Blog

  • Зоряна карта на Землі (Цикл статей на тему ‘Таємниці старовини’)

    Зоряна карта на Землі (Цикл статей на тему ‘Таємниці старовини’)

    #img_left_nostream#Зі стародавніх часів збереглися залишки цивілізацій, котрі зникли. Археологічні розкопки датують ці пам’ятки тисячами років до нашої ери, не здогадуючись, як же жили люди тієї епохи. Реконструкції носять умовний характер і теорії будуються більше на припущеннях, ніж на остаточно вивірених і достовірних даних, яких завжди не вистачає. Пошук і розгляд нових даних дає можливість досліднику осягнути те, як же все відбувалося насправді в стародавні часи. І коли з’являються нові факти, це може привести або до перегляду теорій, або до того, що нові факти просто не помітять. Подивимося, що нового змогла побачити наука з появою сучасних методів досліджень у дослідженні всім відомих пірамід, і яких висновків дійшла.

    У центрі нашої уваги опинилися піраміди Ґізи (одне з "чудес світу") та храмовий комплекс Ангкор-Ват у Камбоджі. Останні дослідження свідчать про небувалу точність і відповідність їх побудови розташуванню зірок на небі 12500-річної давнини. З’ясувалося, що три піраміди Ґізи відтворюють і відображають небесну картину – розташування і розміри трьох зірок сузір’я Оріона. Вигляд зверху показує, що Велика Піраміда і друга піраміда лежать на діагоналі, спрямованій під кутом у 45˚, тобто на південний захід до південної сторони першої. Третя піраміда дещо зміщена на схід від цієї лінії. Три зірки Поясу Оріона також утворюють неначе "неправильну діагональ"…

    Проте, подивившись на сьогоднішнє небо, ви не виявите точної відповідності між топографією долини Ґіза і сузір’ям Оріона. Для того, щоб дізнатися, яким небо було за часів будівництва пірамід, необхідно зазирнути в минуле. І такі дослідження провів Роберт Б’ювел. Щоб визначити період, коли розташування пірамід повністю відповідало розташуванню зірок Оріона, йому довелося скористатися астрономічною комп’ютерною програмою "Skyglobe 3.5" і врахувати космічне явище, що зваться прецесією. Прецесія – це надзвичайно повільне похитування земної вісі по коловому конусу, цикл якого триває 25920 років. Результатом цього циклу є зсув положення зірок із швидкістю 1˚ за 72 роки (тобто 360˚ за 25920 років). Таким чином, учений зміг виявити у минулому таку епоху, коли картина зоряного неба співпадала з розташуванням пірамід. Учений сказав: "Ця епоха припадає на 10500 р. до н.е., або початок (фактично "Перший Час") нинішнього прецесійного циклу сузір’я Оріона. Саме в цю епоху, і тільки в цю епоху розташування пірамід на землі точно відтворювало положення на небі трьох зірок Поясу Оріона". Можна звернути увагу на те, що Осиріса у древньоєгипетських текстах досить часто називають Богом Першого Часу. Тому, якщо відповідність дати 10500 р. до н.е. початку прецесійного циклу є збігом, то цей збіг просто дивовижний… Поки що науці важко знайти відповіді на подібні загадки.

    А зараз подивимося на інше "диво світу", розташоване в далекій Камбоджі, яке, на думку істориків, ніяк не може бути пов’язано з єгипетськими пірамідами. Другим "дивом" є храмовий комплекс Ангкор-Ват і Ангкор-Тхом, що з’явилися тисячу років після зникнення цивілізації фараонів, а саме між 802 і 1220 рр. н.е. Результати Б’ювела надихнули його колегу Грема Хенкока, і об’єкт для своїх досліджень він обрав невипадково: Ангкор знаходиться на 72˚ на схід від Ґізи. Назва Ангкор на санскриті означає "місто", але водночас древньоєгипетською мовою "Ангкор" має точне значення "Бог гір живе". Серед уцілілих тріумфальних написів Джаявармана VII, кхмерського короля, виявлено загадковий напис на стелі, відкопаній на території королівського палацу: "Країна Камбу (Камбоджа) аналогічна небу". Саме ця підказка надихнула дослідників на пошуки нерозкритих загадок цієї стародавньої споруди.

    У 1996г. помічник Хенкока Д. Грісбі, проводячи кореляцію Ангкора із зоряним небом, виявив, що головні споруди цього храму імітують хвилясту лінію сузір’я Дракона, або Оріона. Ангкор-Ват складається з п’яти розташованих один в одному прямокутників. Їх короткі сторони орієнтовані точно на північ і південь: згідно новітнім топографічним вимірюванням, абсолютно без похибки. Довгі сторони так само точно орієнтовані на схід і захід (похибка 0,75˚). Примітно, що ці храми були споруджені на місцях ще стародавніших споруд, тому звідси витікає ще одне важливе питання: хто і коли почав будівництво цього храму?

    Для цього Хенкок також скористався комп’ютерною програмою "Skyglobe 3,5", за допомогою якої Б’ювел виявив прихований план розміщення пірамід Гізи. Відправною крапкою послужила дата 1150 р. н.е., коли помер Сур’яварман ІІ, при якому і був споруджений Ангкор-Ват. Але ні в цей, ні в будь-який інший історичний період існування Ангкора не було випадку, щоб це сузір’я знаходилося у відповідній позиції. Залишалося тільки одне: перевірити, як виглядало небо над Ангкором у 10500 р. до н.е. І Хенкок мав рацію: у 10500 р. до н.е., в день весняного рівнодення, сузір’я Дракона опинилося на півночі посередині неба, точно проектуючи свої зірки на головні храми Ангкора!

    Виходить, що основні храми Ангкора, як і піраміди Ґізи, фіксують одну і ту ж дату – 10500 р. до н.е. Але ж загальновідомо, що в ту епоху ні в Єгипті, ні, тим більше, на території нинішньої Камбоджі не було навіть зачатків такої високорозвинутої цивілізації, що зуміла не тільки створити такі грандіозні споруди, але з великою точністю відтворити в них видиму картину зоряного неба! І чому в обох випадках монументи прив’язані саме до 10500 р. до н.э.? Чи існує в цьому якийсь прихований зв’язок? Можна, звісно, припустити, що храми були побудовані саме в цей час, а не тоді, коли дотепер вважали історики. Але ще більшою загадкою залишається те, з якою метою вони були побудовані? І як могли люди епохи неоліту володіти такими великими знаннями точних наук, що дозволили їм робити розрахунки з мінімальним ступенем похибки? Наприклад, Велика Піраміда Ґізи майже ідеально зорієнтована по сторонах світу. Середня похибка складає близько двох кутових минут, що відповідає відносній помилці менше 0,015 %. Похибку в два-три градуси – похибка близько одного відсотка – неозброєним оком помітити неможливо, але об’єм підготовчих і будівельних робіт при цьому значенні знижується дуже істотно.

    Далі, якщо ми порівняємо сторони основи піраміди, то побачимо мінімальну різницю в розмірах: 230,3 і 230,1 метра, що складає менше 0,1%. Навіть при будівництві сучасних будівель важко домогтися такого малого відхилення, похибка в наших будівлях складає зазвичай 1-2%, тобто більше, ніж у стародавніх зодчих! Стародавні будівельники так званої піраміди Хеопса досягли майже ідеальних значень її кутів: південно-східного і південно-західного – 89° 56′ 27", північно-східного – 90° 3′ 2", північно-західного 89° 59′ 58" (похибка всього дві секунди). До того ж піраміди складені таким чином, що вершина знаходиться точно над центром основи. Навіть незначна похибка у куті нахилу однієї з бічних граней могла привести до значної розбіжності ребер біля вершини піраміди. Яким чином тоді були подолані труднощі фізичного та організаційного характеру, щоб дотриматися такої виняткової точності – це залишається загадкою. Ще більш незрозумілим є те, як люди тих часів могли мати такі знання у геометрії та математиці, коли нас вчили, що засновник цих наук – Піфагор – жив у 5 ст. до н.е.

    Дослідник храмового комплексу у Камбоджі Г. Хенкок у своїй відомій книзі "Дзеркало небес, або пошук зниклої цивілізації" спробував відповісти на питання про мету будівництва цих споруд. На його думку, в доісторичну епоху на Землі існувала духовна система, заснована на ідеї відродження і безсмертя. Вона належала досить розвиненій цивілізації, яка незрозуміло яким чином зникла з лиця землі. Дослідники звертаються також до міфів і легенд, в яких йдеться про Золоте століття, про Пралюдину, від якої пішло людство або весь світ, і про Героя, що рятує світ від загибелі, і про циклічний час. Що представляють собою ці знання, приховані за міфами і цими стародавніми спорудами, і де вони знаходяться – невідомо, і буде потрібно, напевно, не один рік ретельних досліджень і пошуків, щоб виявити цю приховану спадщину людства та знайти ключі до таємниць Всесвіту. І якщо людям раптом пощастить, і їм відкриються ці знання, не виключено, що в недалекому майбутньому доведеться знову наново переписувати історію, вписавши цього разу в неї найдавнішу сторінку.

  • Презентація книги «Смерть Землі. Голодомор в Україні 1932-1933 років»

    Презентація книги «Смерть Землі. Голодомор в Україні 1932-1933 років»

    #img_left_nostream# 5 вересня 2005 року в Культурно-мистецькому центрі Києво-Могилянської академії міста Києва відбулась презентація книги «Смерть Землі. Голодомор в Україні 1932-1933 років». Ця книга була видана в Італії за редакцією Габріеле Де Рози та Франчески Ломастро з Інституту суспільних досліджень історії суспільства та релігії м. Віченса, Італія.

    В основу книги покладено репрезентовані матеріали Міжнародної конференції про трагедію Голодомору в Україні, що проходила в Інституті суспільних досліджень історії суспільства та релігії м. Віченса (Італія) 16-18 жовтня 2003 року. В роботі над цією книгою брали участь історики, фахівці з радянської історії, наукові співробітники з Італії, Росії та України.

    Це перша наукова робота про Голодомор 1932-1933 років, що була видана за межами України і яка підтверджує, що ці події не є результатом простого неврожаю, а цілеспрямовані дії комуністичного режиму колишнього СРСР, спрямовані на знищення українського народу. Тобто Голодомор у ці роки, без сумніву, розглядається як геноцид, що тепер вже підтверджено не тільки українськими дослідниками, а й міжнародними фахівцями. За радянських часів обговорювати цю тему було заборонено, більшість людей не знали правди про причини та реальні масштаби цієї трагедії. Якщо хто що-небуть знав, то мусів мовчати, щоб не бути репресованим або навіть знищеним. Комуністична партія більш за все боїться викриття її злодіяннь проти людства.

    Відповідаючи на запитання журналістів, президент Національного університету «Києво-Могилянська академія» В’ячеслав Брюховецький зазначив: «Не є парадокс у тому, що про Голодомор в Україні пишуть іноземці. Цей факт говорить про те, що ця історична подія набуває світового резонансу». Продовжуючи цю ідею, один з італійських гостей, пояснюючи інтерес італійців до цієї трагедії зазначив: «Євроінтеграція потребує дослідження історії всієї Європи. Але неможливо вивчати історію Європи не вивчаючи історію всієї Європи й зокрема історію України. Історія України має певні зв’язки з історією Італії й тому, щоб знати історію України потрібно знати історію Італії та навпаки».

    З кожного виступу впродовж презентації було зрозуміло, що головна мета цієї зустрічі – це недопущення подібних трагедій як в Україні, так в усьому світі. Гарантією цього може бути відсутність можливості встановлення тоталітарної влади та наявність розвитку демократичних відносин в усіх країнах світу.

  • Медики Японії перші у світі виділили клітини, що відповідають за регенерацію серцевого м’яза

    Медики Японії перші у світі виділили клітини, що відповідають за регенерацію серцевого м’яза

    #img_left_nostream#Медики Японії перші у світі виділили стовбурні клітини, що відповідають за регенерацію серцевого м’яза, який раніше вважався невідновлюваним.

    Як пише інформаційне агенство РІА "Новини" з посиланням на газету "Йоміурі", відкриття було зроблене групою лікарів-дослідників у Науково-дослідному медичному центрі при Кіотському університеті під керівництвом професора Хіроакі Мацухара і відкриває можливості лікування важких серцевих захворювань, при яких раніше єдиним виходом вважалося пересадження серця.

    Докладно про відкриття буде повідомлено на Конгресі кардіологів, що відкривається в Осаці 19 вересня, повідомляє газета.

  • Альтернатива традиційним джерелам енергії

    Альтернатива традиційним джерелам енергії

    Як відомо, альтернативна сонячна енергія безкоштовна лише на перший погляд. Ті ж сонячні батареї зовсім не покривають свою вартість виробленою за ввесь термін служби електрикою. Але нещодавно з’явилася ідея про те, як, мабуть, сонячну енергетику вдасться зробити рентабельною.

    #img_left#Ця ідея одразу "поспішила" потрапити в ряд видань.

    Як відомо, сонячна енергія перероблюється тепловими машинами і таким чином йде в роботу. У використанні горезвісних сонячних батарей (панелей) енерговитрати достатньо великі, так що одиниця виробленої енергії коштує дуже дорого. Таке отримання теплової енергії – нерентабельне. Крім того, створення сонячних панелей – шкідливе для екології. І, недивлячись на це, воно все ширше й ширше застосовується. Там, де знаходиться багато сонячних панелей на дахах будинків, менше спалюють корисного палива. Що все-таки добре.

    Концентратори світла у вигляді дзеркал використовують як для вироблення електрики за допомогою сонячних батарей, так і в поєднанні з двигунами Стірлінга. У другому випадку спроба альтернативної теплової енергії з нижчою собівартістю також не виправдана.

    У цих теплових машин дуже високий термічний ККД і є ряд недоліків: високі вимоги до конструкції і матеріалів (високий тиск всередині), висока вартість, а ще – невелика потужність одиничного двигуна, що змушує проектувальників таких електростанцій створювати цілі поля Стірлінгів з дзеркалами.

    Ціна кіловат-години, з урахуванням вартості устаткування, виходить така, як і у випадку з сонячними батареями, не дуже низькою.

    Сударшан знайшов більш простий спосіб утилізації світла, для якого необхідні всього лише Сонце, вода, казан і турбіна. Сонце гріє воду, та кипить – крутить турбіну. Казан і турбіну можна зробити дуже великими – цілком промислова електростанція вийде.

    #img_right#Відмітимо, такі установки створювалися в різних країнах ще в середині минулого століття (у СРСР, зокрема). Нічого складного в них немає. Але ККД такого способу перетворення енергії сонячного світла – знову-таки, невеликий. Власне, він сильно залежить від температури пари.

    Вода нагрівається за рахунок Сонця і випаровується, а пара перед подачею в турбіну перегрівається за рахунок палива (наприклад, біогазу з ферм або просто природного газу).

    Підвищивши, таким чином, температуру пари до 400-500 градусів за Цельсієм, можна підняти термічний ККД вище 50%. Істотна перевага такої установки в тому, що вона може працювати і вночі, і в сильну хмарність – тільки за рахунок газового палива. І хоча витрати, начебто, зростають, але вночі, коли багато людей спить і електрики не витрачає, коли простоюють деякі підприємства і зачинені магазини – потреби мережі в енергії менші. Причому працювати, а не простоювати, як у всіх сонячних електростанцій, буде майже все наявне устаткування – казан, турбіна, генератор.

    А це означає, що і вартість цього устаткування розподілятиметься на більшу кількість електроенергії, а, значить, і ціна кіловат-години в цілому за весь термін служби станції буде набагато нижчою. Співвідношення енергії, отриманої від Сонця і від спалюваного газу, складає 60% і 40% відповідно – це в сонячну погоду. Вночі основний нагрів йтиме від палива, звичайно ж. Розділення приймача для сонячної енергії і казана дозволяє найефективніше комбінувати і використовувати необхідні джерела енергії. Вперше це розділення передбачене всередині конструкції, а не зовні, на території.

    Перевага парової турбіни перед стірлінговою системою полягає в тому, що вона на 25 мегават дешевша і простіша, ніж тисяча стірлінгів на 25 кіловат.

    Таким чином, сонячно-паливний гібрид поєднуватиме низькі витрати на паливо (за рахунок Сонця, коли воно є) з низькими витратами на "залізо", віднесеними до сумарної виробленої енергії.

    Тут же вперше Сонце і газове паливо повинні діяти спільно, нагріваючи одне робоче тіло (воду). Реальний ефект покаже практика.

    Стаття підготована за матеріалами membrana.ru

  • Палеонтологи знайшли докази існування найбільшого ящура, що поднімався в повітря

    Палеонтологи знайшли докази існування найбільшого ящура, що поднімався в повітря

    #img_left_nostream#Палеонтологи знайшли докази існування найбільшої істоти, що коли-небудь піднімалась в повітря на Землі.

    На науковому фестивалі в Дубліні виставлені останки птерозавра, що жив 80 млн років тому.

    Птерозавр, тобто птахоящур, жив у Мексиці і розмах його крил складав 18 метрів.

    Це майже відповідає довжині крил винищувача F-14 Tomcat. Для порівняння, найбільший з нині існуючих птахів, що мандрують, – альбатрос, має розмах крил 3,5 м, повідомляє Reuters.

    При настільки величезних розмірах птерозавр піднімався в повітря без особливих зусиль. Його кістяк був дуже легким, тонкокістним, і самі перетинки на крилах були дуже тонкими.

    #img_right#На відміну від інших рептилій, у птерозавра не було луски, що також заощаджувало ящуру "злітну масу". Та й саме тіло ящура в порівнянні з розміром його крил було зовсім невеликим.

    Зі своїми перетинчастими крилами, що приєднуються до ніг, ці істоти нагадують кажанів, у той час як довгі дзьоби схожі на дзьоби деяких птахів.

    Виявлені окам’янілі яйця з ембріонами птерозавра говорять про те, що вже незабаром після вилупления ці тварини могли літати,

    Вчений Девид Марсіл з Університету міста Портсмут, що був одним з тих, хто зробив знахідки, говорить, що, імовірно, птерозаври були такими великими, оскільки продовжували рости протягом усього життя. "Ми припиняємо рости в молодому віці, але якщо птерозавр продовжував рости, то чим старшим він ставав, тим більшим він був", – говорить він.

    Таким чином, палеонтологи не виключають, що знайдений у Мексиці птерозавр може бути ще не найбільшим екземпляром – адже не відомо, чи помер він природною смертю, чи загинув у результаті нападу хижака.

    Стаття підготовлена
    за матеріалами:
    Новини Світу
    BBC

  • 18-річна дівчина перемогла в конкурсі краси ‘Міс Англія'(фото)

    18-річна дівчина перемогла в конкурсі краси ‘Міс Англія'(фото)

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream# 

  • Міжнародна діяльність міністерства культури і туризму. Нові проекти в сфері розвитку для поширення української культури

    Міжнародна діяльність міністерства культури і туризму. Нові проекти в сфері розвитку для поширення української культури

    #img_left_nostream#8 вересня 2005 року у Міністерстві культури і туризму України пройшла прес – конференція за темою «Міжнародна діяльність Міністерства культури і туризму: нове обличчя – нова стратегія». Заступник Міністра культури і туризму України Костенко Ольга Юріївна проінформувала про створення програми «Мистецтво без кордонів», підкресливши її важливість для популяризації української культури в Україні та за її межами. «…Адже культура – це духовний код кожної нації»,- підкреслила Ольга Юріївна.

    Мета цієї програми – це подолання негативних стереотипів про Україну, ствердження у світі образу українства як достойної культурної нації, яка заслуговує на повагу та довіру, а також зміцнення почуття гордості українців за багату культурну спадщину. За кордоном створюватимуться культурні центри під назвою «Український дім», де будуть представлені найкращі зразки культурної спадщини України, як в стародавньому та і в сучасному аспекті. «Для українських діаспор ці культурні центри потрібні як повітря», – наголосила пані Ольга.

    Про ідею виникнення та концепцію дипломатичних мистецьких раутів детально ознайомив представник Українського державного центру мистецтв Олександр Лялька – керівник проекту за програмою «Мистецтво без кордонів». Були роз’яснені перші два ключових слова щодо раутів «культурна експансія». «Потрібно показати світу обличчя України. Досягти цього можна через високу культуру мистецтва…, – запевнив представник Українського державного центру мистецтв, – …культурною спадщиною ми заповнимо інформаційний та моральний вакуум в нас та в інших країнах».

    Саме завтра(9 вересня) відбудеться перший дипломатичний раут, на якому приймуть участь представники посольств та представництв іноземних держав, міжнародних організацій в Україні, представники української влади, Ради Меценатів та інші. Почесною гостею першого рауту буде дружина Президента України Катерина Ющенко.

    Окрім цього, Костенко Ольга Юріївна анонсувала наступну міжнародну подію – 5-й Міністерський колоквіум за проектом Ради Європи «STAGE», який проходитиме в Києві 15-16 вересня 2005 року. Організатором цього колоквіуму поряд з Радою Європи виступає Міністерство культури і туризму України.

    Наприкінці прес – конференції представник Українського державного центру мистецтв підкреслив, що після кожного рауту буде відзнятий документальний відеофільм , в якому поряд з ансамблями та професійними гуртками буде представлена українська культура з показом сучасних краєвидів України. «…не зйомка 60-тих років, а сучасний краєвид України», – підкреслив Олександр Лялька.

       Кореспондент Великої Епохи

     

  • Щоб зрозуміти економіку Китаю, потрібно зазирнути ‘під її капот’ (Частина 1)

    Щоб зрозуміти економіку Китаю, потрібно зазирнути ‘під її капот’ (Частина 1)

    #img_left_nostream#Думки людей про економічний стан Китаю можуть відрізнятися щодо того, добрий він чи поганий, але я вважаю, що аналіз поточної економічної ситуації, заснований на фактах, буде переконливішим.

    Міжнародні дослідження і думки про економіку Китаю можна розділити на два табори (Табір A і Табір Б). Оскільки основні точки зору значно відрізняються, результати цих досліджень повністю відмінні.

    Деякі дослідники в міжнародному співтоваристві так само, як і в Тайвані (Табір A) вважають, що економічний розвиток Китаю вельми добрий, тому що темпи зростання валового внутрішнього продукту складають 8-9% щорічно. Більшість людей цього табору – ті, хто має ділові зв’язки з Китаєм або інвестує в економіку КНР, або експерти і вчені, котрі отримують користь з просування точки зору Табору A. Статті від 9-го травня в Newsweek "Майбутнє належить Китаю?" і "Зростання Нового Китаю" від 27-го червня в Time дивляться на Китай з погляду Табору A. Читачі можуть задатися питанням, засновані ці повідомлення на спостереженні поверхневих явищ чи глибокого аналізу внутрішніх конфліктів Китаю і його соціальної структури (Табір Б)? Поза сумнівом, два ці підходи можуть привести до різних висновків.

    Табір A вважає, що економічний розвиток Китаю є дуже хорошим, оскільки Китай останніми роками досяг трьох головних економічних досягнень: темп зростання валового внутрішнього продукту (ВВП) більше 8% протягом 20 років, став всесвітньою фабрикою, а за залученням іноземних інвестицій останніми роками зайняв друге місце після США.

    Проте Табір Б вважає, що вищезгадані три досягнення китайської економіки мають серйозні недоліки, акцентуючи увагу єдино на статистиці ВВП, не беручи до уваги витрат на його досягнення, не говорячи про інші чинники. Табір Б аналізує економічний стан Китаю в повній перспективі, коли можна побачити слабкі сторони економіки [1].

    Хоча економіка Китаю продовжує рости, Табір Б думає, що його економічна модель розвитку і основні принципи фінансової системи поступово виявили внутрішні структурні конфлікти. У цьому контексті, думки прихильників Табору Б відносно економічного майбутнього Китаю оптимізмом не відрізняються. Зокрема, деякі економісти і чиновники в Китаї неодноразово попереджали про наближення фінансової кризи в недалекому майбутньому.

    Для аналізу економічної ситуації до уваги повинні бути взяті наступні критичні показники: статистика ВВП, величезний приплив іноземних капіталів, положення всесвітньої фабрики, боргові зобов’язання, фондова біржа, нерухомість, дефіцит енергії, інфляція і т.д. При такому підході ми будемо в змозі побачити прозору картину економічного стану Китаю.

    I. Поточна економічна ситуація Китаю.

    1. Китай використовує ВВП як єдиний показник оцінки економічної сили.

    Згідно основної думки статті "Майбутнє Належить Китаю?", автор передбачає, що зростання ВВП Китаю сплановано так, щоб за 10-35 років стати однією з наддержав. На третій сторінці статті наведено значення ВВП Китаю в $1,6 трильйонів, яких КНР зможе добитися за наступні 15 років, і за ВВП зможе обігнати Японію і Сполучені Штати до 2015 і 2039 відповідно. Згідно грубій оцінці, заснованій на існуючій статистиці, світовий ВВП може досягти в 2005 році $40 трильйонів, включаючи $1,6 трильйони Китаю, що становлять приблизно 4% світового ВВП. Японія оцінюється в $4,5 трильйонів, що складає приблизно 11%, і Сполучені Штати оцінюються в $11,7 трильйонів (29,4%). Ці числа приблизно показують, що ВВП Японії майже втричі більший, ніж у Китаї, а у Сполучених Штатів в 7,5 разів більше ВВП Китаю.

    Вимірювання потужності країни тільки за ВВП не зовсім розумно. Насправді ВВП може лише частково представити реальний стан економічного розвитку. Це у жодному випадку не може відобразити повну картину. Китайський режим вважає за краще використовувати ВВП як індекс свого економічного розвитку, навіть розцінює його як єдиний індекс.

    Є багато недоліків у використанні ВВП як економічного індикатора розвитку. По-перше, ВВП не враховує соціальні витрати. Простіше кажучи, ВВП – це повна ринкова вартість всіх проведених країною товарів і послуг в поточному році. Для країн з надійними ринковими механізмами цей показник може точно відобразити повну ринкову вартість економічної діяльності. Для країни, перехідної від планової економіки до вільного ринку, такої, як Китай, ВВП не в змозі виміряти повну ринкову вартість всієї економічної активності. Наприклад, ВВП Китаю не відображає чинники екологічного забруднення, страхування робітників, дитячої праці, медичного страхування, соціального забезпечення, проблем здоров’я і т.д. З цієї причини деякі придумали термін "Зеленого ВВП".

    Наприклад, для того, щоб одержати зростання ВВП в 10 мільярдів юанів, витрати на захист навколишнього середовища або вартість відновних робіт у відшкодуванні завданих збитків можуть бути оцінені у 3 мільярди юанів. Таким чином, проведений ВВП складає нібито 13 мільярдів юанів (10+3=13); проте ефективний ВВП складає тільки 7 мільярдів юанів (10-3=7). Іншими словами, китайський уряд переслідує номінальне зростання ВВП за рахунок ігнорування захисту навколишнього середовища і здоров’я людей, незважаючи на безпеку робітників і службовців. Результатом є руйнування життєздатності китайського суспільства. [2]

    Другий недолік ВВП – те, що ним не виміряти якість. Якість не береться до уваги, оскільки ВВП складається з ринкової вартості всієї соціальної активності. Багатство суспільства накопичується якістю, а не кількістю. Марно накопичувати велику кількість. Це приводить до проблем на двох рівнях. Одна з них та, що або тільки якість визначатиме соціальне багатство, або знецінення соціального багатства випереджатиме виробництво. Інша та, що тільки продукти хорошої якості мають зовнішню обмінну цінність. Один з найочевидніших прикладів – те, що державні підприємства в Китаї прагнуть одержувати позики від банків для виробництва ідентичних товарів підвищеного попиту. Вони навіть займаються виробництвом підробок. Це швидко приводить до перевиробництва і надлишку (активного сальдо), в результаті ринок рясніє товаром, що має різну якість. Кінець кінцем, їх продукти не можуть бути продані на ринку, і підприємства збанкрутіли один за одним. У процесі виробництва продуктів цінність цього перевиробництва і надлишку (активного сальдо) включена в показник ВВП, але ВВП не бере до уваги, скільки продуктів продано на ринку. Це – явний недолік статистики по ВВП.

    Третій недолік – той, що ВВП не вимірює ефективність розподілу ресурсів. Виходячи з економічної перспективи, самі витрати – не соціальна вартість. Оцінюючи соціальну вартість інвестицій A, ми вважаємо за інвестиції інвестиції B, що стали застарілими. Наприклад, якщо в уряді є військові витрати, то самі ці витрати не є соціальними витратами, оскільки просувають розвиток військової промисловості. Проте якщо інвестиції у військову промисловість викликають брак коштів у бюджеті сфери утворення або відмову задоволення соціальних потреб, тоді це є соціальною вартістю військового розвитку, яку необхідно взяти до уваги.

    Крім того, ВВП не враховує витрат. Немає ніякої відмінності між витратою грошей і побудовою школи в обчисленні валового внутрішнього продукту. Наскільки Китай витрачав кошти марно щороку? З одного боку, величезні інвестиції в побудову найбільших у світі оптико-волоконних телекомунікацій; з іншого боку, накладення обмежень на користування мережею інтернет зі строгим контролем інтернет-кафе і вебсайтів. Такі витрати не відображаються у ВВП.

    П’ятий недолік ВВП – те, що він не вимірює негативних дій. Мета економічного розвитку – користь. Але Пекін довгий час проводить політику "стати лідером". В результаті настирливо просувається багато проектів для збільшення номінального ВВП. Ці проекти, так звані "лідерські", "іміджеві" і т.п., насправді мають негативний економічний ефект. Проект греблі в ущелині Саньмень області Хенань – типовий цьому приклад. Замість того, щоб покращувати охорону природи, він став причиною повеней, являючи величезну загрозу областям, що знаходяться нижче за її рівень. Тому в уряду не було ніякого вибору, окрім її демонтажу. Нарешті, статистика ВВП, що публікується китайським урядом, не надійна. Оскільки китайський уряд використовує ВВП як мірило економічного розвитку, урядовці всіх рівнів старанно роздувають цифру ВВП для того, щоб утриматися в кріслі і одержати підвищення. Темпи зростання ВВП, про які повідомляє провінційна влада – понад 10%, а у деяких і 20%. Проте Пекін оголошує цифру в 8-9 %, отже, ніхто насправді не знає реального показника.

    Оскільки китайський уряд використовує ВВП як єдиний індикатор економічного розвитку, нелогічність цього очевидна. Журнал Newsweek все ж таки використовував концепцію ВВП для порівняння економічної потужності Китаю, Сполучених Штатів і Японії. Очевидно, що прогнози в статті "Майбутнє належать Китаю?" не є значущими. Наприклад, недавно ЄС попросив Міністра торгівлі Китаю Бо Сілая добровільно скоротити об’єм текстильного експорту в країни ЄС, щоб зменшити вплив на ринки ЄС. У відповідь на питання журналіста щодо цього, Бо сказав: "Продаж Китаєм ста мільйонів одиниць текстиля в ЄС можна поміняти всього на один аеробус". Це вказує на те, що економічна політика розвитку Китаю, що продовжується, спрямована на виготовлення низькоякісної продукції з малою додатковою вартістю в обмін на імпорт деяких високотехнологічних продуктів з високою додатковою вартістю. І ця торгова практика не може бути відбита в статистиці ВВП.

    Зараз Китай розраховує на масивні вливання інвестицій, робочої сили та інших ресурсів, щоб збільшити значення свого ВВП. Це примітивний підхід до виробництва, що має низьку ефективність і високі енерговитрати. Хоча щорічний темп зростання ВВП Китаю нібито такий же високий, як 8-9%, чистий прибуток невисокий, і накопичення соціального багатства також. В результаті я маю інші уявлення щодо заяви про те, що ВВП Китаю наздожене Японію за наступні десять років. Візьміть, наприклад, споживання енергії, її ефективність в Китаї вельми низька. Енергія, необхідна для виробництва продукції на $100 мільйонів – вдесятеро вище, ніж у Японії. Оскільки поточний ВВП Японії приблизно в 2,8 разів більше від Китаю, а енергоінфраструктура Китаю не зміниться, а її ефективність не покращиться, то Китаю необхідно буде споживати в три рази більше енергії, щоб перевершити ВВП Японії.

    Наскільки це реально? Фактично питання це лякає, чи не так? Зараз Китай споживає 30% світових енергоресурсів, виробляючи всього 4% глобального ВВП. Згідно прогнозу журналу Newsweek, ВВП Китаю за десять років може потроїтися, а для цього йому потрібно втричі підвищити споживання енергії. Іншими словами, 100% виробленої в світі енергії споживатиметься Китаєм, що є абсолютно неможливим. Таким чином, стає очевидно, що економічна ефективність Китаю дуже низька, і економічний розвиток Китаю більше не повинен покладатися на низькоякісне виробництво. Фактично, зараз Китай повинен розвивати себе у бік "зеленого Китаю" і зберігати свою екологію, на противагу створеному "чорному Китаю" з високим споживанням енергії і низькою ефективністю.

    Побічним ефектом від так званого "Двадцятирічного високого зростання ВВП" є великий збиток, заподіяний розвитку життєздатності китайського суспільства.

    II. Наслідки залучення великих іноземних інвестицій

    1) Потреба в іноземному капіталі – факт того, що державні підприємства прийшли в непридатність, що це привело до погіршення ключових секторів промисловості нації.

    За і проти введення величезного іноземного капіталу поступово стають очевидними. Первинна причина залучення іноземного капіталу полягала в тому, щоб підняти підприємства, що належать державі. Надія була на те, що ін’єкція іноземного капіталу в формі об’єднаних інвестицій врятує великі державні підприємства.

    Оскільки державні підприємства Китаю не можуть конкурувати з багатонаціональними корпораціями в питаннях фінансування, технологій, торгових брендов, менеджменту і маркетингу, то вони виявляються під великим тиском після введення іноземного капіталу в спільні підприємства. Велика кількість державних підприємств збанкрутіла. Особливо драматична ситуація пов’язана із збільшенням інвестицій іноземних корпорацій склалася в технологічно ємких галузях промисловості – важкій промисловості, нафтохімії, машинобудуванні, електроніці, сталеливарній промисловості і т.д. Тотальна звироднілість цивільної авіації – типовий тому приклад. В кінці Великої Культурної Революції Китай зробив два великі літаки "Юн 10" ("Yun 10"), і один дослідний зразок успішно долетів від Шанхаю до плато Тибету. Після реформи і відкриття політики, і початку залучення іноземного капіталу, "Yun 10" повністю знехтували. Китай створив спільне підприємство з U.S. Douglas, і було вирішено, що китайська промисловість цивільної авіації виготовлятиме крила і двері для літаків Boeing (Боїнг). Це привело до великого негативного впливу на технічний рівень китайської авіаційної промисловості. Через декілька років після створення цього спільного підприємства, було оголошено про те, що співпраця між китайською і американською авіаційною промисловістю потерпіла невдачу.

    А ось інший приклад. Давайте розглянемо історію Аеробуса (Airbus) в Європі. Аеробус зараз один з найбільших виробників літаків в світі, створений в 1970 спільно Німеччиною і Францією, до яких пізніше приєдналася Великобританія та Іспанія. Після років ретельних досліджень і роботи, Аеробус окріпнув, і кінець кінцем порушив монополію Боїнгу, котрий у світовому масштабі виробляє літаки. Аеробус тепер зайняв половину світового ринку літакобудування. Коли Китай успішно запустив "Yun 10", його технологія відставала від Аеробуса на 10-15 років. Китай мав всі можливості стати одним з всесвітніх лідерів цивільної авіації, але короткозорість і жадібність китайських вищих чиновників Комуністичної партії привели до припинення розвитку вітчизняного літакобудування. Замість цього ока їх були приковані до іноземних капіталів, і зараз авіаційна промисловість Китаю відстає більш ніж на півстолітті.

    Крім того, разом з імпортом іноземних технологій і продуктів, державні підприємства потрапили в пастку експлуатаційних труднощів. Велика кількість робітників стала безробітними, що привело до різкого падіння купівельної спроможності. [3]

    Пробуючи різні способи для реанімації державних підприємств, в 1996 році китайський уряд почав використовувати позитивну фінансову політику, яка включала вказівки банкам забезпечити позиками держпідприємства, одночасно з цим просуваючи Національні Облігації. У держпідприємства були інвестовані великі суми, але це не змогло їх врятувати через низький технологічний рівень, відсутність конкурентоспроможності і виплати банківської позики. В результаті, в уряду в даний час дві великі проблеми: майже 3,5 трильйони юанів (приблизно $432 мільярди) безнадійних боргів банків і 2 трильйони юанів (приблизно $247 мільярди) державних боргів. Введення іноземного капіталу дійсно стимулювало експорт продуктів з низькою додатковою вартістю, але ВТО до 2016 року не визнає Китай країною з ринковою економікою, разом з США, ЄС і Японією. Експорт Китаю обмежений так званими "антидемпінговими" санкціями. Дохід від експорту тому обмежений і недостатній для покриття своїх боргів.

    Через вищезазначені чинники китайський уряд не береже ніяких зусиль у залученні іноземних інвестицій для підтримки економічного зростання. Через зменшення проектів, достатньо привабливих для іноземних інвесторів, все менше людей хоче вкладати в Національні Облігації, і зараз питання про те, як ще привернути іноземні інвестиції, актуальне як ніколи. Багато місцевих органів влади збільшили зусилля по залученню іноземних інвестицій. Вони навіть використовують механізми преміювання компаній і людей, котрі досягли успіху в залученні іноземних інвестицій. Останніми роками внутрішня стабільність Китаю залежала від економічного зростання, але це зростання, в свою чергу, покладається на масивний приплив іноземного капіталу, і в разі зниження потоку іноземних інвестицій, китайську економіку чекають серйозні труднощі.

    Величезні іноземні інвестиції змогли принести короткострокову користь розвитку економіки, але, зрештою, промисловістю, фінансами, бізнесом і експортом продукції управлятимуть іноземні інвестиційні компанії. Очевидно, що для Китаю це не має сенсу. Особливо, коли іноземні інвестиційні компанії втратять інтерес до Китаю і почнеться великомасштабний відтік коштів, це паралізує країну. З Китаю вже пішли нафтові та інші енергокомпанії.

    III. Всесвітня Фабрика

    Офіційний Пекін часто стверджує, що Китай став всесвітньою фабрикою. Таке твердження фактично є перебільшенням. У 2003 році ВВП Китаю склав близько 10 трильйони юанів (приблизно $1,2 трильйони), які склали 3,89% світового ВВП. Таку малу частину світового ВВП важко назвати "всесвітньою фабрикою". Проте, є 200 мільйонів фермерів прибережних районів Китаю, які мають хороший збут на світовому ринку. Така економічна модель дуже обмежила економічний і соціальний розвиток Китаю. Але це не привід для свята, пам’ятаючи про високе споживання енергії, надзвичайну забрудненість, низькі технології, ресурсо- і робочоємких галузей промисловості, переміщених до Китаю зі всіх континентів. Більшість китайських робітників не в змозі поліпшити технічні навички і рівень заробітної платні, і будуть вимушені звільнитися без якого-небудь соціального забезпечення вже в 45 – 50 років.

    200 мільйонів фермерів залишили свої краї і стали дешевими чорноробами. Якщо ці чорнороби втратять свої робочі місця і зарплати, то суспільство Китаю дійде до хаосу. Китай став дешевим світовим виробником за рахунок дешевих чорноробів і руйнування своєї екології.

    Сьогоднішній китайській економіці важко покладатися на експорт. У 2004 році повний експорт й імпорт КНР досягли $1триллиона, що склало 62,5% повного ВВП Китаю. Це надзвичайно багато. Така економічна модель, що покладається на експортну торгівлю і переробку продуктів для інших країн, приводить до порушення екології. Це – небезпечна доріжка розвитку.

    IV. Банківські борги

    Поточні борги китайських банків перевищили всі мислимі межі

    1) Борги центрального уряду

    Поточний державний борг Китаю – приблизно 2 трильйони юанів (приблизно $242 мільярди), які складають приблизно 20% від його 11 трильйонів юанів ($1,36 трильйонів) ВВП на 2004 рік (Ця цифра відрізняється від наведеної в "Майбутнє належить Китаю?" [9]). Проте, Китай також винен 170 мільярдів юанів ($21 мільярд) по іноземних кредитах, які перетворилися в більш ніж 1 трильйон юанів ($123 мільярди). Загальна кількість двох боргів – приблизно 3,4 трильйони юанів ($419 мільярдів).

    Крім того, уряд Китаю має дефіцит приблизно в 300 мільярдів юанів ($37 мільярдів), будівельних документів до сплати на 300 мільярдів юанів ($37 мільярдів) і винен 240 мільярдів юанів ($30 мільярди) по експортних податкових сплатах. Вони і 3,4 трильйони юанів ($419 мільярдів) в боргах додаються до 4,24 трильйонів юанів ($523 мільярди), які складають 38,8% його ВВП (Це обчислення засноване на ВВП в 11 трильйонів юанів).

    Прем’єр-міністр Китаю Вень Цзябао одного разу сказав, що безнадійний борг банків, що належать державі, – приблизно 20%, у розмірі приблизно 3,4 трильйони юанів ($419 мільярдів). Навіть якщо одна третина цих безнадійних боргів зможе повернутися, втрата складає приблизно 2 трильйони юанів ($247 мільярдів). Загальний борг центрального уряду близький до 6 трильйонів юанів ($741 мільярд), складаючи більше 50% його ВВП. Беручи до уваги, що всі ці цифри з офіційних джерел ресурсів (які, напевно, зменшені), передбачуваний фактичний борг може скласти 70% ВВП Китаю, перевершуючи будь-які допустимі межі [9].

    2) Борги місцевих органів влади

    Є інші джерела боргів місцевих органів влади: а) позики усередині країни або інтернаціонально через місцеві банківські системи; б) несплачені зарплати урядовим службовцям і працівникам держпідприємств; в) несплачені соціальні пільги, і г) всі види несплачених будівельних документів. У Китаї більше 70% обласних і більше 90% міських урядів мають великі борги; повний борг на рівні міських і сільських урядів складає більше 600 мільярдів юанів ($74 мільярди).

    600 мільярдів юанів ($74 мільярди) – це лише усереднене значення оцінок їх повного боргу; прискіпливий аналіз дає результат в більш ніж 1 трильйон юанів ($123 мільярди). Це означає, що борг сільських урядів близький до 10% ВВП Китаю, тобто 30% від його повного національного фінансового доходу, який перевищує довгостроковий будівельний державний борг. [10]

    Далі буде

    У Фань, головний редактор China Affairs, Голова правління Союзу Демократичного Китаю.

    Використані джерела (все китайською мовою):

    1. Хе Цинлянь "Правда, що ховається за процвітанням Китаю".// China Affairs.- 23 лютого, 2005.

    2. Анонім "Позаду Швидкого валового внутрішнього продукту Зростання Китаю".// China Affairs.- 21 грудня, 2002.

    3. Юе Цзяньюн і Чень Мань "Чому Китай прагне привернути іноземний капітал?"// Сучасна китайська пастка модернізації Китаю, розділ 5.- Саннівейл, Каліфорнія.- Видавництво Broad Press Inc.- 2003.

    5. Секретний Китай (штат). 2005. "ЗМІ повідомили про відхід половини іноземних компаній з Китаю." //Вебсайт "Секретний Китай" (kanzhongguo.com).- 3 січня, 2005.

    6. Хе Цинлянь "Правда, прихована за процвітанням Китаю.// China Affairs.- 23 лютого, 2005.

    7. Чжан Бансун "Під ім’ям іноземних інвестицій, величезна кількість брудних грошей від корупції повертаються до Китаю".// China Affairs.- 17 червня, 2003.

    8. Чжоу Ян "Страшне прагнення: іноземні інвестори спокійно складають змову контролю товарних цін в Китаї".// China Affairs.- 10 січня 2005.

    9. Хань Шань "Всюди з’являються ознаки боргів місцевих органів влади Китаю".// China Affairs.- 9 липня 2005.

    Англійська версія

  • У Південній Кореї археологи знайшли човен епохи неоліту

    У Південній Кореї археологи знайшли човен епохи неоліту

    #img_left_nostream#У Південній Кореї археологами був знайдений човен епохи неоліту.

    Він був побудований вісім тисяч років тому, передає РІА "Новини" з посиланням на Франс Пресс.

    Розкопки проходили з 2003 року у Пибонни в 360 кілометрах до сходу від Сеула.

    "Це перший доісторичний човен, що ми знайшли на території країни, і, безумовно, на сьогодні він найстародавніший в світі ", – розповів археолог Лі Хун Гон агентству Ренхап.

    Човен видовбаний з єдиного стовбура сосни. Його довжина досягає 3,1 метри, а ширина – 60 сантиметрів, товщина бортів коливається від двох до п’яти сантиметрів і осада становить приблизно 20 сантиметрів. У первісному виді його довжина, як вважають вчені, становила приблизно від 4 до 7 метрів. До того ж він був виготовлений в той час, коли металеві знаряддя праці людині ще були невідомі.

  • Сірійські археологи виявили поховання з муміфікованими тілами стародавніх жителів Пальміри

    Сірійські археологи виявили поховання з муміфікованими тілами стародавніх жителів Пальміри

    #img_left_nostream#Як повідомив глава сірійської археологічної місії в Пальмірі Халиль аль-Харири, поховання являє собою похоронну вежу, що примикає до оборонної стіни. У вежі на декількох рівнях розташовані муміфіковані тіла, більшість із яких перебувають у жалюгідному стані через дію вологи й повітря, і не придатні до транспортування.

     Найбільш від дощової води постраждала нижча частина будови, де й були знайденіі мумії. На одній з мумій, довжиною близько 170 сантиметрів, виявлені шматки матерії, у яку вона була загорнена.

     Зазнала руйнування й верхня частина вежі. Однак добре збереглися кам’яні двері вагою біля тонни й сходи, що ведуть у похоронне приміщення.

     Знайшли археологи також предмети культу, які древні жителі Пальміри використовували в обрядах поховання.

     На думку вчених, вік знахідок становить більше двох тисяч років. Археологи вважають, що жителі Пальміри володіли мистецтвом бальзамування. Тож нинішнє відкриття дає надію на нові не менш значимі знахідки.

     За словами археологічної місії, древня Пальміра і її легендарна цариця Зенобія "готовлять" миру чимало цікавих відкриттів.

     "Помиляється той, хто вважає, що цариця Зенобія вмерла. Вона все ще тут, і її ім’я не раз буде згадуватися під час нових знахідок", – сказав Халиль аль-Харири.

    Статтю підготовлено
    за матеріалами РІА "Новини"