Звеличання ста ліків
З давніх часів мудреці прагнули здійснювати добро і в найнезначніших дрібницях. Не було анінайменшої провини, яку б вони не виправляли. Якщо поводишся таким чином, то можна сказати, що ти вживаєш ліки. Так звані сто ліків наводяться нижче.
Дотримання ритуалу в русі та спокої – це ліки.
Податливість тіла і м’якість характеру – це ліки.
Широка поведінка і доброта в серці – це ліки.
Дотримання міри в усьому – це ліки.
Відмовляючись від вигоди, керуватися почуттям обов’язку – це ліки.
Не брати більше за те, що тобі належить – це ліки.
Прагнути моральної сили, відкидаючи спокуси плоті – це ліки.
Позбавлятися від бажань в серці своєму – це ліки.
Незважаючи на неприязнь, проявляти любов – це ліки.
Прагнути до розумного використання всього – це ліки.
Бажати людям щастя – це ліки.
Рятувати в біді, допомагати в труднощах – це ліки.
Застерігати та вмовляти молодих і незрілих – це ліки.
Допомагати старим і слабким – це ліки.
Співчувати покинутим, жаліти самотніх – це ліки.
Займаючи високе становище, служити нижчим – це ліки.
Відмовляючись від спритності, прагнути до прямоти – це ліки.
Позбуватися зла і прагнути добра – це ліки.
Не скаржитися під час важкої роботи – це ліки.
Благі та добрі слова – це ліки.
Не пам’ятати старого зла – це ліки.
Не порушувати заповідей і заборон – це ліки.
Не прагнути багатства – це ліки.
Якщо віз порожній, допоможи тому, хто з вантажем – це ліки.
Прагнути поділитися зі знедоленим – це ліки.
Це і є сто ліків. Адже хвороба виникає у людини у зв’язку з помилками і гріхами, які вона здійснює, не усвідомлюючи, не бачачи причини. А причина полягає у питті, їжі, вітрі, холоді, теплі, диханні – Ці, які є безпосередніми збудниками хвороби. У зв’язку з тим, що людина порушує правила, суперечить істині, дух-Шень приходить у такий стан, коли душа-Хунь зникає, а Душа-Нo гине. І коли їх немає в тілесній формі, плоть і м’язи стають порожніми, так що сім’я і дихання не утримуються в них. А тому зовнішні дії вітру, холоду, хворобливого дихання-Ці здатні вразити організм. Тому мудрець, навіть перебуваючи в самоті відлюдництва, не наважується творити неправедне, а обіймаючи високі посади, він не наважується прагнути до вигоди. Він одягається за потребами тіла, а харчується в міру нужди організму. Навіть будучи багатим і знатним, не наважується потурати своїм бажанням, а будучи бідним і низьким, не наважується порушувати заповіді. Тому ззовні ніщо не заподіює йому шкоди, а всередині не виникають хвороби.
То хіба можна не ставитися до цього зі всією серйозністю?
Leave a Reply
You must be logged in to post a comment.