Blog

Повідомлення, у якому говориться про те, що зараз у Китаї відбувається масова різанина для приховання свідоцтв злочинів у концентраційних таборах, закликає світову спільноту почати проводити термінові заходи для припинення нового геноциду".

Нижче наводиться текст повідомлення комітету:

Термінове повідомлення

Коротко: Свідки підземних концентраційних таборів, включаючи табір Суцзятунь, були таємно переміщені у інше місце і у будь-який час можуть бути вбиті. Тим часом деякі клініки в Китаї раптово збільшили кількість операцій з пересадки органів.

З 2001 року у багатьох китайських провінціях були побудовані концентраційні табори, подібні Суцзятунь, для ув’язнення там великої кількості послідовників Фалуньгун. У цих таборах влада проводить вилучення органів у живих людей для їх продажу, а потім піддає кремації їх тіла, щоб знищити будь-які докази. Ці лиходійства стали відомі всьому світу на початку березня. За три тижні підземний концтабір Суцзятунь був спішно передислокований. Тим часом деякі клініки і центри з пересадки органів в Китаї поспішають провести велику кількість трансплантацій людських органів. Відбуваються масові вбивства для знищення свідків концентраційних таборів, і ми терміново закликаємо міжнародне співтовариство почати здійснення плану із порятунку, щоб зупинити новий геноцид.

Кого це стосується:

Згідно розслідуванням і повідомленням з континентального Китаю, відразу ж після того, як був викритий табір Суцзятунь, китайський режим спішно видав "Тимчасовий указ з пересадки людських органів" документ з новими інструкціями, стосовно багаторічної практики витягання органів з ув‘язнених. Але і цей документ вступить в силу тільки після 1 липня, і ми підозрюємо, таким чином, що компартія прагне знищити за цей час всі свідоцтва злочинів. Розслідування підтвердило, що лікарні і центри з пересадки органів у Хейлунцзян, Хунань, Шанхаї, Чжецзян, Юньнань, Аньхуей, Шаньсі і Синьцзяні працюють надурочно. Співробітники клінік говорять пацієнтам, що відповідні органи можуть бути знайдені зараз за один-два дні, і що після цієї партії органи буде важко знайти.

Згідно розслідуванню неурядових організацій, у минулому режим побудував табори, подібні Суцзятунь, по всій країні. Підозрюється, що ці табори використовуються для секретного ув‘язнення і вбивств людей, які твердо вірять у Фалуньгун. Крім того, у цих таборах у живих учнів Фалуньгун вилучають для пересадки органи. Проведені розслідування підтвердили: раптове збільшення постачань органів всередині Китаю – не окремий випадок, а широко розповсюджене явище в Китаї. Ймовірно, компартія знищуватиме докази своїх злочинів, які все ще залишилися. Ми, таким чином, вважаємо, що вбивства практикуючих Фалуньгун, які знаходяться у цих таборах, відбуваються величезними темпами!

Після Другої світової війни міжнародне співтовариство дуже жалкувало, що було не в змозі зупинити Холокост, і дало урочисту обіцянку "Ніколи Знову". Шістдесят років потому, історія дає цивілізованому світу можливість виправити помилку минулого. Ми сподіваємося, що це покоління зможе з гордістю сказати: «Ми не тільки пообіцяли, але і стримали нашу обіцянку».

Ми терміново просимо уряд США, уряди інших країн, Організацію Об’єднаних Націй, а також всіх міжнародних організацій, які мають до цього відношення, вдатися до негайних дій, активізувати всі можливі механізми, щоб зупинити новий геноцид у континентальному Китаї. Кожна хвилина зволікання приведе до непоправної втрати безневинних життів і стане ганьбою для всього людства!

Об’єднаний комітет з розслідування злочинів у секретному концентраційному таборі Суцзятунь і фактів переслідування Фалуньгун в Китаї. (ICISCC-FPFGC)

5 квітня 2006

Об‘єднаний комітет – група, сформована 4 квітня вебсайтом «Прозріла мудрість», і Асоціацією Фалунь Дафа, завдання якого «сформувати "Об’єднаний комітет" зі всіма пов’язаними міжнародними організаціями, державними представництвами і ЗМІ з вимогою попрямувати до Китаю для проведення незалежного і повного розслідування, збору свідоцтв і фактів про переслідування Фалуньгун, включаючи концентраційний табір Суцзятунь та інші секретні концтабори, розташовані в інших місцях для того, щоб припинити це звіряче семирічне переслідування послідовників Фалуньгун».

Версія англійською: The Epoch Times

Повідомлення, у якому говориться про те, що зараз у Китаї відбувається масова різанина для приховання свідоцтв злочинів у концентраційних таборах, закликає світову спільноту почати проводити термінові заходи для припинення нового геноциду".

Нижче наводиться текст повідомлення комітету:

Термінове повідомлення

Коротко: Свідки підземних концентраційних таборів, включаючи табір Суцзятунь, були таємно переміщені у інше місце і у будь-який час можуть бути вбиті. Тим часом деякі клініки в Китаї раптово збільшили кількість операцій з пересадки органів.

З 2001 року у багатьох китайських провінціях були побудовані концентраційні табори, подібні Суцзятунь, для ув’язнення там великої кількості послідовників Фалуньгун. У цих таборах влада проводить вилучення органів у живих людей для їх продажу, а потім піддає кремації їх тіла, щоб знищити будь-які докази. Ці лиходійства стали відомі всьому світу на початку березня. За три тижні підземний концтабір Суцзятунь був спішно передислокований. Тим часом деякі клініки і центри з пересадки органів в Китаї поспішають провести велику кількість трансплантацій людських органів. Відбуваються масові вбивства для знищення свідків концентраційних таборів, і ми терміново закликаємо міжнародне співтовариство почати здійснення плану із порятунку, щоб зупинити новий геноцид.

Кого це стосується:

Згідно розслідуванням і повідомленням з континентального Китаю, відразу ж після того, як був викритий табір Суцзятунь, китайський режим спішно видав "Тимчасовий указ з пересадки людських органів" документ з новими інструкціями, стосовно багаторічної практики витягання органів з ув‘язнених. Але і цей документ вступить в силу тільки після 1 липня, і ми підозрюємо, таким чином, що компартія прагне знищити за цей час всі свідоцтва злочинів. Розслідування підтвердило, що лікарні і центри з пересадки органів у Хейлунцзян, Хунань, Шанхаї, Чжецзян, Юньнань, Аньхуей, Шаньсі і Синьцзяні працюють надурочно. Співробітники клінік говорять пацієнтам, що відповідні органи можуть бути знайдені зараз за один-два дні, і що після цієї партії органи буде важко знайти.

Згідно розслідуванню неурядових організацій, у минулому режим побудував табори, подібні Суцзятунь, по всій країні. Підозрюється, що ці табори використовуються для секретного ув‘язнення і вбивств людей, які твердо вірять у Фалуньгун. Крім того, у цих таборах у живих учнів Фалуньгун вилучають для пересадки органи. Проведені розслідування підтвердили: раптове збільшення постачань органів всередині Китаю – не окремий випадок, а широко розповсюджене явище в Китаї. Ймовірно, компартія знищуватиме докази своїх злочинів, які все ще залишилися. Ми, таким чином, вважаємо, що вбивства практикуючих Фалуньгун, які знаходяться у цих таборах, відбуваються величезними темпами!

Після Другої світової війни міжнародне співтовариство дуже жалкувало, що було не в змозі зупинити Холокост, і дало урочисту обіцянку "Ніколи Знову". Шістдесят років потому, історія дає цивілізованому світу можливість виправити помилку минулого. Ми сподіваємося, що це покоління зможе з гордістю сказати: «Ми не тільки пообіцяли, але і стримали нашу обіцянку».

Ми терміново просимо уряд США, уряди інших країн, Організацію Об’єднаних Націй, а також всіх міжнародних організацій, які мають до цього відношення, вдатися до негайних дій, активізувати всі можливі механізми, щоб зупинити новий геноцид у континентальному Китаї. Кожна хвилина зволікання приведе до непоправної втрати безневинних життів і стане ганьбою для всього людства!

Об’єднаний комітет з розслідування злочинів у секретному концентраційному таборі Суцзятунь і фактів переслідування Фалуньгун в Китаї. (ICISCC-FPFGC)

5 квітня 2006

Об‘єднаний комітет – група, сформована 4 квітня вебсайтом «Прозріла мудрість», і Асоціацією Фалунь Дафа, завдання якого «сформувати "Об’єднаний комітет" зі всіма пов’язаними міжнародними організаціями, державними представництвами і ЗМІ з вимогою попрямувати до Китаю для проведення незалежного і повного розслідування, збору свідоцтв і фактів про переслідування Фалуньгун, включаючи концентраційний табір Суцзятунь та інші секретні концтабори, розташовані в інших місцях для того, щоб припинити це звіряче семирічне переслідування послідовників Фалуньгун».

Версія англійською: The Epoch Times

#img_right#Це був 49-й день відтоді, як китайський комуністичний режим викрав Оуян Сяожун, і 16-ий з тих пір, як Мен Цінган із Сінцзяня був викрадений Комітетом громадської безпеки Пекіна. Китайський комуністичний режим досі скоює жахливі злочини.

5 квітня 2006 будинок моєї матері у провінції Північна Шаньсі був оточений таємною поліцією.

Зранку 5 квітня два джипи без номерів з’явилися біля підніжжя пагорба, де розташований будинок, у якому до смерті жила моя мати. Шість чоловік, такого ж таємничого вигляду, як і їх автомобілі, увійшли до внутрішнього двору будинку. Я і пан Ма Веньду були в цей час в гостях у моєї сестри в Яньцзяпін, за 20 км від цього місця. Із слів моєї рідні, ці люди буквально штурмували будівлю, при цьому активно вели фото і відео зйомку всього і всіх, включаючи членів моєї сім’ї. Тоді вони сказали, що хочуть увійти до будинку, щоб подивитись. Мій старший брат відповів: "Будь-хто, хто приїжджає до нас. – наш гість. Будь ласка, заходьте. Нам нічого приховувати". Зайшовши до будинку, секретні агенти продовжили фотографувати і стали ставити запитання моїй сім’ї в завуальованій формі. Вони питали про "брата у Пекіні", тобто про мене. Потім вони ретельно оглянули кожен кут будинку, включаючи дров’яний сарай і комору. Після чого швидко поїхали.

Опівдні мій молодший брат відправився на мотоциклі в обласний центр і дізнався, що ті люди насправді не виїхали. Їх автомобілі стояли біля тунеля приблизно за 500 м від будинку моєї сім’ї. Всі транспортні засоби, що прибувають або виїжджають з села, проїжджають через цей тунель. Ті секретні агенти сиділи у своїх машинах і контролювали всі пересування жителів села.

Вдень, коли пан Ма і я, вирішивши повернутися у будинок моєї матері, вже підходили до нашого автомобіля, то побачили, як розкішний джип з великою кількістю антен на даху, зупинився прямо перед нашою машиною. Помітивши нас, вони негайно вийшли з авто і мовчки оточили нас. Коли ми, не зупиняючись, пройшли далі, вони трималися поряд на відстані 1 або 1,5 м. Ці люди були вгодованими, колір їх шкіри був світліший, ніж у місцевих жителів. Коли ми поїхали додому, їх автомобіль супроводжував нас. Я сказав панові Ма, що зможу відірватися від них за п’ять хвилин, але він мені не повірив. Коли ми під’їхали до запорошеної ділянки дороги, то раптово я прискорився. Хмари пилу піднімалися так високо, що закривали собою небо і сонце. Я добре знайомий зі всіма маршрутами у горах. Оскільки ми сховалися в тіні, то могли спостерігати, як джип спецагентів скажено мчав у пилу, намагаючись нас наздогнати. Ми так сміялися, що не могли стояти прямо.

Через півгодини, зрозумівши, що їх обдурили, вони повернули назад і слідували за нами до самого села, а потім стали лякати, перегородивши шлях нашому автомобілю. Вони залишили свою машину на середині дороги і блокували нас, я ж безперервно подавав звукові сигнали. Це продовжувалося протягом декількох хвилин, поки вони не поступилися нам дорогою. Потім вони знову слідували за нами на відстані не більше ніж один метр. Після того, як ми зупинили автомобіль, секретні агенти підбігли до нас і супроводжували до самих воріт будинку. Кожного разу, коли пан Ма або я виходили за ворота, вони відразу ж слідували за нами. Мені здається, вони навіть слідували б за нами до туалету, і стояли б поряд, коли ми користувалися ним. Пан Ма зітхав: "Я мав справу з секретними агентами комуністів більше 20 років, але мене ніколи не переслідували так безсоромно. Вони майже наступають нам на п’яти!"

Як тільки ми пообідали, декілька секретних агентів освітили прожекторами наш будинок. Я вийшов і запитав, чому вони зробили це. Вони не відповіли, але і не поїхали при цьому. Прямо зараз вони все ще уважно спостерігають за моєю сім’єю і спрямовують прожектори на будь-кого, хто потрапляє у поле зору.

Сьогодні начальник місцевого відділення поліції дзвонив моєму молодшому братові і просив, щоб він з’явився до нього у відділення. Брат був дуже зайнятий і не зміг піти. В обідню пору подзвонив місцевий секретар компартії і наказав, щоб мій брат прийшов до його офісу завтра о 8.00 без запізнення.

Сьогодні секретні агенти слідували за моєю дружиною у Пекіні, застосовуючи такі ж ганебні методи, як і раніше. Мені не відомо, чи стежили за моєю дочкою теж, оскільки мати не проводжала і не зустрічала її зі школи.

Переписано із звукозапису

Версія англійською:
The Epoch Times

#img_right#Це був 49-й день відтоді, як китайський комуністичний режим викрав Оуян Сяожун, і 16-ий з тих пір, як Мен Цінган із Сінцзяня був викрадений Комітетом громадської безпеки Пекіна. Китайський комуністичний режим досі скоює жахливі злочини.

5 квітня 2006 будинок моєї матері у провінції Північна Шаньсі був оточений таємною поліцією.

Зранку 5 квітня два джипи без номерів з’явилися біля підніжжя пагорба, де розташований будинок, у якому до смерті жила моя мати. Шість чоловік, такого ж таємничого вигляду, як і їх автомобілі, увійшли до внутрішнього двору будинку. Я і пан Ма Веньду були в цей час в гостях у моєї сестри в Яньцзяпін, за 20 км від цього місця. Із слів моєї рідні, ці люди буквально штурмували будівлю, при цьому активно вели фото і відео зйомку всього і всіх, включаючи членів моєї сім’ї. Тоді вони сказали, що хочуть увійти до будинку, щоб подивитись. Мій старший брат відповів: "Будь-хто, хто приїжджає до нас. – наш гість. Будь ласка, заходьте. Нам нічого приховувати". Зайшовши до будинку, секретні агенти продовжили фотографувати і стали ставити запитання моїй сім’ї в завуальованій формі. Вони питали про "брата у Пекіні", тобто про мене. Потім вони ретельно оглянули кожен кут будинку, включаючи дров’яний сарай і комору. Після чого швидко поїхали.

Опівдні мій молодший брат відправився на мотоциклі в обласний центр і дізнався, що ті люди насправді не виїхали. Їх автомобілі стояли біля тунеля приблизно за 500 м від будинку моєї сім’ї. Всі транспортні засоби, що прибувають або виїжджають з села, проїжджають через цей тунель. Ті секретні агенти сиділи у своїх машинах і контролювали всі пересування жителів села.

Вдень, коли пан Ма і я, вирішивши повернутися у будинок моєї матері, вже підходили до нашого автомобіля, то побачили, як розкішний джип з великою кількістю антен на даху, зупинився прямо перед нашою машиною. Помітивши нас, вони негайно вийшли з авто і мовчки оточили нас. Коли ми, не зупиняючись, пройшли далі, вони трималися поряд на відстані 1 або 1,5 м. Ці люди були вгодованими, колір їх шкіри був світліший, ніж у місцевих жителів. Коли ми поїхали додому, їх автомобіль супроводжував нас. Я сказав панові Ма, що зможу відірватися від них за п’ять хвилин, але він мені не повірив. Коли ми під’їхали до запорошеної ділянки дороги, то раптово я прискорився. Хмари пилу піднімалися так високо, що закривали собою небо і сонце. Я добре знайомий зі всіма маршрутами у горах. Оскільки ми сховалися в тіні, то могли спостерігати, як джип спецагентів скажено мчав у пилу, намагаючись нас наздогнати. Ми так сміялися, що не могли стояти прямо.

Через півгодини, зрозумівши, що їх обдурили, вони повернули назад і слідували за нами до самого села, а потім стали лякати, перегородивши шлях нашому автомобілю. Вони залишили свою машину на середині дороги і блокували нас, я ж безперервно подавав звукові сигнали. Це продовжувалося протягом декількох хвилин, поки вони не поступилися нам дорогою. Потім вони знову слідували за нами на відстані не більше ніж один метр. Після того, як ми зупинили автомобіль, секретні агенти підбігли до нас і супроводжували до самих воріт будинку. Кожного разу, коли пан Ма або я виходили за ворота, вони відразу ж слідували за нами. Мені здається, вони навіть слідували б за нами до туалету, і стояли б поряд, коли ми користувалися ним. Пан Ма зітхав: "Я мав справу з секретними агентами комуністів більше 20 років, але мене ніколи не переслідували так безсоромно. Вони майже наступають нам на п’яти!"

Як тільки ми пообідали, декілька секретних агентів освітили прожекторами наш будинок. Я вийшов і запитав, чому вони зробили це. Вони не відповіли, але і не поїхали при цьому. Прямо зараз вони все ще уважно спостерігають за моєю сім’єю і спрямовують прожектори на будь-кого, хто потрапляє у поле зору.

Сьогодні начальник місцевого відділення поліції дзвонив моєму молодшому братові і просив, щоб він з’явився до нього у відділення. Брат був дуже зайнятий і не зміг піти. В обідню пору подзвонив місцевий секретар компартії і наказав, щоб мій брат прийшов до його офісу завтра о 8.00 без запізнення.

Сьогодні секретні агенти слідували за моєю дружиною у Пекіні, застосовуючи такі ж ганебні методи, як і раніше. Мені не відомо, чи стежили за моєю дочкою теж, оскільки мати не проводжала і не зустрічала її зі школи.

Переписано із звукозапису

Версія англійською:
The Epoch Times

Коли журналіст The Epoch Times подзвонив у міліцейську ділянку міста Шуанхоу, міста Чжу Хунгуо і Комітет Суспільної Безпеки міста Інань, щоб з’ясувати що-небудь з цього питання, то почув, що там нічого про це не знають. Вони так стверджували.

З того часу, як був арештований Чень Гуанчен, у селі посилився контроль міліції. З гучномовців доносилася пропаганда, представники влади заходили у будинки, загрожуючи селянам, що стежитимуть за ними. Розповсюджувалися різні чутки і залякування. Мета всього цього – добитися того, щоб відомості у цій справі не потрапили за кордон.

Влада примушувала селян «викрити і засудити» Чень Гуанчена. Дружину Гуанчена Юань Вейцзін ретельно обшукали, відключили її телефон. Таким чином, вона втратила контакт із зовнішнім світом. Обшукали навіть будинок брата захисника Чень Гуанфу. Коли Чень Гуанфу виходив з будинку, за ним велося посилене спостереження. Урядовці, міліція і шпигуни безупинно залякували 70-річну матір Чень Гуанчена, повідомивши їй, що Чень замучений. Похила жінка розбита горем.

Чень Гуанфу надзвичайно стурбований. Він сказав, що Гуанчен прямолінійний і відвертий, він обов’язково чинитиме опір і, що піде на голодовку на знак протесту. Проте у Гуанчена слабке здоров’я. У нього проблеми зі шлунком, а через сліпоту йому важко пересуватися. Гуанфу турбується, що з Гуанченом може щось трапитися.

Відсутній протягом двадцяти днів

11 березня близько семи вечора охоронці з помсти побили Чень Гуанюй. З цієї причини Чень Гуанчен з супроводжуючими поїхав у східний край села, але це не привело ні до якого результату.

Тоді Чень Гуанчен, Чень Гуанюй, Юань Вейцзін і Чень Гуанцзюнь поїхали у Головний штаб охорони, що знаходиться у іншому селі, щоб зажадати правосуддя. Після того, як їм відмовили, вони пішли до шосе 205 і спробували доїхати до міста Інань автостопом.

Проте міліція випередила їх і заблокувала дорогу. З міліції приїхало більше 100 чоловік, у тому числі і охоронців з міста і села. Зіткнення продовжувалася протягом години, потім помічник спеціального уповноваженого Комітету Суспільної Безпеки Лю Чанцзі наказав заарештувати Чень Гуанчена, Чень Гуанюя і Чень Гуанцзюня. 12 березня о третій годині дня Юань Вейцзи отримала «доповідь про тривалий допит» з Комітету Суспільної Безпеки села Інань. У доповіді говорилося, що Чень допитували до 9-ої години вечора. Проте після цього ніяких новин про Ченя не було. 17 березня сім’ї Чень Гуанюй і Чень Гуанцзунь отримали повідомлення про їх затримання, у яких було сказано, що вони знаходяться у центрі ув’язнення в Інані. Проте, відносно Чень Гуанчена не було ніяких відомостей, і його місцезнаходження залишалося невідомим.

Влада залякує селян

З того часу як Чень Гуанчен був арештований, влада підсилила контроль і спостереження за його родичами і односельчанами. Щоб не допустити ЗМІ і адвокатів до селян, влада виставила біля кожного в’їзду у село охорону: декількох шпигунів і найнятих головорізів. Кількість людей, що спостерігають за Юань Вейцзи, збільшилася з двадцяти до тридцяти.

Чиновники і міліція безупинно заходили у будинки селян, примушуючи співробітничати з урядом і поширюючи наклеп про Чень Гуанчена. Вони обманом змусили селян підписати деякі документи, щоб довести «злочин» Ченя. Вони також загрожували селянам, кажучи: «Не намагайтеся щось дізнатися про Чень Гуанчена, інакше ви зіткнетеся з тим же». У останні дні робоча команда, що складається з урядовців різних рівнів, прибула у село і вела пропаганду через гучномовці по кілька разів у день. Вони говорили: «Тепер всі телефони у селі прослуховуються. Ми тепер точно знаємо, про що ви говорите по телефону. Будь-хто, хто розкриє інформацію про Ченя, зустрінеться з тим же, що і Чень, і буде арештований».

Повідомлялося також, що деякі з тих, хто підтримував Чень Гуанчена, були арештовані, інші змушені були покинути будинки, інші відправлені на примусові роботи. На питання журналіста The Epoch Times інші селяни стали боятися відповідати, або стверджували, що нічого не знають про Ченя.

Спроби влади звинуватити Ченя

Селяни незадоволені тим, що міліція протизаконно завадила Чень Гуанчену поїхати в село у пошуках правосуддя. Влада лише використовувала цей інцидент, щоб висунути звинувачення проти Гуанчена, вони навіть збирають «докази» для цього. Селяни дуже стурбовані таким випадком. У вересні минулого року влада хотіла віддати Чень Гуанчена під суд, звинувачуючи у розголошуванні державних таємниць.

Селяни повідали кореспондентові The Epoch Times, що протягом більш, ніж півроку влада безуспішно намагалася зібрати так звані «докази злочину Гуанчена», застосовуючи погрози і підкуп. Цього разу вони спеціально створили інцидент, щоб отримати собі виправдання.

Згідно висловам селян, побиття Гуанюй з одного боку було здійснене через помсту, а з іншого боку, щоб звинуватити Гуанчена.

Деякі з односельців говорять, що Гуанчена підтримує багато людей, і уряд боїться цього. Вони використовують арешт Гуанчена, як попередження іншим.

І небезуспішно, оскільки деякі селяни раніше були дуже сміливими людьми, проте призналися, що з недавніх пір стали боятися, оскільки чиновники почали приїжджати щодня, загрожуючи їм і створюючи атмосферу терору.

Коли журналіст The Epoch Times подзвонив у міліцейську ділянку міста Шуанхоу, міста Чжу Хунгуо і Комітет Суспільної Безпеки міста Інань, щоб з’ясувати що-небудь з цього питання, то почув, що там нічого про це не знають. Вони так стверджували.

З того часу, як був арештований Чень Гуанчен, у селі посилився контроль міліції. З гучномовців доносилася пропаганда, представники влади заходили у будинки, загрожуючи селянам, що стежитимуть за ними. Розповсюджувалися різні чутки і залякування. Мета всього цього – добитися того, щоб відомості у цій справі не потрапили за кордон.

Влада примушувала селян «викрити і засудити» Чень Гуанчена. Дружину Гуанчена Юань Вейцзін ретельно обшукали, відключили її телефон. Таким чином, вона втратила контакт із зовнішнім світом. Обшукали навіть будинок брата захисника Чень Гуанфу. Коли Чень Гуанфу виходив з будинку, за ним велося посилене спостереження. Урядовці, міліція і шпигуни безупинно залякували 70-річну матір Чень Гуанчена, повідомивши їй, що Чень замучений. Похила жінка розбита горем.

Чень Гуанфу надзвичайно стурбований. Він сказав, що Гуанчен прямолінійний і відвертий, він обов’язково чинитиме опір і, що піде на голодовку на знак протесту. Проте у Гуанчена слабке здоров’я. У нього проблеми зі шлунком, а через сліпоту йому важко пересуватися. Гуанфу турбується, що з Гуанченом може щось трапитися.

Відсутній протягом двадцяти днів

11 березня близько семи вечора охоронці з помсти побили Чень Гуанюй. З цієї причини Чень Гуанчен з супроводжуючими поїхав у східний край села, але це не привело ні до якого результату.

Тоді Чень Гуанчен, Чень Гуанюй, Юань Вейцзін і Чень Гуанцзюнь поїхали у Головний штаб охорони, що знаходиться у іншому селі, щоб зажадати правосуддя. Після того, як їм відмовили, вони пішли до шосе 205 і спробували доїхати до міста Інань автостопом.

Проте міліція випередила їх і заблокувала дорогу. З міліції приїхало більше 100 чоловік, у тому числі і охоронців з міста і села. Зіткнення продовжувалася протягом години, потім помічник спеціального уповноваженого Комітету Суспільної Безпеки Лю Чанцзі наказав заарештувати Чень Гуанчена, Чень Гуанюя і Чень Гуанцзюня. 12 березня о третій годині дня Юань Вейцзи отримала «доповідь про тривалий допит» з Комітету Суспільної Безпеки села Інань. У доповіді говорилося, що Чень допитували до 9-ої години вечора. Проте після цього ніяких новин про Ченя не було. 17 березня сім’ї Чень Гуанюй і Чень Гуанцзунь отримали повідомлення про їх затримання, у яких було сказано, що вони знаходяться у центрі ув’язнення в Інані. Проте, відносно Чень Гуанчена не було ніяких відомостей, і його місцезнаходження залишалося невідомим.

Влада залякує селян

З того часу як Чень Гуанчен був арештований, влада підсилила контроль і спостереження за його родичами і односельчанами. Щоб не допустити ЗМІ і адвокатів до селян, влада виставила біля кожного в’їзду у село охорону: декількох шпигунів і найнятих головорізів. Кількість людей, що спостерігають за Юань Вейцзи, збільшилася з двадцяти до тридцяти.

Чиновники і міліція безупинно заходили у будинки селян, примушуючи співробітничати з урядом і поширюючи наклеп про Чень Гуанчена. Вони обманом змусили селян підписати деякі документи, щоб довести «злочин» Ченя. Вони також загрожували селянам, кажучи: «Не намагайтеся щось дізнатися про Чень Гуанчена, інакше ви зіткнетеся з тим же». У останні дні робоча команда, що складається з урядовців різних рівнів, прибула у село і вела пропаганду через гучномовці по кілька разів у день. Вони говорили: «Тепер всі телефони у селі прослуховуються. Ми тепер точно знаємо, про що ви говорите по телефону. Будь-хто, хто розкриє інформацію про Ченя, зустрінеться з тим же, що і Чень, і буде арештований».

Повідомлялося також, що деякі з тих, хто підтримував Чень Гуанчена, були арештовані, інші змушені були покинути будинки, інші відправлені на примусові роботи. На питання журналіста The Epoch Times інші селяни стали боятися відповідати, або стверджували, що нічого не знають про Ченя.

Спроби влади звинуватити Ченя

Селяни незадоволені тим, що міліція протизаконно завадила Чень Гуанчену поїхати в село у пошуках правосуддя. Влада лише використовувала цей інцидент, щоб висунути звинувачення проти Гуанчена, вони навіть збирають «докази» для цього. Селяни дуже стурбовані таким випадком. У вересні минулого року влада хотіла віддати Чень Гуанчена під суд, звинувачуючи у розголошуванні державних таємниць.

Селяни повідали кореспондентові The Epoch Times, що протягом більш, ніж півроку влада безуспішно намагалася зібрати так звані «докази злочину Гуанчена», застосовуючи погрози і підкуп. Цього разу вони спеціально створили інцидент, щоб отримати собі виправдання.

Згідно висловам селян, побиття Гуанюй з одного боку було здійснене через помсту, а з іншого боку, щоб звинуватити Гуанчена.

Деякі з односельців говорять, що Гуанчена підтримує багато людей, і уряд боїться цього. Вони використовують арешт Гуанчена, як попередження іншим.

І небезуспішно, оскільки деякі селяни раніше були дуже сміливими людьми, проте призналися, що з недавніх пір стали боятися, оскільки чиновники почали приїжджати щодня, загрожуючи їм і створюючи атмосферу терору.

#img_right#Шокуюча новина – існування в Китаї концтабору Суцзятунь, де в даний час у живих послідовників Фалуньгун видаляють органи для подальшого продажу – стала очевидною. Це практика незаконного отримання органів ув’язнених без їх попередньої згоди.

Пан Гарі У і доктор Том Діфло – два експерти з протизаконних трансплантацій органів у Китаї, засвідчили в Конгресі США існування широкої практики таких заборонених дій у державних лікарнях КНР.

"У Росії був ГУЛАГ, в Німеччині – концентраційні табори. Через мовчанку світової спільноти було знищено багато людей. Ми повинні зрозуміти, що пора зупинити ці речі", – сказав пан У, засновник Дослідницького Фонду Лаогай (Laogai Research Foundation LRF). Фонд Лаогай був заснований для збору відомостей з цієї проблеми і розповсюдження інформації в суспільстві, тим самим сприяючи глибшому осмисленню людством звірств системи трудових таборів КНР.

Пан У сам провів у китайському трудовому таборі 19 років.

"Якби я спробував втекти і не зміг, то вони б стратили мене і вилучили органи", – сказав пан У.

Згідно з LRF, коли чиновники бажають одержати органи ув’язнених-смертників, то спочатку беруться проби крові для медичного аналізу. Незабаром після цього смертника страчують пострілом в потилицю. Лікарі видаляють органи, які поміщаються в контейнери із спеціальним розчином і відправляються в навколишні лікарні для трансплантації.

LRF простежував звітну документацію на людей, що прибули до Китаю з Азії, які бажали скористатися послугами з трансплантації органів ув’язнених.

Доктор Том Діфло, що очолює відділяння ниркової трансплантації в New York University Medical Center, досліджував існування в Китаї операцій з незаконної трансплантації органів. Його результати, в основному, підтверджують дослідження LRF.

"Уряд говорить про те, що вони одержали згоду ув’язнених або родичів, проте існують докази, що в переважній більшості таких справ не було жодної згоди, і фактично, це було тим, чого хотів уряд", – сказал доктор Діфло.

"Існує велика таємна мережа, в яку втягнуті лікарні, військові і, звичайно ж, лікарі. Як тільки ув’язнений буде страчений, його органи тут же витягнуть і відправлять до клініки, де пересадять людям, які за це сплатили".

Згідно з повідомленням Всесвітньої організації по розслідуванню переслідувань Фалуньгун (WOIPFG), в концтаборі Суцзятунь (місто Шеньян на північному сході Китаю) органи здобувають в інший спосіб.

Велика кількість людей, що відмовилася залишити мирну медитативну практику Фалуньгун, були таємно викрадені і поміщені в цей табір. Оскільки в Китаї послідовники Фалуньгун поза законом, органи витягують у них тоді, коли приходить запит від лікарень, причому витягують їх у живих людей!!!

"Комуністична партія Китаю найбільше боїться Фалуньгун, тому що у цих людей є сильна віра, але не в комунізм", – сказав пан У.

Концентраційний табір Суцзятунь, про існування якого стало відомо днями, не був досліджений паном У або доктором Діфло, проте, у них немає ніякого сумніву в його існуванні.

#img_right#Шокуюча новина – існування в Китаї концтабору Суцзятунь, де в даний час у живих послідовників Фалуньгун видаляють органи для подальшого продажу – стала очевидною. Це практика незаконного отримання органів ув’язнених без їх попередньої згоди.

Пан Гарі У і доктор Том Діфло – два експерти з протизаконних трансплантацій органів у Китаї, засвідчили в Конгресі США існування широкої практики таких заборонених дій у державних лікарнях КНР.

"У Росії був ГУЛАГ, в Німеччині – концентраційні табори. Через мовчанку світової спільноти було знищено багато людей. Ми повинні зрозуміти, що пора зупинити ці речі", – сказав пан У, засновник Дослідницького Фонду Лаогай (Laogai Research Foundation LRF). Фонд Лаогай був заснований для збору відомостей з цієї проблеми і розповсюдження інформації в суспільстві, тим самим сприяючи глибшому осмисленню людством звірств системи трудових таборів КНР.

Пан У сам провів у китайському трудовому таборі 19 років.

"Якби я спробував втекти і не зміг, то вони б стратили мене і вилучили органи", – сказав пан У.

Згідно з LRF, коли чиновники бажають одержати органи ув’язнених-смертників, то спочатку беруться проби крові для медичного аналізу. Незабаром після цього смертника страчують пострілом в потилицю. Лікарі видаляють органи, які поміщаються в контейнери із спеціальним розчином і відправляються в навколишні лікарні для трансплантації.

LRF простежував звітну документацію на людей, що прибули до Китаю з Азії, які бажали скористатися послугами з трансплантації органів ув’язнених.

Доктор Том Діфло, що очолює відділяння ниркової трансплантації в New York University Medical Center, досліджував існування в Китаї операцій з незаконної трансплантації органів. Його результати, в основному, підтверджують дослідження LRF.

"Уряд говорить про те, що вони одержали згоду ув’язнених або родичів, проте існують докази, що в переважній більшості таких справ не було жодної згоди, і фактично, це було тим, чого хотів уряд", – сказал доктор Діфло.

"Існує велика таємна мережа, в яку втягнуті лікарні, військові і, звичайно ж, лікарі. Як тільки ув’язнений буде страчений, його органи тут же витягнуть і відправлять до клініки, де пересадять людям, які за це сплатили".

Згідно з повідомленням Всесвітньої організації по розслідуванню переслідувань Фалуньгун (WOIPFG), в концтаборі Суцзятунь (місто Шеньян на північному сході Китаю) органи здобувають в інший спосіб.

Велика кількість людей, що відмовилася залишити мирну медитативну практику Фалуньгун, були таємно викрадені і поміщені в цей табір. Оскільки в Китаї послідовники Фалуньгун поза законом, органи витягують у них тоді, коли приходить запит від лікарень, причому витягують їх у живих людей!!!

"Комуністична партія Китаю найбільше боїться Фалуньгун, тому що у цих людей є сильна віра, але не в комунізм", – сказав пан У.

Концентраційний табір Суцзятунь, про існування якого стало відомо днями, не був досліджений паном У або доктором Діфло, проте, у них немає ніякого сумніву в його існуванні.

#img_left_nostream#Репортери "The Epoch Times" узяли ще одне інтерв’ю у свідка, який кілька днів тому запропонував розкрити подробиці, що стосуються концентраційного табору Суцзятунь, розташованого в Північно-Східному Китаї. У цьому інтерв’ю жінка як очевидець розповіла, що її колишній чоловік був одним з головних хірургів у цьому концентраційному таборі. Він займається хірургією головного мозку і відповідав, головним чином, за видалення рогівки. Через жахливі факти видалення органів у живих людей і спалювання трупів, свідок і її сім’я жили в неспокої. Кожного разу, згадуючи події в Суцзятунь, вона відчуває невимовний біль.

У її чоловіка був мобільний телефон, призначений спеціально для цього роду діяльності. Неважливо, коли і де він знаходився, як тільки дзвонив телефон, він повинен був йти робити операцію. Протягом двох років роботи в Суцзятунь він робив на день по декілька операцій з видалення рогівки.

Її колишній чоловік розповів їй, що всі люди, які містяться в концентраційному таборі Суцзятунь, є практикуючими Фалуньгун. Для інших, навіть якщо вони засуджені на смерть, щоб видалити органи, треба оформити багато паперів і провести різні процедури. Тільки у практикуючих Фалуньгун через те, що основна політика комуністичної партії – видавати їхню смерть за “самогубство", лікарня може проводити арешт і видаляти у них органи без яких-небудь формальних процедур. Кожен хірург знав, що вони є практикуючими Фалуньгун. Їм сказали, що робити такі речі з ними – це не злочин. Навпаки, вони займаються "чистками" для КПК. У тих, хто лежав на операційному столі, був пошкоджений розум, або вони були без свідомості. Головними об’єктами видалення рогівки були літні люди та діти.

Один з читачів "The Epoch Times" у Китаї зателефонував до її нью-йоркського офісу і розповів наступне: одній знаменитості в Китаї зробили пересадку печінки. Печінка належала практикуючому Фалуньгун. Цей читач також розповів, що в Головній лікарні військових і поліцейських сил в Пекіні дотепер зберігають органи практикуючих Фалуньгун для високопосадовців і знаменитостей. Він сказав, що він одержав дану інформацію від родича цієї знаменитості.

Згідно з останніми повідомленнями сайту Мінхуей, концентраційний табір Суцзятунь, можливо, не єдиний концтабір в Китаї. У 2000 році поліція міста Саньхе провінції Хебей і пекінський офіс Сичуань заявили практикуючим Фалуньгун: "Можете не називати ваші імена. Ми відправимо вас дуже далеко, в концентраційні табори, і ніхто не дізнається, що ви там. <.> Є концтабори в Північно-Східному Китаї і Синьцзяні".

Нижче наведено розмову кореспондента "The Epoch Times" зі свідком, який забажав залишитись невідомим:

"The Epoch Times": Як може концентраційний табір Суцзятунь залишатися таким таємним?

Відповідь: Тому що декілька людей ділять прибуток. Тому вони не скажуть іншим. У цій кімнаті може розміститися, принаймні, 100 чоловік. Знаєте, коли практикуючі Фалуньгун потрапляють під арешт, їм не дають якогось особистого місця. Всіх зігнали до купи, і якщо хтось один пішов у туалет, повернувшись, він вже не знайде собі місця. Багато їх розміщено в одноповерховому житловому будинку в лікарні. Цей дім був демонтований в 2003 році. Ми підозрюємо, що там був підвал, про який ніхто не знав. Вітальня звичайного американського дому може легко вміщувати 100 чоловік. Наша лікарня дуже велика. Вони не скажуть нікому, що у них був цей одноповерховий житловий будинок. Вони можуть сказати, що він був побудований для найнятих на роботу селян або для безпритульних.

"The Epoch Times": Як Ви думаєте, Чи Міньюй, начальник Суцзятунь, знає про це?

Відповідь: Думаю, він повинен знати.

"The Epoch Times": Цей концентраційний табір знаходиться в громадському місці?

Відповідь: Не зовсім. Всі знають про цю лікарню. Вона дуже відома. Проте люди, у яких немає захворювань на серце або тромбозу, не підуть у цю лікарню.

Суцзятунь є приміським районом Шеньяна. Це схоже на сільську місцевість. Я не знаю, чи відбуваються такі речі в інших лікарнях району Суцзятунь. Медичний персонал може вільно переміщуватися усередині системи охорони здоров’я.

Ми виявили, що кількість тих, хто надходить до лікарні, несподівано зросла. Ми подумали, чому ж надійшло стільки людей? Я добиралася до роботи електричкою. Нас це особливо не турбувало. Ми не знали також про Фалуньгун – добре це чи погано.

"The Epoch Times": Як Ви дізналися, що органи видаляють у живих людей?

Відповідь: Під час святкування китайського Нового року в 2003 році люди приходили один до одного в гості. Наприклад, вони збиралися, щоб пограти в китайські шахи або мацзян. Коли вони розмовляли, то злегка торкалися цієї теми. Я знала, що моя сім’я мала нелегальне джерело доходу, але не знала, яке саме. Пізніше мені про це розповів мій колишній чоловік.

Мій колишній чоловік – дуже талановитий хірург, що робив операції головного мозку. Начальники багатьох лікарень хотіли, щоб він працював у них. Він розумний. Він знає, як заробити гроші.

Коли він почав працювати в лікарні Суцзятунь, він був лікарем-інтерном. Незабаром він просунувся до хірурга. Починаючи з 2003, я стала помічати, що він часто стає розсіяним. Наприклад, він дивився телевізор, тримаючи подушку від дивана, коли я вимикала телевізор, він навіть не помічав цього.

Спочатку він просто говорив, що хоче знайти іншу роботу. Я дуже здивувалася: "Чому? У нас все так добре в Суцзятунь." Поступово він почав пітніти вночі, йому стали снитися кошмари. Коли він прокидався, простирадло було все мокре від поту. Я запитала, може, його робота дуже стресова. Іноді він вів довгі бесіди з моїм батьком у нашій бібліотеці. Він говорив, що хоче поміняти роботу, і просив мого батька допомогти. Проте, з якихось незрозумілих мені причин, ніхто з наших родичів не допоміг йому поміняти роботу.

Врешті-решт, я не змогла більше терпіти. Я прямо запитала його, і тоді він розповів мені про це. Моя подруга бачила практикуючих Фалуньгун, ув’язнених в Суцзятунь. Всі знали, що багато практикуючих Фалуньгун прибуло з в’язниць Масаньцзя і Дабей. Нам було все одно. Багато людей, що працюють в Суцзятунь, походять з сімей партійних кадрів. Нам з дитинства щеплять таку поведінку – не питати про те, що нас не торкається.

Брат мого однокласника виїхав за кордон у 2002 році, незабаром після того, як почав брати участь у цій справі. Він виїхав, зробивши декілька операцій.

"The Epoch Times": Які операції робив Ваш колишній чоловік?

Відповідь: Він видаляв рогівку. Спочатку він не знав, чи давався цими людьми дозвіл на таку операцію. Люди, що лежали на операційному столі, були без свідомості. Вони були живими. Він дізнався про це після того, як зробив декілька операцій. Як могло бути, щоб стільки людей дарували свою рогівку? Людина, яка веліла йому робити ці речі, сказала йому: "Ти вже в цьому човні. Вбиваючи одного, коїш убивство. Вбиваючи декількох, теж коїш убивство". Пізніше він також дізнався, що ті люди були живими. Він не питав, куди надходили органи і тіла.

Так він напрацював карму. Він нервував, навіть коли вів машину. Він не міг нормально жити.

До 2003 року багато людей в Комітеті Народної Охорони здоров’я знали про це. Про це знали не тільки наші родичі, але навіть деякі сторонні люди.

Мій колишній чоловік сказав мені, що ті пацієнти, яким потрібні нирки, знаходяться в інших лікарнях. Нирки видаляють в лікарні Суцзятунь. Він багато чого не знав про наслідки. Можливо, тіла надходили в крематорій Суцзятунь.

У людини видаляли не тільки рогівку. Цілком можливо, що у таких людей видаляли й інші органи. Це зовсім не відрізняється від вбивства. Коли хірург трохи "схибить", його ніж вбиває людину.

Через це я розлучилася. Якби у нього був який-небудь зв’язок на стороні, я, можливо, могла б дотепер терпіти це. Те, що він зміг розповісти мені це, показує, що у нього ще залишилося трохи совісті. Якби він сам не сказав мені, я б не повірила. Ніхто б не сказав, що він робить щось подібне.

"The Epoch Times": У них були інші хірурги?

Відповідь: Інші хірурги були. Мій колишній чоловік – хірург головного мозку. Неможливо, щоб він видаляв нирки.

"The Epoch Times": Звідки Ви дізналися, що всі ув’язнені в Суцзятунь – практикуючі Фалуньгун?

Відповідь: Всі вони практикуючі Фалуньгун. Бо в інших людей є родичі. Родичі прийдуть до лікарні запитати про членів своєї сім’ї. Тільки родичі тих практикуючих Фалуньгун, що надходили сюди, про це не знають. У в’язницях Масаньцзя і Дабей міститься безліч практикуючих. Зараз вже не так багато. Щодня людей звільняють. Куди посилають їх?

Ті, які містилися в Суцзятунь, відмовилися підписати лист відмови від занять Фалуньгун. Багато хто оголосив голодовку на знак протесту проти катувань. Вони були дуже слабкими через те, що не приймали їжу.

Кожному давали лист паперу. Якщо ти не будеш займатися Фалуньгун, залиш відбиток свого пальця на папері, і тебе негайно звільнять. Коли людина виходить звідти, то не знає, куди піде. Вона вважає, що її звільнили. Тих, кого випускають, звичайно спочатку б’ють до втрати свідомості. Потім вводять анестезуючий засіб.

"The Epoch Times": За повідомленнями офіційного вебсайта судової системи міста Шеньян, лікарня Суцзятунь була заснована в 2000 році, щоб всі кадри КПК дізналися про рішення партії переслідувати Фалуньгун.

Відповідь: Я не знаю нічого про це. Іноді мій колишній чоловік залишався в лікарняному гуртожитку. Він звичайно не згадував про такі речі при мені. Він просто дзвонив додому і говорив, що він зайнятий і тому не приїде додому.

Мій колишній чоловік знав, що жертви є практикуючими Фалуньгун. Кожен хірург знав про це. У той час їм говорили, що переслідування Фалуньгун не є злочином. Навпаки, це "чистка" для КПК. У тих людей, що лежали на операційному столі, або був пошкоджений розум, або вони були без свідомості.

Мій колишній чоловік також турбувався, що одного прекрасного дня його уб’ють з метою знищення доказів. Тому він виїхав за кордон. Інші знали, що він не посміє розповісти про все.

"The Epoch Times": За ці роки хто-небудь приходив шукати своїх родичів?

Відповідь: За 2001 і 2003 тільки один селянин прийшов запитати, чи не знаходяться тут в ув’язненні його родичі. Все це таємниця. Ніхто не знає. Коли людей заарештовують, не ведеться ніякого оформлення паперів. Коли людей звільняють, також ніякі документи не оформляють.

Переслідування і є переслідування. Воно проти людства. Як китаянці, мені дуже прикро. Китайці вбивають китайців. Це не схоже на масове вбивство в Наньцзин, коли японці вдерлися до Китаю. Це вбивство наших власних побратимів. Неважливо, практикують вони Фалуньгун чи ні, це наші побратими. Це нелюдяно.

"The Epoch Times": Як Ви думаєте, ті, хто брав участь у всьому цьому, відчували, що вони роблять неправильно?

Відповідь: Між життям і грошима деякі люди вибирають гроші. Після того, як я дізналася про це, я сказала своєму колишньому чоловіку: "Все твоє життя зруйноване. Ти більше не зможеш тримати в руках ніж хірурга. Коли робитимеш людям операцію, ти згадуватимеш про те, що ти робив у минулому. Я не хірург. Не дивлячись на це, коли б я не говорила на цю тему, я починаю тремтіти і мені страшно".

Пізніше, після того, як мій колишній чоловік закінчив оформлення документів для виїзду за кордон, йому довелося пояснити мені, чому він повинен виїхати.

Я не практикую Фалуньгун. Я не така благородна. Я не виїхала в США в таку далечінь, щоб повідати про це всьому світу. Мій друг порадив мені поїхати в США, щоб підбадьоритися. Він сказав, що Америка – це країна, де особливе значення надають правам людини. Це вільна країна. Він сказав, що там я зможу розповісти про свій досвід. Люди вважають, що я розлучилася через те, що мій колишній чоловік захотів виїхати за кордон, а я не захотіла. Інші питали мене, чому я розлучилася з чоловіком, адже він така хороша людина.

Тепер ми розкриваємо це світу. Принаймні, частина людей в Суцзятунь ще може вижити. Мені все одно, визнають власті це чи ні. Викриття цих фактів стримуватиме зло.

Мені здається, що ті люди, в яких пропали родичі, повинні зібратися разом і зажадати пояснень у відповідних урядових установ. Коли люди зникають, вони або мертві, або збожеволіли. Інакше, вони знайдуть спосіб переслати звісточку додому.

Видання "The Shenyang Morning News" від 11 березня 2006 року повідомляє, що один селянин був спалений без згоди родичів. Хто знає, може, у нього теж були видалені органи.

Я бачила покаяння шпигуна. Буде і покаяння лікаря. Йому не обов’язково розкривати своє ім’я. Проте він може розкрити інформацію. Всі, хто робить такі речі, відчувають тягар провини.

************ **************

Концентраційний табір Суцзятунь

#img_left_nostream#Суцзятунь – один з районів біля міста Шеньян. Це місто-супутник, що знаходиться за 15 км на південь від Шеньяна. Концтабір Суцзятунь також називають "National Traditional Chinese Medicine (TCM) Thrombus Treatment Center" (Державний центр лікування тромбозів традиційною китайською медициною).

Адреса: шосе Сюесун 49, округ Суцзятунь, місто Шеньян, провінція Ляонін, Китай. Його також називають "Liaoning Thrombus Treatment Center of Integrated Chinese and Western Medicine" (Центр лікування тромбозів інтегрованими методами китайської і західної медицини Ляонін). Побудований у 1998 р.

Англійська версія:
The Epoch Times

#img_left_nostream#Репортери "The Epoch Times" узяли ще одне інтерв’ю у свідка, який кілька днів тому запропонував розкрити подробиці, що стосуються концентраційного табору Суцзятунь, розташованого в Північно-Східному Китаї. У цьому інтерв’ю жінка як очевидець розповіла, що її колишній чоловік був одним з головних хірургів у цьому концентраційному таборі. Він займається хірургією головного мозку і відповідав, головним чином, за видалення рогівки. Через жахливі факти видалення органів у живих людей і спалювання трупів, свідок і її сім’я жили в неспокої. Кожного разу, згадуючи події в Суцзятунь, вона відчуває невимовний біль.

У її чоловіка був мобільний телефон, призначений спеціально для цього роду діяльності. Неважливо, коли і де він знаходився, як тільки дзвонив телефон, він повинен був йти робити операцію. Протягом двох років роботи в Суцзятунь він робив на день по декілька операцій з видалення рогівки.

Її колишній чоловік розповів їй, що всі люди, які містяться в концентраційному таборі Суцзятунь, є практикуючими Фалуньгун. Для інших, навіть якщо вони засуджені на смерть, щоб видалити органи, треба оформити багато паперів і провести різні процедури. Тільки у практикуючих Фалуньгун через те, що основна політика комуністичної партії – видавати їхню смерть за “самогубство", лікарня може проводити арешт і видаляти у них органи без яких-небудь формальних процедур. Кожен хірург знав, що вони є практикуючими Фалуньгун. Їм сказали, що робити такі речі з ними – це не злочин. Навпаки, вони займаються "чистками" для КПК. У тих, хто лежав на операційному столі, був пошкоджений розум, або вони були без свідомості. Головними об’єктами видалення рогівки були літні люди та діти.

Один з читачів "The Epoch Times" у Китаї зателефонував до її нью-йоркського офісу і розповів наступне: одній знаменитості в Китаї зробили пересадку печінки. Печінка належала практикуючому Фалуньгун. Цей читач також розповів, що в Головній лікарні військових і поліцейських сил в Пекіні дотепер зберігають органи практикуючих Фалуньгун для високопосадовців і знаменитостей. Він сказав, що він одержав дану інформацію від родича цієї знаменитості.

Згідно з останніми повідомленнями сайту Мінхуей, концентраційний табір Суцзятунь, можливо, не єдиний концтабір в Китаї. У 2000 році поліція міста Саньхе провінції Хебей і пекінський офіс Сичуань заявили практикуючим Фалуньгун: "Можете не називати ваші імена. Ми відправимо вас дуже далеко, в концентраційні табори, і ніхто не дізнається, що ви там. <.> Є концтабори в Північно-Східному Китаї і Синьцзяні".

Нижче наведено розмову кореспондента "The Epoch Times" зі свідком, який забажав залишитись невідомим:

"The Epoch Times": Як може концентраційний табір Суцзятунь залишатися таким таємним?

Відповідь: Тому що декілька людей ділять прибуток. Тому вони не скажуть іншим. У цій кімнаті може розміститися, принаймні, 100 чоловік. Знаєте, коли практикуючі Фалуньгун потрапляють під арешт, їм не дають якогось особистого місця. Всіх зігнали до купи, і якщо хтось один пішов у туалет, повернувшись, він вже не знайде собі місця. Багато їх розміщено в одноповерховому житловому будинку в лікарні. Цей дім був демонтований в 2003 році. Ми підозрюємо, що там був підвал, про який ніхто не знав. Вітальня звичайного американського дому може легко вміщувати 100 чоловік. Наша лікарня дуже велика. Вони не скажуть нікому, що у них був цей одноповерховий житловий будинок. Вони можуть сказати, що він був побудований для найнятих на роботу селян або для безпритульних.

"The Epoch Times": Як Ви думаєте, Чи Міньюй, начальник Суцзятунь, знає про це?

Відповідь: Думаю, він повинен знати.

"The Epoch Times": Цей концентраційний табір знаходиться в громадському місці?

Відповідь: Не зовсім. Всі знають про цю лікарню. Вона дуже відома. Проте люди, у яких немає захворювань на серце або тромбозу, не підуть у цю лікарню.

Суцзятунь є приміським районом Шеньяна. Це схоже на сільську місцевість. Я не знаю, чи відбуваються такі речі в інших лікарнях району Суцзятунь. Медичний персонал може вільно переміщуватися усередині системи охорони здоров’я.

Ми виявили, що кількість тих, хто надходить до лікарні, несподівано зросла. Ми подумали, чому ж надійшло стільки людей? Я добиралася до роботи електричкою. Нас це особливо не турбувало. Ми не знали також про Фалуньгун – добре це чи погано.

"The Epoch Times": Як Ви дізналися, що органи видаляють у живих людей?

Відповідь: Під час святкування китайського Нового року в 2003 році люди приходили один до одного в гості. Наприклад, вони збиралися, щоб пограти в китайські шахи або мацзян. Коли вони розмовляли, то злегка торкалися цієї теми. Я знала, що моя сім’я мала нелегальне джерело доходу, але не знала, яке саме. Пізніше мені про це розповів мій колишній чоловік.

Мій колишній чоловік – дуже талановитий хірург, що робив операції головного мозку. Начальники багатьох лікарень хотіли, щоб він працював у них. Він розумний. Він знає, як заробити гроші.

Коли він почав працювати в лікарні Суцзятунь, він був лікарем-інтерном. Незабаром він просунувся до хірурга. Починаючи з 2003, я стала помічати, що він часто стає розсіяним. Наприклад, він дивився телевізор, тримаючи подушку від дивана, коли я вимикала телевізор, він навіть не помічав цього.

Спочатку він просто говорив, що хоче знайти іншу роботу. Я дуже здивувалася: "Чому? У нас все так добре в Суцзятунь." Поступово він почав пітніти вночі, йому стали снитися кошмари. Коли він прокидався, простирадло було все мокре від поту. Я запитала, може, його робота дуже стресова. Іноді він вів довгі бесіди з моїм батьком у нашій бібліотеці. Він говорив, що хоче поміняти роботу, і просив мого батька допомогти. Проте, з якихось незрозумілих мені причин, ніхто з наших родичів не допоміг йому поміняти роботу.

Врешті-решт, я не змогла більше терпіти. Я прямо запитала його, і тоді він розповів мені про це. Моя подруга бачила практикуючих Фалуньгун, ув’язнених в Суцзятунь. Всі знали, що багато практикуючих Фалуньгун прибуло з в’язниць Масаньцзя і Дабей. Нам було все одно. Багато людей, що працюють в Суцзятунь, походять з сімей партійних кадрів. Нам з дитинства щеплять таку поведінку – не питати про те, що нас не торкається.

Брат мого однокласника виїхав за кордон у 2002 році, незабаром після того, як почав брати участь у цій справі. Він виїхав, зробивши декілька операцій.

"The Epoch Times": Які операції робив Ваш колишній чоловік?

Відповідь: Він видаляв рогівку. Спочатку він не знав, чи давався цими людьми дозвіл на таку операцію. Люди, що лежали на операційному столі, були без свідомості. Вони були живими. Він дізнався про це після того, як зробив декілька операцій. Як могло бути, щоб стільки людей дарували свою рогівку? Людина, яка веліла йому робити ці речі, сказала йому: "Ти вже в цьому човні. Вбиваючи одного, коїш убивство. Вбиваючи декількох, теж коїш убивство". Пізніше він також дізнався, що ті люди були живими. Він не питав, куди надходили органи і тіла.

Так він напрацював карму. Він нервував, навіть коли вів машину. Він не міг нормально жити.

До 2003 року багато людей в Комітеті Народної Охорони здоров’я знали про це. Про це знали не тільки наші родичі, але навіть деякі сторонні люди.

Мій колишній чоловік сказав мені, що ті пацієнти, яким потрібні нирки, знаходяться в інших лікарнях. Нирки видаляють в лікарні Суцзятунь. Він багато чого не знав про наслідки. Можливо, тіла надходили в крематорій Суцзятунь.

У людини видаляли не тільки рогівку. Цілком можливо, що у таких людей видаляли й інші органи. Це зовсім не відрізняється від вбивства. Коли хірург трохи "схибить", його ніж вбиває людину.

Через це я розлучилася. Якби у нього був який-небудь зв’язок на стороні, я, можливо, могла б дотепер терпіти це. Те, що він зміг розповісти мені це, показує, що у нього ще залишилося трохи совісті. Якби він сам не сказав мені, я б не повірила. Ніхто б не сказав, що він робить щось подібне.

"The Epoch Times": У них були інші хірурги?

Відповідь: Інші хірурги були. Мій колишній чоловік – хірург головного мозку. Неможливо, щоб він видаляв нирки.

"The Epoch Times": Звідки Ви дізналися, що всі ув’язнені в Суцзятунь – практикуючі Фалуньгун?

Відповідь: Всі вони практикуючі Фалуньгун. Бо в інших людей є родичі. Родичі прийдуть до лікарні запитати про членів своєї сім’ї. Тільки родичі тих практикуючих Фалуньгун, що надходили сюди, про це не знають. У в’язницях Масаньцзя і Дабей міститься безліч практикуючих. Зараз вже не так багато. Щодня людей звільняють. Куди посилають їх?

Ті, які містилися в Суцзятунь, відмовилися підписати лист відмови від занять Фалуньгун. Багато хто оголосив голодовку на знак протесту проти катувань. Вони були дуже слабкими через те, що не приймали їжу.

Кожному давали лист паперу. Якщо ти не будеш займатися Фалуньгун, залиш відбиток свого пальця на папері, і тебе негайно звільнять. Коли людина виходить звідти, то не знає, куди піде. Вона вважає, що її звільнили. Тих, кого випускають, звичайно спочатку б’ють до втрати свідомості. Потім вводять анестезуючий засіб.

"The Epoch Times": За повідомленнями офіційного вебсайта судової системи міста Шеньян, лікарня Суцзятунь була заснована в 2000 році, щоб всі кадри КПК дізналися про рішення партії переслідувати Фалуньгун.

Відповідь: Я не знаю нічого про це. Іноді мій колишній чоловік залишався в лікарняному гуртожитку. Він звичайно не згадував про такі речі при мені. Він просто дзвонив додому і говорив, що він зайнятий і тому не приїде додому.

Мій колишній чоловік знав, що жертви є практикуючими Фалуньгун. Кожен хірург знав про це. У той час їм говорили, що переслідування Фалуньгун не є злочином. Навпаки, це "чистка" для КПК. У тих людей, що лежали на операційному столі, або був пошкоджений розум, або вони були без свідомості.

Мій колишній чоловік також турбувався, що одного прекрасного дня його уб’ють з метою знищення доказів. Тому він виїхав за кордон. Інші знали, що він не посміє розповісти про все.

"The Epoch Times": За ці роки хто-небудь приходив шукати своїх родичів?

Відповідь: За 2001 і 2003 тільки один селянин прийшов запитати, чи не знаходяться тут в ув’язненні його родичі. Все це таємниця. Ніхто не знає. Коли людей заарештовують, не ведеться ніякого оформлення паперів. Коли людей звільняють, також ніякі документи не оформляють.

Переслідування і є переслідування. Воно проти людства. Як китаянці, мені дуже прикро. Китайці вбивають китайців. Це не схоже на масове вбивство в Наньцзин, коли японці вдерлися до Китаю. Це вбивство наших власних побратимів. Неважливо, практикують вони Фалуньгун чи ні, це наші побратими. Це нелюдяно.

"The Epoch Times": Як Ви думаєте, ті, хто брав участь у всьому цьому, відчували, що вони роблять неправильно?

Відповідь: Між життям і грошима деякі люди вибирають гроші. Після того, як я дізналася про це, я сказала своєму колишньому чоловіку: "Все твоє життя зруйноване. Ти більше не зможеш тримати в руках ніж хірурга. Коли робитимеш людям операцію, ти згадуватимеш про те, що ти робив у минулому. Я не хірург. Не дивлячись на це, коли б я не говорила на цю тему, я починаю тремтіти і мені страшно".

Пізніше, після того, як мій колишній чоловік закінчив оформлення документів для виїзду за кордон, йому довелося пояснити мені, чому він повинен виїхати.

Я не практикую Фалуньгун. Я не така благородна. Я не виїхала в США в таку далечінь, щоб повідати про це всьому світу. Мій друг порадив мені поїхати в США, щоб підбадьоритися. Він сказав, що Америка – це країна, де особливе значення надають правам людини. Це вільна країна. Він сказав, що там я зможу розповісти про свій досвід. Люди вважають, що я розлучилася через те, що мій колишній чоловік захотів виїхати за кордон, а я не захотіла. Інші питали мене, чому я розлучилася з чоловіком, адже він така хороша людина.

Тепер ми розкриваємо це світу. Принаймні, частина людей в Суцзятунь ще може вижити. Мені все одно, визнають власті це чи ні. Викриття цих фактів стримуватиме зло.

Мені здається, що ті люди, в яких пропали родичі, повинні зібратися разом і зажадати пояснень у відповідних урядових установ. Коли люди зникають, вони або мертві, або збожеволіли. Інакше, вони знайдуть спосіб переслати звісточку додому.

Видання "The Shenyang Morning News" від 11 березня 2006 року повідомляє, що один селянин був спалений без згоди родичів. Хто знає, може, у нього теж були видалені органи.

Я бачила покаяння шпигуна. Буде і покаяння лікаря. Йому не обов’язково розкривати своє ім’я. Проте він може розкрити інформацію. Всі, хто робить такі речі, відчувають тягар провини.

************ **************

Концентраційний табір Суцзятунь

#img_left_nostream#Суцзятунь – один з районів біля міста Шеньян. Це місто-супутник, що знаходиться за 15 км на південь від Шеньяна. Концтабір Суцзятунь також називають "National Traditional Chinese Medicine (TCM) Thrombus Treatment Center" (Державний центр лікування тромбозів традиційною китайською медициною).

Адреса: шосе Сюесун 49, округ Суцзятунь, місто Шеньян, провінція Ляонін, Китай. Його також називають "Liaoning Thrombus Treatment Center of Integrated Chinese and Western Medicine" (Центр лікування тромбозів інтегрованими методами китайської і західної медицини Ляонін). Побудований у 1998 р.

Англійська версія:
The Epoch Times