antonprima.pro

Blog

  • Послідовниця Фалуньгун написала лист в Європарламент про перенесені нею тортури в китайській в’язниці. Частина 2

    Послідовниця Фалуньгун написала лист в Європарламент про перенесені нею тортури в китайській в’язниці. Частина 2

    Продовження листа членам Європарламенту від послідовниці Фалуньгун пані Чжан Ляньін, яка розповідає про те, яких репресій зазнала вона та її сім’я в Китаї.

    #img_left#Першу частину статті можна прочитати тут.

    Біль, який я відчувала, неможливо описати словами. Людина надала б перевагу смерті, аніж такому болю. Коли вас тривалий час душать і ви вже на межі смерті, час триває нескінченно, і ви повністю відокремлені від простору. В такі миті сам біль не був жахливим. Жахливо було те, що ви не могли побачити йому кінця. Це був жахливий стан життя без надії. Це був неймовірний відчай, який може знищити волю до життя. В такі моменти смерть більше не здається жахливою, а сприймається, як звільнення. Охоронці постійно жорстоко катували мене, таким чином вони намагалися знищити мою волю, змусити мене відмовитися від моєї віри і «перевиховати мене».



    Керівництво трудового табору безпосередньо керувало переслідуванням, спрямованим проти мене

    Мені дуже сумно згадувати про більш ніж 50 видів фізичних і психологічних методів катувань, які мені довелося пережити. Близько 60-ти в’язнів, яких називають «баоцзя» (злочинці та наркомани, яких використовують охоронці для спостереження й переслідування послідовників Фалуньгун у в’язницях і трудових таборах), і десятки офіцерів поліції брали участь у катуваннях, яким мене піддавали.

    Одного дня, коли я ледве отямилася від катування душінням, я підслухала бесіду моїх мучителів. Один із «баоцзя», який душив мене за шию, сказав іншому і присутнім охоронцям: «Вона помре і більше не опритомніє?» Хтось відразу ж відповів: «Якщо вона помре, ми скажемо, що вона померла від серцевого нападу. У нас є квота на кількість смертей. Не бійся. Це не має значення. Вона не помре так легко. Якщо її душити тільки кілька хвилин, вона не помре».

    Шановний пан Макміллан-Скотт і члени Європейського парламенту, я не знаю, чи були повною мірою розкриті тортури людей, які вірять у принципи Фалуньгун Істина-Доброта-Терпіння, але я обов’язково докладу всіх зусиль, щоб покласти край таким жорстоким нелюдським учинкам у людському світі.

    У материковому Китаї багато людей думають, що це відбувається через жорстокість місцевих чиновників і недотримання законів у трудових таборах. Насправді, це не так. Візьмемо як приклад переслідування, яке мені довелося витримати. Хоча я перебувала в пекінському жіночому трудовому таборі, моїм переслідуванням прямо керувало Управління трудових таборів м. Пекіна. Вони визначали зарплату працівників, витрати на підготовку керівних кадрів, відповідальних за інциденти, методи тортур, навіть відвідини членів сім’ї. Прислані з Управління трудових таборів поліцейські мали бути поряд під час будь-якого візиту. Про це розповідали самі поліцейські та «баоцзя». Це переслідування відбувається в усій країні зверху до низу. Воно дуже ретельно сплановане самою верхівкою китайської влади. Китайська компартія (КПК) здійснює державний тероризм у країні.

    Під час переслідування, якому мене піддавали, я писала до суду, прокуратури, Управління трудових таборів м. Пекіна, Пекінського муніципального бюро правосуддя і Розподільного департаменту, щоб вони дізналися про переслідування, яке я переносила. Але на мої листи ніхто з них не відповів. Тільки один із чиновників Муніципального бюро Пекіна, коли дізнався, що мене душили дев’ять разів, і я вижила, прийшов у маленьку камеру, в якій я перебувала, і сказав мені, повторюючи: «Ти маєш зберегти своє життя, ти маєш зберегти своє життя!» Це було все, що міг сказати совісний чиновник, і все, що він міг зробити для мене в ході цього переслідування Фалуньгун китайською компартією.



    Закони в Китаї просто є інструментом КПК для досягнення її особистих цілей

    Щоб зменшити переслідування, якому мене піддавали протягом двох із половиною років ув’язнення, мій чоловік із нашим однорічним дитям ходив до більш ніж 20 департаментів уряду, включаючи суд, прокуратуру, Комітет політики й законодавства, Асоціацію жінок, департамент поліції, юридичне бюро, Управління трудових таборів, «Офіс 610» м. Пекіна і так далі. Але йому скрізь відмовляли. Деякі люди виражали свої симпатії, але цим і обмежувалися. Багато адвокатів казали, що, оскільки запроторили мене в трудовий табір абсолютно без усяких законних процедур і підстав, то за такого ставлення неможливо починати розгляд і вони не можуть прийняти цю справу.

    Не було до кого піти. У мого чоловіка більше не було іншого виходу, як розмістити інформацію про переслідування, якому нас піддавали, на своєму мотоциклі. Багато людей підходили й читали. Але незабаром його і нашу вже тоді трилітню дитину заарештували.

    Протягом двох із половиною років, які я провела в трудових таборах і госпіталях, куди я часто потрапляла, моїй сім’ї не дозволяли відвідувати мене. Одного дня їм не дозволяли бачитися зі мною протягом восьми місяців. Мій чоловік зажадав зустрічі з директором трудового табору, щоб висловити протест проти цього порушення. Йому відмовили в зустрічі.

    Коли пан Макміллан-Скотт приїхав до Китаю, щоб провести розслідування переслідувань Фалуньгун, мій чоловік і ще один практикуючий Фалуньгун Цао Дун зустрілися з ним 21 травня 2006 р. Мій чоловік розповів йому, яким переслідуванням мене піддають. Але репресії наді мною не послабшали, мене знову сильно побили й госпіталізували з діагнозом двосторонній внутрічерепний крововилив.

    У жовтні 2007 р. мій чоловік вирішив звернутися до адвоката, щоб засудити людину, яка била мене. Він повинен був піти в госпіталь Женьхе, щоб узяти мою медичну картку. Представники госпіталю її йому не видали. Замість цього, вони відразу ж повідомили про це адміністрацію пекінського жіночого трудового табору. Представники місцевої поліцейської дільниці й «Офісу 610» відразу ж відреагували на це і приїхали в госпіталь. Вони погрожували моєму чоловікові, кажучи: «Не думайте, що через те, що у вас є дитина, ми не можемо робити з вами все, що захочемо». Більш того, представники департаменту поліції, «Офісу 610» і Громадського вуличного комітету, пішли в трудовий табір і наказали мені умовити мого чоловіка не контактувати з послідовниками Фалуньгун, не звертатися з апеляціями знову і не розповідати нікому про те, як переслідують його дружину. Вони навіть погрожували мені: «Якщо ваш чоловік і далі буде апелювати й контактувати з послідовниками Фалуньгун, його арештують, і тоді нікому буде піклуватися про вашу дитину».

    За моїм чоловіком, Ню Цзіньпінем стежили, йому погрожували й залякували протягом тривалого часу після того, як він зустрівся з паном Макміллан-Скоттом. Пан Цао Дун був арештований відразу ж після того, як зустрівся з паном Макміллан-Скоттом, і був відправлений на захід Китаю, за тисячі миль від Пекіна. Його звинуватили в тому, що він «дав незаконне інтерв’ю», і засудили до п’яти років в’язниці. Його ув’язнили в Третій в’язниці Тяньшуй у провінції Ганьсу, яка сумнозвісна використанням важкої примусової праці та застосуванням жорстоких тортур. Його дружина, Ян Сяоцзін, намагалася знайти для нього адвоката, але за нею стежили, погрожували і навіть затримували та тримали в поліцейській дільниці. Їхній будинок обшукували.

    Далі буде

    За матеріалами сайту minghui.org

  • Тибетським ченцям знову вдалося зустрітися із західними кореспондентами

    Тибетським ченцям знову вдалося зустрітися із західними кореспондентами

    #img_left_nostream#9 квітня китайська влада дозволила другій групі іноземних кореспондентів відвідати повіт Сяхе тибетського автономного округу. Близько 20 ченцям монастиря Лабранг, що перебуває під строгим спостереженням і контролем поліцейських і солдатів, удалося вибігти до журналістів і розповісти, що в них немає ніяких прав людини, а також, що вони зовсім не вимагають незалежності, а вимагають, щоб китайська влада дозволила їхньому духовному лідерові Далай-ламі повернутися до Тибету.

    Монастир Лабранг розташований у повіті Сяхе тибетського автономного округу Ганьнань на півдні провінції Ганьсу. Це один із 6 найбільших буддійських монастирів жовтої секти ламаїзму.

    9 квітня Державна Рада (КНР) організувала 11 західних кореспондентів, які перебували в Пекіні, для відвідання цього монастиря. Як повідомило агентство Рейтер із посиланням на газету Le Monde, кореспондент якої перебуває в Пекіні, близько 20 ченців вибігли до кореспондентів і сказали, що вони тільки хочуть, щоб Далай-ламі дозволили повернутися до Тибету. Один чернець китайською мовою сказав, що вони не добиваються відділення Тибету, а тільки хочуть, щоб китайська влада поліпшила ситуацію з правами людини тибетців.

    Кореспондент французької газети «Погляд», Кароліна Пуел (Caroline Puel), розповіла, що ченці спілкувалися з кореспондентами протягом близько 10 хвилин, а потім розійшлися по своїх кімнатах. Співробітники поліції та місцеві чиновники, які при цьому були, не втручалися, але кореспонденти переживають за безпеку цих ченців. Кореспонденти зажадали, щоб влада гарантувала, що з ченцями нічого не трапиться, на що представник влади сказав, що якщо тільки вони не порушать ніяких законів КНР, то не буде жодних проблем.

    Проте радіо «Німецька хвиля» повідомило, що відразу після того, як кореспонденти виїхали, влада направила до монастиря три військові вантажівки із солдатами, і що зараз неможливо дізнатися заарештували тих ченців чи ні.

    Голова Тибетського автономного району вже доповів у Пекін, що недавні події у Лхасі не перешкодять проходженню через Тибет олімпійського вогню. Він також заявив, що якщо хтось наважиться перешкодити цьому заходові, то будуть вжиті найсуворіші заходи для запобігання втручанню.

    Версія китайською

  • Триває сидячий страйк робітників двох заводів у провінції Хунань (фото)

    Триває сидячий страйк робітників двох заводів у провінції Хунань (фото)

    #img_left_nostream#Третій день триває сидячий страйк на двох машинобудівних заводах провінції Хунань. Робітники вимагають погашення заборгованості із зарплати та виплатити призначених ним дотацій. На заводах зупинено виробництво. Адміністрація заводів не йде на діалог із страйкарями.

    Ці два заводи збанкрутили та перейшли до приватної власності. Після чого і почалися затримки по зарплаті робітників.

    Починаючи з 8 квітня, робітники одного з цих заводів відключили електрику й зупинили виробництво, а на другому заводі електрику відключили 9 квітня. Страйкуючі робітники також блокують доставку на завод сировини. Таким чином вони хочуть змусити керівництво заводу почати з ними діалог. Проте до цього часу цей діалог ще не відбувся.

    Один робітник розповів, що вони мають намір і далі страйкувати. Люди приходять і йдуть, їхня кількість постійно змінюється. Хтось зірвав транспарант, який вони повісили на воротах заводу. На другому заводі кількість транспарантів ще збільшилася.

    Як раніше повідомлялося, сидячий страйк почали робітники заводу важкого машинобудування м. Чанша і машинобудівного заводу м. Хуаюнь провінції Хунань 7 квітня.

    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream# 
     
  • Польський Сейм обговорить участь країни в пекінських Олімпійських іграх

    Польський Сейм обговорить участь країни в пекінських Олімпійських іграх

    #img_left_nostream#Варшава. «Для того, щоб виразити незадоволеність країні – господареві Олімпійських ігор, можна використовувати багато методів, особливо, якщо цей господар – сумнозвісний порушник прав людини. І загальний бойкот – не єдиний шлях», – заявив на прес-конференції 17 березня польський парламентар Карол Карський.

    Карський закликав парламентську асоціацію опозиційної партії "Право і справедливість" звернутися на засіданні Сейму до Міністерства закордонних справ і Комітету з фізкультури і спорту з тим, щоб це питання було розглянуто. І запропонував назву, яка дає однозначне визначення проблемі, – «Обговорення ситуації, що склалася навколо організації Олімпійських ігор 2008 у КНР, країні, яка порушує права людини і принципи, що містяться в Олімпійській хартії».

    Така ініціатива зробила б Сейм Польщі першим парламентом у світі, що розглядає роль своєї країни в пекінських Іграх. Дата слухання, як очікується, стане відома через кілька днів.

    За словами Карського, участь польських урядовців у проведенні Ігор розглядатимуть як «підтримку дій китайського уряду», таких як недавнє збройне насильство над жителями Тибету.

    #img_right#Одночасно група польських парламентарів, які були в політичній опозиції до комуністичних лідерів Польщі в 1980-х, звернулася до уряду КНР. «Щодо Олімпійських ігор у Пекіні ми заявляємо, що КНР – диктатура, в якій порушуються права людини, особисті права, право віросповідання, права етнічних меншин, подібно до недавнього інциденту в Тибеті», – особливо відзначив помічник спікера Сейму Стефан Нєсєловський.

    Апелянти, такі як постійні активісти «Солідарності», на зразок парламентаря Анджея Кзумі, сподіваються мобілізувати людей усіх шарів суспільства, включаючи олімпійських атлетів, щоб вжити всі види допомоги, допомогти звільнити політичних в’язнів у КНР, змусити режим поважати права своїх громадян. Вони закликали до загального бойкоту Ігор у Пекіні.

    Парламентська група Польщі з проблеми Тибету зайняла сильнішу позицію. У листі, адресованому послові КНР у Польщі Чінь Сунь Жунміню, група заявляє, що у світлі «хвилі репресій» у Тибеті, ще не пізно обговорити міжнародний бойкот пекінських Ігор.

    Заклик до Пекіна дотримуватися прав людини в Сеймі не новий. П’ять місяців тому на парламентській конференції з прав людини в Китаї щодо пекінських Олімпійських ігор висловилося багато спікерів і організацій. «Польська асоціація спортивних трансплантацій» (Polish Transplant Sports Association (PTSA)), Коаліція «Міжнародна солідарність» (World Solidarity), «Міжнародне товариство прав людини» (The International Society for Human Rights (ISHR)) і один з організаторів конференції – всі зайняли позицію проти проведення Ігор у Пекіні.

    Ян Якілек. Велика Епоха

  • Ольга Харлан підтвердила звання чемпіонки світу

    Ольга Харлан підтвердила звання чемпіонки світу

    #img_left_nostream#Учора, 9 квітня, Ольга Харлан завоювала титул чемпіонки світу серед юніорів з фехтування на шаблях. Фінальний поєдинок Олі із спортсменкою з Китаю Чен Хіадонг закінчився з рахунком 15:13 на користь українки.

    У півфіналі Харлан легко здобула перемогу над угоркою Бульдожо Олександрою 15:11. Проте найважчим для Ольги виявився поєдинок із співвітчизницею і подругою по команді Ніною Козловою: з перевагою у 2 удари (15:13) у важкій боротьбі пробилася Ольга в 1/8 фіналу. Про це повідомляє прес-служба Національної федерації фехтування України.

    Для Ольги це не перша медаль на змаганнях такого рівня: торік Оля вже двічі завойовувала титул чемпіонки світу – в особистій і командній першості.

    Одного удару не вистачило ще одній українці Ользі Жовнір для проходження в 1/8 фіналу: 14:15 поступилася Ольга Грегеріо Россела з Італії.

    Неприємною несподіванкою став виступ цього дня українських рапіристів: Лопатенко Георгій, Юнес Клод і Погребняк Андрій вибувши з боротьби у 1/32 фіналу, зайняли відповідно 41, 42 і 43 місця, тоді як минулого року Георгій Лопатенко завоював на першості світу серед юніорів бронзу, а Погребняк Андрій є не тільки бронзовим призером першості Європи серед юніорів, але й неодноразовим призером і переможцем етапів кубка світу.

    Нагадаємо, що юніорська першість світу стартувала сьогодні в місті Акіреалі (Італія), а з 6 до 8 квітня там же проходила першість світу серед кадетів.

     
     
     
     
     
     
     
     
     
     

  • Через витік соляної кислоти багато людей отруїлися

    9 квітня в м. Сибін з резервуару витекло понад 10 тон сірчаної кислоти. Сірчаними випаровуваннями отруїлися багато людей.

    Увечері 9 квітня в результаті аварії з резервуару шириною 3,5 метра, довжиною 15 метрів і 1 метр завглибшки, розташованого на трасі Лінцзидун м. Сибін провінції Цзілінь витекло понад 10 тон сірчаної кислоти, що зберігалася там, і потекла до розташованого в низині селища. Через сильні кислотні випаровування багато жителів селища відчули себе погано і звернулися в лікарню.

    Мобілізовані спеціальні бригади з ліквідації наслідків аварії.

    Версія китайською

  • Маленька дочка, граючись, викинула з вікна більше тисячі доларів

    Поки мама спала, 3-х літня донька дістала з шафи гаманець і, граючись, викинула за вікно з 17-го поверху 9,5 тисяч юанів (близько $1200).

    Цей випадок стався в м. Шеньчжень провінції Гуанчжоу. Газета «Південне містечко» розповіла, що того дня опівдні пані Хуан прилягла відпочити і заснула. Її дочка гралася поряд з нею. За годину вона прокинулася і побачила, що дочки поряд немає, а на підлозі лежить гаманець, який спочатку був у шафі. Гаманець був відкритий. Коли вона взяла його, то побачила, що грошей у ньому не було. Її донька дуже жваво гралася біля вікна. А куди ж поділися гроші? Вона запитала у дочки, але та відповіла, що не знає. Тоді вона уважно подивилася навколо і побачила на підвіконні дві банкноти по 100 юанів. У неї застигло серце, коли вона  припустила, куди могли подітися гроші. Потім вона підійшла до вікна і подивилася вниз, – на підвіконні сусідського вікна внизу лежали ще дві банкноти. Її припущення підтвердилися. Донька викинула за вікно всі гроші, які були в гаманці.

    Під їхніми вікнами розташовувався бар. Хуан бігом спустилася вниз і почала розпитувати співробітників бару. Ті сказали, що сьогодні йшов «грошовий дощ» – з неба падали банкноти по 100 юанів, їх відразу ж підхоплювали численні перехожі, охоронцеві бару теж дісталося 4-5 штук. Засмучена Хуан пішла додому, коли вона зайшла до сусідів, які живуть поверхом нижче, вони не відкрили їй двері.

    Спересердя мати кілька разів дала ляпаса свїй доньці, але та зовсім не розуміла, за що її б’ють. Хуан розповіла, що вона проплакала весь день, адже на ці гроші вони могли б прожити майже три місяці.

    Коли кореспондент газети прийшов до них додому, щоб узяти інтерв’ю, вони якраз учили свою дочку відрізняти гроші від простих папірців. Батько, пан Юй, показував доньці різні банкноти і питав, що це і якої вартості банкнота, а донька повинна була відповісти. Він також розповів кореспондентові, що в їхньої дочки є погана звичка викидати речі з вікна. Вона раніше часто викидала маленькі іграшки та інші дрібні речі. Тепер вони на вікна поставили потайні клямки, які дочка не може відкрити. Вони також сподіваються, що можливо люди, які підібрали їхні гроші, прочитають цю статтю в газеті і повернуть їм хоча б частину. Адже вони заощаджували їх декілька місяців. 

    Версія китайською

  • Рецензія на фільм ’99 франків’ (99 francs)

    Рецензія на фільм ’99 франків’ (99 francs)

    #img_left_nostream#Бестселер Фредеріка Бегбедера, що відкриває суспільству очі на гнилу суть реклами, чекав екранізації сім років. Власне кажучи, фільм цікавий не через прописні істини, які не без гумору висловлює колишній працівник рекламного агентства, скільки через цікавість: чим в черговий  раз порадує нідерландець Ян Кунен, який зняв у 1997 році безбашенного "Добермана".

    Традиційний для Кунена кліповий монтаж і відсутність довгого розхитування: сів і поїхав. Проте, найкраще у фільмі — винахідливі переходи від однієї сцени до іншої. Все інше задовільно тривіальне. Здається, що творчий почерк Кунена з часів "Добермана" абсолютно не змінився, чому світ реклами в його фільмі виглядає досить архаїчно.

    У фільму є дві альтернативних кінцівки, які є копією початку. Тобто, у фільму є два альтернативних початки, що досить незвично. Октавіан, який стрибнув із даху, пролітає мимо "правильного" життя, зображеного на… рекламному плакаті. Правильне життя — це мирне існування на лоні природи, далеко від безглуздої міської суєти, тобто, те існування, до якого він звертається в другій альтернативній кінцівці. Але це теж ілюзія. Закільцованість, безвихідність є рефреном фільму. Герой фільму плодить ілюзії, але сам же ними харчується, перетворюючись на змію, яка кусає себе за хвіст. Він смутно усвідомлює, що є вигаданим персонажем фільму, колекційний дівіді з яким продадуть за 99 франків. Навіть померти спокійно не дадуть, на відміну хоча б від хом’яка, клітка з яким знаходилася в його прикрашеному бірюльками кабінеті. Вічна сансара.

    В ролі Октавіана, короля слоганів і рекламних концепцій, знявся Жан Дюжарден, зовні досить схожий на Бегбедера. У фільмі є один примітний момент. Октавіан вважає рекламний ролик мистецтвом, і його обломлює, що йому доводиться підкорятися вимогам тупих замовників. Октавіан йде тупиковим шляхом розвитку, і це приводить його до деградації. Як відмітив ще В.Набоков, "реклама — це вульгарність", і яка б вона не була дотепна і барвиста, все одно її суть — втюхування товару споживачеві.

    Тим часом, якщо поглянути на реальність, купа народу йде від "Канських левів" та іншого, і навіть готова платити хороші гроші, щоб відвідати "Ніч пожирачів реклами". Думається, це апофеоз споживчої дурості і в той же час найвищий зліт "мистецтва" піару, що низько летить.

    Джерело:
    Екранка.Ру

  • Туфлі з відкритим носком знову в моді?

    Туфлі з відкритим носком знову в моді?

    Стопа у взутті з відкритими пальчиками виглядає мініатюрнішою, а їхня володарка – більш жіночою.

    Таке взуття виглядає демократичним, навіть якщо має класичне забарвлення. Якщо у Вашому офісі панує неформальна обстановка, дозвольте собі моделі з «приголомшливою» оздобою – вона піднімає настрій і додає пустотливості.

    У взуття з відкритим носком, проте, є свої вимоги: відповідна за стилем і настроєм сумка і гарний педикюр.

    #img_center_nostream#
  • Свій дім – своя твердиня

    Свій дім – своя твердиня

    #img_right#Прагнення молодої сім’ї мати власне житло – природне й абсолютно виправдане бажання. Адже, згідно зі статистичними даними, найчастіше розпадаються молоді сім’ї, які живуть із батьками чоловіка або дружини. Та це і зрозуміло. Там, де молодожони й далі відчувають себе дітьми і живуть так само по-дитячому, як і до весілля, ніякої сім’ї не вийде. Така собі дитяча гра в сім’ю… Квартирне питання, дійсно, є проблемою номер один для молодої сім’ї. Окреме житло – і запорука відповідального підходу до сімейного життя, і навіть такого важливого моменту, як подружньої інтимності.

    І якщо немає можливості купити квартиру або розміняти батьківську житлоплощу, то варто подумати про оренду житла. Винаймаючи квартиру, молода сім’я, звичайно, втрачає гроші, але незрівнянно більше виграє в психологічному плані. Психологи виділяють кілька небезпек сумісного мешкання молодої сім’ї та батьків.

    Дуже часто молоде подружжя, живучи у квартирі своїх батьків, ставиться до чужого житла… ну, власне, як до чужого житла. Це, мовляв, усе одно не наше, чого нам старатися – на наш смак нам нічого не дадуть улаштувати, а на чужий смак нам не хочеться. Але звичка бути «тимчасовцем» діє і тоді, коли житло стає своїм. А ось звички жити (і створювати самим) у комфорті та затишку так і не з’явилося. Інший різновид недалекоглядної поведінки – витрата грошей на розваги або предмети обстановки замість відкладання на своє житло. Це можна зрозуміти тільки тоді, коли молоді мають такі низькі доходи, що навіть немає можливості на щось накопичити, або вони впевнені, що отримають квартиру у спадок.

    Проте і батьки бувають хороші! Деякі з принципових міркувань усуваються від допомоги дітям у вирішенні їхніх житлових проблем, або ще гірше – заважають. Але інколи й добрі наміри шкодять. Наприклад, молодожонам пропонують жити разом із батьками, мовляв, у тісноті, та не без образи.

    Авжеж, без образи. Не говорячи вже про порушення сакраментального правила «на кухні має бути одна господиня», люди старшого покоління не беруть до уваги, що у молоді інший стиль життя, наприклад, режим сну й неспання. Чом би не влаштувати вечірку об одинадцятій вечора? Ви спати хочете? Яка прикрість, а ми хочемо танцювати! Додамо сюди можливі проблеми психологічної сумісності, фінансів і таке інше.

    Сумісне господарювання передбачає ряд необхідних обмежень – і батькам доводиться відмовлятися від багатьох звичок і вразливих місць. Невідповідність між первинним бажанням і ситуацією, що склалася, породжує розчарування. Батькам починає здаватися, що на них тиснуть, їм незатишно поряд із дорослими дітьми, вони відчувають себе пригніченими. Замість того щоб відмовитися від нежиттєздатного плану "жити всім разом", вони вишукують недоліки в поведінці невістки або зятя, або ще гірше – унуків, тим самим руйнуючи нову сім’ю.

    Період, коли молодожони влаштовують хай скромний, але свій будинок, дуже важливий для їхнього подальшому життя. Сумісні рішення, що купити насамперед, куди повісити картину, де стоятиме дитяче ліжечко та ін., нагадують творчу роботу і зближують подружжя. Тільки за умови, що житло організоване спільними зусиллями, коли кожен привніс у нього свої захоплення, свій стиль, свою фантазію, свої здібності, воно набуває особливої чарівності і стає дійсно «милим домом».

    А як таке здійснити, коли тобі на кожному кроці кажуть – це не чіпай, те не переставляй? Який уже тут «милий дім»!

    Тому, як би не були принадні на перший погляд вигоди сумісного мешкання з батьками, не варто заради них утрачати унікальну, ніколи більше не повторювану можливість самим будувати дім своєї сім’ї. Свій дім…

    Джерело:
    womans.in.ua