Насінина, менша за ніготь, була принесена птахом чи звіром і потрапила до печери в Ізраїлі 1 000 років тому, але проросла після того, як сучасні археологи виявили та посадили її. Це — таємниця, яку ми не можемо розгадати: В одному з біблійних віршів згадується схоже за описом дерево; чи могло це бути шановане юдейське бальзамічне дерево, чий запашний сік колись слугував ліками та дуже цінувався?
Три волхви принесли золото, ладан і мірру немовляті Ісусу — так сказано в Біблії. Дві останні рідини, що цінуються за свій аромат, зазвичай сочаться з проколів кори дерев роду Commiphora. Хоча деякі види Commiphora все ще ростуть, інші вважаються давно вимерлими, зниклими ще з біблійних часів. Однак наприкінці 1980-х років археологічні розкопки, можливо, відкрили втрачену біблійну таємницю: вищезгадану насінину, що добре збереглася в печері в пустельній долині.
Археологи з Єврейського університету в Єрусалимі зібрали це крихітне насіння під час розкопок скелі, пронизаної карстовими порожнинами в долині розлому Мертвого моря і Йордану в Північній Юдейській пустелі. Багато печер тут колись були келіями монахів і притулками під час воєн Юдеї з Римом. У цій печері були знайдені рукотворні артефакти — намистини, шматки тканини, плетені мотузки, а також 35 скелетів дорослих і дітей. Крім того, було знайдено «візуально неушкоджену» насінину довжиною всього 1,8 сантиметра і вагою 0,565 грама, яку, на думку вчених, принесла в печеру тварина.
Після кількох десятиліть зберігання в Єврейському університеті разом з іншими артефактами, насінина була відібрана для дослідження серед зібраного археоботанічного матеріалу Сарою Саллон, директором медичного центру «Хадасса». Виникла нова гіпотеза, що відсилає до Біблії.
«Ми засумнівалися, чи може вона бути зразком цінного юдейського бальзаму давнини або ж представляти вимерлий вид Commiphora, що колись був поширений у регіоні, який згадується в ранніх біблійних текстах», — пишуть автори дослідження, опублікованого в журналі «Communications Biology» у вересні 2024 року.
Завдяки радіовуглецевому аналізу дерев’яної оболонки насіння, об’єкт розміром з горошину був датований між 993 і 1202 роками. Йому може бути понад 1 000 років.
У 2010 році дослідники занурили насінину у воду, посадили її та проростили в теплиці Центру сталого сільського господарства в Ізраїлі. Через п’ять тижнів з’явився саджанець, який вони назвали «Шеба».
Сьогодні Шеба — це 14-річне листяне дерево заввишки 10 футів з блідо-зеленою корою, яка відшаровується паперовими аркушами. Ці ознаки є типовими для роду Commiphora. Хімічні та ДНК-аналізи, проведені на листі, підтверджують кілька висновків вчених. На думку авторів, у Савській долині не виробляють мірру — дорогоцінну смолу трьох волхвів, які обдарували дарами немовля Ісуса. Але чи може це бути той самий юдейський бальзам, про який згадується в Біблії?
«Наша початкова гіпотеза полягала в тому, що „Шеба“ може бути історичним „Юдейським бальзамом“», — пишуть автори. Однак тестування показало, що смолі Савської не вистачає ароматичних властивостей екстракту під назвою «цорі», який міститься в «Юдейському бальзамі». На жаль, вони остаточно спростували ідею про збіг.
Проте друга гіпотеза набула популярності серед дослідників після того, як Шеба продемонструвала цілющі властивості, притаманні таксонам, що колись мешкали в цьому регіоні. Вони виявили наявність тритерпеноїдів — біологічно активних сполук з протизапальними та протираковими властивостями. Їх наявність свідчить про те, що Шеба є невідомим видом Commiphora з «унікальним відбитком пальця». Ця інтригуюча перспектива відкрила двері до нових можливостей ідентифікації.
Зберігаючи надію на знаходження жаданого Юдейського бальзаму, шанованого дерева Святого Письма, автори зробили висновок: «Якщо Юдейський бальзам дожив до наших днів як виживший вид Commiphora, залишається ймовірність того, що вчені ще не розпізнали його».
