Blog

28 січня Хелен Мірен була визнана гідною подвійної нагороди за її роботи у фільмах «Єлизавета I» і «Королева» на щорічній церемонії вручення нагород акторської гільдії в Лос-Анжелесі. Мірен також одержала «Оскара» за роль у фільмі «Королева».

#img_right#Для власниці «Золотого глобуса» зіграти роль Її Величності королеви Єлизавети I не було важко, оскільки раніше вона вже майстерно виконала роль іншої королеви – Єлизавети I у британському міні-серіалі 2005 р.

Підготуватися 61-річній Мірен (за народженням Олена Василівна Миронова) до її королівської ролі акторці значно допоміг багатий досвід різноманітних ролей, зіграний за час її акторської кар’єри – включаючи п’ять королев і телевізійного детективу.

У її активі – 2 номінації на «Оскар» у минулі роки, кілька номінацій на «Тоні» і безліч різних нагород, отриманих за час її кар’єри у 80 фільмах, а цього року «Оскар» за кращу жіночу роль (серед номінанток були такі ветеранки, як Мірил Стріп і Джуді Денч).

Дивлячись на скромну акторку, яка виконала з таким блиском роль монарха її країни, важко повірити, що це Мірен зіграла королеву.

Яким би не було достовірним зображення сценаристом Пітером Морганом стосунків королеви із прем’єр-міністром Тоні Блером, режисер-ветеран Стефан Фрієрс став перед важкою проблемою, спробувавши розв’язати конфлікт між правом членів родини на особисту скорботу й вимогою публіки на демонстрацію відкритої жалоби.

Однак Мірен настільки талановито втілює в життя людину, чиїм ім’ям переповнені заголовки газет, що нам дійсно вдається відчути те, як смуток, викликаний смертю принцеси Діани, торкнувся членів королівської родини.



Велика Епоха: чи було випадковістю, що Ви були обрані на роль королеви у двох фільмах?

Хелен Мірен: Це було щасливою випадковістю, що я виконала роль королеви в обох фільмах. Я навіть не усвідомлювала, що мені доведеться грати двох королев, не лише поспіль одну за іншою, але й у той самий рік. Після зйомок «Єлизавети I» я була морально й фізично виснажена. У мене було лише два тижні відпочинку між зйомками у двох фільмах.



ВЕ: Яке принципове розходження між цим персонажем і образом Єлизавети I?

ХМ: Ми не маємо уявлення, як говорила або ходила  Єлизавета I, або як вона повертала голову, щоб посміхнутися. Нам відомо про те, яка була її особистість, тому що це було історично задокументовано. Але про особливості її натури ми не маємо уявлення. Усі її портрети, написані в такій манері, щоб їй підлестити. Вона контролювала свій образ. Єлизавета II ж не тільки жива дотепер, але й добре відома. Кожний знає, як вона говорить і виглядає, аж до її зачіски, тому я повинна була відповідати її образу, що повністю відрізняється від використання уяви для першої ролі королеви.



ВЕ: Ваше ставлення до монархії у Великобританії?

ХМ: Спочатку я була проти монархії. Точніше, я хочу, щоб у нас була така ж монархія, як у шведів – королівська родина, яка ходить за покупками в супермаркет. Я думаю, що так повинен поводитися кожен. Я б також хотіла бачити в супермаркеті кінозірок. Думаю, що існують свої цінності в існуванні символічного представника твоєї країни, культури й історії.

ВЕ: чи вдалося вам краще зрозуміти прем’єр-міністра Тоні Блера з позиції королеви?

ХМ: Не обов’язково з позиції королеви, але я думаю, що шлях Тоні Блера дуже яскравий. Одна із самих чудових сюжетних ліній, описаних сценаристом Пітером Морганом – це те, як політичні постаті, врешті, закінчують свою кар’єру. Королева пережила 10 прем’єр-міністрів – вона бачила їх вступаючими на посаду, пік їхньої популярності, а потім їхній відхід.

ВЕ: Ви зустрічалися з королевою?

ХМ: Мимохідь, 6 чи 7 років тому в неофіційній обстанові – під час чайної вечірки. Клое Севін`ї й мене повели з нею зустрітися. (Сміється). Навколо неї було багато людей і вона зачаровувала юрбу. Ця зустріч тривала всього 20 секунд, але вона була дуже милою.

ВЕ: Від вас як і раніше очікується реверанс навіть у неофіційній обстанові? Особливо зараз, з огляду на те, що Ви були відзначені Орденом Британської імперії.

ХМ: Так. Я думаю, що якщо ви перший раз зустрічаєтеся з королевою, то повинні, принаймні, вклонитися. Сама королева говорить: «Я не звертаю увагу на глибину реверансу». Але ви ловите себе на тому, що все-одно робите реверанс, хочете ви цього чи ні – з поваги.



ВЕ:  У «Королевах» Ви міняєте різні вбрання. Чи було серед них таке, котре змусило б вас відчути себе королевою?

ХМ: Немає якогось конкретного вбрання, тому що все воно дозволяло мені почувати себе справжньою королевою. Її вбрання варіюються від офіційних, які вона носить під час своїх обходів у Букенгемському палаці до більш повсякденних, які вона надягає у себе в заміській резиденції. Я підозрюю, що вона ніколи не одягається сама (у палаці), тому що зовсім не координує свої вбрання. Вона надягне жовту блузку, а зверху ще що-небудь рожеве й блакитне – начебто вона дістає з гардероба  першу річ, що потрапила до рук, не турбуючись про те, що із чим поєднується – як вона це робить у своєму заміському будинку, де вона найбільш щаслива й задоволена собою. Вона геть-чисто позбавлена марнославства.

ВЕ: Але вона  справді водила Land Rover?

ХМ: Цілком правильно – старий і стильний. Після закінчення зйомок «Єлизавети I» мій друг, який є головою телекомпанії, що зняла фільм, обідав з королевою невдовзі після цього й запитав у неї, чи бачила вона фільм. Вона відповіла: «Так бачила, і я думаю, що він чудесний». Він запропонував надіслати їй DVD з фільмом, на що вона сказала: «О ні, у нас немає DVD- програвача, тільки відеомагнітофон». Це було всього 8 місяців тому. Так мило, класична королівська родина.

ВЕ: Вам не було дивно бачити себе на екрані в образі персонажа набагато старшого, ніж ви виглядаєте в реальності?

ХМ: Насправді, мені це сподобалося. Я зіграла королеву, коли їй було 70 років, що на 10 років старше мого реального віку тоді. Це було полегшення, тому що я використала мінімум косметики, щоб згладити мій рот і зробити брови товщими. Мені не робили штучних зморшок або щось на зразок цього.



ВЕ: Вам вдалося вловити манеру королеви нахиляти голову.

ХМ: Я ніколи не дивилася в дзеркало або на фото, замість цього вивчала три фотографії королеви, які в мене були. Коли я була не на зйомках, я дивилася відеозаписи з її участю й читала книги про неї, щоб повністю зрозуміти її характер. Мені сподобалося бути королевою. Подібним чином я вивчала Єлизавету I, це вже стало моєю другою натурою.



ВЕ: Як Вам вдалося виявити людські риси, виконуючи роль знаменитості?

ХМ: Королева – це не знаменитість. Вона монарх, це щось інше й не має нічого спільного для того, щоб бути знаменитістю. Бути знаменитістю як Періс Хілтон або Том Круз – не одне й теж, що бути королевою. Вони виконують різні функції в суспільстві. Знаменитість «надягає посмішку перед камерою», у той час як бути символом країни – це схоже на Статую Свободи або гору Рашмор (прим. з.: гора Рашмор з висіченими барельєфами чотирьох президентів США є національним меморіалом країни). Це абсолютно різна робота.

ВЕ:  Чи вважаєте Ви, що ЗМІ повинні залишити принцесу  Діану в спокої після її смерті?

ХМ: Те, що я вважаю, не має значення. Зрештою, вона залишиться історією. Вона була важливою частиною життя наших ЗМІ, і я готова посперечатися на тисячу доларів, що до її смерті можна було сходити в будь-який газетний кіоск у будь-якому місці у світі в будь-який день тижня, і ви б неодмінно знайшли журнал з її фотографією на обкладинці. Я думаю, що її фотографували, і про неї говорилося в ЗМІ більше, ніж про кого-небудь іншого в історії.

ВЕ: чи не вважаєте Ви, що акторів представляють у дусі королівських осіб?

ХМ: Я думаю, що,  ви напевно праві. Актори й кінозірки виконують функцію «аристократії», як це роблять монархи. Вони живуть у «світі мрій»,  казкових палаців, привілеїв, багатства й слави. Але, безсумнівно, знаменитості відрізняються від монархів, оскільки в них є свобода вибору.

ВЕ: Після виконання цієї ролі, Вам не хотілося б попрацювати в іншому напрямку?

ХМ: Думаю так. Після зйомок в «Єлизаветі I» я відразу ж приступила до зйомок у телевізійному шоу «Головний підозрюваний: фінальний акт». Воно дуже відрізняється: сучасне, похмуре й сміливе. Це був мій шанс зайнятися іншою справою.

ВЕ: Там є сцена, де собаки щось беруть у Вас із рук? У Вас було для них частування?

ХМ:  Так, було – частування є незамінною частиною при дресируванні собак. Ми взяли групу коргі, і вони не були навчені для зйомок. Я повинна була з ними працювати, щоб змусити їх слухатися мене. Але я добре знаходжу мову із собаками й знаю, як домогтися того, чого я хочу. Мені подобаються коргі, тому що вони дуже кумедні. Розумію, чому королева тримає їх.

ВЕ: Ви прив’язалися до них?

ХМ: Так, забудьте про «Оскар». Я була б більше гордою, якби одержала приз із дресирування собак.

25 лютого в американському штаті Меріленд пройшов сильний снігопад. Сніг літав і кружлявся усюди. Багато людей, не стримавши свого захвату, вийшли на вулицю помилуватися сніжним пейзажем. Давайте ж і ми насолодимося цією красою зими, що минає.

#img_gallery#

Чан Лей. Велика Епоха

«Чудово, мені дуже сподобалося. Я знайомий лише з Пекінською оперою, але це щось зовсім інше», – говорять сповнені емоцій Курт Арндт і пані Розмарі з Берліна.

#img_left#«Це дійсно особлива, божественна вистава. Я дуже розчулений», – ділитися враженнями підприємець Альфредо Фава, котрий спеціально прилетів із Туріна в Берлін, щоб подивитися концерт.

27 і 28 лютого в Міжнародному центрі конгресів у Берліні в рамках світового турне проходив Гала-концерт «Міфи й легенди», присвячений святкуванню китайського Нового року. Близько 150 артистів, головним чином, китайські емігранти, виступили з 2-годинною програмою. Серед них – Гуань Гуймінь, один із найвідоміших китайських тенорів останнього десятиліття, відомий як «Король китайських тенорів».

«Я в захваті. Найбільше мені сподобався танець із чашками. Гала-концерту вдалося об’єднати елементи китайської культури з такими серйозними темами, як права людини в сучасному Китаї, – говорить Франк Зельбман, правозахисник із Лейпцигу. – Це дуже вдала ідея – звернутися до теми прав людини й Фалуньгун за допомогою культури».

Телебачення «Нова династія Тан» за допомогою Гала-концерту познайомила західних глядачів зі святом китайського Нового року й традиційною, наповненою духовністю, китайською культурою. 18 лютого 2007 року стало першим днем китайського року Свині, що передвіщає щастя, багатство й родючість.

«Гала-концерт – це подорож 5000-літньою китайською історією й культурою», – говорить ведуча шоу Цинь Юнь. Програма концерту досить різноманітна. Танець «Форзиції навесні», який уособлює відродження у формі жовтих квітів; історія знаменитого генерала Юе Фея, котрий у 12-му столітті вважався зразком відданості; монгольський танець із чашками, у якому танцівниці за допомогою граціозних, ритмічних рухів плечима, зберігають рівновагу, утримуючи порцелянові чашки на головах.

#img_right#«Мені найбільше сподобався танець зі свічками. Цей танець нагадав мені про наших предків. Він дуже зворушливий і сповнений внутрішнього змісту. Також добре поставлено танець монгольських вершників», – говорить Бернд Хайланд, доцент інституту кіно й телебачення в Потсдамі.

Сун У, голова правління НДТТВ (організатора Гала-концерту), майже повністю розпродані квитки в Німеччині вважає «справжнім успіхом». Цей концерт дав можливість «німцям побачити справжню китайську культуру», позбавлену впливу комуністичної партії Китаю.

Берлин став 15-им містом у турне всесвітнього Гала-концерту НДТТВ чотирма континентами, яке стартувало у Ванкувері 3 січня. Після Берліна шоу відправиться в Чикаго. Цього року заплановано більше 70 вистав у 28 містах Європи, Азії, Австралії й Північної Америки.

Олександр Хамрле. Велика Епоха

12 травня на сцені льодового палацу "Харт-валл арена" в Гельсінкі пройшов 52-ий міжнародний конкурс пісні Євробачення. Переможцем стала Марія Шеріфовіч із Сербії, яка набрала 268 пунктів.

Цього року в конкурсі брала участь рекордна кількість учасників – 42. У фінал пройшли представники 10 країн. Інші 14 учасників дістали можливість виступити у фіналі за підсумками минулого конкурсу.

Цікавою особливістю 52-го конкурсу Євробачення виявилося явне домінування представників країн Східної Європи. Так, з 28 учасників, які брали участь у півфіналі крім згаданих учасників із Латвії, Білорусії, України та Сербії, у фінал пройшли: грузинська співачка Сопо (Грузія вперше бере участь у конкурсі), македонська виконавиця Кароліна, оперна діва Словенії Оленка Готар, джазова співачка Магді Ружа з Угорщини, болгарський дует Еліца Тодорова і Стоян Янкоулов, співачка Наталія Барбу з Молдови, турецький співак Кенан Доулу.

Задовго до початку конкурсу європейські букмекерські контори приймали ставки на переможців. В цілому прогнози виправдалися. Сербська співачка Марія Шеріфовіч і Андрій Данілко з України, відоміший під своїм сценічним образом Верка Сердючка, які зайняли перше і друге місце, із самого початку вважалися фаворитами конкурсу.

Третє місце зайняла російська група "Срібло", четверте, – Кенан Доулу з Туреччини. На п’ятому виявився болгарський дует Еліца Тодорова і Стоян Янкоулов.

Переможниця конкурсу Марія Шеріфовіч народилася у 1984 році в музичній сім’ї. Вперше Марія виступила на публіці в 12 років з піснею Уїтні Х’юстон I will Always Love You. На Євробаченні вона виконала ліричну пісню "Молитва", яка завоювала серця європейців. У перемозі Шеріфовіч незвичайне те, що вона заспівала пісню рідною сербською мовою, тоді як велика частина пісень, що займали перші місця в минулі роки на Євробаченні, виконувалася англійською. Таким чином, конкурс Євробачення-2008 пройде в Бєлграді в Сербії.

#img_gallery#

На Тижні високої моди Milan Fashion Week пройшов показ коллекцій Gucci, італійського модельєра Вероніки Етро (Veronica Etro), Just Cavalli, Belstaff "Осінь-зима 2007".

#img_gallery#

Учений Джеф Оуенс (Jeff Owens) створив нанотехнологічну тканину для одягу, здатну вбивати бактерії, розкладати бруд і піт, і легко пропускати вологу назовні, відштовхуючи зовнішню воду.

#img_left#Оуенс і його колеги вже створили за цією новітньою технологією футболки й нижню білизну, які можна носити впродовж багатьох тижнів, не вмиваючись, без проблем із брудом і запахом. Одяг, який можна буде зробити з нової тканини, особливо буде доречний для військових, умови діяльності яких нерідко не дозволяють вчасно випрати одяг.

Якщо ж солдати будуть носити одяг із нової тканини, то вони зможуть виглядати охайно тривалий час, не вдаючись до прання, повідомляє британська Telegraph. Для військових – це справжній подарунок. Тим більше, що нова тканина вбиває не тільки природні бактерії на шкірі, відповідальні за неприємний запах, але й такі небезпечні бактерії, як сибірська виразка, повідомляє FederalPost.

У тканині, розробленій Джефом Оуенсом, на звичайні волокна за допомогою мікрохвильового випромінювання були нанесені спеціальні наночастинки. Після цього до часток спеціальним чином були прикріплені хімічні реагенти, які знищують небажані бактерії.

Дивовижна тканина – результат 5-річного багатомільйонного проекту, який проводився під егідою ВПС США. Приємно, що військова технологія відразу ж знайшла мирне застосування. Лондонська компанія Alexium вже одержала право на використання нової тканини у виробництві спортивного одягу, постільної білизни для лікарень і одягу для медперсоналу. При цьому дана технологія (у випадку серійного виробництва тканини) додасть до вартості кожного предмету одягу лише кілька доларів.

За матеріалами: fraza.ua

Нещодавно Верховна Рада проголосувала по кандидатурі  парламентського Уповноваженого з прав людини. На цього посадовця покладається парламентський контроль за дотриманням конституційних прав людини і основоположних свобод. Ним став новий-старий Омбудсмен – Ніна Карпачова набравши на декілька голосів більше за голову Української Гельсінської Спілки Євгена Захарова.

#img_left#І хоча голосування вже відбулося, все ж віримо, що інтерв’ю з Євгеном Юхимовичем, своєї актуальності не втрачає й по сьогодні, адже погляди й ідеї цього досвідченого правозахисника варті нашої уваги.

– Євгене Юхимовичу, спершу, розкажіть, будь ласка, чиї права, на Ваш погляд, захищає Омбудсмен і яка його роль у державі?

 

– Роль надзвичайно вагома. Місією Уповноваженого Верховної Ради з прав людини є парламентський контроль за додержанням конституційних прав людини і основоположних свобод та сприяння організації автономної системи недержавних органів контролю за їх забезпеченням. Деякі помилково вважають, що Омбудсмен захищає тільки права правопорушників, оскільки щодо них порушення прав є найгрубішими. Насправді, він захищає тих, хто є жертвою правопорушень з боку держави. Наприклад, зараз порушується право на достатній життєвий рівень всіх тих людей, які не в змозі сплатити за комунальні послуги за новими тарифами, а це мільйони мешканців країни. Ці люди – літні пенсіонери, інваліди, багатодітні родини, безробітні – отримали сильний удар: багато з них навіть якщо хочуть, не можуть заплатити. А це вже загрожує їхньому праву власності: за несплату їх у майбутньому можуть позбавити житла за рішенням суду. Держава не зробила практично нічого, щоб захистити цих людей – процедура отримання субсидій складна, принизлива і багатьом просто не вистачає терпіння, щоб пройти її до кінця. На мою думку, має бути закон із чіткою процедурою отримання субсидії. Це є питанням Омбудсмена, питанням адміністративної юстиції і саме він, Омбудсмен, має робити відповідні подання в органи місцевої влади. Крім того, це питання треба вирішувати на національному рівні.

 

– Які моменти, на Ваш погляд, є найважливішими у захисті прав людини?

 

– Крім питання дотримання прав людини з моменту затримання і до отримання вироку та покарання (це комплекс прав – на свободу, на захист від катувань, на справедливий суд), є ще така суттєва річ, як свобода інформаційного обміну, доступу до інформації. Доступ до інформації в Україні дуже різний залежно від того, де люди мешкають. Я вважаю, що питання рівного доступу до інформації і правового режиму вільного обміну інформацією – важливе питання для Омбудсмена. Треба змінити закон про інформацію, адже він застарів. Також необхідно, щоб влада і посадові особи змінили ставлення до інформування суспільства про свою діяльність, до відповіді на інформаційні запити тощо. Ніяка свобода слова не можлива, якщо немає доступу до інформації. Великою проблемою є бідність значної частини населення: різниця між багатими і бідними в Україні є більшою, ніж в західних країнах, у 7-10 разів, і все зростає. Це дуже загрозлива тенденція.

– Пане Євгене, багатьом людям все ж таки важко зрозуміти, як державний службовець, який отримує гроші від держави, може захищати права людей від тієї ж держави?

– Може.  Бо, за своєю суттю, Омбудсмен – це інститут громадянського суспільства, що перебуває на держслужбі. При теперішній незалежності такий захист цілком можливий. Але для цього країна повинна бути досить цивілізованою, щоб розуміти цей конфлікт інтересів і дати можливість Омбудсмену нормально працювати. Якщо такого розуміння немає, то конфлікту не уникнути.

На мій погляд, робота Омбудсмена не відрізняється по суті від роботи недержавної правозахисної організації. І якщо я буду обраний, я буду працювати так само, як і раніше, тільки отримаю додаткові права, пов’язані зі статусом.

– А, до речі, як Ви плануєте проводити свою інформаційну політику у випадку обрання Вас Омбудсменом?

– Найперше, що я вважаю треба зробити, це – покращити комунікацію Уповноваженого за рахунок наступного: щоденного оновлення сайту та створення його англомовної версії; випуску, щонайменше щомісячно, бюлетеню з описом порушень прав людини й історій успішного їх захисту; створення регулярної телепередачі на одному з національних телеканалів з прямим контактом Уповноваженого з телеглядачами; оприлюднення і широкого обговорення річної доповіді про стан з правами людини.

– Якими будуть Ваші перші кроки на посаді Омбудсмена в разі Вашого обрання?

– По-перше, на мою думку, – треба розібратися із структурою Секретаріату Уповноваженого з прав людини, штатним розкладом, розподіленням бюджету, процедурами використання позабюджетних коштів, яких, як мені відомо, було доволі багато – усі ці речі треба правильно організувати, бо інакше механізм не працюватиме. Буду готувати законопроект про зміни до закону про Уповноваженого так, як я описав у своїх тезах. Ви можете ознайомитися з ними на сайті www.maidan.org.ua.

Також необхідно створити ефективну прес-службу Омбудсмена та налагодити комунікації.

Треба, щоб були спеціалізовані Уповноважені з: – захисту прав дитини; доступу до інформації і захисту персональних даних; захисту прав меншин. Існуючий закон є доволі млявий, тому що він не передбачає навіть відповідальності державних органів за ненадання відповіді на запити Уповноваженого. Ніна Карпачова, зокрема, говорила, що прокуратура їй взагалі не відповідає. Необхідно змінювати закон і посилювати відповідальність за невиконання обов’язків щодо запитів та звернень громадян.

– Яким чином Ви плануєте це здійснити?  Як швидко можна це зробити? Що і хто може заважати? 

– Я вважаю, що зможу організувати розгляд заяв про порушення прав людини ефективніше, ніж зараз – за рахунок залучення правозахисних організацій, за рахунок делегування повноважень на регіональний рівень регіональним Омбудсменам, за рахунок створення електронного архіву заяв і внутрішньої мережі в офісі Уповноваженого. Я збираюся організувати національні превентивні механізми запобігання катуванням на виконання Факультативного протоколу до Конвенції ООН проти катувань – це фактично розвиток моєї праці щодо створення мобільних груп МВС, які провадять моніторинг ізоляторів тимчасового затримання. Ці заходи можна реалізувати доволі швидко.

 

Щодо тих, хто заважатиме… Є органи державної влади, які вже усвідомили необхідність реальної співпраці с правозахисними організаціями, такі, як МВС та Міністерство юстиції, а є такі, які ще опираються цьому. Тому я сподіваюсь, що національні превентивні механізми щодо МВС будуть створені доволі швидко, а от щодо Департаменту виконання покарань – буде важче, оскільки система виконання покарань залишається закритою, і її керівництво не дуже бажає реально співпрацювати.

Крім того, мені важко поки що оцінити, наскільки бюджет Секретаріату Уповноваженого відповідатиме вимогам часу щодо права захисту. Проте я сподіваюсь, що розвиток співпраці з недержавними організаціями допоможе і в цьому напрямку.

Довідка „Великої Епохи":

Захаров Євген Юхимович – кандидат технічних наук; член Харківського обласного юридичного товариства; член правління Міжнародного фонду "Відродження".

З 1990 – Заступник голови Харківської міської комісії з поновлення прав репресованих

З 1990 – член Московської Гельсинської групи

1990-94 – депутат Харківської міськради

1992-97 – член громадської ради Українсько-Американське бюро захисту прав людини

1993-97 – Головний редактор журналу "Права людини в Україні"

З 1994 – Член робочої колеґії Міжнародного товариства "Меморіал"

З 1997 – співголова та виконавчий директор Харківської правозахисної ґрупи;

З 1999 – Головний редактор, що квартальника "Свобода висловлювань і приватність"

З 2004 – Голова правління Української Гельсинської спілки з прав людини, голова правління.

Сімей ний стан: одружений. Дружина Інна Борисівна – філолог, поет, редактор бюлетеня "Права людини"; син Борис – історик. Дві онучки.

 

Володіє англ. мовою.

Захоплення: поезія.

У рамках модного шоу London Fashion Week 2007 р. відбулося понад п’ятдесят показів осінньо-зимових колекцій відомих дизайнерів одягу.

#img_gallery#

У рамках модного шоу London Fashion Week 2007 р. відбулося понад п’ятдесят показів осінньо-зимових колекцій відомих дизайнерів одягу (частина 2 фотоогляду).

#img_gallery#

Сучасні хлопчики приходять у бокс для того, щоб лише навчитися битися, і дуже багато необхідно вкласти у них сил для того, щоб вивести їх у справжні спортсмени, – каже тренер знаменитого російського боксера Бориса Кандера Юрій Абатулін.

В Іркутській області Російської Федерації це вже традиція – п’ятий рік проходить обласний турнір з боксу пам’яті Бориса Кандера, майстра спорту міжнародного класу, чемпіона кубку Європи. Головний організатор традиційного турніру Юрій Абатулін (старший тренер з боксу Іркутської області) зі смутком згадує, що минули ті часи, коли хлопчики із величезним інтересом та ентузіазмом займалися спортом. Зараз тренеру доводиться докладати дуже багато зусиль для того, щоб зацікавити спортом хлопців: «Тренер зараз більше нагадує масовика-вигадника й розважальника дітлахів».

Але він та його колеги завзято продовжують вести секції по школах зовсім безкоштовно, лише залучаючи хлопчиків у спорт. Необхідно прикласти дуже багато зусиль та енергії для того, щоб хлопчик став усвідомлено займатися. Юрій Ізмайлович каже, що сучасне покоління дуже відрізняється від минулого: «Вони зовсім не вміють терпіти, виявляти наполегливість, але результати й успіхи хочуть одержувати одразу, не прикладаючи великих зусиль для цього. Хлопці стали дуже меркантильними, якщо почувають, що це не дуже вигідно, і ще й необхідно прикласти зусиль, кидають тренування, тому тренеру стало складно працювати у таких умовах». Тому в Іркутській області усі заняття боксом безкоштовні, змагання проходять тільки завдяки людському ентузіазму.

Наприклад, постійний спонсор цього традиційного турніру – колишня вчителька Бориса Кандера, а тепер генеральний директор великої фірми. Вона ж очолює батьківський комітет у його колишній школі, де і проходять різні безкоштовні секції для хлопчиків. Адже відомий спортсмен був колись єдиним та улюбленим сином своєї матері у той час, коли молодий тренер Ю. Абатулін набрав секцію боксу. Але хлопчик одразу виділився своєю витримкою, невтомним терпінням і наполегливістю на тренуваннях.

Юнак швидко досяг спортивної слави, став відомим тоді ще у Радянському Союзі. І зараз його згадують з теплотою і його тренери, і друзі, і боксери. Борис був успішним та здібним студентом, закінчив фізико-математичний факультет Державного Університету, став провідним інженером відомої компанії «Юкос», але все раптово та трагічно обірвалося у його двадцять п’ять років. Тренер відомого боксера Росії зі смутком згадує свого вихованця і з надією продовжує проводити тренування у його колишній школі, шукаючи серед хлопчиків тих, хто би зміг продовжити славу російського боксу.

#img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream#

Оксана Тюменцева. Велика Епоха, Україна