Blog

Минулого тижня Американська академія педіатрії в звіті під назвою «Сексуальність, контрацепція та засоби масової інформації» розкритикувала демонстрацію підліткам сексу по багатьох каналах і негативний вплив, який це чинить на них.

#img_right#У звіті, написаному спільно доктором медичних наук Віктором Страсбургером і Радою США з комунікацій і ЗМІ, зазначено: «Сьогодні ми спостерігаємо велику розбіжність між тим, що показують більшість каналів ТБ — випадковий секс і статеві відносини без будь-яких наслідків — і тим, чого справді потребують діти і підлітки».

«Те, що потрібно нашим підліткам — це безпосередня інформація про статеве життя і необхідність контрацептивних засобів», — додають автори звіту Американської академії педіатрії.

До речі, Рейтинг Нільсена, опублікований у минулому грудні, показав, що діти [в США] віком від 2 до 11 років у середньому дивляться телевізор по 25 годин на тиждень

Що стосується останньої частини заяви цього звіту, він не відображає того, що дійсно потребують діти.

Наша культура за допомогою телебачення, фільмів та розважальних ЗМІ, демонструючи секс на фізичному рівні, ігнорує наслідки аморальної, руйнівної поведінки і створює враження у наших дітей, що ці цінності не тільки прийнятні, але й загальнолюдські.

Я вгадую реакцію деяких людей, які побачивши слово «аморальний», стануть розхвалювати прогрес суспільства за останні 60 з гаком років у бік більш відкритого, сексуально-ліберального і вільного суспільства.

Але я думаю, що прийшов час дати нашим дітям, та й нам самим, більше вибору. Я втомився від реальності, в якій цінуються випадкові статеві зв’язки, сексуальний підтекст у розважальних дитячих програмах, а також вульгарність і безсоромність у суспільстві. Мені здається, я сумую за гарними речами в житті, які ми втратили.

Чому б не показувати комедійні серіали чи фільми про сім’ї, які навчають дітей самовладанню і стриманості? Покажіть важливість шлюбу і подружніх відносин, «любов до гроба» і вірність між чоловіком і дружиною.

Покажіть нам наслідки безладних статевих стосунків і зради; покажіть жінок і чоловіків, які, жалкуючи про свої минулі вчинки, пізніше усвідомлюють, як їхній власний егоїзм нашкодив життю інших. Розкажіть історію про дівчину, яка зберігає невинність для свого майбутнього чоловіка, і про чоловіка, який усе життя відчуває кохання лише до однієї єдиної, навіть на 50-й річниці весілля.

Ці історії дійсно існують, і я зустрічався з такими людьми, які зробили великий вплив на мої цінності в майбутньому. Я дізнався, що значить для хлопця присвятити своє серце і тіло тільки одній дружині — і отримувати таку ж любов у відповідь.

Для багатьох, хто вибрав таке життя, напевно, це не просто, але вони дотримуються цих принципів. Багато хто з них прийшов до цього, отримавши в минулому важку душевну травму і зробивши висновок, що треба жити по-іншому. Давайте більше вчити дітей цьому і підкреслювати, що добре, а що погано. Настав час для нашої цивілізації зробити поворот на 180 градусів і більше цінувати і пропагувати шляхетні якості людини.

Якщо ми підемо таким шляхом, то культура зміниться, і я вірю, що наші діти будуть дякувати і поважати нас за це. Давайте дамо їм право вибору й покажемо їм інший спосіб стосунків. Спосіб, про який багато хто з нас сам забув.

Принаймні, можна показувати ці цінності в однаковому співвідношенні на телебаченні і нагадувати підліткам про важливість самообмеження і традиційних відносин.

Автор Джим Фогарті — журналіст англомовного видання The Epoch Times.

Про Брюса Вілліса можна впевнено заявити, що він є одним з найбільш помітних і яскравих акторів голівудського «дерева». «Міцний горішок» своєю цілеспрямованістю, наполегливістю, темпераментом і талантом зумів довести глядачам, голівудським зіркам і критикам, що він має досить міцну, товсту і надійну «шкарлупу». Про його успіх у кіно можна судити по заслуженому статусу в середовищі голівудської еліти і касовим зборам його фільмів.

#img_left#Але для того, щоб переконати критиків, утвердитися і стати зіркою, йому довелося добре попрацювати над тим, як проявити свій талант на повну силу. Такі фільми, як «Міцний горішок» (1,2,3,4), «П’ятий елемент» і «Армагедон», принесли йому світову популярність, а також допомогли миттєво піднятися до рівня мегазірки. У цих фільмах Брюс Вілліс відмінно проявив свої неабиякі акторські здібності і здобув образ супергероя, який демонструє бійцівський характер і виступає в ролі «благородного рятівника людства».

Уолтер Брюс Вілліс, майбутній «Міцний горішок», народився у березні 1955 р. у сім’ї американського військовослужбовця на військовій базі в Західній Німеччині, потім родина переїхала до Нью-Джерсі (США). Успіх і слава не відразу прийшли до нього. Потрібен був деякий час… Перехідним містком до майбутнього щастя стали зйомки з його участю в телесеріалі «Детективне агентство «Місячне Сяйво». З трьох тисяч претендентів лише йому усміхнулася фортуна, надавши головну роль.

Детектив-веселун Девід Едісон за дуже короткий час завоював серця американців. Глядачі із задоволенням стежили за номерами, які персонаж Вілліса виконував щодо Медді, героїні Сіббіл Шеппард. Чотирирічна хода «Місячного Сяйва» з його участю завершилася Еммі – вищою ТВ-нагородою у Штатах.Знаменитий кіноактор виявився дуже працездатною і творчою людиною. В історії кінематографа зафіксовано 72 роботи, в яких він узяв участь. Брюс Вілліс також зміг переконати всіх у тому, що він – чудовий драматичний актор. На сьогодні «Міцний горішок» має свій власний театр під назвою «Компанія блазнів», де він ставить п’єси А.Чехова і Теннесі Вільямса. А ще він озвучує персонажів мультфільмів, грає у телесеріалах.

#img_center_nostream#

На відміну від багатьох голівудських зірок, Брюс багато життєвих ситуацій сприймає творчо, часто експериментує, любить смішити людей, має усмішку, яка легко запам’ятовується і підкреслює його веселий характер, акторський талант, чарівність і підсилює приплив глядацької любові.

#img_center_nostream#

Хочеться відзначити, що природа по-доброму поставилася до цієї людини і також наділила його музичним слухом і голосом. У картині «Поглянь, хто ще говорить» він співає пісню, яку сам написав. У 1987 році світ побачила його сольна довгограюча платівка «Брюс Вілліс: повернення Бруно».

Брюс Вілліс також ділова людина. На сьогодні він є одним з найбільш високооплачуваних акторів Голівуду, а з 1991 року – одним з творців і співвласників мережі ресторанів «Планета Голівуд».

#img_center_nostream#

Прекрасна доля, улюблена робота, загальне визнання… Чого ще побажати? Всього цього він домігся наполегливою працею над собою. В одному із зарубіжних інтерв’ю на запитання про те, яким він бачить своє майбутнє і чим планує займатися років через 20, Вілліс відповів: «Можливо, буду більше грати в театрі. Хотілося б спробувати себе на Бродвеї. Ну й, напевно, залюбки переглядатиму свої картини. Вважаю, що мені дуже щастило на ролі та фільми! І взагалі у мене приголомшлива робота – я розважаю людей».

#img_left_nostream#Нью-Йорк. Спекотним днем в Іст-Вілліджі звук шиплячого грилю можна почути задовго до того, як продуктові намети з’являться в полі зору. Запахи диму наповнюють повітря та підвищують температуру на кілька градусів. Але причиною цих звуків і запахів не були звичайні сосиски і перець на грилі. Їх джерело – фестиваль JapanTown, де страви японської вуличної кухні, пропоновані ресторанами та магазинами Іст-Віллідж, вже перетворилися в улюблені місцеві страви.

 

Гарне місце для справжньої японської їжі

Наприклад, Otafuku, невелика крамничка, що полюбилася багатьом, чиї знамениті такоякі та окономіякі створили довгі черги покупців. Такоякі – оладки у формі кулі з начинкою з восьминога, зеленої цибулі та імбиру, мали такий великий попит, що продавці повідомили нам про те, що ми повинні чекати приготування замовлення протягом 30 хвилин.

Окономіякі – смажені коржики, з сумішшю різних інгредієнтів – капусти, імбиру, приправлені солодким, гострим соусом (названим на честь млинців), японським майонезом і тонкими пластівцями кацуобуші – стружкою сушеної макрелі. Коли коржі тільки приготовлені, пар, що піднімається, змушує пластівці макрелі підстрибували, і на перший погляд здається, що вони рухаються. Але не хвилюйтеся: незвичайне блюдо добре приготовлено.

Іншою улюбленою стравою відвідувачів стала свинина-гриль Тонтон, пропонована невеликим, але популярним рестораном в Іст-Віллідж, Хаката Тонтон. Бетті Тан, директор із зв’язків з громадськістю фестивалю пояснила, що Хаката Тонтон спеціалізується на приготуванні «японської їжі для душі» з острова Кюсю, розташованого в південному регіоні Японії. Ресторан пропонує різноманітні страви з свинини: від фірмових свинячих ніжок до тушкованої в горщику беркширської свинини.

#img_right#Звичайно, японський фестиваль їжі не буде повним без японського каррі – найпопулярніша в країні страва. Японський каррі солодший і має більш густу консистенцію, ніж індійський, який ми зазвичай асоціюємо з цим соусом, але ті, хто спробував його вперше, тим не менше, відчують гостроту його смаку. «Каррі-я» і «Go! Go! Каррі!», – вигукували продавці відвідувачам ярмарку.

Suzuki Farm продавала на фестивалі свій урожай японських овочів, що були вирощені на фермі в штаті Делавер за допомогою органічних пестицидів, виготовлених з рослин. Її асортимент включав Гойю – вид гіркої дині з Окінави (рекомендується для хворих на діабет), а також камонасу – баклажани, які ідеально підходять для гриля, як пояснив Кохеі, що працює на фермі.

Погляд на багату культуру Японії

 

На додаток до презентації сучасної японської культури через її кухню, JapanTown також пропонує познайомитися з давніми традиціями Японії. На виставці можна побачити мініатюру мікоші – переносного храму Сінто, яку японці часто носять по вулицях під час різних фестивалів або мацурі.

"На ярмарку були представлені деякі експонати японської антикварної колекції «Шібуя», які в основному відносяться до 19 – початку 20 століття, що належали звичайним міським жителям і самураям, – пояснив Нацуко Ямамото, власник «Шібуя». – Колекція в основному складається з Тансу або японських скринь. Скрині тісно пов’язані з японською історією, і малюнки на них зображають різні народні легенди", – сказав Ямамото.

 

#img_left_nostream#Багато зразків належали купцям портових міст, таких, як Осака та Кіото. Один з них був дерев’яним переносним ящиком торговця для запису прибутку, всередині якого зберігаються чорнило та ручка з пензликом для написання ієрогліфів.

Канеко Сейкоу, викладач "шодоу", або японської каліграфії, який має найвищий рівень майстерності (рівень "хачідан"), був присутній на фестивалі, щоб записати імена клієнтів японською мовою символів за допомогою пензля та чорнила. Сейкоу проводить заняття у Верхньому Вест-Сайді і навчає шодоу студентів усіх рівнів. Шодоу, або шлях пензля, походить з китайської каліграфії, але з винаходом хірагану та катакану (компоненти японської силабічної абетки та писемності) шодоу розвинув різні стилі, які сильно відрізняються від стилю свого китайського предка. Більшість студентів вивчають три стилі: каішо (звичайне або квадратне письмо), гоушо (полупропис) і соушо (пропис).

За допомогою паперу, пензлика, чорнила і чорнильного каменю, відомих як «чотири скарби навчання», студент "шодоу" не тільки вивчає художню форму, але й відправляється в філософську подорож. Інформаційна брошура Сейкоу пояснює: «Японська каліграфія часто пов’язана з вченням Дзен. Можливо тому, що при створенні твору каліграф для кожного аркуша паперу має лише одну спробу. Мазки не можуть бути виправлені. Таким чином, кожна робота є відображенням стану розуму людини, яка пише в той момент часу».

Кофу, який також веде шодоу-класи Сейкоу, пояснює, що в залежності від того, як ви хочете написати символи, можна використовувати пензлики різних розмірів і виготовлені з вовни різних тварин. Наприклад, волосся коня добре вбирає рідину, а пір’я гусака – ні. Тому вибір правильного пензля є дуже важливим для успіху всієї роботи.

Зростаюче визнання

Бетті Тан, директор із зв’язків з громадськістю, сказала, що захід став прекрасною можливістю долучити більшу кількість людей до вивчення японської культури і разом з тим до японському бізнесу. Вона сама також отримує задоволення від вивчення мови, кухні і способу життя японців. Вона зазначила, що японська культура «дуже різноманітна та оригінальна» і що японці є «творчими людьми».

#img_right#Тікако Ічіхара, засновник і організатор JapanTown, сказала, що вона завжди хотіла познайомити більшу кількість людей з японською кухнею та культурою. «Я хочу, щоб люди знали, що японська кухня – це не тільки суші», – сказала вона. Вона хотіла представити інші прекрасні страви своєї рідної країни жителям Нью-Йорка і вирішила, що вуличний ярмарок – найкращий варіант. За відсутністю обов’язкових вхідних квитків це найпростіший спосіб звернутися до широкої аудиторії, яка прагне справжньої японської кухні. Найкраще з усього, вважає Ічіхара, – це об’єднання на фестивалі аспектів японської традиційної та сучасної популярної культури, що дає можливість показати більшій кількості людей захоплююче суспільство Японії.

«Всі вуличні ярмарки зазвичай однакові – тільки хот-доги та барбекю … Я хотіла надати вуличним ярмаркам трохи смаку», – сказала Ічіхара.

 

Крім того, вона побачила, що фестиваль – це відмінна можливість зібрати разом японське співтовариство. Хоча число японських жителів Нью-Йорка є відносно невеликим, оскільки багато хто з них тільки вчаться тут або знаходяться тут тимчасово і повернуться до Японії через кілька років, вона, тим не менш, сподівається побудувати сильне співтовариство. «Економіка Японії є другою за величиною економікою світу, і чому ж тут немає Японського Міста?» Це стало її мотивацією для організації фестивалю JapanTown.

Фред Сабо, шеф-кухар ресторану піклувальників Музею Метрополітен, працював на фестивалі, доводячи курячі крильця до досконалості за допомогою свого Гендзі гриля. Сабо, який, до речі, також є чоловіком Ічіхари, полюбив японську кухню і культуру 20 років тому, коли він їздив до Японії викладачем англійської мови. Він знаходить особливо привабливим смак «умамі» – унікальний смак, що часто зустрічається в японській кухні і отримав назву «шостого основного смаку».

Сабо також сказав, що, коли суші вперше з’явилися в Нью-Йорку, він спробував невідому тоді страву, і це була любов з першого укусу. З того часу він полюбив свіжі інгредієнти та неповторний смак японської кухні.

Зараз він маринує так смажить на грилі м’ясо, використовуючи секретний рецепт сім’ї Ічіхари, і сподівається в один прекрасний день відкрити японський ресторан.

Це другий рік проведення JapanTown. Після великого успіху торішнього дебюту, що привернув увагу близько 80 тисяч відвідувачів, цього року фестиваль було поділено на три частини. Cool Japan Festival завершилася в липні; Healthy Food & Green Festival і Soul Food Festival відбудуться 22 серпня і 26 вересня в Мідтауні і Верхньому Іст-Сайді.

 

Для отримання додаткової інформації про JapanTown nyjapantown.org.

Сорок два роки виповнилося британському кінорежисеру, сценаристу, продюсеру Гаю Річі, та колишньому чоловікові Мадонни.

Ріс у хорошій сім’ї, хоча його батьки і розвелися, дитинство юнак провів у маєтку 17 століття, який належав його вітчиму.Натхнення присвятити життя кіно прийшло після перегляду фільму-вестерна «Бутч Кессіді та Санденс Кід».

Перший його повнометражний фільм «Карти, гроші, два стволи» в британському кінопрокаті зібрав 1,6 мільйонів фунтів, хоча за цю картину режисер і отримав премію «Золота малина» за найгіршу режисуру.Після успіху фільму «Карти, гроші і два стволи» Гаю Річі, пропонували поставити такі картини як «Ангели Чарлі», «Три королі» та «Викрасти за 60 секунд», але він залишився відданий собі і знімати те, що йому до душі.

Через два роки виходить картина «Великий куш» (2000 рік), в якій знімається Бред Піт. Бред Піт для того, щоб взяти участь у картині зменшив свій гонорар у четверо – і не дарма. Картина вийшла цікавою, видовищною і з прекрасним гумором.Вирішивши спробувати себе в новому жанрі, Гай Річі пише сценарій і режисує картину «Віднесені» (2002). Історія про американську «принцесу» та італійського «жебрака». Сумнівними глядачеві та критикам здалися акторські здібності Мадонни. Проте режисер, спростовує громадську думку: «Якщо говорити про мене, то я вважаю, що вона гарна в акторській майстерності. Просто люди не можуть відійти від її образу». Та й жанр мелодрами виявився очевидь не під силу майстру гангстерських комедій.

У підсумку картина Річі з гуркотом провалилася в прокаті, не окупивши себе і на третину, і заробила цілих п’ять призів найгіршої премії року «Золота малина» у номінаціях «найгірший режисер», «найгірша картина», «найгірший ремейк», «найгірша акторка» і «найгірша екранна пара».

У результаті гучного фіаско Гай Річі заробив репутацію режисера потуральника акторським амбіціям власної дружини, а в пресі все частіше фігурував не як «режисер культових картин», а як «чоловік Мадонни». Можливо, саме тому Річі пішов зі світу великого кіно на цілих три роки, присвятивши вільний час сім’ї.

Вихід картини «Револьвер» (2005) повернув Гаю Річі колишню славу, де він заявляє про свою здатність робити не тільки смішне, однотипне кіно, але і створювати картини, що змушують замислитися.

Остання його картина «Шерлок Холмс» (2009) викликала чимало суперечок. Дійсно, якщо порівняти картину Річі з радянським фільмом Ігоря Масленікова кінця 70х-початку 80х років, яка навіть у Великобританії визнана як краща екранізація розповідей про пригоди Холмса, то на класику картина «не тягне». Робота Гая Річі хоч і здається на перший погляд та що нічого не має спільного з оригіналом Конан-Дойля, але в розкритті характерів героїв, чарівність Дауні молодшого, аристократична зовнішність Джуда Лоу, події, які розвиваються послідовно і динамічно, що відкривають завісу таємниці, неповторний стиль і монтаж режисера роблять фільм захоплюючим і видовищним.

Фільм, який вперше за довгий час окупив себе з лишком і був прийнятий на ура світовою аудиторією, схоже, приніс Гаю Річі впевненість у власних силах.

Фільмографія:

2009 Шерлок Холмс

2008 Рокнрольщик

2007 Підозрюваний

2005 Револьвер

2002 Віднесені

2001 Зірка

2000 Великий куш

1998 Карти, гроші, два стволи

1995 Важка справа