Вашій увазі пропонується колекція жіночого одягу від Gucci сезону весна/літо-2008 на Тижні моди в Мілані.
#img_gallery#
Blog
-
Більше ста послідовників Фалуньгун арештовано в провінції Цзілінь
#img_right#Під приводом «безпеки» проведення Олімпіади за три дні в провінції Цзілінь поліція заарештувала більше 120 послідовників Фалуньгун.
За наслідками розслідування міжнародної Коаліції з розслідування переслідувань щодо Фалуньгун (WOIPFG), на сьогодні у зв’язку з Олімпіадою, що наближається, у всьому Китаї проводять масові арешти послідовників Фалуньгун. У період від 1 січня і до 11 березня 2008 р., протягом 71-го дня підтверджено 1878 випадків арешту послідовників Фалуньгун у всій країні.
За повідомленням сайту minghui.org, у період від 22 до 25 квітня в 22 містах і повітах провінції Цзілінь підтверджено дані про арешт 120 послідовників Фалуньгун. Є інформація з надійного джерела в керівництві провінції Цзілінь про те, що вся місцева влада отримала повідомлення, в якому мовиться, що якщо в період проведення Олімпійський ігор хоч одна людина приїде до Пекіна з апеляцією до уряду, то мера того міста, звідки приїхала ця людина, буде звільнено. Саме тому влада старається перед Олімпіадою максимально обмежити свободу всіх відомих їм місцевих послідовників Фалуньгун.
Дін Чен. Велика Епоха
-
Життя і навчання дітей бідних районів Китаю
Далеко не все в Китаї виглядає так привабливо, як показують іноземним туристам. Якщо трохи віддалитися від великих міст, то можна побачити зовсім інший Китай, дуже не схожий на той, що ми бачимо на сторінках рекламних проспектів.
Комуністична влада уникає говорити про це і всіляко приховує інформацію про існування таких районів, але життя тих дітей не стає від цього щасливішим.
-
Аргентинські спортсмени підтримують Естафету факела прав людини
#img_right#Інтерв’ю зі спортсменкою, яка перенесла трансплантацію, Ельвірою Мендубуру
Журналісти «Великої Епохи» взяли інтерв’ю у Ельвіри Мендубуру, спортсменки, котра перенесла трансплантацію. Вони обговорили з нею Трансплантаційні Олімпійські ігри, насильницьке вилучення органів у Китаї та Естафету факела прав людини.
– Коли почали проводитися Трансплантаційні Олімпійські ігри?– Протягом багатьох років Трансплантаційні Олімпійські ігри проводилися у різних країнах. Аргентина вперше взяла участь у Іграх в Манчестері [1995 р.], з п’ятьма учасниками. Всі вони перенесли операцію з пересадки серця. Крім того, в Аргентині проходять національні змагання для людей, які перенесли пересадку органів, щоб розподілити та підготувати спортсменів для міжнародних змагань.
– Участь бере вся країна?
– Так, уся країна від півдня до півночі. Коли проводяться аргентинські змагання, ми збираємося разом, несучи за спиною різний життєвий досвід та труднощі. Це подібно до того, як, коли ти їдеш на міжнародні змагання, ти ділишся своїм життєвим досвідом з людьми з різних країн.
– Який у Вас основний мотив для участі в цих змаганнях?
– Моя головна мета – дозволити людям більше дізнатися про пожертвування та пересадку органів, насамперед, у моєму місті – Конкордії, провінція Антре Ріос; дозволити більшій кількості людей дізнатися про це за допомогою спорту; дати надію тим, хто стоїть у черзі на отримання органа для пересадки. Така моя мета. До того ж я просто полюбляю спорт сам по собі,В Аргентині були організовані різноманітні спортивні заходи, присвячені темі пересадки з метою заохотити до пожертвування та пересадки органів. Нещодавно ми провели тиждень в Тукумані (провінція в Аргентині) під час спортивної поїздки. Тепер ми відправляємося до Таїланду на Всесвітні трансплантаційні ігри. Потім у березні в Мар дель Плата (Аргентина) пройдуть змагання, організовані CUCAIBA. У листопаді відбудуться змагання в Пунта дель Есте.
– У той час, як Ви докладаєте багато зусиль, щоб донести до людей важливість пожертви органів, на іншому кінці світу, в Китаї, відбувається систематичне вилучення органів у послідовників Фалуньгун. Що Ви думаєте стосовно цього?– Так, я читала про це. Я багато розмірковувала про цю проблему, оскільки це дійсно йде наперекір будь-яким законам… Аргентинці, як і люди з інших країн, засуджують подібні дії з боку деяких урядів, котрі займаються переслідуванням з політичних мотивів або використовують органи, насильно вилучені в ув’язнених, з метою продажу багатим людям.
Це вбивство… вбивство заради органів, вони вилучають органи у однієї людини для інших людей, які потребують пересадки.
– Що Ви думаєте, в такому випадку, про міжнародну Естафету факела прав людини?
– Я думаю, що це дуже гарна ідея, яку всі ми маємо підтримати. Всі люди на цій планеті повинні виступити на захист прав людини. Ми всі маємо право на життя, а подібні дії очорняють ідею трансплантації. У наших законах чітко прописане питання про згоду на пересадку, і ми відчуваємо щирі співчуття з приводу таких злочинів уряду Китаю та інших країн, які роблять це без згоди людей.
– Ви поєднали проблему трансплантації зі спортом. Як Ви вважаєте, чи можна проводити Олімпійські ігри в Китаї, коли там здійснюється такий геноцид?– Я думаю, що ті, хто так чинить з невинними людьми, ув’язнюючи їх та позбавляючи свободи, не знають, що таке гуманізм; вони настільки лицемірні, що здатні вбити людину. Вони не надають значення цінності життя незалежно від того, людина є в’язнем або спортсменом. Мені важко говорити про це, тому що я не можу навіть і уявити, яким божевільним треба бути, щоб вчиняти подібні злочини.
Після інтерв’ю ми з’ясували, що Ельвіра виграла срібну медаль у бігу на 5000 м на Трансплантаційних іграх. 10 років тому їй зробили операцію з пересадки кісного мозку.
Аксель Борхіа, Наталія Родрігез. Велика Епоха -
Фотоогляд фільму ‘Одружусь на першій зустрічній’
Кохання не має нічого спільного з ідеалами. Розлучившись із дівчиною своєї мрії, Андерсон був упевнений, що ніколи не полюбить знову. Але спонтанно зробивши пропозицію самотній офіціантці Кеті, несподівано для самого себе Андерсон знов знаходить кохання всього життя…
У ролях: Джейсон Біггс, Ісла Фішер, Джо Пантоліано, Одру Блейзер, Марк Консуелос, Роб Корддрі, Джоана Глісон, Хезер Голденхерш, Едвард Херрманн, Марго Мартіндейл, А.Д. Майлз, Стівен Конрад Мур, Роджер Робінсон, Джей О. Сендерс, Майкл Уестон
За матеріалами:
#img_gallery#
-
Джоді Фостер і Терренс Говард обговорюють фільм «Відважна»
#img_left_nostream#Торонто. Першим американським фільмом, представленим на міжнародному кінофестивалі в Торонто, стала картина «Відважна» – трилер режисера Ніла Джордана, з Джоді Фостер і Терренсом Ховардом у головних ролях.
Тоді як фільм заснований на знайомому сюжеті про людей, які беруть правосуддя у свої руки, «Відважна» проникає в суть мислення, страхів і мотивації радіоведучої, яка перетворилася на вбивцю, Еріки (Фостер), життя якої безповоротно змінилося після насильницької смерті її нареченого на вулицях Нью-Йорка.
Головні актори «Відважної» розповіли про своїх персонажів і відповіли на питання, порушені у фільмі, на прес-конференції, що пройшла в Торонто, під час міжнародного кінофестивалю.Джоді Фостер про роботу над фільмом:
«Мені здається, цей фільм хороший тим, що він поєднує в собі жахливо хитромудрий сюжет, із вже знайомим жанром. Мені подобається поєднання цих двох моментів: фільм, який з одного боку, комерційний, з яким люди з’єднуватимуться звичайним шляхом і в той же час фільм, який примушує задуматися. Я люблю цей фільм, я дійсно ним горджуся, я насолоджувалася кожною миттю дослідження мого персонажа і тією частиною, що робить її неординарною. І мені здається людей вражає те, що вона може розкривати гуманність в собі, яку вона навіть не підозрювала раніше, і ця гуманність – абсолютно прекрасна і одночасно абсолютно жахлива».
Терренс Ховард про питання, порушені у фільмі:
«У житті існує це дивне роздвоєння, між законом природи і законом людини, і ми намагаємося і йдемо цією дорогою відмінностей, але різниці не повинно бути, повинен бути тільки один закон. І цей фільм ставить всі правильні питання: «Що б я зробив, знаходячись на її місці? Сидів би і чекав правосуддя? Пішов би 20 разів в поліцейську дільницю, сподіваючись, що може хто-небудь допоможе? Або пішов і купив зброю? Ці питання про гуманність – вони роблять фільм цікавим. Ми живемо в неспокійний час. Я сподіваюся, що цей фільм підштовхне людей піти в поліцейські дільниці, щоб допомогти громадськості відчути себе трішки безпечніше. Це те, що нам потрібне – щоб люди відчували себе в безпеці. Це порушує безліч питань у моїй свідомості».
Джоді Фостер про свою героїню:
«Вона мисляча, вона интеллектуалка, у неї є відчуття сорому і вона керується моральними принципами. У Нью-Йорку після 11 вересня, де знаходиться «Діснейленд» і «Таймс Скуерe» і поліцейські на кожному розі, чому я не можу відчувати себе в безпеці, чому я відчуваю тривогу, кожен дюйм мене спійманий в оранжевий або червоний сигнал тривоги, хоча це повинен бути найбезпечніший час мого життя. І головний суспільний коментар цього фільму – насильство абсолютно руйнівне: вона думає, що любить його (персонажа Терренса Ховарда) і він її приваюлює, тому що він – остання хороша людина. Вона хоче, щоб він був тією людиною, хто зловить її, тому що вона знає, що вона погана. І коли ви дійдете до кінця, ви побачите, що насильство руйнує все абсолютно і навіть остання хороша людина стає поганою». -
Інтерв’ю з режисером фільму «Пастка» Сржаном Голубовічем
#img_left_nostream#У фільмі «Пастка» відбито похмуре обличчя сербського суспільства під час болісного виходу з кризи. Це сучасний похмурий фільм про пересічну людину, яка вимушена зробити вибір між життям і смертю власної дитини. Події картини розвиваються в Сербії після падіння режиму Мілошевіча і відображають післявоєнне моральне і фізичне спустошення, коли людське життя знецінене, а жити нормальним життям здається недосяжною мрією.
«Пастка» – це нова картина Сржана Голубовіча, що послідувала за його європейським хітом «Абсолютна сотня». Після показу «Пастки» на міжнародному кінофестивалі в Торонто Сржан Голубовіч зустрівся з Великою Епохою, щоб дати ексклюзивне інтерв’ю.
– Що надихнуло Вас на створення цього фільму?
Сржан Голубовіч: Існують три причини. Одна з них те, що в Сербії, країні, де ми живемо, ми часто не маємо вибору або навіть буває так, що обидва вибори неправильні. Ми живемо в країні, де постійно вибираємо менше зло. Це один з аспектів історії, який мені подобається. Інший момент, що надихнув мене, – те, що це історія про покаяння. У мене є відчуття, що все суспільство Сербії повинне пройти через покаяння і очищення, тому що під час війни ми зробили багато поганих речей. Ми не єдині винуватці, але ми більше винні, ніж інші, і відбулася безліч жахливих речей. Все суспільство і кожна людина повинні пройти через своє власне очищення, тому що без цього ми не можемо рухатися вперед. Це інший аспект, що захопив мене. Мені також хотілось зняти фільм про хорошу людину, про освічену людину з хоробрим серцем – універсальну історію, яка могла відбутися де завгодно і була б зрозуміла скрізь.
– В цьому фільмі зачіпаються дуже уперечливі питання. Як би ви вчинили на місці головного героя?
Сржан Голубовіч: Я зняв цей фільм, тому що я не знаю, що б я вибрав, це і є моя відповідь. Мої друзі говорять, що вони б пішли на вбивство, щоб врятувати власну дитину, але я не вірю в цю відповідь. Я думаю, що вони б прийшли до будинку хлопця, якого потрібно вбити і плакали б там три дні. Я думаю, що це дуже важко – вбити когось. Для мене було вкрай важливо зробити такий фільм, тому що в Сербії досі життя не має великої цінності. Я хотів зняти фільм про хорошу людину, яка повинна зробити щось подібне і про покаяння, через яке вона проходить після цього. Це фільм про крах всіх його моральних цінностей. Його і цілого суспільства.
– Похмура дійсність в Сербії служить сильним фоном для цього фільму. Яку роль вона відіграє?
Сржан Голубовіч: Для мене було дуже важливо зняти цей фільм для Сербії, тому що після війни люди не люблять дивитися драми, їм подобається дивитися комедії. Украй важливо створювати подібні реалістичні фільми і намагатися вести діалог, щоб освічені люди в Сербії почали замислюватися про нашу реальність. Більшість із них вирішили стати сліпими після всього, що з нами відбулося. Це дуже реалістично для Сербії, що інженер або вчитель не може вижити на свою зарплату, ось тоді і рушаться моральні норми – чесні люди не можуть вижити, не скоюючи злочинів. Насправді, сюжет з автомобілем дуже символічний у цьому фільмі: декілька кримінальних авторитетів водять дуже дорогі машини, я їжджу на своєму Opel Cadet, а на вулиці живуть цигани. Ми всі є різними сторонами однієї й тієї ж реальності. Я також знав, що цей фільм буде зрозумілий і за кордоном.
– Зима створює похмурий настрій фільму. Чому це було важливо для Вас?
Сржан Голубовіч: Це один з найважливіших аспектів фільму, тому що я знаю, що зима в Бєлграді – це найгнітючіша, але в той же час і найчистіша пора року, я хотів сумістити цих два уявлення. Я також хотів, щоб все було похмурим, без сонця.
– Чи можете Ви розповісти про життя в сучасній Сербії? Чи здійснює її минуле досі свій вплив?
Сржан Голубовіч: Ми досі живемо в тіні війни. Під час 90-х ми пройшли через три війни. У Бєлграді не відбувалося справжньої битви, але ми зазнавали бомбардувань протягом трьох місяців. Це не було настільки жахливо, як війна в Сараєво або в Боснії. За часів колишньої Югославії ми жили добре, але потім всі процеси зупинилися. Зараз ми знаходимося на самому початку шляху, і Сербія робить дуже маленькі кроки. Я б хотів, щоб Сербія розвивалася краще і швидше.
– Як ви оцінюєте кінофестиваль у Торонто цього року?
Сржан Голубовіч: Я приїжджаю на фестиваль у Торонто вдруге, і мені тут подобається. Для мене найважливішою річчю на цьому кінофестивалі є те, що люди в Північній Америці зможуть подивитися фільм. Для мене продаж фільму – це не найголовніше, але це єдиний спосіб добитися того, щоб люди по всьому світу змогли його побачити, в цьому сенс його створення. Я роблю фільми для глядачів. Я є розповідачем для аудиторії, і для мене найбільший успіх полягає не в нагородах, а в тому, що ми добилися показу в багатьох європейських кінотеатрах, і я сподіваюся, що те ж саме буде і в Північній Америці.
-
Підготовка Еміля Хірша до зйомок у фільмі «В диких умовах» не обмежилася лише фізичними навантаженнями
#img_left_nostream#Під час підготовки до ролі Крістофера Маккендлесса в новому фільмі Шона Пінна «В диких умовах» Еміль Хірш не обмежувався одними лише фізичними навантаженнями.
"Я ставив перед собою безліч невеликих викликів", – сказав Хірш.
"Я вирішив цілком вимити свою квартиру до блиску і не зупинятися, поки ні порошинки не залишиться".
Хірш прагнув бути таким же ретельним і організованим, як і Маккендлесс, наскільки він уявив його собі з історій, розказаних сім’єю Маккендлесса.
"Я чув, що Маккендлесс, почавши роботу, завжди її закінчував, що не завжди скажеш про мене, так що, цей досвід допоміг мені навчитися як це робити".
У фізичній підготовці теж було дуже мало послаблень, що прищепило Хіршу відчуття дисципліни.
"Фізична підготовка включала лише невблаганні пробіжки, піші походи і випробування на витривалість", – заявив Хірш.
Знятий за однойменною книгою автора Джона Крекауера, фільм «В диких умовах» детально розповідає про життя і смерть Крістофера Маккендлесса.
Здобувши вищу освіту з видатною академічною успішністю в університеті Еморі, Маккендлесс роздав свої заощадження, спалив гроші, що залишилися, і посвідчення особи, і зник в дикій природі, перш ніж померти у віці 24 років.
Після публікації книги пройшло десять років, перш ніж Пенн написав сценарій, поставив і зняв фільм.
Зрештою, після чималих зусиль з боку Пенна, сім’я Маккендлесс погодилася на те, щоб Пенн по-своєму інтерпретував історію Крістофера.
"Коли книга вперше вийшла, рана сім’ї була дуже свіжою. Вони були дуже вдячні Джону Крекауеру, що той прослідкував кроки, які вони у той час не змогли побачити", – сказав Пенн.
І Пенн, і Хірш з великою повагою ставляться до Маккендлесса, сила волі якого дозволила йому взятися за те, що багато інших визнали б важкодосяжним.
"Я був уражений історією хлопця, що наважився піти в глушину, а коли ви ще дитина, ідея зробити це здається неймовірною; принаймні, так було для мене", – сказав Хірш.
У фільмі також знімалися Уїльям Херт, Маршу Гей Хардін, Кетрін Кінер, Вінс Воган і Джина Мелоун.
Фільм «В диких умовах» вийшов у світовий прокат у вересні.Амір Талай. Велика Епоха
-
Огляд фільму ‘Улжан’. Головний герой шукає сенс життя у посткомуністичному Казахстані
#img_left_nostream#На початку фільму французький турист на ім’я Шарль, організований і передбачуваний з вигляду іноземець, перетинає кордон Казахстану на чорному «Пежо». Проте, у міру того, як триває поїздка, здоровий глузд швидко залишає Шарля.Посеред пустелі він залишає машину і наполягає на тому, щоб іти пішки піщаними дюнами. Потім він втрачає паспорт і вважає, що новий йому не потрібний. Він дорожить тільки однією річчю: старою фотографією жінки з двома дітьми і поштовою листівкою.
Під час своєї подорожі в нікуди Шарль знаходить нових друзів: Шакуні – нащадок шаманів; Улжан – казахська дівчина, яка, глибоко відчуваючи його внутрішні страждання, намагається втішити і полюбити його; кінь, який везе його далеко в гори у пошуках смерті або порятунку.
Цей фільм не тільки зворушлива мелодрама, це також сатира на сучасний Казахстан, де комунізм стрімко перетворився на капіталізм. За словами Улжан, «зоопарк став джунглями». Історично значущі місця, де розгортаються дії, такі як колишні сталінські концтабори, колгоспи, полігони для ядерних випробувань і висихаюче Аральське море, роблять «Улжан» фільмом, який наводить на роздуми, а також створюють могутній фон для важкого стану Шарля.
Глядач повинен сам вирішити, що шукає цей втомлений мандрівник, який настраждався, тоді як Улжан, наділена чистим серцем і безтурботною красою, співчутливо йде за ним.
-
Фільм «Темні початки: Золотий компас» – відправить нас до паралельного світу
У грудні 2007 в кінотеатрах пройде показ фантастично-пригодницької стрічки "Темні початки: Золотий компас". Фільм знятий за мотивами першої книги «Золотий компас» (видання в США) або "Північне сяйво" (видання в Європі) Філіпа Пуллмена, який отримав премію "Bestseller" за трилогію "Темні початки".
У центрі подій 12 річна дівчинка Ліра, яка відправляється рятувати свого кращого друга Роджера. Їй належить врятувати не тільки друга, але й весь світ.
«Золотий компас» – фантастична історія, що відбулася в паралельному світі, який дуже схожий на наш. У світі Ліри частина душі людини живе окремо від тіла в деймоні – дусі тварини, що говорить і супроводжує людину все її життя не тільки духовно, але й фізично. Деймон дитини може мінятися приймаючи форму тих тварин, які близькі дитині по духу. Але коли дитина виростає, деймон приймає форму тварини, яка відповідає характеру свого господаря. Зв’язок людини і деймона дуже сильний, будь-яке втручання в їх відносини категорично заборонене. Людина без деймона в світі Ліри вважається калікою.
За матеріалами:
kinokadr.ru
goldencompassmovie.com#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#