Blog

  • Фотосесія Джулії Ормонд / Julia Ormond

    Фотосесія Джулії Ормонд / Julia Ormond

    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream# 
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream# 
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream# 

     

  • Жителі м. Гуянь вітають Факел за права людини (фото)

    Жителі м. Гуянь вітають Факел за права людини (фото)

    В кінці березня Факел за права людини, запалений в Афінах у серпні минулого року в формі емблеми і гасла «Єдиний світ, єдині права людини», прибув до Китаю. Кілька днів тому жителі м. Гуянь провінції Гуйчжоу також взяли участь у підтримці і розповсюдженні емблеми Факела та інформації про нього, закликаючи людей під прапором Факела встати на захист своїх прав людини.

    Багато жителів м. Гуянь почали активно передавати інформацію про естафету Факела. Хто робить це через Інтернет, хто усно своїм рідним і друзям, хто розклеює на вулицях емблему Факела і поширює символічні жовті стрічки.

    Один із жителів м. Гуянь сказав кореспондентові The Epoch Times: «Зараз громадянам Китаю особливо потрібні права людини. Такий хороший рух (Факел у захист прав людини) ми звичайно ж підтримуємо двома руками. Ми сподіваємося, що всі жителі Гуяня підхоплять цей рух Факела і стануть на захист своїх прав людини».

    Ще один житель Гуяня сказав, що дуже радий підтримати рух Факела і що він знає багато тих, хто активно бере участь в розповсюдженні інформації про це, просто у багатьох немає фотоапаратів, щоб зробити фото. У багатьох віддалених від центру міста районах також розповсюджується емблема Факела.

    Раніше The Epoch Times вже повідомляла про те, що в Китаї в багатьох районах люди активно підтримують цей рух, такі міста, як Пекін, Шанхай, Цзинань, Шицзячжуан, Чанша та інші.

  • Досьє: Джулія Ормонд / Julia Ormond

    Досьє: Джулія Ормонд / Julia Ormond

    #img_left_nostream#Англійська і американська актриса театру, кіно і телебачення.

    Дата народження: 04.01.1965
    Сфера діяльності: Кіно
    Повне ім’я: Джулія Ормонд (Julia Ormond).
    Місце народження: Епсом, Великобританія

    Біографія

    Її батько вже до 30 років став мільйонером, але після того, як батьки розлучилися, Джулії довелося розлучитися з 20-кімнатним особняком.

    Ще в школі Джулія відрізнялася бойовим хвацьким характером, краще почувала себе в компанії хлопчиськ. У неї рано виявилися здібності до малювання, проте після року навчання у художній школі, вона вирішила, що краще три години на день буде репетирувати, ніж три години в день малюватиме, і незабаром стала студенткою Лондонської Академії драматичного мистецтва Веббер-Дуглас, яку закінчила в 1988. Одночасно з навчанням вона підробляла то офіціанткою, то продавщицею в магазинчику в аеропорту Хітроу.

    Свою першу роль Джулія Ормонд зіграла в телерекламі пресованого сиру. Потім почалася робота в театрі, і в 1989 р. прийшло перше визнання — премія Лондонських драматичних критиків кращій дебютантці року за роль у п’єсі Крістофера Хемптона Віра, Надія і добродійність.

    З того часу ця дуже струнка, розумна стримана актриса з точеним профілем, в якому є щось слов’янське, вже ніколи надовго не залишалася без роботи. І причина тут, мабуть, не тільки в зовнішніх даних (у 1995 р. вона була названа в числі найкрасивіших людей журналом People) і навіть не тільки в акторській майстерності, виточеній за роки роботи в театрі, але й в твердому цілеспрямованому характері, який часом визначають словами «буйний», «упертий», «незговірливий». Ормонд знає, чого хоче, вміє добиватися наміченого, не упустити свій шанс, коли він їй представляється.

    Перша робота на великому екрані й відразу головна роль у фільмі «Дитя Макона» (1993) Пітера Грінуея. У вельми своєрідному театралізованому дійстві, Джулія створює не менш дивний образ спритної, кмітливої дівчини, одержимої бажанням бути матір’ю. Актриса, яка володіє прекрасною фігурою, не соромиться демонструвати своє абсолютно голе тіло в добрій половині сцен.

    Героїням Ормонд взагалі властиві сильні відчуття, скрізь, де можливо, Джулія прагне підкреслити в них твердість, непохитність. Так, її Речел Кліффорд з картини «В безвиході», закохавшись в ув’язненого з тієї самої в’язниці, де вона працює зубним лікарем, готова в ім’я свого почуття ризикнути всім: кар’єрою, благополуччям, навіть життям. Марі Валері з «Нострадамуса» спочатку предстає такою собі «синьою панчохою», дівчиною, цілком поглиненою вивченням клітинної будови рослин, проте в хвилину душевної кризи назовні проривається шквал пристрастей. Ця роль не належить до акторських успіхів Ормонд, але навряд чи в цьому можна винити актрису, адже досить важко переконливо зіграти сцену, в якій під час пологів майбутня мати замість знеболення просить улюблений арабський манускрипт із окультизму.

    Сильна, красива і разом з тим людяна її Сюзана в «Легендах осені». Тут Ормонд випала можливість довести свою точку зору, що жіночність ще не вичерпується м’якістю. Для ролі Джулія спеціально навчалася верховій їзді, стрілянині з лука, мистецтву кидати ласо. Сюзану відрізняє якась живучість, вона ніби хамелеон, міняється із зміною партнерів, завдяки кожному з яких розкриває в собі нові сторони.

    Широка популярність прийшла до Ормонд після Сабріни (1995) з однойменного фільму Сідні Поллака, адже в цьому рімейку кінострічки Біллі Уайлдера їй довелося незримо конкурувати з самою Одрі Хепберн, а її партнером був знаменитий Харрісон Форд.

    Джулія серйозно готувалася до зйомок, вивчала фотографії, читала книжки, по яких вчаться американські діти, ходила в католицькі школи. Після повернення з Парижа, Сабріна не просто міняє зачіску і туалети, перетворюючись з хлопчиськоподібної дочки водія в юну красуню, але й по-іншому дивиться на світ. Наївна захоплена дівчинка стає сильною і гордою. Сабріна – рятівник, що розкриває очі своєму коханому на нього самого, допомагає відновити порядок в сім’ї.

    #img_right#При всій їх різноманітності, створені Ормонд в Голлівуді образи укладаються в поняття романтичної героїні. Проте самій Ормонд не подобається, як розвивається її кар’єра. Ролі, які їй пропонують, представляються їй нескладними, такими, що не вимагають великих зусиль. Ормонд вважають «важкою» актрисою, тобто такою, яка не приховує власної думки. Вона вміє проаналізувати сильні і слабкі сторони сценарію, продюсери навіть звертаються до неї за допомогою як до консультанта.

    Найбільшою мірою характеру самої актриси, мабуть, відповідає роль Смілли («Сніжне почуття міс Смілли»). Математик за професією, Смілла Ясперсон вирішує у що б то не стало з’ясувати правду нібито нещасного випадку, що коштував життя маленькому хлопчикові. Ормонд створює достатньо складний образ холодної, безкомпромісної жінки, яка може бути і сильною, і агресивною, і тихою, і легкоранимою. Те, що актриса не прагне здаватися красивішою, додає більше переконливості її персонажеві, який намагається відгородитися від усього світу.

    Велике місце в творчості актриси займає російська тема. Це два телефільми — Сталін (де вона зіграла Надію Аллілуєву) і Молода Катерина (головна роль), та «Сибірський цирульник» Микити Міхалкова, де вона — американка, яка приїхала до Росії в кінці 19 ст. продавати лісопильну машину і знайшла тут своє кохання.

    Не обмежуючись акторською роботою, Ормонд вирішила спробувати свої сили як продюсера документального фільму про Боснію.

    Джулія Ормонд недовго була заміжньою за англійським актором Рорі Едвардсом.

    Фільмографія Джулії Ормонд

    2008 Че (Guerrilla)
    2008 Surveillance
    2008 Кумедний випадок з Бенджаміном Баттоном (The Curious Case of Benjamin Button)
    2007 Я знаю, хто вбив мене (I Know Who Killed Me)
    2006 Внутрішня імперія (Inland Empire)
    2006 The Way (ТБ)
    2005 Beach Girls – серіал
    2004 Ангели із залізними зубами (Iron Jawed Angels) (ТБ)
    2003 Опір (Resistance)
    2001 Список Варіана (Varian’s War) (ТБ)
    2000 Шахраї (The Prime Gig)
    1999 Скотний двір (Animal Farm) (голос) (ТБ)
    1998 Сибірський цирульник
    1997 Сніжне почуття Смілли (Smilla’s Sense of Snow)
    1995 Сабріна (Sabrina)
    1995 Перший лицар (First Knight)
    1994 Легенди осені (Legends of the Fall)
    1994 Полонені (Captives)
    1994 Нострадамус (Nostradamus)
    1993 Дитя Макона (The Baby of Macon)
    1992 Сталін (Stalin) (ТБ)
    1991 Молода Катерина (Young Catherine) (ТБ)
    1990 Ruth Rendell Mysteries (The Best Man to Die – епізод) – серіал
    1989 Traffik – серіал

    Джерело:
    Доба

  • Корейські традиційні костюми (фотоогляд)

    Корейські традиційні костюми (фотоогляд)

    Корейські традиційні костюми відрізняються від інших етнічних костюмів унікальними особливостями й естетичним стилем. Загальний дизайн простий і ясний, колірна гамма підкоряється гармонії єдності. В одязі традиційного стилю відбиті основні риси корейської нації з властивим їй культурним, етнічним і релігійним темпераментом. Ставлення до природи як наслідок сільської естетичної свідомості впливає на забарвлення і малюнок тканини костюмів.

    #img_gallery#

  • Від сильного граду загинуло 8 чоловік

    8 квітня в околицях м. Ічан пройшла сильна злива з великим градом. У повелених будинках загинуло 8 чоловік.

    Як повідомили синоптики провінції Хубей, вночі з 7 на 8 квітня в багатьох районах провінції пройшов дуже сильний грозовий дощ. В окремих районах м. Ічан сила вітру досягала 28,3 м/с, а також пройшов сильний град. У деяких місцях діаметр градин досягав 2 см. Це перший такий випадок у цьому районі за всю історію. У селищі Сякоу за дві години випало 90 мм опадів. Сильний дощ з вітром пройшов у 13 селищах.

    Версія китайською

  • «Живі» картини в китайському стилі гохуа (фотоогляд)

    «Живі» картини в китайському стилі гохуа (фотоогляд)

    Користувачі графічних програм використали свої комп’ютерні знання і творчі сили та спробували пожвавити картини китайського традиційного живопису. Ось що у них вийшло.
     
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream# 
  • Послідовниця Фалуньгун написала лист в Європарламент про перенесені нею тортури в китайській в’язниці. Частина 2

    Послідовниця Фалуньгун написала лист в Європарламент про перенесені нею тортури в китайській в’язниці. Частина 2

    Продовження листа членам Європарламенту від послідовниці Фалуньгун пані Чжан Ляньін, яка розповідає про те, яких репресій зазнала вона та її сім’я в Китаї.

    #img_left#Першу частину статті можна прочитати тут.

    Біль, який я відчувала, неможливо описати словами. Людина надала б перевагу смерті, аніж такому болю. Коли вас тривалий час душать і ви вже на межі смерті, час триває нескінченно, і ви повністю відокремлені від простору. В такі миті сам біль не був жахливим. Жахливо було те, що ви не могли побачити йому кінця. Це був жахливий стан життя без надії. Це був неймовірний відчай, який може знищити волю до життя. В такі моменти смерть більше не здається жахливою, а сприймається, як звільнення. Охоронці постійно жорстоко катували мене, таким чином вони намагалися знищити мою волю, змусити мене відмовитися від моєї віри і «перевиховати мене».



    Керівництво трудового табору безпосередньо керувало переслідуванням, спрямованим проти мене

    Мені дуже сумно згадувати про більш ніж 50 видів фізичних і психологічних методів катувань, які мені довелося пережити. Близько 60-ти в’язнів, яких називають «баоцзя» (злочинці та наркомани, яких використовують охоронці для спостереження й переслідування послідовників Фалуньгун у в’язницях і трудових таборах), і десятки офіцерів поліції брали участь у катуваннях, яким мене піддавали.

    Одного дня, коли я ледве отямилася від катування душінням, я підслухала бесіду моїх мучителів. Один із «баоцзя», який душив мене за шию, сказав іншому і присутнім охоронцям: «Вона помре і більше не опритомніє?» Хтось відразу ж відповів: «Якщо вона помре, ми скажемо, що вона померла від серцевого нападу. У нас є квота на кількість смертей. Не бійся. Це не має значення. Вона не помре так легко. Якщо її душити тільки кілька хвилин, вона не помре».

    Шановний пан Макміллан-Скотт і члени Європейського парламенту, я не знаю, чи були повною мірою розкриті тортури людей, які вірять у принципи Фалуньгун Істина-Доброта-Терпіння, але я обов’язково докладу всіх зусиль, щоб покласти край таким жорстоким нелюдським учинкам у людському світі.

    У материковому Китаї багато людей думають, що це відбувається через жорстокість місцевих чиновників і недотримання законів у трудових таборах. Насправді, це не так. Візьмемо як приклад переслідування, яке мені довелося витримати. Хоча я перебувала в пекінському жіночому трудовому таборі, моїм переслідуванням прямо керувало Управління трудових таборів м. Пекіна. Вони визначали зарплату працівників, витрати на підготовку керівних кадрів, відповідальних за інциденти, методи тортур, навіть відвідини членів сім’ї. Прислані з Управління трудових таборів поліцейські мали бути поряд під час будь-якого візиту. Про це розповідали самі поліцейські та «баоцзя». Це переслідування відбувається в усій країні зверху до низу. Воно дуже ретельно сплановане самою верхівкою китайської влади. Китайська компартія (КПК) здійснює державний тероризм у країні.

    Під час переслідування, якому мене піддавали, я писала до суду, прокуратури, Управління трудових таборів м. Пекіна, Пекінського муніципального бюро правосуддя і Розподільного департаменту, щоб вони дізналися про переслідування, яке я переносила. Але на мої листи ніхто з них не відповів. Тільки один із чиновників Муніципального бюро Пекіна, коли дізнався, що мене душили дев’ять разів, і я вижила, прийшов у маленьку камеру, в якій я перебувала, і сказав мені, повторюючи: «Ти маєш зберегти своє життя, ти маєш зберегти своє життя!» Це було все, що міг сказати совісний чиновник, і все, що він міг зробити для мене в ході цього переслідування Фалуньгун китайською компартією.



    Закони в Китаї просто є інструментом КПК для досягнення її особистих цілей

    Щоб зменшити переслідування, якому мене піддавали протягом двох із половиною років ув’язнення, мій чоловік із нашим однорічним дитям ходив до більш ніж 20 департаментів уряду, включаючи суд, прокуратуру, Комітет політики й законодавства, Асоціацію жінок, департамент поліції, юридичне бюро, Управління трудових таборів, «Офіс 610» м. Пекіна і так далі. Але йому скрізь відмовляли. Деякі люди виражали свої симпатії, але цим і обмежувалися. Багато адвокатів казали, що, оскільки запроторили мене в трудовий табір абсолютно без усяких законних процедур і підстав, то за такого ставлення неможливо починати розгляд і вони не можуть прийняти цю справу.

    Не було до кого піти. У мого чоловіка більше не було іншого виходу, як розмістити інформацію про переслідування, якому нас піддавали, на своєму мотоциклі. Багато людей підходили й читали. Але незабаром його і нашу вже тоді трилітню дитину заарештували.

    Протягом двох із половиною років, які я провела в трудових таборах і госпіталях, куди я часто потрапляла, моїй сім’ї не дозволяли відвідувати мене. Одного дня їм не дозволяли бачитися зі мною протягом восьми місяців. Мій чоловік зажадав зустрічі з директором трудового табору, щоб висловити протест проти цього порушення. Йому відмовили в зустрічі.

    Коли пан Макміллан-Скотт приїхав до Китаю, щоб провести розслідування переслідувань Фалуньгун, мій чоловік і ще один практикуючий Фалуньгун Цао Дун зустрілися з ним 21 травня 2006 р. Мій чоловік розповів йому, яким переслідуванням мене піддають. Але репресії наді мною не послабшали, мене знову сильно побили й госпіталізували з діагнозом двосторонній внутрічерепний крововилив.

    У жовтні 2007 р. мій чоловік вирішив звернутися до адвоката, щоб засудити людину, яка била мене. Він повинен був піти в госпіталь Женьхе, щоб узяти мою медичну картку. Представники госпіталю її йому не видали. Замість цього, вони відразу ж повідомили про це адміністрацію пекінського жіночого трудового табору. Представники місцевої поліцейської дільниці й «Офісу 610» відразу ж відреагували на це і приїхали в госпіталь. Вони погрожували моєму чоловікові, кажучи: «Не думайте, що через те, що у вас є дитина, ми не можемо робити з вами все, що захочемо». Більш того, представники департаменту поліції, «Офісу 610» і Громадського вуличного комітету, пішли в трудовий табір і наказали мені умовити мого чоловіка не контактувати з послідовниками Фалуньгун, не звертатися з апеляціями знову і не розповідати нікому про те, як переслідують його дружину. Вони навіть погрожували мені: «Якщо ваш чоловік і далі буде апелювати й контактувати з послідовниками Фалуньгун, його арештують, і тоді нікому буде піклуватися про вашу дитину».

    За моїм чоловіком, Ню Цзіньпінем стежили, йому погрожували й залякували протягом тривалого часу після того, як він зустрівся з паном Макміллан-Скоттом. Пан Цао Дун був арештований відразу ж після того, як зустрівся з паном Макміллан-Скоттом, і був відправлений на захід Китаю, за тисячі миль від Пекіна. Його звинуватили в тому, що він «дав незаконне інтерв’ю», і засудили до п’яти років в’язниці. Його ув’язнили в Третій в’язниці Тяньшуй у провінції Ганьсу, яка сумнозвісна використанням важкої примусової праці та застосуванням жорстоких тортур. Його дружина, Ян Сяоцзін, намагалася знайти для нього адвоката, але за нею стежили, погрожували і навіть затримували та тримали в поліцейській дільниці. Їхній будинок обшукували.

    Далі буде

    За матеріалами сайту minghui.org

  • Тибетським ченцям знову вдалося зустрітися із західними кореспондентами

    Тибетським ченцям знову вдалося зустрітися із західними кореспондентами

    #img_left_nostream#9 квітня китайська влада дозволила другій групі іноземних кореспондентів відвідати повіт Сяхе тибетського автономного округу. Близько 20 ченцям монастиря Лабранг, що перебуває під строгим спостереженням і контролем поліцейських і солдатів, удалося вибігти до журналістів і розповісти, що в них немає ніяких прав людини, а також, що вони зовсім не вимагають незалежності, а вимагають, щоб китайська влада дозволила їхньому духовному лідерові Далай-ламі повернутися до Тибету.

    Монастир Лабранг розташований у повіті Сяхе тибетського автономного округу Ганьнань на півдні провінції Ганьсу. Це один із 6 найбільших буддійських монастирів жовтої секти ламаїзму.

    9 квітня Державна Рада (КНР) організувала 11 західних кореспондентів, які перебували в Пекіні, для відвідання цього монастиря. Як повідомило агентство Рейтер із посиланням на газету Le Monde, кореспондент якої перебуває в Пекіні, близько 20 ченців вибігли до кореспондентів і сказали, що вони тільки хочуть, щоб Далай-ламі дозволили повернутися до Тибету. Один чернець китайською мовою сказав, що вони не добиваються відділення Тибету, а тільки хочуть, щоб китайська влада поліпшила ситуацію з правами людини тибетців.

    Кореспондент французької газети «Погляд», Кароліна Пуел (Caroline Puel), розповіла, що ченці спілкувалися з кореспондентами протягом близько 10 хвилин, а потім розійшлися по своїх кімнатах. Співробітники поліції та місцеві чиновники, які при цьому були, не втручалися, але кореспонденти переживають за безпеку цих ченців. Кореспонденти зажадали, щоб влада гарантувала, що з ченцями нічого не трапиться, на що представник влади сказав, що якщо тільки вони не порушать ніяких законів КНР, то не буде жодних проблем.

    Проте радіо «Німецька хвиля» повідомило, що відразу після того, як кореспонденти виїхали, влада направила до монастиря три військові вантажівки із солдатами, і що зараз неможливо дізнатися заарештували тих ченців чи ні.

    Голова Тибетського автономного району вже доповів у Пекін, що недавні події у Лхасі не перешкодять проходженню через Тибет олімпійського вогню. Він також заявив, що якщо хтось наважиться перешкодити цьому заходові, то будуть вжиті найсуворіші заходи для запобігання втручанню.

    Версія китайською

  • Триває сидячий страйк робітників двох заводів у провінції Хунань (фото)

    Триває сидячий страйк робітників двох заводів у провінції Хунань (фото)

    #img_left_nostream#Третій день триває сидячий страйк на двох машинобудівних заводах провінції Хунань. Робітники вимагають погашення заборгованості із зарплати та виплатити призначених ним дотацій. На заводах зупинено виробництво. Адміністрація заводів не йде на діалог із страйкарями.

    Ці два заводи збанкрутили та перейшли до приватної власності. Після чого і почалися затримки по зарплаті робітників.

    Починаючи з 8 квітня, робітники одного з цих заводів відключили електрику й зупинили виробництво, а на другому заводі електрику відключили 9 квітня. Страйкуючі робітники також блокують доставку на завод сировини. Таким чином вони хочуть змусити керівництво заводу почати з ними діалог. Проте до цього часу цей діалог ще не відбувся.

    Один робітник розповів, що вони мають намір і далі страйкувати. Люди приходять і йдуть, їхня кількість постійно змінюється. Хтось зірвав транспарант, який вони повісили на воротах заводу. На другому заводі кількість транспарантів ще збільшилася.

    Як раніше повідомлялося, сидячий страйк почали робітники заводу важкого машинобудування м. Чанша і машинобудівного заводу м. Хуаюнь провінції Хунань 7 квітня.

    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream# 
     
  • Польський Сейм обговорить участь країни в пекінських Олімпійських іграх

    Польський Сейм обговорить участь країни в пекінських Олімпійських іграх

    #img_left_nostream#Варшава. «Для того, щоб виразити незадоволеність країні – господареві Олімпійських ігор, можна використовувати багато методів, особливо, якщо цей господар – сумнозвісний порушник прав людини. І загальний бойкот – не єдиний шлях», – заявив на прес-конференції 17 березня польський парламентар Карол Карський.

    Карський закликав парламентську асоціацію опозиційної партії "Право і справедливість" звернутися на засіданні Сейму до Міністерства закордонних справ і Комітету з фізкультури і спорту з тим, щоб це питання було розглянуто. І запропонував назву, яка дає однозначне визначення проблемі, – «Обговорення ситуації, що склалася навколо організації Олімпійських ігор 2008 у КНР, країні, яка порушує права людини і принципи, що містяться в Олімпійській хартії».

    Така ініціатива зробила б Сейм Польщі першим парламентом у світі, що розглядає роль своєї країни в пекінських Іграх. Дата слухання, як очікується, стане відома через кілька днів.

    За словами Карського, участь польських урядовців у проведенні Ігор розглядатимуть як «підтримку дій китайського уряду», таких як недавнє збройне насильство над жителями Тибету.

    #img_right#Одночасно група польських парламентарів, які були в політичній опозиції до комуністичних лідерів Польщі в 1980-х, звернулася до уряду КНР. «Щодо Олімпійських ігор у Пекіні ми заявляємо, що КНР – диктатура, в якій порушуються права людини, особисті права, право віросповідання, права етнічних меншин, подібно до недавнього інциденту в Тибеті», – особливо відзначив помічник спікера Сейму Стефан Нєсєловський.

    Апелянти, такі як постійні активісти «Солідарності», на зразок парламентаря Анджея Кзумі, сподіваються мобілізувати людей усіх шарів суспільства, включаючи олімпійських атлетів, щоб вжити всі види допомоги, допомогти звільнити політичних в’язнів у КНР, змусити режим поважати права своїх громадян. Вони закликали до загального бойкоту Ігор у Пекіні.

    Парламентська група Польщі з проблеми Тибету зайняла сильнішу позицію. У листі, адресованому послові КНР у Польщі Чінь Сунь Жунміню, група заявляє, що у світлі «хвилі репресій» у Тибеті, ще не пізно обговорити міжнародний бойкот пекінських Ігор.

    Заклик до Пекіна дотримуватися прав людини в Сеймі не новий. П’ять місяців тому на парламентській конференції з прав людини в Китаї щодо пекінських Олімпійських ігор висловилося багато спікерів і організацій. «Польська асоціація спортивних трансплантацій» (Polish Transplant Sports Association (PTSA)), Коаліція «Міжнародна солідарність» (World Solidarity), «Міжнародне товариство прав людини» (The International Society for Human Rights (ISHR)) і один з організаторів конференції – всі зайняли позицію проти проведення Ігор у Пекіні.

    Ян Якілек. Велика Епоха