Blog

  • Загадковий інститут у Чунціні: по закінченню можна одержати диплом будь-якого ВНЗ

    Загадковий інститут у Чунціні: по закінченню можна одержати диплом будь-якого ВНЗ

    #img_left_nostream#У м. Чунцін з’явився університет «Фазан», що вже тричі протягом року змінював адресу. А нещодавно він навіть змінив назву. Студенти, які проживають у його гуртожитках, змушені жити по декілька чоловік в одній кімнаті через нестачу вільних місць: хлопці й дівчата сплять разом через дефіцит ліжок. Деякі сплять по черзі: хто вдень, а хто вночі. Про це повідомило Центральне агентство новин.

    Газета «Чунцін монінг» інформує, що цей інститут на початку року мав назву «Чунцінська філія Пекінського інституту міжнародної комерції», а нещодавно змінив назву на «Чунцінське відділення Китайського науково-технічного інституту», втім над дверима головного входу в будівлю інституту висіла табличка з написом «Центр навчання спеціальностям району Цзюлунбо», що зняли через кілька днів після початку навчальних занять.

    Студент цього інституту Хуан Хе, який приїхав із провінції Сіньцзян, розповів кореспондентові газети, що коли він уперше прийшов в інститут, то побачив, що аудиторії зовсім були не відремонтовані, а підсобні будівлі поспіхом добудовувалися.

    Викладацький склад також не був укомплектований повністю. Практично немає ніяких умов для навчання. А нещодавно їм оголосили, що інститут, швидше за все, знову переїде тимчасово в інше місце, тому що тут ще не завершили ремонт.

    Багато студентів обурено розповіли кореспондентові, що торік інститут набрав більше 200 нових студентів. Плата за навчання в ньому становить від 6000 юанів ($900) до 8000 юанів. Але коли почалося навчання, то вони побачили, що в інституті зовсім нічого не готово для лекцій. Кілька десятків студентів відразу ж забрали свої документи, гроші й пішли. З тих, хто залишився, а це більше 150 чоловік, пішла ще половина і зараз залишилося тільки 80 студентів.

    Одна зі студенток ображено розповіла, що в недобудованому гуртожитку, де їх розмістили, не вистачає ліжок і кімнат, хлопців і дівчат поселили разом, і до того ж багато людей змушені спати позмінно, хто вдень, а хто вночі. Студенти кажуть: «Вдень можна не ходити на уроки, а йти досипати — ніхто нічого не скаже».

    Директор цього інституту Дяо Веньтао, відповідаючи на численні сумніви батьків щодо кваліфікації інституту й дипломів, сказав: «Звичайно ж, будуть гарні дипломи. Дипломи яких навчальних закладів ви хотіли б одержати тут?» Він також сказав, що студенти можуть одержати не тільки офіційні дипломи Пекінського інституту міжнародної комерції, Китайського науково-технічного інституту, але й «також можуть одержати дипломи Сичуанського університету й Пекінського авіаційного університету, просто навчання буде проходити дистанційно».

    Водночас в управлінні міністерства освіти м. Чунцінь батькам цих студентів сказали, що жодна з філій згаданих вище інститутів у них не зареєстрована.

    Дяо Веньтао також розповів, що їхній навчальний заклад є освітньою корпорацією «Літянь цяоюй», у підпорядкуванні якої перебуває більше 20-ти інститутів, тому «те, що ми часто змінюємо назву нормально».

  • Трагічно загинув послідовник Фалуньгун у Китаї

    Трагічно загинув послідовник Фалуньгун у Китаї

    Ранок 18 серпня у м. Паньцзинь провінції Ляонін розпочався з того, що декілька поліцейських незаконно ввірвалися у квартиру послідовника Фалуньгун Яна Цинфена. Його вигнали з дому без пояснення причини. При цьому вони, не надавши ордер на обшук або рішення суду, стали проводити обшук.

    #img_left#За словами свідків, приблизно через дві години після цього Ян раптом випав із вікна своєї квартири на 6 поверсі й розбився на смерть. Поліцейські вибігли з під’їзду, констатували його смерть і відразу ж пішли. Потім прийшли інші поліцейські й повідомили, що він покінчив життя самогубством, і зажадали, щоб його родичі негайно піддали кремації його тіло.

    Згідно з даними сайта minghui.org, того ж дня у м. Панцзинь були заарештовані ще 8 послідовників Фалуньгун. Раніше в цьому місті вже були зафіксовані численні випадки загибелі послідовників Фалуньгун у результаті репресій.

    Місцева влада не пояснює обставини загибелі цих людей. Й стосовно Фалуньгун дотримується політики: «Коли справа стосується Фалуньгун, то можна не спиратися на закони» і «якщо забили до смерті, то буде вважатися, що заподіяв собі смерть».

    Нагадаємо, як раніше писала The Epoch Times, арешти й убивства послідовників Фалуньгун не припинялися навіть під час Олімпійських ігор у Пекіні. Більш того, нещодавно стало відомо про розробку особливого плану, що зараз опрацьовується. Китайський режим готує широкомасштабне й масове придушення «чотирьох видів нестабільних елементів суспільства», що не має прецедентів в історії.

    «Чотири види нестабільних елементів», про які йде мова, насправді зовсім не терористи, екстремісти або рецидивісти, а… голови домашніх християнських церков, апелянти, правозахисники й люди, які мають погляди, відмінні від поглядів компартії.

    Особливий акцент зроблений на послідовниках системи Фалуньгун, яку в Китаї сам режим, перед тим як розгорнути репресії, визнав найпопулярнішою серед народу практикою. Фалуньгун став розповсюджуватися в Китаї в 1992 р. Його засновник майстер Лі Хунчжи, поширюючи практику, об’їхав з лекціями весь Китай. За деяким даними, навіть члени компартії займалися цією системою.

    Се Чженхуа. Велика Епоха

  • За право на свободу слова — до в’язниці

    За право на свободу слова — до в’язниці

    #img_left_nostream#29-річна уйгурка Mehbube Ablesh, співробітниця телеканалу м. Урумчі Сіньцзян-Уйгурського автономного району, опублікувала в Інтернеті статтю, в якій повидиться критика уряду через те, що чиновники в Сіньцзяні активно просувають путунхуа (державна китайська мова), і в дедалі більшій кількості шкіл навчання проходить саме цією мовою. Місяць тому вона була заарештована, після чого відразу звільнена з роботи, повідомляє радіо «Вільна Азія».

    Кореспондент радіо зателефонував до відділу реклами телеканалу, в якому працювала заарештована дівчина, проте співробітник, що зняв трубку відповів, що зовсім навіть не чув про цей випадок. Потім кореспондент зателефонував керівництву телеканалу, де підтвердили, що такий випадок дійсно був, але ця тема в Сіньцзяні занадто чутлива, тому вони не будуть більше про це розповідати і порадили кореспондентові дізнатися подробиці через інші канали.

    Кореспондент заперечив, сказавши, що про цей випадок уже опубліковано статтю в Інтернеті. «Якщо ти дізнаєшся про це з інших джерел, це зовсім інша справа, але якщо через наші офіційні джерела, то нам незручно надавати таку інформацію», — відповів співробітник телеканалу.

    Колега Mehbube Ablesh, який забажав лишитися анонімним, розповів, що після того, як дівчину заарештували, її відразу звільнили з телеканалу, про що керівництво повідомило на зборах 60-ти співробітників керівничої ланки телекомпанії.

    Відповідно до слів спікера Всесвітнього Уйгурського Конгресу Дільсата Расіта, ця дівчина не порушила жодних законів КНР, вона просто скористалася правом на свободу слова та інформацію, наданим їй конституцією держави, і висловила свою точку зору, яка відрізняється від думки компартії. «На сьогодні там, де проживають уйгури в Китаї, фактично у будь-якому районі, якщо вони висловлюють погляди, відмінні від поглядів компартії, що зараз в країні при владі, то їх карають, і ці явища вже стали звичайними і повсюдними», — сказав Дільсат.

    Він також розповів про те, що у Сіньцзяні вже понад 20 років діє закон про дві мови викладання в навчальних закладах. Однак починаючи з 2004 р. влада автономного регіону оприлюднила «рішення про підсилене просунення навчання двома мовами», в якому зазначається, що порядок навчання у початковій і середній школах представників національних меншин, кінець кінцем, перейде на навчання китайською мовою.

    У 37 пункті конституції КНР ідеться про те, що якщо дозволяють обставини, то навчання школярів, які є представниками національних меншин, має проходити їхньою мовою. Таким чином, вищезазначене рішення місцевої влади суперечить цій статті конституції.

    У вересні в мусульман, які становлять більшість серед мешканців Сіньцзяна, почався священний місяць Рамадан. Місцева влада постійно вимагала, щоб уйгури змінили свої національні звичаї і в період Рамадану не припиняли роботу своїх офісів і ресторанів. Місцеві чиновники уйгурського походження підписали так звану «гарантію про відповідальність», в якій гарантують, що підлеглі їм райони не будуть постувати, не буде вечірніх молитов та інших релігійних церемоній.

  • Там, де квітнуть абрикоси

    Там, де квітнуть абрикоси

    #img_left_nostream#Абрикосовий феномен

    Є у центрі Середньої Азії, між Індією та Пакистаном, плем’я, що мешкає у долині річки Хунза, тому так і назвали цю народність – хунза. Вони харчуються в основному абрикосами. Про будь-якого жителя цього племені жартома говорять: вранці він з’їдає шкірку абрикоса, вдень – середину, а увечері – кісточку. Коли одного разу європейський лікар-місіонер виявив цю нечисленну народність, його вразила красива струнка статура, висока працездатність і оптимізм. Лікар організував там лікарню, але проходили тижні, місяці, а до нього ніхто не звертався. Лікаря збентежило те, що цей народ не потребує лікарської допомоги, оскільки практично не хворіє (травми не рахуються). Навіть зубний біль їх не мучає. Тривалість життя мешканців цієї долини становить 110-120 років. Ці фантастичні дані були підтверджені ЮНЕСКО. Хунзи купаються у крижаній воді навіть при температурі  мінус 15 градусів, до ста років грають у рухомі ігри, 40-річні жінки виглядають, як дівчата, а в 60 років – все ще стрункі і вродливі та народжують дітей. Окремі випадки є зовсім унікальні. Цікавий факт – жителі цієї долини дуже схожі на європейців. Історики стверджують, що це військо Олександра Македонського залишило тут частину своїх воїнів і купців, що забезпечували армію.

    У жителів щасливої долини є період, коли фрукти ще не достигли – він зветься ”голодна весна” і триває від двох до чотирьох місяців. У ці місяці вони майже нічого не їдять і лише раз на день п’ють напій з сушених абрикос. Абрикоси там – найпочесніший фрукт. У племені є навіть така приказка: ”Твоя дружина не піде за тобою туди, де не плодоносять абрікоси”

    Але абрикоси вони їдять не тому, що вся народність – вегетаріанці, а тому, що умови життя складні і живуть хунзи дуже бідно. Місцевість гориста, родючого грунту майже немає. Води не вистачає, її накопичують під час рідкісних дощів. Плем’я розводить кіз, які пасуться на гірських кам’янистих схилах. Зимою хунзи їдять сушені абрикоси та злаки. Влітку – абрикоси та інші фрукти, овочі, злаки, козиний сир, рідкісне м’ясо. Їжа на перший погляд здається неситною, але вона понад усе підходить для організму людини за фізіологічними показниками. Американський дослідник Мак-Карісон вважає, що особливу роль в збереженні міцного здоров’я грає саме низькокалорійна їжа, яку і вживають горці.

    І нерви, мов канати, і м’язи, немов сталь

    Зацікавившись цією невеликою народністю, учені-дослідники   ретельно вивчали їх спосіб життя, харчування та місце існування. І зрозуміли, що людина цього племені має повноцінне здоров’я. Що розуміють під виразом "повноцінне здоров’я"? Його визначають три аспекти:

    #img_left_nostream#По-перше, висока працездатність. Вона виявляється під час роботи та під час танців та ігор. Для людини цього племені пройти 100 кілометрів на день не є чимось нездійсненним. Вони легко підіймаються на круті гори, щоб передати звістку, і повертаються додому свіжі і веселі.

    По-друге, життєрадісність цього маленького дружнього народу дивує. Вони часто сміються, завжди у доброму гуморі, навіть якщо голодні чи страждають від холоду.

    І по-третє, виняткова стійкість. "У хунзів нерви міцні, як канати, і тонкі й ніжні, як струна, – писав військовий лікар-дослідник Мак-Карісон. – Вони ніколи не сердяться і не скаржаться, не нервують і не виявляють нетерпіння, не сваряться між собою і з повним душевним спокоєм переносять фізичний біль, неприємності".

    Вчені-медики вважають, що від якості їжі багато в чому залежать розумове здоров’я, душевна рівновага, відсутність неврозів та психічних розладів. Проте ми не перебільшуватимемо роль харчування у формуванні особи людини і народності в цілому. Все-таки існує багато інших чинників, в основному, нематеріальних – клімат, релігія, звичаї… Хунзи знають грамоти, не уміють ні читати, ні писати. У них немає поезії, живопису, скульптури, вони не ознайомлені з ткацьким ремеслом. Рівень соціального і духовного розвитку вкрай невисокий.

    Але повернемося до теми нашої статті. Чи дійсно абрикоса така життєдайна та володіє здатністю замінити багато продуктів за вмістом у ній вітамінів, мікроелементів тощо? Так.

    #img_left_nostream#Склад

    У дозрілих абрикосах переважає сахароза (до 27 % – в свіжих, до 84 – в сушених), багато полісахаридів – пектинових речовин, дуже корисних для травлення. Абрикоси містять органічні кислоти – яблучну, лимонну, саліцилову, янтарну, винну (від 1,5 до 2%); пектини, крохмал, ароматичні та дубильні речовини; вітаміни – С (13 мг%), майже стільки ж каротину (вітаміну А), вітаміни РР, В1, В2, В15. Багатий мінеральний склад плодів. Абрикоси містять магній, калій, залізо, фосфор, кальцій, а також мікроелементи – натрій, мідь, кобальт, йод, кремній, марганець, цинк та більш рідкісні, але й більш необхідні для здоров’я молібден, нікель, срібло і титан. Ядра кісточок абрикос містять незамінні амінокислоти: аргінін, тірозін, метіонін, валін, лейцин, фенілаланін.

    Лікувальні властивості

    Свіжі та сушені абрикоси, абрикосовий сік з м’якоттю застосовують у дієтичному харчуванні за нестачі вітамінів в організмі. Абрикосовий сік з м’якоттю особливо корисний маленьким дітям, вагітним жінкам і літнім людям, оскільки засвоюється організмом легше, ніж плоди. При анемії регулярне вживання в їжу абрикос, завдяки високому вмісту в них заліза, сприяє нормалізації процесу кровотворення. 100 г плодів так само діють на процес кровотворення, як і 250 г печінки. Абрикоси корисні під час шлункових захворювань і порушення обміну речовин. Вони м’яко, але надовго збуджують залозний апарат шлунку і нормалізують кислотність шлункового соку, що приводить до норми діяльність підшлункової залози, і, як наслідок, поліпшується робота печінки та жовчного міхура. Відвар з абрикос – пом’якшувальний засіб при запаленні слизових оболонок шлунково-кишкового тракту. Абрикосовий сік ефективний під час коліту, особливо якщо хвороба супроводжується метеоризмом і дисбактеріозом. Як сечогінний засіб під час явних і прихованих набряків незамінний абрикосовий сік або настій кураги. Абрикоси застосовують при запаленні нирок, вони виводять з організму різні шлаки. При сухому кашлі та коклюші для розрідження мокроти застосовують плоди абрикоса. Як заспокійливий засіб під час кашлю, бронхіту, трахеїту, ларингіту використовують ядра кісточок. Доведено, що абрикоси захищають організм від раку легенів, шлунку, сечового міхура, стравоходу та горла, завдяки високому вмісту каротину. Під час серцево-судинних захворювань корисне регулярне вживання свіжих абрикос, кураги і соку. Під час гіпертонії рекомендується щорічно протягом сезону дозрівання абрикос їсти якомога більше цих плодів. Абрикоси підвищують розумову працездатність і покращують пам’ять, завдяки високому вмісту фосфору і магнію.

    Ібн Сина (Авіцена, 980-1037) – учений, лікар, філософ і поет назвав абрикосу «жіночим плодом», оскільки це ідеальний засіб для схуднення, а також для приготування живильних масок для обличчя та волосся. Авіценна рекомендував вводити абрикоси до складу мазі для лікування висипу та пити відвар з ароматних абрикос для ліквідації поганого запаху поту.

  • Тиждень моди Mercedes-Benz в Нью-Йорку: колекція від Pamella Roland

    Тиждень моди Mercedes-Benz в Нью-Йорку: колекція від Pamella Roland

    Представляємо Вашій увазі колекцію жіночого одягу весна 2009 від дизайнера Памели Роланд (Pamela Roland), представлену 10 вересня на тижні моди Mercedes-Benz у Нью-Йорку.

    #img_gallery#

  • Відкрите звернення до Міністра внутрішніх справ стосовно катувань в міліції

    Відкрите звернення до Міністра внутрішніх справ стосовно катувань в міліції

    #img_left_nostream#Шановний пане Міністре!
    Шановні помічники Міністра!

     
    Не дивлячись на всі позитивні зрушення та ініціативи Міністра Внутрішніх Справ та його команди останнім часом намітилась негативна тенденція в роботі органів МВС на місцях.

    Хочу навести кілька красномовних прикладів, що не все так добре в датському королівстві.

    По-перше, почастішали випадки найгрубіших порушень Закону, в т.ч. і катувань в міліції, з боку осіб керівного складу МВС на місцях (рівень зам.начальників райвідділів тощо). Виглядає так, що Міністерство втратило можливість контролювати ситуацію на місцях. І що Міністерство і деякі райвідділи міліції існують окремо. В них — керують свої «міністри», панують свої «закони» , а точніше — беззаконня та повне свавілля.

    Ось один із прикладів. Так один із колишніх спів-керівників Дарницького райвідділу міліції в м. Києві, який мав звання підполковник міліції на той момент, в присутності підлеглих (5 — 6 молодших за званням офіцерів) особисто катував 18-ти річного підозрюваного аби примусити його давати показання проти себе. При цьому, як з’ясувалось вже в суді при розгляді кримінальної справи, цей підполковник міліції брав підозрюваного і бив його головою о залізобетонну стіну, бив його по колінним чашечкам — і так до втрати свідомості тощо.

    Кінець-кінцем він таки примусив невинувату особу «взяти на себе» вбивство, яке він не вчиняв. На даний момент мій підзахисний Новіцький Євген, який під примусом та в результаті застосування до нього катувань написав «явку з повинною» — вже майже 16 місяців перебуває під вартою в Київському СІЗО — доки іще триває суд. Але вже цілком очевидно, що обвинувачення вичерпало всі докази, і виявилося — що дана особа дійсна невинувата. І що це — помилка слідства, що справжні вбивці розгулюють на свободі.

    І що ми бачимо в результаті? Службове розслідування даних фактів незаконного поводження з боку працівників міліції фактично не проводилось. Ані цей підполковник, ані його підлеглі із Дарницького райвідділу Києва, які теж катували мого підзахисного Євгена Новіцького і вибивали із нього зізнання у скоєнні злочину, якого він не вчиняв, — не понесли ані кримінальних, ані дисциплінарних, ані навіть дисциплінарних стягнень.

    Навпаки за досягнення в розслідуванні даного злочину та інших злочинів, напевно, із застосування в т.ч. тих самих незаконних методів підполковник із Дарниці отримує підвищення в званні — і нову посаду — перший зам. начальника Солом’янського райвідділу міліції в м. Києві.

    Виклики до суду в якості свідка полковник ігнорує повністю, на судові засідання — не з’являється (починає «хворіти» тощо). І без того затягує розгляд кримінальної справи в суді.

    Другий випадок, про те, як прапорщик областю командував. Даний випадок мав місце в м. Житомирі в березні 2008 року. Працівники ДАЇ м. Житомира без особливих на те причини вирішили познущатися над офіцером погран.військ Валентином Колійчуком. Колійчука було жорстоко побито групою працівників ДАІ (Колійчук в результаті отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження і майже 3 місяці провів на стаціонарному лікуванні). Потім аби «замести» сліди вчиненого злочину, один із прапорщиків житомирського ДАІ, який найбільш завзято його бив, облив одежу Колійчука горілкою, і повіз його на мед.огляд оформляти факт алкогольного сп’яніння. Пізніше, експертиза крові показала, що Колійчук не був у стані алкогольного сп’яніння.

    Працівники житомирського ДАІ склали рапорти та відібрали письмові пояснення від імені неіснуючих свідків (показання 5-ти із 7 свідків були сфабриковані) і передали їх до Корольовського районного суду (дану інформацію може підтвердити Військова прокуратура Житомира, яка розслідувала дану справу), де, навіть без виклику підозрюваного Колійчука було заочно визнано винним у вчиненні злісної непокори працівникам міліції за ст. 185 КпАП.

    Аж до кінця літа 2008 року ані служба внутрішньої безпеки МВС в Житомирській області, ані прокуратура Житомирської області не побачила жодних порушень Закону в діях працівників ДАІ. Проте 28.08.2008 Уповноважений Верховної Ради з прав людини відкрила провадження в цій справі та доручила Генеральній Прокуратурі та МВС розслідувати цей кричущий випадок беззаконня.

    І останнє. Почастішали випадки грубого втручання в роботу адвокатів (шляхом несанкціонованого прослуховування мобільних переговорів тощо) та застосування працівниками міліції, які перебувають під слідством (за фактами незаконного поводження, перевищення влади та службових повноважень), погроз до свідків та скаржників — жертв катувань, і аж до погроз фізичною розправи щодо останніх. Приклад — нещодавня справа щодо вокзальної міліції Лінійного управління Південно-Західної залізниці у місті Києві.

    Двоє будівельників (Вородай та Переста) стали жертвою немотивованого насилля, яке застосовувалось до них працівниками міліції Київського залізничного вокзалу. Після прес-конференції 15.08.08 в Інтерфаксі, присвяченої цьому кричущому випадку беззаконня та свавілля з боку працівників міліції, які розстрілювали ні в чому неповинних громадян Вородая та Переста з пістолету (з гумовими набоями, в т.ч. стріляли в пах та інші частини тіла!!!) — нами були направлені скарги в усі інстанції. Одна із скарг була передана особисто мною заступнику керівника міліції Лінійного управління Південно-Західної залізниці у місті Києві. Після чого почали прослуховувати мій телефон. Почалися дзвінки невідомих осіб на телефонні номери моїх близьких та знайомих (вважаю, що таким чином шукали, «вираховували» Пересту та Вородая). Їх таки вирахували. І вже 4–5 вересня 2008 року потерпілому від катувань Вородаю почали телефонувати на мобільний телефон невідомі особи і вимагати аби він забрав (відкликав) свою заяву із транспортної прокуратури міста, інакше — в нього з’являться проблеми зі здоров’ям…

    Вважаю, що якщо як в цьому випадку — правди ніде діти, і якщо особи — працівники МВС перебувають під слідством, то центральний апарат Міністерства і Міністр повинні були б відсторонити даних офіцерів від виконання службових обов’язків (принаймні тимчасово — до кінця розслідування).

    Отже, вважаю, що всі вищевикладені факти свідчать про те, що стан справ із дисципліною і дотриманням законності в своїй роботі працівниками міліції — незадовільний. Ані Міністр (при всій повазі), ані Кадрова служба міністерства, ані служба внутрішньої безпеки МВС (як центральна так і на місцях) не в силах зупинити потік насилля, жорстокості (як мотивованої так і немотивованої) та свавілля, яке супроводжує роботу міліції останнім часом. Потрібні — кардинальні рішення, нові підходи.

    Необхідно відсіяти «зерна від плевел». Потрібна безкомпромісна, жорстка, принципова позиція міністра та центрального апарату МВС в усьому, що стосується ефективного, повного та швидкого розслідування даних і подібних до цих фактів. Покарання винних працівників міліції, які практикують тортури, катування та знущання над мирними громадянами в своїй повсякденній роботі (необхідно широко застосувати до таких нерадивих працівників не тільки дисциплінарні стягнення, але й звільнень з лав органів внутрішніх справ, передавати побільше таких матеріалів до прокуратури з метою порушення кримінальних справ тощо). Тільки в цьому випадку органи внутрішніх справ зможуть очиститися від «оборотнів в погонах», нерадивих та непрофесійних кадрів. І тільки тоді звання працівник міліції матиме позитивне забарвлення, асоціюватиметься із Законом, викликатиме повагу та довіру у громадян.

    Веремієнко Олег Ігорович,
    Адвокат
    м. Київ, 10.09.2008
    +38-050-947-5564
    http://avvocato-oleg.livejournal.com

  • Тиждень моди Mercedes-Benz в Нью-Йорку: колекція від Marc Jacobs

    Тиждень моди Mercedes-Benz в Нью-Йорку: колекція від Marc Jacobs

    На тижні моди Mercedes-Benz в Нью-Йорку дизайнер Марк Джейкобс (Marc Jacobs) представив ретро-коллекцию одягу і аксесуарів для Marc by Marc Jacobs.

    #img_gallery#

  • Фотоогляд: Мода на весну 2009 від Donna Karan

    Фотоогляд: Мода на весну 2009 від Donna Karan

    Представляємо Вашій увазі колекцію жіночого одягу весна 2009 від американської художніци-модельєра Донни Каран (Donna Karan), представлену 12 вересня на тижні моди Mercedes-Benz у Нью-Йорку.

    #img_gallery#

  • Українську книгу інвестуватимуть з-за кордону

    Українську книгу інвестуватимуть з-за кордону

    #img_right_nostream#Вже скоро український ринок поліграфії відчує значних інвестиційних надходжень, переконані організатори чотирнадцятої міжнародної спеціалізованої виставки «Поліграфія-2008». Вона проходитиме з 22 до 26 вересня в Національному комплексі «Експоцентр України».

    22 вересня, в день відкриття виставки, вперше буде проведений поліграфічний інвестиційний форум, на якому експоненти з 11 країн світу, включаючи США, Німеччину, Чехію, Швецію,  Іспанію та ін. обговорюватимуть нинішній стан  справ у друкарській індустрії України та її привабливість для закордонного інвестора.

    В рамках заходу відбудеться третя національна «Книжкова виставка-ярмарок-2008», на якій можна буде придбати світову класику, підручники, словники, антикварну книгу, книги-іграшки, книги іноземними мовами та ін.

    До того ж, вперше  на ярмарку представлятиметься вживане обладнання (Second Print). Тут без посередників можна буде продати власне надлишкове та купити необхідне поліграфічне приладдя.

    На думку організаторів, цікавою для фахівців буде спеціалізована експозиція «Широкоформатний друк» та експозиція спеціальних видів друку. Одночасно у рамках виставки «Поліграфія-2008» –  сьома спеціалізована експозиція цифрових технологій для видавничо-поліграфічного та рекламного бізнесу «DIGIDRUK» та третя міжнародна спеціалізована виставка «Папір-2008».

  • Краса врятує світ

    Краса врятує світ

    Форми мови часто несуть у собі глибокий зміст. Одного разу я замислився, чому людина, погрожуючи комусь, каже: «Я тобі покажу…»

    #img_right#Здавалося б, демонстрація чогось не може являти собою загрозу. Ну, показав, то й що? Ось якби вдарив, або порізав, ось тоді — так. Очевидно, древні знали більше нас, якщо поставили слово «покажу» нарівні з реальними фізичними погрозами.

    Якось я піймав себе на тому, що дивлюсь на вазочку в формі єгипетської амфори. І тут я зрозумів, що мене приваблює саме її форма. Ця граціозна лінія не відпускала мене. Я пив її як нектар, я насолоджувався нею як божественним баченням. Я немов доторкнувся до пречистого джерела і не хотів залишати його.

    Все, що ми бачимо, входить у нас. Не просто записується на підкірку, як у комп’ютер. Вона входить у контакт з основою нашої душі та взаємодіє з нею. І впливає на неї. Якщо це прекрасне зображення, то й наша душа стає чистішою. А якщо це бруд, то він просто бруднить душу, бруднить найдорогоцінніше, що є в людини. Можливо, на цьому й ґрунтується погроза «Я тобі покажу…» Тобто я забрудню найбільш дорогоцінне, що є в тебе. А це не порівняти з пошкодженням тіла. Тіло заживе, а от чи заживе душа? Оце дійсна загроза! Значить, людина повинна дотримуватися не тільки і не стільки гігієни тіла, скільки гігієни душі. А тепер подумайте, що ми бачимо постійно в своєму житті.

    Якби ми показали пару сьогоднішніх фільмів людині, що жила декілька десятиліть тому, вона би просто відвернулася б або закрила обличчя руками. Їй важко було б дивитися на кров, насилля та секс, які сьогодні брудним потоком виливаються на нас та наших дітей з екранів. Але ми дивимося. Чи не говорить це про те, що ми вже самі досить забруднилися і не відчуваємо цього бруду? Ми забруднили свої душі. Ми вже належимо до категорії тих, кому «показали». Хтось уже здійснив свою погрозу стосовно нас. Хтось уже «показав» усьому світові. І далі показує, а ми не відвертаємося. Нам уже нудно дивитися на березові гаї, на широту Дніпра, на політ чайки. Нас це не хвилює. Телеекран веде нас на короткому повідку. Але чи не самі ми зробили цей вибір? Невже ми не здатні повернутися до істинної краси? Невже ми не можемо очистити свої душі?

    Коли я був малим, кожна машина на вулиці для мене мала своє обличчя. В прямому розумінні слова. Я бачив її очі, в кожної був свій вираз, свій характер.

    Раніше автомобілі були зовсім інші — добрі та веселі. І світ був добрий. А можливо, це я був інший? От якби вдалося повернутися в той стан. Світлий, добрий, красивий. Недарма ж сказано, краса врятує світ.

    В’ячеслав Козлов. Велика Епоха