Представляємо Вашій увазі колекції жіночого одягу весна/літо 2008 відомих брендів: ARMANI PRIVE, CHANEL, представленіх на показі мод в Парижі 23 січня 2008 р.
#img_gallery#
Цього року Дні Бетховена у Бонні проходять під девізом "Joy! – Freude!" (Радість!), узятого з 9-ї Симфонії композитора.
«Ода до радості», слова якої написав Шиллер, а музику – молодий Бетховен, зрозуміло, з самого початку не була спеціально написана для перекладання на музику. Ще влітку 1785 року Шиллер написав «Оду до радості» на прохання масона Крістіана Готфріда. Бетховену тоді було лише 15 років.
Цікавість Бетховена до Англії допомогли розбудити його знайомі з Бонну. Його учень з класу фортепіано Фердінанд Різ у 1813 році як відомий піаніст і композитор зайняв у Лондоні посаду директора Філармонічного Товариства. Навіть коли Різ вже не був директором, він замовив Бетховену написати Симфонію. До грудня 1823 року Бетховен закінчив свою 9-ту симфонію.
Радійте
Велика кількість відомих музикантів і колективів з’їдеться у місто Бетховена з 24 серпня по 23 вересня. Для шанувальників бетховенської музики це велика радість. Можливо, також, як і в Шиллера в "Оді до Радості" вона об’єднає публіку, тих, кому близькі ідеали радості й дружби.
#img_left_nostream# Перший фестиваль Бетховена у Бонні пройшов у 1845 році з ініціативи Франца Листа. Тоді приводом стало відкриття пам’ятника Бетховену на Мюнстерской площі у Бонні, а згодом пройшов триденний фестиваль. Доля фестивалю аж до сьогоднішніх днів була дуже мінливою та наповненою чисельними перервами. У сучасній формі фестиваль Бетховена у Бонні існує з 1998 року, проводиться щорічно наприкінці літа й триває чотири тижні.
Під девізом „Joy!" цього року наголос робиться на англійську
тему. У Бонн приїхала велика кількість музикантів й колективів з Великобританії. Директор фестивалю Ілона Шміль особливо задоволена новою концертною формою фестивалю, що буде представлена публиці: «Ніч голосів». «На чотирьох сценах під час восьми концертів глядач зможе познайомитися з британською вокальною музикою, починаючи з Ренесансу й закінчуючи сучасністю». Найбільш видатні колективи, що беруть участь у «Ночі голосів» – хор королівського Кембріджського коледжу, ансамбль «Hilliard» й квартет «Arditti". Також пролунає «Лист до безсмертної коханої» Бетховена у виконанні Нейджела Шернока і Майкла Ріслера. Гордістю організаторів також є присутність Аннет Даш, що нещодавно у Зальцбургу мала величезний успіх з «Армідою» Гайдна.
Для музикантів не існує меж. Цього року у рідне місто Бетховена вперше приїздять молоді музиканти з арабського світу – оркестр вищої школи з Єгипту. Учасники будуть гостювати в місцевих родинах, що допоможе культурному обмінові на рівні особистого спілкування.
38 000 квитків на 23 концертні сцени вже практично розкуплені. Квитки на концерт молодіжного оркестру ім. Симона Болівару з Венесуели під керівництвом диригента Густаво Дудамеля були розкуплені буквально за декілька годин після початку продажу. Це наштовхнуло організаторів на думку спорудити на боннській Марктплатц величезний екран, що буде транслювати в прямому ефірі концерт з концертного холу ім. Бетховена. Це робиться вперше за історію існування фестивалю, – говорить Ілона Шміль.
В Baumarkt та на кораблі
В рамках фестивалю Бетховена передбачена також цікава програма для дітей. Один з великих торгових центрів для будматеріалів (Baumarkt) планує для дітей від 5 до 10 років можливість пограти на всіляких інструментах. Організатором цього заходу виступить німецька камерна філармонія Бремену.
Для 62 концертів й оперних вистав під час фестивалю Бетховена окрім класичних концертних залів, таких як зали камерної музики, знаходять незвичайні місця. До них відноситься колишній будинок Бундестагу, Зал Трамваю, а також замки в мальовничій околиці семи пагорбів. Цього року концерти вперше пройдуть на кораблі «Rhein Energie».
Бетховен у Бонні
В мансарді будинку у центрі Бонну народився Бетховен в родині музиканта. Незважаючи на те, що він навчався у Відні й зустрічався там з Йозефом Гайдном, він провів у рідному місті більше третини свого життя. Будинок, де він народився, сьогодні є одним з найвідоміших музичних музеїв. Крім усього іншого там знаходиться останній рояль старого майстра та його слухові трубки, якими він змушений був користуватися через що почала прогресувати у 1808 році глухота.
Про Бетховена нагадують окремі місця у Бонні. Зал ім. Бетховена був урочисто відкритий у 1959 році Теодором Хаусом і Хайнріхом Любке. Він є за підрахунками третім побудованим залом зі збережених і нині. Двох інших бетховенських залів вже більше немає у місті. Перший був побудований з ініціативи Франца Листа у 1885 усього за 11 днів та простояв тільки пару тижнів. Другий зал був побудований з нагоди сторіччя Бетховену та згорів у 1944 році.
На Мюнстерській площі розташований пам’ятник Бетховену, що був встановлений у 1845 році. Ілона Шміль розповіла у зв’язку з цим дещо кумедну історію. На відкриття пам’ятника з Об’єднаного королівства прибула королева Вікторія зі своїм чоловіком. Королева, як і решта запрошених гостей, знаходилася на балконі теперішнього будинку головного поштамту на Мюнстерській площі і була не дуже рада своїм відвідинам: коли пам’ятник був відкритий, вони змогли побачити лише спину Бетховена.
Подарунок місту
Амбіційні плани міста з подальшого розвитку фестивалю підтримуються за допомогою особливого проекту. Підприємці Бонну, поштовий банк, «Deutsche Post World Net» і «Deutsche Telekom» планують взяти участь у фінансуванні фестивального холу – першокласного в архітектурному й акустичному змісті концертного залу. «Це буде чудовий подарунок», – говорить директор фестивалю. Обер-бургомістр Бербель Дікман також вважає зал відмінною можливістю зміцнити славу Бонна в якості рідного міста Бетховена. На відміну від Лейпцигу, пов’язаного з ім’ям Баха, Зальцбургу – з Моцартом і Байройту – з Вагнером, немає поки визначеного міста, позв’язаного з ім’ям Бетховена, де б постійно проводилися його дні концерти.
Власне кажучи, тепер вже мало що заважає будівництву: муніципалітет на одному з останніх засідань 13 червня прийняв «остаточне рішення» щодо фестивального будинку. Тепер шанувальники музики лише напружено чекають реалізації.
Чи придбає Бонн славу міста Бетховена, стане відомо в майбутньому. З чи без фестивального холу це вже не так важливо. Важливо те, щоб глядачі, а також музиканти на фестивалі Бетховена могли з наснагою сказати: ми відчули радість.
Триматися на поверхні води, розслабляючись у великій і освітленій камері, наповненій дуже солоною водою, є ефективним методом для зняття болю, спричиненого хронічним стресом. Це довів у своїй недавній докторській дисертації з психології Свен-Айк Буд із Карлштадського університету Швеції.
#img_left#Ця теорія була підтверджена проведеними дослідами: покращується сон, пацієнти стають оптимістичнішими, рівень вироблення пролактину («гормону динамізму») зростає. Отже, неспокій, стрес, ризик депресії і хворобливих відчуттів знижується. Усі люди, що беруть участь в експерименті, спочатку страждали на різні недуги, викликані стресом.
«Завдяки розслабленості, досягнутої під час занурення в камері, люди, що страждали на дифузні болі в м’язах (фіброміалія) або на депресії й тривожність, уже після десяти сеансів відчули себе значно краще. Розслабленість, відчуття легкості, що виникає під час перебування в плаваючому положенні в теплій воді, і тиша активізують наявні в організмі системи для відновлення та одужання. Гормони, що спричиняють стрес і підвищення кров’яного тиску, знижуються», – відзначає Свен-Айк Буд.
Ця теорія побудована в ході вивчення можливості лікування хвороб і розладів, викликаних стресом, за допомогою занурення у воду. В контрольній групі, яка не проходила сеансів занурення, ніякого покращення помічено не було. Після семитижневого періоду лікування в 22 % учасників, що ходили на сеанси в камері з водою, минули всі болі, 56 % відчули поліпшення свого стану. Дослідження тривало чотири роки, в дослідах брало участь 140 чоловік, які страждали на захворювання різних видів, викликаних стресом.
«Ця терапія може застосовуватися до різних груп хворих, наприклад, люди, які страждають від травм у ділянці шиї, фіброміалії, депресії та болю, спричиненого хронічним стресом. Ми також звернули увагу на те, що поєднання сеансів у камері з водою зі звичною терапією може бути ефективним», – каже Свен-Айк Буд.
#img_left#Велика Епоха:
– Як проходить лікування за цією методикою?
Свен-Айк Буд:
– Під час терапії пацієнт занурюється в камеру на 45 хвилин. На початку і наприкінці сеансу недовго грає музика. Необхідно проходити хоч би один сеанс на тиждень, деяким людям необхідно щонайменше 10 сеансів, щоб досягнути повного розслаблення.
– Чи можуть пацієнти під час процедури розслабитися настільки щоб заснути?
– Ні, серед осіб, що проходили терапію, ні в кого не спостерігалася тенденції до засипання. Це може статися тільки в окремих випадках. Деякі люди казали, що вони, занурившись у воду, були в стані такого глибокого розслаблення, що час для них припиняв своє існування.
– Чи можливі напади клаустрофобії під час занурення в камеру?
– Для чутливих людей слід залишати двері відчиненими, щоб вони не відчували себе замкнутими. Сеанси дають дійсно гарні результати. Наприклад, люди, які тривалий час страждали від хвороб, відчули, що вони можуть знову почати працювати. Мета дослідження в тому, щоб розвинути техніку, просту у використанні і корисну для суспільства.
Нині ми досліджуємо й вивчаємо далі циркуляцію крові в капілярах, поглинання кисню в крові та вплив на рефлекси тіла.
Це дослідження було проведене лабораторією з вивчення людських можливостей при Карлштадському університеті. Дослідження раніше було опубліковане в різних виданнях, зокрема в американському журналі International Journal of Stress Management.
Пірджо Свенсон. Велика Епоха
Та вже ні, з мене годі. Порившись в ящику, який стояв у коморі, серед старих речей я відкопала безцінну знахідку – мій старий зошит на дев’яносто шість аркушів, в який я записувала рецепти страв продиктованих ще моєю бабусею. Настав час розповісти людям про мій скарб.
Салат із баклажанів (як гриби)
Баклажани різати кубиками. Кип’ятити, помішуючи, 5-10 хвилин у розсолі з води, оцту й солі. Злити розсіл. Заправити соняшниковою олією. Додати дрібно нарізаний болгарський перець, часник і гіркий перець. Охолодити. Подавати до м’ясних страв, посипавши зеленню.
Щука в конверті
Щоб приготувати конверт, потрібно: 1 літр кефіру, 1/2 ч. ложки солі й борошна стільки, щоб вийшло м’яке, але не рідке тісто.
Начинка: масло вершкове, нарізане дрібними шматочками, нашаткована зелень петрушки й укропу, 2 подрібнених яйця зварених у круту, сіль, перець за смаком.
Щуку почистити, помити, відрізати голову. Я роблю це так: надрізаю м’якоть навколо голови, перерізую кістку і тягну – усі нутрощі залишаються з головою.
Тушку промити усередині і чайною ложечкою покласти всередину начинку. З тіста розкотити тонкий круг. Покласти на нього щуку, наколоти в кількох місцях і посолити. Накрити вільним кутом тіста і защепити кінці. Випікати в духовці середнього жару до утворення рум’яної скориночки.
Смачного!
Олена Фокина. Велика Епоха
#img_left_nostream#Промова доктора наук з Китаю у день пам’яті про Мартіна Лютера Кінга: „У мене теж є мрія”
Шановні панове екс-президенте Клінтон, екс-губернаторе Хаккабі, сенаторе Ісаксон, мере Франклін і всі шановні гості!
В 1992 році я вступив до аспірантури технічного коледжу у штаті Джорджія. Я поселився в Атланті, у великому місті, відомому як батьківщина доктора Мартіна Лютера Кінга. Я маю честь назвати це велике місто моєю другою домівкою на згадку про покійного Мартіна Лютера Кінга. І „я думаю про Джорджію” [таку назву має офіційний гімн шт. Джорджія – прим. пер. ]
Але, коли я тільки приїхав, я мало що знав про доктора Кінга. Я дуже хотів повернутися до Китаю. Все було таким незнайомим для мене. Але незабаром я відчув дещо, що ніколи до цього не відчував.
Я помітив, що люди в цій країні можуть говорити те, про що думають, і при цьому їх не заарештовує поліція. Я помітив, що люди ходять до церкви щонеділі, і що кожен може вільно вірити у свою релігію. Я жодного разу не бачив, щоб людей заарештовували за читання Біблії або за те, що вони прагнули бути порядними й добрими громадянами своєї країни.
Лише одне слово могло описати мої почуття – свобода.
Спочатку я думав, що ця свобода була легко досягнута у Сполучених Штатах. Але потім, коли я вивчав історію США, я дізнався про Мартіна Лютера Кінга, одного з провідних лідерів американського руху за права людини. Я прочитав промову доктора Кінга „У мене є мрія” і вирішив написати про свою власну мрію.
#img_right#Я розмовляв з другом із Китаю. Він запитав мене, що мені більше за все сподобалося у США. І я сказав, що це „свобода”. Він відповів: „Ти багатий, а ми бідні. Ми будемо домагатися „свободи”, коли заробимо більше грошей”. Я сказав моєму другові: „Тобі не потрібно бути багатим, щоб боротися за право бути вільним”. Я розповів, що доктор Кінг боровся за свободу не тому, що був багатий, а тому, що він мав серце.
Я жив у Китаї протягом 31 року і в цій країні – 15 років. Я люблю Китай і люблю китайський народ. Я хочу, щоб їх поважали, і щоб вони жили по-людськи. Я хочу, щоб вони теж насолоджувалися невід’ємними правами, якими Бог наділив усіх своїх людей, і не тільки у Сполучених Штатах, а й в усіх куточках світу.
Натхнений промовою „У мене є мрія” д-ра Кінга, я подякував йому за ті зусилля, які він доклав, щоб допомогти всім американцям стати вільними. Його життя є прикладом для всіх людей світу, які плекають мрію про свободу, і навіть для мене – скромного фізика, котрий щасливий жити вільною людиною в цій країні. У мене також є мрія.
У мене теж є мрія, що настане той день, коли всі люди у Китаї будуть мати право на свободу думки і не будуть зазнавати переслідувань (катувань, незаконних арештів та допитів) через їхні переконання та ідеали.
У мене є мрія, що настане той день, коли всі люди в Китаї будуть мати право на свободу релігії, і їх не будуть репресувати за їхню віру, не будуть незаконно ув’язнювати та піддавати позасудовій розправі.
У мене є мрія, що настане той день, коли послідовники Фалуньгун у Китаї зможуть вийти вранці до парку, щоб виконати свої вправи, не будучи побитими поліцією.
У мене є мрія, що настане той день, коли моя дочка зможе повернутися до Китаю, і про неї будуть судити не за її вірою у Фалуньгун, а за її характером.
І, як д-р Кінг сказав, коли це станеться, коли ми дозволимо свободі „дзвеніти”, коли ми дозволимо їй „дзвеніти” з кожного села й кожного хутору, з кожного штату й кожного міста, ми зможе прискорити той день, коли всі Божі діти, чорні та білі, євреї та язичники, протестанти й католики, зможуть узятися за руки й заспівати слова старого негритянського духовного гімну: „Вільні нарешті! Вільні нарешті! Дякуємо всемогутньому Господові, ми вільні нарешті!”
Вищенаведена промова була проголошена на щорічній вахті пам’яті, присвяченій Мартіну Лютеру Кінгові, в баптистській церкві Ебенезер м. Атланти шт. Джорджія 21 січня.
Сінь Янь. Велика Епоха
Представляємо Вашій увазі колекції жіночого одягу весна/літо 2008 відомих брендів: STEPHANE ROLLAND, Lefranc.Ferrant, представленіх на показі мод в Парижі 23 січня 2008 р.
#img_gallery#
Ці та інші проблеми трагедії Голокосту та увічнення пам’яті його жертв обговорювались 28 січня під час круглого столу, що пройшов у приміщенні Дипломатичної академії при Міністерстві закордонних справ України.
Мирослав Попович, професор, директор Інституту філософії НАН України, наголосив на тому, що антисемітські настрої в Україні визнаються на рівні судової гілки. Він був оштрафований за те, що свого часу намагався зупинити проведення Міжрегіональною академію управління персоналом конференції, де сіонізм визначався як найбільша загроза сучасному людству.
Він висловив готовність говорити про проблему геноциду в інших країнах упевнено й голосно. «Ми не повинні ризикувати нічим у цій ситуації, – зазначив Мирослав Попович, – ми ризикуємо тільки одним – перестати бути порядними людьми».
Пан Мирослав вважає, що в таких питаннях, як Голокост, геноцид та права людини, не можна покладатися на політиків. «У держав є свої егоїстичні інтереси, – каже Мирослав Попович, – і Сполучені Штати, і Росія, і маленькі держави, і такі середні, як Україна, завжди мають інтереси, які йдуть усупереч із нашою совістю. Зокрема, коли мова йде про Китай». Професор вважає, що є речі, про які політик буде мовчати завжди, а «ми не можемо мовчати, і не повинні».
#img_left_nostream#Посол Ізраїлю в Україні Зіна Калай-Клайтман зазначила: «Звичайно, всі повинні прагнути до того, щоб трагедій, геноциду, знищення народів, або якихось груп не було й не відбувалося ніде, цього повинне прагнути все світове співтовариство, – зауважує пані посол. – Біблія, свого часу сказала «Не вбий». От цього й повинні всі прагнути».
Френсіс О’Доннел, координатор системи ООН в Україні, підкреслив, що сьогодні досі в деяких країнах світу відбуваються трагедії, у тому числі й в Африці, включаючи трагедію в Руанді, що, за його словами, безперечно, була актом геноциду. Ситуації в інших місцях також викликають велике занепокоєння.
«Важливо, щоб люди – де б вони не жили, – переконаний О’Доннел, – засвоїли урок Голокосту. Ці уроки означають те, що ми повинні досягнути повної поваги прав людини».
Нагадаємо, що саме цього дня 1945 року війська Радянської армії звільнили найбільший з нацистських концтаборів Аушвіц-Біркенау в Польщі. За даними інституту дослідження Голокосту, в Україні було винищено близько 1,5 млн. євреїв. Усього ж під час нацистської окупації в концтаборах загинуло близько 6 млн. євреїв, яких винищували тільки за те, що вони є євреями.