Blog

  • Подорож з міста Сіань у місто Ченду

    Подорож з міста Сіань у місто Ченду

    #img_right#Рано вранці 12 квітня, під час свого перебування у місті Дінчжоу, Гао Чжишен отримав повідомлення від свого друга, в якому мовилося, що урядовий тиск перешкоджає адвокатам представляти інтереси Чжао Синя, побитого поліцейськими у провінції Юньнань. Гао відповів без зволікання: «Ми візьмемося за цю справу. Смішно, що при такій кількості адвокатів у Китаї, ніхто не зважиться представити інтереси Чжао Синя. Чи вдасться нам виграти справу чи ні — це вже інше питання, але ми не можемо допустити, щоб Чжао Синь з’явився у суді без адвоката». Цієї ж ночі Гао Чжишен і Ма Веньду відправилися в місто Ченду. Їх шлях пролягав через Пекін.

    У пошуках житла

    Кореспондент «Великої Епохи» узяв у Гао інтерв’ю, коли він проїздив Пекін.

    Репортер: Ви думаєте, Вам вдасться виїхати з Пекіна? Чи не можуть вони послати людей, щоб зупинити Вас?

    Гао: Важко сказати. Я не думаю про їх плани та продовжуватиму добре виконувати свою роботу. (Сміється) Моє головне завдання цього року — це знайти, де жити. Вони не дозволять мені залишитися у Пекіні або північному Шаньсі, так що я вимушений шукати житло десь у іншому місці. Мені дуже хочеться знайти місце, де я міг би мати хороший, тривалий відпочинок.

    Репортер: Чжао Синь отримав попередження з Відділу Національної Безпеки. Як Ви думаєте, що може трапитися під час цієї поїздки?

    Гао: Я поняття не маю. Думаю, що ми зустрінемося з перешкодами незалежно від успіху поїздки. Оскільки протилежна сторона [китайський комуністичний режим] завжди атакує першою, я постійно знаходжуся в оборонному стані. Ми граємо одні й ті ж ролі в кожному змаганні: я дотримуюся своєї позиції, тоді як вони діють непередбачено. У результаті, мої супротивники стають істеричними та втрачають контроль. З тих пір, як я повернувся до Пекіна кілька днів тому, китайська компартія послала близько ста таємних агентів та десяток транспортних засобів, щоб стежити за мною. Вони діють абсолютно нераціонально.

    Я не знаю, чи помітили інші, але після мого повернення до Пекіна, в команду тих, хто за мною стежить, були також залучені військові.

    Репортер: Ті два солдати там?

    Гао: Так, неймовірно, що вони можуть прислати цілий батальйон за такий короткий термін. Це доводить, що відповідальна особа, яка відповідає за переслідування моєї сім’ї, наділена владою на різних рівнях, подібно до «Офісу 610».

    Операція по придушенню моралі

    Гао: "Сьогодні мені телефонувала безліч людей, кажучи, що після того, як вони дізналися про мої страждання – вони були зворушені до сліз. Я хочу передати їм через засоби масової інформації — не потрібно так реагувати. Чи відчуваю я біль? Звичайно, врешті-решт, всі ми люди. Я колись сказав Ху Цзяну та Ци Чжиюну [1] не думати про свої власні страждання, якщо ми думатимемо, то тоді це дуже боляче. Ті, хто не байдужі до моєї долі, жахливо себе відчувають, їх співчуття примушують їх задатися питанням: «Як можна так знущатися з людини?» Насправді, війна між нами та китайською компартією – це битва за моральні принципи. У цій боротьбі ми не єдині, хто страждає.

    За останні сто днів вони не змогли змусити мене втратити людяність. Навпаки, я дуже багато що придбав, головним чином, для свого розуму та духу. Я знайшов щось, чого раніше не мав, а КПК не добилася нічого, вона тільки втратила.

    Отже, не думайте, що наш біль зараз є наслідком негуманного та жорстоко поводження. Цей процес неминучий на нашому шляху до пошуку мирного перетворення та закінчення знегод китайського народу. Я такий схвильований, що ми знаходимося в цьому процесі! По дорозі з міста Тайюань до Пекіна я читав третій відкритий лист з моєї книги "Боги підтримують нас". Спочатку мені було так боляче, що я розплакався, але пізніше я відчув хвилювання. Чому? Тому що, як я вже згадував у листі, я борюся за одну з найбільших націй в світі, і це більш ніж достатньо, щоб надихнути мене!

    Репортер: У ваших словах відчувається рішучість.

    Гао: Так, у повідомленні, залишеному студентом коледжу з Фуцзянь, мовилося: "З 1.3 мільярдів китайців тільки Ви б’єтеся проти ганебної тиранії КПК". Він сказав: "Я мрію, що одного разу разом з Вами битимуся проти КПК. Багато людей Вами дуже захоплюються". Я хочу всім подякувати. Я хочу сказати, що мені не так вже й погано. Якщо кожен думатиме, що я страждаю, то вони також будуть погано себе почувати. Я не хвилююся, моє серце спокійне. Будь ласка, передайте всім, що якщо я переживаю, то це тому, що так багато людей турбується про мене. Якщо ніхто не думатиме, що я страждаю, тоді я не відчуватиму болю.

    Репортер: Тоді, що ці люди могли б зробити, щоб Ви відчували себе спокійніше?

    Гао: Я вже неодноразово говорив: робіть, що можете, починаючи зі своєї голови. Якщо ви не достатньо хоробрі, щоб вийти, ви можете відректися від диявольської КПК у своєму розумі. Ніколи не вірте її брехні. Особливо для тих, хто все ще є членами КПК — вийдіть з цієї тиранічної організації якомога швидше. Ви можете вийти з лав КПК, використовуючи вигадане ім’я. Якщо Ви все ще належите цій організації, кожен злочин, який вона здійснює, включаючи моє переслідування, також робиться від вашого імені.

    Якщо у вас достатньо хоробрості та вас не дуже цікавлять особисті вигоди та втрати — ви можете вийти. Навряд чи ваше життя опиниться в небезпеці в поточній боротьбі. Звичайно, є виключення, яким є практикуючі Фалуньгун. КПК вільно позбавляє життя послідовників Фалуньгун і робить це у будь-який час. Для пересічних громадян — найгірше, що вони можуть з вами зробити — це посадити у в’язницю або щось у вас конфіскувати".

    [1] Активіст з проблем СНІДу Ху Цзя та борець за демократію Ци Чжиюн перебувають під домашнім арештом за підтримку Естафети голодовки, розпочатої адвокатом Гао.

    Гао Лінь. Велика Епоха

  • Вчені вперше потрапили до джерел Нілу

    Вчені вперше потрапили до джерел Нілу

    #img_left_nostream#Група дослідників вперше в історії людства пропливла уверх за течією Нілу в найвіддаленішу від його дельти точку, що розташована в дощових лісах Руанди, повідомляють Известия науки.

    Суперечки про місце розташування джерел найдовшої у світі ріки велися з 1850 року. Довідатися про джерела Ніла виявилося вкрай складно тому, що пропливти його ще нікому не вдавалося. Шлях цей важкий і переповнений всілякими небезпеками.

    Команда складалася із учених Британії й Нової Зеландії. Впродовж 80 днів дослідники пливли вгору за течією Ніла близько 6700 кілометрів. Вчені використовували систему супутникової навігації GPS і встановили, що довжина Ніла на 170 кілометрів більше. Один з дослідників так охарактеризував важливість цього відкриття: «Своїм відкриттям ми переписали історію.»

    На своєму шляху вчені пережили напад повстанців з північної Уганди, під час якого трагічно загинув один з них. Останні 70 кілометрів вчені перебороли пішки, пробираючись дикими джунглями вздовж Нілу, який тут перетворився у невелику річку.

  • Вчені вперше потрапили до джерел Нілу

    Вчені вперше потрапили до джерел Нілу

    #img_left_nostream#Група дослідників вперше в історії людства пропливла уверх за течією Нілу в найвіддаленішу від його дельти точку, що розташована в дощових лісах Руанди, повідомляють Известия науки.

    Суперечки про місце розташування джерел найдовшої у світі ріки велися з 1850 року. Довідатися про джерела Ніла виявилося вкрай складно тому, що пропливти його ще нікому не вдавалося. Шлях цей важкий і переповнений всілякими небезпеками.

    Команда складалася із учених Британії й Нової Зеландії. Впродовж 80 днів дослідники пливли вгору за течією Ніла близько 6700 кілометрів. Вчені використовували систему супутникової навігації GPS і встановили, що довжина Ніла на 170 кілометрів більше. Один з дослідників так охарактеризував важливість цього відкриття: «Своїм відкриттям ми переписали історію.»

    На своєму шляху вчені пережили напад повстанців з північної Уганди, під час якого трагічно загинув один з них. Останні 70 кілометрів вчені перебороли пішки, пробираючись дикими джунглями вздовж Нілу, який тут перетворився у невелику річку.

  • Таємниця характеру

    Таємниця характеру

    У древній Греції була наука про людські почуття й поведінку. Вона мала назву «Етика», твір про неї написав сам Аристотель, а збірник описів людських характерів склав його учень Феофраст. Ось деякі з них.

    #img_left#Підлесник: лестощі можна визначити як поведінку некрасиву, але вигідну тому, хто лестить.

    Підлесник – це така людина, яка під час прогулянки скаже супутнику: «Помічаєш, як усі на тебе дивляться? Жодного так у місті не поважають!», – і зніме з його плаща зайву ниточку.

    Супутник заговорив – підлесник велить усім замовкнути; пожартував – регоче; заспівав – хвалить; замовк – вигукує: «Чудово!». Дітям його він купує яблука й груші, дарує їх так, щоб батько бачив і водночас примовляє: «У гарного батька й діти гарні».

    Коли той іде в гості до приятеля, підлесник біжить уперед і повідомляє: «До тебе йде!», а потім повернувшись назад: «Сповістив!». Запитує, чи не холодно йому й, не давши йому відповісти, уже закутує його в плащ. Базікаючи з іншими, дивиться на нього, а коли той сідає, він вихоплює в раба подушку й підкладає йому сам. Та й будинок в нього, говорить підлесник, гарний і міцний, і поле гарно оброблене, і портрет схожий.

    Нечема. Невігластво – це більш за все незнання пристойностей. Нечема носить взуття, що йому завелике; говорить гучно; друзям і домашнім не довіряє, а із працівниками про все радиться й батракам у полі розповідає, що було при ньому на народних зборах. У місті він не дивиться ні на храми, ні на статуї, але якщо побачить бика або осла, неодмінно зупиниться й помилується.

    Снідає він на ходу, задаючи корм худобині. Монету бере не всяку, а спершу прикине, чи не легка? Якщо позичить кому кошик або сірники, або мішок, то після цього заснути не може й серед ночі йде просити назад. Перебуваючи в місті, запитує першого стрічного, скільки коштує тут овеча шерсть і сушена риба? Миючись у лазні, співає, черевики підбиває цвяхами.

    Базіка. Балакучість – це схильність говорити багато, і не думаючи. Базіка підсаджується ближче до незнайомого й розповідає, яка в нього, базіки, гарна дружина; потім розповідає сон, що бачив уночі; потім перелічує все, що їв за обідом. Далі, слово за слово, він говорить, що нинішні люди значно гірші попередніх, і як мало дають за пшеницю на ринку. І як багато понаїхало чужоземців, і що море от уже місяць, як судноплавне, і якщо Зевс пошле гарний дощ, то рік буде врожайний, і як важко стало жити, і скільки колон у Парфеноні, і що через місяць буде свято Єлевсіній, а потім Діонісій, і який, власне, день сьогодні? І якщо його будуть терпіти, він не відчепиться.

    Буркун. Буркотіння – це несправедлива лайка на все, що в тебе є. Буркун у дощ гнівається не на те, що дощ іде, а на те, чому він раніше не йшов. Знайшовши на вулиці гаманець, говорить: «А от скарби я жодного разу не знаходив!». Коли подружка його цілує. Він гарчить: «І чого ти мене любиш?». Поторгувавшись і купивши товар, вигукує: «Уявляю, яке я купив добро й за яку ціну!». А, вигравши справу одностайною ухвалою суду, він ще докоряє захиснику, що можна було б говорити й краще.

    Марновір. Марновірство – це малодушний страх перед невідомо якими божественними силами. Марновір у свято неодмінно окропить себе святою водою, покладе в рот гілочку лавра, взяту із храму, і ходить із нею цілий день. Якщо кішка перебігла йому дорогу, він не рушить, поки хто-небудь не пройде першим, а якщо нікого немає, то кине вперед три камінчики. Якщо миша проїсть мішок з борошном, він йде до ворожки й запитує, що робити; а якщо та скаже «взяти й залатати», то приходить додому й приносить милостиві жертви. Почувши дорогою лементи сов, зупиниться й помолиться. У важкий день сидить вдома. Зустрівши похорони, біжить і обмивається з голови до ніг. А, побачивши припадочного, він від наслання в жаху плює собі за пазуху.

    Дурень. Дурість – це негнучкість розуму в розмовах і в справах. Дурень – це той, хто зробивши підрахунок і підбивши підсумок, запитує сусіда: «Скільки ж це буде?». Коли його викликали до суду, він, забувши, іде в поле. Засинає на під час театральної феєрії й, прокидаючись, бачить, що він залишився один у порожньому театрі. Взявши що-небудь, він сам сховає, а потім буде шукати й не зможе знайти. Коли йому повідомлять, що вмер знайомий, він, спохмурнівши скаже: «У добрий час». Взимку він сперечається із працівником, щоб той не купляв огірків. Дітей своїх, якщо вже змусить вправлятися в боротьбі, то не відпустить, поки не знесиляться.

    Валентина Лісіцина. Велика Епоха
  • Таємниця характеру

    Таємниця характеру

    У древній Греції була наука про людські почуття й поведінку. Вона мала назву «Етика», твір про неї написав сам Аристотель, а збірник описів людських характерів склав його учень Феофраст. Ось деякі з них.

    #img_left#Підлесник: лестощі можна визначити як поведінку некрасиву, але вигідну тому, хто лестить.

    Підлесник – це така людина, яка під час прогулянки скаже супутнику: «Помічаєш, як усі на тебе дивляться? Жодного так у місті не поважають!», – і зніме з його плаща зайву ниточку.

    Супутник заговорив – підлесник велить усім замовкнути; пожартував – регоче; заспівав – хвалить; замовк – вигукує: «Чудово!». Дітям його він купує яблука й груші, дарує їх так, щоб батько бачив і водночас примовляє: «У гарного батька й діти гарні».

    Коли той іде в гості до приятеля, підлесник біжить уперед і повідомляє: «До тебе йде!», а потім повернувшись назад: «Сповістив!». Запитує, чи не холодно йому й, не давши йому відповісти, уже закутує його в плащ. Базікаючи з іншими, дивиться на нього, а коли той сідає, він вихоплює в раба подушку й підкладає йому сам. Та й будинок в нього, говорить підлесник, гарний і міцний, і поле гарно оброблене, і портрет схожий.

    Нечема. Невігластво – це більш за все незнання пристойностей. Нечема носить взуття, що йому завелике; говорить гучно; друзям і домашнім не довіряє, а із працівниками про все радиться й батракам у полі розповідає, що було при ньому на народних зборах. У місті він не дивиться ні на храми, ні на статуї, але якщо побачить бика або осла, неодмінно зупиниться й помилується.

    Снідає він на ходу, задаючи корм худобині. Монету бере не всяку, а спершу прикине, чи не легка? Якщо позичить кому кошик або сірники, або мішок, то після цього заснути не може й серед ночі йде просити назад. Перебуваючи в місті, запитує першого стрічного, скільки коштує тут овеча шерсть і сушена риба? Миючись у лазні, співає, черевики підбиває цвяхами.

    Базіка. Балакучість – це схильність говорити багато, і не думаючи. Базіка підсаджується ближче до незнайомого й розповідає, яка в нього, базіки, гарна дружина; потім розповідає сон, що бачив уночі; потім перелічує все, що їв за обідом. Далі, слово за слово, він говорить, що нинішні люди значно гірші попередніх, і як мало дають за пшеницю на ринку. І як багато понаїхало чужоземців, і що море от уже місяць, як судноплавне, і якщо Зевс пошле гарний дощ, то рік буде врожайний, і як важко стало жити, і скільки колон у Парфеноні, і що через місяць буде свято Єлевсіній, а потім Діонісій, і який, власне, день сьогодні? І якщо його будуть терпіти, він не відчепиться.

    Буркун. Буркотіння – це несправедлива лайка на все, що в тебе є. Буркун у дощ гнівається не на те, що дощ іде, а на те, чому він раніше не йшов. Знайшовши на вулиці гаманець, говорить: «А от скарби я жодного разу не знаходив!». Коли подружка його цілує. Він гарчить: «І чого ти мене любиш?». Поторгувавшись і купивши товар, вигукує: «Уявляю, яке я купив добро й за яку ціну!». А, вигравши справу одностайною ухвалою суду, він ще докоряє захиснику, що можна було б говорити й краще.

    Марновір. Марновірство – це малодушний страх перед невідомо якими божественними силами. Марновір у свято неодмінно окропить себе святою водою, покладе в рот гілочку лавра, взяту із храму, і ходить із нею цілий день. Якщо кішка перебігла йому дорогу, він не рушить, поки хто-небудь не пройде першим, а якщо нікого немає, то кине вперед три камінчики. Якщо миша проїсть мішок з борошном, він йде до ворожки й запитує, що робити; а якщо та скаже «взяти й залатати», то приходить додому й приносить милостиві жертви. Почувши дорогою лементи сов, зупиниться й помолиться. У важкий день сидить вдома. Зустрівши похорони, біжить і обмивається з голови до ніг. А, побачивши припадочного, він від наслання в жаху плює собі за пазуху.

    Дурень. Дурість – це негнучкість розуму в розмовах і в справах. Дурень – це той, хто зробивши підрахунок і підбивши підсумок, запитує сусіда: «Скільки ж це буде?». Коли його викликали до суду, він, забувши, іде в поле. Засинає на під час театральної феєрії й, прокидаючись, бачить, що він залишився один у порожньому театрі. Взявши що-небудь, він сам сховає, а потім буде шукати й не зможе знайти. Коли йому повідомлять, що вмер знайомий, він, спохмурнівши скаже: «У добрий час». Взимку він сперечається із працівником, щоб той не купляв огірків. Дітей своїх, якщо вже змусить вправлятися в боротьбі, то не відпустить, поки не знесиляться.

    Валентина Лісіцина. Велика Епоха
  • Напружені відносини між робочими і бюрократами привели до колективного виходу з КПК робочих з провінції Хубей

    Напружені відносини між робочими і бюрократами привели до колективного виходу з КПК робочих з провінції Хубей

    #img_right_nostream#Нещодавно більше 100 робітників з місцевого Відділу регулювання основними продуктами харчування у районі Хуанбей міста Ухань провінції Хубей підписали заяву, адресовану керівникам їх відділу, комітету основних продуктів харчування у місті Ухань і в комітет компартії Ухань. Вони оголосили про свій колективний вихід з КПК.

    Починаючи з 2000 року, після того, як відділ регулювання основних продуктів харчування (частина урядових і державних організацій які мають підприємства) оголосив про своє банкрутство, цих робітників били за їх звернення до влади Пекіна про корупцію серед кадрів, прохання про підвищення зарплатні і вимоги дотримання їх прав.

    Керівник прогоміньданівської суспільної Інтернет-організації (відомої в Китаї як союзна група Ухань Фаньлань) Сунь Буер і декілька її членів Вань Лі, Ні Цзянфен та інші, сформували 25 березня дослідницьку команду і попрямували у район Хуанбей перевірити ці новини.

    Робочий розповів, що цей масовий вихід з КПК дуже схвилював високопоставлених чиновників у Пекіні. В даний час ситуація дуже напружена, деякі робочі знаходяться під домашнім арештом, інші затримані. Сунь Буер і його компаньйони прибули у район Хуанбей 26 березня і зустрілися з пан Мей, керівником місцевого госпіталю, раніше засудженого до 10 років ув‘язнення під час кампанії КПК, так званого «посиленого страйку».

    Пан Мей описав свій хворобливий досвід, коли міліціонери примушували його стати на коліна. Він відмовився робити це і відповів їм: «Я кланятимусь Небесам, Землі, моїм батькам, але чому я повинен кланятися перед вами?» Тоді охоронець в’язниці надів на його ноги і руки наручники, примусивши його кланятися до землі. Вони також розряджали свої електричні палиці в його голову доти, поки він не знепритомнів.

    Під час розслідування, один з ініціаторів колективного виходу з КПК Ван Хуайянь, був відправлений на один день у «клас перевиховання», щоб «реформувати його мислення», але він залишився непохитним. Звільнений робітник сказав Сунь Буеру і його компаньйонам, що тут було багато конфліктів і ускладнень після переформовування Відділу регулювання основних продуктів харчування у районі Хуанбей.

    Цей випадок колективного виходу з КПК не був збігом, а був результатом напружених відносин, що накопичилися, між робочими і багатими, впливовими бюрократами. Нетерпіння поступово перетворювалося на відчай і, врешті-решт, розлючені робочі вирішили підписати колективну заяву про вихід з КПК. Заява про вихід з КПК – втілення надзвичайного незадоволення мас.

    Відділ регулювання основних продуктів харчування оголосив про своє банкрутство у 2000 році і припинив видавати зарплатню звільненим робітникам, викликавши обурення. Більше 50 чоловік, що представляють звільнених робітників, підписали колективну заяву у Комітет основних продуктів харчування, прохаючи їх вирішити це питання. Проте бюрократи відмовилися, стверджуючи, що «кадри виїхали на зустріч» і вони не можуть зустрітися з ними.

    Представник робітників у цей час, Хуан Чансі (колишній начальник відділення міліції Ченгуан, згодом переведений у відділ регулювання основних продуктів харчування) розповів їм, що лідери знаходилися у ресторані і, готуючись до банкету, грали в мацзян. Позбавлені заощаджень і пенсій робочі з тривогою чекали на лідерів, які поверталися із своєї зустрічі.

    Купивши на гроші суспільного фонду нерухомість, бюрократи влаштували гулянку. Хуан Чансі був дуже розлючений тим, що сталося, але колишній службовець, який відповідає за відділ регулювання основних продуктів харчування Чжоу Хухуа злісно вдарив Хуан Чансі, якому було вже за 60, табуретом по голові, від чого той помер на місці.

    Робочі негайно повідомили про це місцевим ЗМІ таким як Чутянь Пост (Chutian Metropolitan Post), Вечірній Ухань (Wuhan Evening) і Янцзи сьогодні (Yangtze River Daily), проте репортери були дуже налякані, щоб писати про цей випадок, і лише кружляли навколо Хуанбей. З тієї миті напружені відносини між робочими і бюрократами поглибилися і обертаються навколо двох головних причин.

    Перша причина в тому, що активи відділу, які коштували US$ 740 700, були продані за US$ 86 400 і працівники підозрювали, що це було шахрайство, а величезна сума грошей була привласнена бюрократами, що пустили їх на розваги і придбання особистого майна.

    Друга причина полягає у тому, що зарплатня працівників, єдине джерело їх існування, повинна була видаватися робітникам наперед, проте вона була неповною, або не видавалася, або затримувалася. Частина компенсації для робітників використовувалася для оплати пенсій, які повинні були оплачуватися відділом.

    Медичне страхування та інші пільги, які мали звільнені робочі, могли взагалі не видаватися. Робітники відчували, що пільги, які належать їм, незалежно від того, чиїми вони були, будь то робітників-викупників, раніше відставних або звільнених робітників, були привласнені багатими і впливовими бюрократами. Сунь Буер сказав: «Ми продовжуватимемо привертати увагу до колективного виходу з компартії 100 робочих Відділу регулювання основних продуктів харчування у районі Хуанбей».

  • Напружені відносини між робочими і бюрократами привели до колективного виходу з КПК робочих з провінції Хубей

    Напружені відносини між робочими і бюрократами привели до колективного виходу з КПК робочих з провінції Хубей

    #img_right_nostream#Нещодавно більше 100 робітників з місцевого Відділу регулювання основними продуктами харчування у районі Хуанбей міста Ухань провінції Хубей підписали заяву, адресовану керівникам їх відділу, комітету основних продуктів харчування у місті Ухань і в комітет компартії Ухань. Вони оголосили про свій колективний вихід з КПК.

    Починаючи з 2000 року, після того, як відділ регулювання основних продуктів харчування (частина урядових і державних організацій які мають підприємства) оголосив про своє банкрутство, цих робітників били за їх звернення до влади Пекіна про корупцію серед кадрів, прохання про підвищення зарплатні і вимоги дотримання їх прав.

    Керівник прогоміньданівської суспільної Інтернет-організації (відомої в Китаї як союзна група Ухань Фаньлань) Сунь Буер і декілька її членів Вань Лі, Ні Цзянфен та інші, сформували 25 березня дослідницьку команду і попрямували у район Хуанбей перевірити ці новини.

    Робочий розповів, що цей масовий вихід з КПК дуже схвилював високопоставлених чиновників у Пекіні. В даний час ситуація дуже напружена, деякі робочі знаходяться під домашнім арештом, інші затримані. Сунь Буер і його компаньйони прибули у район Хуанбей 26 березня і зустрілися з пан Мей, керівником місцевого госпіталю, раніше засудженого до 10 років ув‘язнення під час кампанії КПК, так званого «посиленого страйку».

    Пан Мей описав свій хворобливий досвід, коли міліціонери примушували його стати на коліна. Він відмовився робити це і відповів їм: «Я кланятимусь Небесам, Землі, моїм батькам, але чому я повинен кланятися перед вами?» Тоді охоронець в’язниці надів на його ноги і руки наручники, примусивши його кланятися до землі. Вони також розряджали свої електричні палиці в його голову доти, поки він не знепритомнів.

    Під час розслідування, один з ініціаторів колективного виходу з КПК Ван Хуайянь, був відправлений на один день у «клас перевиховання», щоб «реформувати його мислення», але він залишився непохитним. Звільнений робітник сказав Сунь Буеру і його компаньйонам, що тут було багато конфліктів і ускладнень після переформовування Відділу регулювання основних продуктів харчування у районі Хуанбей.

    Цей випадок колективного виходу з КПК не був збігом, а був результатом напружених відносин, що накопичилися, між робочими і багатими, впливовими бюрократами. Нетерпіння поступово перетворювалося на відчай і, врешті-решт, розлючені робочі вирішили підписати колективну заяву про вихід з КПК. Заява про вихід з КПК – втілення надзвичайного незадоволення мас.

    Відділ регулювання основних продуктів харчування оголосив про своє банкрутство у 2000 році і припинив видавати зарплатню звільненим робітникам, викликавши обурення. Більше 50 чоловік, що представляють звільнених робітників, підписали колективну заяву у Комітет основних продуктів харчування, прохаючи їх вирішити це питання. Проте бюрократи відмовилися, стверджуючи, що «кадри виїхали на зустріч» і вони не можуть зустрітися з ними.

    Представник робітників у цей час, Хуан Чансі (колишній начальник відділення міліції Ченгуан, згодом переведений у відділ регулювання основних продуктів харчування) розповів їм, що лідери знаходилися у ресторані і, готуючись до банкету, грали в мацзян. Позбавлені заощаджень і пенсій робочі з тривогою чекали на лідерів, які поверталися із своєї зустрічі.

    Купивши на гроші суспільного фонду нерухомість, бюрократи влаштували гулянку. Хуан Чансі був дуже розлючений тим, що сталося, але колишній службовець, який відповідає за відділ регулювання основних продуктів харчування Чжоу Хухуа злісно вдарив Хуан Чансі, якому було вже за 60, табуретом по голові, від чого той помер на місці.

    Робочі негайно повідомили про це місцевим ЗМІ таким як Чутянь Пост (Chutian Metropolitan Post), Вечірній Ухань (Wuhan Evening) і Янцзи сьогодні (Yangtze River Daily), проте репортери були дуже налякані, щоб писати про цей випадок, і лише кружляли навколо Хуанбей. З тієї миті напружені відносини між робочими і бюрократами поглибилися і обертаються навколо двох головних причин.

    Перша причина в тому, що активи відділу, які коштували US$ 740 700, були продані за US$ 86 400 і працівники підозрювали, що це було шахрайство, а величезна сума грошей була привласнена бюрократами, що пустили їх на розваги і придбання особистого майна.

    Друга причина полягає у тому, що зарплатня працівників, єдине джерело їх існування, повинна була видаватися робітникам наперед, проте вона була неповною, або не видавалася, або затримувалася. Частина компенсації для робітників використовувалася для оплати пенсій, які повинні були оплачуватися відділом.

    Медичне страхування та інші пільги, які мали звільнені робочі, могли взагалі не видаватися. Робітники відчували, що пільги, які належать їм, незалежно від того, чиїми вони були, будь то робітників-викупників, раніше відставних або звільнених робітників, були привласнені багатими і впливовими бюрократами. Сунь Буер сказав: «Ми продовжуватимемо привертати увагу до колективного виходу з компартії 100 робочих Відділу регулювання основних продуктів харчування у районі Хуанбей».

  • Таємниця характеру

    Таємниця характеру

    У древній Греції була наука про людські почуття й поведінку. Вона мала назву «Етика», твір про неї написав сам Аристотель, а збірник описів людських характерів склав його учень Феофраст. Ось деякі з них.

    #img_left#Підлесник: лестощі можна визначити як поведінку некрасиву, але вигідну тому, хто лестить.

    Підлесник – це така людина, яка під час прогулянки скаже супутнику: «Помічаєш, як усі на тебе дивляться? Жодного так у місті не поважають!», – і зніме з його плаща зайву ниточку.

    Супутник заговорив – підлесник велить усім замовкнути; пожартував – регоче; заспівав – хвалить; замовк – вигукує: «Чудово!». Дітям його він купує яблука й груші, дарує їх так, щоб батько бачив і водночас примовляє: «У гарного батька й діти гарні».

    Коли той іде в гості до приятеля, підлесник біжить уперед і повідомляє: «До тебе йде!», а потім повернувшись назад: «Сповістив!». Запитує, чи не холодно йому й, не давши йому відповісти, уже закутує його в плащ. Базікаючи з іншими, дивиться на нього, а коли той сідає, він вихоплює в раба подушку й підкладає йому сам. Та й будинок в нього, говорить підлесник, гарний і міцний, і поле гарно оброблене, і портрет схожий.

    Нечема. Невігластво – це більш за все незнання пристойностей. Нечема носить взуття, що йому завелике; говорить гучно; друзям і домашнім не довіряє, а із працівниками про все радиться й батракам у полі розповідає, що було при ньому на народних зборах. У місті він не дивиться ні на храми, ні на статуї, але якщо побачить бика або осла, неодмінно зупиниться й помилується.

    Снідає він на ходу, задаючи корм худобині. Монету бере не всяку, а спершу прикине, чи не легка? Якщо позичить кому кошик або сірники, або мішок, то після цього заснути не може й серед ночі йде просити назад. Перебуваючи в місті, запитує першого стрічного, скільки коштує тут овеча шерсть і сушена риба? Миючись у лазні, співає, черевики підбиває цвяхами.

    Базіка. Балакучість – це схильність говорити багато, і не думаючи. Базіка підсаджується ближче до незнайомого й розповідає, яка в нього, базіки, гарна дружина; потім розповідає сон, що бачив уночі; потім перелічує все, що їв за обідом. Далі, слово за слово, він говорить, що нинішні люди значно гірші попередніх, і як мало дають за пшеницю на ринку. І як багато понаїхало чужоземців, і що море от уже місяць, як судноплавне, і якщо Зевс пошле гарний дощ, то рік буде врожайний, і як важко стало жити, і скільки колон у Парфеноні, і що через місяць буде свято Єлевсіній, а потім Діонісій, і який, власне, день сьогодні? І якщо його будуть терпіти, він не відчепиться.

    Буркун. Буркотіння – це несправедлива лайка на все, що в тебе є. Буркун у дощ гнівається не на те, що дощ іде, а на те, чому він раніше не йшов. Знайшовши на вулиці гаманець, говорить: «А от скарби я жодного разу не знаходив!». Коли подружка його цілує. Він гарчить: «І чого ти мене любиш?». Поторгувавшись і купивши товар, вигукує: «Уявляю, яке я купив добро й за яку ціну!». А, вигравши справу одностайною ухвалою суду, він ще докоряє захиснику, що можна було б говорити й краще.

    Марновір. Марновірство – це малодушний страх перед невідомо якими божественними силами. Марновір у свято неодмінно окропить себе святою водою, покладе в рот гілочку лавра, взяту із храму, і ходить із нею цілий день. Якщо кішка перебігла йому дорогу, він не рушить, поки хто-небудь не пройде першим, а якщо нікого немає, то кине вперед три камінчики. Якщо миша проїсть мішок з борошном, він йде до ворожки й запитує, що робити; а якщо та скаже «взяти й залатати», то приходить додому й приносить милостиві жертви. Почувши дорогою лементи сов, зупиниться й помолиться. У важкий день сидить вдома. Зустрівши похорони, біжить і обмивається з голови до ніг. А, побачивши припадочного, він від наслання в жаху плює собі за пазуху.

    Дурень. Дурість – це негнучкість розуму в розмовах і в справах. Дурень – це той, хто зробивши підрахунок і підбивши підсумок, запитує сусіда: «Скільки ж це буде?». Коли його викликали до суду, він, забувши, іде в поле. Засинає на під час театральної феєрії й, прокидаючись, бачить, що він залишився один у порожньому театрі. Взявши що-небудь, він сам сховає, а потім буде шукати й не зможе знайти. Коли йому повідомлять, що вмер знайомий, він, спохмурнівши скаже: «У добрий час». Взимку він сперечається із працівником, щоб той не купляв огірків. Дітей своїх, якщо вже змусить вправлятися в боротьбі, то не відпустить, поки не знесиляться.

    Валентина Лісіцина. Велика Епоха
  • Напружені відносини між робочими і бюрократами привели до колективного виходу з КПК робочих з провінції Хубей

    Напружені відносини між робочими і бюрократами привели до колективного виходу з КПК робочих з провінції Хубей

    #img_right_nostream#Нещодавно більше 100 робітників з місцевого Відділу регулювання основними продуктами харчування у районі Хуанбей міста Ухань провінції Хубей підписали заяву, адресовану керівникам їх відділу, комітету основних продуктів харчування у місті Ухань і в комітет компартії Ухань. Вони оголосили про свій колективний вихід з КПК.

    Починаючи з 2000 року, після того, як відділ регулювання основних продуктів харчування (частина урядових і державних організацій які мають підприємства) оголосив про своє банкрутство, цих робітників били за їх звернення до влади Пекіна про корупцію серед кадрів, прохання про підвищення зарплатні і вимоги дотримання їх прав.

    Керівник прогоміньданівської суспільної Інтернет-організації (відомої в Китаї як союзна група Ухань Фаньлань) Сунь Буер і декілька її членів Вань Лі, Ні Цзянфен та інші, сформували 25 березня дослідницьку команду і попрямували у район Хуанбей перевірити ці новини.

    Робочий розповів, що цей масовий вихід з КПК дуже схвилював високопоставлених чиновників у Пекіні. В даний час ситуація дуже напружена, деякі робочі знаходяться під домашнім арештом, інші затримані. Сунь Буер і його компаньйони прибули у район Хуанбей 26 березня і зустрілися з пан Мей, керівником місцевого госпіталю, раніше засудженого до 10 років ув‘язнення під час кампанії КПК, так званого «посиленого страйку».

    Пан Мей описав свій хворобливий досвід, коли міліціонери примушували його стати на коліна. Він відмовився робити це і відповів їм: «Я кланятимусь Небесам, Землі, моїм батькам, але чому я повинен кланятися перед вами?» Тоді охоронець в’язниці надів на його ноги і руки наручники, примусивши його кланятися до землі. Вони також розряджали свої електричні палиці в його голову доти, поки він не знепритомнів.

    Під час розслідування, один з ініціаторів колективного виходу з КПК Ван Хуайянь, був відправлений на один день у «клас перевиховання», щоб «реформувати його мислення», але він залишився непохитним. Звільнений робітник сказав Сунь Буеру і його компаньйонам, що тут було багато конфліктів і ускладнень після переформовування Відділу регулювання основних продуктів харчування у районі Хуанбей.

    Цей випадок колективного виходу з КПК не був збігом, а був результатом напружених відносин, що накопичилися, між робочими і багатими, впливовими бюрократами. Нетерпіння поступово перетворювалося на відчай і, врешті-решт, розлючені робочі вирішили підписати колективну заяву про вихід з КПК. Заява про вихід з КПК – втілення надзвичайного незадоволення мас.

    Відділ регулювання основних продуктів харчування оголосив про своє банкрутство у 2000 році і припинив видавати зарплатню звільненим робітникам, викликавши обурення. Більше 50 чоловік, що представляють звільнених робітників, підписали колективну заяву у Комітет основних продуктів харчування, прохаючи їх вирішити це питання. Проте бюрократи відмовилися, стверджуючи, що «кадри виїхали на зустріч» і вони не можуть зустрітися з ними.

    Представник робітників у цей час, Хуан Чансі (колишній начальник відділення міліції Ченгуан, згодом переведений у відділ регулювання основних продуктів харчування) розповів їм, що лідери знаходилися у ресторані і, готуючись до банкету, грали в мацзян. Позбавлені заощаджень і пенсій робочі з тривогою чекали на лідерів, які поверталися із своєї зустрічі.

    Купивши на гроші суспільного фонду нерухомість, бюрократи влаштували гулянку. Хуан Чансі був дуже розлючений тим, що сталося, але колишній службовець, який відповідає за відділ регулювання основних продуктів харчування Чжоу Хухуа злісно вдарив Хуан Чансі, якому було вже за 60, табуретом по голові, від чого той помер на місці.

    Робочі негайно повідомили про це місцевим ЗМІ таким як Чутянь Пост (Chutian Metropolitan Post), Вечірній Ухань (Wuhan Evening) і Янцзи сьогодні (Yangtze River Daily), проте репортери були дуже налякані, щоб писати про цей випадок, і лише кружляли навколо Хуанбей. З тієї миті напружені відносини між робочими і бюрократами поглибилися і обертаються навколо двох головних причин.

    Перша причина в тому, що активи відділу, які коштували US$ 740 700, були продані за US$ 86 400 і працівники підозрювали, що це було шахрайство, а величезна сума грошей була привласнена бюрократами, що пустили їх на розваги і придбання особистого майна.

    Друга причина полягає у тому, що зарплатня працівників, єдине джерело їх існування, повинна була видаватися робітникам наперед, проте вона була неповною, або не видавалася, або затримувалася. Частина компенсації для робітників використовувалася для оплати пенсій, які повинні були оплачуватися відділом.

    Медичне страхування та інші пільги, які мали звільнені робочі, могли взагалі не видаватися. Робітники відчували, що пільги, які належать їм, незалежно від того, чиїми вони були, будь то робітників-викупників, раніше відставних або звільнених робітників, були привласнені багатими і впливовими бюрократами. Сунь Буер сказав: «Ми продовжуватимемо привертати увагу до колективного виходу з компартії 100 робочих Відділу регулювання основних продуктів харчування у районі Хуанбей».

  • Адвоката Гао Чжішена змусили покинути свій будинок

    Адвоката Гао Чжішена змусили покинути свій будинок

    #img_right#24 і 25 березня люди з Цементного заводу Кацзівань провінції Сінцзян ломилися до його будинку і вимагали платіж у розмірі 110 тисяч юанів (це приблизно 13 580 доларів США).

    24 березня двоє чоловіків і одна жінка з Цементного заводу Кацзівань, у якому Гао Чжішен колись працював, з’явилися біля будинку Гао з вимогою погасити неоплачений рахунок покупця, який був клієнтом Гао, коли Гао допомагав підприємству підвищувати продажі цементу 11 років тому. Вони стукали у двері Гао з ранку до 11 вечора.

    25-го березня після обіду ті ж самі троє людей знову ломилися до будинку Гао. Із слів дружини Гао, Ген, вони говорили: "Гао Чжішен слухай! Ми не подаватимемо на тебе до суду, тому що ми знаємо, що не виграємо, але ми стежитимемо за тобою, де б ти не був. Ми стежитимемо, навіть якщо ти виїдеш за рубіж! У тебе лише два варіанти: або ти йдеш до покупця і примушуєш його розрахуватися, або ти пишеш лист з визнанням того, що ти винен нам гроші! Інакше ми будемо виснажувати тебе 24 години на добу!"

    При цьому вони шукали докази, щоб влаштувати мені більше неприємностей і для цього підняли квитанцію одинадцятирічної давнини. Вони використовували старий, не отриманий ними борг,  який я тоді, як вважається, передав покупцеві, щоб напасти на мене. Він говорив: „Немає зла, якого КПК не зможе зробити, навітьте що за гранню найбожевільніших уявлень і снів. Мені неможливо сплатити цей рахунок, вони просто хочуть заподіяти мені неприємності”.

    Чого дійсно хоче КПК?

    На питання журналіста чи жалкує він, Гао відповів: „Ти повинен вірити мені, як ти віриш самому собі, ми всі дорослі і знаємо КПК дуже добре і чітко, і які наслідки з наших вчинків! Я тільки хочу сказати кожному, що я, Гао Чжішен, маю право! Я не вперта людина, що не визнає своїх помилок! Я просто маю право на свої дії! Я передбачав біду, у якій знаходжуся і її наслідки! Будь-яка подія, що трапилася зі мною, є „нормальною” для КПК. Якби я не опинився у в‘язниці, то це було б для них якраз ненормальним".

    Що стосується зіткнень Гао з поліцією, якщо порівнювати їх з переслідуваннями практикуючих Фалунгун, для яких він подавав апеляції, тиск і випробування відрізняється тільки зовнішньою формою. КПК вже зв’язало в одне Гао і Фалунгун, чинячи на них безупинний тиск. Адвокат Гао виразно показав, що все більше і більше ситуацій чітко показують нам, що дії проти порушень прав людини повинні початися з припинення переслідувань Фалунгун.

    Вчора один старий китайський армійський лікар дзвонив мені: "Ти знаєш чому поліція сьогодні сміє поступати як хоче, без всяких обмежень? Тому, що коли вони застосували ці неподобства на вільних і добрих віруючих, люди дивилися на це крізь пальці, вважаючи, що це їх не торкнеться, внаслідок чого поліція отримала зелене світло для беззаконня!"

    КПК застосовує зараз до нас різні довго використовувані методи переслідування практикуючих Фалунгун. Із-за тривалого терміну переслідування, в очах поліції ми перестали відрізнятися від послідовників Фалунгун. Через те, що ми не дотримуємо правил партії, до нас відносяться так само!"

    Адвокат Гао продовжив: "Подія у Суцзятунь попередила нас ще раз, що сьогоднішня акція проти переслідування і за права людини повинна починатися спочатку, з праведної вимоги про припинення переслідування Фалунгун". Гао Чжішен адвокат з прав людини, названий "совістю Китаю" не може навіть захистити свої права, спокійно сидіти вдома, читати книгу і вимушений піти з будинку, починаючи життя мандрівника.

    Телефон цементного заводу р. Урумчі провінції Сіньцзян: 86-991-6850043, факс: 86-991-6869927
    Філіал цементного заводу: 86-991-6615539, 86-991-6656236
    Відділення поліграфії 86-991-6652624.Відділення поліграфії 86-991-6652624.
    Бух. облік і фінанси 86-991-6611027
    Заст. директора 86-991-6652097
    Завідувач профспілкою 86-991-6652904
    Мобільний людини, що ломиться у будинок Гао: 86-991-1312-4799-964
    Черговий заводу: 86-991-991-6651921