Blog

У завершальний день Тижня моди Mercedes-Benz Fashion Week у Нью-Йорку разом із колекцією від Томмі Хілфігера було представлено одяг сезону весна-2008 від торгової марки Anne Klein.

#img_gallery#

#img_right#Нинішні протести в Бірмі, що посилилися за останні декілька тижнів, є наймасштабнішими з тих, які відбувалися в країні після повстання студентів на захист демократії в 1988 році. Проте теперішні активісти в порівнянні з активістами 19-річної давнини мають низку переваг.

Замість студентів на цей раз повстання очолюють ченці, чиї ряси шафранового кольору, лисі голови та цнотлива поведінка заполонили М’янму [офіційна назва Бірми].

З цієї причини багато хто називає цей рух «Шафрановою революцією».

«Буддійське духовенство грає центральну роль в житті та культурі Бірми», – сказав Саймон Біллінес, співголова U.S. Campaign for Burma [кампанія США, покликана урегулювати ситуацію в Бірмі]. – «Вони мають легітимність, чого хунта не може заперечувати чи поставити під сумнів. Ось чому це є серйозною загрозою монополії військових на владу.

Буддисти складають 89% населення Бірми, що зменшує кількість випадків насилля. Більшість солдатів самі є буддистами і не хотіли б ображати поважних ченців.

Наявність великої кількості комунікативних засобів в руках бірманських активістів значно підвищує рівень занепокоєння світової громади цим питанням. В 1988 році Інтернет перебував ще на ранній стадії свого розвитку, так само, як і стільникові телефони. Сьогодні ж з цієї нестабільної країни нестихаючим потоком виливаються відео, фото, статті та телефонні дзвінки.

Також сильно допоміг той факт, що сесія Генеральної Асамблеї ООН в Нью-Йорку співпала з демонстраціями ченців.

«Вони говорять про це кожен день в ООН», – сказав Аунг Дін, співзасновник U.S. Campaign for Burma.

Сполучені Штати зараз вживають всебічних економічних санкцій відносно Бірми. На нещодавньому засіданні Генеральної Асамблеї ООН в Нью-Йорку президент США Джордж Буш розповів про подальші плани.

«Американці обурені ситуацією в Бірмі, де воєнна хунта протягом 19 років підтримує панування страху. Основні права людини, такі як свобода слова, зібрань та віросповідання, сильно обмежені», – заявив президент США. – «Правляча хунта продовжує залишатися непоступливою, хоча прагнення людей до свободи очевидне».

Аунг Дін просидів більше чотирьох років в бірманській тюрмі (1989-1993 рр.), Нещодавно він повідомив про те, що Аунг Сан Су Чжи, лауреат Нобелівської премії в 1991 році та лідер демократичної опозиції, яка знаходилася під домашнім арештом з 2003 року, була заарештована у себе вдома 24 вересня о 21.00 за місцевим часом та відправлена в тюрму Інсейн. Причиною арешту послужило те, що декілька днів до цього вона вступала в контакт з деякими ченцями під час процесій.

«Настав час міжнародній спільноті втрутитися», – заявив Дін. – Через відсутність міжнародної підтримки  [в 1988 г.] хунта могла вільно вбивати тисячі людей»,

8 вересня 1988 року військові відкрили вогонь по продемократичним демонстрантам, в результаті чого, за оцінками, загинуло близько 3 тисяч чоловік.

Біллінес вважає, що прийдешні Олімпійські ігри в Пекіні можуть зіграти роль запобігання масових убивств, подібних тим, що сталися в 1988 році. Він сказав, що Китай – «головний фінансист» бірманської військової хунти, і що «кривава баня» призведе до того, що Китай вдарить в бруд обличчям.

«Для Китаю це така ж велика проблема, як і Дарфур», – сказав Біллінес. – Служби безпеки постійно здійснюють напади на бірманських етнічних меншин. В одному тільки штаті Кайін було зруйновано більше 3 тисяч сіл, що в два рази перевищує кількість зруйнованих сіл в Дарфурі».

Вейд Хантлі, директор Центру Саймонса з питань роззброєння та нерозповсюдження при Університеті Британської Колумбії, не оптимістичний щодо того, як Китай проявить себе в цій ситуації.

Від відзначив, що, хоча китайський режим і намагається зміцнити свою легітимність в очах світової спільноти, «я бачу, що вони не горять бажанням підтримувати масовий демократичний рух, появи якого вони бояться в своїй країні».

Він порівняв роль Китаю в Бірмі з його роллю в Північній Кореї: «Через те, що ці країни іноді стають запорукою рівноваги в силовому тиску, Китай може вдатися до різних стратегічних маневрів». Він також додав, що в стратегії будуть враховані стосунки з Індією та США, а також економічні інтереси відносно великих запасів нафти в Бірмі.

Вейд Хантлі сказав, що дуже важко зробити які-небудь прогнози.



Імпульс для протестів

Нещодавня хвиля протестів почалася наприкінці серпня після того, як хунта різко підвищила ціну на паливо в Бірмі в два, а в деяких місцях країни і в чотири рази при тому, що багато місцевих жителів не можуть заробити навіть собі на хліб.

Різке підняття цін на паливо – це одна з причин масових протестів. Імпульсом також послужив розгін поліцейськими процесій монахів в місті Пакокку. Хоча ніхто серйозно не постраждав, але той факт, що службам безпеки наказали розігнати демонстрацію, яка складалася з ченців, сильно зачепив за живе простий народ.

Після цього ченці вийшли в ще більших кількостях, вимагаючи вибачень. Однак жодного вибачення не надійшло, і вони зробили сміливий крок, вирішивши відмовитися приймати милостиню від військових.

«Це все одно що тобі відмовили в причасті в католицькій церкві», – сказав Біллінес.

«Ченців, які брали участь в русі 1988 року, не заарештовували, як студентів. Сьогодні вони є найорганізованішою громадою в Бірмі й мають дуже високий престиж у суспільстві», – повідав Біллінес.

Невдовзі до символічних процесій ченців вулицями міст приєдналися тисячі звичайних протестантів.

В нинішній час монахи вже не вимагають вибачень, вони вимагають звільнення всіх політичних в’язнів і наполягають на тому, щоб хунта вступила в переговори з лідерами опозиції.

Прислухавшись до закликів міжнародної спільноти проявити стриманість, хунта 25 вересня ввела комендантську годину в містах Янгон та Мандалай.

Крім того, по гучномовцю було оголошено, що обидва міста будуть перебувати під військовим контролем на протязі 60 днів, повідомляє Reuters.

Безгосподарність

Не дивлячись на те, що Бірма є великим постачальником нафти, вона не може забезпечувати високий ступінь рафінування і змушена імпортувати очищену нафту. Тому, подібне збільшення вартості нафти, вчиняючи вплив на зовнішній світ, шкодить самій Бірмі.

«Вони вже не можуть отримувати паливні субсидії. Тому вони подвоїли ціну. Це дійсно стало останньою краплею в чаші терпіння бірманських людей», – сказав Біллінес.

Вейд Хантлі провів аналогію з ситуацією в Ірані, якому також доводиться імпортувати очищену нафту, що нещодавно призвело до підвищення цін на нафту та наступним протестам по всій країні.

Масові протести в країнах з небезпечними режимами мотивовані визріванням багатьох факторів, і тому в деяких регіонах протести підтримуються, а в інших ні. Подібна відсутність політичної свободи існує і в Китаї, однак тамтешній народ не об’єднується, щоб виступити проти цього. Хантлі вважає, що причиною цьому є економічне умиротворення населення.

«Все, про що турбуються китайці на материку, – це забезпечити собі фінансовий тил», – відзначив Хантлі. Проте важко вгадати, якою буде реакція людей. Наприклад, в Північній Кореї мільйони людей страждають від голоду і не мають ніякої політичної свободи. Незважаючи на це, вони не піднімають повстання.

Протести продовжуються, і вигуки «демократія, демократія» стають все голосніше. З цього видно, що рух набирає сили. Однак які будуть наслідки неминучих сутичок, залишається тільки гадати.

Ми вийшли з пречудової Сіднейської гавані на борту швидкохідного судна «Вірність» саме перед піковим сезоном спостереження китів. Наш капітан Джон Маттерсон раніше про спостереження китів тільки читав, поки близько 15 років тому у Мерімбулі, що на південному узбережжі Нового Південного Уельсу, його промислове рибальське судно не заходилися оточувати кити, що прямували на південь за планктоном. "Кити плавали навколо нашого судна щодня. Ми захотіли віднайти спосіб показати людям те, що бачили ми ", – розповідає він.

#img_left#Хоча чисельність китів у цей час ще далека від тієї, що була раніше, Джон дає 100-відсоткову гарантію на повернення грошей, якщо його туристам не поталанить побачити кита протягом пікового сезону спостереження, як в Сіднеї, так і у Мерімбулі. "Було потрібно 40 років, щоб чисельність китів відновилася до сьогоднішньої кількості, що за підрахунками складає всього лише 20 відсотків від їх колишнього числа", – каже він.

Море було спокійним, і на сонці було чудово та тепло. Проте, на думку Джона, не варто відмовлятися від шансу побачити китів тоді, коли погода не така добра, оскільки кити часто бувають досить активні як за доброї, так і за поганої погоди. У круїзах Джона у Мерімбулі часто беруть участь шкільні групи, і він переконаний, що кити знають про це і реагують на дітей, влаштовуючи справжні вистави для захоплених глядачів, що вітають і аплодують їм.

Приблизно за три милі до Північного мису Сіднейської гавані ми помічаємо двох горбатих китів, що прямують на північ, у тепліші води Квінсленда. Більшість людей на борту, перебувають в очікуванні; камери напоготові, пальці на кнопках. "Ніколи не знаєш, де і коли вони спливуть на поверхню", – каже Джон. І справді, кити пройшли під водою перед нашим судном, несподівано спливши з іншого боку, і спричинивши захоплення всіх на палубі.

Я також відчув нервове збудження, викликане бажанням привезти додому цей «довершений» знімок кита, що сплив на поверхню. Кити ж, ніби відчуваючи радість присутніх, витончено махали нам хвостами та випускали через дихала бризки. Я був у захопленні від їхньої спритності, коли вони, здавалося, линули поверхнею; їхні білі животи відливали синьо-зеленим у морській воді, поки вони не виплигували на поверхню і їхні білі животи виблискували на сонці, а потім вони знову пірнали у глибини, і їхні великі горби зникали під водою. Кожного разу, коли вони спливали, було достатньо часу, щоб зробити знімок, і незабаром моя нервовість щезла. Я відчув себе більш невимушено і зміг по-справжньому оцінити красу, що оточувала мене.

Це дійсно незабутнє видовище – бачити цих великих, величних істот у їхньому природному середовищі, з палуби спеціально обладнаного для цього судна. Час від часу один з китів залишав на воді великий плаский «слід», який тримався якийсь час, наче нагадуючи нам, де він був. Я втратив відлік часу, і опісля приблизно години, що пролетіла як п’ять хвилин, ми розпрощалися з цими двома горбанями та побажали їм безпечного шляху.

Далі на південь ми зустріли другу пару двох великих горбанів. Сильні бризки з їхніх дихал свідчили про те, що вони були старші та вдихали більше повітря, оскільки рухалися набагато швидше, ніж перша побачена нами пара. "Можливо, це самки і, можливо, вони вагітні", – повідомляє Джон через суднове радіо. Як би там не було, вони поспішали і не були настроєні нас розважати. Ми пішли по їхніх слідах, припускаючи, що вони миттєво наздоженуть першу пару китів.

Під час перерви на каву, перебуваючи на нижній палубі та прослуховуючи трохи різної інформації, ми почули звіт міжнародного Фонду охорони тварин за 2004 р., де наводилася цитата члена парламенту Девіда Кемпа, колишнього міністра Австралії з охорони довкілля та спадщини: "Сьогодні  спостерігають китів удвічі більше, ніж це було п’ять років тому. Такий успіх не залишає й тіні сумніву, що живих китів у Австралії тепер цінують вище, ніж мертвих".

Дивлячись на маленькі гребні хвиль у спокійному синьому океані по дорозі у гавань, я думав про сцену в анімаційному мультфільмі «У пошуках Немо», де два головні персонажі, рибка-клоун Марлін і Дорі, розпитують дорогу у риби, яку побачили ще здаля. Риба виявляється величезним китом, який ковтає їх і видихає разом з фонтаном води саме там, куди їм треба було потрапити, – у Сіднейській гавані. Джон каже мені, що всього два роки тому вони бачили кита у гавані, і вже цього сезону кити знову підходять дуже близько до узбережжя та до людей.

Іноді кити самі приходять у гавань, вони підпливають настільки близько, що їх можна дістати рукою, і це свідчить про те, що вони раді поспілкуватися. І для місцевих жителів, і для туристів така поїздка кожного разу варта витрачених зусиль, адже це переживання, які запам’ятовуються назавжди.

Кай Бел. Велика Епоха

За родом своєї діяльності мені часто доводиться ходити містом. Чого тільки не наслухаєшся і не надивишся за весь день! У великому магазині, куди я зайшла купити банани – багато людей. Біля прилавка з екзотичними фруктами стоїть немолода жінка і розгублено озирається на всі боки.

#img_left#- Даруйте – звертається вона до мене, вказуючи на плід, схожий на велику зелену картоплину, – Ви мені не підкажете, що це за диво і з чим його їдять?

– Це авокадо – посміхаюся я, пригадавши монолог Клари Новікової.- Його можна в салат додавати або використовувати на гарнір до м’яса.

До нас поспішає миловидна дівчина з бейджиком на фірмовому халаті. Йдучи, я чую, як вона радить жінці:

– Перш ніж його використовувати в їжу, авокадо добре б день-два потримати в холодильнику поряд із стиглими фруктами, він тоді м’якшим стає.

Останнім часом багато незвичних для наших жителів продуктів з’явилися на прилавках міста. А чи багато ми знаємо, наприклад, про екзотичні фрукти?

Для допитливих і охочих зробити сюрприз своїм рідним декілька рецептів:

Авокадо з м’ясом і крабами.

2 великих плоди авокадо, 1 баночка консервованого м’яса крабів (або м’яса кроля), 1 лимон, 3 корінці селери, 4 оливки, 3 ст. ложки оцту, 6 ст. ложок рослинної олії, 3 ч ложки гірчиці, дрібка червоного меленого перцю, дрібка чорного меленого перцю, дрібка солі.

Лимон, авокадо і корінці селери ретельно вимити. Лимон розрізати навпіл і вижати з цих половинок сік. Плоди авокадо також розрізати вздовж на половинки, видалити кісточку і обережно зрізати шкірку так, щоб не пошкодити м’якоть. Очищену м’якоть авокадо окропити вичавленим лимонним соком і злегка посолити. М’ясо крабів дрібно нарізати, посипати червоним меленим перцем і наповнити цією сумішшю очищені половинки авокадо. Поставити начинені половинки в холодильник.

На 4 десертних тарілки покласти по вимитому листу зеленого салату і на кожному листі гіркою викласти дрібно нарізану селеру. Дістати з холодильника начинені охолоджені половинки авокадо і помістити кожну половинку на лист салату поруч із селерою. Приготувати соус для заправки:

З’єднати оцет, гірчицю, сіль і мелений чорний та червоний перець, ретельно все перемішати і потім, при безперервному помішуванні, поступово влити рослинну олію.

Прикрасити кожну начинену половинку авокадо оливкою, зверху полити приготованим соусом і відразу ж подати на стіл.

Ківі-салат з куркою і грейпфрутами.

3 плоди ківі, 2 грейпфрути, 500 г курячого філе, 8 ст. ложок рослинної олії, 1 яйце, 2 ст. ложки апельсинового соку, 3 ст. ложки йогурту, 1 ст. ложка дрібно нарізаної зеленої цибулі, сіль, чорний перець.

Куряче філе посолити, поперчити і обсмажити з усіх боків у 2 ст. ложках гарячої олії до утворення золотисто-коричневої скориночки. Закрити кришкою і тушкувати на невеликому вогні протягом 15 хвилин. Грейпфрути вимити, очистити від шкірки, видалити повністю білу частину цедри, за допомогою гострого ножа відокремити часточки одну від одної, а потім зняти з часточок плівку, що покриває їх. Плоди ківі також вимити, очистити від шкірки, очищену м’якоть розрізати вздовж на половинки, а половинки нарізати тонкими скибочками. Розбити яйце і відокремити жовток від білка. Додати до яєчного жовтка апельсиновий сік, сіль, перець і злегка все це збити. Продовжуючи збивати, поступово ввести 6 ст. ложок олії. В результаті повинна вийти однорідна густа маса. Додати в цю масу йогурт і дрібно нарізану зелену цибулю та добре перемішати густий соус, що вийшов. Тушковане куряче філе розділити на порції і подати на стіл із скибочками плодів ківі та шматочками м’якоті грейпфрутів, заливши все зверху приготованим соусом.

Папайя із шинкою.

1 плід папайї, 100 г шинки, половина лимона, 50 г твердого сиру (типу «Голландського»), 5-10 очищених ядер волоських горіхів, дрібка свіжомеленого чорного перцю.

Плід папайї вимити, очистити від шкірки, розрізати навпіл і видалити зерна. Очищену м’якоть нарізати тонкими часточками і, розклавши ці часточки на порційні тарілки, полити їх вичавленим з половини лимона соком і посипати свіжомеленим чорним перцем. Порізати тонкими шматочками шинку. Покласти шматочок шинки зверху на кожну часточку папайї. Подавати на стіл, прикрасивши нарізаним у вигляді стружок сиром і ядрами волоських горіхів.

Смачного!

Олена Фокина. Велика Епоха

Проходячи вулицями сьогоднішнього Подолу, ми бачимо на багатьох старих будинках сірі металічні пластинки з написом: «Пам’ятка архітектури, охороняється законом». Сором’язливо і нерішуче дивляться на нас вони, сподіваючись, що їх захищає закон, що вони не будуть знесені з лиця Землі новими людьми, новим життям. Як старі фотографії в сімейних альбомах, так і ці свідки життя, що минуло, мають право на бережливе ставлення до себе.

#img_left#Із задоволенням дивимося ми на нещодавно відреставровані старі будинки, наприклад, на вулиці Хоревій, 4, на вулиці Костянтинівській, 15, де мужні атланти підтримують балкони, а вишукані каріатиди – легкі портали. Подібні фігури дуже часто прикрашали будівлі Києва в ХІХ столітті. Університет «Україна» розміщується в будинку, який охороняється законом, – колись там була церковно-парафіяльна школа Притиско-нікопольскої церкви, а в будинку-садибі напроти, як декорацію до п’єси про життя старого Подолу, можна побачити вражаюче сучасне кафе «Трактир у Мясоєдова». З якою гордістю дивляться вікна цих старих-нових домів, виставляючи на показ ґрати художнього лиття на своїх балконах та брамах. Нехай в цих будинках сьогодні розташовуються офіси, банки, авіакаси, магазини сучасної комп’ютерної техніки, бутики з одягом зарубіжних фірм – вони органічно вписуються в обриси старого Подолу. Подолу, в якому день сьогоднішній зустрічається з днем учорашнім.

На вулиці Сагайдачного всі пожежі пережили лише два будинки: 27а і 27б, будинок купця Балабухи (його сухе київське варення закупала вся Європа). Тепер тут розмістилося кафе «Запоріжжя». На тій же вулиці в будинку №16/5 жив купець Дегтерьов, перший голова міської думи, в будинку №20 – золотих справ майстер Коробка. Тепер його вироби зберігаються в Музеї історії України. В готелі «Національні номери» за адресою Сагайдачного, 4 колись Куприн писав свої розповіді «Київські типи».

А в першій безплатній школі для невгамовних та малограмотних дорослих, яка була відкрита в ХІХ столітті напроти будинку Петра І, тепер розміщується вечірня школа №2. Старовинна вулиця Андріївський узвіз – складова частина великого історико-архітектурного та археологічного комплексу «Стародавній Київ» – здавна з’єднує Верхнє місто з Подолом. Це вулиця артистів,  митців, народних умільців. Це одна з визначних пам’яток Києва, куди регулярно по неділях та святах приходять тисячі мешканців Києва та гостей міста. Але викликає хвилювання її доля: як би генеральний план реконструкції не зруйнував її історичного обличчя. Не можна допустити, щоб здійснилися плани деяких жвавих прожектерів, які пропонують перенести цей музей під відкритим небом на набережну Дніпра і в Пирогово. Андріївський узвіз ще довго має радувати не тільки нас, але й наших дітей.

P.S.  Майже в центрі старого Подолу на вул. Хоревій, 11 стоїть скромний будинок, табличка на якому дуже коротко повідомляє: «Тут жив архітектор А. Міленський». Так-так, той самий Міленський, з яким пов’язане нове обличчя Подолу. Виникає питання до Міністерства культури, до Головного управління охорони культурної спадщини та до Союзу архітекторів: чому до цього часу в цьому будинку немає музею Міленського?! Це наш священний обов’язок – увічнити пам’ять про цю людину.     

На Тижні моди Mercedes-Benz Fashion Week, що проходив у Нью-Йорку, було продемонстровано колекцію одягу сезону весна-2008 торгової марки DKNY дизайнера Донни Керан (Donna Karan).

#img_gallery#