Blog

20 квітня в Саїтамі (Японія) відбувся комерційний турнір з фігурного катання Japan Open – 2008, який становить собою змагання між командами одиночників Японії, Європи та Північної Америки.

Незважаючи на те, що Japan Open більшою мірою є шоу, ніж серйозним змаганням, довільна програма, яку виконують учасники, оцінюється як на звичайних змаганнях. У Japan Open можуть брати участь як діючі фігуристи, так і ті, які пішли з любительського спорту.

Команда Японії, що зайняла перше місце, отримала призові розміром 80 000$. Друге місце зайняла команда Європи (призові – 60 000$), третє місце – команда Північної Америки (призові – 40 000$).

Спочатку у складі європейської команди мав був виступити Олексій Ягудін, який бере участь у Japan Open уже протягом кількох років підряд, але пізніше він був замінений на Євгенія Плющенка (Ягудін близько місяця тому переніс операцію з видалення апендиксу). Проте Плющенко в найостанніший момент відмовився від участі, і замість нього виступив швед Адріан Шульхайс.

Як гість турніру виступила олімпійська чемпіонка 2006 р. Шізука Аракава (Японія), а також команда синхронного катання.



Результати:

1. Команда Японії (Мао Асада, Дайсукє Такахаші, Юкарі Накано, Такеші Хонда) – 491,82 бала

2. Команда Європи (Стефан Ламбьєль, Сара Майер, Адріан Шультхайс, Кіра Корпі) – 488,45 бала

3. Команда Північної Америки (Міраї Нагасу, Еван Лайсачек, Тод Елдрідж, Кіммі Майснер) – 481,81 бала

#img_gallery#

Зої Ака, кореспондент The Epoch Times із Канади, живе в сільській місцевості Гани. Ця стаття, перша із серії розповідей, в яких Зої розповідатиме про свої переживання від зіткнення із чужою культурою і поділиться своїми думками про життя однієї з найбільш благополучних західноафриканських націй. Зокрема, Зої розповість про мистецтво приготування ганської страви «фуфу».

Приготування їжі в Гані

#img_right#Канмусі, Гана. Всім людям необхідно їсти. Але моє перебування в Гані допомогло мені зрозуміти, скільки зусиль треба було докласти, щоб поїсти, поки над нами не запанувала культура комфорту в Північній Америці.

Окрім повного браку проточної води (тема наступного дня), першим потрясінням по приїзді сюди в травні минулого року була відсутність холодильників. Для багатьох жителів Гани холодильник – це розкіш, яка несе в собі трохи користі.

Якось я наївно запропонувала піти купити продукти рано вранці, щоб залишилося більше вільного часу вдень. «Ні, зараз ти не зможеш купити їжу», – почула я у відповідь. «Чому?» – поцікавилася я. «Тому що їжа ще в полі».

Це правда. Тоді, як ми розмовляли, маніоку тільки викопували із землі, корів тільки що забили й лише зараз переправляли їхнє м’ясо на ринок. Свіжа їжа так просто не зіпсується. Дійсно свіжа їжа смачніша, і я починаю до цього звикатися. Зізнаюся, я все одно купила холодильник (якби ж тільки діти зачиняли двері!).



Схоже на вогнище… у якомусь розумінні

#img_left#Тут такі предмети, як холодильники, печі – не для звичайної людини. Газова плита – предмет розкоші. Більшість звичайних людей використовують пічку, невелике барбекю і деревне вугілля.

Моя перша спроба скористатися такою піччю викликала загальний сміх. Я не змогла її навіть розпалити. Я поклала деревне вугілля, але, щоб здобути вогонь, потрібно було щось для розтоплення: зазвичай зрізають кілька паличок за допомогою мачете і, дуже важливий момент, шматочок чорного поліетиленового мішка.

Гарна ідея: горючий поліетилен у всьому світі – найбільше джерело чадного газу. Спочатку я вирішила не використовувати поліетиленовий мішок і спробувала папір, щоправда невдало, знову викликавши сміх оточуючих. Відмовившись від цієї ідеї, я спробувала пакет, але потайки я просто змочила все в гасі і, кинувши сірника, запалила. Внаслідок чого біля будинку утворилася невеличка грибоподібна хмариночка. Добре, що будинки тут роблять із цементу. Я виклала велику суму та купила газову плиту.

Молоття вручну

Після того як вогонь розпалено, наступне випробування полягає в тому, щоб подрібнити інгредієнти. У Гані все строїться за шаблоном: суп із ріпчастих цибулин, перець чілі, помідори і трохи баклажанів. Подрібнення – найважча частина у всьому процесі приготування їжі. Для міксера необхідна електрика, якої тут практично не буває. Вона є великою розкішшю в країні, де стоїть застаріла гребля та наростає енергетична криза. Іноді тут нема електрики, іноді є 12 годин, хоча якщо в дамбі є вода, то ця проблема не така вже й актуальна.

Тому люди перемелюють інгредієнти по-старому, використовуючи ступку й товкача у формі пісочного годинника. Те, що забирає дві хвилини на міксері, так забирає вдесятеро більше часу, плюс значне фізичне зусилля. Згідно з місцевим звичаєм навіть практично непомітні насіннячка й шкірка помідорів мають бути перетертими, перш ніж їх відправити до супової каструлі.

Я купила міксер, а коли немає електрики, ми їмо деінде не вдома.

Нестерпний товкач

#img_right#Додавши м’яса в суп і почавши готувати їжу в першій каструлі, другу каструлю заправляємо маніокою і незрілим овочевим бананом. Каструлю ставимо на плиту після того, як приготується їжа в першій каструлі. Коли все розвариться до м’якого стану, воду з каструлі виливаємо, і невеликі шматочки банана або маніоки вкидаємо до великої дерев’яної ступки для перемелювання «фуфу». Так, товкти. Ступка й товкач такі великі, що двоє чоловіків (або жінок) мусять товкти разом.

Одна людина поміщає невеликі шматочки маніоки або овочевого банана у велику дерев’яну ступку і обертає її, тоді як інша людина бере великий товкач, який буквально розміром з колоду й важить 20 фунтів, та б’є по ступці, перемелюючи вміст і перетворюючи його на смачну в’язку кулю крохмалю.

Переміщати колоду вгору-вниз і не зламати руки напарника – це вправа для людей з гарним почуттям ритму. Цей процес роздрібнення потребує 25 хвилин, що частково є причиною того, що всі жінки тут поранені! (Уперше спробувавши взяти участь у цьому процесі, я місцями зірвала шкіру на пальцях. У мене навіть не було наривів, але я не могла піднімати руки протягом трьох днів).

Як ви, напевно, вже могли здогадатися, рис у Гані смачніший, ніж у Канаді.

Пекти?

Недавно я спробувала випекти щось уперше, використавши оригінальну маленьку «піч», зроблену з олова, яка закріплена над горщиком із вугіллям. Гаряче вугілля також поміщається поверх плитки. Піч обмахують віялом зверху й знизу, таким чином розпалюючи вугілля. Цей невеликий хитромудрий винахід без термометра зачаровує малюків; але якщо ви захочете вівсяне печиво в Канмусі, це буде єдиний спосіб приготувати його.

Зої Ака, у минулому редактор рубрики «Arts and Entertainment» канадського видання Тhe Epoch Times, приїхала відвідати родичів у Канмусі, Гана, Західна Африка.

Трупа «Шень Юнь» («Божественне мистецтво») у суботу прибула до Фінляндії, продовжуючи свою скандинавську подорож у рамках світового турне. Після п’яти успішних концертів у Стокгольмі та Лінкопінгу, Швеція, честі спостерігати за дебютом трупи у Фінляндії було удостоєно місто Тампере. 3 квітня трупа повернеться до Стокгольма для повторного концерту.

Друга частина трупи «Шень Юнь» нині виступає в Мельбурні, Австралія. Цього року шоу «Китайська феєрія» відвідає 60 міст на чотирьох континентах.

Шоу було запрошене до Фінляндії культурною організацією KIPETA і фінською Асоціацією Фалунь Дафа. Вейо Пеккарінен, голова KIPETA і співорганізатор шоу, каже, що він вдячний «Шень Юнь» за їхній візит до Фінляндії.

«Ми дуже щасливі та вдячні, що «Шень Юнь», трупа світового рівня, дає концерти тут у Фінляндії. Це унікальна можливість побачити професійний концерт, що відображає традиційну культуру стародавнього Китаю, яка була частково знищена», – каже Пеккарінен.

За його словами, у Фінляндії шоу одержало теплі відгуки. «Всі без винятку люди були зацікавлені, коли отримували наші різноколірні флаєрси. Коли ми неодноразово показували промо-відео, багато хто казав, що воно прекрасне, і це їх дуже зворушувало».

У багатьох фінів розвинулося негативне ставлення до Китаю у зв’язку з недавніми подіями й придушеннями протестів у Тибеті. «Через ситуацію в Тибеті нам було необхідно ясно пояснити, що ця група артистів не із КНР, і не має ніякого зв’язку з жорстокими діями китайського режиму проти Тибету. Це допомогло позитивно налаштувати людей до шоу «Китайська феєрія» трупи «Шень Юнь»».

Ще до того, як була піднята завіса, Пеккарінен уже почав думати про майбутнє шоу у Фінляндії. «Ми сподіваємося, що концерт у майбутньому знов відбудеться у Фінляндії, у тому числі й у Хельсінкі».

Шоу пройшло в модерністському концертному залі Тампере, найбільшому залі Фінляндії. «Насправді ми є найбільшим концертним залом на Скандинавії», – зазначає віце-адміністратор залу Анна Аарніо.

Аарніо пояснила важливість центру в регіоні: «Тампере, швидше, маленьке місто. У нас проживає близько 200 000 чоловік, а концертний зал був побудований 20 років тому. Це відіграло велику роль у культурному збагаченні міста, прилеглих районів, і, я б сказала, також у масштабах країни. Якщо розглядати Скандинавію в цілому, то ми – дійсно найбільший концертний зал. Ми з нетерпінням чекаємо виступу. Ми запрошуємо жителів Тампере і всіх жителів Фінляндії відвідати шоу «Китайська феєрія».

Трохи про Тампере

Тампере розташоване в Біркаланді у східній Фінляндії, це найбільше внутрішнє місто в скандинавському регіоні. Воно було засноване в 1779 р. шведським королем Густавом III на стрімкій річці, що зв’язує два озера – Насіярві й Піаярві. На той час на річці була побудована дамба, фінською "damber", від чого місто здобуло свою назву.

У середині ХІХ століття Тампере стало центром текстильної індустрії, отримавши своє прізвисько «Північний Манчестер». Воно зберегло свій індустріальний дух і сьогодні, проте тепер місто більше відоме різноманітними культурними заходами, які приваблюють безліч туристів літніми місяцями. У місті розташовано 20 театрів і проводиться популярний щорічний джазовий фестиваль.

У Тампере народилося кілька відомих фінських письменників, включаючи Вайно Лінна («Невідомий солдат», 1954) і поета Еева-Лііса Манерія та Ірго Гілхаа.

Сьогодні місто, головним чином, відоме тим, що в ньому розташований мобільний гігант Nokia. Недивно, що Тампере завжди був в авангарді нових технологій. У 1882 р. Тампере стало першим скандинавським містом, де були встановлені електричні ліхтарі, в 1991 р. звідти був зроблений перший у світі дзвінок мобільним телефоном.

Пірджо Свенсон. Велика Епоха

#img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream#

Кльост-ялинник – розміром із снігуря і йому ж споріднений птах. Самці яскраво-червоного кольору, а самки – зеленувато-сірі. Молоді самці першого року – оранжево-жовті. Видобуваючи насіння з шишок, вони висять на гілках в різноманітних позах: і боком, і догори ногами. Яскраве забарвлення і схожа поведінка – чим не папуга? Тільки ось сніг довкола…

#img_right#У кльоста дуже своєрідний дзьоб: наддзьобок і піддзьобок схрещуються між собою, і гострі кінці їх видаються з боків дзьоба. За допомогою таких асиметричних «щипців» птахи швидко і вправно розкривають лусочки шишок хвойних дерев, вибираючи насіннячко, яке складає основу їхнього харчування.

Поширений кльост-ялинник у хвойних лісах Європи, Азії і Північної Америки. На відміну від інших наших птахів місця гніздування у кльостів нестійкі, вони можуть з року в рік мінятися залежно від урожаю кормів. У негніздовий час в пошуках місць годування кльости здійснюють кочівлю, затримуючись у сприятливих місцях. У неврожайні роки здійснюють масові вильоти в далекі від місць гніздування області, з’являючись при цьому в степах і навіть пустелях.

Кльости цікаві й тим, що час гніздування у них непостійне: воно буває не тільки навесні та влітку, але за наявності рясної їжі – восени і навіть взимку. Проте найчастіше вони приступають до розмноження в кінці зими і на початку весни, коли ще лежить глибокий сніг і бувають люті морози. Цей час співпадає з найбільшою великою кількістю насіння ялини і сосни.

З настанням періоду розмноження зграйки кльостів розбиваються на пари. Утворення пар супроводжується струмом і шлюбними іграми. Самець усаджується на вершину ялини і починає без упину співати і видавати гучні закличні крики. Часом він бігає і кружляє на гілці. Під час появи самки підлітає до неї і видає особливий писк, переслідуючи її, перестрибуючи із сучка на сучок.

Гніздо будується на високих і густих хвойних деревах, частіше на ялинах, під прикриттям густих гілок, що захищають споруду від снігу і дощу. Будує гніздо самка, самець допомагає їй збирати матеріал.

Гніздо досить велике, добре утеплене. Поклавши в гніздо перше яєчко, самка вже прив’язана до нього дуже міцно. Їжу в зобі приносить самець, корм калорійний, і самочка «опалює» гніздо до 38°С коли мороз за 30. Іноді ненадовго і у відносно теплі дні самка все-таки залишає гніздо. Пташенята залишаються самі. Їх зігріває добротна пухова одежинка, близькість один до одного і очевидна стійкість до морозу – закляклі з вигляду пташенята оживали, як тільки мати накривала їх теплим тілом. У повній кладці – від двох до п’яти яєць, зазвичай чотири, блідо-зеленуваті з темними цятками. Насиджує їх самка 12-13 днів. Пташенята залишаються в гнізді 14 днів, але й після вильоту батьки довго продовжують їх вигодовувати. У молодих птахів вершини наддзьобка і піддзьобка не перехрещені, і вони не в змозі самі витягувати насіння з шишок. Після виведення молоді кльости збиваються в зграйки і до наступної весни ведуть кочовий спосіб життя.

До кінця життя тіло кльоста-ялинника настільки просочується смолянистими речовинами, що не схильне до швидкого розпаду. Брем пише, що бачив 20-річну мумію птаха – така сила ялинових бальзамів.

Корони з діамантами, які випромінюють справжній ні з чим не порівнянний блиск, якнайкраще формують імідж розкішної благородної пані. Ця вишукана прикраса дозволяє звичайній нареченій відчути себе справжньою принцесою.

Весільний наряд нареченої включає невеликий круглий вінець, що найбільше підкреслює жіночність і горду поставу, вишуканий, математично точно вивірений. Такий наряд дозволяє поєднати мрію й реальність.

#img_gallery#

#img_right_nostream#У мене нема слів, щоб висловити свою занепокоєність через здійснювані в Китаї та Тибеті порушення прав людини, і тому, хоча я й не художник, але намалював політичну карикатуру.

В основі карикатури лежать два традиційних китайських ієрогліфи 中國 (чжун гуо),  що означає «Серединна держава» – так китайці називають свою країну. Згідно із стародавньою легендою, Китай перебуває в центрі Всесвіту.

Жіночі шарфи, хустки палантини вносять до жіночого костюму певну своєрідність і витонченість. Додайте один з тих чудових шарфиків до свого гардеропу – це буде взагалі шикарно!

#img_gallery#