#img_left#Упарт (Oopart — недоречний експонат) — термін, яким позначають доісторичні об’єкти, знайдені в різних куточках світу. Враховуючи рівень технології їх виконання, визначення віку, засноване на фізичному, хімічному і / або геологічному аналізі, протистоїть загальноприйнятим теоріям сучасної науки. Упарти часто ставлять вчених у незручне становище, але надихають сміливих дослідників та людей, які цікавляться альтернативними науковими теоріями.
В 1998 році інженер-електрик Джон Дж. Вільямс побачив на землі щось, що нагадувало електричний з’єднувач. Він викопав його і виявив, що це трьохконтактний штепсель, вставлений в маленький камінь.
За словами Вільямса, камінь він знайшов під час екскурсії по сільській місцевості в Північній Америці, в районі, віддаленому від людських поселень, індустріальних комплексів, аеропортів, фабрик, та електронних або ядерних установок. Незважаючи на те, що це применшує значимість його відкриття, Вільямс відмовляється назвати точне місце знахідки, щоб ця ділянка не була розграбована в пошуках інших таємничих реліквій.
Відомий, як «Енігмаліт» (комбінація Енігми і моноліту) або «Петрадокс», пристрій демонструє наявність електронного компонента, вкладеного в природно сформований, твердий камінь граніту, що складається з кварцу та польового шпату (з незначним відсотком слюди).
Через атмосферу загадковості, яка оточує знахідку, ціна Енігмаліта складає $500 000. Багато членів наукового співтовариства класифікували його як обман, виготовлений виключно для слави і заробляння грошей.
Однак Вільямс пояснює, що його незвичайний камінь доступний для будь-якого дослідника та аналізу. Вчені поки що ухиляються від випробування каменю, незважаючи на відкрите запрошення.
Як розповідає Вільямс, він віддав примірник на аналіз інженера та геолога. Електронний компонент, вкладений в граніт, не показав ніяких слідів склеювання або зварювання в будь-якій відомій формі; стало ясно, що об’єкт уже існував під час формування скелі.
Геологічний аналіз каменю показав, що йому приблизно 100 000 років — відповідно до звичайного розуміння технологічного розвитку людства, це неймовірно. Корпус штепселя зроблений з невідомої речовини, це не деревина, не пластмаса, не каучук, не метал і не який-небудь інший матеріал, який вчені в змозі розпізнати.
Вільямс забороняє руйнувати примірник. Сам він використовував потужний рентген, який показав, що матричний компонент простягається в непрозору внутрішню структуру в межах каменю.
Тоді як скептики вважають, що це обман, Вільямс переконаний, що він розкопав справжній уламок або фрагмент давньої, штучної або позапланетної технології, і прагне зробити так, щоб учені підтвердили його справжність. Однак Вільямс наполягає на своїй присутності під час аналізу, щоб камінь залишився неушкодженим.
Деякі вважають, що вчені відсторонюються від вивчення екземпляра, бо бояться того, що вони могли б виявити. Якщо науковий аналіз доведе справжність знахідки, це може радикально змінити наше розуміння людської історії.
Якщо екземпляр справжній, дослідники повинні розглянути його проектування. Чому такий компонент був вкладений в камінь? Якій меті такий об’єкт служив?
Вільямс вважає, що місце розташування його каменю приховує у собі свідоцтва минулої цивілізації або позаземного існування. Він збирає команду неупереджених дослідників, щоб повністю дослідити ділянку.
