Новий Орлеан. Він був тим місцем, куди люди приїздили, щоб добре провести час, поки не був зруйнований найстрашнішим стихійним лихом.
#img_right#29 серпня виповниться два роки з того дня, коли Новий Орлеан переніс руйнувальну повінь, викликану ураганом Катріна. Місто, яке раніше слугувало культурним центром Америки і місцем розваг для дорослих, де було все – від гемблінгу до музики та вишуканої кухні, – все ще далеке від повного відновлення.
Після затоплення половина з приблизно 470 000 жителів міста була евакуйована, і більшість з них до сих пір ще не повернулися. Деякі осіли в інших районах, куди їх було відвезено, або де у них були родичі. У деяких немає коштів, щоб повернутися назад, оскільки вони були бідні ще до того, як сталася трагедія, і їм був виданий білет на евакуацію в один кінець. Деякі все ще очікують, коли отримають гроші зі страховки за свої поруйновані будинки. Деякі були застраховані на невелику суму, а інші взагалі не мали страховки та не отримали допомоги від федеральної влади. Деякі люди вже не мають бажання жити в місті, де найнижче місце знаходиться на шість футів нижче рівня моря, і яке підпадає під вплив штормів та повеней.
Тривалі лиха
Новий Орлеан і раніше переживав великі повені, і, ймовірно, такі повені будуть повторюватися, і ті ж місця будуть неодноразово підпадати під удари стихії. В 1929 р. на місто обрушився сильний ураган. В 1965 р. велика кількість жителів Нового Орлеану витримала удар урагану Бетсі, який викликав повінь в тих же самих найбідніших районах, що і в 1929 р., а в 2005 р. місто знову атакував ураган. Наслідки впливу урагану Катріна відрізняються тим, що ще більша кількість людей була змушена залишити свої домівки, навіть коли минуло вже два роки.
#img_left#Багато місцевих жителів вважають, що існують неосяжні втрати окрім великих змін у кількості та зовнішності жителів Нового Орлеану. «Половина міста зникла, і люди мають зрозуміти, що місто повністю не відбудоване до сьогодні», – відзначила Таня Харрісон, організатор громади з товариства Association of Community Organization for Reform Now (ACORN) в Новому Орлеані.
«Райони справжнього Нового Орлеану знаходяться не в центрі і не у Французькому кварталі. Справжній Новий Орлеан – це наші квартали», – говорить пані Харрісон, четверте покоління сім’ї якої живе в цьому місці. «Сім’ї, які зберігають традиції нашого міста, нашої культури [живуть в цих бідних районах]», – додала вона.
В ті дні та часи 2005 року, коли поступали попередження про ураган Катріна, що наближався, багато жителів саме в цих найбідніших районах поклалися на долю, маючи великий досвід після пережитих ними ураганів та повеней. Чимало з них не могли дозволити собі евакуюватися, на що пішло б багато часу та великих матеріальних затрат. У багатьох не було доступу до транспорту, щоб евакуюватися, і вони перечікували до завершення шторму на стадіоні Супердом (Superdome), який зазвичай надавався місцевою владою для потреб жителів під час сильних ураганів.
Пані Харрісон говорить, що через масову примусову евакуацію, проведену після руйнації дамб, громада розпалася, що робить відбудову ще більш важкою. «Мені здається, що ті люди [яких евакуювали[ до сих пір знаходяться в ситуації невизначеності, деякі з них не можуть повернутися», – додала вона.
«Це люди, які наслідують традиції; це люди, які зробили Новий Орлеан Новим Орлеаном, – продовжує пані Харрісон. – Це справжній Новий Орлеан, і він не повернеться. Для багатьох з нас це велика трагедія».
Одна трагедія – різні шляхи відтворення
Коли в 2005 році система дамб, побудована для затримання води при повенях,, не витримала натиску стихії і була прорвана в декількох місцях, потоки води хлинули на поблизькі вулиці.
Руйнувань, які видні і зараз після двох років, зазнали райони, де жили і бідні, і багаті. Один з найбільш багатих районів на північний схід від центру Нового Орлеану Lakeview був також спустошений.
Різницю можна побачити за інтенсивністю відновлюваних робіт в цих районах, які проводяться з 2005 року. В районі Lakeview в кожному кварталі є реконструйовані будівлі, і хоча все ще не всі будинки відновлені, цей район майже приходить у норму. «Ми проводимо відбудовчі роботи, – повідомив один місцевий житель, який захотів залишитися невідомим. – Ми досить швидко відновлюємося».
Якщо ви сьогодні потрапите в район Lower Ninth Ward, один з найбідніших районів міста, який більше ніж інші постраждав від повені, ви побачите, на перший погляд, таку ж, як і раніше, але нову стіну дамби, яка виходить на майже повністю покинутий людьми район. У вологому кліматі північної частини побережжя Мексиканської затоки рослинність буйно розростається – вона вже розповсюдилася на придорожні ділянки, де колись знаходився оживлений район. Затоплені будівлі стоять квартал за кварталом, спустошені та непридатні для житла.
І лише розкидані стирчачі фундаменти колишніх домів та націлені на повернення місцеві жителі нагадують про каплю коштів, які дійшли сюди для відтворення в своєму розваленому домі без стін та наполовину в своєму малюсінькому трейлері на задньому дворі, який був виданий Федеральним міністерством надзвичайних ситуацій. Власниця будинку Дебра Джеймс розповіла, що вона подала всі необхідні папери на отримання федеральної допомоги, оскільки в неї була лише страховка домовласників. «Я тільки чекаю, коли мені подзвонять», – говорить вона.
Випадки успішного відновлення зафіксовані і в інших районах, хоча їх зовсім небагато, і в більшій степені відбудова стала можливою завдяки зусиллям громадськості, прикладом чому стала допомога таких груп, як ACORN, а також вияв доброти з боку окремих людей.
На початку цього року група ACORN відбудувала перший дім в районі Lower Ninth Ward і зараз займається поверненням будинків інших [сімей[, огороджує слабко захищену власність від претензій організацій, які займаються нерухомістю. Ім’я Трамп часто згадується серед занепокоєних місцевих жителів.
Проект, відомий як Село музикантів, з’явився, коли одна із знаменитостей та улюбленців джазових музикантів Нового Орлеану захотіла змінити місце проживання. Побоюючись втратити цінні частини своєї культурної спадщини, керівники громади та некомерційна організація Habitat for Humanity об’єдналися, щоб розпочати будівництво домів для місцевих музикантів. В селі поступово вистроюються ряди чудових яскраво обмальованих домиків, які вже утворюють пару кварталів у районі Lower Ninth Ward. Однак до обширного простору цього та сусіднього районів ще не торкнувся процес відтворення, їх навіть не привели в порядок.
