Blog

  • В пошуках безсмертя

    В пошуках безсмертя

    Питання життя та смерті цікавили людський розум з часів Стародавнього Єгипту, причому ідея безсмертя розкрита в багатьох не пов’язаних між собою культурах світу. Були різноманітні рецепти еліксиру, який дарував вічне життя. Але все це виглядає немов казка. Нещодавно кембріджський вчений-генетик Обрі де Грей заявив, що до 2100 року тривалість життя у розвинених країнах може досягти 5 тисяч років. Теоретично.

    #img_left#Однак, з іншого боку, наші вчені стверджують, що ресурс людського організму – 120 років, але і це не межа, а тільки номінальний вік, який могла б прожити людина.

    Відомо більш-менш достовірно про двох людей, які померли вже у нашому столітті, проживши дуже довге життя. Це китаєць, який помер у 1936 році у віці …246 років (згідно офіційних документів) та індієць, який помер у 1956 році у віці 186 років. Індієць у п’ятдесятилітньому віці пішов до Гімалаїв, де зайнявся йогою. Мабуть, поєднання спеціальних вправ, дієти та ще деяких засобів, дозволило істотно подовжити відпущений йому строк.

    Це питання не можна досліджувати окремо від такого поняття, як життя.

    Хто ми є насправді? Просто скупчення біологічної маси, яка несподівано виникла у просторі космосу і яка мчить з величезною швидкістю у безвість чи невід’ємну частинка живого розумного організму для якого процес смерті є продовженням життя? Мабуть це залишиться темою для розмов ще на довгий час, однак єдине можна сказати точно – людина складається, як мінімум, з двох частин – фізичних і психологічних компонентів і без наявності одного з них, не можна сказати, що це повноцінна жива людина.

    Сучасна наука, займаючись пошуками еліксиру безсмертя, виявила, що клітина організму людини має чітко визначений термін життя – 50 ділень. Різниця тільки у тому, наскільки швидко відбувається цей процес. У когось він займає шістдесят років, а у когось – більше ста. Але після цього клітина вмирає, а усі спроби вчених збільшити число ділень виявилися безрезультатними. І дослідники обрали інший шлях – омолоджування клітин. Деяким вдається досягнути позитивного ефекту, є цікаві результати досліджень на мишах.

    Введення в організм гризунів промислових консервантів, таких, які перешкоджають псуванню масла, подовжило їхнє життя практично у півтора рази. Особливий раціон омолодив звіряток: поведінка двохрічних гризунів, тобто дідусів, стала такою, як у трьохмісячних молодиків. Про те, що потрібно правильно харчуватися знають усі. Але не всі чомусь так діють. Так вже людина влаштована, віддає перевагу мріям про чудодійні ліки миттєвої дії: скуштував чарочку – знову здоровий і молодий.

    Існує історія, що у XV столітті одному алхіміку вдалося створити еліксир безсмертя і якийсь граф 65-ти років, який вже однією ногою стояв у могилі придбав його за великі гроші. Невдовзі справи цього графа пішли вгору, а потім всі звернули увагу на той факт, що цей дідусь взагалі почав вести молодецький спосіб життя: відвідував бали, залицявся до молодичок, їздив на полювання і навіть приймав участь у турнірах. Усе це було доказом того, що граф дійсно прийняв еліксир безсмертя. Однак у 90 літньому віці, на черговому бенкеті він сказав, що дуже хоче спати, присів на стілець, заснув і більше не прокинувся.

    Якщо ми говоримо про подовження життя на короткий або довгий термін, не можна оминути участь свідомості в цьому важливому питанні. Її роль настільки велика, що може здатися, що саме воно й визначає результат. Наведемо приклад. Деяка студентка вирішила вкоротити собі віку. Проковтнувши засіб від тарганів, вона лягла у ліжко і через годину померла.

    При розтині виявилося, що отрута цілком нешкідлива для людини (та й для тарганів також), тому що термін її придатності давно скінчився. Ще більш здивував той факт, що дівчина померла ще до того, як порошок повністю розчинився у шлунку. Людину вбила думка про неминучу смерть.

    Чи не тому той самий 65-річний граф відчув себе молодим, що його віра у чудодійний еліксир алхіміка була такою сильною, що змогла продовжити його життя на 25 років?! А сам еліксир, як і отрута, яку прийняла дівчина, був нейтральним. Що, як не свідомість, зіграла тут вирішальну роль?

    В одній із західних країн лікарі проводили досліди, пов’язані з впливом свідомості на психічний і фізичний стан людини. Засудженому до смертної кари сказали, що йому розрізали вени і він скапує кров’ю. Не зважаючи на те, що злочинець, сидячи на стільці з зав’язаними очима, був цілковито неушкоджений, він помер (згідно показників приладів) від утрати крові! Неймовірно, але розтин підтвердив це. Іншому вбивці дали випити стакан чистої води. Коли він її випив, сказали, що він випив смертельну дозу миш’яку – і той помер, демонструючи при цьому усі симптоми типового отруєння цією отрутою.

    Існують різні напрямки і методи дослідження цього питання, але багатовіковий пошук «еліксиру життя», «молодильних яблук», «живої води» не завершився успіхом – немає ані еліксиру, ані яблук, навіть маленької пілюлі, яка зробила б людину безсмертною. Як тільки людина народилася, вона зараз же починає старіти, до того ж у ранньому віці цей процес спливає більш стрімко.

    Важливо підкреслити, що коли вчені провели дослідження довгожителів, то виявили одну загальну для всіх особливість – доброзичливість і спокій.

    Існує така приказка: «Посієш вчинок – пожнеш характер, посієш характер – пожнеш долю». Багато хто хоче мати долю довгожителя, але не уявляють, як це зробити. Найпростіше, що може зробити людина – змінити саму себе – стати більш толерантним, добрішим, врівноваженим. Ці якості роблять людину стійкою до стресів. Не випадково медицина вважає, що практично всі хвороби – «від нервування». Сама доброзичливість пробуджує бажання жити – це бажання має здібність перебороти хвороби й відсунути смерть.

    І, можливо, у майбутньому ми виявимо, що стародавні казки про невмирущих – зовсім не казки і ми даремно шукали деінде те, що криється у нас всередині…

    Андрій Гвоздь. Велика Епоха
  • Для безпеки дітей розроблено ляльки із трави

    Для безпеки дітей розроблено ляльки із трави

    #img_left_nostream#Заклопотаність із приводу заражених іграшок, вироблених у Китаї, змусила батьків шукати безпечні альтернативи. Нині дуже популярною ідеєю в Індонезії є «Лялька Хорта» – лялька з ірокезом, що її виготовляють зі справжньої трави. Її було розроблено групою студентів-садівників, які дуже хотіли, щоб діти більше дізналися про сільське господарство. Про це повідомляє телеканал NTD.

    «Ми хотіли створити навчальну іграшку, яка могла б дозволити дітям стати ближче до рослин», каже виготівник «Ляльки Хорта» Ніса Рахманіа.
    Вони найняли домогосподарок робити іграшки по 50 штук за день. Але інтерес, що постійно зростає, надихнув їх розширити виробництво. Понад десятеро жінок збираються щодня, щоб зробити від 130 до 180 іграшок.
    «Лялька Хорта» упакована у пластикову обгортку. Її ціна скаладає всього 1-2 долари.
    Діти дуже полюбляють ляльку, тому що вона незвичайна.
    «Лялька – особлива. В ній трава», – каже п’ятирічна Іча.
    Мами купують «ляльку Хорта», оскільки вона безпечніша для здоров’я дітей.
    «Ця лялька дуже цікава. Діти вчаться, як вирощувати траву, підстригати і поливати. Їм треба піклуватися про ляльку. Ця лялька навчає дітей, як жити в зеленому світі», – каже Бонні Данутмайя.
    Ляльку, як і будь-яку рослину, можна поливати, але трава зможе рости всього три дні.
    Нагадаємо, що, як раніше ми повідомляли, канадська газета Toronto Star оприлюднила звіт, у якому мовиться, що в м. Торонто понад 40% іграшок і біжутерії, що продається в роздріб, містить у собі підвищений вміст свинцю. Більшість цих товарів вироблено в Китаї. 
  • Фотоогляд: Коли кухарям нудно… Частина 3

    Фотоогляд: Коли кухарям нудно… Частина 3

    …Вони вигадують різні фігурки з овочів і фруктів. Найвдаліші винаходи потрапляють на виставки і конкурси, а найталановитіші винахідники — на сторінки газет і на обкладинки глянсових журналів (частина 3 фотоогляду).

    Не втратьте свій шанс!

    #img_gallery#

  • В Японії Бог існує в кожній речі

    В Японії Бог існує в кожній речі

    #img_left#Свій перший концерт у Хіросімі 15 лютого трупа Divine Performing Arts (DPA) дала в Міжнародному місті Світу. Так називають центр культури Alsok.

     

    Член міської ради Хіросіми Кенічі Тао, вперше побачивши виступ DPA, був дуже приголомшений. Сам він захоплюється китайською поезією, і більш за все його увагу привернув танець «Бачення поета».

     

    «Лі Бай — це поет, якого я дуже люблю. У танці він виступає головним героєм, і це дійсно чудово. Тепер Лі Бай мені подобається ще більше», — сказав пан Тао, відзначивши творчий підхід до історії, сюжет якої лежить в основі цієї постановки.

     

    Хоча виступ DPA в Хіросімі відбувся вперше, у глядачів були великі очікування стосовно шоу, адже багато хто чув про нього багато прекрасних відгуків. Окрім жителів міста, відвідати концерт приїхали і з інших префектур, часто цілими групами.

     

    З моменту ядерної атаки наприкінці Другої світової війни жителі Хіросіми завжди прагнули миру. «Я пам’ятаю танець про те, як сім’я втрачає батька в результаті жорстокого переслідування. Найважливіша річ на цій землі — щоб сім’я жила у мирі», — впевнений пан Тао. Він говорив про танець «Небеса чекають нас попри переслідування», що розповідає про батька, який зазнав переслідування в Китаї за те, що практикував Фалуньгун.

     

    Кенічі Тао також відзначив, що у виступі DPA він побачив тему «небесної культури»: «В Японії ми також віримо, що Бог існує в кожній речі, тому ми повинні поважати і цінувати все, що нас оточує. Ми повинні зберігати це прекрасне середовище для наших дітей і внуків».

     

    The Epoch Times є почесним спонсором Divine Performing Arts.
  • Боже, який спектакль!

    Боже, який спектакль!

    #img_left#Париж, місто художників, поетів і закоханих. Місто незрівнянного Лувру і знаменитої Ейфелевої вежі. Вельми досвідчена і знаюча на мистецтві французька публіка висловила захоплення спектаклем Divine Performing Arts: «Боже мій, це прекрасно!»

     

    Разом із відомими письменниками, такими як Роберт Дюма або Поля-Лу Суліцер, у Палаці конгресів у Парижі зібралися співаки, танцюристи й артисти, аби не пропустити унікальний показ китайської культури.

     

    Не пропустили можливість подивитися Divine Performing Arts і знаменитості зі світу економіки, наприклад пан Чхор, який має особливий зв’язок із китайською традицією. Він директор японського технологічного підприємства в Парижі. Родом із Камбоджі. Він знайшов у спектаклі своє коріння.

     

    Обидві культури дуже схожі, вважає пан Чхор. Показане має глибокий зв’язок із його рідною культурою. «Те, що я побачив сьогодні ввечері, дуже нагадує життя в Камбоджі. Буддизм для нас також має велике значення».

     

    Спектакль був грандіозний — історія Китаю розгорнулася перед очима. «Ми взагалі не звиклися бачити таку красу, яка сягає глибин серця. Можна було побачити віддзеркалення сотень років цивілізації», — сказав директор.

     

    Йому також сподобалося духовне послання Divine Performing Arts. «Дух Будди і спосіб життя людей там… Тут, в Європі, ми керуємося резоном (розумом), але азіати живуть глибоким життям, своїм серцем».

    Флоріан Годовіц. Велика Епоха

  • Надія — це останній притулок

    Надія — це останній притулок

    Україна не побачить красу стародавніх китайських танців та музики, які розкривають всю пишноту традиційної китайської культури, переданої людям Богами — концерт трупи Divine Performing Arts (DPA), який повинен був пройти в Києві 1—2 квітня, скасовано. Очевидно, українські службовці не витримали тиску потужного дипломатичного апарату Китаю, яким управляє компартія. Є припущення, що причиною такого тиску є те, що в складі трупи є послідовники давньої системи самовдосконалювання Фалунь Дафа, що з 1999 року зазнає в Китаї незаконних жорстоких репресій.

    #img_left#Досвід організаторів проведення концерту Divine Performing Arts в різних країнах світу дає привід зробити припущення, що компартія Китаю за допомогою китайських дипломатів використовує підкуп, шантаж, погрози зриву дипломатичних відносин між країнами. Аналізуючи події в Австралії, Канаді, Німеччині, Кореї та Україні, можна з великою впевненістю сказати, що в нашій країні тиск відбувається на найвищому рівні влади. Чи не є така залежність суверенної держави від впливу іншої загрозою для майбутнього України?

    Про що йде мова? Український МЗС не видав візи трупі Divine Performing Arts. Це по-перше. По-друге, почалися перевірки організатора концерту Управлінням кримінального розшуку при ГУВС м. Києва, ніби через скарги, і УБОЗ (Управління боротьби з організованою злочинністю) м. Дніпропетровська, ніби через те, що, за словами одного співробітника управління, Міністерство внутрішніх справ Китаю надіслало наклепницьку інформацію про організатора концерту в МВС України. При зустрічі в управлінні робітники перевіряючих відомств так і не змогли висловити жодної скарги. В неофіційній бесіді з Сергієм Букіним, головою ДОГО «Система Фалунь Дафа», яка виступає в якості запрошуючої сторони DPA в Україну, з’ясувалося, що документи — підставу для позапланової перевірки — ніхто не надав. Як немає жодних офіційних паперів, значить, це не більше як залякування. Заради чого воно робиться? Як правило, людину хочуть налякати, щоб вона відмовилася від своєї ідеї або своїх дій. Але якщо людина впевнена в своїй правоті, чи відмовиться вона від своїх намірів? Ні! І водночас виникає питання: чому до своїх громадян та громадських організацій довіри в нашій країні менше, ніж до неперевіреної інформації із віртуальних джерел чужої держави? Має ж бути причина цьому. І неважко здогадатися, яка.

    Тепер коротко про те, що стосується самої вистави, через яку розгорілися ці дебати. Голова оргкомітету з проведення концерту DPA Людмила Дворецька сказала в інтерв’ю:

    «Україна давно чекає на цей концерт, мені здається. Спектаклі DPA проходять по всьому світу і тисячі глядачів висловлюють йому своє захоплення. І це не дивно, адже це натхнення, що передається зі сцени глядачеві, направлено на природну доброту людини, на його милосердя, прагнення до справедливості, на його внутрішній гуманізм. Людина сьогодні поспішає жити, і в поспіху забуває, навіщо створена. Коли людина потрапляє на цей концерт, вона ніби пробуджується, раптом згадує, що хтось інший чекає від неї розуміння, участі, терпіння. Ми в ХХІ столітті забуваємо про загальнолюдські цінності, а вистава DPA повертає нас до цього.

    Ми бачимо, що Президент країни хвилюється — підростаюче покоління втратило духовність, мораль, доброту. Забуті фундаментальні принципи, які проголосив Конфуцій — синовній обов’язок, гуманність, мудрість, повага до старших, добропорядність. Президент проводить акції, направлені на відродження в суспільстві духовності, видає укази, прагнучи повернути народу його здавна високу моральність. Концерт трупи Divine Performing Arts несе в собі всі ці якості, і глядач вбирає їх у себе, будучи сильно враженим цією яскравою барвистою виставою».

    Тоді, звідки стільки перепон, якщо політика держави в питаннях підтримання моральності, розвитку культури в суспільстві та надії трупи Divine Performing Arts співпадають?

    Два Китаї в Україні

    В Україні зіткнулося два Китаї — трупа Divine Performing Arts, заснована китайськими дисидентами, які виїхали з Китаю в часи «культурної революції» і під час репресій Фалуньгун, і держава Китай, яку очолює компартія. Трупа Divine Performing Arts своєю головною метою вважає відтворення та повернення ортодоксальної культури людства, тобто тієї культури, яку за стародавніми віруваннями китайців передали боги. Концертні номери DPA наповнені абсолютною добротою та красою. Компартія Китаю прагне влади та повного контролю над суспільством у себе в країні і претендує на управління громадською думкою за межами Китаю. Комунізм як тоталітарний режим завжди прагнув до світового панування, хіба це для когось новина?

    Отже, з одного боку — комунізм зі своєю брехнею, знищенням традиційної китайської культури та моральності, з численними жертвами, які пам’ятає історія Піднебесної. З іншої — відродження істинних загальнолюдських цінностей та доброчинностей, закладених в цій стародавній східній культурі, — справедливості, доброти і віри в богів, гармонії та краси, терпіння та стійкості волі. Кому Україна віддала перевагу?

    Розкажу притчу про двох вовків. Старший індієць пояснює сину: «В кожній людині існують два вовки — добрий і злий». «А який з них сильніший?», — питається син. «Той, якого ти годуєш», — відповів батько.

    Який же вовк переміг в утробі українського держапарату — добрий або злий?

    Слабкий! Саме слабкий вовк переміг в Україні. Оскільки жадоба до грошей — людська слабкість, прагнення до слави — теж слабкість людська, прагнення до влади — також слабкість. Всі людські недосконалості — слабкість людська. Якщо розглядати питання з точки зору християнства, то Біблія трактує ці речі досить визначено: слабкою є людина, щоб відмовитися від спокус. Інші традиційні світові релігії та філософії мають подібні поняття.

    Концерту не буде. Але ми не ставимо крапки. Все плине, все змінюється — так говорили древні. І в жителів України є надія, що слабка людина зможе стати сильною, слабка держава може стати могутньою і незалежною від чужої ідеології, навіть, якщо вона просочується по подібним їй каналам. Україна зможе стати дійсно незалежною. Добро завжди сильніше за зло, інакше миру б не існувало: зло б його поглинуло. На щастя, в нас є надія.

  • Відкрите звернення двох інвалідів до Президента України

    Відкрите звернення двох інвалідів до Президента України

    #img_right#Президенту України
    Ющенку Віктору Андрійовичу
    Солошенка Івана Івановича,
    Солошенка Івана Васильовича

    м. Харків

    Відкрите звернення

    У лютому 2008 року після звернення до Секретаріату Президента України я, Солошенко І.І., інвалід із дитинства 2 гр. та мій батько Солошенко І.В., інвалід 1 гр., учасник ВВВ, 1927 р.н., відіслали лист на ім’я Прем’єр-міністра України, в якому було викладено ряд життєво важливих для нас питань, основними з яких були: моє працевлаштування та отримання компенсації за вклади ощадбанку СРСР.

    В результаті після кількох відвідувань обласного центру зайнятості був направлений на підприємство «Пульс», що перебуває під протекцією Всеукраїнського громадського об’єднання «Союз організацій інвалідів України», яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Костичєва 20А.

    За переконанням робітників центру зайнятості та адміністрації підприємства заробітна плата повинна була становити 1000—1500 грн у місяць. 15.04.2008 був прийнятий на роботу, а 10.08.2008 був змушений подати заяву на звільнення, оскільки зарплата складала 700—800 грн і виплачувалася із затримками в неповному об’ємі. Сам виробничий процес здійснювався в умовах відсутності техніки безпеки, був пов’язаний із важкою фізичною працею, враховуючи те, що там працювали інваліди. За домовленістю з адміністрацією і далі значився в штаті співробітників, і натомість мені було обіцяно 50% від мінімальної ЗП щомісяця, але за станом на 20.01.2009, ані розрахункових (у випадку звільнення), ані заробітної плати не отримував.

    Питання компенсації за вклади ощадбанку також на сьогодні залишається відкритим. 30.05.2008 у філіалі №182 Ощадбанку України м. Харкова зареєструвався на отримання компенсаційних 1000 грн і у філіалі №328 Ощадбанку України м. Харкова зареєстрував батька, але досі, за ствердженнями робітників ощадбанку, засобів на компенсаційні виплати не надходило.

    У жовтні 2008 р. був сповіщений про виділення мені автомобілю за пільговою вартістю, але, оскільки транспортна МСЕК (медико-соціальна медична комісія) у черговий раз заборонила мені керувати і за відсутністю коштів, був змушений відмовитися. Цього разу Управління праці та соціальної політики, у відповідності з постановою КМУ № 999 від 08.09.1997, мало виплатити компенсацію транспортних витрат, однак і це не було виконано.

    Отже, з усіх питань-прохань, викладених у першому зверненні до КМУ, були вирішені два:

    • здійснюється виплата грошової допомоги для догляду за батьком-інвалідом 1 групи, який потребує постійного догляду, у розмірі 70 грн.
    • були виплачена одноразова матеріальна допомога за два роки по 75 грн у рік.

    Суттєва підтримка держави бідних членів «громадянського та соціального» суспільства, яке декларує альтруїстичні цінності та прагне до інтеграції в європейське суспільство, чи не так? Для порівняння розмір одноразової допомоги на оздоровлення «Народному» депутатові України складає більше 30 тис на рік, не кажучи вже про чиновників більш високого рівня, що потребують оздоровлення, певна річ, більше, ніж інваліди з дитинства та прикуті до ліжка учасники ВВВ. 

    З пенсії, якої ледь вистачає на харчування та лікування, ми змушені сплачувати найвищі в Україні тарифи на комунальні послуги. Нашу життєву ситуацію можна охарактеризувати як критичну, і вона є правилом, а не винятком для нашого суспільства.

    Будучи мимовільним свідком того, як державні «мужі» різного рівня посвячення в «новий порядок», використовуючи підконтрольну банківську систему, девальвували національну грошову одиницю, заробивши на цьому мільярди, але увівши економіку країни в безодню хаосу та кинувши за межу бідності мільйони громадян, стає соромно за них та ту державу, представниками якої вони є.

    Інститут президентства зобов’язаний гарантувати дотримання конституційних прав і свобод громадян, тим самим виправдовуючи довіру, покладену на нього народом — вищим джерелом влади. Спостерігаючи за діяльністю вищого владного класу, що зайнятий безкінечними політичними сперечаннями та відстоюванням своїх суб’єктивних інтересів, прикритих фальшивими лозунгами, розкривається істинний зміст демократії в нашій державі як «влада багатих», що більше схоже на побудову рабовласницького устрою в красивій упаковці. Найпоказовішим доказом цього твердження є різниця в рівні матеріального забезпечення середньостатистичного українця та представників вищих ешелонів влади.

    На фоні вищевикладеного виникає логічне питання: як можна охарактеризувати суспільно-економічну формацію, де люди похилого віку, що відбудували країну після руйнівної війни та чиїми руками були створені національні багатства, які використовує для наживи нинішня «піраміда влади» ведуть жебрацький спосіб життя на ледь-ледь «вибиту» мізерну пенсію, а представники «золотої молоді» катаються на найдорожчих машинах у світі?

    У черговий раз, звертаючись до Апарату Президента України, сподіваємося, що великий за кількістю працівників та недешевий для казни вищий орган державної влади здатен на конкретні дії відносно викорінення тенденцій кричущої несправедливості у соціальному середовищі, прояв людяності та поваги до рядових представників «громадянського суспільства», слугувати якому він і зобов’язаний.

    Аналогічне звернення направили до Кабінету Міністрів України і Верховної Ради України, сподіваючись привернути увагу обох гілок влади до вирішення нагальних проблем співгромадян, Антимонопольний комітет України, щодо грабіжницької цінової політики з боку міської влади, що склалася на ринку комунальних послуг у м. Харкові. Також маємо намір розмістити в низці ЗМІ та найбільших форумів у Інтернеті, тим самим зробивши свій непосильний внесок у формування суспільної самосвідомості, породжуючи прагнення його до довгоочікуваної соціальної справедливості.

    І.В Солошенко
    І.І. Солошенко

  • Алжирська кухня: баранина, багато овочів і фруктів, оливкова олія, цукор

    Алжирська кухня: баранина, багато овочів і фруктів, оливкова олія, цукор

    #img_left_nostream#Алжир багато часу був колонією Франції, тому тут домінує французька кухня. Місцева північно-африканська кухня характеризується використанням баранини та різноманітних овочів. Більшість населення — мусульмани, тому баранина — основний продукт. Крім того, це м’ясо найбільше відповідає жаркому клімату. В Алжирі їдять багато помідорів, баклажанів, картоплі, цибулі, артишоків, бобів, стручків молодого гороху. Всі страви приправляють перцем та іншими прянощами. З жирів використовують в основному оливкову олію.

    Із зернових культур використовується пшениця та ячмінь.

    Солодкі страви готують із великою кількістю цукру та меду. Алжир — країна фруктів, які тут збирають цілий рік. Країна виробляє багато чорносливу, а фіги за своєю якістю не гірші від італійських. Алжирці їдять білий хліб і п’ють переважно фруктову воду; мінеральну подавати не рекомендується. Мусульмани не вживають алкогольних напоїв, задовольняючись молоком та водою.



    Яєчня з часником та петрушкою



    Інгредієнти

    • 8 яєць,
    • 6 зубців часнику,
    • 1 ст. ложка дрібно порізаної зелені петрушки,
    • сіль, чорний перець,
    • 40 г вершкового масла.



    Приготування

    Дрібно порізаний часник та зелень петрушки посолити, поперчити та обсмажити у невеликій кількості вершкового масла, потім додати решту масла та збиті яйця. Обсмажити та згорнути трубочкою.



    Котлети відбивні по-алжирськи

    Інгредієнти

    • 200 г телятини,
    • 20 г масла вершкового
    • 0,2 г перцю меленого чорного,
    • 100 г картоплі,
    • 50 г помідорів,
    • 30 г зеленого горошку,
    • сіль,
    • 30 г соку томатного.

    Приготування

    Порційні шматки телятини смажать на сковороді у розігрітій олії та гарнірують крокетами з картоплі, нарізаними помідорами та зеленим горошком. Поливають томатним розведеним соком.

    Морква тушкована

    Інгредієнти

    • 1 кг моркви,
    • 3 помідори,
    • 1 стакан оливкової олії,
    • кмин,
    • зубчик часнику,
    • стручок гострого перцю,
    • сіль



    Приготування

    Нарізати моркву кружечками, відварити в киплячій підсоленій воді. Обсмажити на сковороді в оливковій олії товчений часник, помідори, кмин та стручковий перець, додати до них моркву та тушкувати на слабкому вогні 10 хвилин. Подавати моркву гарячою.


    Яблука фаршировані м’ясом курчати



    Інгредієнти

    • 200 г яблук (краще кислих сортів),
    • 80 г курчати,
    • 20 г масла вершкового,
    • 3 г гвоздики.



    Приготування

    Порізане варене м’ясо курчати змішують із товченою гвоздикою та цим фаршем наповнюють яблука, попередньо видаливши з них серцевину. На фарш кладуть шматочок вершкового масла і потім запікають яблука в печі.

  • Викладач танців, професор із Торонто: «Якість вистави просто приголомшлива»

    Викладач танців, професор із Торонто: «Якість вистави просто приголомшлива»

    11 січня трупа Divine Performing Arts (в перекладі з кит. — «Божественне мистецтво»), дала ще одну із своїх надихаючих вистав у Торонто в театрі Джона Бассета.

    #img_right#Серед великої кількості відомих гостей на концерті була присутня д-р Мері Джейн Ворнер — професор кафедри танців Йоркського університету в Торонто, Канада.

    В Йорку вона викладала курс історії танцю, символіку, репертуар, аналіз рухів, балет та методику викладання танців. Вона також працювала завідувачем кафедри танців, директором програми «Танець» для спеціалістів, а також заступником декану факультету вишуканих мистецтв. До того ж вона є керівником Адміністрації канадського танцю та засновником історичної танцювальної групи Entrée à Dance» (в перекладі з фр. — «увійти в танець»).



    «Чарівні танці»

    Коли журналіст спитав її, чи необхідні практичні знання китайського традиційного танцю, щоб справедливо оцінити виставу, вона відповіла: «Я не думаю, що якесь знання про китайський танець є необхідним, щоб отримати задоволення від цієї вистави. На мою думку, рухи танцюристів, їх гра чарівні самі по собі».



    «Декорації приголомшливі»

    Особливо їй сподобалися декорації. Вона назвала їх приголомшливими. «Я не уявляю, як ви змогли досягти того, що на екрані відбувається рух. Такої техніки я не бачила ніде, крім цієї вистави, тому мені дуже цікаво спостерігати це».



    «Дивовижні костюми»

    Обговорюючи костюми танцюристів, д-р Ворнер відзначила що вони виглядали дивовижно». «Тобі здається, що ти тільки-но побачив найкрасивіший костюм  [в конкретному танці], а тут з’являється ще один і ще кращий від попереднього. Швачки повинні бути незвичайними, якщо можуть зробити таке. Костюми сильно відрізняються від костюмів у минулорічному шоу. У вас так багато нових номерів, мабуть, репертуар просто величезний».

    Журналіст запитав д-р Ворнер, чи легко на її думку було зрозуміти історію або легенду, що стоїть за танцем, на що вона відповіла: «Я би сказала, що якою б не була форма танцю, ви ніколи не отримаєте весь аспект історії повною мірою. Такого роду тонкощі ви ніколи не отримаєте з танцю. Але з будь-якого танцю ви схопите основний зміст».

    На закінчення вона сказала: «Дехто дивиться виставу, не читаючи програмки, вони можуть не зрозуміти всі аспекти вистави, але вони, неодмінно, схоплять загальний зміст…»

  • Внутрішній світ китайського класичного танцю

    Внутрішній світ китайського класичного танцю

    Динамічний і виразний китайський класичний танець – це форма мистецтва, яка налічує приблизно три тисячі років. Він розповідає про стародавні легенди і героїчні історії, які відроджуються на сцені в танцювальних рухах і малюнках.

    #img_left#Художній колектив «Divine Performing Arts» (DPA) часто називають у світі провідною компанією китайського танцювального і музичного мистецтва. Яскрава та хвилююча вистава, яку представляє трупа DPA, з майстерно поставленою хореографією і витонченими танцювальними композиціями, кожного року демонструє шоу у багатьох країнах світу і здобуває усе більшу кількість шанувальників справжнього мистецтва.

    У минулому році DPA виступила перед аудиторією у 600 000 чоловік упродовж світового турне по 66 містах світу. Театральні критики назвали концерт «прекрасним», «вишуканим», «натхненним» і «чудово позитивним».

    «Виступи DPA не тільки розповідають нам про цінності та ідеали минулого Китаю, – розповідає представник Центру азіатської культури Філадельфії Сінді Ван, яка прийшла на концерт, – але також і про те, що відбувається у Китаї сьогодні. Це дійсно вистава світового рівня, яка надзвичайно надихає».

    Мір Тіма Ву

    Тім Ву – провідний танцюрист у трупі «Divine Performing Arts». Він народився у Шанхаї (Китай). Коли хлопчику було 4 роки, його батьки переїхали до Америки, у штат Оклахома. Але, не зважаючи на те, що Тім був далеко від батьківщини, він дуже любив китайську культуру. Цю любов він отримав від батьків Ален і Джойс. Закінчивши середню школу у північній Пенсільванії у 2005 році, Тім вступив до університету точних наук у Філадельфії. Коли він навчався на першому курсі фармацевтичного факультету, юнак дізнався про Академію Мистецтв «Фэйтянь» у Куддабеквіллі, у штаті Нью-Йорк біля Мідлтауна. Там є програми з вивчення класичного китайського танцю. Тім зрозумів, що його мрія здійснюється.

    «Я дізнався про все щодо цієї програми, – говорить 21-річний Ву, – мої батьки завжди підкреслювали, що я китаєць. Я пам’ятаю історії, які вони розповідали мені. Мені подобалась історія і культура стародавнього Китаю».

    Тім почав вивчати класичний китайський танець в Академії Мистецтв «Фэйтянь». Потім він розпочав виступати на новорічних концертах телебачення NTD і в 2006 році став танцюристом «Divine Performing Arts» і прийняв участь у світовому турне трупи.

    Тім дійсно бажав удосконалювати свою майстерність. І в 2007 році Ву прийняв участь у Міжнародному конкурсі китайського класичного танцю, яке проводило телебачення NTD серед чоловіків, де завоював бронзову медаль. Але цього йому здалось недостатньо. У наступному такому конкурсі, в серпні 2008 року він з честю здобув Золоту медаль і приз 10 000 доларів США.

    Наступний етап для Тіма – це було бажання навчитися танцювати синхронно у колективі з іншими танцюристами. Тобто, коли 20 чоловік повинні танцювати як один. Щоб досягти такої майстерності, потрібні нескінченні години занять.

    «Це потребує часу і самовідданості від кожного учасника танцювального колективу, – говорить Ву, – ми проводимо на репетиціях по 9-10 годин на день. Прокидаємося о 8 ранку і о 8.30 – ми вже повинні бути на заняттях з вивчення основ класичного китайського танцю. Опівдні невелика перерва і знову заняття, і так до самого вечора з невеликими перервами. Фізично я втомлююсь, але заняття мені не набридають, просто інколи важко прокидатися вранці».

    Тім серйозно ставиться до програмного навчання. Він вважає, що суть у тому, що класичний китайський танець демонструє не тільки красу тіла, рухів і вираз емоцій на обличчі і навіть не хорошу техніку виконання, головне – вираз ваших думок і те, що хоче сказати ваше серце.

    Стейсі Бріггс. Велика Епоха