Blog

Фрідріх Мерц, претендент на посаду канцлера Німеччини, відвідав Київ під час передвиборчого візиту, щоб засудити політику своєї країни щодо озброєння України, назвавши її схожою на ту, що змушує країну воювати зі зв’язаною за спиною рукою.

Мерц, лідер опозиційних консерваторів, критикує відмову канцлера Олафа Шольца наслідувати приклад Великої Британії, Франції та США і відправити Києву більш далекобійну зброю, здатну завдавати ударів углиб російської території.

Правоцентристський партійний альянс Мерца є явним фаворитом, щоб змістити соціал-демократа Шольца на виборах 23 лютого в Німеччині. У більшості опитувань його перевага становить понад 10 відсоткових пунктів.

«Позиція нашої фракції чітка: ми хочемо надати вашим Збройним Силам можливість досягти військових баз – не цивільного населення та інфраструктури, а щоб ви могли досягти саме цілей, із яких ведеться війна проти вашої країни. Я про це декілька тижнів тому говорив у Бундестазі», – сказав він президенту Володимиру Зеленському.

Шольц відмовив Зеленському в проханні надати Німеччині крилату ракету «Таурус», дальність і потужність якої, за його словами, призведе до неприйнятного ризику ескалації і може бути витлумачена як рівносильна вступу Німеччини у війну.

Військові експерти вважають, що «Таурус» з його боєголовкою, здатною підірвати бункер, може зіграти важливу роль у знищенні таких цілей, як Кримський міст.

«Таким обмеженням дальності озброєння ми вас примушуємо воювати з однією рукою за спиною», – сказав Мерц.

Німеччина посідає друге місце після США за обсягом фінансової та військової підтримки України і приймає більше біженців від війни в Україні (понад мільйон) ніж будь-яка інша країна.

В умовах ослаблення економіки, питань війни та миру, а також можливостей Німеччини з прийому біженців, що стоять на порядку денному, популістські ліві та ультраправі партії беруть під приціл досі широкий консенсус щодо підтримки України.

Незважаючи на те, що Шольц активно підтримував Україну, він, пам’ятаючи про свою м’якотілу виборчу базу, тепер представляє себе як кандидата за мир, застерігаючи виборців від того, що, за його словами, Мерц готовий піти на ескалацію конфлікту з державою, що володіє ядерною зброєю.

«Тільки якщо Україна буде сильною, Путін буде готовий вступити в переговори», – заявив Мерц після прибуття до столиці, додавши, що хоче запевнити українське керівництво в підтримці свого консервативного блоку.

Зеленський, подякувавши Шольцу і Мерцу за їхні візити, а Німеччині – за підтримку, повторив слова Мерца щодо питання про озброєння.

«Путін не хоче припиняти цю війну. Його потрібно змусити», – сказав Зеленський. А змусити його можна тільки в тому випадку, якщо Україна буде сильною».

Премьер-министр Австралии объявил в понедельник о создании полицейского подразделения по борьбе с антисемитизмом после поджога синагоги в пригороде Мельбурна, произошедшего несколькими днями ранее.

«Антисемитизм – это серьезная угроза, и антисемитизм растет», – заявил левоцентристский премьер-министр Энтони Албанезе на пресс-конференции в Канберре (юго-восток страны), имея в виду пожар в синагоге „Адасс Исраэль“ в пригороде Мельбурна в пятницу перед рассветом.

По данным полиции, в тот день люди в масках подожгли религиозное здание. Огонь охватил синагогу, причинив, по словам полиции, «значительный ущерб», но никто серьезно не пострадал.

По словам австралийских властей, новое полицейское подразделение состоит из сотрудников федеральной полиции, которые могут быть направлены по всей Австралии.

Его усилия будут направлены на борьбу с угрозами, насилием и ненавистью в отношении еврейской общины и парламентариев.

Прем’єр-міністр Австралії оголосив у понеділок про створення поліцейського підрозділу по боротьбі з антисемітизмом після підпалу синагоги в передмісті Мельбурна, що стався кількома днями раніше.

«Антисемітизм – це серйозна загроза, і антисемітизм зростає», – заявив лівоцентристський прем’єр-міністр Ентоні Албанезе на пресконференції в Канберрі (південний схід країни), маючи на увазі пожежу в синагозі «Адасс Ісраель» у передмісті Мельбурна в п’ятницю перед світанком.

За даними поліції, того дня люди в масках підпалили релігійну будівлю. Вогонь охопив синагогу, завдавши, за словами поліції, «значної шкоди», але ніхто серйозно не постраждав.

За словами австралійської влади, новий поліцейський підрозділ складається зі співробітників федеральної поліції, які можуть бути направлені по всій Австралії.

Його зусилля будуть спрямовані на боротьбу з погрозами, насильством і ненавистю щодо єврейської громади і парламентаріїв.

Николай Васильевич Гоголь был не только талантливым писателем, но и известным гурманом. У него было множество кулинарных пристрастий и любимых блюд, среди которых особое место занимали гоголь-моголь, вареники с вишнями и макароны.

К макаронам писатель пристрастился в Италии. Он подолгу жил в Риме и любил посещать местные траттории. Именно там он впервые поробовал макароны «альденте», то есть слегка недовареные и с тех пор готовил их только так.

В России Гоголь никому не доверял приготовление макарон и всегда делал это собственноручно. Писатель Сергей Аксаков вспоминал об этом так:

«Когда подали макароны, которые, по приказанию Гоголя, не были доварены, он сам принялся стряпать. Стоя перед миской, он засучил обшлага и с торопливостью, и в то же время с аккуратностью, положил сначала множество [сливочного] масла и двумя соусными ложками принялся мешать макароны, потом положил соли, потом перцу и, наконец, сыр и продолжал долго мешать.

Нельзя было без смеха и удивления смотреть на Гоголя; он так от всей души занимался этим делом, как будто оно было его любимое ремесло, и я подумал, что если б судьба не сделала Гоголя великим поэтом, то он был бы непременно артистом-поваром. Как скоро оказался признак, что макароны готовы, то есть когда распустившийся сыр начал тянуться нитками, Гоголь с великою торопливостью заставил нас положить себе на тарелки макарон и кушать. Макароны точно были очень вкусны, но многим показались не доварены и слишком посыпаны перцем…»

А вот как пишет М. П. Погодин о «легком полднике» Гоголя в траттории Фалькони:

«…Он садится за стол и приказывает: макарон, сыру, масла, уксусу, сахару, горчицы, равиоли, броккали… Мальчуганы начинают бегать и носить к нему и то, и другое. Гоголь, с сияющим лицом, принимает все из их рук за столом, в полном удовольствии, и распоряжается: раскладывает перед собой все припасы, — возвышаются груды всякой зелени, куча стеклянок со светлыми жидкостями… Вот приносятся макароны в чашке, открывается крышка, пар повалил оттуда клубом. Гоголь бросает масло, которое тотчас расплывается, посыпает сыром, становится в позу, как жрец, готовящийся совершать жертвоприношение, берет ножик и начинает разрезывать…»

Интересно, что такой гурман, как Гоголь, по иронии судьбы умер практически от голода. Если точнее, что от истощения. Оказалось, что перед своей смертью он не ел несколько недель из-за маниакально депрессивного психоза, который мучал писателя последние несколько лет жизни. Такое длительное голодание привело к дистрофии и как итог — к летальному исходу.

Также стоит отметить, что Италия сыграла достаточно роковую роль в жизни и творчестве Гоголя. Именно там он написал большую часть своей бессмертной поэмы «Мёртвые души». Но там же он заразился малярией, тяжелой лихорадкой, которая поразила мозг писателя, после чего у него начались периодические обмороки, видения и проблемы с психикой, преследовавшие его всю оставшуюся жизнь.

Мария Мельничук

Микола Васильович Гоголь був не тільки талановитим письменником, а й відомим гурманом. У нього було безліч кулінарних вподобань та улюблених страв, серед яких особливе місце посідали гоголь-моголь, вареники з вишнями та макарони.

До макаронів письменник пристрастився в Італії. Він подовгу жив у Римі і любив відвідувати місцеві тратторії. Саме там він уперше спробував макарони «альденте», тобто злегка недоварені, і відтоді готував їх тільки так.

У Росії Гоголь нікому не довіряв приготування макаронів і завжди робив це власноруч. Письменник Сергій Аксаков згадував про це так:

«Коли подали макарони, які, за наказом Гоголя, не були доварені, він сам взявся куховарити. Стоячи перед мискою, він засукав обшлага і з квапливістю, і водночас з акуратністю, поклав спочатку безліч [вершкового] масла і двома соусними ложками взявся мішати макарони, потім поклав солі, потім перцю і, нарешті, сир і продовжував довго мішати.

Не можна було без сміху й подиву дивитися на Гоголя; він так від усієї душі займався цією справою, начебто це було його улюблене ремесло, і я подумав, що якби доля не зробила Гоголя великим поетом, то він був би неодмінно артистом-кухарем. Щойно з’явилася ознака, що макарони готові, тобто коли сир, що розпустився, почав тягнутися нитками, Гоголь із великою квапливістю змусив нас покласти собі на тарілки макаронів і їсти. Макарони точно були дуже смачні, але багатьом здалися не довареними і занадто посипаними перцем…»

А ось як пише М. П. Погодін про «легкий полуденок» Гоголя в тратторії Фальконі:

«…Він сідає за стіл і наказує: макаронів, сиру, олії, оцту, цукру, гірчиці, равіолі, брокалі… Хлопчиська починає бігати й носити до нього і те, й інше. Гоголь, із сяйним обличчям, приймає все з їхніх рук за столом, у цілковитому задоволенні, і розпоряджається: розкладає перед собою всі припаси, — підносяться купи всякої зелені, купа склянок зі світлими рідинами… Ось приносять макарони в чашці, відчиняють кришку, пара повалила звідти клубом. Гоголь кидає масло, яке негайно розпливається, посипає сиром, стає в позу, як жрець, який готується здійснювати жертвопринесення, бере ножик і починає розрізати…»

Цікаво, що такий гурман, як Гоголь, за іронією долі помер практично від голоду. Якщо точніше, що від виснаження. Виявилося, що перед своєю смертю він не їв кілька тижнів через маніакально-депресивний психоз, який мучив письменника останні кілька років життя. Таке тривале голодування призвело до дистрофії і як підсумок — до летального результату.

Також варто зазначити, що Італія зіграла досить фатальну роль у житті та творчості Гоголя. Саме там він написав більшу частину своєї безсмертної поеми «Мертві душі». Але там же він заразився малярією, важкою лихоманкою, яка вразила мозок письменника, після чого в нього почалася періодична непритомність, видіння і проблеми з психікою, що переслідували його все життя.

Марія Мельничук

Семя, меньше ногтя, было принесено птицей или зверем и попало в пещеру в Израиле 1 000 лет назад, но проросло после того, как современные археологи обнаружили и посадили его. Это — тайна, которую мы не можем разгадать: В одном из библейских стихов упоминается похожее по описанию дерево; могло ли это быть почитаемое иудейское бальзамическое дерево, чей душистый сок когда-то служил лекарством и очень ценился?

Три волхва принесли золото, ладан и мирру младенцу Иисусу — так сказано в Библии. Две последние жидкости, которые ценятся за свой аромат, обычно сочатся из проколов коры деревьев рода Commiphora. Хотя некоторые виды Commiphora все еще растут, другие считаются давно вымершими, исчезнувшими еще с библейских времен. Однако в конце 1980-х годов археологические раскопки, возможно, открыли утраченную библейскую тайну: вышеупомянутое семя, хорошо сохранившееся в пещере в пустынной долине.

Археологи из Еврейского университета в Иерусалиме собрали это крошечное семя во время раскопок скалы, пронизанной карстовыми полостями в долине разлома Мертвого моря и Иордана в Северной Иудейской пустыне. Многие пещеры здесь когда-то были кельями монахов и убежищами во время войн Иудеи с Римом. В этой пещере были найдены рукотворные артефакты — бусины, куски ткани, плетеные веревки, а также 35 скелетов взрослых и детей. Кроме того, было найдено «визуально неповрежденное» семя длиной всего 1,8 сантиметра и весом 0,565 грамма, которое, по мнению ученых, принесло в пещеру животное.

После нескольких десятилетий хранения в Еврейском университете вместе с другими артефактами, семя было отобрано для исследования среди собранного археоботанического материала Сарой Саллон, директором медицинского центра «Хадасса». Возникла новая гипотеза, отсылающая к Библии.

«Мы усомнились, может ли она быть образцом ценного иудейского бальзама древности или же представлять вымерший вид Commiphora, который когда-то был распространен в регионе, упоминаемом в ранних библейских текстах», — пишут авторы исследования, опубликованного в журнале «Communications Biology» в сентябре 2024 года.

Благодаря радиоуглеродному анализу деревянной оболочки семени, объект размером с горошину был датирован между 993 и 1202 годами. Ему может быть более 1 000 лет.

В 2010 году исследователи погрузили семя в воду, посадили его и прорастили в теплице Центра устойчивого сельского хозяйства в Израиле. Через пять недель появился саженец, который они назвали «Шеба».

Сегодня Шеба — это 14-летнее лиственное дерево высотой 10 футов с бледно-зеленой корой, которая отслаивается бумажными листами. Эти признаки являются типичными для рода Commiphora. Химические и ДНК-анализы, проведенные на листьях, подтверждают несколько выводов ученых. По мнению авторов, в Савской долине не производят мирру — драгоценную смолу трех волхвов, которые одарили дарами младенца Иисуса. Но может ли это быть тот самый иудейский бальзам, о котором упоминается в Библии?

«Наша первоначальная гипотеза заключалась в том, что „Шеба“ может быть историческим „Иудейским бальзамом“», — пишут авторы. Однако тестирование показало, что смоле Савской не хватает ароматических свойств экстракта под названием «цори», который содержится в «Иудейском бальзаме». К сожалению, они окончательно опровергли идею о совпадении.

Однако вторая гипотеза приобрела популярность среди исследователей после того, как Шеба продемонстрировала целебные свойства, присущие таксонам, когда-то обитавшим в этом регионе. Они обнаружили наличие тритерпеноидов — биологически активных соединений с противовоспалительными и противораковыми свойствами. Их наличие свидетельствует о том, что Шеба является неизвестным видом Commiphora с «уникальным отпечатком пальца». Эта интригующая перспектива открыла дверь к новым возможностям идентификации.

Сохраняя надежду на нахождение вожделенного Иудейского бальзама, почитаемого дерева Священного Писания, авторы сделали вывод: «Если Иудейский бальзам дожил до наших дней как выживший вид Commiphora, остается вероятность того, что ученые еще не распознали его».

Насінина, менша за ніготь, була принесена птахом чи звіром і потрапила до печери в Ізраїлі 1 000 років тому, але проросла після того, як сучасні археологи виявили та посадили її. Це — таємниця, яку ми не можемо розгадати: В одному з біблійних віршів згадується схоже за описом дерево; чи могло це бути шановане юдейське бальзамічне дерево, чий запашний сік колись слугував ліками та дуже цінувався?

Три волхви принесли золото, ладан і мірру немовляті Ісусу — так сказано в Біблії. Дві останні рідини, що цінуються за свій аромат, зазвичай сочаться з проколів кори дерев роду Commiphora. Хоча деякі види Commiphora все ще ростуть, інші вважаються давно вимерлими, зниклими ще з біблійних часів. Однак наприкінці 1980-х років археологічні розкопки, можливо, відкрили втрачену біблійну таємницю: вищезгадану насінину, що добре збереглася в печері в пустельній долині.

Археологи з Єврейського університету в Єрусалимі зібрали це крихітне насіння під час розкопок скелі, пронизаної карстовими порожнинами в долині розлому Мертвого моря і Йордану в Північній Юдейській пустелі. Багато печер тут колись були келіями монахів і притулками під час воєн Юдеї з Римом. У цій печері були знайдені рукотворні артефакти — намистини, шматки тканини, плетені мотузки, а також 35 скелетів дорослих і дітей. Крім того, було знайдено «візуально неушкоджену» насінину довжиною всього 1,8 сантиметра і вагою 0,565 грама, яку, на думку вчених, принесла в печеру тварина.

Після кількох десятиліть зберігання в Єврейському університеті разом з іншими артефактами, насінина була відібрана для дослідження серед зібраного археоботанічного матеріалу Сарою Саллон, директором медичного центру «Хадасса». Виникла нова гіпотеза, що відсилає до Біблії.

«Ми засумнівалися, чи може вона бути зразком цінного юдейського бальзаму давнини або ж представляти вимерлий вид Commiphora, що колись був поширений у регіоні, який згадується в ранніх біблійних текстах», — пишуть автори дослідження, опублікованого в журналі «Communications Biology» у вересні 2024 року.

Завдяки радіовуглецевому аналізу дерев’яної оболонки насіння, об’єкт розміром з горошину був датований між 993 і 1202 роками. Йому може бути понад 1 000 років.

У 2010 році дослідники занурили насінину у воду, посадили її та проростили в теплиці Центру сталого сільського господарства в Ізраїлі. Через п’ять тижнів з’явився саджанець, який вони назвали «Шеба».

Сьогодні Шеба — це 14-річне листяне дерево заввишки 10 футів з блідо-зеленою корою, яка відшаровується паперовими аркушами. Ці ознаки є типовими для роду Commiphora. Хімічні та ДНК-аналізи, проведені на листі, підтверджують кілька висновків вчених. На думку авторів, у Савській долині не виробляють мірру — дорогоцінну смолу трьох волхвів, які обдарували дарами немовля Ісуса. Але чи може це бути той самий юдейський бальзам, про який згадується в Біблії?

«Наша початкова гіпотеза полягала в тому, що „Шеба“ може бути історичним „Юдейським бальзамом“», — пишуть автори. Однак тестування показало, що смолі Савської не вистачає ароматичних властивостей екстракту під назвою «цорі», який міститься в «Юдейському бальзамі». На жаль, вони остаточно спростували ідею про збіг.

Проте друга гіпотеза набула популярності серед дослідників після того, як Шеба продемонструвала цілющі властивості, притаманні таксонам, що колись мешкали в цьому регіоні. Вони виявили наявність тритерпеноїдів — біологічно активних сполук з протизапальними та протираковими властивостями. Їх наявність свідчить про те, що Шеба є невідомим видом Commiphora з «унікальним відбитком пальця». Ця інтригуюча перспектива відкрила двері до нових можливостей ідентифікації.

Зберігаючи надію на знаходження жаданого Юдейського бальзаму, шанованого дерева Святого Письма, автори зробили висновок: «Якщо Юдейський бальзам дожив до наших днів як виживший вид Commiphora, залишається ймовірність того, що вчені ще не розпізнали його».

В воскресенье сотрудники экстренных служб прочесывали завалы многоквартирного дома, который был разрушен взрывом и пожаром, в результате чего погибли по меньшей мере пять человек. Надежды на то, что удастся найти выживших, практически нет.

Мэр города Ян ван Занен сказал, что следователи изучают «все возможные варианты» причины катастрофы, произошедшей в субботу утром. Полиция ищет машину, которая уехала с места происшествия.

Пожарная служба сообщила, что было найдено пять тел и спасено пять раненых.

По словам мэра, «шансы выжить» под тем, что осталось от квартир, ничтожно малы. Однако один человек был найден живым через несколько часов после взрыва.

Жители северо-восточного района Марияхоув в Гааге услышали сильный взрыв и крики еще до рассвета. Одна женщина рассказала местным СМИ, что ей показалось, что произошло землетрясение.

Власти Нидерландов направили на место происшествия специализированную городскую поисково-спасательную группу с четырьмя собаками, обученными находить жертв. Ранее эта команда уже использовалась во время разрушительного землетрясения в Турции в 2023 году.

Вскоре после взрыва можно было увидеть вереницу машин скорой помощи. Представитель местной больницы сообщил, что они находятся в состоянии готовности, чтобы справиться с ранеными.

Премьер-министр Дик Шуф в своем заявлении сказал, что он потрясен кадрами катастрофы: «Мои мысли обращены к жертвам, всем пострадавшим и аварийным службам, которые сейчас работают на месте происшествия».

«Наши мысли с теми, кто пострадал в Гааге после взрыва и пожара сегодня утром… включая тех, кто боится за судьбу своих близких», — говорится в заявлении голландской королевской семьи, короля Виллема-Александра и королевы Максимы.

У неділю співробітники екстрених служб прочісували завали багатоквартирного будинку, який було зруйновано вибухом і пожежею, внаслідок чого загинуло щонайменше п’ятеро людей. Надії на те, що вдасться знайти тих, хто вижив, практично немає.

Мер міста Ян ван Занен сказав, що слідчі вивчають «всі можливі варіанти» причини катастрофи, що сталася в суботу вранці. Поліція шукає машину, яка поїхала з місця події.

Пожежна служба повідомила, що було знайдено п’ять тіл і врятовано п’ять поранених.

За словами мера, «шанси вижити» під тим, що залишилося від квартир, мізерно малі. Однак одну людину було знайдено живою через кілька годин після вибуху.

Жителі північно-східного району Маріяхоув у Гаазі почули сильний вибух і крики ще до світанку. Одна жінка розповіла місцевим ЗМІ, що їй здалося, що стався землетрус.

Влада Нідерландів направила на місце події спеціалізовану міську пошуково-рятувальну групу з чотирма собаками, навченими знаходити жертв. Раніше ця команда вже використовувалася під час руйнівного землетрусу в Туреччині 2023 року.

Незабаром після вибуху можна було побачити декілька машин швидкої допомоги. Представник місцевої лікарні повідомив, що вони перебувають у стані готовності, щоб впоратися з пораненими.

Прем’єр-міністр Дік Шуф у своїй заяві сказав, що він вражений кадрами катастрофи: «Мої думки звернені до жертв, усіх постраждалих і аварійних служб, які зараз працюють на місці події».

«Наші думки з тими, хто постраждав у Гаазі після вибуху і пожежі сьогодні вранці… включно з тими, хто боїться за долю своїх близьких», — ідеться в заяві голландської королівської сім’ї, короля Віллема-Олександра і королеви Максими.