Глечик із тріщиною. Казки з Індії й Шрі-Ланки

Колись жив один чоловік, що заробляв собі на хліб тим, що приносив воду з річки до будинку свого роботодавця.

#img_left#У хазяїна будинку було велике господарство, і йому було потрібно багато води для поливання садів навколо його будинку, готування їжі й купання.

І той чоловік приносив воду на коромислі, з обох кінців якого висіли глиняні глечики. Уранці він виходив із порожніми глечиками й повертався з наповненими, і так повторювалося по кілька разів на день.

В одному із глечиків була тріщина. Коли чоловік долав свій шлях, вода капала із глечика, і після довгої дороги в глечику залишалася лише половина води.

Так тривало день за днем. Глечик же, що залишався повним, дуже пишався тим, що він ідеально виконував своє доручення. І він нашіптував із докором іншому глечикові: «Ти повинен соромитися самого себе; рівно половина води втрачається, коли ти носиш її з ріки».

Другий глечик почав почувати себе приниженим і соромитися того, що не виконує свою роботу як належить. Особливо після того, як чоловік у черговий раз підійшов до річки, і глечик у ній побачив своє відображення із тріщиною.

– Я прошу пробачення, – сказав він чоловікові, – я соромлюся самого себе.

– Чому? – запитав його чоловік. – Чого ти соромишся?

– Я не виконую свого призначення. Половина води витікає із тріщини в мені, і тобі доводиться працювати удвічі більше, щоб відновити розлиту воду.

Чоловік пожалів його й сказав:

– Коли ми будемо проходити дорогою, скажи мені, що ти думаєш про квіти, які супроводжують нас усюди.

– Квіти дуже гарні, – сказав глечик, – але тобі не вдасться відволікти мене від того, що я погано виконую свою роботу.

– Друже мій, – відповів чоловік, – ти не зовсім мене зрозумів, невже ти не помітив, що квіти розцвітають тільки, з одного боку дороги. Я знав, що просочується вода, і міг замінити тебе на інший глечик, але замість цього я посіяв насіння з одного боку дороги, і ти поливав його щодня, поки не з’явилися квіти. Щодня, коли я долаю свій шлях від річки до будинку, ці квіти радують моє серце й надихають мене продовжувати роботу, саме такий глечик мені потрібний, за що я тобі й вдячний.

Чоловік не хотів позбавляти життя предмет, яким є глечик із тріщиною, тому що він знав секрет мудрості про те, що всі предмети на світі – живі.

Версія на івриті