Blog

  • Недвед все-таки пішов із великого футболу

    Недвед все-таки пішов із великого футболу

    #img_left_nostream# Чеський півзахисник Павел Недвед остаточно вирішив піти з великого футболу.

    У травні цього року він залишив "Ювентус", з яким у нього закінчився термін контракту. Але надалі зусиллями агента Міно Райоли у чеха з’явилися пропозиції зі США і країн Перської затоки, а також від міланскього "Інтера". Але він вирішив за краще повісити бутси на цвях.

    "Я вирішив не приймати жодну з наявних пропозицій, отриманих протягом останніх тижнів, і нарешті завершити ігрову кар’єру. Тепер я збираюся присвятити свій час дружині та дітям. Дякую уболівальникам за підтримку протягом всієї моєї кар’єри", – йдеться в заяві, розміщеній на офіційному сайті Недведа.

    За матеріалами: sportanalytic.com

  • Тиждень моди Mercedes-Benz в Брісбені. Частина 2. ФОТООГЛЯД

    Тиждень моди Mercedes-Benz в Брісбені. Частина 2. ФОТООГЛЯД

    Мода. 23 серпня в Брісбені відбувся австралійський Тиждень моди Mercedes-Benz. На показі були представлені колекції від Darb Bridal, Sacha Drake, Paul Hunt, Paul Hunt та інші (частина 2 фотоогляду).

    #img_gallery#

  • Нічия виводить ‘Фіорентину’ до групового етапу. ФОТООГЛЯД

    Нічия виводить ‘Фіорентину’ до групового етапу. ФОТООГЛЯД

    Нічия у повторному матчі раунду плей-офф Ліги чемпіонів між "Фіорентиною" та "Спортингом" (1:1) дала дорогу італійському клубу до групового етапу найпрестижнішого євротурніру.

    З непростим завданням поїхав на матч-відповідь до Флоренції ліссабонський "Спортинг". У домашньому поєдинку португальці хоча й забили два м’ячі, однак, стільки ж і пропустили. На виїзді їм потрібно було тільки перемагати, або зіграти у ще більш результативну нічию.

    Прекрасний гол Жозе Моутіньо зі штрафного, який пробив метрів з 25-и, подарував надію португальським любителям футболу. Однак на початку другого тайму за господарів не менш красивий гол забив Стефан Йоветіч, який розпочинав гру з лавки запасних. Цей гол вивів "фіалок" до групового турніру.
    Ліга чемпіонів. Раунд плей-офф. Шлях найсильніших

    "Фіорентина" (Італія) – "Cпортинг" (Португалія) – 1:1 (0:1)

    Голи: Йоветіч (54) – Моутіньо (35)

    "Фіорентина": Фрей, Дайнеллі, Гамберіні, Варгас, Муту (Йоргенсен, 72), Джилардіно, К. Дзанетті, Монтоліво, Гоббі (Йоветіч, 46), Комотто, Маркьонні

    "Спортинг": Руі Патрісіу, Карріcо, Полга, Педру Сілва, Фернандеш (Салейро, 62), Джало, Велозу, Перейрінья, Моутіньо, Лієдсон, Маркеш

    За матеріалами: turnir.com.ua

    #img_center_nostream# #img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream#

    #img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream#

  • Кличко зустрівся з Бекхемом

    Кличко зустрівся з Бекхемом

    #img_left_nostream# Віталій Кличко, який зараз проводить підготовку до бою з Крісом Арреолою в Лос-Анджелесі, зустрівся з Девідом Бекхемом.

    Щоб розвіятися від тренувальних буднів, чемпіон світу WBA у надважкій вазі Віталій Кличко, який зараз проводить підготовку до бою з Крісом Арреолою в Лос-Анджелесі, сходив на футбол.

    Тим більше, у місті ангелів грає, принаймні, один пристойний футболіст світового рівня – Девід Бекхем.

    Віталій зустрівся з Бекхемом напередодні гри Los Angeles Galaxy з Seattle Sounders. Українець та британець побажали один одному успіхів.

    Нагадаємо, що наступний бій Віталія Кличка відбудеться 26 вересня в Лос-Анджелесі. Суперником українця буде Кріс Арреола.

    За матеріалами: turnir.com.ua

  • Фестиваль джазу 12-й раз відкривається в Москві

    Фестиваль джазу 12-й раз відкривається в Москві

    Сьогодні в столиці Росії, незважаючи на похолодання, стартував Міжнародний дванадцятий фестиваль на відкритому повітрі «Джаз в саду Ермітаж». Цього року на одній сцені виступлять музиканти з США, Австрії, Польщі та, звичайно ж, Росії.

    #img_left#Цей огляд часто називають «маленьким Монтрьо в центрі Москви». Тобто, масштаб менший, але склад учасників не менш представницький. На цей раз у програмі заявлено 12 російських та закордонних колективів, відмічає телеканал «Культура».

    Головним гостем першого дня фестивалю став американський саксофоніст Кертіс Джексон і ансамбль Phoenix Jazz Project, що вперше виступає в столиці в повному складі.

    Крім того, цього року виступить Гері Смульян на баритон-саксофоні – це рідкісний інструмент. У нас в країні тільки одна людина вміє на ньому грати.

    У суботу, як відмічає ряд інформагенцій, виступлять в основному колективи родом зі США, що складаються з російських музикантів. Фестиваль продовжиться виступами молодої талановитої співачки Ганни Бутурліної і квінтету Олексія Беккера, трубача Германа Лукьянова та ансамблю «Каданс» (Москва – Нью-Йорк).

    Тріо австрійського музиканта Дікну Шнеєбергера познайомить публіку з так званим «циганським джазом». Спільну програму для першого вечора підготував американський джазист Алекс Сіпягін, який виступить разом з тріо піаніста Якова Окуня.

    А останній день фестивалю відкриє джаз-оркестр ім. Олега Лундстрема, який представить програму «Бенні Гудмен та його час». Слідом буде цікавий сюрприз: новий проект «Каліпсо джаз прожект», в якому, крім російських музикантів, беруть участь знамениті кубинські перкусіоністи Франсіско Мела та Артуро Стейбл.

    Після них виступить блискучий квартет Олега Кіреєва. Ну і, звичайно, поляки – без поляків який же джаз? Завершиться фестиваль виступом тріо польського саксофоніста Мачея Сікали, причому тріо буде без фортепіано.

    За словами організаторів фестивалю, «традиційно вхід для пенсіонерів буде безкоштовним, а кожний день фестивалю буде завершуватись нічними джем-сесіями в клубі «Спілка композиторів».

    Окрім 100-річчя Бенні Гудмена, учасники фестивалю відзначать також 75-річчя найстарішого в світі біг-бенда імені Олега Лундстрема та 115-річчя саду Ермітаж.

    Джерело: Велика Епоха

  • Час кавунів

    Час кавунів

    #img_left_nostream#Літо закінчується, всі доступні ягоди пройшли. Здавалося б, залишилося примиритися з настанням осені та перейти на домашні заготівлі. Проте тут є ще дещо, без чого багато хто не уявляє кінець літа, – це смачна і освіжаюча м’якоть кавуна.

    Цей плід знали в Єгипті ще 4000 років тому. Кавун фігурує на малюнках давніх єгиптян, в гробницях. У другому тисячолітті до нашої ери кавун був відомий також і в Індії.
    Потім, в I – II тисячолітті до нашої ери кавун (з Єгипту) проник до Аравії, Палестини, Сирії, а потім і до Середньої Азії. А з Індії кавун попав до Персії, Китаю  та  інших азіатських країн.

    Батьківщиною  кавуна вважаються пустелі Калахарі та Набіб на півдні й пустелі Судану в центрі Африки. Тут в окремі роки з’являється велика кількість рослин диких форм, частина яких має їстівні плоди. Важка на переходи Калахарі у минулому забезпечувала подорожніх кавунами, багатими вологою; мандрівники, в яких вичерпувався запас води, добували її з диких кавунів.
     
    До західної Європи ця рослина була завезена в XI – XII століттях лицарями-хрестоносцями.
     
    До Росії кавуни – аж до кінця XVII століття! – привозили з-за кордону як заморські ласощі. Сирими їх тоді не їли, а довго вимочували часточки й варили з перцем та іншими прянощами.    

    Перші кавуни були посіяні на півдні Росії за царським наказом (від 11 листопада 1660 року), причому приписувалось: як тільки дивовижні овочі достигнуть, негайно доставити їх до Москви. За Петра I кавуни вже не ввозили з-за кордону.

    Їх часто подавали в палацах. Але знову-таки(!) не свіжими, а вимоченими в цукровому сиропі. Лише у XIX столітті кавун остаточно прижився в Нижньому Поволжі та на Україні, і його стали їсти в натуральному вигляді. Російську назву кавун отримав від слова "харбюза", що в іранських мовах означає «диня», або «величезний огірок».
     
    Кавун – представник сімейства гарбузових. Розхожа думка, за якою в кавуні немає нічого, окрім води, вірна лише частково.
     
    Звичайно, вітамінів у ньому небагато, та зате це справжня комора фолієвої кислоти та заліза, і лікарі настійно рекомендують включати його в меню хворих на анемію.

    Проте в кавуні залізо – не головне. Це – справжній дарунок для ниркових хворих: це відмінне сечогінне з приємним ніжним смаком. При цьому кавуновий сік не лише виводить зайву рідину, але й забезпечує організм легкозасвоюваним цукром.
     
    Адже кавун, зокрема, його м’якоть, багата добре засвоюваним природним цукром, велику частину якого складають фруктоза і глюкоза, меншу – сахароза. Крім того, в кавуні містяться вітаміни B1, B2, С, РР, каротин, пектинові полісахариди, клітковина  та  мікроелементи.

    До речі, сечогінною є не лише м’якоть кавуна, але й відвар зі свіжих кавунових кірок. Також він корисний тим, хто страждає на захворювання жовчного міхура. Отже, при таких недугах, як холецистит, дискінезія, захворювання печінки (хронічні гепатити  та ін.), приймайте кавун 3 рази на день і не бійтеся передозування.

    Якщо у вас існують проблеми з нирками, печінкою або обміном речовин (типа ожиріння або подагри), фахівці-дієтологи рекомендують проводити кавунові розвантажувальні дні.

    Півтора кілограми кавунової м’якоті треба з’їсти в 5 прийомів. Влаштуйте собі та своєму організму такий відпочинок раз на тиждень. Через високий вміст заліза в кавуновій м’якоті його можна порадити мамам-годувальницям, щоб уникнути так званого "залізодефіциту". До речі, і діабетикам кавун не зашкодить.
     
    При виборі кавуна треба врахувати те, що вся корисність його сходить нанівець, якщо він дозрів не в строк, а за допомогою хімії. Відомо, що недобросовісні виробники роблять кавунам «щеплення» аміачною селітрою, в результаті вони стають червоними вже через дві-три години!
     
    Тому, щоб убезпечити себе від таких «сюрпризів», ягоди, які з’являються у продаж найпершими, краще не купувати: вони перегодовані азотними добривами. А в тій же Україні кавуни дозрівають лише до кінця липня.
     
    Є широко поширена думка, що суха плодоніжка – ознака стиглості кавуна, але це зовсім не так – адже ми не знаємо, чи була плодоніжка сухою на той момент, коли кавун був зірваний, або ж засохла потім.
     
    Тому експерти радять при виборі кавуна звернути увагу на наступні моменти:
     
    – стиглий кавун повинен звучати глухо;
    – кращий тест на стиглість – це тріск, який видає кавун, якщо його стискувати руками. Такий товар можна сміливо купувати;
    – стиглий кавун можна легко подряпати, провівши по ньому нігтем, ви без зусиль знімете з нього верхній шар шкірки. По молодому кавуну ніготь ковзатиме, як по склу;
    – земляна пляма внизу на боці має бути жовтою, а не білою;
    – крім того, чим більший і легший кавун, тим він стигліший.
     
    У будь-якому випадку вам допоможе відчуття міри: краще за все вибирати кавуни середнього розміру. Дуже великий кавун, можливо, перегодований препаратами, що підсилюють зростання, а маленький, як правило, незрілий. Ну а якщо куплений вами кавун має кислий запах, то у жодному випадку не можна його їсти – можна легко отримати харчове отруєння.

     

  • Бянь Цюе – відомий лікар китайської медицини

    Бянь Цюе – відомий лікар китайської медицини

    Бянь Цюе був відомим лікарем китайської медицини. Коли він обстежував пацієнта, то міг бачити першопричину хвороби.

    #img_left#Коли Бянь Цюе прийшов у королівство Ци, король Хуан прийняв його як гостя. Бянь Цюе відвідав короля Хуана і сказав йому: "У вас хвороба на рівні м’язів. Якщо її не вилікувати, то вона піде глибше".

    Король Хуан відповів: "Я не хворий". Бянь Цюе тоді пішов.

    П’ять днів потому Бянь Цюе знову відвідав короля Хуана і сказав: «У Вас хвороба крові. Якщо ми не вилікуємо її, то вона піде глибше».

    Король Хуан знову відповів: "Я не хворий". Бянь Цюе знову пішов.

    Коли п’ять днів опісля Бянь Цюе ще раз відвідав короля Хуана, він сказав йому: "У Вас шлунково-кишкова хвороба. Якщо вона не буде вилікувана, вона піде глибше". Король Хуан не відповідав. Бянь Цюе знову залишив палац.

    Бянь Цюе збирався відвідати короля Хуана, але відвернувся, коли здалека побачив короля Хуана. Супутник запитав його, чому він пішов. Бянь Цюе відповів: «Коли хвороба була в м’язах, ліки могли вилікувати її; коли вона була в крові, акупунктура могла вилікувати її; коли на рівні шлунково-кишкового тракту, лікарський лікер міг вилікувати її; але коли хвороба знаходиться в кістковому мозку, навіть Боги не зможуть вилікувати її! Хвороба короля Хуана тепер знаходиться в кістковому мозку, тому я не можу вилікувати її".

    Після п’яти днів, король Хуан, страждаючи від болю, послав за Бянь Цюе, але Бянь Цюе вже пішов. І король Хуан помер.

    Навіть сьогодні лікарі китайської медицини дотримуються методів Бянь Цюе. Найзнаменитіший трактат, що залишився від Бянь Цюе, називається "Класика Жовтого Імператора 81 хвороби" і має важливе значення для розвитку китайської традиційної медицини.

    Піньцзи Руо. Велика Епоха

  • Помер автор радянського і російського гімнів Сергій Міхалков

    Відомий дитячий поет, автор радянського і російського гімнів, Сергій Міхалков помер на 97-му році життя.

    Сергій Міхалков – класик російської дитячої літератури, поет, байкар, драматург, громадський діяч, автор двох гімнів Радянського Союзу і гімну Російської Федерації.

    Міхалков народився 13 березня (28 лютого ст.ст.) 1913 року в Москві. У 1927 році родина переїхала в Ставропольський край, у місто П’ятигорськ, потім у Георгієвськ. У 1930 році Сергій Міхалков, закінчивши школу, переїхав до Москви.

    Його літературна діяльність почалася в 1928 році – в журналі "На підйомі" (Ростов-на-Дону) опублікували його вірш "Дорога". У 1933 році він став членом Московського групкому письменників. Друкувався в журналах: "Вогник", "Піонер", "Прожектор", в газетах: "Комсомольська правда", "Известия", "Вечірня Москва", "Правда".

    У 1935 році була опублікована легендарна поема Міхалкова "Дядя Стьопа".

    У 1937 році він вступив до Спілки письменників СРСР і до Літературного інституту імені A.M. Горького.

    Восени 1939 року пішов до армії. У роки Великої Вітчизняної війни служив військовим кореспондентом газет "Во славу Батьківщини", "Сталінський сокіл"; в цей же час написав сценарій до кінофільму "Фронтові подруги".

    У 1962 році він організував і очолив Всесоюзний сатиричний кіножурнал "Фітіль".

    У 1943 році Сергій Міхалков спільно з військовим журналістом Георгієм Ель-Регістаном (Габріель Аркадійович Уреклян) написав текст до державного гімну СРСР, який вперше був виконаний у Новорічну ніч 1944 року. У 1977 році створив другу редакцію державного гімну СРСР.

    У 1993 році постановою уряду РФ письменник Сергій Міхалков був введений до складу Комісії (співголова) зі створення гімну Російської Федерації. У 2001 році він утретє став автором тексту державного гімну, тепер уже Російської Федерації.

    Сергій Міхалков – автор п’єс "Особливе завдання" (1945), "Червоний галстук" (1946), "Я хочу додому" (1949), "Сомбреро" (1957), байок, сатиричних комедій "Все можуть королі …" (1983), "Що написано пером …" (1984) та інших. А також сценаріїв ігрових художніх фільмів "Велика космічна подорож" (у співавторстві з Валентином Селівановим, за п’єсою Міхалкова "Перша трійка, або Рік 2001", 1974), "Три плюс два" (знятий за п’єсою Mіxaлкoвa "Дікapі", 1962) і "Нові пригоди Кота в чоботях" (1958), мультиплікаційних фільмів.

    Сергій Міхалков займався не тільки творчою роботою, він багато часу приділяв громадській діяльності. Зокрема, очолював Московську письменницьку організацію (1965-1970), був головою правління Союзу письменників РРФСР і секретарем правління Спілки письменників СРСР (1970-1992). Був співголовою виконкому Спільноти Письменницьких Союзів (1992-1999), почесним головою виконкому Міжнародного співтовариства письменницьких Спілок (1999-2000).

    Сергій Міхалков – Герой Соціалістичної праці (1973), лауреат Державних премій (1941, 1942, 1950, 1978), Ленінської премії (1970). Нагороджений двома бойовими орденами і шістьма медалями, чотирма орденами Леніна (1939, 1963, 1973, 1983), орденом Жовтневої Революції (1971), орденом Вітчизняної війни I ступеня (1985), двома орденами Трудового Червоного Прапора (1967, 1988), орденом Дружби народів (1993), орденом Пошани (1998), орденом Святого Сергія Радонезького (1993), орденом Святого Благовірного царевича Дмитра (1998), орденом "За заслуги перед Вітчизною" II ступеня (2003), орденом Святого апостола Андрія Первозванного (2008), орденами і медалями соціалістичних країн. 

     

    За матеріалами: galinfo

  • Україна перед вибором Або ностальгія за сильною рукою

    Україна перед вибором Або ностальгія за сильною рукою

    Україна поступово переходить до демократичного устрою. Ми всі вчимося демократії. Однак події останніх років показали, що не все так гладко, як здавалося б на перший погляд у 2004-2005 роках. Шлях до сталого функціонування демократичних інститутів виявився досить важким.

    #img_left#Останнім часом частиною українського суспільства саме явище демократії ставиться під сумнів. Соціологи фіксують ностальгію за сильною рукою, "царем-батюшкою", який би навів порядок в країні.

    Чи загрожує Україні повернення до авторитаризму? Як будуть використовувати суспільні настрої політики на президентських виборах? Хто з них готовий запропонувати суспільству образ сильного лідера?

    Демократія чи авторитаризм – що ближче українському суспільству?

    Прання брудної білизни на очах у всього суспільства, постійні конфлікти між гілками влади, надмірна заполітизованість роботи парламенту, періодичні блокування та банальні бійки призвели до того, що демократія у частини українських громадян почала асоціюватися з бардаком, відсутністю порядку, політиканством, невідповідальністю політиків, вседозволеністю та низьким рівнем матеріального стану наших співвітчизників.

    У суспільній думці з’явилися серйозні критичні нотки у ставленні до української демократії. Так, близько 70% респондентів, опитаних у грудні 2008 року Фондом "Демократичні ініціативи", "переважно" (29% опитаних) та "зовсім незадоволені" (41% респондентів) тим, як демократія функціонує в Україні.

    Третина опитаних тим же Фондом готові поступитися державі частиною своїх прав та громадянських свобод в обмін на власний добробут.

    Укласти такий собі своєрідний пакт, який фактично легітимізувала еліта та й більша частина суспільства в Росії: "влада гарантує певний рівень матеріального благополуччя в обмін на те, що обсяг громадянських прав буде обмеженим і визначатиметься, перш за все, державою". Такий собі сучасний варіант доброго "царя-батюшки", який дбає про народ і одноосібно вирішує всі політичні справи.

    Досить тривожним є також зростання і попиту на сильну руку в Україні. Близько 33% респондентів, опитаних Фондом соціальних досліджень "Софія", вважають, що ситуацію в країні можна змінити лише завдяки діяльності сильних політичних лідерів.

    Однак, зазначені тенденції, хоча є досить небезпечними, ще не набули критичного для демократії в Україні характеру. Майже половина громадян, опитаних Фондом "Софія", вважають, що ситуація в країні буде змінена не завдяки сильним лідерам, а у разі створення ефективного законодавства.

    За даними Фонду "Демократичні ініціативи" майже для 38% громадян демократія є більш бажаним типом державного устрою в Україні. Це є найвищим показником серед прихильності до різних політичних режимів і у півтора рази перевищує кількість симпатиків авторитаризму.

    Аналіз сучасних суспільних настроїв дозволяє зробити, принаймні, два серйозних висновки.

    Перший. Хоча приблизно третина українського суспільства є схильною до авторитарного режиму, загрози негайної реставрації цього політичного устрою ще не існує.

    Водночас, український політичний клас має розуміти, що якщо функціонування демократії буде надалі проходити в тих публічних формах, які є до цих пір, частка розчарованих у такому режимі буде невпинно зростати, що може призвести до загрози самого демократичного існування країни.

    Другий. Без сумніву, всі провідні кандидати в президенти України будуть формувати у своїй особі сильного лідера. Адже є попит на такий імідж та на такий образ.

    Однак, жоден з цих політиків не буде ставити під сумнів доцільність функціонування демократичних інститутів в Україні.

    Кандидати будуть змагатися в очах виборців, перш за все, намагаючись "продати" свої особистністні характеристики: наполегливість, жорсткість, ефективність, енергійність, волю та таке інше, а не зосереджуючись на критиці фундаментальних демократичних підвалин української держави.

    Сильні лідери на президентських виборах-2009

    Президентські вибори 2009 року будуть своєрідним політичним "ярмарком", де кожен з кандидатів буде намагатися довести, що він є найбільш сильним та ефективним політичним лідером.

    Автор статті свідомо не аналізує основні риси іміджу Віктора Ющенка та Володимира Литвина. Останній, скоріше за все, знову буде позиціонувати себе як політик, який завдяки компромісам та домовленостям зміг забезпечити роботу парламенту.

    У виборчій кампанії Віктора Ющенка, безумовно, будуть присутні елементи, пов’язані з виконанням його функцій як Верховного головнокомандувача Збройних Сил. Однак суспільство вже давно розчароване у діючому президентові, і одна з головних претензій до нього – млявість та неефективність дій на посаді глави держави.

    Розпочнемо з лідера президентських перегонів та лідера опозиції Віктора Януковича. Те, що його команда досить давно і наполегливо формує в суспільній думці образ головного регіонала як сильного лідера, не підлягає сумніву. Згадаємо лише анонсовану у 2006 році книгу Ганни Герман "Залізний господар".

    Імідж Віктора Януковича має свої особливості. На нього набігає легка тінь міцного господарника ще радянських часів, людини, яка вміє вирішувати проблеми і заставляти інших працювати задля досягнення конкретних політичних цілей.

    Однак у 2004 році імідж сильного лідера був суттєво підпорчений скандальним інцидентом в Івано-Франківську, коли Віктор Федорович знепритомнів від кинутого у нього яйця.

    Образ "сильної руки" підточують і конфлікти, які час від часу спалахують у Партії регіонів.

    Що ж то за залізний господар, що не може загасити конфлікти у власному політичному таборі?

    Водночас, для свого "ядерного" електорату Віктор Янукович є взірцем сильного та ефективного політика.

    На перший погляд, важче за все формувати себе як сильного лідера Юлії Тимошенко. Все-таки вона жінка.

    Для лідера БЮТ вкрай необхідно бути водночас жіночною та демонструвати жорсткість у своїх діях, наполегливість у досягненні цілей, бути на одному рівні, а то й на щабель вище за політиків-чоловіків.

    Проте Тимошенко намагається йти цим шляхом. Багато політиків та експертів називають її чи не єдиним чоловіком в українській політиці. Навіть у її опонентів немає сумніву, що вона є сильним політичним лідером.

    Перебіг президентської кампанії буде лише підігрувати Юлії Тимошенко. Зрозуміло, що прем’єра будуть критикувати всі інші кандидати на посаду глави держави. Як казали колись Леоніду Кучмі в кінці його президентського строку: Леоніде Даниловичу, можна я вас трохи покритикую, щоб підняти власний рейтинг?

    Головна проблема Юлії Тимошенко полягає, скоріше за все, у доведенні суспільної ефективності власного лідерства.

    Від того, чи здатна Тимошенко переламати ситуацію, довести, що вона результативно працює не на себе, а на державу і будуть багато в чому залежати її результати на президентських виборах.

    Окрема історія з Арсенієм Яценюком. Здавалося, що Арсеній Петрович робить все, щоб заявити про себе як сильну особистість. Назва організації "Фронт змін", намети у кольорах хакі, різкі заяви, вижимання штанги до 80 кілограмів – все це необхідно для того, щоб показати, що в Україні з’явився новий, ефективний та сильний лідер.

    Однак для повноцінного створення такого іміджу Арсенію Яценюку будуть заважати, принаймні, дві обставини.

    Не дуже плідна робота на посаді голови Верховної Ради, коли спікер місяцями не міг добитися розблокування роботи парламенту. Та невідповідність зовнішнього вигляду Арсенія Петровича (що не є злою іронією автора, а лише констатацією факту) та іміджем, який намагаються зліпити російські піарники.

    В результаті, як сказав Віталій Кулик, виходить таке собі "гламурне мілітарі", яке навряд чи піде на користь Арсенію Яценюку.

    Серед когорти нових політиків можна виділити також Анатолія Гриценка, який "вимагає порядку" та презентував свій проект Конституції порядку.

    На користь Гриценка буде грати військова служба, яку він залишив у званні полковника, робота в апараті РНБО, перебування на посаді міністра оборони та його теперішня діяльність на чолі парламентського комітету з питань національної безпеки.

    Без сумніву, йому додає бали його ще не забута частиною суспільства поведінка під час нічного засідання Кабінету Міністрів у 2007 році, призначеного одразу після розпуску парламенту. Лідер "Громадянської позиції" тоді досить аргументовано і жорстко опонував Віктору Януковичу.

    До речі, згадаймо також досить невиразну і мляву позицію на цьому засіданні уряду Арсенія Яценюка. Безумовно, порівняння буде на користь колишнього міністра оборони.

    Образ сильного і прагматичного лідера також буде будувати Сергій Тігіпко. За його плечима – багаторічний досвід перебування на ключових посадах фінансово-економічного блоку Кабміну, на чолі НБУ, власні успішні та результативні проекти у банківській та господарській сферах.

    В умовах кризи це досить серйозні аргументи, які будуть використовуватися кандидатом та його командою. Напевне виборці ще раз повинні впевнитися, що Сергій Тігіпко – це людина, яка дійсно сама себе зробила, прагматичний жорсткий антикризовий менеджер, що здатний навести порядок в країні.

    Свої особливості у формуванні іміджу сильного лідера має Олег Тягнибок. Свої зусилля він, скоріше за все, сконцентрує на жорсткій антиросійський риториці та заявах на грані фолу (а то і за його межами) у політиці внутрішній.

    Суспільство повинно побачити в ньому чи не єдиного політика-патріота, який здатен захистити національні інтереси України.

    ***

    На президентських виборах 2009 року кожен з нас може вибрати собі до смаку сильного лідера. Пропозиція на політичному ринку сьогодні перевищує суспільний попит, адже переможець може бути лише один.

    Головне не помилитися та обрати того, хто дійсно здатен довести свою ефективність для країни.

    Ігор Жданов, Аналітичний центр "Відкрита політика"
  • Тимошенко знайшла 75 мільйонів на Харківський метрополітен

    Кабінет міністрів передав державне підприємство "Харківський метрополітен" у комунальну власність міста Харкова.

    Про це заявила прем’єр-міністр Юлія Тимошенко на прес-конференції в Харкові, відповідаючи на запитання журналістів.

    "Ми рішення прийняли", – сказала Тимошенко.

    Вона сказала, що це рішення буде сьогодні передано міській владі.

    Тимошенко також зазначила, що обіцяні раніше 75 млн. гривень на продовження будівництва Харківського метрополітену із коштів державного бюджету вже перераховані.

    Як повідомлялося, у травні 2006 року мер Харкова Михайло Добкін ініціював передачу харківського метрополітену в комунальну власність міста.

    Харківський метрополітен є державним підприємством й управлявся Міністерством транспорту й зв’язку.

    Харківське метро має 3 лінії загальною довжиною 35,6 км із 28 станціями.

    Щодня перевозить 700-800 тис. пасажирів.

    27 лютого 2008 року Харківська міська рада дала попередню згоду на прийняття в комунальну власність державного підприємства "Харківський метрополітен".