У горах над Ялтою є дивно мальовнича Штангеєвська стежка — основоположник усіх оздоровчих туристичних маршрутів Криму. Протяжність її близько восьми кілометрів. Доступна туристам практично будь-якого віку і фізичної підготовки, в будь-який час року вона вабить і відкриває свої неперевершені панорами шанувальникам Кримських гір.
Ми починаємо своє сходження від найвищого в Криму та на Україні водоспаду Учан-Су, або «Летюча вода» в перекладі з тюркського. Дістатися до нього можна від автостанції Ялти на маршрутному автобусі, або якщо пройти 4 км від траси Ялта — Севастополь дорогою на Ай-петрінськоє плато.
Пропустити поворот на водоспад навесні неможливо — його шалений шум заявляє про себе здалеку. До підніжжя багатоструменевого гіганта веде асфальтова доріжка, обрамлена стрункими соснами, що тікають від вас по крутому схилу. Їхні дивовижні світлі стовбури, як прелюдія до проникливої сюїти, передбачають зустріч з шедевром геніального виконавця маестро — природи. Зриваючись з 98-метрової висоти, сліпучі каскади прозорої «Легкої води» розбиваються о каміння, нагадуючи водяну завісу. Перламутровий водяний пил клубочиться в променях сонця, перетворюючись на веселку. Усіх охочих сфотографуватися на тлі водяної хмари, Учан-Су щедро укутує вологим покривалом, миттєво покриваючи бризками куртки і об’єктиви.
Неохоче розлучаючись з красотами спадаючих струменів, ми продовжуємо підніматися по дорозі-серпантину і через 100 метрів кам’яні сходи ведуть нас до покажчика «Боткінська стежка». Багато путівників каже, що покажчик помиляється і насправді тут бере початок Штангеєвська стежка, яка була прокладена 114 років тому і названа на ім’я відомого лікаря Федора Тимофійовича Штангеєва. Будучи одним із організаторів Кримського гірського клубу, Штангеєв брав участь у прокладанні цього маршруту і був переконаним прихильником лікування красою і посильним руховим навантаженням в оточенні цілющого соснового ефіру.
Стежка плавно петляє під покровом величного соснового лісу і за кожним поворотом відкриваються чарівні мальовничі пейзажі. Захоплює дух від панорами синьої гладі моря і Ялти, що розкинулася на пагорбах. Дбайливо влаштовані лавки на всьому шляху Штангеєвської стежки запрошують подорожнього відпочити і помилуватися чудовими обрисами схилів, покритими смарагдовим покровом хвойного лісу. Обриси скельних масивів і химерно вигнуті самотні сосни гармонійно доповнюють один одного і можуть позмагатися з кам’яними садами Японії. «Заморожена в цьому моменті музика» — так називають філософський дзенський сад, призначений для споглядання. Чи відчуємо ми умиротворення, мудре послання стати краще, залежить від нас, від готовності «прочитати» ці знаки.
Відблиски сонця, що перемежовуються з тінню дерев, і широка доглянута стежка надають нашій прогулянці комфортність. Перша квітнева засмага рум’янить обличчя, тіло розігрівається від ходьби — і от дуже вчасно наш шлях перетинає гірська річка Водоспадна. Енергія води видовбала в кам’яних валунах ванни. Ця водичка зовсім недавно була снігом, але студена температура не зупинила сміливців — знайшлися охочі зануритися в її стрімкі потоки. Вгору і вниз за течією численні водоспади прикрашають русло річки, а обривисті скельні береги надають таємничості цьому місцю.
Перейшовши по містку на лівий берег річки, ми продовжуємо свій шлях. На стежці нам зустрічаються любителі піших прогулянок із різних міст різного віку. На краю оглядового майданчика поставили намет хлопці з Севастополя. Звабливий запах димку та гречаної каші в казанку пливе над стежкою, дратуючи уяву зголоднілих подорожніх. Обрив нависає над витоком водоспаду — далеко внизу добре проглядається доріжка, що веде до Учан-Су і маленькі фігурки туристів на ній.
Стежка веде нас далі вздовж вертикального скельного виступу. Гірський струмок, падаючи з козирка обриву, розбивається на безліч блискучих крапель, схожих на розсип дорогоцінних каменів. Поруч на зволоженому ґрунті весь у жовтому цвітінні примостився кизил. Сині гіацинти, білі дзвіночки пізніх пролісків, зворушливі фіалки, бузкові та світло-жовті примули прикрашають наш шлях і наповнюють повітря тонким ароматом меду.
На крутих поворотах наша стежка укріплена перилами. Одна із найнебезпечніших ділянок називається «Чортів міст». Ця складна ділянка шляху вирубана в скелях і обгороджена залізними поручнями. На вертикальному схилі читається геологія, особливо незвично виглядають на тлі кремових осадових порід білі кристалики кальцитових щіток.
Ще один поворот і перед нами кульмінація шляху — гора Ставрі-Кая, в перекладі з грецької «Хрестова скеля». На схилах гори сходяться три стежки: Штангеєвська, Боткінська і Ставрикайська. Втомлені подорожні люблять відпочити на вершині гори і помилуватися панорамою моря, Ялти та її околиць. Тепер можна повернутися назад до водоспаду, але ми продовжимо наш шлях на схід по Боткінській стежці і спустимося до Поляни казок. Але про це в наступному репортажі.
