Blog

#img_left_nostream#Кілька тижнів тому в школі Мінхуей в Брісбені ми провели науковий експеримент про вплив хороших і поганих думок, заснований на експериментах з кристалами льоду в Японії.

Нашою метою було навчити учнів відчувати почуття милосердя при взаємодії з навколишнім середовищем. Учні дивилися на кристали льоду, які виходили різними після того, як вони говорили або добрі, або погані слова. Опісля вони з ентузіазмом обговорювали це відкриття.

Далі ми провели експеримент на вплив хороших і поганих слів. Ми підготували дві чашки з відварним рисом і веліли студентам говорити хороші слова першій чашці з рисом, а погані слова – другій чашці з рисом. Наприклад, вони говорили першій чашці «спасибі», «ти чудовий», а другій – «ти мені не подобаєшся», «ти мерзенний». Потім ми закрили обидві чашки плівкою і підписали їх.

За два тижні ми принесли ці чашки в клас. Рис, якому говорили добрі слова, покрився білою цвіллю і не мав поганого запаху. А #img_left_nostream#другий покрився чорною липкою цвіллю. Діти дуже здивувалися, коли побачили результати експерименту, вони усвідомили важливість милосердної свідомості.

За матеріалами Мінхуей 

 

 

#img_center_nostream#

 

#img_center_nostream#

 

#img_center_nostream#

 

#img_center_nostream#

 

#img_center_nostream# 

У Детройті відкрився міжнародний автосалон, в якому представили свою продукцію близько 80 виробників із усього світу. Акредитована преса могла відвідати автосалон із 7 січня, 10 січня автошоу відкрите для "промислового перегляду", а для широкої публіки Детройтській міжнародний автосалон відкриється в суботу 13 січня. Цього року виробники автомобілів привезли кілька десятків новинок, серед яких традиційно широко представлені спортивні моделі.

#img_right#Наші нігті є складовою частиною нашого стилю і показником здоров’я. Напевно, найкрасивішою частиною наших рук є нігті. Але чи доглядаємо ми за ними настільки добре, наскільки це потрібно? Якщо вони ламаються, тріскаються і кришаться, то, можливо, прийшов час для ніжної турботи. Крім того, здорові й міцні нігті служитимуть красивим доповненням до вашого зовнішнього вигляду.

Нігті ростуть з кутикул. Коли утворюються нові клітини, старі спресовуються, ущільнюються, стають твердими і виштовхуються назовні. Функція нігтів полягає в захисті наших ніжних кінчиків пальців. Вони також відіграють роль інструментів, за допомогою яких можна вказувати, чухати і здійснювати різні маніпуляції.
Оскільки нігті є частиною рук, що саме впадає в очі, то звичайно ж вимагають підвищеної уваги до догляду. Проте неправильний догляд може привести до пошкодження нігтів, тому ми повинні знати, завдяки чому вони можуть залишатися здоровими, сильними і пружними в умовах щоденного виконання різних справ.
Здорові нігті – гладенькі, міцні та мають однорідний колір. Не потрібно докладати багато зусиль, щоб зберігати їх здоровими, досить зрозуміти, що їм потрібне. Проте якщо ви все ж таки помітили значні зміни в кольорі або формі нігтів, то це є ознакою досить серйозної проблеми із здоров’ям. У такому разі краще за все звернутися до лікаря.

Необхідно розуміти, що нігті вбирають вологу і тому схильні до висихання. Якщо ваші руки цілий день раз у раз потрапляють під воду, можливо, ваші нігті стануть дуже сухими і крихкими, й потребуватимуть додаткового зволоження. Спробуйте робити зволоження під нігтями (перед цим переконаєтеся, що вони чисті).

Нігті складаються з волокнистого протеїн-кератину, що має злегка кислотні властивості. Мильна вода створює лужне середовище, яке розпушує волокна нігтів і робить їх слабкими. Тому для миття посуду або при використанні жорстких хімічних засобів надягайте гумові рукавички (з бавовняним покриттям усередині).

У таких умовах як холодна температура або суха спека, нігті також можуть стати сухими і ламкими. В цьому випадку добре допомагає зволожуючий крем. Ваша шкіра також містить кератин і так само реагує на брак вологи, тому з її стану можна судити про те, коли нігтям необхідна додаткова волога: якщо шкіра суха, то й нігті потребують додаткового зволоження.

Не навантажуйте надмірно свої нігті, не скребіть ними, не піднімайте чогось важкого. Вони можуть служити нам в чомусь, але цим не можна зловживати. Здорові нігті, добре доглянуті, мають блиск і рожево-білий відтінок та виглядають, як нігті після Французького манікюру (за який ви не платили і який навіть не робили).

Нігті тоді є найздоровішими і найсильнішими, коли на них нічого не немає. Незважаючи на те, що закріплювач для нігтів може захищати від пошкоджень, а нанесення лаку доповнює образ, проте, закріплювач і лак приводять до погіршення стану нігтів. Тому, якщо ви хочете користуватися ними, робіть тонкі шари, а також спробуйте нанести новий лак на старий шар не видаляючи його. Адже рідина для зняття лаку – найагресивніша. Дуже важливо давати нігтям відпочити від цих хімікатів пару місяців в рік, щоб у них була можливість відновити свій здоровий вигляд.

До того, як нанести лак, спочатку зробіть основу. Це збереже колір лаку, який зазвичай вбирається в нігті та змінює їх колір. Безпосередньої дії лаку на пошкоджені нігті потрібно уникати за будь-яку ціну, поки не пройде 4-7 місяців до їх повного відновлення

Краще за все підстригати нігті після ванни або душу, коли вони ввібрали воду і стали гнучкішими, менш схильними до розшарування або ламкості. Для цієї роботи користуйтеся гострими ножицями.

Перед обпилюванням нігтів пам’ятайте, що вони сухі. Завжди обпилюйте нігті в одному напрямі: оскільки ніготь складається з шарів кератину, то від рухів вперед-назад він може пошкодитися. Краще використовуйте наждачні пилки, а не металеві. Не відривайте нігті, що ламаються, оскільки в результаті можете пошкодити живу тканину; краще обріжте їх.

Кутикула – це шар тканини, яка частково покриває ніготь в його основі. Вона захищає нові клітини кератину, які поволі з’являються. Бережіть свої кутикули. Ніколи не видаляйте їх, роблячи манікюр, оскільки це може привести до попадання інфекції. Обов’язково перевіряйте, чи стерилізує майстер манікюру свої інструменти.

Якщо у вас дуже ломкі нігті, спробуйте наступне:
*Дотримуйтеся короткої форми нігтів.
*Починайте догляд за ними з 15-хвилинного замочування у ванні із спеціальною олією, потім використовуйте зволожуючий крем.
*Не користуйтеся рідиною для зняття лаку більш ніж двічі на місяць.
*Зволожте нігті за допомогою крему, перш ніж лягти спати, і одягніть на ніч бавовняні рукавички.
*Регулярно робіть манікюр, оскільки гладенькі нігті менше чіпляються за речі і менше дряпаються.
*Не турбуйтеся з приводу додаткового вживання харчового желатину. Оскільки більшість людей отримує достатньо білка в своїй дієті, то додатковий білок ніяк не відіб’ється на здоров’ї нігтів.
У нашому житті з високою зайнятістю легко знехтувати доглядом за нігтями і повірити в обман маркетологів про легке їх лікування найостаннішими новинками. Проте ці засоби можуть мимоволі привести до пошкодження нігтів і зіпсувати їх вигляд. Але якщо ми підходитимемо з розумінням до того, що дійсно потрібне нашим нігтям, то зможемо відновити їх природну силу, що зберігає нігті красивими і здоровими.

Версія англійською: The Epoch Times (Велика Епоха)

 

Зараз, 30 років потому, мільйони людей повертаються до цієї ефективної, яка проте ще й досі викликає суперечності, програми із зниження ваги.

То в чому ж справа? Режим харчування, відомий як дієта доктора Аткінса, простий – з меню виключається їжа, багата на вуглеводи. Вона замінюється на білки і жири, які можна споживати в будь-якій кількості, так багато, як вам хочеться.

Це означає повне виключення з вашого раціону такої смачної їжі, як білий хліб, рис, макарони, картопля, морозиво, тістечка і, навіть, більшість фруктів. Все це повинно бути замінено м’ясом, рибою, молочними продуктами і овочами.

Вуглеводи, що містяться в крохмалі та цукрі, відкладаються в тілі у вигляді жиру. Філософія харчування Аткінса заснована на тому, що споживаючи невелику кількість вуглеводів, тіло спалюватиме зайвий жир аби заповнити брак енергії. Такий процес відомий як кетозис.

І хоча критики дієти доктора Аткінса продовжують ставити її під сумнів, недавні дослідження показали, що система харчування доктора Аткінса все ж таки ефективна. Згідно з дослідженням, результати якого були опубліковані в «New England Journal of Medicine», його учасники, які страждали від ожиріння, змогли за 6 місяців втратити в три рази більше ваги дотримуючись низьковуглеводної дієти, в порівнянні з тими, які дотримувалися звичайної дієти з низьким вмістом жирів.

У проведеному дослідженні діяло обмеження на щоденне споживання вуглеводів всього лише в 30 грамів, що прирівнюється до двох шматочків житнього хліба або до однієї чашки нарізаного банана. З іншого боку, одна чашка білого рису або середня картоплина містять 50 грамів вуглеводів. Проте, незважаючи на первинну ефективність, «революція Аткінса» довго звинувачувалася в короткочасному ефекті.

Дослідники з данського Університету RVA, наприклад, заявили в «Lancet Review»: «Втрата ваги на низьковуглеводній дієті можлива внаслідок комбінації обмежень у виборі їжі і збільшення насичення, що досягається завдяки високому вмісту білка». Деякі критики також наполягають на тому, що вага в значній мірі втрачається завдяки великій втраті води і не є справжнім жиром.

Інші не згодні. Доктор Гюнтер Боден з медичної школи при університеті Temple, автор дослідження, присвяченого короткостроковим ефектам низькокалорійної дієти, які були опубліковані в «Annals of Internal Medicine» дійшов висновку, що низькокалорійна дієта не тільки значно знижує споживання калорій, але також допомагає діабетикам понизити рівень глюкози в крові, а також рівень тригліцеридів і холестеролів.

«Ми довели, що люди втрачають вагу на дієті доктора Аткінса, тому що вони споживають менше калорій, а не тому що їм нудно сидіти на дієті або вони втрачають рідину», – сказав доктор Боден в заяві для преси, – «Уся втрачена вага була жиром».

Дослідження проводилися за участю добровольців, яким було дозволено дотримувати звичайного способу харчування протягом 7 днів. Потім протягом двох тижнів слід було обмежити споживання вуглеводів у харчуванні до 20 грамів на день. Таким чином, всі учасники дослідження добровільно вживали на 1000 калорій в день менше, ніж зазвичай, незважаючи на легкодоступну білкову та жирову їжу.

Версія англійською: The Epoch Times Велика Епоха

Торі при владі

Уряд Харпера, починаючи з часу своєї перемоги 26 січня 2006 року, що поклала край 13-річному правлінню Ліберальної партії, не витрачав часу даремно і виконав свої передвиборні обіцянки. Зрештою, навіть канадці, які симпатизують лібералам, визнали, що справжній уряд добивається цілей і виконує свої обіцянки (виняток становило нещодавнє рішення ввести прибутковий податок на заощадження).

Насправді, правління консерваторів настільки відповідало їх передвиборній кампанії, що грані між ними майже стерлася. З приводу цього один ліберальний лідер сказав, що консерватори цього року взагалі не керували. Швидше, вони були залучені в тривалу передвиборну кампанію. Можливо, вона дуже затягнулася, але одне здійснено точно: діяльності уряду був характерний такий стрімкий потік повідомлень і політичних ініціатив, що на суперечності не звертали уваги.

А суперечності були. Стефан Харпер рідко з’являвся на публіці. Він давав інтерв’ю і знайомився з питаннями преси до початку інтерв’ю, заявляючи, що канадська преса має ліберальний ухил.

Екологія була однією з проблем, від якої консерваторам не вдалося відвернути увагу. Майже відразу після перемоги, партія, члени якої мають коріння в штаті-експортерові нафти Альберті, викликала обурення громадськості після скорочення фінансування програм із захисту навколишнього середовища. Міністр екології Рона Амброуз взяла на себе непросту справу оповіщення своїх співгромадян, заявивши, що Канада не може виконати свої умови Кіотського протоколу, головним чином через те, що попередній ліберальний уряд не вживав ніяких заходів щодо цього. Вона трохи відновила свої позиції, коли восени уряд, нарешті, оголосив стратегію відносно навколишнього середовища – довгостроковий план із скорочення шкідливих викидів в атмосферу на 50% до 2050 року.

Уряд значно краще проявив себе в міжнародних відносинах. Швидко діючи, уряд Стефана Харпера (або Стіва, як його називає президент Буш) поліпшив напружені відносини з США, вирішивши спірне питання у зв’язку з лісоматеріалами з м’яких порід деревини. Проте відносини з Китаєм стали прохолоднішими через непохитну позицію консерваторів стосовно проблем прав людини.

Ймовірно, саме ця позиція, яка така, що суперечить типовому канадському нейтралітету, запам’ятається майбутнім поколінням. Саме цей уряд не побоявся зайняти нинішню позицію і зважився вступити в полеміку, і навіть, озброєний конфлікт – з метою захисту своїх принципів, незалежно, згодні ви з цим чи ні.

Канада в Афганістані

Солдат на тлі місяця з другої дивізії легкої піхоти ім. Принцеси Патріції на бойовому посту на базі Масум Гар в районі Панджваві, провінція Кандагар. Фото: John D. McHugh/AFP/Getty Images

2006-й рік почався з підтвердження зобов’язань, висловлених обома провідними партіями канадської місії в Афганістані, незважаючи на зростаючі втрати Канади в неспокійних південних провінціях Афганістану.

Місія в Афганістані, почата за ініціативою ліберального уряду в 2001 році після терористичних атак на США 11 вересня, була продовжена на два роки новим консервативним урядом.

Військове протиборство з Талібаном зросло, оскільки Канада прийняла на себе керівну роль в південному Афганістані і очолила декілька операцій. Влітку, коли Канада була залучена в ризиковану місію в районі Панджваві, з’явилося повідомлення, що вірогідність померти для канадського солдата в бою в Афганістані в 6 разів вища, ніж для американського в Іраку.

Оскільки кількість загиблих канадців збільшилася до 46 чоловік – 37 лише в 2006 році, зросли заперечення щодо місії. Критики стверджували, що Канада все більше й більше відхиляється від своєї традиційної ролі миротворця.

Лідер Нової демократичної партії Джек Лейтон виступив за виведення канадських військ з Кандагара, «блок Квебекський» заявив, що Канаді слід зосередитися на відновних роботах, а не на бойових діях. Думка лібералів в цьому питанні розділилася.

Судячи з опитувань, що виявляють відсоток прихильників місії і тих, хто хоче, щоб Канада вивела свої війська з Афганістану, ставлення канадського населення до афганської проблеми також неоднозначне.

Незважаючи на критику, прем’єр-міністр Стефан Харпер продовжує наполягати на рішенні продовжувати місію, навіть, якщо це коштуватиме поразки для його уряду на наступних виборах.

Було відвернуто терористичний акт в Онтаріо

На початку червня в районі Торонто пройшла серія облав на підозрюваних членів великої групи радикального ісламізму, що потрясло всю країну. За своїм масштабом це було найбільше чищення з часів терористичних атак на США 11 вересня, яке привело до ухвалення антитерористичних законів.

Змовники мали міжнародні зв’язки, і за кордоном також пройшли арешти.
За словами поліції терористи мали намір відправити начинену вибухівкою вантажівку до Південного Онтаріо і відкрити вогонь по натовпу. Адвокат одного з обвинувачених заявив, що група збиралася «обезголовити прем’єр-міністра» та інших керівників.

Поліція стверджує, що один з членів групи придбав три тонни нітрату амонію – речовини, яка може використовуватися для виготовлення вибухівки. Це перевищує кількість використаної речовини при вибухах в Оклахома-сіті в 1995 році, коли було вбито 168 чоловік.

Обмеження, введені після вибухів в Оклахомі, привели до того, що окрім фермерів ніхто не може купити нітрат амонію. Після того, як поліція була приведена в бойову готовність через спроби купити велику кількість добрива, згодом це добриво було замінене на добриво з невибуховою речовиною.

Група була непрофесійною, і відразу ж викликала підозри у сусідів тим, що вони носили маскуючий одяг. Незважаючи на те, що над зоною літали вертольоти, і поліція стежила за їх діяльністю, група продовжувала свою підготовку. Поліція контролювала групу з 2004 року.

15 чоловік були молодшими 26 років, тоді як п’ятеро мали судимість згідно із законами про неповнолітніх, тому що їм було менше 18 років. Єдиний зв’язок між заарештованими, про який відомо публіці до теперішнього часу, в тому, що вони відвідували одну й ту ж саму суннітську мечеть.

Стефан Діон приймає поздоровлення Жерара Кенеді і Жустіна Трюдо після його переможної промови в Палаці конгресів в Монреалі, Канада. Фото: Simon Hayter/Getty Images

Рік на пошуки нового ліберального лідера

Минулого січня Стефан Харпер був обраний прем’єр-міністром, отримавши перемогу над Полом Мартіном, що оголосив про намір піти з поста лідера Ліберальної партії через два роки. Негайно почалася боротьба за місце нового лідера. Протягом наступних 7 місяців в центрі пильної уваги ЗМІ опинилися Майкал Ігнатьфф і Боб Рей. Але переможцем, зрештою, виявився Стефан Діон, що вийшов з тіні.

Діон оголосив про свою кандидатуру на початку квітня, коли гонка офіційно почалася. Єдиний кандидат з Квебека, відомий своїми поглядами на проблеми з охорони довкілля, він оголосив, що об’єднає партію. Спостерігачі вважали його кандидатуру можливою, проте згідно з опитуваннями він мав лише середній рейтинг.

До гонки увійшли 11 чоловік, 3 відкликали свої кандидатури до з’їзду партії. 8, що залишилися, зробили партійний з’їзд на висунення кандидатів найбільш різностороннім, з 1968 року, коли був вибраний Пьер Трюдо.
Вісім розділися на дві групи: Майкл Ігнатьфф, Боб Ріж, Жерар Кенеді і Стефан Діон в перших рядах рейтингу; Кен Дріден, Джо Вольп, Скотт Брайсон і Марта Халл-Фіндлі – внизу рейтингу.

Ігнатьфф, нещодавно обраний до парламенту, є висхідною зіркою в партії і розглядався протягом цілого року як лідер. Але його думка про необхідність підтримки війни в Афганістані і самовпевненість відштовхнули багатьох делегатів. У нього не було можливості набрати достатньо голосів на з’їзді, щоб зберегти своє перше місце, отримане після першого голосування.
Боб Ріж, колишній член парламенту від Нової демократичної партії був також сильним конкурентом. Він був найяскравішим оратором під час передвиборної кампанії, але його політичній програмі бракувало ясності. Тоді як він заручився підтримкою в багатьох регіонах країни, в Онтаріо він виявився непопулярним, де в пам’яті виборців ще залишилися спогади про його невдалу діяльність як прем’єр-міністра.

І, нарешті, Діон, вибраний за допомогою делегатів Жерара Кенеді і прихильників інших кандидатів, які розглядали його як «другу кандидатуру». Хоча, здається, всі задоволені результатами, залишається незрозумілим, чи зможе Діон при підготовці до наступних федеральних виборів об’єднати лібералів і зібрати воєдино набагато більш різнорідну групу, ніж це було в минулих ліберальних урядах.

Зліт Альберти

Рекордно високі ціни на газ і нафту привели до профіциту бюджету Альберти. 2005/2006 фінансовий рік закінчився з рекордним профіцитом у 8,7 мільярдів доларів. Планований профіцит бюджету на 2006/2007 рік складає 5,4 мільярда доларів.

Багата на природні ресурси провінція має економіку, яка найшвидше зростає, в країні з ВВП понад двісті мільярдів доларів при трьохмільйонному населенні. Альберта має найвищий валовий внутрішній продукт на душу населення в Канаді.

Економічне зростання в Альберті виявилося в центрі загальної уваги цього року, коли мешканці Альберти отримали «чек процвітання» на 4000 доларів із словами подяки від прем’єр-міністра Ральфа Кляйна на знак визнання їх внеску в розвиток провінції.

Зростаюча економіка і нафтогазова промисловість, що розширюється, продовжують приваблювати багато канадців з інших частин країни в Альберту, щоб скористатися великою кількістю робочих місць і перспективами високооплачуваної роботи.

Проте разом з процвітанням існує ряд проблем, найбільш серйозна – брак житла. Стрімкий приплив людей створив напругу на ринку житла та інфраструктури. Це продемонструвало нездатність області підтримати населення, що швидко зросло.

Перш, ніж залишити свій пост на початку місяця, Кляйн вперше визнав, що його уряд не був готовий зустрітися з проблемами, викликаними економічним піднесенням.

В кінці року багато жителів Альберти поспішили на виборчі пункти, щоб проголосувати за нового прем’єра і лідера правлячої в Альберті Прогресивної консервативної партії, після того, як Кляйн вирішив піти на пенсію, пробувши на посту прем’єра 14 років. 14 грудня, Ед Стелмак був приведений до присяги як 13-й прем’єр-міністр Альберти.

Версія англійською: The Epoch Times (Велика Епоха)

#img_right#За минулих кілька років Пекін у деяких країнах створив інститути Конфуція, під зручним приводом для поширення китайської мови. У США зараз є 12 інститутів Конфуція. Дійсно, деякі американці прагнуть вивчати китайську мову, але досвідчені люди вважають, що все це є політичним ходом Пекіна. Деякі коментатори кажуть, що КПК неначе по-новому переглянула теорію Конфуція і побачила, що вона може підтримати їхню так звану концепцію "гармонійного суспільства", тому на поверхні КПК пропагує теорію Конфуція, при цьому, не зважаючи на те, що вона повністю протилежна марксизму, якого вона твердо дотримується. Керівники КПК не можуть не знати, що Конфуцій теж робив акцент на способах правління, він не прямо згадував, що якщо правитель не належним чином виконує свій обов’язок, то люди мають повне право підняти бунт і повстати проти нього.

Чому Пекін хоче, щоб ви вивчали китайську мову?

4-го січня християнська газета повідомила, що в світі деякі країни й райони перебувають на стадії створення великих мовних і культурних центрів, які організовує уряд КПК. До їх числа входять Нью-Йорк, Гаваї, Канзас, Мексика, Франція, Сербія, Південна Корея, Єгипет, Австралія, Росія, Руанда та ін.

За минулі кілька років у всьому світі близько 50 країн створили 130 інститутів Конфуція. У США вже створили 12 інститутів, йде підготовка до створення ще кількох інститутів. Пекінський чиновник заявив, що ці інститути створили для того, щоб стимулювати вивчення китайської мови і зміцнити зв’язки із світом.

Деякі американці дійсно щиро вивчають китайську мову, але деякі сторонні спостерігачі вже давно звернули увагу на прихований мотив уряду КПК.

Більшість цих інститутів Конфуція створені на об’єднаних паях, і в основному засновані вони всередині американських університетів. Китайські інститути присилають своїх викладачів, а місцеві університети забезпечують їх аудиторіями й персоналом. КПК надає матеріальну допомогу цим інститутам розміром від кількох десятків тисяч до кількох сотень тисяч доларів.

На самому початку, після того, як пройшла велика реклама і вихваляння цих інститутів Конфуція, у них усе ще не вистачало навчальної бази і кваліфікованих викладачів. Був тільки один офіс і кілька співробітників, які практично не знали, як працювати. Перший інститут Конфуція в США був створений в університеті Меріленда два роки тому. За цей час там навчилося тільки десять із лишком учнів. Двоє викладачів, яких обіцяла надати КПК, приїхали в США тільки минулого місяця.

Коли в США почали створювати інститути Конфуція, викладачі з кількох інститутів виражали сумніви з приводу цих, виникаючих на базі університетів США, інститутів. Вони виражали занепокоєння з приводу того, що КПК почне чинити тиск і політичне втручання.

Завідувач центру східно-азіатських досліджень (CEAS) при Канзаському університеті Elaine Gerbert заявляє: «Звичайно ж, вивчення мови викличе у людей позитивне ставлення до Китаю, це є політичним кроком, і ми не зможемо цього уникнути».

Деякі великі відомі університети, наприклад, такі як Гарвардський університет, відмовилися співробітничати з Пекіном у цьому напрямі.

Керівник у галузі східно-азіатського дослідження Пенсільванського університету G. Cameron Hurst каже, що не хотів би занурюватися в цю «торгівлю», і дозволяти уряду КПК указувати нам, як важливо й потрібно вивчати китайську мову.

Деякі професори виражають занепокоєння щодо того, що Пекін шукатиме способи, щоб придушувати й присікати різні точки зору та підходи до навчання в університеті. Пані Кепоте, з Канзаського університету, яка досліджує проблеми сфери прав людини в Китаї, каже, що, щоб уникнути виникнення будь-яких конфліктів у навчанні, ми повинні строго відокремити інститут Конфуція й центр вивчення країн Сходу й Азії.

За матеріалами: Християнський журнал, Газета "Тайбей Шибао"

Версія китайською: The Epoch Times