Blog

  • Mercedes-Benz Fashion Week: колекція одягу від Anne Klein (фотоогляд)

    Mercedes-Benz Fashion Week: колекція одягу від Anne Klein (фотоогляд)

    У завершальний день Тижня моди Mercedes-Benz Fashion Week у Нью-Йорку разом із колекцією від Томмі Хілфігера було представлено одяг сезону весна-2008 від торгової марки Anne Klein.

    #img_gallery#

  • Аналіз: «Шафранова революція» в Бірмі

    Аналіз: «Шафранова революція» в Бірмі

    #img_right#Нинішні протести в Бірмі, що посилилися за останні декілька тижнів, є наймасштабнішими з тих, які відбувалися в країні після повстання студентів на захист демократії в 1988 році. Проте теперішні активісти в порівнянні з активістами 19-річної давнини мають низку переваг.

    Замість студентів на цей раз повстання очолюють ченці, чиї ряси шафранового кольору, лисі голови та цнотлива поведінка заполонили М’янму [офіційна назва Бірми].

    З цієї причини багато хто називає цей рух «Шафрановою революцією».

    «Буддійське духовенство грає центральну роль в житті та культурі Бірми», – сказав Саймон Біллінес, співголова U.S. Campaign for Burma [кампанія США, покликана урегулювати ситуацію в Бірмі]. – «Вони мають легітимність, чого хунта не може заперечувати чи поставити під сумнів. Ось чому це є серйозною загрозою монополії військових на владу.

    Буддисти складають 89% населення Бірми, що зменшує кількість випадків насилля. Більшість солдатів самі є буддистами і не хотіли б ображати поважних ченців.

    Наявність великої кількості комунікативних засобів в руках бірманських активістів значно підвищує рівень занепокоєння світової громади цим питанням. В 1988 році Інтернет перебував ще на ранній стадії свого розвитку, так само, як і стільникові телефони. Сьогодні ж з цієї нестабільної країни нестихаючим потоком виливаються відео, фото, статті та телефонні дзвінки.

    Також сильно допоміг той факт, що сесія Генеральної Асамблеї ООН в Нью-Йорку співпала з демонстраціями ченців.

    «Вони говорять про це кожен день в ООН», – сказав Аунг Дін, співзасновник U.S. Campaign for Burma.

    Сполучені Штати зараз вживають всебічних економічних санкцій відносно Бірми. На нещодавньому засіданні Генеральної Асамблеї ООН в Нью-Йорку президент США Джордж Буш розповів про подальші плани.

    «Американці обурені ситуацією в Бірмі, де воєнна хунта протягом 19 років підтримує панування страху. Основні права людини, такі як свобода слова, зібрань та віросповідання, сильно обмежені», – заявив президент США. – «Правляча хунта продовжує залишатися непоступливою, хоча прагнення людей до свободи очевидне».

    Аунг Дін просидів більше чотирьох років в бірманській тюрмі (1989-1993 рр.), Нещодавно він повідомив про те, що Аунг Сан Су Чжи, лауреат Нобелівської премії в 1991 році та лідер демократичної опозиції, яка знаходилася під домашнім арештом з 2003 року, була заарештована у себе вдома 24 вересня о 21.00 за місцевим часом та відправлена в тюрму Інсейн. Причиною арешту послужило те, що декілька днів до цього вона вступала в контакт з деякими ченцями під час процесій.

    «Настав час міжнародній спільноті втрутитися», – заявив Дін. – Через відсутність міжнародної підтримки  [в 1988 г.] хунта могла вільно вбивати тисячі людей»,

    8 вересня 1988 року військові відкрили вогонь по продемократичним демонстрантам, в результаті чого, за оцінками, загинуло близько 3 тисяч чоловік.

    Біллінес вважає, що прийдешні Олімпійські ігри в Пекіні можуть зіграти роль запобігання масових убивств, подібних тим, що сталися в 1988 році. Він сказав, що Китай – «головний фінансист» бірманської військової хунти, і що «кривава баня» призведе до того, що Китай вдарить в бруд обличчям.

    «Для Китаю це така ж велика проблема, як і Дарфур», – сказав Біллінес. – Служби безпеки постійно здійснюють напади на бірманських етнічних меншин. В одному тільки штаті Кайін було зруйновано більше 3 тисяч сіл, що в два рази перевищує кількість зруйнованих сіл в Дарфурі».

    Вейд Хантлі, директор Центру Саймонса з питань роззброєння та нерозповсюдження при Університеті Британської Колумбії, не оптимістичний щодо того, як Китай проявить себе в цій ситуації.

    Від відзначив, що, хоча китайський режим і намагається зміцнити свою легітимність в очах світової спільноти, «я бачу, що вони не горять бажанням підтримувати масовий демократичний рух, появи якого вони бояться в своїй країні».

    Він порівняв роль Китаю в Бірмі з його роллю в Північній Кореї: «Через те, що ці країни іноді стають запорукою рівноваги в силовому тиску, Китай може вдатися до різних стратегічних маневрів». Він також додав, що в стратегії будуть враховані стосунки з Індією та США, а також економічні інтереси відносно великих запасів нафти в Бірмі.

    Вейд Хантлі сказав, що дуже важко зробити які-небудь прогнози.



    Імпульс для протестів

    Нещодавня хвиля протестів почалася наприкінці серпня після того, як хунта різко підвищила ціну на паливо в Бірмі в два, а в деяких місцях країни і в чотири рази при тому, що багато місцевих жителів не можуть заробити навіть собі на хліб.

    Різке підняття цін на паливо – це одна з причин масових протестів. Імпульсом також послужив розгін поліцейськими процесій монахів в місті Пакокку. Хоча ніхто серйозно не постраждав, але той факт, що службам безпеки наказали розігнати демонстрацію, яка складалася з ченців, сильно зачепив за живе простий народ.

    Після цього ченці вийшли в ще більших кількостях, вимагаючи вибачень. Однак жодного вибачення не надійшло, і вони зробили сміливий крок, вирішивши відмовитися приймати милостиню від військових.

    «Це все одно що тобі відмовили в причасті в католицькій церкві», – сказав Біллінес.

    «Ченців, які брали участь в русі 1988 року, не заарештовували, як студентів. Сьогодні вони є найорганізованішою громадою в Бірмі й мають дуже високий престиж у суспільстві», – повідав Біллінес.

    Невдовзі до символічних процесій ченців вулицями міст приєдналися тисячі звичайних протестантів.

    В нинішній час монахи вже не вимагають вибачень, вони вимагають звільнення всіх політичних в’язнів і наполягають на тому, щоб хунта вступила в переговори з лідерами опозиції.

    Прислухавшись до закликів міжнародної спільноти проявити стриманість, хунта 25 вересня ввела комендантську годину в містах Янгон та Мандалай.

    Крім того, по гучномовцю було оголошено, що обидва міста будуть перебувати під військовим контролем на протязі 60 днів, повідомляє Reuters.

    Безгосподарність

    Не дивлячись на те, що Бірма є великим постачальником нафти, вона не може забезпечувати високий ступінь рафінування і змушена імпортувати очищену нафту. Тому, подібне збільшення вартості нафти, вчиняючи вплив на зовнішній світ, шкодить самій Бірмі.

    «Вони вже не можуть отримувати паливні субсидії. Тому вони подвоїли ціну. Це дійсно стало останньою краплею в чаші терпіння бірманських людей», – сказав Біллінес.

    Вейд Хантлі провів аналогію з ситуацією в Ірані, якому також доводиться імпортувати очищену нафту, що нещодавно призвело до підвищення цін на нафту та наступним протестам по всій країні.

    Масові протести в країнах з небезпечними режимами мотивовані визріванням багатьох факторів, і тому в деяких регіонах протести підтримуються, а в інших ні. Подібна відсутність політичної свободи існує і в Китаї, однак тамтешній народ не об’єднується, щоб виступити проти цього. Хантлі вважає, що причиною цьому є економічне умиротворення населення.

    «Все, про що турбуються китайці на материку, – це забезпечити собі фінансовий тил», – відзначив Хантлі. Проте важко вгадати, якою буде реакція людей. Наприклад, в Північній Кореї мільйони людей страждають від голоду і не мають ніякої політичної свободи. Незважаючи на це, вони не піднімають повстання.

    Протести продовжуються, і вигуки «демократія, демократія» стають все голосніше. З цього видно, що рух набирає сили. Однак які будуть наслідки неминучих сутичок, залишається тільки гадати.

    Джаред Пірман. Велика Епоха
  • Спостереження за китами у Сіднейській гавані

    Спостереження за китами у Сіднейській гавані

    Ми вийшли з пречудової Сіднейської гавані на борту швидкохідного судна «Вірність» саме перед піковим сезоном спостереження китів. Наш капітан Джон Маттерсон раніше про спостереження китів тільки читав, поки близько 15 років тому у Мерімбулі, що на південному узбережжі Нового Південного Уельсу, його промислове рибальське судно не заходилися оточувати кити, що прямували на південь за планктоном. "Кити плавали навколо нашого судна щодня. Ми захотіли віднайти спосіб показати людям те, що бачили ми ", – розповідає він.

    #img_left#Хоча чисельність китів у цей час ще далека від тієї, що була раніше, Джон дає 100-відсоткову гарантію на повернення грошей, якщо його туристам не поталанить побачити кита протягом пікового сезону спостереження, як в Сіднеї, так і у Мерімбулі. "Було потрібно 40 років, щоб чисельність китів відновилася до сьогоднішньої кількості, що за підрахунками складає всього лише 20 відсотків від їх колишнього числа", – каже він.

    Море було спокійним, і на сонці було чудово та тепло. Проте, на думку Джона, не варто відмовлятися від шансу побачити китів тоді, коли погода не така добра, оскільки кити часто бувають досить активні як за доброї, так і за поганої погоди. У круїзах Джона у Мерімбулі часто беруть участь шкільні групи, і він переконаний, що кити знають про це і реагують на дітей, влаштовуючи справжні вистави для захоплених глядачів, що вітають і аплодують їм.

    Приблизно за три милі до Північного мису Сіднейської гавані ми помічаємо двох горбатих китів, що прямують на північ, у тепліші води Квінсленда. Більшість людей на борту, перебувають в очікуванні; камери напоготові, пальці на кнопках. "Ніколи не знаєш, де і коли вони спливуть на поверхню", – каже Джон. І справді, кити пройшли під водою перед нашим судном, несподівано спливши з іншого боку, і спричинивши захоплення всіх на палубі.

    Я також відчув нервове збудження, викликане бажанням привезти додому цей «довершений» знімок кита, що сплив на поверхню. Кити ж, ніби відчуваючи радість присутніх, витончено махали нам хвостами та випускали через дихала бризки. Я був у захопленні від їхньої спритності, коли вони, здавалося, линули поверхнею; їхні білі животи відливали синьо-зеленим у морській воді, поки вони не виплигували на поверхню і їхні білі животи виблискували на сонці, а потім вони знову пірнали у глибини, і їхні великі горби зникали під водою. Кожного разу, коли вони спливали, було достатньо часу, щоб зробити знімок, і незабаром моя нервовість щезла. Я відчув себе більш невимушено і зміг по-справжньому оцінити красу, що оточувала мене.

    Це дійсно незабутнє видовище – бачити цих великих, величних істот у їхньому природному середовищі, з палуби спеціально обладнаного для цього судна. Час від часу один з китів залишав на воді великий плаский «слід», який тримався якийсь час, наче нагадуючи нам, де він був. Я втратив відлік часу, і опісля приблизно години, що пролетіла як п’ять хвилин, ми розпрощалися з цими двома горбанями та побажали їм безпечного шляху.

    Далі на південь ми зустріли другу пару двох великих горбанів. Сильні бризки з їхніх дихал свідчили про те, що вони були старші та вдихали більше повітря, оскільки рухалися набагато швидше, ніж перша побачена нами пара. "Можливо, це самки і, можливо, вони вагітні", – повідомляє Джон через суднове радіо. Як би там не було, вони поспішали і не були настроєні нас розважати. Ми пішли по їхніх слідах, припускаючи, що вони миттєво наздоженуть першу пару китів.

    Під час перерви на каву, перебуваючи на нижній палубі та прослуховуючи трохи різної інформації, ми почули звіт міжнародного Фонду охорони тварин за 2004 р., де наводилася цитата члена парламенту Девіда Кемпа, колишнього міністра Австралії з охорони довкілля та спадщини: "Сьогодні  спостерігають китів удвічі більше, ніж це було п’ять років тому. Такий успіх не залишає й тіні сумніву, що живих китів у Австралії тепер цінують вище, ніж мертвих".

    Дивлячись на маленькі гребні хвиль у спокійному синьому океані по дорозі у гавань, я думав про сцену в анімаційному мультфільмі «У пошуках Немо», де два головні персонажі, рибка-клоун Марлін і Дорі, розпитують дорогу у риби, яку побачили ще здаля. Риба виявляється величезним китом, який ковтає їх і видихає разом з фонтаном води саме там, куди їм треба було потрапити, – у Сіднейській гавані. Джон каже мені, що всього два роки тому вони бачили кита у гавані, і вже цього сезону кити знову підходять дуже близько до узбережжя та до людей.

    Іноді кити самі приходять у гавань, вони підпливають настільки близько, що їх можна дістати рукою, і це свідчить про те, що вони раді поспілкуватися. І для місцевих жителів, і для туристів така поїздка кожного разу варта витрачених зусиль, адже це переживання, які запам’ятовуються назавжди.

    Кай Бел. Велика Епоха

  • Авокадо: що це за диво і з чим його їдять?

    Авокадо: що це за диво і з чим його їдять?

    За родом своєї діяльності мені часто доводиться ходити містом. Чого тільки не наслухаєшся і не надивишся за весь день! У великому магазині, куди я зайшла купити банани – багато людей. Біля прилавка з екзотичними фруктами стоїть немолода жінка і розгублено озирається на всі боки.

    #img_left#- Даруйте – звертається вона до мене, вказуючи на плід, схожий на велику зелену картоплину, – Ви мені не підкажете, що це за диво і з чим його їдять?

    – Це авокадо – посміхаюся я, пригадавши монолог Клари Новікової.- Його можна в салат додавати або використовувати на гарнір до м’яса.

    До нас поспішає миловидна дівчина з бейджиком на фірмовому халаті. Йдучи, я чую, як вона радить жінці:

    – Перш ніж його використовувати в їжу, авокадо добре б день-два потримати в холодильнику поряд із стиглими фруктами, він тоді м’якшим стає.

    Останнім часом багато незвичних для наших жителів продуктів з’явилися на прилавках міста. А чи багато ми знаємо, наприклад, про екзотичні фрукти?

    Для допитливих і охочих зробити сюрприз своїм рідним декілька рецептів:

    Авокадо з м’ясом і крабами.

    2 великих плоди авокадо, 1 баночка консервованого м’яса крабів (або м’яса кроля), 1 лимон, 3 корінці селери, 4 оливки, 3 ст. ложки оцту, 6 ст. ложок рослинної олії, 3 ч ложки гірчиці, дрібка червоного меленого перцю, дрібка чорного меленого перцю, дрібка солі.

    Лимон, авокадо і корінці селери ретельно вимити. Лимон розрізати навпіл і вижати з цих половинок сік. Плоди авокадо також розрізати вздовж на половинки, видалити кісточку і обережно зрізати шкірку так, щоб не пошкодити м’якоть. Очищену м’якоть авокадо окропити вичавленим лимонним соком і злегка посолити. М’ясо крабів дрібно нарізати, посипати червоним меленим перцем і наповнити цією сумішшю очищені половинки авокадо. Поставити начинені половинки в холодильник.

    На 4 десертних тарілки покласти по вимитому листу зеленого салату і на кожному листі гіркою викласти дрібно нарізану селеру. Дістати з холодильника начинені охолоджені половинки авокадо і помістити кожну половинку на лист салату поруч із селерою. Приготувати соус для заправки:

    З’єднати оцет, гірчицю, сіль і мелений чорний та червоний перець, ретельно все перемішати і потім, при безперервному помішуванні, поступово влити рослинну олію.

    Прикрасити кожну начинену половинку авокадо оливкою, зверху полити приготованим соусом і відразу ж подати на стіл.

    Ківі-салат з куркою і грейпфрутами.

    3 плоди ківі, 2 грейпфрути, 500 г курячого філе, 8 ст. ложок рослинної олії, 1 яйце, 2 ст. ложки апельсинового соку, 3 ст. ложки йогурту, 1 ст. ложка дрібно нарізаної зеленої цибулі, сіль, чорний перець.

    Куряче філе посолити, поперчити і обсмажити з усіх боків у 2 ст. ложках гарячої олії до утворення золотисто-коричневої скориночки. Закрити кришкою і тушкувати на невеликому вогні протягом 15 хвилин. Грейпфрути вимити, очистити від шкірки, видалити повністю білу частину цедри, за допомогою гострого ножа відокремити часточки одну від одної, а потім зняти з часточок плівку, що покриває їх. Плоди ківі також вимити, очистити від шкірки, очищену м’якоть розрізати вздовж на половинки, а половинки нарізати тонкими скибочками. Розбити яйце і відокремити жовток від білка. Додати до яєчного жовтка апельсиновий сік, сіль, перець і злегка все це збити. Продовжуючи збивати, поступово ввести 6 ст. ложок олії. В результаті повинна вийти однорідна густа маса. Додати в цю масу йогурт і дрібно нарізану зелену цибулю та добре перемішати густий соус, що вийшов. Тушковане куряче філе розділити на порції і подати на стіл із скибочками плодів ківі та шматочками м’якоті грейпфрутів, заливши все зверху приготованим соусом.

    Папайя із шинкою.

    1 плід папайї, 100 г шинки, половина лимона, 50 г твердого сиру (типу «Голландського»), 5-10 очищених ядер волоських горіхів, дрібка свіжомеленого чорного перцю.

    Плід папайї вимити, очистити від шкірки, розрізати навпіл і видалити зерна. Очищену м’якоть нарізати тонкими часточками і, розклавши ці часточки на порційні тарілки, полити їх вичавленим з половини лимона соком і посипати свіжомеленим чорним перцем. Порізати тонкими шматочками шинку. Покласти шматочок шинки зверху на кожну часточку папайї. Подавати на стіл, прикрасивши нарізаним у вигляді стружок сиром і ядрами волоських горіхів.

    Смачного!

    Олена Фокина. Велика Епоха

  • Думки про Поділ

    Думки про Поділ

    Проходячи вулицями сьогоднішнього Подолу, ми бачимо на багатьох старих будинках сірі металічні пластинки з написом: «Пам’ятка архітектури, охороняється законом». Сором’язливо і нерішуче дивляться на нас вони, сподіваючись, що їх захищає закон, що вони не будуть знесені з лиця Землі новими людьми, новим життям. Як старі фотографії в сімейних альбомах, так і ці свідки життя, що минуло, мають право на бережливе ставлення до себе.

    #img_left#Із задоволенням дивимося ми на нещодавно відреставровані старі будинки, наприклад, на вулиці Хоревій, 4, на вулиці Костянтинівській, 15, де мужні атланти підтримують балкони, а вишукані каріатиди – легкі портали. Подібні фігури дуже часто прикрашали будівлі Києва в ХІХ столітті. Університет «Україна» розміщується в будинку, який охороняється законом, – колись там була церковно-парафіяльна школа Притиско-нікопольскої церкви, а в будинку-садибі напроти, як декорацію до п’єси про життя старого Подолу, можна побачити вражаюче сучасне кафе «Трактир у Мясоєдова». З якою гордістю дивляться вікна цих старих-нових домів, виставляючи на показ ґрати художнього лиття на своїх балконах та брамах. Нехай в цих будинках сьогодні розташовуються офіси, банки, авіакаси, магазини сучасної комп’ютерної техніки, бутики з одягом зарубіжних фірм – вони органічно вписуються в обриси старого Подолу. Подолу, в якому день сьогоднішній зустрічається з днем учорашнім.

    На вулиці Сагайдачного всі пожежі пережили лише два будинки: 27а і 27б, будинок купця Балабухи (його сухе київське варення закупала вся Європа). Тепер тут розмістилося кафе «Запоріжжя». На тій же вулиці в будинку №16/5 жив купець Дегтерьов, перший голова міської думи, в будинку №20 – золотих справ майстер Коробка. Тепер його вироби зберігаються в Музеї історії України. В готелі «Національні номери» за адресою Сагайдачного, 4 колись Куприн писав свої розповіді «Київські типи».

    А в першій безплатній школі для невгамовних та малограмотних дорослих, яка була відкрита в ХІХ столітті напроти будинку Петра І, тепер розміщується вечірня школа №2. Старовинна вулиця Андріївський узвіз – складова частина великого історико-архітектурного та археологічного комплексу «Стародавній Київ» – здавна з’єднує Верхнє місто з Подолом. Це вулиця артистів,  митців, народних умільців. Це одна з визначних пам’яток Києва, куди регулярно по неділях та святах приходять тисячі мешканців Києва та гостей міста. Але викликає хвилювання її доля: як би генеральний план реконструкції не зруйнував її історичного обличчя. Не можна допустити, щоб здійснилися плани деяких жвавих прожектерів, які пропонують перенести цей музей під відкритим небом на набережну Дніпра і в Пирогово. Андріївський узвіз ще довго має радувати не тільки нас, але й наших дітей.

    P.S.  Майже в центрі старого Подолу на вул. Хоревій, 11 стоїть скромний будинок, табличка на якому дуже коротко повідомляє: «Тут жив архітектор А. Міленський». Так-так, той самий Міленський, з яким пов’язане нове обличчя Подолу. Виникає питання до Міністерства культури, до Головного управління охорони культурної спадщини та до Союзу архітекторів: чому до цього часу в цьому будинку немає музею Міленського?! Це наш священний обов’язок – увічнити пам’ять про цю людину.     

    Галина Мандрика. Спеціально для Великої Епохи
  • Mercedes-Benz Fashion Week: колекція весна-2008 від DKNY  (фотоогляд)

    Mercedes-Benz Fashion Week: колекція весна-2008 від DKNY (фотоогляд)

    На Тижні моди Mercedes-Benz Fashion Week, що проходив у Нью-Йорку, було продемонстровано колекцію одягу сезону весна-2008 торгової марки DKNY дизайнера Донни Керан (Donna Karan).

    #img_gallery#

  • Шоколадний фестиваль в Києві побив всі рекорди (фотоогляд)

    Шоколадний фестиваль в Києві побив всі рекорди (фотоогляд)

    6-7 жовтня в Українському домі у Києві пройшов фестиваль, що зібрав усіх ласунів міста й області. Фестиваль шоколаду не лише потішив відвідувачів різною шоколадною смакотою, а й устиг побити декілька рекордів.
     
    Так, наприклад, на розсуд глядачів було виставлено фонтан, повністю зроблений із шоколаду. На його створення було витрачено понад 2 тони солодкого матеріалу. Цей шедевр вже було занесено до книги рекордів України.

    Як сказав творець шоколадного фонтану, скульптор Володимир Кузнєцов, це вже не перший фестиваль, де він виставляє свої роботи, виконані з нетрадиційного матеріалу. Він брав участь у створенні крижаних скульптур на Михайлівській площі, а також піщаних фігур на Трухановому острові. В останньому конкурсі його робота також була внесена до книги рекордів України.

    Здивувати відвідувачів організатори фестивалю змогли сповна: декорації виставки відносили всіх у казкове місто, де напроти мерії проходили концерти, на шоколадній пошті можна було відправити шоколадний лист, а в шоколадному магазині придбати невелику фігурку. У шоколадній майстерні були виставлені роботи скульптора, що став творцем фонтану-рекордсмена. Була у казковому місті і справжня алея слави, де залишили свої відбитки рук білим шоколадом на чорному багато відомих людей України.

    На другому поверсі виставки кожен відвідувач міг зробити шоколадку своїми руками, додавши інгредієнти на смак, а також створити витвір мистецтва, намалювавши на папері шоколадом якусь картину. Єдиним недоліком фестивалю стало те, що помилуватися на скульптури й купити шоколадні ласощі прийшло так багато людей, що дочекатися своєї черги де-небудь було досить важко. Деякі відвідувачі так і йшли з порожніми руками, «вхопивши шилом патоки».

     
    #img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream# 
  • Невідома недуга забрала життя шістьох дітлахів на Львівшині

    Невідома недуга забрала життя шістьох дітлахів на Львівшині

    #img_left_nostream# У містечку Яворів Львівської області ширяться чутки про невстановлену недугу, через яку помирають маленькі діти. Влада міста вже звернулася до Міністерства охорони здоров’я України, повідомляє т«НТН».

    Місцеві мешканці вимагають негайного розслідування 6 загадкових смертей дітей, що сталися за останній місяць. Тим часом яворівські медики навідріз відмовляються говорити про це захворювання, а санепідеміологи заперечують інформацію про будь-яку епідемію.

    Юрій Телегей поховав однорічного сина 5 днів тому. У дитини тиждень трималася висока температура, а дільничний лікар заспокоював, що то ріжуться зуби. Коли Андрійко помер, медики почали плутатися в діагнозах – від грипу до менінгіту, – розповідає батько. До того ж пропонували йому гроші та вмовили не користуватися послугами криміналістів під час розтину.

    Юрій Телегей, батько померлої дитини: «Можна було врятувати, якби одразу взнали, що то за інфекція. А вони пояснювали, що гуляє грип в повітрі. Все що вони пояснювали – це інфекція в повітрі і все».

    Яворівська влада оголосила надзвичайний стан, але дитсадків поки що не закриває. Чиновники збираються провести розслідування, і до чуток у місті скептично не ставляться. Кажуть, аналогічна проблема колись мала місце в сусідній Польщі.

    Михайло Бак, заст. міського голови міста Яворів: «Є такі чутки, що шестеро дітей захворіли. То не підтверджена інформація, що є якась інфекція».

    В лікарні навідріз відмовилися коментувати ситуацію. Загадково себе повели й санітарні лікарі: журналістів попросили залишити приміщення, аби ті нічого не поцупили.

    Заспокоїли лише у Львівській обласній санепідемстанції. Кажуть, ніякої епідемії у Яворові немає.

    Наталія Тімко, завідувач епідемвідділенням Львівської ОСЕ: «До нас щодня надходить інформація з інфекційних лікарень, і жодної інформації не надходили ні по Яворову, ні по Яворівському району».

    Тим часом міський голова Яворова поїхав до столиці, щоб особисто вимагати в Міністерстві охорони здоров’я всебічного розслідування ситуації.

  • Канада: благодійництво як стиль життя

    Канада: благодійництво як стиль життя

     #img_left_nostream# Оля Зубик – молодий співробітник  кафедри „Документознавство та інформаційна діяльність” Національного університету „Острозька академія”. Вона активно займається громадською роботою в неурядовій організації „Інститут політико-інформаційних досліджень”, веде колонку в студентській газеті про програми обміну, конференції та ін. А ще вона – керівник  молодіжної програми обміну„Канада – Світ Молоді”. Не так давно Оля з іншими 8 студентами Острозької академії повернулась із Мус Джо (Moose Jaw)  – маленького канадського містечка, де вони не просто брали участь у волонтерських програмах, але й провели благодійну акцію на тему «Торгівля людьми», на якій зібрали  2500 канадських доларів. Ці гроші будуть витрачені на купівлю дитячого будинку недалеко від Львова. Подробицями цього заходу, а також іншими цікавими програмами Оля залюбки поділилася з «Великою Епохою».

    – Олю, наскільки мені відомо, це не перша твоя поїздка до Канади. Розкажи, будь ласка, чому ти вирішила брати участь у таких волонтерських програмах?

    – Три року тому мої друзі запропонували мені подати документи для участі в цій програмі обміну. Я довго вагалася, адже не була впевнена, що досконало знаю англійську та зможу витримати за кордоном 7 місяців й присвятити себе чомусь абсолютно новому. Але я спробувала. І хочу сказати, що сім місяців мого перебування в такій волонтерській програмі повністю змінили мої погляди на життя.

    – А чому саме волонтерські програми, адже існують програми, які дають змогу заробити гроші чи отримати освіту за кордоном?

     
    – Волонтер – це людина, яка працює безкорисливо на благо інших. На мій погляд, волонтерські програми допомагають зрозуміти суспільне життя в інших країнах. Ми всі дуже різні, але нас об’єднує бажання бути щасливими. А що може ще так надихати на щастя, як вдячність простих людей у будь-якому куточку світу!   

    – Розкажи, будь ласка, а чим ти займалася в Канаді?

     
    – Програма обміну Canada World Youth, в якій я зараз виконую роль керівника – це унікальна можливість для 18 молодих людей (9 з них – представники різних канадських провінцій і 9  – студенти Національного університету „Острозька академія”) проявити свої лідерські та організаторські здібності.

    Усі учасники проживали в сім’ях по двоє (1 українець й 1 канадець) протягом терміну дії програми. Кожного тижня ми організовували навчальні дні на різні теми, де разом усією групою їх досліджували – це була історія, економіка, мистецтво, місцеве управління та ін. Щотижня впродовж 6 місяців ми проводили так званий День допомоги місту, під час якого організовували різні заходи, що приносять користь громаді (саджаємо дерева, прибираємо місто, проводимо лекції на тему „Шкідливість паління та алкоголю” для школярів тощо).
       

    – Олю, а яким чином ви знайомили канадців з українською культурою?

     
    – За 2 місяці перебування в Канаді наша група організувала День України в місцевій бібліотеці, фундрайзер та ін.

    – Фундрайзер? Вибач, а що це?

     
    – «Фундрайзер» в перекладі з англійської означає збирання коштів. Приміром, на останньому такому аукціоні нам вдалось зібрати 2500 канадських доларів на дитячий будинок недалеко від Львова. Ідея купити такий будинок й облаштувати його виникла в організації „НАШІ”, що знаходиться в Саскатуні (провінція Саскачеван, Канада). Ця неурядова громадська організація вже близько 8 років працює в напрямку допомоги дітям, які позбавлені батьківської опіки в Україні та особам, які постраждали від торгівлі людьми (та секс-індустрії). Засновники організації – представники української діаспори в Канаді, яким далеко не байдужа доля рідного народу.

    До цієї благодійної акції долучилася велика кількість людей. І це не лише ті 80 чоловік, які були на цьому вечорі, а й значна кількість підприємців, що надали товар для продажу на аукціоні. Власне, аукціон і був основним джерелом прибутку на цьому заході.

    – А що саме було представлено на аукціоні?

     
    – Усі речі були з України. Це і сувеніри, і подарунки, і музичні інструменти. Але переважно ми пропонували придбати не речі, а послуги – консультації юристів, спортзали, СПА-комплекси, кафе, фотографування та ін. Особливу популярність мало куштування традиційної української вечері.

    – Схоже, у нас такі заходи відбуваються нечасто. Розкажи, будь ласка, більш детально, як проходив аукціон.

     
    – Аукціон проходив двома шляхами. Перший – це так званий мовчазний аукціон. Протягом усього вечора гості заходу мали можливість ознайомитись із представленими речами та запропонувати за них свою ціну. Родзинкою вечора став живий аукціон, де були представлені найоригінальніші речі.

    Але хочу сказати, що насправді більша частина роботи була виконана до цього вечора. Збір речей для аукціону розпочався ще за місяць до його реального проведення. Всі учасники нашої програми ходили від магазину до магазину, заходили до кожного підприємця в містечку Мус Джо, де проходить програма і розказували про запланований захід, а також про проблему торгівлі людьми. Багато підприємців ставилися до цього із зацікавленістю й розумінням – радо допомагали.

    Відверто кажучи, я особисто була вражена результатом. Аукціон проводив один з учасників пан Майкл М’юліген. Українську різьблену шкатулку він продав за 65 доларів, а послугу приготування української вечері було куплено за 45 доларів. Люблять канадці наш борщ та вареники!

    – До речі, що канадці знали про Україну? Якою вона їм здавалася?

     
    – Тут про Україну існують переважно стереотипні уявлення – посткомуністична країна, де відбулась Чорнобильська катастрофа. Але всім відомо, що український борщ, голубці й вареники дуже смачні!
     
    – А взагалі такі аукціони характерні для Канади?
     
    – Безперечно. Перебуваючи в містечку з населенням 35 тисяч, можу сказати, що аукціони відбуваються раз на тиждень. Інколи – навіть частіше. Їхня тематика досить різноманітна, але завжди гроші йдуть на добру справу переважно в країни з відсталою економікою.

    Тут поширена практика добровільної опіки над дітьми з Африки. Багато канадських сімей висилають одяг, їжу, кошти для дітей, які потребують допомоги.

    У цьому місті діє також організація під назвою (якщо перекласти дослівно) „Армія порятунку”, яка збирає використані речі в населення і продає їх. Так би мовити секонд-хенд, але якісний. За виручені кошти ця організація робить подарунки для бідних сімей на свята.

    – Які плани на майбутнє? Будете проводити такі аукціони ще? На що збиратимете гроші?

     
    – Важко сказати. Це досить серйозна робота, яка вимагає часу та енергії. А головне – волонтерів та спонсорів.

    В Україні, звісно, подібні заходи проводити набагато важче, ніж в Канаді, де благодійність давно стала стилем життя. Але я сподіваюся, що завдяки поширенню цієї інформації знайдуться і люди, і кошти. А на що збирати гроші? В нашій державі, на жаль, людей, які їх потребують, аж занадто багато.
     
    – Хотіла б ти жити в Канаді, якщо так, то чи плануєш переїхати?

     
    – На це питання я б відповіла так – майбутнє покаже.

    Може й нам варто перейняти канадський досвід? Адже кожен із нас має у своїй шафі застарілі речі або ті, з яких виросла дитина, чи ті, що вийшли з моди. А куди їх діти – невідомо. І викинути шкода, і тримати вже ніде. Та охочих на таке добро в нашій державі знайдеться достатньо. Головне – щоб були небайдужі, які б зацікавилися цією проблемою, так би мовити українські волонтери…

  • Польща та Україна узгодять нові правила перетину кордону

    Український уряд просить для жителів 50-кілометрової прикордонної зони ввести пільговий режим поїздок до Польщі, повідомляє "Дело".

    Польща і Україна у зв’язку з цією обставиною мають намір 17 жовтня погодити нові правила перетину кордону, які діятимуть після вступу Польщі до Шенгенської зони. Остання подія повинна відбутися 1 січня 2008 року.

    Напередодні Київ надіслав польським чиновникам свій варіант угоди.

    Це підтвердив також прес-секретар МЗС Польщі Роберт Шанявський.

    Зокрема в цій угоді українська сторона наполягає на тому, щоб Польща надала право на безвізовий проїзд в прикордонній 50-кілометровій смузі тим громадянам, які проживають в районах, прилеглих до Польщі не далі 50 кілометрів від кордону.

    Зазначимо, що аналогічна схема вже узгоджена між Україною і Угорщиною. До речі, Угорщина також приєднується до Шенгенської угоди.

    Тепер угорський уряд видаватиме українцям пластикові картки. Для в’їзду до Польщі мешканцям прилеглих до кордону районів просто ставитимуть штамп в паспорт.

    Громадяни України в рік, в середньому, перетинають українсько-польський кордон 5-6 мільйонів разів.

    Тому дозвіл на безвізові поїздки до Польщі для жителів прикордонних районів вигідний українській стороні.

    Часто жителі прикордонних районів Західної України переправляють через кордон дрібні партії алкоголю або сигарет, цим в принципі і живуть.

    Деякі з українців постійно працюють на довколишніх польських підприємствах. Для них платити 35 євро за польську візу, на думку українських дипломатів, будуть дуже обтяжливими.

    До речі, Польща також не заперечує свою вигоду від ліберального прикордонного руху, тому що не хоче втрачати дешеву робочу силу.

    До того ж, навіть після вступу Польщі до Шенгенської зони польській діаспорі дозволено безперешкодно здійснювати поїздки на історичну батьківщину завдяки так званій "карті поляків".

    Нововведення дозволить мешканцям України і інших країн колишнього СРСР, які вважають себе поляками, отримувати багаторазову візу до Польщі, вчитися, працювати і навіть займатися бізнесом на території Польщі без будь-яких додаткових дозволів.

    Зазначимо, що українець польського походження буде мати змогу отримати бажаний документ для в’їзду до Польщі вже через півроку у випадку, якщо він підпише декларацію про те, що він є поляком за походженням. До того ж йому буде необхідно довести, що один з його батьків, дід або двоє з прадідів були поляками.

    На співбесіді етнічний поляк повинен буде продемонструвати хоч би базове володіння польською мовою, а також знання традицій і культури свого народу. Отримана в консульстві "карта поляка" діятиме 10 років і її можна буде продовжувати.