Blog

Вранці в четвер, 27 квітня, після гарячих дискусій, що тривали протягом декількох місяців, був демонтований, розпиляний на частини і відвезений пам’ятник радянським воїнам-визволителям у центрі м. Таллінна. Рішення про знесення монумента викликало масові хвилювання і зіткнення в центрі естонської столиці, в результаті яких було арештовано понад 300, поранено близько 60 чоловік і одна людина загинула.

#img_left#Реакція Росії не примусила себе чекати. Рада Федерації закликала президента негайно розірвати дипломатичні відносини з Естонією. Прихильники партії "Справедлива Росія", рухів "Наші" і "Молода гвардія" організували безстрокові акції протесту біля естонського посольства в Москві, яке, у свою чергу, 28 квітня заявило про припинення своєї роботи «до того часу, поки дипломатичній місії не буде гарантована безпека».

Перший заступник голови комітету Держдуми у міжнародних справах Леонід Слуцький заявив: «Те, що відбувається в Естонії, не вкладається в рамки якого-небудь здорового глузду». Лужков і уряд Москви закликали державні та муніципальні організації Росії до бойкоту Естонії. Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров пообіцяв, що Росія "робитиме серйозні кроки" щодо Естонії.

Реакція з боку міжнародного співтовариства була менш однозначною. Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун закликав Росію та Естонію до примирення і засудив нічні безлади в Таллінні. Голова Парламентської Асамблеї Ради Європи Рене ван дер Лінден засудив демонтаж, хоча й висловив думку, що пам’ятник радянським війнам у центрі естонської столиці дійсно виглядає неоднозначно, враховуючи всю складність історичних відносин між Росією та Естонією. Координатор зовнішньої політики Європейського Союзу Хав’єр Солана негативно висловився про безлади в Таллінні і виразив свою солідарність з естонським керівництвом. Колишній канцлер ФРН Герхард Шредер дав негативну оцінку діям естонської влади. На його думку, проведення ексгумації є «поганим тоном і неповагою до пам’яті цих солдатів».

Безумовно, позиція екс-канцлера Німеччини, зокрема, чий батько загинув під час Другої світової війни на Східному фронті, і німецької влади в цілому, не може не викликати захоплення. У Німечині нікому й на думку не спадає можливість демонтажу пам’ятника воїнові-визволителеві в Трептов-парку в Берліні, а німці, до їх честі, доглядають за могилами і своїх воїнів, і загиблих в Німеччині радянських (які знаходяться в кращому стані, ніж окремі військові поховання у самій Росії). Ось у кого б слід було повчитися естонцям. І не тільки їм.

Російські офіційні особи, часто звинувачуючи західні країни в подвійних стандартах, самі поводяться так само і в своїх висловах іноді проявляють однобокість. Постійно кажучи про звільнення Червоною армією Європи від нацизму, вони навряд чи цікавляться думкою із цього приводу народів східноєвропейських країн.

Щодо цієї проблеми, варто навести уривок з листа знаменитого білого генерала Антона Денікіна, чиє добре ім’я за останні роки було відновлене, написаного в травні 1946 року полковникові Колтишеву: «Після блискучих перемог Червоної армії у багатьох людей з’явилася аберація…, якось зблякнув, відійшов на задній план той бік більшовицького нашестя і окупації сусідніх держав, який приніс їм розорення, терор, більшовизацію і поневолення… Ви знаєте мою точку зору. Совєти несуть страшне лихо народам, прагнучи до світового панування. Зухвала, провокаційна, загрозлива для колишніх союзників і збуджуюча хвилю ненависті їхня політика загрожує перетворити на прах все, що досягнуте патріотичним підйомом і кров’ю російського народу…».

Не треба забувати, що це написане людиною, яка присвятила своє життя служінню Росії, справжнім патріотом, який в роки Другої світової, знаходячись в окупованій Франції, навідріз відмовився співробітничати з німецькою владою і з болем у серці переживав поразки радянських військ на початку Великої Вітчизняної війни.

Неважко уявити, як, у такому разі, до принесеного Червоною армією «звільнення» ставляться в Естонії, де в 1940 році, а потім після війни тисячі безневинних людей постраждали від масових репресій і депортацій. Але одна згадка цього факту часто викликає зворотну реакцію ніби: «А багато хто з них за фашистів воював».

Тут треба сказати, що реальні злочини, здійснені комуністами і справді були вельми ефективно використані геббельсовською пропагандою для поповнення рядів німецької армії за рахунок громадян радянських республік, і не тільки в Прибалтиці, що, звичайно, у жодному випадку не виправдовує катів, які брали участь в каральних операціях нацистів. При цьому не треба забувати, що до кінця війни німці, як, втім, і радянське керівництво, не питали особливої згоди людей, яких мобілізували в свої армії.

Повернемося до демонтажу Бронзового солдата в Таллінні. В цій ситуації одним із рішень могло б стати запропоноване раніше перезахоронення останків солдатів в Росії. Так або інакше, для вирішення проблеми необхідно, щоб обидві сторони хоча б зробили спробу прислухатися одна до одної. Росії, замість погроз про економічні санкції, слід було б замислитися, в чому причина такого негативного до себе ставлення з боку багатьох колишніх радянських республік і східноєвропейських країн.

Президент Естонії Тоoмас Хендрік Ільвес, відповідаючи на запитання одного з читачів BBC Russian.com і російського Інтернет-порталу Rambler.ru про те, скільки часу повинно пройти, перш ніж забудуться ті неприємні моменти історії, які були між двома країнами, сказав:

«Я не знаю, скільки саме це займе часу, але знаю, що це потрібно. А для цього Росія має зробити те, що зробили естонці. Вже складений перший том, який документує багато фактів минулого, включаючи військові злочини, здійснені естонцями. У нас були не тільки естонці, яких призвали до німецької армії, але були й ті, хто скоїв військові злочини. Все це там відображено».

Естонії необхідно, у свою чергу, спробувати зрозуміти, що вчинки на зразок розгону поліцією демонстрацій, які виражають протест проти рішення уряду, не роблять честі країні, що вважає себе демократичною. А що стосується могил радянських солдатів, все ж таки непогано було б придивитися до прикладу Німеччини, про який йшлося вище.

Але поки що, на превеликий жаль, обмін думками між двома країнами залишається схожим на діалог двох глухих.

Хава Тор. Велика Епоха

Тема про силу навіювання вже не одне сторіччя продовжує хвилювати розуми людей. Час від часу з’являються повідомлення про випадки сп’яніння, викликані навіюванням, а не вживанням алкоголю. Прикладом цього може служити  – інцидент, що стався в 19-му сторіччі в американському штаті Мен.

#img_left#У табір із заготівлі лісу постачалися пляшки з ванільним екстрактом, що містить алкоголь. Іноді робочі пили цей екстракт і п’яніли. Кінець кінцем, керівники лісозаготівельного табору почали постачати ванільний екстракт без вмісту алкоголю. Час від часу робочі так само заходили в магазини, пили його і п’яніли (без алкоголю!).

Виявляється, така сила навіювання. Доктор Ендрю Шолі, професор психофармакології в університеті Нортамбрія в Ньюкасл (Великобританія) вважає: «Те, що ви думаєте, може бути таким же важливим, як і те, що ви п’єте».

Він повідомив Британське психологічне товариство (British Psychological Society) в 2000 році про своє дослідження психологічного впливу на людей, які п’ють каву з кофеїном і без кофеїну. Всі кажуть, що кава з кофеїном робить людей бадьорішими і уважнішими. Імовірно, кава без кофеїну такої ролі не відіграє. Доктор Шолі та його колеги провели простий експеримент над людьми, яким давали випити каву, а потім пропонували пройти комп’ютерний тест.

Не проінформувавши, людей розділили на чотири групи (A1, A2, Б1, Б2). Людям у групі A1 сказали, що їм дають каву з кофеїном, що й було насправді. Групі A2 сказали, що вони отримують каву з кофеїном, але давали її без кофеїну. У групі Б1 отримували каву без кофеїну, а групі Б2 сказали, що вони отримують каву без кофеїну, але давали каву з кофеїном.

Учені виявили що, як і було спрогнозовано, люди, які випили каву з кофеїном, були швидшими і стараннішими під час проходження тесту – але тільки якщо вони думали, що їм дали каву з кофеїном. Люди, які випили каву з кофеїном, але вважали, що вона була без кофеїну, виконали тест трохи гірше.

Найцікавіше це те, що люди, які думали, що вони випили каву з кофеїном, але насправді випили її без кофеїну, пройшли тести так, як ніби вони дійсно випили каву з кофеїном.

Таким чином те, що ви думаєте – реально може бути важливішим ніж те, що є реальним. Сила навіювання, справді, не має перешкод.

Автор Стівен Джуан, доктор філософії,  антрополог і член факультету  гуманітарних наук в університеті Сіднея, Австралія.

В рамках Австралійського Тижня Моди (Australian Fashion Week) пройшов показ колекції дизайнера Мадам Марі (Madame Marie).

#img_gallery#

Різотто з беконом і макарони в сирному соусі – страви для холодних зимових днів, що радують шлунок.

#img_left#Різотто з беконом

3 скибочки бекону

1 нарізану цибулину

1/2 чашки нарізаної кубиками моркви

1 нарізане стебло селери

1 роздавлений зубчик часнику

сіль і перець

1 лавровий лист

1 чайна ложка орегано

1 чайна ложка тим’яну

——————————-

2/3 чашки рису

1 ложка коньяку або бренді (за бажанням)

3 чашки яловичого або курячого бульйону (особливо якщо «Різотто» виходить сухуватим»)

——————————-

1/4 чашки гороху

3 ложки натертого сиру пармезану

2 ст. ложки нарізаної петрушки

Нагрійте невелику каструлю на помірному вогні. Бекон обсмажте до хрусткої скориночки і відкладіть.

Видаліть з бекону весь жир. Овочі та спеції тушкуйте на помірному вогні до появи ніжного аромату, близько 3 хвилин. Заправте сіллю і перцем.

Додайте рис, тушкуйте близько двох хвилин. Додати в каструлю бренді. Потім додати 1 чашку бульйону. Варити на слабкому вогні. Помішувати різотто потрібно постійно, додаючи по півчашки бульйону в міру вбирання. (У каструлі завжди повинна бути додаткова рідина). Варити до готовності рису (близько 20 хвилин) або на ваш смак. В кінці додати горох, пармезан, бекон і петрушку. На три порції.

Запечені макарони в сирному соусі

Я нічого не маю проти напівфабрикатів у коробці. Проте, коли захочеться потішити себе чимось ситним, з кремовим соусом, то немає нічого кращого за цей рецепт.

300 гр. макаронних виробів (краще за все маленьких рогаликів), сіль

1 ст. ложка масла

1 ст. ложка муки

3/4 чашки вершків

1,5 чашки нарізаного на тертці сиру (чеддер)

Гострий соус за смаком

Сіль і перець (багато перцю)

1/2 чашки подрібнених чіпсів

Зверху посипати панірувальними сухарями (1/2 чашки)

1 ст. ложка масла

Розігріти духовку до 350 градусів. Відварити макарони в підсоленій воді до готовності, близько 6 хвилин. Злити воду і перекласти в посуд для запікання.

В окремому посуді розігріти масло, додати муку. Постійно помішувати на повільному вогні протягом 2 хвилин. Додати інгредієнти, що залишилися (окрім панірувальних сухарів), помішувати поки не розплавиться сир.

Макарони з’єднати з соусом в посуді для запікання. Зверху посипати товченими панірувальними сухарями, і покласти шматочок масла. Випікати у відкритому посуді, хвилин 20, до рум’яної скориночки. На чотири порції.

Маріан Мун. Велика Епоха

Ситуація, яка проявилася шість років тому, раптово загострилася з жовтня 2006 р. Шість років тому було зафіксовано стійке зникнення значної кількості природних запильників: комах, птахів і кажанів, за допомогою яких квіти перетворюються у фрукти.

#img_left#З жовтня 2006 р. у небувалих масштабах почалося масове зникнення медоносних бджіл. Один бджоляр із Середнього Заходу, за даними листопада 2006 р., що мав здорових бджіл, втратив 96 % бджолиних сімей і опинився на грані банкрутства.

Хоча деякі райони були уражені бджолиними кліщами, мова йде про зникнення цілих колоній, коли у вулику залишаються окремі особини! Таке явище отримало назву "Порушення, які призводять до краху колонії". Бджоли зникають, при цьому мед, віск і інші бджолині продукти залишаються на місці. Ця проблема зафіксована в 24 штатах США, Іспанії й Польщі. Джеррі Хейз, голова відділу пасічного господарства Департаменту сільського господарства у Флориді говорить: "Я задаюся питанням: хіба медоносні бджоли – канарки у вугільній шахті? Що бджоли хочуть сказати нам, людям, на що ми повинні звернути увагу?"

Бджоли впродовж багатьох років перебували в умовах стресу, знесилені кліщами й постійними перевезеннями вуликів, харчуючись кукурудзяною патокою. Фунгіциди (прим. речовини, які вбивають грибки), інсектициди (прим. препарати для знищення комах) і гербіциди (прим. речовини, які перешкоджають росту бур’янів) послабили імунну систему бджіл, яка й так вже була підірвана, як і в інших комах. Ріст населення та використання хімікатів, представляють ще одну небезпеку для бджіл.

Генетично модифіковані рослини містять у собі гербіцидний і інсектицидний гени, які, за даними досліджень німецьких учених, передаються бактеріям у кишечнику нелітних бджіл, що не залишають вулик. Той факт, що віруси часто передають гени одного організму іншому, призвело до того, що це відкрило протиприродні двері між біологічними видами, через які можуть передаватися гени.

Наразі є багато припущень, щодо навколишнього середовища. Хейз продовжує міркувати на цю тему: "Примітно, що при порушеннях, які призводять до краху колонії, бджоли залишають колонію й не повертаються, що, як правило, не властиво суспільним комахам – залишати матку і її виводок, або нелітних бджіл. Очевидно, вони не можуть знайти дорогу назад додому. Імідахлорид, який застосовується для стримування термітів, діє так само. Одним зі способів боротьби з термітами є те, що вони, харчуючись цією речовиною, ідуть і не можуть згадати, як повернутися назад. Це речовина також руйнує імунну систему, у результаті чого нормальні мікроорганізми в них стають патогенними. Імідахлорид також використовується як інсектицид на заводах".

У США 130 млн. генетично модифікованих культур, з якими можна використовувати велику кількість гербіцидів, не зашкоджуючи їм. Є також рослини, які містять інсектицидні гени, які заманюють бджіл. Бджоли працюють безупинно, забезпечуючи нас продовольством вартістю приблизно 14 млрд. доларів США. За підрахунками, біля третини продуктів харчування ми споживаємо завдяки бджолам. Вентилятори, вертольоти й інші методи не досить ефективні для запилення.

Версія англійською

Згадка про «інцидент в Чжуннанхаї»  25 квітня 1999 року навряд чи щось скаже більшості людей; але для послідовників Фалуньгун і спостерігачів Китаю це є однією з найважливіших дат останнього десятиліття. Це точка відліку, після якої тодішній комуністичний лідер вирішив знищити дуже популярний духовний рух, що охопив всю країну.

#img_left#Рішення Цзянь Цземіня знищити Фалуньгун породило найбільш масові та запеклі кампанії у пресі з часів Культурної революції Мао. У подальші роки ЗМІ КНР, уряди, що знаходяться  під контролем,  складали все більш безглузді історії в спробі опорочити образ послідовників Фалуньгун в очах населення. Іноземних журналістів, які намагалися з’ясувати правду або написати відмінну від генеральної лінії партії думку про Фалуньгун, в кращому випадку чекала неприємна бесіда з владою із застосуванням погроз, в гіршому – видворення з країни.

Китайські лідери знаходяться в постійному страху перед великими групами людей, які збираються в одному місці, незважаючи на те, що конституція країни гарантує свободу зборів. Чжу Жунцзі, який був прем’єр-міністром на той час, зустрівся з  присутніми навколо будівлі уряду Чжуннанхай послідовниками Фалуньгун, кількість яких склала від 10 000 до 18 000, і, вислухавши їх, пообіцяв звільнити заарештованих в Тяньцзині послідовників Фалуньгун.

Натовп мирно розійшовся, але голові Цзяну цього здалося недостатньо. Він написав листа, в якому засудив Фалуньгун і підняв питання, чи не були збори послідовників Фалуньгун добре спланованою змовою  всередині партії. Він дав ясно зрозуміти, що не потерпить «…соціальну групу, в яку залучена велика кількість членів партії, кадрів, інтелігенції, військових, а також робочих і селян», які не знаходилися під безпосереднім контролем партії. Цзянь, рухомий заздрістю, страхом і бажанням захистити свою особисту владу, розв’язав великомасштабну кампанію всупереч волі Політбюро, не маючи ніяких конкретних доказів, що ця група представляла яку-небудь загрозу.

Спікер КПК у зв’язках з громадськістю через ЗМІ на весь світ заявив, що ця демонстрація була дуже руйнівною і блокувала рух, хоча зйомка події свідчить про безглуздість заяви. Багато шуму було роздуто з твердження, що протестуючі нібито «оточили» урядову будівлю.

У подальші місяці кампанія в ЗМІ, організована компартією посилилася. Справа дійшла до того, що іноземні ЗМІ почали повторювати брехню про Фалуньгун, зокрема через те, що у них не було інших джерел інформації.

За останні декілька років міжнародна організація «Репортери без кордонів» періодично публікувала повідомлення, що критикують китайський комуністичний режим за контроль над всіма ЗМІ, включаючи Інтернет. Ситуація дійшла до краю у випадку із прихованням фактів про атипову пневмонію, після чого комуністичний режим пообіцяв стати більш відкритим.

З метою заручитися можливістю провести в Пекіні Олімпійські Ігри в 2008 році КПК пообіцяла Міжнародному олімпійському комітету (МОК), що під час Олімпіади іноземні журналісти зможуть робити репортажі без будь-яких обмежень. Із цього приводу офісом прем’єр-міністра Вень Цзябао   минулого грудня було випущено ухвалу, що гарантує свободу переміщення для журналістів  і право на  будь-які репортажі  без втручання з боку влади.

Проте в Китаї видання ухвал – це одне, а їхнє втілення на ділі – зовсім інше.

Іноземні журналісти, які хочуть відвідати Тибет або  Сіньцзян, як і раніше повинні чекати спеціального дозволу, а ті, хто бажає  написати про демократичних активістів, правозахисників, дисидентів, Фалуньгун або незаконне видаляння органів, – можуть про це забути.

Знімальна група ВВС, що прибула в місто Чжушань і хотіла зняти сюжет про бунт в провінції Хунань, була звідти випроваджена владою. Крім того, безліч китайських репортерів, які писали для іноземних газет статті на заборонені теми, продовжують сидіти у в’язницях.

Припустимо, що Олімпійські Ігри все ж таки відбудуться в Пекіні (хоча все частіше піднімається тема бойкоту, зважаючи на  проблему прав людини в країні), Китай буде наповнений іноземними журналістами, охочими робити репортажі на теми, відмінні від спорту.

Хоча навіть у сфері спорту можна знайти безліч прикладів відсутності  в комуністичного режиму будь-якого жалю. Існують побоювання, які все більше зростають, з приводу нещадного режиму тренувань  здібних спортсменів, починаючи вже з 5-річного віку, які є не що інше, як жорстоке поводження з дітьми в широкому масштабі. Іншою проблемою, яку піднімають роками, є  застосування китайськими спортсменами допінгу, як правило, на вимогу тренерів.

Глава громадської безпеки Чжоу Юнкан нещодавно заявив, що поліція в ім’я захисту «соціальної та політичної стабільності повинна боротися з ворожими силами всередині та за межами країни». Така політика погано узгоджується з олімпійським духом, проте китайський комуністичний режим добре пам’ятає про південнокорейський досвід у 1988 році.

Тоді, перед Олімпійськими Іграми  в Сеулі,  безліч продемократичних демонстрацій на вулицях внесли свій вклад у падіння мілітаристського режиму в країні. Багато хто хотів би побачити щось подібне в Китаї, але можна бути впевненими, що КПК докладе максимум зусиль, аби цього не сталося.

Денис Чарльтон. Велика Епоха

Після введення в школах програми «Фрукти – школярам», їх ставлення до їжі і фізичний стан значно покращали, говорять вчителі.

#img_right#П’ятдесят сім шкіл для дітей з проблемами в районі Окленда включено в цю програму, разом з 270 школами в національному масштабі.

Ця програма є частиною 76 млн. доларової урядової програми "Здорове харчування –  Здорова поведінка" (HEHA), націленої на зниження росту ожиріння у дітей в Новій Зеландії. Всі учні в 268 школах для дітей з проблемами по всій Новій Зеландії отримують по фрукту нав день. Дітям також розповідають про важливість здорової їжі і виконання вправ.

Міністр охорони здоров’я Піт Ходжсон сказав, що початкові оцінки програми показують, що ставлення учнів до здорової їжі та фізичної діяльності стає позитивнішим. "Ніяка стратегія повністю не змінить зростання епідемії ожиріння і бездіяльності серед нас, і ніяке агентство не матиме всіх відповідей, але такі програми – це перший крок на шляху до успіху", – заявив Ходжсон.

Заступник генерального директора Міністерства охорони здоров’я Дон Метісон сказала, що звіт про «Фрукти в Школах» повинен бути випущений в квітні, але перші повідомлення показують, що програма має значні позитивні результати. Вона відзначила, що увага до надмірної ваги і проблем ожиріння новозеландців вимагає глибоких соціальних змін.

"Жодна інша західна країна не вирішила цієї проблеми, але програма HEHA є позитивним кроком в правильному напрямі, – сказала доктор Метісон. – Також слід ретельно зважувати результати як наших так і світових програм у цьому напрямі, щоб переконатися, що ми на правильному шляху". Програма «Фрукти школярам» вперше була введена в школі Тамакі в Панмурі близько року тому. В даний час школа пропонує своїм школярам здорове харчування і фізичні вправи. Серед інших заходів з поліпшення фізичного стану дітей – повна заборона на продаж газованих напоїв.

Координатор програми в школі Тамакі Крістін Пауел говорить, що 99 % школярів – це діти народу Маорі або жителів тихоокеанських островів: "У нас багато повних дітей, але вони радо приєдналися до нашої програми, у них зросла впевненість". Вона помітила минулого року великі зміни у ставленні дітей до проблеми харчування.

"У нас, безумовно, стало менше дітей, які страждають на ожиріння, – говорить Крістін. – У них (дітей) з’явилося інше ставлення до їжі та здоров’я. Ми вважаємо це успіхом". Школа планувала враховувати думку вчителів, дітей і співтовариства про цю програму, щоб налагодити зворотний зв’язок. Вона сказала, що, хоча ситуація набагато змінилася, на це пішов цілий рік. «Фактично, діти дізналися назви фруктів, які вони ніколи не їли раніше», – додала пані Пауел.

Керівник асоціації початкової школи в Пойнт Інгленд Делвін Джерман сказала, що з того часу, як почалася ця програма, діти стали приносити кращу їжу до школи. «Але є діти, які все ще не приносять свої обіди», – говорить вона, відзначивши, що часто діти просто забували свої обіди вдома, але іноді батьки не могли собі дозволити обіди для дітей. Пані Джерман сказала, що програма стала додатком до того, що школа прищеплювала дітям протягом багатьох років.

Школа св. Пія X в Глен Ін ввела минулого року цю програму терміном на чотири роки.

Директор школи Джина Бернад сказала, що більшість дітей в школі їдять здорову їжу, і деякі навіть з нетерпінням чекають фруктів. "Деякі діти приходять до школи без сніданку, тому фрукти допомагали їм дочекатися обіду, – говорить вона. – Деякі діти приносять із собою здорові обіди, але деяким просто дають пачку печива".

Пані Бернад відзначила, що тепер у дітей більше енергії, особливо в класах, де дають фрукти вдень. Вона також сподівається, що завдяки програмі, менше дітей хворітимуть у зимовий період.

Дієтлікар і старший викладач фізкультури та відпочинку при AUT Карен Зінн сказала в прес-релізі, що немає ніяких причин для дитячого ожиріння. "Життєво важливо навчити дітей в найранішому віці здоровому харчуванню. Дітей необхідно вчити, щоб вони могли самі вирішувати, що треба і що не треба їсти", –  підкреслила вона.

У жовтні 2006 року шкільна фруктова програма була поширена на наступні 154 початкових школи. Це більш ніж подвоїло кількість початкових шкіл, що брали участь у програмі: до 268 шкіл і 57000 учнів.

Факти

У 2002 році, згідно з Національним оглядом дитячого харчування, один із трьох новозеландських школярів мав надмірну вагу або страждав від ожиріння.

Серцево-судинні хвороби в Новій Зеландії складають приблизно 40 відсотків від всіх смертних випадків. Згідно з Національним фондом кардіології, маорі й тихоокеанські острів’яни найбільше схильні до ризику.

Приблизно у 110 000 новозеландців діабет другого типу. Ця цифра різко зростає із зростанням ожиріння у всіх вікових групах.

Версія англійською