«Милі кістки» – Пітер Джексон і Стівен Спілберг екранізували роман «На моїх небесах»

Трагічна історія і незвичайний спосіб переповідання – з потойбічного світу, який відчутно впливає на історію, зачарував мільйони читачів. Одним з них був режисер із Нової Зеландії Пітер Джексон («Володар кілець»): «Еліс Сіболд написала одну з прекрасних книг, у якій ні на якій сторінці не знаєш, що станеться далі. Зміст то жорстокий і електризуючий, то неймовірно емоційний і глибокодумний, – для кінематографіста неймовірно цікавий матеріал». До зацікавленості Джексоном екранізації роману, приєднався знаменитий Стівен Спілберг. «Стівен поставився з великою повагою до проекту і неодмінно хотів побачити його реалізованим» – каже Джексон.
#img_right#

Історія

Занадто рано 14-річна Сюзі Селмон (Сірша Ронан) виявляється насильно вирваною з життя. Поліція відчайдушно намагається реконструювати те, що сталося, але в стані тільки будувати припущення. Тіло дівчинки не знайдено. Батьки (Марк Уолберг і Рейчел Вайс), врешті-решт, погоджуються з тим, що назавжди втратили доньку. Ніхто не знає, що дівчинка убита одним із сусідів. Ніхто, крім злочинця … і Сюзі, яка знаходиться між світами і намагається встановити контакт зі своєю родиною. Її маленький брат Баклі стверджує, що бачив сестру, і батько відчуває її присутність. У відчаї дівчинка намагається розслідувати своє вбивство. Вона побоюється, що вбивця залишиться безкарним. Але в неї немає можливостей привести батька чи поліцію до слідів вбивці…

«Емоційний трилер»

«Милі кістки» – дуже вишуканий трилер, – говорить Пітер Джексон, – фігура вбивці #img_right#Сюзі, його ім’я містер Гарві, захопив мене, тому що він – справжній ніхто. Він стриже траву, базікає з сусідами, здається зовсім звичайним. Чим більше часу проходить, тим більше турбується Сюзі, що він залишається на волі. Ці елементи невизначеності в цій історії розповідають про людську здатність відчувати радість також і у важких обставинах. Я сам вважаю «На моїх небесах» емоційним трилером, тому що мова йде з одного боку про розшук небезпечного злочинця, з іншого – про відновлення майже зруйнованої незбагненною втратою сім’ї».

Співпродюсер Філіпа Бойенс доповнює: «Безцінною ідеєю Еліс Сіболд є співпереживання читача з Сюзі і занепокоєння про те, щоб вона змогла звільнитися з цього місця між світами і знайшла вічний спокій. По-справжньому відчувається побажання, щоб вона залишила з любов’ю свою сім’ю. Сюзі також навчається усвідомлювати, що потрібно визнати реальність своєї смерті, пройти через неї. Наприкінці вона залишає всю свою помсту, злість і лють. Вона залишає своє життя, і нарешті може бачити земний світ без себе самої. Вона стає дорослою, так і не подорослівши».

#img_center_nostream#

Версія німецькою: