рівнем наукових досліджень і високою
прибутковістю”, тобто ключові промислові секрети.

” Крадіжка економічних і наукових секретів здійснюється
з метою швидкого економічного розвитку”, – сказав Монік.

Як особливі цілі, він згадав фармацевтику, високі
технології, телекомунікації, космос, авіацію і медицину.

Мережа шпигунів, що діє в Бельгії, є також у Нідерландах, Франції,
можливо, й у Великобританії та Німеччині, сказав Монік. “Китайські
студенти піддаються сильному тиску Пекіна”, щоб шпигувати, налагоджувати
всебічні зв’язки і займати провідні ролі в різних компаніях всюди в Північній
Європі.

Західні правителі мовчать, леліючи економічні вигоди

“Розвідка і Служби Безпеки в Європі знаходяться під
високим тиском політичних діячів, тому що політичні діячі не хочуть ніяких
ускладнень з Китаєм”,- сказав Монік. Політичні діячі знають, що
“Китай краде таємниці і шпигує за дисидентами в Європі, але вони хочуть
мати можливість продати Китаю те, що хочуть”.

“Це дуже короткозорі бажання”,- сказав Монік.
“Якщо ви думаєте: все о’кей, Пекін може шпигувати, а ми продаватимемо їм
те, що хочемо, – це буде вірно протягом декількох років, але через 10, через
15, через 20 років – це закінчиться, тому що вони матимуть все, що їм потрібне.
Їм не треба буде купувати європейські продукти”.

“Стає ясно, що будувати реальні відносини з Китаєм в
такому ключі не варто”.

Незалежна верифікація різних націй

Європейські політичні діячі вже два роки знають про цю
специфічну мережу шпигунів у Бельгії, але мовчать, щоб не піддати загрозі
торговельні відносини з Китаєм.

Недавно в Австралії дипломат Чен Юнлінь і поліцейський Хао
Фенцзюнь втекли і виступили, надавши документи й опис шпигунських мереж, що
існують в Австралії і Канаді. Вони
розкрили деталі шпигунства за практикуючими Фалуньгун та іншими, чиї права КПК
активно порушує як вдома, так і за кордоном.

Хань Гуаншен, який втік у Канаді, підтверджує порушення прав
людини і шпигунство.

Монік сказав, що на додаток до економічного прибутку від
шпигунства в Європі, “інший момент полягає в тому, що Китай використовує
шпигунів, щоб стежити за дисидентами, стежити за опозицією, стежити за
Фалуньгун, і це не прийнятно для демократичної держави”.

Моник підкреслив, що більшість китайських студентів в Європі
– не шпигуни, а примус до шпигунства меншості відбувається через “природу
китайського комуністичного режиму, який дуже легко піддає деяких людей тиску,
залякуючи їх сім’ї, забороняючи повертатися до Китаю і так далі, і навіть якщо
студент не хоче шпигувати, він може бути змушений шпигувати”.

ESISC – приватна організація, яка безпосередньо стикається з
розвідкою супротивника та урядовими об’єктами в Європі. Монік сказав, що його
просили не розголошувати назви компаній, згаданих цим біженцем у Бельгії, через
проблему розголосу, а також через судові розслідування, що поки що не почалися
в деяких з країн, яких це торкнулося.

Леа Чжоу і Джон Нанья

Американська компанія AeroVironment провела успішні випробування першого в світі безпілотного літака, що працює на рідкому водні. На одній дозі палива літак може тиждень літати на висоті до 20 км. Залежно від корисного навантаження, він може вивчати атмосферу, виконувати аерофотозйомки або служити ретранслятором, повідомляє журнал Science.

#img_left_nostream#"Країна мрій" – саме так називався фестиваль живої музики під відкритим небом, що проходив з 8 по 10 липня на Співочому полі у Києві. Основні музичні події проходили на Головній сцені щодня з 19.00 до 20.00.