Blog

Існує зрозумілий взаємозв’язок "між інтенсивністю і числом ураганів і розігріванням планети", – такий висновок зробила д-р Юдіфь Каррі на зборах Всесвітнього банку. Д-р Каррі і д-р Петер Вебстер представили результати своїх досліджень у статті, опублікованій у вересневому номері журналу "Наука".

#img_left#Автори обґрунтовують свої висновки на основі вивчення ураганів за період з 1970 по 2004 рік, використовуючи Всесвітню інформаційну систему збору даних. Сила ураганів класифікується за шкалою від 1 до 5, в залежності від швидкості вітру (1 відповідає найменшій, 5 – найбільшій швидкості). За останні 35 років зменшувалася кількість ураганів категорії 1, категорія 2 і 3 залишалася в попередньою. Навпаки, збільшилася кількість ураганів 4 і 5 категорій з 40 в 1970-му році до 90 щорічно в 1990-і роки, тепер ця цифра зберігається.

Ураган Катріна відповідав 4-й категорії, коли досяг Луїзіани, але на поверхні землі він підсилився до 5-ї категорії. Вивчивши можливі причини виникнення ураганів, д-р Каррі і її колеги знайшли залежність між підвищенням температури на 0,5 градуса на поверхні моря на всій земній кулі і збільшенням кількості ураганів. "Причина ураганів має численні складові, дуже важлива температура поверхні океанів", – підтверджує д-р Каррі. "Вода в Мексиканській затоці цього року на поверхні й до деякої глибини тепліше, ніж зазвичай". Інші важливі причини ураганів – вітер і вологість повітря.

Пояснення причин посилення інтенсивності ураганів підвищенням температури води на поверхні, проте, не прояснює, чому ж відбувається це збільшення температури. Це один з аспектів потепління клімату. З одного боку, неможливо заперечувати дані про підвищення температури поверхні океанів, з іншого, ще належить зрозуміти дійсну причину цього. Д-р Каррі повідомила свої висновки про природу цього феномена.

Зокрема, це явище має корені у збільшенні забруднення атмосфери таким газом з парниковим ефектом, як діоксид вуглецю (СО2). Вона підтвердила свою думку про те, що потепління планети, викликаючи урагани, має також найсерйозніші наслідки для суспільно-економічного життя. Дехто стверджує, що недавні удари ураганів – передвісники одного з найбільших циклів ураганів. Принаймні, Всесвітня система збору даних вказує, що урагани, котрі налетіли на американські пляжі, складають 0,2% від всієї загальної кількості в світі.

Урагани, що торкнулися США, "ніяк не пояснюють всіх кліматичних змін у світі". Потрібні додаткові дослідження, щоб пояснити всі зміни

Ніколас Зіфчак. Велика Епоха

#img_left_nostream#Тулуза, Франція. 14 жовтня 2005 р. об’єднання Меркатор, враховуючи гостру потребу суспільства, представило регіональній раді Тулузи Перший всесвітній бюлетень прогнозів стану океанів, в якому вказано дані про течії, температуру, рівень солоності океанів всієї земної кулі від поверхні до значних глибин і на 15 днів уперед. Крок вимірювань складає чверть градуса, тобто 28 км поверхні.

Застосування цих нових прогнозів, котрі вже застосовувалися до північної Атлантики і Середземного моря з 2001 року, забезпечує безпеку на морі, підтримку морських рятувальних робіт, попередження про природні й кліматичні катастрофи, допомогу риболовам і судам далекого плавання.

"Коли в листопаді 2002 року судно "Престиж" терпіло корабельну аварію біля берегів Галіції в Іспанії, завдяки прогнозам Меркатора організаціям по порятунку вдалося вжити заходів і уникнути забруднення моря» ,- сказав 36-річний директор Меркатора П’єр Баюрель.

"Наша система достатньо проста. Супутник фіксує все, що відбувається на поверхні океанів, буйки надають дані по вертикалі (температуру, солоність) і, використовуючи наші величезні технічні можливості, ми об’єднуємо всі дані для створення загальної картини в трьох вимірах. Цінність проекту – в точності прогнозів на тривалу перспективу", – додав він.

Меркатор, що існує з 1995 р., зазнав змін у 2002 р., об’єднавшись з Національним центром космічних досліджень, Французьким інститутом вивчення та експлуатації морів, Науково-дослідним інститутом з питань розвитку "Метео-Франс" і Гидро- й океанографічною службою морського флоту. "Меркатор влаштувався в околицях Тулузи і нараховує 50 співробітників. Сьогодні у нас налічується 250 оперативних користувачів", – уточнив Баюрель. Зараз Бюлетень виходить щотижня, але вже назріла необхідність найближчим часом видавати його щодня. Інформація з Бюлетеня доступна безкоштовно в Інтернеті.

Єдина вимога до користувачів – повернення відомостей про використання даних, що Меркатор вважає абсолютно за необхідне. Військово-морське відомство вже виявило цікавість до Бюлетеня. "Атомні підводні човни – носії ядерних зарядів, що представляють наші морські стратегічні сили, повинні мати точні знання про стан морського середовища, зокрема, температурну складову, можливість переміщення в зонах, де вони найменше можуть бути виявлені передбачуваним супротивником, наприклад, підводними човнами інших країн.", – пояснює Шахраюй Бессеро, головний інженер з озброєнь SHOM, присутній на цій світовій прем’єрі в Тулузі.

Жое Ситер, знавець трансатлантичних переходів на парусних човнах, пояснив, що Меркатор був для нього тією маленькою добавкою, яка і "робить погоду".

Меркатор має намір стати оперативним океанографічним центром європейського рівня, який увійде до поля змагання між "космічною аеронавтикою і системами Аквітанії і Центральних Піренеїв", – підкреслив Мартен Мальві, голова регіональної ради Центральних Піренеїв до того, як на гігантському екрані з’явилася кольорова карта прогнозів на 25 жовтня.

Так це чи ні – сказати складно. Сперечатися – дозволяється. В усякому разі, великий Мечников говорив, що смерть раніше 150 років – насильницька смерть. Вийшло так, що видатний учений хоч і помер "насильницькою", але ще за життя, будучи людиною похилого віку, продовжував брати від неї радощі на повну котушку.

Думка про те, що потенціал людини в старості залежить від здоров’я в молодості, не завжди буває вірною. Яскравим прикладом тому служить життя метра російської літератури Льва Толстого. В молодості письменник хворів на легеневе захворювання і навіть мав ранню стадію туберкульозу. У сорок років Товстой страждав на важку форму неврастенії на тлі швидкої фізичної стомлюваності. А в сімдесят п’ять він освоює велосипед, у вісімдесят здатний проскочити на коні риссю двадцять миль.

Чим же пояснюється феномен здоров’я класика? Так дуже просто: щоб людині бути сильною – не обов’язково робити те, що такою її робить, досить не робити того, що робить її слабкою. Приблизно так робив Товстой, побудувавши розпорядок свого життя таким чином, за якого у нього не виникало перевантажень. Він займався статтями філософського характеру на тлі господарювання або складав азбуку для селян, при цьому вивчаючи грецьку мову.

Не безпідставна і думка академіка Амосова, який закликав обмежувати себе в їжі, загартовуватися і посилено навантажувати себе фізично. У даному контексті цікавий дослід зі щурами, в якому виявилася цікава закономірність. Одних піддослідних помістили в тепличні умови: добре і часто годували, не піддавали стресовим ситуаціям, загалом – балували як могли. З іншими робили все з точністю до навпаки. Так от: у першому випадку щури благополучно жиріли, старіли і вмирали набагато раніше, ніж їх "страждаючі" родичі. Більш того, за отриманими тестами, члени групи, які переживали страждання, відрізнялися вищим інтелектом і кмітливістю.

Який з вищезгаданих способів життя вибирати людині – це її справа, але про всяк випадок пам’ятайте вираз блискучого сатирика Зощенко: "Здоровий дух формує здорове тіло".

Джерело:
From-ua.com

Учаcть молодих дівчат з групи підтримки стало вже невід’ємною частиною будь-якого спортивного явища у США. На це шоу приходять подивитися не з меншим задоволенням, ніж на гру улюбленого спортсмена.  

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream# 

Сім’я – яке ємке слово: сім я. Такою вона й була протягом багатьох століть. Вона об’єднує подружжя, дітей і батьків; включає два, три, а іноді і чотири покоління.

#img_left#Союз двох людей ще не складає повноцінну сім’ю; такою вона стає тільки з народженням дітей. І ось дитина народилася. Разом з народженням дитини виникають проблеми виховання.

Як прищепити їй загальнолюдські цінності й такі якості, як чесність і честь, гідність і благородство, любов до людей і працьовитість, уміння бути вдячним і великодушним?

Певний досвід виховання дитини є в кожного з нас: ми засвоїли його від своїх батьків, від бабусь і дідусів. І ми починаємо з любові. Навіть тоді, коли дитина ще зовсім мала, вона вже засвоює інтонацію батьків, сприймає емоційну атмосферу сім’ї, вчиться слухати і чути гармонію звуків, відгукуватися на ласку і цінувати красу.

Але батьківська любов повинна бути любов’ю в ім’я майбутнього вашої дитини, на відміну від любові в ім’я задоволення власних миттєвих батьківських відчуттів. Не можна підміняти дійсну любов батьківським егоїзмом.

Бажання викликати прихильність до себе дитини за будь-що, а в наш час часто за допомогою грошей і дорогих подарунків, заб’є в дитині відчуття щирої подяки і безкорисливої любові до батьків.

Сліпа, безрозсудна батьківська любов змішає в свідомості дитини систему етичних цінностей. І тоді, раніше або пізніше, перед батьками повстане питання: бити чи не бити?

"Хто нехтує різкою, той ворог своєму сину; той же, хто любить свого сина, час від часу карає його", – так сказав відомий мудрець цар Соломон. А ось ще один уривок зі Священного писання: "Хто любить своє дитя, той тримає його під різкою, і лише за цих умов він дочекається від свого чада утіхи і радощів. Хто ж, навпаки, ставиться до свого дитяти м’якосердо, той хворіє на його рани і лякається всякий раз, коли дитина заплаче.

Розбещене дитя стає таким же надмінним, як дикий кінь. Не давай дітям волю з раннього віку, не пробачай їм дурощі".

І якщо виникло питання: бити або не бити, то відповідь, на мій погляд, однозначна – бити. Але бити без злості, без зайвих емоцій, знаходячись в спокійному стані. І пояснивши дитині дуже точно і ясно, за яку провину її карають. Інакше, покарання не досягне своєї мети, а викличе лише озлобленість і бажання наступного разу уникнути цього покарання у будь-який спосіб.

Хочу помітити, що виховання – процес обопільний. Ми виховуємо дітей, вони виховують нас. Ми виступаємо для дітей як зразок. Голова сім’ї повинен бути прикладом для наслідування хлопчикам, дівчатка повинні брати приклад з матері. А тому, караючи дитину, обернемо свій погляд і на себе.

І поставимо собі питання: а чи гідні ми того, щоб наші діти брали з нас приклад; а чи дотримуємося ми біблейських заповідей – не вбий, не вкради, не забажай дружини ближнього свого; а чи шанобливі ми до батьків і старших? І поміркуємо над цим. І будемо думати над цим завжди.

І тоді виховання дасть радість і нам, і нашим дітям, і покарання буде прийнято з вдячністю, якщо не зараз, то пізніше, коли діти виростуть. І виховуватимуть своїх дітей так, як навчили їх ми. І тоді сім’я буде – сім я.

Гра – це не розвага, це підготовка дитини до дорослого відповідального життя. Вона завжди була пов’язана з сімейними традиціями, працею і діяльністю дорослих, оточенням дітей турботою і увагою.

#img_right#Іграшки, котрі використовувалися як елемент гри, їх тематика і форми знаходилися в тісному взаємозв’язку з матеріальним життям суспільства, з розвитком його духовної культури, а також відображали еволюцію поглядів на виховання.

Екскурс в історію

Як і сьогодні, першою іграшкою дитини в давнину було брязкальце. Постукуючи ним, матері співали дитині колискові пісні. Окрім цього, брязкальце виконувало роль оберега – відгонило злих духів.

Безцінні скарби культури залишили подальшим поколінням стародавні цивілізації Єгипту, Греції і Риму. Найбільш ранні відомі нам іграшки Давнього Єгипту датуються Ш тисячоліттям до н.е. Це зроблені з дерева фігурки корів, крокодилів, тигрів.

Пізніше (приблизно у 1 столітті до н.е.) в іграшці виник образ коня – саме в цей час єгиптяни могли дізнатися про існування колісниці й коня від кочових племен. Багато іграшок не збереглося, але залишилися їх зображення на античних вазах.

Біля 4-х тисяч років тому виник і такий вид іграшки як лялька. Велику кількість ляльок залишили античні Греція і Рим. Ігрові ляльки робилися з глини, дерева. Вони часто були рухомі. В цей же час з’явилися і обручі з надітими на них кільцями для дзвону; гойдалки у формі лавки; бабці; кістки – все це були улюблені дитячі забави.

У стародавніх іграшках підкуповує щирість, теплота і любов, з якою вони робилися.

Доля іграшок в середні віки залишається нез’ясованою. Перші відомості відносяться вже до нового західноєвропейського життя. Примітивні ремісничі іграшки (флейти, свистки, кулі) звозилися на базар іграшок до Нюрнберга і Страсбурга.

У ХVI столітті паризькі іграшкарі розпочали, як самостійну спеціальність, виготовлення ляльок на замовлення. Ціни на такі іграшки були дуже високі. Найцікавішими з німецьких іграшок є знамениті лялькові будинки. Лише на великі свята дітям дозволялося милуватися такими іграшками.

Народна іграшка

Народна іграшка є спадщиною подібно до рідної мови, казки, пісні. Народні іграшки перевірені дитячою любов’ю до неї, дитячою грою. Іграшці кожного народу властиві свої національні традиції.

У російській народній іграшці немає надуманості, при створенні її інтереси дітей і дорослих близькі один одному, а тому вона і милувала око, і розвивала творчість, і вчила розуміти навколишнє середовище, вчила опановувати основи праці дорослих. Народна іграшка несе в собі художню культуру народної творчості, розвиває самобутні риси естетики свого народу.

Відношення до іграшки

Не тільки у первісних людей, але й у народів з стародавньою культурою в похованнях, поряд з померлою дитиною, знаходять іграшки. Саме цей звичай допоміг зберегти їх до наших днів. І він же говорить про любов дітей до іграшки.

Уронили мишку на пол.

Оторвали мишке лапу.

Все равно его не брошу,

Потому что он хороший.

Ці нехитрі вірші з мого дитинства дуже точно показують відношення мого покоління до іграшки. Ми гралися улюбленою іграшкою протягом декількох років.

Ляльки, які я робила разом з мамою, були моїми улюбленими ляльками. Їм я шила перші плаття, їм робила зачіски, їх укладала спати і лікувала від застуди. Все це стало в нагоді мені в житті. Хлопчики грали в "индійців"- стріляли з лука, але, хочу відмітити, не в людей або тварин, а в мішень – хто точніше. Ігри в дерев’яний меч розвивали спритність, командні ігри з м’ячем виробляли навички спільної діяльності.

Сьогодні діти практично усунені від праці дорослих; вони все довше грають, замість того, щоб жити; і іграшка стає все більш надуманою, все більш холодною. Треба визнати – ми лінуємося виховувати своїх дітей. Чим би дитя не тішилося, лише б не плакало, і ми біжимо в магазин – адже простіше за все утішити дитину за допомогою нової іграшки.

Дитині нічого не потрібно винаходити – ми все пропонуємо їй у готовому вигляді. Лялька Барбі з приголомшливою швидкістю обростає купованим майном: одягом, взуттям, косметикою, аксесуарами; вона має бой-френда – вдумайтеся в це! Кого ж виховає така іграшка? Думаю – "користувачів", "споживачів" – і тільки.

Подивіться навколо: адже це солодко-рожеві "барбі" ходять по вулиці, їздять в дорогих автомобілях. Вони усюди: на екранах телевізорів в нескінченних конкурсах на різних "міс", вони в реаліті-шоу, вони на обкладинках журналів. Лялькові дівчатка з ляльковими думками і такими ж ляльковими серцями. І жити вони хочуть в такому ж ляльковому будиночку…

Хотілося б посміятися – але не смішно; хочу нагадати: лялька – це зображення людського тіла і, хочемо ми чи ні, вона несе в собі певну магію. Пройде час, і наші діти займуть наше місце в дорослому світі. Такий закон. Яким він буде – цей світ, залежить від нас, від тих, кого ми виховаємо.

На думку доктора Альберта Галабурди (Albert M. Galaburda), всього в розвитку дислексії, від якої страждає від 3 до 10% населення, можуть брати участь "до дюжини" різних генів. Таким чином, на сьогодні вченим вдалося виокремити принаймні чверть відповідальних за дислексію генів, що вже дає можливість створення засобів генетичної діагностики захворювання. Імовірно, працездатна методика тестування буде створена протягом найближчих декількох років.

Доктор Джефрі Грюєн (Jeffrey R. Gruen) з Медичної школи Єльського університету в своїй доповіді на засіданні Спільноти описав один з генів, відповідальних за дислексію, – ген DCDC2. Сильно ослаблений варіант цього гена зустрічається у кожного п’ятого обстеженого дислексика, і значить, в їх мозку міститься значно менше білка, кодованого цим геном. Функція цього білка, за словами Грюєна, поки що невідома.

Другий ген Robo1, виявлений професором молекулярної фізики доктором Юхой Кере (Juha Kere) із стокгольмського Королівського інституту, розташований на третій хромосомі і відповідає за розвиток аксонів, що зв’язують праву і ліву півкулі мозку. Зниження активності цього гена спричиняє недостатній розвиток дендритів в районах мозку, задіяних при читанні, повідомляє Елементи, посилаючись на The New York Times.