Blog

Нещодавно я прочитав багато новин про контроль над зарубіжними китайськими групами з боку Пекіна. Ці групи, спонсором яких є комуністична партія Китаю (КПК), насправді, є організаціями, що поширюють владу КПК.

 

#img_left#Мій батько тривалий час очолював відділ освіти в посольстві Китаю у Франції. У мене була можливість спостерігати, як компартія намагається максимально широко використовувати спецагентів і схиляє китайців бути її шпигунами в зарубіжних країнах.

 

Контроль КПК над китайцями в інших країнах проводиться під гаслами патріотизму, культурного обміну, міжнародних відносин і освіти в прагненні перетворити їх на своїх шпигунів. Я не згоден ні з одним із цих доказів і хочу викрити їх, дозволити ще більшій кількості людей дізнатися про секрети КПК, які дотепер були за сімома печатками.

 

Контроль зарубіжних ЗМІ

 

Стратегія ідеологічної обробки КПК китайців-емігрантів триває вже впродовж довгого часу. Одного разу я обідав з декількома своїми друзями, один із них був засновником великої газети на китайській мові в Європі, NOUVELLES D’EUROPE. За його словами, в 60-х чи 70-х він і його друзі хотіли почати випуск газети, яку б читали в китайському співтоваристві, проте, китайське посольство відмовило їм у допомозі.

 

Коли газета отримала популярність, їх запросили до Пекіна. Ляо Ченчжі, колишній віце-голова КПК і колишній член Постійного комітету народних представників, особисто зустрівся з ним. Ляо побажав надати газеті спонсорську допомогу і сказав, що зміст газети для нього не має значення, навіть якщо це буде порнографія, доти, доки газета дотримується курсу КПК.

 

Я був шокований, оскільки Ляо походив із сім’ї педагогів. КПК навмисно створила йому образ інтелігентної і відкритої людини. Я не міг повірити у те, що він може так низько вчиняти, з метою "промивки мізків" китайським емігрантам.

 

Сьогодні NOUVELLES D’EUROPE – зраджений рупор КПК. Газета одержує фінансову мзду від КПК і навіть прийняла на роботу декілька її журналістів. Я чув, що за останні два роки департамент суспільної безпеки Франції значно збільшив свої зусилля з протидії шпигунству КПК. Вони стежать за шпигунами і знімають їх на приховані камери, а також блокують їхні телефонні дзвінки. Крім того, вони навіть заохочують китайців повідомляти французьку владу про підозрілих суб’єктів.

 

На своєму досвіді мені відомо, як французька влада ретельно допитує китайських студентів, які поводяться із заявами на отримання громадянства або надання їм права на проживання у Франції. Студенти отримують відмову, якщо виявляється, що вони є шпигунами. Мені шкода цих китайських студентів, оскільки вони стоять перед вибором – працювати на КПК або втратити своє майбутнє.

 

Кілька років тому мій друг сказав, що навідувався в NOUVELLES D’EUROPE, щоб поговорити на цю тему. Поки він чекав менеджера, співробітник газети підійшов до нього і прошепотів: "Навіть не намагайтеся переконати їх (керівників). Це марно – вони всі спецагенти КПК". В даний час достовірно відомо, що особливо пильну увагу компартія Китаю звертає на фільтрацію інформації в ЗМІ у всіх країнах. Журналісти, відправлені КПК до Франції, переважно, є спецагентами. Мій друг бачив на власні очі фотографію журналіста, який проживає у Франції, в китайській військовій формі.

 

Закордонні студентські організації

 

Закордонні китайські студенти і приїжджі вчені – це група, в яку КПК завжди впроваджується. Це виконується Відділом з освіти при китайському посольстві. Урядовці, які працюють у Відділі з освіти приходять із системи освіти КПК, зокрема університету і Китайської наукової академії. Ці люди мають великий досвід з контролю студентів і вчених. Студенти і приїжджі вчені називають цих урядовців "викладачами".    

 

Студенти і вчені автоматично потрапляють на позиції підпорядкування. Якщо вони хочуть мати гарну роботу після закінчення навчального закладу і повернення до Китаю, їм необхідні хороші рекомендації з Відділу з освіти.

 

В результаті, саме ці студенти прагнуть створити різні студентські асоціації, професійні групи і організовують діяльність. Всі китайські студенти і вчені хочуть отримати рекомендацію і підтримку Відділу з освіти. Особиста перевага і політична влада у цих державних службовців вирішують, кого їм підтримувати.   

 

Заохочення студентської відданості

 

Відповідно до системи КПК, всі члени Відділу з освіти посольства або Головного консульства, від радника до секретаря, оцінюють кожного студента на відданість КПК і потім класифікують їх на "добрих" або "поганих". Так звані "погані" студенти не допускаються до призначення на пост урядовця або на посаду відповідальної особи студентської організації. 

 

Мета в тому, щоб "добрі" дуже активно залучалися і цілком співробітничали в будь-яких значущих для КПК питаннях. Ніякої опозиції компартії. Від них вимагають заявляти позицію з того питання і висловлювати ту ж думку, що і в КПК.

 

Питання зачіпає всі аспекти, зокрема: демократію, права людини, світову торгівлю, Тайвань, Фалуньгун, Тибет, Олімпійські ігри 2008 та інші. Цим КПК переслідує мету переконатися, що голова студентської організації примушував решту студентів організації сприяти компартії, які при цьому стають інструментом пропаганди  КПК за кордоном.     

 

Від усіх глав студентських організацій вимагається "розмовляти" з китайським посольством, щоб переконатися в згоді та відданості лідерів студентів до партії. Нагородою для донощиків КПК є фінансова підтримка студентської організації. Будь-яка студентська організація, яка хоче одержати підтримку або фінансування від Відділу з освіти, поза сумнівом виконуватиме те, що скаже КПК.  

 

Чи є відмінності між подібною студентською організацією і секретною розвідкою КПК? Вони тільки ховаються під своїм студентським статусом, а студенти стають  справжніми жертвами.

 

Метою КПК є закордонні китайські лідери

 

КПК також впровадилася і взяла під контроль місцевих закордонних китайських лідерів. Одного мого знайомого запросили на святкування "Національного Дня" на площу Тяньаньмень. Відразу після церемонії Центральна телевізійна станція КПК в інтерв’ю попросила його обмовляти Фалуньгун. Досвідчений друг тактовно відмовився.       

КПК витрачає мільйони на кампанію переслідування руху Фалуньгун.  Китайська компартія зв’язалася з багатьма із моїх друзів і запропонувала хабар, щоб ті обмовили Фалуньгун за межею. Мій друг, християнин, викрив, що секретний агент КПК запросив його до Китаю обговорити, як збирати інформацію у Франції про Фалуньгун. Він відмовився від запрошення з посиланням на дуже велику зайнятість у бізнесі. Агент заявляв, що КПК сплатить йому будь-які фінансові витрати. Він не поїхав.   

«Компартія переможе природу і перетворить її на родючі поля». Подібні пропагандистські гасла на тлі катастрофічного положення із навколишнім середовищем вже не діють.

#img_left#До правлячих кіл компартії все голосніше доносяться протести громадян із вимогами компенсацій, виконання діючих законів, покарання корупції і випадків конфіскації землі. Ці протести вже неможливо придушити, застосовуючи воєнізовані поліцейські підрозділи. Нещодавні природні катастрофи чинять сильний тиск на китайський уряд.

«Боротися проти Неба, Землі і людей», – так закликав Мао Цзедун у 1964 році у маленькій червоній книжці, богохульно названій «Біблією Мао». Кожен китаєць повинен був її вивчати. Але хто читав її тоді і сприймав це серйозно, хто замислювався про зміст, що включає у себе багато аспектів? Ця вимога була виконана у Китаї без довгих роздумів, насильницьким шляхом, без урахування наукових та етичних принципів. У школах і на полях, в університетах і на фабриках усі були зобов’язані читати червону книжку Мао. Прощавай, конфуціанська мораль, прощавай, пошана до природи і людини!

Підкорення природи

І що ж відбувалося далі? Історії, подібні цій. У 50-ті роки було вирішено перетворити солончаки провінції Сіньцзян на родючі землі. До 1966 року у провінцію було направлено 1,4 мільйона військовослужбовців і 100 тисяч молодих людей. У зони, де був брак води, просто на рілля було проведено воду з нечисленних річок. Було задумано таким чином змити сіль і перемістити її у глибокі шари ґрунту. Але ґрунт не увібрав цю воду, вона протекла по поверхні. Після випаровування води, що залишилася, сіль знову вийшла на поверхню. Вся нечисленна рослинність була необоротно знищена. Так звані підручні відправилися далі і повторили це руйнування на новій ділянці землі.

Пустелі, піски, посуха

#img_left#Ця акція мала ще один наслідок. Озеро Айбі на півночі автономного району Сіньцзян у 80-ті роки зменшилося з 1200 до 530 кв. км, рослинність загинула, місцевість занесло піском. Пісок, перемішавшись із сіллю, загубив 60% лісів. Наказ Мао «Боротьба проти Неба і Землі – це високе задоволення» було виконано, але його інший вислів «Людина переможе Небо» у результаті виглядав, як знущання.

Ще більш катастрофічними стали наслідки народної кампанії 1966 року, організованої КПК. Було вирішено створити на гірських масивах поля, зрівняти гори із землею, збільшити посівні площі за рахунок осушення озер; греблі, перекривши річки, повинні були контролювати тік води. Ця боротьба закінчилася лише у 1980 році – за декілька років після смерті Мао. Наслідки цієї боротьби – зпустелювання, наноси піску і брак води. Ці наслідки відчуваються й досі.

Повені на півдні

З початку червня одна з найбільших країн світу страждає від посух і повеней: на півночі – посуха, на півдні з берегів виходять річки. Дві третини із 28 провінцій Китаю повідомляли про природні лиха. Мешканець села неподалік від Пекіна, протягуючи репортерові висохлу рибу із сухого русла річки, скаржиться, що з початку весни не випало ще ані краплі води. «Що ж мені вирощувати», – каже він, указуючи на висохлу річку. Цього дня стояла незвично сильна для початку літа спека.

Мешканці південних районів Китаю з початку місяця страждають від проливних дощів і зсувів. Спочатку агентства новин повідомили про 200 загиблих. За повідомленнями Міністерства внутрішніх справ Китаю, 10 червня загинуло ще 66 чоловік, відомо також про зниклих без вісти. Близько 140 тисяч будинків було зруйновано. Багатьох людей повінь застала під час сну. У багатьох місцях повністю знищена інфраструктура, провінція Хунань залишилася без електрики, часто не вистачає медикаментів і питної води. В цілому, за оцінками Міністерства внутрішніх справ Китаю, від наслідків повені постраждало близько 16 мільйонів людей.

Засуха на півночі

У той же час на півночі Китаю стоїть спека, і температура піднімається від 36 до 40°. Міністерство сільського господарства повідомляло про 12 провінцій, яких торкнулася посуха. Уряд для вирішення проблеми закликав до збору пожертвувань і ставив у приклад самовіддані дії народної армії. Про конкретні дії з надання допомоги не повідомлялося – Пекін зберігає мовчання.

Тільки у провінції Сичуань від нестачі питної води страждає 4 мільйони людей.

Не вистачає води і для 4,5 мільйона великої рогатої худоби. Через дефіцит води неможливо обробляти поля. За прогнозами, збитки обчислюються мільйонами. У багатьох селах вже зараз не вистачає продовольства.

Проте на сайті адміністрації однієї з провінцій, яких торкнулася посуха, повідомляється, що восени ціни на продукти харчування не підвищаться.

Китайські урядові кола пояснюють природні катастрофи, що почастішали, глобальною зміною клімату. Закордонні ЗМІ, навпаки, вже давно із тривогою повідомляють про забруднення навколишнього середовища і про варварське відношення до природних ресурсів у Китаї, що і є причиною подібних природних катастроф.

Обов’язки імператорів у Стародавньому Китаї

У Стародавньому Китаї люди шанували Небо і Землю. Імператори називалися «синами Неба» і були зобов’язані піклуватися про долю свого народу. За легендою, юний імператор Женьцзун (династія Сун [960-1279 рр.]) почувши від свого радника про посуху, сказав: «За календарем скоро повинні початися дощі. Зачекаємо». Радник, незадоволений відповіддю, заперечив: «Я не прогнозую погоду, але мені здається, що якщо у серці його величності немає віри, то дощу не буде». Тоді імператор вирішив відслужити службу в одному із храмів неподалік від палацу. Радник знову був незадоволений: «Його величність боїться довгого шляху у спеку?». Імператор почервонів від сорому й відправився разом із радником і наближеними у далекий шлях до храму Тайюй. У дорозі вони страждали від спеки та пилу. Після завершення церемонії по дорозі назад імператор поглянув на небо. Небо вкрилося хмарами, і невдовзі висушена земля була рясно полита дощем. Наступного дня імператор на знак подяки Небу і Землі запалив пахощі у відведеному для цього місці.

Моніка Вайс. Велика Епоха

Електричні автомобілі, фотогальванічні панелі з вбудованими сонячними елементами для перетворення сонячної енергії в електрику, електричні лампочки й кухонні прилади з низьким енергоспоживанням вже формують майбутнє каліфорнійського містечка Берклі. Це місто вживає чимало серйозних заходів щодо зменшення викидів парникових газів.

#img_left#Нові екологічно стратегії справді демонструють рішучість Берклі зайняти лідируючу позицію по зниженню в місті викидів парникових газів на 80 % до 2050 року.  Нова політика починає втілюватися через шість місяців після того, як жителі міста більшістю голосів проголосували за «Міри G» (назва законопроекту по зниженню викидів парникового газу – прим. пер.).

«Ситуація не терпить зволікань», – говорить професор групи по енергетиці й ресурсам з Берклі Річард Норгард, – «Так чи інакше, нам доведеться заплатити…якщо ми руйнуємо нашу планету – ми платимо ціну зруйнованого сільського господарства й т.п. Особисто я б зволів платити ціну податків».

Вимоги по раціональному використанню електроенергії торкнуться дозволу на будівлю всіх нових будинків, перепродаж і реконструкцію будинків. Дозволи будуть видані після того, як бізнесмени або жителі замінять застарілі електричні побутові прилади, підвищать теплоізоляцію стін і вікон і встановлять у своїх гаражах устаткування для зарядки електричних автомобілів. Заохочувальні міри чекатимуть на жителів, що встановлять на своїх будинках сонячні батареї й інші пристрої, що дозволяють заощаджувати електроенергію.

Деякі експерти з Берклі надаватимуть значення індивідуальному внеску кожного в справу по экологізації навколишнього середовища.  «Для цього потрібно буде виконати багато дій, і це не тільки кілька великих показових заходів, – говорить Сіско де Врайєс, керівник апарата мера Тома Бейтса, – Однієї з головних складових плану є те, щоб кожний житель Беркелі взяв на себе відповідальність по усуненню свого негативного сліду на цій планеті».

Однак деякі жителі мають неоднозначну реакцію у відповідь на ці нові заходи.

Пропозиції, подібні до установки сонячних батарей для нагрівання води, є ефективними й раціональними, але багато хто вважають цю ідею занадто дорогою. Заохочувальні міри, такі як безкоштовні проїзні на автобуси для людей, що знімають житло, найімовірніше, будуть популярні, у той час як більше тверді заходи, такі як заміна застарілих  побутових приладів або вимоги до будівельних матеріалів, можуть зустріти несхвалення.

У минулому Берклі став першим містом у США, що перевів всі дизельні автомобілі на  біодизельное паливо. Сьогодні Берклі першим розробив план конкретних довгострокових дій, відповідно до якого місцеві жителі повинні керуватися з метою зниження викидів парникових газів.

Відповідно до звітів міста, у  період з 2000 по 2005 р.м.  Берклі зменшив викиди парникових газів на 9 %. По вимірах, починаючи  з 2005р., ці викиди на 17 % склали викиди дизельних автомобілів, на 29 % -автомобілів, що працюють на бензині, на 36 % викиди газової промисловості, і 18 % викиди електроенергетичної промисловості.

Фактичний план дій усе ще перебуває в стадії твердження, і буде поданий на схвалення в міську адміністрацію в грудні цього року.

Мішель Мі. Велика Епоха

Згідно з недавнім опитуванням громадської думки, лондонські продавці – найгрубіші у Великобританії.

#img_left#84 відсотки жителів Лондона заявили, що очікують грубощів від продавців у бутіках на Оксворд-стріт. «У магазинах міста працюють «надмірно завзяті» продавці-консультанти», – говорить Британський Інститут стандартів.

73 відсотки скарг, що надійшли у зв’язку із грубим ставленням працівників магазинів, були від жителів Лондона, тоді як загалом по країні цей показник складає 65 відсотків. Як результат, 79 відсотків лондонців вважають за краще здійснювати свої покупки за межами міста.

«Багато хто з нас мав невдалий досвід поганого ставлення з боку працівників магазинів, це й стало головною причиною того, що покупці вважають за краще здійснювати покупки в інших місцях», – говорить директор Британського Інституту стандартів Майк Ло.

Після того, як інститут провів дослідження скарг британських покупців, був опублікований «Кодекс поведінки для працівників сфери обслуговування», спрямований на зниження неприємних інцидентів, із яких стикаються британські покупці.

Серед рекомендацій для тих, хто працює за прилавком, вітається відновлення старої британської традиції впорядкованого очікування черги. Що стосується усунення несправностей куплених товарів, Кодекс вказує, що «продавці зобов’язані зі співчуттям ставитися до покупців».

Кодекс також рекомендує прийняти за правило щоденну практику  чуйності та спілкування під час роботи з клієнтами, чи то за прилавком, чи то по телефону, чи то під час роботи з клієнтами через Інтернет.

Шанобливе ставлення до покупців допоможе процвітанню бізнесу, оскільки згідно з опитуванням, 93 відсотки лондонців відповіли, що високі стандарти обслуговування, швидше за все, вплинули б на їхнє рішення здійснювати покупки в цьому ж місці, а 84 відсотки відзначили, що гарне обслуговування спонукало б їх порекомендувати це місце своїм друзям.

Північний схід країни є ще одним регіоном із поганим сервісом. У той же час, на думку громадськості, обслуговування покупців в Ірландії та Уельсі здійснюється набагато краще.

Ель-Больсон розташований у надзвичайно чарівному регіоні Аргентини, що завжди вабив і чарував щасливих туристів.

#img_left#До мальовничої місцевості, що заховалася між горами, у центрі південної провінції Ріо Негро всього кілька годин на машині від центрального міста області Барілоче. Південна межа міста проходить по 42 паралелі, це означає, що Ель-Больсон населяють жителі двох аргентинських провінцій: Ріо Негро і Чубут.

Шлях на північ лежить через один із двох пропускних пунктів, між гірськими хребтами Пілтрікітрон і Серручо. Стародавні жителі називали це місце «Дорога в небо». На південь, вздовж Черро Пірке, лежить другий шлях, також відомий місцевим жителям як, ви вже напевно здогадалися, «Дорога в Пекло».

Ель-Больсон також утворює відому природну місцевість, яку називають Коридор озер. З 1984 року цей район був оголошений муніципалітетом міста без’ядерною зоною, і пізніше в 1991 – екологічною власністю. В наші дні цей район дуже добре охороняється й орієнтований на підтримку і збагачення природного середовища.

Больсон розташований серед найбільш широкої з безлічі прекрасних полонин, що розташувалися паралельно до ланцюгів Анд.

Ізоляція в горах і специфічне розташування додає цьому місцю власну неповторність і дійсно приносить йому особливу славу.

#img_right_nostream#Частина 5. Регіональні лідери

Окрім вказаних в даній статті полюсів багатополярного світу, слід також відзначити країни, які претендують на лідуючу роль в своїх куточках Земної кулі, але через низку обставин не дотягуються до рівня геополітичного полюса. Це – Туреччина, Індія, Австралія, ЮАР, Демократична Республіка Конго, Нігерія та Єгипет.

Роль Австралії в новій багатополярній світобудові продиктована, передусім, унікальністю її географічного розташування. Австралія є самостійним континентом, рівновіддаленим від Європи, Азії і обох Америк. Через цю просту причину лідерство Австралії замикається в межах Нової Зеландії і Океанії. Враховуючи той факт, що після переорієнтації морської торгівлі на континентальну Канберра залишиться осторонь від основних геоекономічних процесів.

Африканський континент буде «поділений» на «зони впливу» між ЮАР – лідером Південної Африки, ДР Конго – лідером Центральної Африки, Нігерією – лідером Західної Африки та Єгиптом – лідером Північної Африки. Критерій розподілу лідерства простий: сусіди вказаних країн істотно відстають від них в своєму розвитку.      

Становленню Індії як геополітичного полюса перешкоджає на Сході – сусідній Китай, що захопив практично всі провідні позиції в регіоні, а на Заході – «вічно» ворожий по відношенню до Делі Пакістан.

Крім того, Індія є морською державою і плановані в даний час транспортні коридори Євразійського трансконтинентального моста Делі обходять стороною.   З цієї причини, Індія навряд вийде за межі свого регіонального лідерства в Південній Азії.

Що стосується місця Туреччини в багатополярній світобудові, то про неї варто відзначити окремо.

 

Напевно, точно можна сказати: Туреччина так і не стане повноправним членом Євросоюзу.

З одного боку, проти турецького членства виступають практично всі країни ЄС: і цей чинник є сьогодні одним з небагатьох, що в нинішньому ЄС об’єднує всіх членів.

Проте, з іншого боку, Анкара побачивши таке неприйняття до себе з боку європейців, вже сама не хоче надалі розвивати свою євроінтеграційну стратегію. Тим більше, у відповідь на свої заклики про членство Анкара регулярно одержує з Брюсселя неприпустимі, з точки зору турецьких національних інтересів, вимоги про визнання «геноциду» вірмен, припинення існуючого «геноциду» курдів, а також визнання «нетурецької» частини о. Кіпр.

У 90-і роки Туреччина активно працювала над досягненням свого лідерства в Чорноморському регіоні. Як «козир» турки використовували свій «ключ» до проток Босфору і Дарданелли, шантажуючи їм своїх конкурентів в регіоні. Передусім, Росію. Проте, як ми вже відзначали, на перспективу морський статус не приноситиме дивіденди.

Зараз Туреччина вхопилася за ідею стати експортером енергії в своєму регіоні. Передусім, за рахунок газового «Блакитного потоку», що йде з «глибини сибірських надр».

Крім того, в Анкарі з новим завзяттям взялися за реалізацію т.з. «пантурецького проекту». 18-19 вересня цього року в турецькій Антальї відбувся X з’їзд турецькомовних народів. На цьому з’їзді обговорювалася ідея установи Співдружності турецькомовних держав, що, за задумом його організаторів, «підготує умови для їх економічної інтеграції і дозволить виступати на міжнародній арені з єдиних позицій».

«Тюркський світ повинен виконувати вагому роль в міжнародній політиці», – вважає прем’єр Туреччини Реджеп Ердоган. «Нам треба наново переписати нашу загальну історію і в наших школах викладати цю історію як навчальний посібник», – закликає пан Ердоган. 

Учасниками регулярних з’їздів турецькомовних народів і потенційними членами майбутньої Співдружності, (якщо вона, звичайно, буде створене) є Туреччина, Азербайджан, Казахстан, Киргизія, Узбекистан, Туркменія, Таджикистан, Монголія, Турецька Республіка Північного Кіпру, а також національні меншини кримських татар, гагаузів, іранських турків, афганців, грузинських турків-месхетінців, косовських албанців, румун, македонців, болгар, босняків, чеченців, татар, башкір, якутів та алтайців.

Ігор Шевирьов. Спеціально для Великої Епохи

Британська газета Times і деякі конгресмени США порівнюють Пекінську Олімпіаду з Берлінською Олімпіадою 1936 року. Не дивно, що порівняння спровокувало негайний протест компартії Китаю (КПК). Але в чому полягає це порівняння? Повернімося назад і подивімося, як розвивалися події навколо Берлінської Олімпіади.



#img_right#У травні 1931 року Берлін переміг Барселону і завоював право проводити у себе 11-і Олімпійські ігри. На ту мить нацисти ще не прийшли до влади, і Німеччина була демократичною країною. Німеччина вже вигравала право на проведення Олімпіади в 1916-му році, але Перша світова війна перешкодила, через що Ігри було скасовано. Надання Німеччині права провести у себе Олімпійські ігри в 1936 році розглядалося як компенсація. У 2001 році КПК виграла право проводити Олімпіаду в Китаї тільки після того, як пообіцяла поліпшити ситуацію з правами людини, оскільки міжнародна спільнота оспорила твердження Китаю про поліпшення у сфері прав людини, згадуючи бійню 1989 року на площі Тяньаньмень і серед усього іншого – переслідування Фалуньгун, які тривають.

У 1933 році до влади прийшли нацисти. Гітлер став лідером Німеччини. Гітлер швидко перетворив демократичну Німеччину на тоталітарну державу. Політичні арешти численних дисидентів призвели до того, що люди без суду потрапляли в концентраційні табори. Водночас Гітлер здійснював чистку нації, заявляючи про арійську перевагу, і розробив план знищення євреїв. Цигани й гомосексуалісти також були відправлені до сумнозвісних таборів смерті.

Сам Гітлер особливо спортом не цікавився. Разом із тим він боявся міжнародної уваги, викликаної Олімпійськими іграми, що могло розкрити расистську дискримінаційну політику. Тому Гітлер відчував невдоволення колишнім урядом за те, що він вирішив проводити Олімпіаду в Німеччині. Проте Поль Гебельс (міністр пропаганди) переконав Гітлера використати Олімпійські ігри як зброю пропаганди.

Після цього Гітлер уже зацікавився Олімпіадою. Його уряд вклав 20 мільйонів марок (величезна на ті часи сума) у проведення Олімпіади в Берліні. Він наказав побудувати стадіон у Берліні, який уміщував сто тисяч глядачів. Він хотів Берлінську Олімпіаду перетворити на політичне шоу, щоб вона перевершила за своїм розмахом усі Олімпійські ігри, які коли-небудь проводилися до того. Гебельс сказав: «Єдине завдання спорту в Німеччині – загартувати характер німецького народу». Звичайно, він мав на увазі чисту німецьку расу. У спортивних плакатах нацистів художники повинні були показати силу арійської раси.

Ентузіазм нацистів у просуванні Олімпіади привів навіть до прориву в технологіях телемовлення. Нацисти транслювали Олімпійські ігри в прямому ефірі (телебачення якраз тільки з’явилося в Німеччині), тому Олімпійські ігри стали політичною ареною для Гітлера й нацистів, де вони просували свої політичні плани. Їхнім девізом було: «Публічність допомагає нам захопити владу, публічність допомагає нам укріпити владу, публічність допоможе нам здобути весь світ». Нацисти і КПК у цьому схожі, оскільки вони однаково мають диявольську майстерність обману за допомогою пропаганди.

Рух нацистів проти євреїв привернув увагу людей усього світу. Після того як Гітлер прийшов до влади в 1933 році, люди почали обговорювати, чи можуть Олімпійські ігри пройти десь в іншому місці, і закликали до бойкоту Олімпіади все голосніше. Багато єврейських організацій проводили демонстрації. У 1935 році Еврі Брандейдж, голова Міжнародного олімпійського комітету, особисто їздив до Берліна, провів там декілька днів під пильним наглядом нацистів. Нацисти безперервно казали йому, що Олімпіада – це тільки спортивний захід, що вони не просуватимуть свої політичні погляди. Брандейдж навіть повірив, що побачене їм і була справжня Німеччина, тому він змінив своє початкове рішення про бойкот Олімпійських ігор.

Проте в США все ще спостерігалася велика розбіжність. Джереміа Махоні, президент Любительського союзу спортсменів США, наполягав на тому, що расистська дискримінація нацистів суперечить духу Олімпіади. Брандейдж уважав: «Політика не має вноситися у спорт». Це практично дослівно нагадує сьогоднішні заяви пекінської партії Мандарин, яка звинувачує протестувальників у створенні політичної підоснови Ігор. Усередині Китаю, проте, КПК зробила Олімпійські ігри «політичним завданням першої величини».

Махоні не хотів, щоб спортсмени США були залучені у «сварку між євреями й нацистами». Ернеста Лі Янке, члена Міжнародного олімпійського комітету (МОК) від США, було звільнено з комітету через його заперечення щодо Берлінської Олімпіади. Таким чином, він став єдиним членом МОК, якого звільнили за всю столітню історію проведення Олімпійських ігор. Його посаду обійняв Брандейдж. Урешті-решт, США взяли участь у Берлінських Олімпійських іграх, і президент Рузвельт відвідав церемонію. Ставлення США до Берлінських Олімпійських ігор сильно вплинуло на інші країни. Йдучи за заявами США про те, що вони братимуть участь, інші країни також узяли участь в Олімпіаді. В цілому участь взяли сорок дев’ять країн. За масштабом це було більше, ніж у будь-які інші роки.

1-го серпня Гітлер відвідав церемонію відкриття. Берлінські Олімпійські ігри почалися традиційно з естафети олімпійського факела (раніше олімпійський вогонь доставлявся на місце проведення з Греції, але тоді не було естафети). Протягом двадцяти одного дня більше трьох тисяч чоловік узяло участь в естафеті факела. В день церемонії відкриття, коли вогонь був доставлений Гітлеру, здавалося, що весь світ забув про етнічні чистки, які точилися прямо перед його носом. Пропаганда нацистів просувала естафету факела дуже бурхливо. Офіційний художній керівник церемонії, режисер Гітлера, Льоні Рієфенстал випустив повнометражний документальний фільм про Олімпіаду, чим додав Гітлеру і його Іграм незаслуженого престижу. Обманна пропаганда Гітлера мала незвичайний успіх. Німеччина до того ж виграла найбільшу кількість золотих медалей. Гітлер і нацисти опинилися в центрі уваги.

У серпні 1936-го Берлін був барвисто прикрашений, скрізь висіли олімпійські плакати з нацистською символікою. Туристи не знали, що антиєврейські гасла тільки недавно було знято, і що відразу після Ігор вони повернуться на своє місце. Туристи не знали, що цигани були вивезені з центру під час «чистки», організованої міністерством закордонних справ. Вони були поміщені в тимчасовий концентраційний табір у передмісті. Туристи також не знали, що міністерство пропаганди видало велику кількість наказів строго контролювати ЗМІ, які писатимуть про Ігри, щоб не дозволити людям у всьому світі дізнатися про злочини нацистів проти людства.

Хе Юаньцунь. Велика Епоха

В Нью-Йорку пройшов показ круїзної колекції від Luca Luca.

#img_gallery#