Економічний розвиток знищує культурні цінності Китаю

#img_left_nostream# Як пише газета «Чайна дейлі», більше 70% респондентів заявили, що офіційні особи часто-густо «руйнують реліквії, виходячи з власної політичної вигоди». 93% опитаних висловилися за кращі заходи щодо збереження старовинних будівель, при цьому 72% переконані, що зносять їх «через прагнення чиновників до нарощування валового продукту в своєму районі».

Приводом до проведення подібного опитування, здійсненого на замовлення китайських журналістів, став ряд скандальних  руйнувань історичних кварталів, на місці яких тепер стоять або будуються хмарочоси. Тільки в Пекіні за останні двадцять років знесено третину садиб відомих діячів китайської історії. Серед втраченого – будівлі, що знаходилися під охороною держави. Хоча в масштабах країни така статистика не ведеться, численні китайці переконані, що цифри ці досить значні.

У квітні в місті Далі – туристичному центрі південно-західної провінції Юньнань – була зруйнована стародавня міська стіна, і тільки тому, що місцеве транспортне управління вирішило розширити дорогу. У тому ж місяці в Далі засипали мальовниче озеро в парку «Ерхан», щоб побудувати на його місці приватні вілли. Зовсім недавно в Нанкіні (адміністративний центр провінції Цзянсу) зник квартал стародавніх будинків, які «заважали» прокладці залізничних шляхів.

«Доля стародавніх архітектурних споруд знаходиться в руках урядових чиновників, які віддають перевагу цифрам економічного зростання збереженню старовини», – заявив 51-річний пекінец на прізвище Ван, традиційна садиба якого в стилі «сихеюань» була нещодавно знесена.

Майже всі опитані – 93,4% – висловилися за краще збереження архітектурної спадщини, більше половини вважають це «вкрай важливим». Багато з опитаних наполягають на посиленні відповідальності чиновників, які приймають рішення про знесення хутунів – вузьких пекінських провулків із забудовою, що походить від монгольської династії Юань (1270-1368) та інших історичних епох. На думку китайців, лаобайсін («сто поважних прізвищ»), тобто прості люди, повинні мати більше прав у вирішенні долі старовинних кварталів та історичних будівель, в яких протягом століть жили їхні предки.