#img_right#Лі Шимінь (Li Shimin) був принцем держави Цинь (Qin) перш, ніж став Імператором Тай Цзун (Tai Zong) династії Тан. Після того, як Шимінь став імператором, дехто з оточення, хто прослужив йому декілька років, почали скаржитися і прохати підвищити їх у посаді і просуванні по службі. Імператор Тай Цзун відповідав, що тільки справедливий і безкорисливий імператор може завоювати пошану свого народу. Він вважав, що на всі державні посади треба підбирати добродійних і мудрих чоловіків. І не правильно висувати підлеглих, керуючись їх терміном служби.
У свій час Імператор Тай Цзун був вельми стурбований виникненням хабарництва в колах державних чиновників. Він вирішив випробувати підозрілих чиновників і запропонував їм хабарі. З цією метою він підіслав до них таємних агентів. Один з державних чиновників узяв в агента хабар – рулон шовкової тканини. Тай Цзун обурився і вирішив покарати цього чиновника. Проте Міністр у справах громадян Пей Цзюй (Pei Ju) порадив Імператорові утриматися від покарання цього чиновника. Він погодився, що брати хабар – це є великим злочином. «Але ж, Ваша Величність, – сказав Міністр, – чиновник викритий за допомогою таємного агента, а це далеко не праведний спосіб, бо такий спосіб суперечить стародавньому вченню, згідно якому людей наставляють чеснотам і милосердно вказують на їх помилки». Імператор Тай Цзун із задоволенням вислухав зауваження і, звернувшись до всіх чиновників, сказав: «Пей Цзюй не завжди підкоряється моїм наказам. Він насмілюється суперечити мені, знаходячи свої аргументи. Якби кожний з вас, державних чиновників, виконував свою роботу, як Пей Цзюй, я був би спокійний за всю державу».
Якось Імператор Тай Цзун отримав прохання від цивільної особи, яка закликала Імператора якнайскоріше провести чищення імператорського палацу, позбавившись продажних чиновників. Тай Цзун запитав, як він може виявити таких чиновників? Людина порадила Його Величності прикинутися нетямущим і придивитися до чиновників. Ті, хто сперечатимуться і відстоюватимуть думку – це праведні і чесні чиновники, а ті, хто покорятимуться навіть безглуздим вказівкам Його Величності – це продажні. Тоді Імператор Тай Цзун сказав: «Імператор – це джерело велетенської річки, і його чиновники є складовими цієї річки. Якщо я обдурюю своїх чиновників, як же я можу вимагати від них чесності? Я бажаю керувати країною, залишаючись чесним, щирим, тому мені часто буває соромно за тих чиновників, які використовують свою владу і таємні інтриги. Думаю, ви зрозумієте, чому я відмовляюся прийняти Вашу стратегію. Одного разу, Імператор Тай Цзун запитав двох своїх чиновників – Фан Сюаньліна (Fand Xuanling) та Сяй Юй (Xiaj Yu), яким був Імператор Вень (Wen) династії Сунь (Sui). Обидва чиновники сказали наступне: «Імператор Вень старанно виконував обов’язки державного правителя. Всі питання, що стосуються життя держави, він обговорював з чиновниками. За обідом йому прислужували слуги, а також красуні-служниці. Як Імператор, він був достатньо старанним, але його не можна назвати добродійним». Тоді імператор Тай Цзун сказав: «Ви побачили тільки одну сторону в Імператора Веня. В Імператора Веня було багато проблем, пов’язаних з правлінням держави, тому він довго обговорював їх зі своїми придворними чиновниками, щоб добре все зрозуміти та ухвалити правильні рішення. Через те, що в Імператора було багато державних проблем, він іноді ухвалював не зовсім продумані рішення. Через те, що Імператор Вень завжди вважав, що він упускає якісь деталі, він постійно підозрював в нестаранності своїх чиновників. Імператор Вень наполягав тільки на своєму рішенні щодо всіх державних питань і відмовлявся довіряти колективній мудрості своїх підлеглих». «Управляти такою країною, як Китай, і вирішувати таку величезну кількість питань в уряді було нелегко. Імператор Вень витратив немало своїх сил і виснажився, поки навчився це робити успішно. Чиновники Імператора чудово бачили його слабке місце і терпляче чекали, поки він не вирішить всі питання сам. І навіть тоді, коли вони помічали помилки в рішеннях імператора, вони не сміли заперечити і висловити свої міркування. Тому династія Сунь проіснувала покоління. Я керую державою по-іншому. Набираю талановитих людей по всьому світу і ставлю їх на державні посади. Я прошу їх керувати країною і вислуховую їх звіти. Якщо вони добре справляються з роботою, то отримують нагороди, а якщо не виконують свої обов’язки, то отримують покарання. Природно, що кожен державний чиновник прагне виконати свою роботу якнайкраще. От так я керую країною і ось, чому я не турбуюся про мою нездатність добре управляти країною».
Прим. редактора:
«Правління Чжень Гуань» (Zhen Guan) відоме також як «Правління Імператора Тай Цзуна (Tai Zong) династії Тан», що тривало з 627 до 649 року нашої ери. Правління періоду Чжень Гуань (Zhen Guan) прославлялося численними поколіннями китайців, воно вважається верхом китайської культури, економіки і літератури того часу. Уряд цього добродійного Імператора зробив великий внесок у період правління Чжень Гуань (Zhen Guan), про що свідчать записи імператорської хроніки Китаю, що дійшли до нас].
Джерело інформації: http://www.zhengjian.org
