Blog

Наша юність особливо сповнена таких снів, але ми ніколи не помиляємося, ми знаємо, що це не сни. Ми знаємо, що це – спогади. У роки нашої юності виразність їх дуже чітка, щоб ми могли ввійти в оману, хоча б на мить».

Цицерон (106-43 рр. до н.е.): «Доказом того, що люди знали безліч речей до свого народження, служить той факт, що ще, будучи маленькими дітьми, вони схоплюють будь-яку інформацію дуже швидко. Мабуть, вони не вперше все це сприймають, а згадують зі свого минулого».

Ромен Ролан: (1866-1949 рр.) «Зовнішні чинники приносили мені тільки реалізацію моєї власної свідомості, яку я помічав, але не мав до неї ключа. Ні Шекспір, ні Бетховен, ні Толстой не відкрили мені нічого нового, окрім «Сезам, відкрийся!» мого власного підземного міста, мого Гекуланума, сплячого під лавою. І я впевнений, що він спить в глибині багатьох навколо нас. Але вони не знають про його існування, так само як я не знав. Не раз я читав по пам’яті уроки думки, одержані мною колись (Але від кого? Це було одним з моїх найдавніших існувань)». («Пороги нової Індії»).

Вільям Блейк: (1757-1827 рр) «У моєму мозку кабінети і палати, повні книг і картин старих часів, які я написав за нескінченні століття до мого смертного життя». (Лист до скульптора Джона Флаксмана).

Гюстав Флобер (1821-1880 рр.) «Мені здається… що я існував завжди! Я бачу ясно себе в різні часи історії, де займаюся різними ремеслами, людиною з різною долею… Багато що було б пояснене, якби тільки ми знали нашу справжню генеалогію».

Чарльз Діккенс: (1812-1870 рр.) «Я бачив невелику сценку, яка … здавалася мені абсолютно знайомою… На передньому плані стояла група мовчазних сільських дівчат, що притулилися до парапету маленької річки… Тіні ночі, що наближалася, лежали на всьому. Якби я був убитий тут в якому-небудь зі своїх колишніх життів, я не міг би пам’ятати це місце краще…» (Картини Італії).

Випадок з Шанті Деві

Шанті Деві народилася в 1926 р. у старому Делі. У три роки вона почала розказувати своїм рідним про колишнє життя, коли вона, будучи одруженою з чоловіком на ім’я Кендарнарт, що жив недалеко від міста Муттра, мала двоє дітей і померла при народженні третьої дитини в 1925 р.

Вона детально описала будинок в Муттрі, де, за її словами, вона жила з чоловіком і дітьми. Вона стверджувала, що в тому житті її звали Луїджі. Вона розказувала також про свою рідню в колишній сім’ї і про рідню чоловіка, про те, яким було її колишнє життя і про те, як вона померла.

Коли її батьки більше не могли відволікати її від «казок», старший родич Кішен Ченд послав листа в Мунтру, щоб з’ясувати, чи є що-небудь в розповідях дівчинки, схоже на правду. Він відправив лист за адресою, яку вказала дівчинка. Лист одержав приголомшений вдівець на ім’я Кендарнарт, який все ще оплакував втрату своєї дружини Луджі. Але навіть будучи істинним індусом, він не міг повірити в реальність фотографії її нової сім’ї. Підозрюючи розіграш, Кендарнарт послав свого двоюрідного брата, містера Лала, який проживав в Делі, щоб подивитися і розпитати дівчинку. Якби це був обман, кузен би зрозумів це. Коли містер Лал прийшов в будинок Деві нібито у справі, Шанті відкрила йому двері і потім, скрикнувши, кинулася з обіймами до здивованого гостя.

Вийшла її мати, і перш ніж гість встиг що-небудь сказати, Шанті (якій тоді було вже 9 років) сказала: «Мамо, ось двоюрідний брат мого чоловіка! Він жив недалеко від нас в Мунтрі, а потім переїхав в Делі. Я така рада йому, хай він увійде до будинку. Я хочу розпитати його про мого чоловіка і синів».

Містер Лал підтвердив сім’ї Шанті всі факти, про які Шанті розповідала багато років. У результаті всі вирішили, що Кендарнарт і його син повинні приїхати в Делі як гості сім’ї Деві.

Коли Кендарнарт приїхав в Делі з сином, Шанті кинулася цілувати їх, називаючи ласкавими іменами. Вона поводилася з Кендарнартом як любляча дружина, вона пригощала його тістечкам, сиром. Коли Кендарнарт почав ридати, Шанті прийнялася заспокоювати його, повторюючи найласкавіші слова, відомі тільки Луїджі і Кендарнарту. В результаті всього цього в пресі з’явилися повідомлення, в сім’ю стали навідуватися учені, дослідники. Вони вирішили взяти Шанті в Муттру і дозволили їй вести їх в будинок, де вона нібито жила і померла в попередньому житті.

Коли потяг прибув в Муттру, Шанті, побачивши людей на платформі, скрикнула від радості і стала їм махати рукою. Вона сказала, що це були мати і брат її чоловіка. І це виявилося правдою. І що ще важливіше, зійшовши з потягу, вона почала говорити на діалекті цієї місцевості. Раніше вона ніколи не чула і не навчалася цьому діалекту.

Ці події знайшли віддзеркалення і в міжнародній пресі, стали причиною численних дискусій. Наскільки відомо з розповідей очевидців, всі, хто знав Луджі, приймали Шанті за перевтілену Луджі. (Фрагмент з книги Р. Альмедера).

Наша юність особливо сповнена таких снів, але ми ніколи не помиляємося, ми знаємо, що це не сни. Ми знаємо, що це – спогади. У роки нашої юності виразність їх дуже чітка, щоб ми могли ввійти в оману, хоча б на мить».

Цицерон (106-43 рр. до н.е.): «Доказом того, що люди знали безліч речей до свого народження, служить той факт, що ще, будучи маленькими дітьми, вони схоплюють будь-яку інформацію дуже швидко. Мабуть, вони не вперше все це сприймають, а згадують зі свого минулого».

Ромен Ролан: (1866-1949 рр.) «Зовнішні чинники приносили мені тільки реалізацію моєї власної свідомості, яку я помічав, але не мав до неї ключа. Ні Шекспір, ні Бетховен, ні Толстой не відкрили мені нічого нового, окрім «Сезам, відкрийся!» мого власного підземного міста, мого Гекуланума, сплячого під лавою. І я впевнений, що він спить в глибині багатьох навколо нас. Але вони не знають про його існування, так само як я не знав. Не раз я читав по пам’яті уроки думки, одержані мною колись (Але від кого? Це було одним з моїх найдавніших існувань)». («Пороги нової Індії»).

Вільям Блейк: (1757-1827 рр) «У моєму мозку кабінети і палати, повні книг і картин старих часів, які я написав за нескінченні століття до мого смертного життя». (Лист до скульптора Джона Флаксмана).

Гюстав Флобер (1821-1880 рр.) «Мені здається… що я існував завжди! Я бачу ясно себе в різні часи історії, де займаюся різними ремеслами, людиною з різною долею… Багато що було б пояснене, якби тільки ми знали нашу справжню генеалогію».

Чарльз Діккенс: (1812-1870 рр.) «Я бачив невелику сценку, яка … здавалася мені абсолютно знайомою… На передньому плані стояла група мовчазних сільських дівчат, що притулилися до парапету маленької річки… Тіні ночі, що наближалася, лежали на всьому. Якби я був убитий тут в якому-небудь зі своїх колишніх життів, я не міг би пам’ятати це місце краще…» (Картини Італії).

Випадок з Шанті Деві

Шанті Деві народилася в 1926 р. у старому Делі. У три роки вона почала розказувати своїм рідним про колишнє життя, коли вона, будучи одруженою з чоловіком на ім’я Кендарнарт, що жив недалеко від міста Муттра, мала двоє дітей і померла при народженні третьої дитини в 1925 р.

Вона детально описала будинок в Муттрі, де, за її словами, вона жила з чоловіком і дітьми. Вона стверджувала, що в тому житті її звали Луїджі. Вона розказувала також про свою рідню в колишній сім’ї і про рідню чоловіка, про те, яким було її колишнє життя і про те, як вона померла.

Коли її батьки більше не могли відволікати її від «казок», старший родич Кішен Ченд послав листа в Мунтру, щоб з’ясувати, чи є що-небудь в розповідях дівчинки, схоже на правду. Він відправив лист за адресою, яку вказала дівчинка. Лист одержав приголомшений вдівець на ім’я Кендарнарт, який все ще оплакував втрату своєї дружини Луджі. Але навіть будучи істинним індусом, він не міг повірити в реальність фотографії її нової сім’ї. Підозрюючи розіграш, Кендарнарт послав свого двоюрідного брата, містера Лала, який проживав в Делі, щоб подивитися і розпитати дівчинку. Якби це був обман, кузен би зрозумів це. Коли містер Лал прийшов в будинок Деві нібито у справі, Шанті відкрила йому двері і потім, скрикнувши, кинулася з обіймами до здивованого гостя.

Вийшла її мати, і перш ніж гість встиг що-небудь сказати, Шанті (якій тоді було вже 9 років) сказала: «Мамо, ось двоюрідний брат мого чоловіка! Він жив недалеко від нас в Мунтрі, а потім переїхав в Делі. Я така рада йому, хай він увійде до будинку. Я хочу розпитати його про мого чоловіка і синів».

Містер Лал підтвердив сім’ї Шанті всі факти, про які Шанті розповідала багато років. У результаті всі вирішили, що Кендарнарт і його син повинні приїхати в Делі як гості сім’ї Деві.

Коли Кендарнарт приїхав в Делі з сином, Шанті кинулася цілувати їх, називаючи ласкавими іменами. Вона поводилася з Кендарнартом як любляча дружина, вона пригощала його тістечкам, сиром. Коли Кендарнарт почав ридати, Шанті прийнялася заспокоювати його, повторюючи найласкавіші слова, відомі тільки Луїджі і Кендарнарту. В результаті всього цього в пресі з’явилися повідомлення, в сім’ю стали навідуватися учені, дослідники. Вони вирішили взяти Шанті в Муттру і дозволили їй вести їх в будинок, де вона нібито жила і померла в попередньому житті.

Коли потяг прибув в Муттру, Шанті, побачивши людей на платформі, скрикнула від радості і стала їм махати рукою. Вона сказала, що це були мати і брат її чоловіка. І це виявилося правдою. І що ще важливіше, зійшовши з потягу, вона почала говорити на діалекті цієї місцевості. Раніше вона ніколи не чула і не навчалася цьому діалекту.

Ці події знайшли віддзеркалення і в міжнародній пресі, стали причиною численних дискусій. Наскільки відомо з розповідей очевидців, всі, хто знав Луджі, приймали Шанті за перевтілену Луджі. (Фрагмент з книги Р. Альмедера).

Наша юність особливо сповнена таких снів, але ми ніколи не помиляємося, ми знаємо, що це не сни. Ми знаємо, що це – спогади. У роки нашої юності виразність їх дуже чітка, щоб ми могли ввійти в оману, хоча б на мить».

Цицерон (106-43 рр. до н.е.): «Доказом того, що люди знали безліч речей до свого народження, служить той факт, що ще, будучи маленькими дітьми, вони схоплюють будь-яку інформацію дуже швидко. Мабуть, вони не вперше все це сприймають, а згадують зі свого минулого».

Ромен Ролан: (1866-1949 рр.) «Зовнішні чинники приносили мені тільки реалізацію моєї власної свідомості, яку я помічав, але не мав до неї ключа. Ні Шекспір, ні Бетховен, ні Толстой не відкрили мені нічого нового, окрім «Сезам, відкрийся!» мого власного підземного міста, мого Гекуланума, сплячого під лавою. І я впевнений, що він спить в глибині багатьох навколо нас. Але вони не знають про його існування, так само як я не знав. Не раз я читав по пам’яті уроки думки, одержані мною колись (Але від кого? Це було одним з моїх найдавніших існувань)». («Пороги нової Індії»).

Вільям Блейк: (1757-1827 рр) «У моєму мозку кабінети і палати, повні книг і картин старих часів, які я написав за нескінченні століття до мого смертного життя». (Лист до скульптора Джона Флаксмана).

Гюстав Флобер (1821-1880 рр.) «Мені здається… що я існував завжди! Я бачу ясно себе в різні часи історії, де займаюся різними ремеслами, людиною з різною долею… Багато що було б пояснене, якби тільки ми знали нашу справжню генеалогію».

Чарльз Діккенс: (1812-1870 рр.) «Я бачив невелику сценку, яка … здавалася мені абсолютно знайомою… На передньому плані стояла група мовчазних сільських дівчат, що притулилися до парапету маленької річки… Тіні ночі, що наближалася, лежали на всьому. Якби я був убитий тут в якому-небудь зі своїх колишніх життів, я не міг би пам’ятати це місце краще…» (Картини Італії).

Випадок з Шанті Деві

Шанті Деві народилася в 1926 р. у старому Делі. У три роки вона почала розказувати своїм рідним про колишнє життя, коли вона, будучи одруженою з чоловіком на ім’я Кендарнарт, що жив недалеко від міста Муттра, мала двоє дітей і померла при народженні третьої дитини в 1925 р.

Вона детально описала будинок в Муттрі, де, за її словами, вона жила з чоловіком і дітьми. Вона стверджувала, що в тому житті її звали Луїджі. Вона розказувала також про свою рідню в колишній сім’ї і про рідню чоловіка, про те, яким було її колишнє життя і про те, як вона померла.

Коли її батьки більше не могли відволікати її від «казок», старший родич Кішен Ченд послав листа в Мунтру, щоб з’ясувати, чи є що-небудь в розповідях дівчинки, схоже на правду. Він відправив лист за адресою, яку вказала дівчинка. Лист одержав приголомшений вдівець на ім’я Кендарнарт, який все ще оплакував втрату своєї дружини Луджі. Але навіть будучи істинним індусом, він не міг повірити в реальність фотографії її нової сім’ї. Підозрюючи розіграш, Кендарнарт послав свого двоюрідного брата, містера Лала, який проживав в Делі, щоб подивитися і розпитати дівчинку. Якби це був обман, кузен би зрозумів це. Коли містер Лал прийшов в будинок Деві нібито у справі, Шанті відкрила йому двері і потім, скрикнувши, кинулася з обіймами до здивованого гостя.

Вийшла її мати, і перш ніж гість встиг що-небудь сказати, Шанті (якій тоді було вже 9 років) сказала: «Мамо, ось двоюрідний брат мого чоловіка! Він жив недалеко від нас в Мунтрі, а потім переїхав в Делі. Я така рада йому, хай він увійде до будинку. Я хочу розпитати його про мого чоловіка і синів».

Містер Лал підтвердив сім’ї Шанті всі факти, про які Шанті розповідала багато років. У результаті всі вирішили, що Кендарнарт і його син повинні приїхати в Делі як гості сім’ї Деві.

Коли Кендарнарт приїхав в Делі з сином, Шанті кинулася цілувати їх, називаючи ласкавими іменами. Вона поводилася з Кендарнартом як любляча дружина, вона пригощала його тістечкам, сиром. Коли Кендарнарт почав ридати, Шанті прийнялася заспокоювати його, повторюючи найласкавіші слова, відомі тільки Луїджі і Кендарнарту. В результаті всього цього в пресі з’явилися повідомлення, в сім’ю стали навідуватися учені, дослідники. Вони вирішили взяти Шанті в Муттру і дозволили їй вести їх в будинок, де вона нібито жила і померла в попередньому житті.

Коли потяг прибув в Муттру, Шанті, побачивши людей на платформі, скрикнула від радості і стала їм махати рукою. Вона сказала, що це були мати і брат її чоловіка. І це виявилося правдою. І що ще важливіше, зійшовши з потягу, вона почала говорити на діалекті цієї місцевості. Раніше вона ніколи не чула і не навчалася цьому діалекту.

Ці події знайшли віддзеркалення і в міжнародній пресі, стали причиною численних дискусій. Наскільки відомо з розповідей очевидців, всі, хто знав Луджі, приймали Шанті за перевтілену Луджі. (Фрагмент з книги Р. Альмедера).

Пан Лінь Му, помічник колишнього Генерального секретаря КПК Ху Яобана, у своєму інтерв’ю для "Великої Епохи" звернувся до міжнародного співтовариства, щоб об’єднати зусилля з припинення жорстоких злочинів КПК. Він також звернувся до Ради ООН з прав людини з клопотанням про проведення розслідування в усіх трудових таборах Китаю, де переслідують послідовників Фалуньгун і політичних дисидентів, включаючи практику вилучення органів у живих людей. Нижче наведено витримки з цього інтерв’ю.

Вилучення органів у живих – дикість

«Злочинні дії з вилученням органів у живих послідовників Фалуньгун порушують не тільки Міжнародне право, але також порушують закони Китаю. Хоча в Китаї нещодавно прийнято так зване законодавство, воно навряд чи виконується».

«У Китаї з древніх часів дотримання етикету вважається дуже важливим. Китайці дотримуються строгих національних вірувань, таких як збереження тіла своїх родичів після їхньої смерті, поховання мертвих, навіть тіло і волосся не можна пошкоджувати».

«За традиційними поняттями китайського народу злочинні дії КПК з вилученням живих органів надзвичайно жорстокі і нелюдські».

Китайські трудові табори – найнебезпечніше місце

«Китайські трудові табори – найпохмуріше та найнебезпечніше місце у Китаї, місце, де широко застосовуються тортури. Я багато чув про практикуючих Фалуньгун і політичних дисидентів, яких катували в трудових таборах. Багато людей, які звідти вийшли, зазнали різного роду катувань».

«У мене є багато друзів, які були свідками цього. Наприклад Ван Цзіньбо, якого звільнили торік після того, як він відсидів у тюрмі повний термін – його багато разів катували у в’язниці; Чен Лунде з Ханчжоу, столиці провінції Чжецзян, – його катували електрошоком і тепер він став інвалідом. Ма Сяомін і Чжао Чанцін з міста Сіань, обоє зазнали катувань і жорстоких утисків…».

КПК приховує скоєні в трудових таборах злочини

«Хоча багато людей вийшли з трудових таборів і розповіли правду про катування і переслідування, у них немає можливості подати в суд на злочинців, тому що вони не можуть пред’явити доказів і свідків. Вони знають, що усі, хто був присутній там, включаючи чиновників з органів Громадської Безпеки, адміністрацію табору, ніхто з них не даватиме свідчень».

«Кілька добрих людей з органів Громадської Безпеки і персоналу таборів розповіли нам про поширені там катування і жорстоке ставлення, але вони не стануть давати свідчення у суді, вони бояться».

«Більш того, трудові табори використовують безліч засобів, щоб сховати свої злочини, такі, наприклад, як використання кримінальників, щоб вони погано поводилися з політичними дисидентами.

Звернення до міжнародного співтовариства

"Приймаючи до уваги те, що трудові табори широко поширені в Китаї, і катування загальновживані, і особливо після того, як були розкриті дії з вилученням органів у живих послідовників Флуньгун;

Приймаючи до уваги те, що КПК зневажає законодавство, і в Китаї питання щодо трудових таборів не можна вирішити законним шляхом;

Ми звертаємося до міжнародного співтовариства і Ради ООН з прав людини з тим, щоб було проведено всебічне і незалежне розслідування. Ми наполегливо радимо КПК відкрити для розслідування всі трудові табори в Китаї».

«Ми звертаємося до авторитетних Рад ООН, щоб правда була встановлена, щоб були усунені усі перешкоди, знищені бар’єри і блокади створені КПК, і щоб було проведено міжнародне розслідування стосовно трудових таборів, в’язниць, центрів затримки, Офісу 610 і пов’язаної з ним шпигунської мережі й інших незаконних організацій».

«Незважаючи на результат і ступінь виконання, ми звертаємося до міжнародного співтовариства і людей, задіяних у всіх життєвих сферах, щоб усі разом закликати до справедливості. Тільки широкомасштабне, глибоке і всебічне незалежне розслідування буде ефективним і значимим».

«Ми будемо продовжувати виступати з таким закликом, щоб покінчити із злочинами проти людства в Китаї, які підтримує держава ».

Велика Епоха

Пан Лінь Му, помічник колишнього Генерального секретаря КПК Ху Яобана, у своєму інтерв’ю для "Великої Епохи" звернувся до міжнародного співтовариства, щоб об’єднати зусилля з припинення жорстоких злочинів КПК. Він також звернувся до Ради ООН з прав людини з клопотанням про проведення розслідування в усіх трудових таборах Китаю, де переслідують послідовників Фалуньгун і політичних дисидентів, включаючи практику вилучення органів у живих людей. Нижче наведено витримки з цього інтерв’ю.

Вилучення органів у живих – дикість

«Злочинні дії з вилученням органів у живих послідовників Фалуньгун порушують не тільки Міжнародне право, але також порушують закони Китаю. Хоча в Китаї нещодавно прийнято так зване законодавство, воно навряд чи виконується».

«У Китаї з древніх часів дотримання етикету вважається дуже важливим. Китайці дотримуються строгих національних вірувань, таких як збереження тіла своїх родичів після їхньої смерті, поховання мертвих, навіть тіло і волосся не можна пошкоджувати».

«За традиційними поняттями китайського народу злочинні дії КПК з вилученням живих органів надзвичайно жорстокі і нелюдські».

Китайські трудові табори – найнебезпечніше місце

«Китайські трудові табори – найпохмуріше та найнебезпечніше місце у Китаї, місце, де широко застосовуються тортури. Я багато чув про практикуючих Фалуньгун і політичних дисидентів, яких катували в трудових таборах. Багато людей, які звідти вийшли, зазнали різного роду катувань».

«У мене є багато друзів, які були свідками цього. Наприклад Ван Цзіньбо, якого звільнили торік після того, як він відсидів у тюрмі повний термін – його багато разів катували у в’язниці; Чен Лунде з Ханчжоу, столиці провінції Чжецзян, – його катували електрошоком і тепер він став інвалідом. Ма Сяомін і Чжао Чанцін з міста Сіань, обоє зазнали катувань і жорстоких утисків…».

КПК приховує скоєні в трудових таборах злочини

«Хоча багато людей вийшли з трудових таборів і розповіли правду про катування і переслідування, у них немає можливості подати в суд на злочинців, тому що вони не можуть пред’явити доказів і свідків. Вони знають, що усі, хто був присутній там, включаючи чиновників з органів Громадської Безпеки, адміністрацію табору, ніхто з них не даватиме свідчень».

«Кілька добрих людей з органів Громадської Безпеки і персоналу таборів розповіли нам про поширені там катування і жорстоке ставлення, але вони не стануть давати свідчення у суді, вони бояться».

«Більш того, трудові табори використовують безліч засобів, щоб сховати свої злочини, такі, наприклад, як використання кримінальників, щоб вони погано поводилися з політичними дисидентами.

Звернення до міжнародного співтовариства

"Приймаючи до уваги те, що трудові табори широко поширені в Китаї, і катування загальновживані, і особливо після того, як були розкриті дії з вилученням органів у живих послідовників Флуньгун;

Приймаючи до уваги те, що КПК зневажає законодавство, і в Китаї питання щодо трудових таборів не можна вирішити законним шляхом;

Ми звертаємося до міжнародного співтовариства і Ради ООН з прав людини з тим, щоб було проведено всебічне і незалежне розслідування. Ми наполегливо радимо КПК відкрити для розслідування всі трудові табори в Китаї».

«Ми звертаємося до авторитетних Рад ООН, щоб правда була встановлена, щоб були усунені усі перешкоди, знищені бар’єри і блокади створені КПК, і щоб було проведено міжнародне розслідування стосовно трудових таборів, в’язниць, центрів затримки, Офісу 610 і пов’язаної з ним шпигунської мережі й інших незаконних організацій».

«Незважаючи на результат і ступінь виконання, ми звертаємося до міжнародного співтовариства і людей, задіяних у всіх життєвих сферах, щоб усі разом закликати до справедливості. Тільки широкомасштабне, глибоке і всебічне незалежне розслідування буде ефективним і значимим».

«Ми будемо продовжувати виступати з таким закликом, щоб покінчити із злочинами проти людства в Китаї, які підтримує держава ».

Велика Епоха

Цей випадок може бути розслідуваний як в самому Китаї так і за його межами, правда стає відомою американцям і людям усього світу. Це жахливо, і цілком очевидно, що це виходить за рамки моральних норм майже усіх країн. Настав час громадянам світу сказати “Ні” монстрам, що розбирають тіла живих людей у Китаї і наживаються на продажі їхніх органів.

Ми, як законодавці, як державні діячі й американці, не повинні бути замішані в цих злочинах, зберігаючи мовчання. Історії байдуже чи сприятимемо ми продажу Боїнгів 747, чи іншим справам, але історія буде судити нас, якщо ми відвернемося, знаючи, що в Китаї у великому масштабі відбуваються нелюдські страждання.

Ми несемо відповідальність за те, щоб наш президент висловив гаряче бажання американців розпочати доскональне розслідування цих злочинів, зажадати пояснень від генсекретаря Ху Цзіньтао під час його майбутнього візиту, вимагати розслідування третьої сторони на місці злочину. Я думаю, ви погодитеся, що це найменше, що ми можемо зробити.

На вебсайті центру з трансплантації органів у Тяньцзіні, ми можемо побачити графік їхніх “досягнень”, який показує, що кількість операцій стрімко зростає після 1999 року, коли почалося офіційне переслідування Фалуньгун.

Це може бути жахливим поясненням того, чому пацієнтам у КНР не доводиться довго чекати людських органів.

Цей вид аморального співробітництва з вилученням та продажою людських органів, звичайно, особливий випадок і ми не можемо його ігнорувати.

Багато людей вважає, що Китай сприятливе місце, де можна робити свій бізнес і заробляти гроші, але вони не бажають помічати справи керівників країни, які утягнуті у страшні злочини. Зараз ми ігноруємо багато поганих речей, які вони постійно роблять. Китайські комуністи очікують, що ми проігноруємо їхні злі справи. Однак це не означає, що вся наша країна забула людські цінності.

Я думаю що, коли країна не підтримує певні моральні основи і закриває очі на утиски, врешті-решт, це повертається, руйнуючи країну, яка закриває очі і не визнає зло. У цьому випадку комуністичний Китай знову демонструє зло, яке заслуговує на осуд усього цивілізованого світу.

Я думаю, важливо, щоб відомі люди в США голосно висловилися від імені американців на підтримку китайців. Тим самим ми продемонструємо мученикам у Китаї і в усьому світі, що ми на їхньому боці. Ми на боці пригноблених людей, а не жорстокого диктатора, який їх репресує, навіть за умови, що американські бізнесмени заробляють гроші в Китаї.

У Китай має поїхати багато людей, але вони повинні говорити з пригнобленими людьми, а не з гнобителями. Не витрачати час на мучителів, а провести час з потерпілими від катувань людьми.

Я думаю, зрештою американські люди зрозуміють що відбувається в Китаї, і США виступить проти комуністичних лідерів Китаю. Це дає нам упевненість, що ми зможемо запропонувати значну підтримку людям, таким як послідовники Фалуньгун, які просять тільки права жити і жити на Волі.

Велика Епоха

Цей випадок може бути розслідуваний як в самому Китаї так і за його межами, правда стає відомою американцям і людям усього світу. Це жахливо, і цілком очевидно, що це виходить за рамки моральних норм майже усіх країн. Настав час громадянам світу сказати “Ні” монстрам, що розбирають тіла живих людей у Китаї і наживаються на продажі їхніх органів.

Ми, як законодавці, як державні діячі й американці, не повинні бути замішані в цих злочинах, зберігаючи мовчання. Історії байдуже чи сприятимемо ми продажу Боїнгів 747, чи іншим справам, але історія буде судити нас, якщо ми відвернемося, знаючи, що в Китаї у великому масштабі відбуваються нелюдські страждання.

Ми несемо відповідальність за те, щоб наш президент висловив гаряче бажання американців розпочати доскональне розслідування цих злочинів, зажадати пояснень від генсекретаря Ху Цзіньтао під час його майбутнього візиту, вимагати розслідування третьої сторони на місці злочину. Я думаю, ви погодитеся, що це найменше, що ми можемо зробити.

На вебсайті центру з трансплантації органів у Тяньцзіні, ми можемо побачити графік їхніх “досягнень”, який показує, що кількість операцій стрімко зростає після 1999 року, коли почалося офіційне переслідування Фалуньгун.

Це може бути жахливим поясненням того, чому пацієнтам у КНР не доводиться довго чекати людських органів.

Цей вид аморального співробітництва з вилученням та продажою людських органів, звичайно, особливий випадок і ми не можемо його ігнорувати.

Багато людей вважає, що Китай сприятливе місце, де можна робити свій бізнес і заробляти гроші, але вони не бажають помічати справи керівників країни, які утягнуті у страшні злочини. Зараз ми ігноруємо багато поганих речей, які вони постійно роблять. Китайські комуністи очікують, що ми проігноруємо їхні злі справи. Однак це не означає, що вся наша країна забула людські цінності.

Я думаю що, коли країна не підтримує певні моральні основи і закриває очі на утиски, врешті-решт, це повертається, руйнуючи країну, яка закриває очі і не визнає зло. У цьому випадку комуністичний Китай знову демонструє зло, яке заслуговує на осуд усього цивілізованого світу.

Я думаю, важливо, щоб відомі люди в США голосно висловилися від імені американців на підтримку китайців. Тим самим ми продемонструємо мученикам у Китаї і в усьому світі, що ми на їхньому боці. Ми на боці пригноблених людей, а не жорстокого диктатора, який їх репресує, навіть за умови, що американські бізнесмени заробляють гроші в Китаї.

У Китай має поїхати багато людей, але вони повинні говорити з пригнобленими людьми, а не з гнобителями. Не витрачати час на мучителів, а провести час з потерпілими від катувань людьми.

Я думаю, зрештою американські люди зрозуміють що відбувається в Китаї, і США виступить проти комуністичних лідерів Китаю. Це дає нам упевненість, що ми зможемо запропонувати значну підтримку людям, таким як послідовники Фалуньгун, які просять тільки права жити і жити на Волі.

Велика Епоха

Чорні діри перебувають в одній із найстаріших областей Всесвіту, далекому галактичному кластері Абель 400 (Abell 400). Кожна дірка розташовується в центрі галактики, що її народила, і разом вони становлять гантелеподібну галактику NGC 1128. Астрономи встановили, що відстань між чорними дірами становить близько 3000 світлових років, і вони з високою швидкістю обертаються одна навколо одної. Згодом швидкість руху буде зростати, а відстань між ними – зменшуватися. Зрештою, чорні діри можуть злитися в одну гігантську, утворивши один з найбільших джерел гравітаційного випромінювання у Всесвіті. Якщо це трапиться, то ця нова надмасивна чорна діра буде здатна поглинути мільярди зірок. Крім того, ця катастрофа призведе до наймогутнішого викиду гравітаційних хвиль, що як хвилі на воді, поширяться по всьому Всесвіті. Зірки та планети, що перебувають у достатній близькості від чорних дір, що зіштовхнуться, під дією цих хвиль розірвуться в пил.

Вчені повідомляють, що в частині Всесвіту, яку вони спостерігали, злиття чорних дір відбувається до декількох разів на рік. Для спостереження за такими процесами навіть планується запустити спеціальний космічний апарат LISA (Laser Interferometry Space Antenna).

Головна властивість чорних дір Всесвіту – що б у них не потрапило, назад воно не повернеться. Це стосується навіть світла, тому що тіло, що поглинає все світло, що падає на нього й не випускає власного, здається абсолютно чорним. Тому чорні діри й одержали таку назву. Відомо, що й теорія відносності Ейнштейна пророкує існування зірок такої величезної маси, що з тенет їхнього притягання не може вирватися навіть світло.
Довгий час ці об’єкти, названі чорними дірами, існували лише в теорії, тому що немає можливості їх «розглянути». Проте, її присутність виявляється за непрямими ознаками впливу її надпотужного й незвичайного гравітаційного поля.

Недавно одна з таких чорних дір уперше виявила себе дуже агресивно. 18 лютого астрономи NASA і Європейського космічного агентства опублікували відеозаписи, де чорна діра розірвала зірку, що підійшла занадто близько, і поглинула її шматок.

Це було перше незаперечне свідчення існування чорних дір у Всесвіті.

Зараз учені аналізують дані про нові відкриття «поведінки» чорних дір і не прийшли до загальної думки, але стверджують, що для Землі поки що ніякої небезпеки немає.

Чорні діри перебувають в одній із найстаріших областей Всесвіту, далекому галактичному кластері Абель 400 (Abell 400). Кожна дірка розташовується в центрі галактики, що її народила, і разом вони становлять гантелеподібну галактику NGC 1128. Астрономи встановили, що відстань між чорними дірами становить близько 3000 світлових років, і вони з високою швидкістю обертаються одна навколо одної. Згодом швидкість руху буде зростати, а відстань між ними – зменшуватися. Зрештою, чорні діри можуть злитися в одну гігантську, утворивши один з найбільших джерел гравітаційного випромінювання у Всесвіті. Якщо це трапиться, то ця нова надмасивна чорна діра буде здатна поглинути мільярди зірок. Крім того, ця катастрофа призведе до наймогутнішого викиду гравітаційних хвиль, що як хвилі на воді, поширяться по всьому Всесвіті. Зірки та планети, що перебувають у достатній близькості від чорних дір, що зіштовхнуться, під дією цих хвиль розірвуться в пил.

Вчені повідомляють, що в частині Всесвіту, яку вони спостерігали, злиття чорних дір відбувається до декількох разів на рік. Для спостереження за такими процесами навіть планується запустити спеціальний космічний апарат LISA (Laser Interferometry Space Antenna).

Головна властивість чорних дір Всесвіту – що б у них не потрапило, назад воно не повернеться. Це стосується навіть світла, тому що тіло, що поглинає все світло, що падає на нього й не випускає власного, здається абсолютно чорним. Тому чорні діри й одержали таку назву. Відомо, що й теорія відносності Ейнштейна пророкує існування зірок такої величезної маси, що з тенет їхнього притягання не може вирватися навіть світло.
Довгий час ці об’єкти, названі чорними дірами, існували лише в теорії, тому що немає можливості їх «розглянути». Проте, її присутність виявляється за непрямими ознаками впливу її надпотужного й незвичайного гравітаційного поля.

Недавно одна з таких чорних дір уперше виявила себе дуже агресивно. 18 лютого астрономи NASA і Європейського космічного агентства опублікували відеозаписи, де чорна діра розірвала зірку, що підійшла занадто близько, і поглинула її шматок.

Це було перше незаперечне свідчення існування чорних дір у Всесвіті.

Зараз учені аналізують дані про нові відкриття «поведінки» чорних дір і не прийшли до загальної думки, але стверджують, що для Землі поки що ніякої небезпеки немає.

Лимон, як і мандарин, апельсин, грейпфрут, цитрон – належить до сімейства цитрусових, цілий рік зберігаючи зелений наряд.

#img_left#Лимон не скидає листя протягом всього року і постійно накопичує важливі для рослини елементи, які використовуються їм для зростання нового листя, паростків і гілок, а ще для розвитку плодів.  

Здорове дерево привертає увагу великою кількістю зеленого листя, яке бере безпосередню участь у фізіологічних процесах зростання. Лимон – рослина дво- чи трирічна, з кореневою системою у вигляді особливих ґрунтових грибків, розташованих на корінні дерева у вигляді потовщень, так званих мікориз.

Відносини між грибками і деревом розвиваються на основі симбіозу: грибок отримує від дерева живильні речовини і, у свою чергу, забезпечує її всім необхідним.  

Лимон вважається найпримхливішою рослиною з цитрусових, що реагує на зовнішню температуру, але, завдяки  своїм цілющим якостям, користується великим попитом.  

Основними складовими лимона є вода і лимонна кислота. Поряд з іншими найважливішими для організму вітамінами A, B1, і D, найбільше у лимоні вітаміну С, незамінного для здорового обміну речовин в організмі, і який бере участь у живленні тканин.  

Таке цілюще поєднання корисних для людського організму речовин дає лимону право бути незамінним продуктом харчування і цінним лікарським і косметичним засобом.  

А спектр захворювань, які лимон здатний лікувати, – величезний:  

 1. дихальних шляхів;  

 2. інфекційні;  

 3. шкіряні;  

 4. серцево-судинної системи;  

 5. нервової системи;  

 6. ендокринної системи;  

 7. шлунково-кишкового тракту;  

 8. опорно-рухового апарату;  

 9. сечової системи.  

Залишається тільки правильно вибрати лимон, звертаючи увагу на те, щоб плід був міцним, пружним, з гладкою шкіркою – ознака того, що вона буде тонкою, з великою кількістю м’якоті.  Якщо лимон виглядає недостиглим – ще краще, принаймні, у Вас є шанс довше його зберігати.  

З питаннями про способи застосування лимона – звертайтеся до рецептів, накопичених народною віковою мудрістю, та не забувайте про духовну їжу, без якої, як би людина не намагалася вилікувати своє фізичне здоров’я, прагнучи до цілковитого успіху, все одно не обійтися!

Ольга Федосєєва. Велика Епоха