Blog

Створення інтер’єру невеликої кімнати – завдання не з простих, а тим більше підбір вікна до неї. Щоб допомогти вам вирішити цю задачу, нижче до вашої уваги подається кілька вдалих прикладів оформлення вікна у маленькій кімнаті і кілька корисних порад щодо цього.

#img_right#Слід пам’ятати, що вікна являються продовженням стін і займають певний простір, який теж можна по-своєму обіграти. Перш, ніж взятись за розробку інтер’єру невеликого приміщення, слід вирішити, чи має кімната складати враження затишку, або ж вона має виглядати просторо.

Якщо ж хочете зробити так, щоб ваша кімната виглядала якомога більше, оберіть простий варіант вікна, без важких подвійних портьєр. Вони занадто громіздкі і займають чимало місця.

Якщо у кімнаті кілька вікон, зверніть увагу на те, щоб вони були оформлені однаково.

Ще один спосіб візульно збільшити простір невеликої кімнати – це декорувати і вікно, і стіни гармонійними, близькими за кольоровою гамою кольорами. В цьому випадку вікно не буде контрастувати зі стінами і вони справлятимуть враження одного цілого. Пам’ятайте, що будь-який контраст кидається в очі, і тільки підкреслює невеликі розміри приміщення.

Жалюзі – найкращий варіант, щоб зробити кімнату на вигляд більшою. Їх можна підняти, зробивши майже непомітними. Тоді кімната виглядатиме більшою і світлішою. Якщо ви повісите штори, то, щоб досягти такого ж ефекту, вам слід до кінця відкрити їх.

Якщо ви бажаєте, щоб ваша маленька кімната виглядала затишно, слід все одно оздоблювати вікно просто, щоб воно не привертало забагато уваги і не було домінантою.

І, звичайно ж, подумайте, як гармонізувати все по кольору, формі й фактурі, щоб надати кімнаті відчуття затишку. Тканинні жалюзі, прості чи рулонні штори, їх поєднання з обивкою меблів та іншими деталями декору – вибір за вами!

Дизайнерське оформлення невеликого приміщення може здаватись складним, але за допомогою цих простих порад можна, незважаючи на будь-які обмеження, створити чудовий інтер’єр.

Автор Кеті Вілсон – спеціалість по ландшафтному дизайну, пише статті і дає консультації у цій галузіі, вона – експерт з опорядження інтер’єрів на LifetimeTV.com. Її ідеї для організації інтер’єру помешкання і присадибної ділянки можна продивитись на сайті www.DecoratingYourSmollSpace.com. Крім того, деякі цікаві поради дизайнерів можна знайти на Creativehomemaking.com.

Корисна інформація.

Вони малопомітні і не прагнуть до публічності. Проте їх малі розміри не заважають їм завдавати нам серйозний клопіт і приносити відчутну шкоду здоров’ю. Фотографії, зроблені за допомогою методу скануючої електронної мікроскопії, покажуть тих, хто живе в нас або в безпосередній близькості з нами.

Ці живі і не дуже істоти користуються нашою гостинністю безоплатно. При цьому не відчувають до нас вдячності, а навпаки, доставляють незручності і викликають хвороби. Деякі з них більше, деякі поменше, а якихось взагалі не побачити неозброєним оком.

Ось їх фотографії і нехай їм стане соромно!

#img_gallery#

Хейді продовжувала: "Я дуже переживала за свою вагу і ретельно стежила за цим з десяти років. У родині моєї матері всі огрядні. Ми родом із Східної Європи, і більшість жінок з боку моєї матері важили майже 100 кг. У моєму дитинстві мама купувала мені худеньких ляльок.

#img_left#Вона щепила мені думку, що дівчинка не має бути товстою. Щоб обмежити мене в їжі, вона завжди купувала мені одяг на один розмір менший. Я ж виглядала надмірно пухкою в ньому. Інколи одяг був настільки тісним, що мені було важко дихати. Мені було навіть важко нахилятися у цих карликових речах, і я нервувала й лякалася. Ці обставини дуже сильно били по моєму самолюбству.

Пізніше мама відправила мене до балетної школи. Я  була більша за дітей моєї вікової  групи. Тепер, коли я була в балетній школі, я, здавалося, була ще більшою у порівнянні з тими худенькими, маленькими балеринами. Я виділялася подібно до запаленого великого пальця. Щоб іще більше принижувати моє відчуття власної гідності, мати часто вказувала на інших дітей і говорила мені: «Поглянь на ту дитину. Яка вона маленька і симпатична!»

Вона мала на увазі: «Ти дійсно підводиш мене. Чому ти така товста?» Щоб виправдовувати сподівання моєї матері, я почала доводити себе до блювоти після прийняття їжі. Фактично я видаляла з себе все, що з’їдала. Я сама дивувалася своїй силі волі у виконанні наміру. Я вважала, що ніколи не потовстішаю, незалежно від кількості з’їденого, бо за годину змушу себе все відригнути".

"Ваша мати знала, що ви розвивали звичку до блювоти після їжі?" – запитав я у Хейді.

"Ми ніколи не говорили про це, але яка мати не здогадається, коли її дитина закривається у ванні одразу після їжі?" Хейді виглядала нестерпно схвильованою і сумною.

Я виріс у Китаї і неодноразово голодував у дитинстві, тому не міг уявити собі, як хтось захоче, щоб його знудило хорошою їжею. Навіщо? Я сильно дивувався. Я добре пам’ятаю, як мій старший брат втратив свідомість від голоду на спортивному майданчику школи на уроці фізкультури. Я підбіг до нього і зрозумів, що він втратив свідомість з голоду. Я довго переживав за нього. Як і численні родини в Китаї, ми страждали від бідності, в моєму дитинстві у нас ніколи не було достатньо їжі на столі. Я часто згадую ту мить, коли мій брат знепритомнів від голоду.

Хейді продовжувала свою історію: "Моя мати не хотіла, щоб я повніла, але продовжувала готувати висококалорійну їжу, таку як ростбіф і картоплю фрі. Не було страви на столі, яка не містила б багато калорій. Я любила поїсти, і мій апетит все зростав. За одним обідом я могла з’їсти їжі стільки, скільки потрібно для цілої родини. Я не могла впоратися з цією спрагою. З’їдаючи так багато, я кожного разу говорила собі: «Після цієї їжі, я почну управляти моїм апетитом».

"Шлункова кислота, що виділялася з блювотою, пошкодила мені емаль зубів, і я була вимушена зробити покриття оголеної пульпи зубів. Моя вага постійно змінювалася. У мене з’явився гардероб різних розмірів, від середнього до екстра-великого. Коли я зустрічаю людину, перше, на що я дивлюся, чи в свій розмір вона одягнена. Через моє критичне ставлення до фігури та одягу, мої товариші по службі стали дуже уважні до свого зовнішнього вигляду і пристойності. Я можу мати успішну кар’єру та чудову витримку, але всередині я страждаю від булімії. Я не можу сказати нікому про це. Ніхто не знає, як я страждаю вночі, щоб вранці підтримати видимість успіху, щоб витримати це".

"Ви намагалися вилікуватися?", – запитав я.

"Я лікувалася безупинно. Але незалежно від того, яке лікування я приймаю, успіх його в тому, чи бажаю всередині я змінитися. Я ніколи по-справжньому не хотіла змінити себе. Я сподівалася на свою зміну від якого-небудь чарівного методу лікування. Врешті-решт повинно ж статися диво. Але минуло 35 років. Я взагалі не змінилася. Щодня після їжі я йду у ванну, закриваю двері й роблю, щоб мене знудило".

"Чим же я можу допомогти вам?", – запитав я Хайді.

"Ви допомогли мені кинути палити і пити". У її очах засвітилася надія.

"Ви самі захотіли кинути палити і пити. Я лише застосовував стандартне лікування. Булімія не потрапляє у сферу традиційної китайської медицини. Чесно кажучи, я ніколи нікого не лікував від булімії".

"Ви хочете позбутися мене?", – запитала Хайді.

Далі буде…

Китай. Вчительку англійської мови Чжан Ліцінь, що працює в середній школі міста Цянань провінції Хебей, засудили до тюремного ув’язнення на сім з половиною років. У провину їй було поставлено поширення інформації про репресії щодо послідовників Фалуньгун у Китаї.

#img_right#За приналежність до цієї духовної практики, Чжан кілька разів була ув’язнена. Вперше це відбулося незабаром після початку репресій послідовників Фалуньгун у 1999 р. Чжан заарештували прямо на уроці в школі і відправили до місцевого центру ув’язнення. Тоді на волі в неї залишився чоловік і дворічний син. Крім того, в центрі ув’язнення Чжан дізналася, що вагітна.

"Коли це з’ясувалося, – розповідала Чжан своїм родичам, – Ян Юйлінь, начальник місцевого «Офісу-610», сказав їй: «Ти думаєш, що зможеш вийти через те, що вагітна? Ні! Я не дозволю тебе відпустити!». Після цього жінку стали примушувати бігати по двору, несучи важкий мішок піску перед собою. Потім у неї стався викидень.

Чжан провела в ув’язненні 4 роки. До кінця терміну її почали періодично позбавляти сну. До неї приставили кілька зловмисниць, щоб вони позмінно стежили за жінкою і били її, коли остання засинала.

У 2005 р., приблизно через рік після звільнення, поліція провела обшук в її будинку. Правоохоронці знайшли MP3-плеєр з музикою Фалуньгун. За це її відправили в центр утримання. На восьмий день адміністрація центру зажадала, щоб вона оплатила витрати за 15 діб її утримання, після чого Чжан відпустили. Через десять днів після звільнення «Офіс-610» зобов’язав керівництво школи, де вона працювала, відправити Чжан в центр «промивання мізків». Їй вдалося втекти з відти після чого вона вирішила не повертатися додому.

Ввечері 22 травня 2008 р. Чжан заарештували в селищі Шанчжуан міста Цянань. Родичі дізналися, що Чжан перебувала в центрі утримання міста Цянань протягом вісімнадцяти місяців, а 3 грудня 2009 р. відбувся суд, про який родичам повідомили тільки після його завершення. Чжан Ліцінь засудили до тюремного ув’язнення на сім з половиною років.