Як Україна демократів приймала

Журналіст із Сомалі каже, що ситуація зі свободою слова в його країні вкрай погана: з 10 незалежних газет у столиці Сомалі залишилася тільки одна. До того ж журналісти відчувають постійний тиск та залякування. «Сомалі – найгірша країна для журналістів у Африці. Минулого року ми втратили щонайменше сім колег. Вони були блискучими журналістами і справді талановитими. Їх убили через те що вони висвітлювали порушення прав людини. Журналісти є найбільш уразливою частиною нашого суспільства».

У Уттара, голова Міжнародної організації бірманських ченців, колись через переслідування втік із Бірми. Зараз він настоятель буддійського храму Сасана Рамсі Віхара в Лондоні. Каже, що після мирного повстання в Бірмі становище монахів погіршилось, а більш ніж дві тисячі з них пропали без вісті. «Ми чули з надійних джерел у Бірмі, що багато молодих буддійських ченців нині перебувають у трудових таборах і в’язницях. Військові виконують накази вбивати ченців, – стурбовано каже буддист. – Досі в світі ніхто не знає, що насправді відбувається в Бірмі, оскільки засоби масової інформації не можуть проникнути туди, до того ж там неможливо користуватись Інтернетом, щоб надсилати інформацію».

Крім утисків преси, боротьби проти бідності та корупції, правозахисники звісно теж обговорили бойкот Олімпійських ігор у Пекіні.

#img_right#Едвард МакМіллан-Скотт, віце-президент Європейського парламенту, зазначив, що китайський комуністичний режим перед тим, як пасти, використовує всі засоби, щоб протистояти демократії: контролює Інтернет, пригноблює дисидентів та віруючих, а у послідовників Фалуньгун видаляє органи для незаконної транслантації. «Люди по всьому світу протестують проти Олімпійського вогню. Я був на таких заходах в Санкт-Петербурзі, Лондоні та Афінах. Люди на вулицях демонструють свій протест Олімпійському вогню, насправді китайському вогню, який представляє компартію. Те, що зараз відбувається, мене дуже надихає», – сказав він.

У Уттара, настоятель храму Сасана Рамсі Віхара: «Комуністи завжди зловживали правами людини щодо Тибету. Ситуація в Китаї та Бірмі дуже схожа. Зараз Пекін повинен дослухатися до голосу міжнародної спільноти».

Така асамблея проводиться раз на два роки. Після закінчення заходу учасники роз’їдуться по своїх країнах, щоб уже з новими силами відстоювати демократію та права людини.